IСТОРIЯ УКРАЇНИ

жавне утворення, яке виникло у пiвнiчнiй частинi схiднослов’янської
ойкумени, становило собою союз трьох слов’янських (словени,
кривичi i в’ятичi) та трьох фiнно-угорських (чудь, весь i мордва) племен.
Саме вони трохи пiзнiше утворили росiйський народ.
Iснування Київської Русi як єдиної держави охоплює перiод з IX
ст. по 30-тi роки XIIст. Полiтичною формою її була ранньофеодальна
монархiя з елементами федералiзму. Територiя простягалася тодi вiд
Балтики до Чорного моря i вiд Карпат до Волго-Окського межирiччя.
Загалом же Давньоруська держава, видозмiнюючи свою форму,
проiснувала до 40-х рокiв XIII ст.
При висвiтленнi даного питання слiд також прослiдкувати процес
складання державної територiї Київської Русi, консолiдацiї держави,
змiцнення влади київського князя у землях племiнних княжiнь. Необхiдно
розглянути соцiально-економiчний розвиток i зовнiшню
полiтику Давньоруської держави в IX-Xст., вказати, якi питання вона
вирiшувала; охарактеризувати дiяльнiсть перших київських князiв
(Дiра і Аскольда, Олега, Iгоря, Ольги, Святослава).
2. Звертаючись до питання про розквiт Київської Русi, необхiдно
вiдзначити, що процес складання державної територiї загалом завершився
за князя Володимира (980-1015 рр.). В цей час визначилися
кордони, що в цiлому збiгалися з етнiчними рубежами
схiднослов’янської етнокультурної спiльностi. На сходi Київська Русь
сягала межирiччя Оки й Волги, на заходi – Днiстра, Карпат, Захiдного
Бугу, Нiману, Захiдної Двiни, на пiвночi – Чудського, Ладозького,
Онезького озер, на пiвднi – Дону, Росi, Сули, Пiвденного Бугу.
Важливе мiсце в процесi державної консолiдацiї посiдала адмiнiстративна
реформа князя Володимира, яку вiн провiв бл. 988 р. Її
наслiдком була замiна мiсцевих князiв своїми синами або посадниками.
Було назавжди зламано сепаратизм племiнної верхiвки. Вiдтодi
Київська Русь стає дiйсно об’єднаною державою.
Доцiльно зазначити,що Київська Русь була ранньофеодальною
державою з притаманною таким типам держав соцiально-становою
структурою. На найвищому щаблi феодальної драбини знаходився
князь, який у своїй дiяльностi спирався на воєвод i бояр. На нижньому
щаблi – холопи, закупи, рядовичi. В серединi її – селяни-смерди, ремiсники,
купцi. Державне правлiння хоча й було монархiчним, однак
обмежувалося боярською радою i вiчем.
Аналiзуючи дiяльнiсть князя Володимира, слiд також спинитися
на його значному вкладi у змiцненнi рубежiв держави. Зокрема, напри-