IСТОРIЯ УКРАЇНИ

«подарунком» Росiї, оскiльки iсторично вiн є батькiвщиною кримських
татар, з якими так брутально обiйшовся сталiнський режим. Подруге,
утримання Криму для України породжувало велику кiлькiсть
матерiальних, а також i полiтико-iдеологiчних проблем, оскiльки
бiльшiсть там становили росiяни. I це були не простi росiяни, а тi кого
тоталiтарний режим «нагороджував» мiсцем поселення (колишнi працiвники
органiв безпеки, вiйськовi та iн.) i якi були завжди готовi виявити
свою ворожiсть до всього українського (для них – «буржуазнонацiоналiстичного»).
Прослiдкуйте ретроспективно зв’язки України i
Криму, починаючи з перших столiть нашої ери, зробiть вiдповiднi узагальнення.
У висновках доречно вiдмiтити, що «вiдлига» торкнулася тiльки
окремих сторiн життя радянського суспiльства. Змiни, що вiдбувалися,
сприяли певному прогресивному розвитку України. Але непослiдовнiсть,
суперечливiсть цих змiн зрештою призвели до того, що
задуми iнiцiаторiв стали перетворюватися у свою протилежнiсть. До
того ж межi «вiдлиги» були занадто вузькими, аби довести реформи до
логiчного кiнця й докорiнним чином оздоровити суспiльство.
2. Приступаючи до розгляду другого питання семiнарського заняття,
доцiльно зазначити, що до 60-х рокiв типовою ознакою внутрiшньої
полiтики радянського режиму став крайнiй консерватизм. Побоюючись
непередбачених i небажаних наслiдкiв змiн, старiюча бюрократична
верхiвка СРСР схилялася до того, щоб зберегти – у дещо
м’якшiй формi – ту систему, яку створив Сталiн. Реформи ж, якi запроваджував
М.Хрущов, ставали дедалi небезпечнiшими для цiєї системи.
Тому в результатi справжньої змови вiн був усунутий з посади
першого секретаря ЦК КПРС. До влади прийшла консервативна частина
партiйної верхiвки на чолi з Л.Брєжнєвим i М.Сусловим. Подальший
хiд подiй в Українi, як завжди, був визначений поза її межами.
На змiну «вiдлизi» приходила реакцiя.
Слiд наголосити, що чергова змiна курсу була фактично зразу ж
продемонстрована арештами. Масштаб таких дiй в Українi знову був
значно бiльшим, нiж деiнде в Союзi. В серпнi 1965 р. у декiлькох українських
мiстах були заарештованi близько трьох десяткiв чоловiк з
кола «шiстдесятникiв», майже всi – представники iнтелiгенцiї.
Бiльшiсть з них мали пряме або опосередковане вiдношення до виготовлення
й розповсюдження самвидаву. Мета акцiї була очевидною –
придушити iнакомислення, яке набрало сили за часiв хрущовської
«вiдлиги», залякати ту частину iнтелiгенцiї, яка ще наважувалася на