IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
кана в значній мірі великим князем Ягайлом, який порушив принцип родового старшинства в успадкуванні престолу, та посилення агресивних сусідів – Тевтонського ордена та Московського князівства – привели до кризи в суспільстві. У такій ситуації Ягайло змушений був шукати зовнішньої підтримки. У 1385 р. він уклав у м. Крево союз із Польщею – т. зв. Кревську унію, яка передбачала: 1. Об’єднання Польщі і Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла. 2. Ягайло ставав польським королдем, одночасно залишаючись великим князем Литовським. 3. Перехід у католицтво язичницького населення Литви. Підкресліть, що реалізація умов Кревської унії, яка почалася у 1386 р., зразу ж викликала сильну протидію, бо тягла за собою ліквідацію державного суверенітету Литви і перетворення залежних від неї земель Русі на об’єкт феодальної колонізації польською елітою, котрій належала провідна роль у новому утворенні. Литовська й українська опозиція полякам згуртувалася навколо талановитого й честолюбного кузена Ягайла князя Вітовта, котрий у 1392 р. змусив короля визнати його фактичну владу над Великим князівством. Протягом майже двох століть після укладення Кревської унії зберігалася державна окремішність Литви та Польщі, які, незважаючи на спільного володаря, залишалися двома самостійними політичними організмами. 2. При висвiтленнi другого питання насамперед треба звернути увагу, що для полякiв захоплення українських земель не вiдбувалося так легко, як для литовцiв. Протягом понад двох десятилiть поляки у союзi з угорцями билися з литовцями, пiдтримуваними бiльшiстю українцiв, за Галичину та Волинь. Проголосивши себе «щитом християнства», поляки, частково з переконання, а частково з метою заручитися пiдтримкою папи, зображали своє просування на схiд як хрестовий похiд проти язичникiв-литовцiв i схизматикiв-православних українцiв. Ставлення до некатоликiв як до людей морально й культурно неповноцiнних не несло в собi нiчого позитивного для майбутнiх польсько-українських взаємин. Спочатку поляки з обережнiстю впроваджували змiни серед українського населення Галичини. За прикладом останнiх галицьких правителiв польський король Казимир називав цi землi «королiвством Руським». Поряд з латиною вживалася й руська мова, у краї й далi ходила своя монета. Однак з часом становище українцiв все бiльше
змiнювалося у гiрший бiк. Прослiдковуючи цi змiни,необхiдно проiлюструвати їх конкретними прикладами. Далi варто зупинитися на причинах укладання та змiстi Люблінської унії (1569 р.) Вона передбачала: 1. Об’єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту. 2. На чолі об’єднаної держави стояв монарх, який титулувався королем польським і великим князем литовським, обирався на спільному польсько-литовському сеймі і коронувався в Кракові. 3. Спільними для Польщі та Литви були сейм і сенат, запроваджувалася єдина грошова одиниця. 4. Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, маючи окремі закони, судову систему, військо, уряд і адміністрацію. 5. Під юрисдикцію Польщі відходили всі українські землі, що раніше належали литовцям: Підляшшя, Волинь, Поділля, Брацлавщина та Київщина. 6. Українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською. З ухвалою Люблінської унії закінчилася литовсько-руська доба в історії України. Для українців це мало фатальнi наслiдки. Якщо до 1569 р. становище українських й бiлоруських земель у складi Литви було стерпним, то тепер ситуацiя докорiнно змiнилася – розпочався повсюдний наступ польсько-литовської адмiнiстрацiї на права схiднослов’янського (православного) населення. Вiн охоплював насамперед економiчну сферу, де уряд новоствореної Речi Посполитої всiляко пiдтримував магнатство, в руках якого навiть король зоставався марiонеткою. Рiзко посилився гнiт нацiональний, релiгiйний та культурний. Як свiдчила доля Галичини, що першою потрапила пiд владу Польщi, з переходом українських земель вiд Литви до Польщi було поставлено пiд сумнiв саме iснування українцiв як окремої етнiчної спiльноти. Iсторик Н.Полонська-Василенко з цього приводу зазначала: «З половини ХVI ст. становище змiнюється. Окремi епiзодичнi випадки замiняє вже систематично пiдкреслюване презирство до українського народу, для якого вживається термiн «хлопи», а з того хлопська мова, хлопська вiра... Цю «хлопську» вiру ...поляки звуть «єретицькою», «схизматицькою» i в поняттях українця православна вiра iдентифiкується з українською народнiстю».
- Page 1 and 2: Микола Лазарович IС
- Page 3 and 4: Тема 1. НАЙДАВНІШІ Ч
- Page 5 and 6: бiзона, носорога, пе
- Page 7 and 8: процесу видiлення с
- Page 9 and 10: рабовласницькi дер
- Page 11 and 12: Сьогоднi всiм очеви
- Page 13 and 14: 10. Жуковський А., Су
- Page 15 and 16: жавне утворення, як
- Page 17 and 18: Водночас варто мат
- Page 19 and 20: Тема 3. УКРАЇНСЬКІ З
- Page 21: Значна ж бiльшiсть т
- Page 25 and 26: Поруч з братствами
- Page 27 and 28: 24. Яворницький Д. Iс
- Page 29 and 30: На Сiчi дiяв оригiнал
- Page 31 and 32: козацтво в адмiнiст
- Page 33 and 34: 1. Висвiтлюючи перше
- Page 35 and 36: держцем руським»).
- Page 37 and 38: основних тлумачень
- Page 39 and 40: 4. Велика iсторiя Укр
- Page 41 and 42: розповісти про Кон
- Page 43 and 44: 2. Приступаючи до ро
- Page 45 and 46: постатей, як П.Сухо
- Page 47 and 48: цiльно розкрити хар
- Page 49 and 50: гутньою тодi Швецiє
- Page 51 and 52: ницю1722 р. надiйшло 45
- Page 53 and 54: Тема 8. СУСПІЛЬНО-ПО
- Page 55 and 56: ня української iнте
- Page 57 and 58: мiсячного iснування
- Page 59 and 60: Тема 9. ЗАХІДНА УКРА
- Page 61 and 62: Доречно зазначити,
- Page 63 and 64: Доречно вiдмiтити, щ
- Page 65 and 66: вiд iдеалу нацiональ
- Page 67 and 68: (2 год.) План 1. Суспiл
- Page 69 and 70: кiвських активiстiв
- Page 71 and 72: ними, поки частина
кана в значній мірі великим князем Ягайлом, який порушив принцип<br />
родового старшинства в успадкуванні престолу, та посилення агресивних<br />
сусідів – Тевтонського ордена та Московського князівства – привели<br />
до кризи в суспільстві. У такій ситуації Ягайло змушений був<br />
шукати зовнішньої підтримки. У 1385 р. він уклав у м. Крево союз із<br />
Польщею – т. зв. Кревську унію, яка передбачала:<br />
1. Об’єднання Польщі і Литви в єдину державу внаслідок шлюбу<br />
польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла.<br />
2. Ягайло ставав польським королдем, одночасно залишаючись<br />
великим князем Литовським.<br />
3. Перехід у католицтво язичницького населення Литви.<br />
Підкресліть, що реалізація умов Кревської унії, яка почалася у<br />
1386 р., зразу ж викликала сильну протидію, бо тягла за собою<br />
ліквідацію державного суверенітету Литви і перетворення залежних<br />
від неї земель Русі на об’єкт феодальної колонізації польською елітою,<br />
котрій належала провідна роль у новому утворенні. Литовська й українська<br />
опозиція полякам згуртувалася навколо талановитого й честолюбного<br />
кузена Ягайла князя Вітовта, котрий у 1392 р. змусив<br />
короля визнати його фактичну владу над Великим князівством.<br />
Протягом майже двох століть після укладення Кревської унії<br />
зберігалася державна окремішність Литви та Польщі, які, незважаючи<br />
на спільного володаря, залишалися двома самостійними політичними<br />
організмами.<br />
2. При висвiтленнi другого питання насамперед треба звернути<br />
увагу, що для полякiв захоплення українських земель не вiдбувалося<br />
так легко, як для литовцiв. Протягом понад двох десятилiть поляки у<br />
союзi з угорцями билися з литовцями, пiдтримуваними бiльшiстю українцiв,<br />
за Галичину та Волинь. Проголосивши себе «щитом християнства»,<br />
поляки, частково з переконання, а частково з метою<br />
заручитися пiдтримкою папи, зображали своє просування на схiд як<br />
хрестовий похiд проти язичникiв-литовцiв i схизматикiв-православних<br />
українцiв. Ставлення до некатоликiв як до людей морально й<br />
культурно неповноцiнних не несло в собi нiчого позитивного для<br />
майбутнiх польсько-українських взаємин.<br />
Спочатку поляки з обережнiстю впроваджували змiни серед українського<br />
населення Галичини. За прикладом останнiх галицьких<br />
правителiв польський король Казимир називав цi землi «королiвством<br />
Руським». Поряд з латиною вживалася й руська мова, у краї й далi ходила<br />
своя монета. Однак з часом становище українцiв все бiльше
Change language