IСТОРIЯ УКРАЇНИ

Сiчове вiйсько було своєрiдним лицарським орденом, що вимагав
вiд своїх членiв особливої дисциплiни i сомопосвяти. «Вони дуже
мiцнi тiлом, легко зносять спеку i холод, голод i спрагу; на вiйнi
витривалi, вiдважнi, хоробрi i навiть легковажнi, бо не цiнять свого
життя» – так дещо пiзнiше характеризує запорожцiв Г.Боплан,
безпосереднiй свiдок тих подiй.
Уся маса запорiзького низового товариства, середня чисельнiсть
якого становила 10-12 тиС. чол., розподiлялася на три роди вiйськ:
пiхоту, кiнноту, артилерiю. Сiч мала також свiй флот з великих човнiвчайок
або байдакiв.
Необхiдно розповiсти про внутрiшнє життя Запорiзької Сiчi, її
господарську дiяльнiсть та звичаї, охарактеризувати провiдних дiячiв.
3. В третьому питаннi слiд акцентувати увагу на тому, що поряд
iз Запорiзьким вiйськом, яке репрезентувало собою збройнi сили України,
польсько-шляхетським урядом було сформовано реєстрове козацьке
вiйсько. Серед литовських i польських феодалiв iдея про взяття
частини козакiв на державну службу виникла на поч. ХVI ст. I вже
тодi, крiм вiйськової мети, передбачалося «приборкання» козацтва, яке
iгнорувало урядову владу, визнаючи лише своїх старшин. Але
здiйснити це вдалося лише в 1572 роцi, коли за наказом короля Сигизмунда-Августа
300 козакiв було прийнято на державну службу i записано
в окремий реєстр (список), вiд чого вони й дiстали назву
«реєстрових козакiв.»
Таким чином, запроваджуюючи реєстр, польський уряд
здiйснював свою полiтику «приборкання козацтва». Але реєстр не лише
не розв’язав, а й загострив козацьку проблему для Речi Посполитої.
Хоча уряд i прагнув лiквiдувати сувереннiсть українського козацтва,
перевести його з категорiї численної соцiально-економiчної верстви з
державними тенденцiями в суто вiйськову, проте був змушений зберегти
реєстровому вiйську елементи автономiї, а також легалiзувати й
офiцiйно визнати козацьку вiйськову й полiтичну органiзацiю, яка
склалася в результатi внутрiшнього розвитку козацтва. Для козакiв було
встановлено власний «присуд», тобто виведено з-пiд юрисдикцiї
мiсцевої адмiнiстрацiї та пiдпорядковано «старшому i суддi над усiма
низовими козаками». Цей судовий iмунiтет поширювався не лише на
тих козакiв якi перебували на королiвськiй службi, одержуючи
вiдповiдну платню, а й на тих, що виходили з Низу «на волость» (державну
територiю Речi Посполитої). Так абстрактна iдея козацької
«вiльностi» набула конкретного змiсту i дiстала офiцiйну санкцiю, а