IСТОРIЯ УКРАЇНИ

змiнювалося у гiрший бiк. Прослiдковуючи цi змiни,необхiдно
проiлюструвати їх конкретними прикладами.
Далi варто зупинитися на причинах укладання та змiстi
Люблінської унії (1569 р.) Вона передбачала:
1. Об’єднання Польщі та Великого князівства Литовського в
єдину федеративну державу – Річ Посполиту.
2. На чолі об’єднаної держави стояв монарх, який титулувався королем
польським і великим князем литовським, обирався на спільному
польсько-литовському сеймі і коронувався в Кракові.
3. Спільними для Польщі та Литви були сейм і сенат, запроваджувалася
єдина грошова одиниця.
4. Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, маючи
окремі закони, судову систему, військо, уряд і адміністрацію.
5. Під юрисдикцію Польщі відходили всі українські землі, що
раніше належали литовцям: Підляшшя, Волинь, Поділля, Брацлавщина
та Київщина.
6. Українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською.
З ухвалою Люблінської унії закінчилася литовсько-руська доба в
історії України. Для українців це мало фатальнi наслiдки. Якщо до
1569 р. становище українських й бiлоруських земель у складi Литви
було стерпним, то тепер ситуацiя докорiнно змiнилася – розпочався
повсюдний наступ польсько-литовської адмiнiстрацiї на права
схiднослов’янського (православного) населення. Вiн охоплював насамперед
економiчну сферу, де уряд новоствореної Речi Посполитої
всiляко пiдтримував магнатство, в руках якого навiть король зоставався
марiонеткою. Рiзко посилився гнiт нацiональний, релiгiйний та
культурний. Як свiдчила доля Галичини, що першою потрапила пiд
владу Польщi, з переходом українських земель вiд Литви до Польщi
було поставлено пiд сумнiв саме iснування українцiв як окремої етнiчної
спiльноти.
Iсторик Н.Полонська-Василенко з цього приводу зазначала: «З
половини ХVI ст. становище змiнюється. Окремi епiзодичнi випадки
замiняє вже систематично пiдкреслюване презирство до українського
народу, для якого вживається термiн «хлопи», а з того хлопська мова,
хлопська вiра... Цю «хлопську» вiру ...поляки звуть «єретицькою»,
«схизматицькою» i в поняттях українця православна вiра
iдентифiкується з українською народнiстю».