IСТОРIЯ УКРАЇНИ

Тому природнiми є активiзацiя дiяльностi України в рамках ООН i
ОБСЄ, входження в Раду Європи, спрямування зусиль на поглиблення
спiвробiтництва з ЄС, НАТО i ЗЄС, участь в пiдписаннi Пакту стабiльностi
в Європi, пiдключення до механiзмiв регiонального i субрегiонального
спiвробiтництва i т. iн. Прослiдкуйте конкретнi кроки в
даному напрямку, дайте їх оцiнку.
Аналiзуючи рiзноманiтнi аспекти зовнiшньополiтичної дiяльностi
України (участь у миротворчих силах ООН, ядерне роззброєння,
рiшення про закриття Чорнобильської АЕС i т.д.), слiд звернути увагу
i на питання кордонiв. Зазначте, що поряд iз необхiднiстю делiмiтацiї,
демаркацiї та вiдповiдного облаштування своїх кордонiв з колишнiми
радянськими республiками Україна зiткнулася з проблемою територiальних
претензiй до неї з боку окремих держав, зокрема Росiї та Румунiї.
Причому ряд полiтичних сил всерединi цих країн закликає навiть
до перегляду пiслявоєнного територiального статус-кво в Європi i
Гельсiнcьких домовленостей, тобто самих основ системи сьогоднiшньої
європейської стабiльностi i безпеки. Зупинiться детальнiше на
данiй проблемi, охарактеризуйте вiдношення до неї свiтового
спiвтовариства.
При висвiтленнi українсько-росiйських взаємин важливо наголосити,
що налагодження збалансованого i дiйсно партнерського
спiвробiтництва з Росiєю, при одночаснiй ефективнiй протидiї будьяким
посяганням на свою незалежнiсть є для України завданням особливого
значення. Однак, до цих пiр значна частина представникiв московської
полiтичної елiти не змогла позбавитися вiд iмперського мислення
i демонструє неготовнiсть сприймати новi незалежнi держави, в
т.ч. i Україну, як рiвноправних партнерiв. У вiдповiдностi з її «рецептами»,
час вiд часу проголошується готовнiсть втручатися у внутрiшнi
справи iнших пострадянських республiк (в окремих з них погрози вже
реалiзувалися на практицi), силою захищати на їх територiї так зване
«русскоязычное население» i т.iн. Далi доцiльно зупинитися на таких
вузлових моментах українсько-росiйських вiдносин, як територiальнi
претензiї Росiї, базування Чорноморського флоту, поставки енергоносiїв
та розрахункiв за них, вiдношення до СНД тощо.
У висновках пiдкреслiть, що у будiвництвi своїх зовнiшнiх
вiдносин Україна керується певними принципами. Базовими серед них
є органiзацiя зовнiшньополiтичної дiяльностi в повнiй вiдповiдностi з
загальновизнаними нормами мiжнародного права i її направленнiсть
на забезпечення мiжнародної пiдтримки процесу реформ, насамперед