IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
вiйськову, торгову й полiтичну дiяльнiсть. Їхнi опоненти рiшуче заперечують проти абсалютизацiї «варязького фактора» в становленнi державностi русiв i пiдкреслюють, що слово «Русь» є слов’янського походження i жодним чином не стосується варягiв. Серед українських «норманiстiв» слiд видiлити О.Єфименко, Д.Дорошенка, Є.Маланюка. Зокрема, Д.Дорошенко, полемiзуючи з «антинорманiстами», пише: «Розумiється, не можна заперечити, що деякi, може i всi, схiдно-слов’янськi племена мали свою державну органiзацiю iз своїми мiсцевими династiями на чолi. Слiди цих мiсцевих династiй задержалися подекуди аж до XII вiку. Але се була, видко, досить слабка органiзацiя i, як ми бачили, вона не могла охоронити деякi племена вiд залежностi од хазарiв. I ось появляються серед цих племен варяги, скидають мiсцевих князькiв, силою пiдбивають окремi племена пiд владу своїх конунгiв i сформовують одну велику державу, на чолi якої стоїть варяжська династiя Рурика». Є.Маланюк вважав, що «варяги» виконали щодо осiлого хлiборобського населення мiсiю збудника, прищепивши йому почуття «меча» й «держави». Проте бiльшiсть українських учених-iсторикiв, зокрема тих, хто створив славу цiй науцi,пiднявши її до висот свiтового рiвня, стояли все-таки на антинорманiстичних позицiях. Серед них – М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський, Д.Багалiй та iн. Останнiм часом в iсторичнiй науцi також пожвавилися дискусiї навколо ще однiєї давньої проблеми: звiдкiля, з Пiвночi чи з Пiвдня, «пошла Руская земля» (держава). Очевидно, вони можуть бути вирiшенi лише на користь Пiвдня. Пiвденно-руськi землi у VIII-IX ст. на сто-двiстi рокiв випереджували в соцiально-економiчному та культурному розвитку пiвнiчнi. Цей факт, як i те, що первiсним територiальним осередком Київської Русi було полянське племiнне княжiння, в основi своїй моноетнiчне, дали пiдстави М.Грушевському вважати Київську Русь давньоукраїнською князiвською державою, ототожнюючи Україну з Руссю. Цiєї думки дотримуються i ряд сучасних iсторикiв. Щодо Росiйської (Московської) держави, то вона, на думку вiдомого росiйського дореволюцiйного iсторика В.Ключевського (в цьому його пiдтримує сучасний росiйський iсторик Н.Iльїна), бере свої коренi не з пiвденного, а з пiвнiчного ранньодержавного об’єднання з центром у Новгородi, а також на територiї межирiччя Волги – Оки, населення якого було неоднорiдним за своїм етнiчним складом. Це дер-
жавне утворення, яке виникло у пiвнiчнiй частинi схiднослов’янської ойкумени, становило собою союз трьох слов’янських (словени, кривичi i в’ятичi) та трьох фiнно-угорських (чудь, весь i мордва) племен. Саме вони трохи пiзнiше утворили росiйський народ. Iснування Київської Русi як єдиної держави охоплює перiод з IX ст. по 30-тi роки XIIст. Полiтичною формою її була ранньофеодальна монархiя з елементами федералiзму. Територiя простягалася тодi вiд Балтики до Чорного моря i вiд Карпат до Волго-Окського межирiччя. Загалом же Давньоруська держава, видозмiнюючи свою форму, проiснувала до 40-х рокiв XIII ст. При висвiтленнi даного питання слiд також прослiдкувати процес складання державної територiї Київської Русi, консолiдацiї держави, змiцнення влади київського князя у землях племiнних княжiнь. Необхiдно розглянути соцiально-економiчний розвиток i зовнiшню полiтику Давньоруської держави в IX-Xст., вказати, якi питання вона вирiшувала; охарактеризувати дiяльнiсть перших київських князiв (Дiра і Аскольда, Олега, Iгоря, Ольги, Святослава). 2. Звертаючись до питання про розквiт Київської Русi, необхiдно вiдзначити, що процес складання державної територiї загалом завершився за князя Володимира (980-1015 рр.). В цей час визначилися кордони, що в цiлому збiгалися з етнiчними рубежами схiднослов’янської етнокультурної спiльностi. На сходi Київська Русь сягала межирiччя Оки й Волги, на заходi – Днiстра, Карпат, Захiдного Бугу, Нiману, Захiдної Двiни, на пiвночi – Чудського, Ладозького, Онезького озер, на пiвднi – Дону, Росi, Сули, Пiвденного Бугу. Важливе мiсце в процесi державної консолiдацiї посiдала адмiнiстративна реформа князя Володимира, яку вiн провiв бл. 988 р. Її наслiдком була замiна мiсцевих князiв своїми синами або посадниками. Було назавжди зламано сепаратизм племiнної верхiвки. Вiдтодi Київська Русь стає дiйсно об’єднаною державою. Доцiльно зазначити,що Київська Русь була ранньофеодальною державою з притаманною таким типам держав соцiально-становою структурою. На найвищому щаблi феодальної драбини знаходився князь, який у своїй дiяльностi спирався на воєвод i бояр. На нижньому щаблi – холопи, закупи, рядовичi. В серединi її – селяни-смерди, ремiсники, купцi. Державне правлiння хоча й було монархiчним, однак обмежувалося боярською радою i вiчем. Аналiзуючи дiяльнiсть князя Володимира, слiд також спинитися на його значному вкладi у змiцненнi рубежiв держави. Зокрема, напри-
- Page 1 and 2: Микола Лазарович IС
- Page 3 and 4: Тема 1. НАЙДАВНІШІ Ч
- Page 5 and 6: бiзона, носорога, пе
- Page 7 and 8: процесу видiлення с
- Page 9 and 10: рабовласницькi дер
- Page 11 and 12: Сьогоднi всiм очеви
- Page 13: 10. Жуковський А., Су
- Page 17 and 18: Водночас варто мат
- Page 19 and 20: Тема 3. УКРАЇНСЬКІ З
- Page 21 and 22: Значна ж бiльшiсть т
- Page 23 and 24: змiнювалося у гiрши
- Page 25 and 26: Поруч з братствами
- Page 27 and 28: 24. Яворницький Д. Iс
- Page 29 and 30: На Сiчi дiяв оригiнал
- Page 31 and 32: козацтво в адмiнiст
- Page 33 and 34: 1. Висвiтлюючи перше
- Page 35 and 36: держцем руським»).
- Page 37 and 38: основних тлумачень
- Page 39 and 40: 4. Велика iсторiя Укр
- Page 41 and 42: розповісти про Кон
- Page 43 and 44: 2. Приступаючи до ро
- Page 45 and 46: постатей, як П.Сухо
- Page 47 and 48: цiльно розкрити хар
- Page 49 and 50: гутньою тодi Швецiє
- Page 51 and 52: ницю1722 р. надiйшло 45
- Page 53 and 54: Тема 8. СУСПІЛЬНО-ПО
- Page 55 and 56: ня української iнте
- Page 57 and 58: мiсячного iснування
- Page 59 and 60: Тема 9. ЗАХІДНА УКРА
- Page 61 and 62: Доречно зазначити,
- Page 63 and 64: Доречно вiдмiтити, щ
вiйськову, торгову й полiтичну дiяльнiсть. Їхнi опоненти рiшуче заперечують<br />
проти абсалютизацiї «варязького фактора» в становленнi<br />
державностi русiв i пiдкреслюють, що слово «Русь» є слов’янського<br />
походження i жодним чином не стосується варягiв.<br />
Серед українських «норманiстiв» слiд видiлити О.Єфименко,<br />
Д.Дорошенка, Є.Маланюка. Зокрема, Д.Дорошенко, полемiзуючи з<br />
«антинорманiстами», пише: «Розумiється, не можна заперечити, що<br />
деякi, може i всi, схiдно-слов’янськi племена мали свою державну органiзацiю<br />
iз своїми мiсцевими династiями на чолi. Слiди цих мiсцевих<br />
династiй задержалися подекуди аж до XII вiку. Але се була, видко, досить<br />
слабка органiзацiя i, як ми бачили, вона не могла охоронити деякi<br />
племена вiд залежностi од хазарiв. I ось появляються серед цих племен<br />
варяги, скидають мiсцевих князькiв, силою пiдбивають окремi племена<br />
пiд владу своїх конунгiв i сформовують одну велику державу, на чолi<br />
якої стоїть варяжська династiя Рурика».<br />
Є.Маланюк вважав, що «варяги» виконали щодо осiлого<br />
хлiборобського населення мiсiю збудника, прищепивши йому почуття<br />
«меча» й «держави».<br />
Проте бiльшiсть українських учених-iсторикiв, зокрема тих, хто<br />
створив славу цiй науцi,пiднявши її до висот свiтового рiвня, стояли<br />
все-таки на антинорманiстичних позицiях. Серед них – М.Костомаров,<br />
В.Антонович, М.Грушевський, Д.Багалiй та iн.<br />
Останнiм часом в iсторичнiй науцi також пожвавилися дискусiї<br />
навколо ще однiєї давньої проблеми: звiдкiля, з Пiвночi чи з Пiвдня,<br />
«пошла Руская земля» (держава). Очевидно, вони можуть бути вирiшенi<br />
лише на користь Пiвдня. Пiвденно-руськi землi у VIII-IX ст. на<br />
сто-двiстi рокiв випереджували в соцiально-економiчному та культурному<br />
розвитку пiвнiчнi. Цей факт, як i те, що первiсним територiальним<br />
осередком Київської Русi було полянське племiнне княжiння,<br />
в основi своїй моноетнiчне, дали пiдстави М.Грушевському вважати<br />
Київську Русь давньоукраїнською князiвською державою, ототожнюючи<br />
Україну з Руссю. Цiєї думки дотримуються i ряд сучасних<br />
iсторикiв.<br />
Щодо Росiйської (Московської) держави, то вона, на думку<br />
вiдомого росiйського дореволюцiйного iсторика В.Ключевського (в<br />
цьому його пiдтримує сучасний росiйський iсторик Н.Iльїна), бере свої<br />
коренi не з пiвденного, а з пiвнiчного ранньодержавного об’єднання з<br />
центром у Новгородi, а також на територiї межирiччя Волги – Оки, населення<br />
якого було неоднорiдним за своїм етнiчним складом. Це дер-
Change language