IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
Москвi, та й iдеологiчний вiддiл ЦК КПУ вкупi з вiдповiдними службами КДБ працювали бiльш цiлеспрямовано. У той час як на союзному рiвнi вiдбулися важливi змiни у складi вищого керiвництва, першим секретарем ЦК КПУ аж до осенi 1989 р. залишався одiозний В.Щербицький (Горбачов боявся швидко змiнювати ситуацiю в Українi, яка була надто важливою для СРСР у цiлому). Вiдтак у першi роки «пербудови» гласнiсть, проголошена в Москвi, мало змiнила обличчя республiканської преси, не кажучи вже про якiсь iстотнi зрушення. Зазначте, що першу велику хвилю критики iснуючої системи в Українi викликало широке невдоволення урядовим трактуванням чорнобильської катастрофи, що стала для українцiв нацiональною трагедiєю. Особливе обурення було спрямоване проти злочинної безпечностi, з якою московськi бюрократи та їхнi колеги у Києвi приймали рiшення, що завдали непоправної шкоди населенню України. Поступово iз загостреним почуттям критицизму українцi зосередились i на iнших вадах суспiльного життя. 2. При висвiтленнi другого питання звернiть увагу, що роль першопрохiдцiв у захистi української культури, навколишнього середовища, лiквiдацiї так званих «бiлих плям» iсторiї вiдiграла Спiлка письменникiв України та її центральний друкований орган «Лiтературна Україна». Широкий розголос мали виступи О.Гончара, Р.Братуня, I.Дзюби, I.Драча, В.Яворiвського, Б.Олiйника та багатьох iнших. Почали вертатися в українську лiтературу твори В.Винниченка, представникiв «розстрiляного вiдродження», зокрема М.Хвильового, М.Кулiша, М.Зерова, iсторичнi працi М.Грушевського, М.Костомарова та iнших, забороненi твори I.Дзюби «Iнтернацiоналiзм чи русифiкацiя?», М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?», репресованих у роки «застою» В.Стуса, Є.Сверстюка, подружжя Калинцiв та iнших. Поступово стала вiдкриватися правда про такi сторiнки української iсторiї ХХ ст., як Центральна Рада, голодомор 1932-1933 рр., сталiнськi репресiї, ОУН-УПА; розгорнулася дискусiя про нацiональну символiку. Все це вело до розвiнчування радянських iдеологiчних штампiв. Аналiзуючи суспiльно-полiтичний розвиток республiки наприкiнцi 80-х рокiв, зазначте, що в цей час стрiмко зростала полiтизацiя населення, вiдбулися першi масовi мiтинги, демонстрацiї, на яких звучала вимога глибоких демократичних перетворень. Створювалися полiтичнi клуби, просвiтницькi українознавчi органiзацiї
(1987 р. у Львовi – «Товариство Лева», 1988 р. у Києвi – українознавчий клуб «Спадщина» та Студентське об’єднання «Громада»). Їх дiяльнiсть одразу ж виходить за межi суто просвiтницької i набуває полiтизованого характеру. Восени 1987 р. у Києвi виник Український культурологiчний клуб, який гостро критикував iснуючу систему, нацiональну полiтику центру. Наприкiнцi 1987 р. виходить з ув’язнення й повертається вУкраїну ряд вiдомих правозахисникiв, зокрема В.Чорновiл, М.Горинь, М.Горбаль (у сiчнi 1989 р. – Л.Лук’яненко, який мав 26-рiчний «стаж» полiтв’язня); вiдновлюється дiяльнiсть УГГ (створеної ще 1976 р.), видання «Українського вiсника». На початку 1989 р. створено Товариство Української мови iм. Т.Шевченка – першої широкомасштабної органiзацiї в республiцi, що перебувала поза партiйним контролем. Того ж року було засноване iсторико-просвiтницьке товариство «Меморiал», вiдновлено Наукове Товариство iм. Т.Шевченка, вiдбувся установчий з’їзд екологiчної асоцiацiї «Зелений свiт». Окремо слiд зупинитися на створеннi Народного Руху України за перебудову, який став першим масовим полiтичним об’єднанням республiки. Його поява вiдображала об’єктивну необхiднiсть економiчного i полiтичного реформування суспiльства, нацiонального вiдродження України. В лютому 1989 р. г. «Лiтературна Україна» опублiкувала проект програми НРУ, розроблений iнiцiативною групою, до якої увiйшли представники Спiлки письменникiв України та Iнституту лiтератури iм.Т.Шевченка АН УРСР. А вже у вереснi того ж року вiдбувся Установчий з’їзд Народного Руху, головою якого обрано I.Драча. Цей широкий суспiльно-полiтичний рух об’єднав рiзнi полiтичнi сили: вiд комунiстiв-реформаторiв до членiв Української Гельсiнської Спiлки (колишньої УГГ) та iнших органiзацiй, що виступали з позицiй антикомунiзму. Поза увагою не повинен залишитися процес формування в Українi полiтичних партiй; важливо охарактеризувати програмнi документи, тактику, показати їхнє мiсце в суспiльно-полiтичному життi. Зокрема, у березнi 1990 р. на базi УГС створено Українську республiканську партiю (голова – Л.Лук’яненко). У наступнi мiсяцi вiдбулися установчi з’їзди Української християнсько-демократичної партiї (лiдер – В.Сiчко), Української селянсько-демократичної партiї (С. Плачинда, В.Щербина та iн.), Соцiал-демократичної партiї України (А.Павлишин, А.Носенко) та ряду iнших. У вереснi 1990 р. створено Партiю зелених України, очолену Ю.Щербаком, яка виступала за збе-
- Page 69 and 70: кiвських активiстiв
- Page 71 and 72: ними, поки частина
- Page 73 and 74: ментацiєю своїх дiй
- Page 75 and 76: 1. При вивченнi перш
- Page 77 and 78: що економiчнi пробл
- Page 79 and 80: фронти роздiляли од
- Page 81 and 82: єдиної України - За
- Page 83 and 84: свiдчать i слова Х.Р
- Page 85 and 86: них служити у бiльш
- Page 87 and 88: у виглядi стрiмкого
- Page 89 and 90: пiдтримували украї
- Page 91 and 92: запаси їжi. Намагаю
- Page 93 and 94: Тема 13. ЗАХІДНОУКРА
- Page 95 and 96: населення Польщi (н
- Page 97 and 98: Пiдкреслiть, що найб
- Page 99 and 100: ностi. ОУН вiдкидала
- Page 101 and 102: карпаттi в березнi 19
- Page 103 and 104: 12. Косик В. Україна i
- Page 105 and 106: З осенi 1939 по осiнь 19
- Page 107 and 108: вела до конфлiкту. О
- Page 109 and 110: померло не менше 800
- Page 111 and 112: Петро Шелест i Укра
- Page 113 and 114: критичному виступi
- Page 115 and 116: незгоду. Проти бiль
- Page 117 and 118: популярнiсть, але с
- Page 119: 8. Жуковський А., Суб
- Page 123 and 124: Особливу увагу нео
- Page 125 and 126: Методичннi поради 1.
- Page 127 and 128: ний людством досвiд
- Page 129 and 130: економiчних, активн
- Page 131 and 132: 8. Лановик Б., Матися
- Page 133 and 134: 12. Огiєнко I. Українс
- Page 135 and 136: 5. Кондратюк К. Нари
- Page 137 and 138: 9. Мiрчук П. Українсь
- Page 139 and 140: 6. Курносов Ю. Духов
- Page 141 and 142: 13. Полонська-Василе
- Page 143: Навчальне видання
(1987 р. у Львовi – «Товариство Лева», 1988 р. у Києвi –<br />
українознавчий клуб «Спадщина» та Студентське об’єднання «Громада»).<br />
Їх дiяльнiсть одразу ж виходить за межi суто просвiтницької i<br />
набуває полiтизованого характеру. Восени 1987 р. у Києвi виник<br />
Український культурологiчний клуб, який гостро критикував iснуючу<br />
систему, нацiональну полiтику центру. Наприкiнцi 1987 р. виходить з<br />
ув’язнення й повертається вУкраїну ряд вiдомих правозахисникiв, зокрема<br />
В.Чорновiл, М.Горинь, М.Горбаль (у сiчнi 1989 р. –<br />
Л.Лук’яненко, який мав 26-рiчний «стаж» полiтв’язня); вiдновлюється<br />
дiяльнiсть УГГ (створеної ще 1976 р.), видання «Українського<br />
вiсника». На початку 1989 р. створено Товариство Української мови<br />
iм. Т.Шевченка – першої широкомасштабної органiзацiї в республiцi,<br />
що перебувала поза партiйним контролем. Того ж року було засноване<br />
iсторико-просвiтницьке товариство «Меморiал», вiдновлено Наукове<br />
Товариство iм. Т.Шевченка, вiдбувся установчий з’їзд екологiчної<br />
асоцiацiї «Зелений свiт».<br />
Окремо слiд зупинитися на створеннi Народного Руху України за<br />
перебудову, який став першим масовим полiтичним об’єднанням республiки.<br />
Його поява вiдображала об’єктивну необхiднiсть економiчного<br />
i полiтичного реформування суспiльства, нацiонального<br />
вiдродження України. В лютому 1989 р. г. «Лiтературна Україна»<br />
опублiкувала проект програми НРУ, розроблений iнiцiативною групою,<br />
до якої увiйшли представники Спiлки письменникiв України та<br />
Iнституту лiтератури iм.Т.Шевченка АН УРСР. А вже у вереснi того ж<br />
року вiдбувся Установчий з’їзд Народного Руху, головою якого обрано<br />
I.Драча. Цей широкий суспiльно-полiтичний рух об’єднав рiзнi полiтичнi<br />
сили: вiд комунiстiв-реформаторiв до членiв Української Гельсiнської<br />
Спiлки (колишньої УГГ) та iнших органiзацiй, що виступали з<br />
позицiй антикомунiзму.<br />
Поза увагою не повинен залишитися процес формування в<br />
Українi полiтичних партiй; важливо охарактеризувати програмнi документи,<br />
тактику, показати їхнє мiсце в суспiльно-полiтичному життi.<br />
Зокрема, у березнi 1990 р. на базi УГС створено Українську<br />
республiканську партiю (голова – Л.Лук’яненко). У наступнi мiсяцi<br />
вiдбулися установчi з’їзди Української християнсько-демократичної<br />
партiї (лiдер – В.Сiчко), Української селянсько-демократичної партiї<br />
(С. Плачинда, В.Щербина та iн.), Соцiал-демократичної партiї України<br />
(А.Павлишин, А.Носенко) та ряду iнших. У вереснi 1990 р. створено<br />
Партiю зелених України, очолену Ю.Щербаком, яка виступала за збе-