IСТОРIЯ УКРАЇНИ
IСТОРIЯ УКРАЇНИ IСТОРIЯ УКРАЇНИ
найпотужнiшої провiнцiї великої iмперiї, стала ареною цих подiй, що запрограмували її розвиток у наступнi часи. При пiдготовцi першого питання варто використати доповiдь М.Хрущова «Про культ особи i його наслiдки», а також постанову ЦК КПРС вiд 30 червня 1956 р. «Про подолання культу особи та його наслiдкiв». Показати, яку реакцiю вони викликали в суспiльствi. Потрiбно пiдкреслити, що «вiдлига» була викликана не лише особистим бажанням Хрущова чи збiгом обставин. Змiн вимагало життя. Захiдний свiт вступав в еру тотальної модернiзацiї, пов’язаної з розвитком науково-технiчної революцiї. «Змагання двох систем» вимагало нових темпiв, нових iмпульсiв у розвитку радянського суспiльства, прискорення економiчного поступу, пiдвищення життєвого стандарту. В iнтересах самозбереження тоталiтарної системи було проведене реформування певних її компонентiв i структур, звiльнення вiд тягаря надцентралiзму, майже повної самоiзоляцiї та духовної скутостi. До цього, звичайно, додавалися суто суб’єктивнi прагнення частини партiйно-державної бюрократiї, зацiкавленої в змiнах, якi б розширили сферу її компетенцiї за рахунок усунення вiд влади висуванцiв сталiнської епохи, амбiцiї технократiв, якi набирали силу завдяки свiтовим економiчним тенденцiям, нарештi – мiркування боротьби за владу мiж прибiчниками Хрущова та ортодоксальними сталiнiстами у «верхах». Зазначте, що парадокс ситуацiї полягав у тому, що процес викриття «культу особи» вiдбувався цiлком за канонами системи, яку ретельно будував сам Сталiн. Партiйно-бюрократична iєрархiя дiяла вправно, виконуючи вказiвки верхiв, зберiгалися всi старi iдеологiчнi шаблони. Розгорнулася «десталiнiзацiя по вертикалi»: автоматичне шаблонне засудження «культу особи» всiма партiйними та iдеологiчними структурами. Преса друкувала вiдповiднi статтi й огляди, iсторики викривали злочини сталiнiзму фактами, знайденими у тимчасово вiдкритих архiвах. При цьому слiд зауважити, що процес десталiнiзацiї суспiльного життя в Українi розгортався повiльнiше, нiж у центрi. Iз запiзненням стали з’являтися статтi у пресi в «дусi рiшень ХХ з’їзду». Тон i змiст критики були стриманiшими. Змiни торкалися переважно сфери культурного життя. В галузi iдеологiї та полiтики вони не виходили за межi вказiвок центру, були сповненi протирiч. Подiбна позицiя українського керiвництва була зумовлена традицiєю, що встановилася в умовах командно-адмiнiстративної системи – вбачати у будь-якому
критичному виступi на адресу центральних органiв влади вияв якщо не «буржуазного нацiоналiзму», то вже напевне «вiдхилення вiд генеральної лiнiї». Наголошуючи на обмеженостi та непослiдовностi процесiв десталiнiзацiї, звернiть увагу, що поза реабiлiтацiєю залишилися майже всi, хто був так чи iнакше пов’язаний iз звинуваченнями у «нацiоналiзмi». Та найкричущiшим парадоксом «вiдлиги» було те, що процес реабiлiтацiї жертв сталiнських репресiй супроводжувався новими полiтичними репресiями. В Українi тодi здебiльшого на закритих судових засiданнях судили людей за «антирадянську нацiоналiстичну пропаганду» в Тернополi, Чернiвцях, Луцьку, Днiпропетровську, Рiвному, Луганську, Сумах тощо. Звинувачення, як правило, були фальсифiкованi або перебiльшенi: судили за необережно сказане слово, зберiгання недозволеної лiтератури i т.д. Протягом 1954-1959 рр. в Українi було притягнено до судової вiдповiдальностi i пiддано iншим формам переслiдувань за «антирадянську дiяльнiсть» близько 3,5 тиС. чол. Розкажiть про судилище над групою львiвських юристiв (Л.Лук’яненко, I.Кандиба, С. Вiрун та iн.), «викриття» у Львовi молодiжної пiдпiльної органiзацiї «Український нацiональний центр», утиски й переслiдування колишнiх учасникiв збройної боротьби ОУН- УПА. Далi доречно зупинитися на детальному розглядi суспiльнополiтичного життя республiки. Особливу увагу слiд зосередити на висвiтленнi такого явища, як «шiстдесятництво», показати його мету, форми i методи дiяльностi, розкрити причини цькування «шiстдесятникiв» з боку офiцiйної влади. Аналiзуючи причини невдач реалiзацiї економiчної реформи, треба зазначити, що реформа не пiшла вглиб, вона не зачiпала основ господарського механiзму, не ставила питання про повний злам командно-адмiнiстративної системи, скасування централiзацiї. Партiйнодержавне керiвництво вважало, що стабiльнi темпи економiчного росту цiлком можна забезпечити за допомогою iснуючого господарського механiзму, не усвiдомивши, що його резерви вичерпалися. Поза увагою не повинне залишитися питання передачi 19 лютого 1954 р. Кримської областi зi складу РРФСР до складу УРСР. Таке рiшення аргументувалося спiльнiстю економiки, територiальною близькiстю й тiсними господарськими та культурними зв’язками мiж Кримом i Україною. Влаштована довкола цього галаслива кампанiя затемнювала, по-перше, той факт, що Крим навряд чи можна вважати
- Page 61 and 62: Доречно зазначити,
- Page 63 and 64: Доречно вiдмiтити, щ
- Page 65 and 66: вiд iдеалу нацiональ
- Page 67 and 68: (2 год.) План 1. Суспiл
- Page 69 and 70: кiвських активiстiв
- Page 71 and 72: ними, поки частина
- Page 73 and 74: ментацiєю своїх дiй
- Page 75 and 76: 1. При вивченнi перш
- Page 77 and 78: що економiчнi пробл
- Page 79 and 80: фронти роздiляли од
- Page 81 and 82: єдиної України - За
- Page 83 and 84: свiдчать i слова Х.Р
- Page 85 and 86: них служити у бiльш
- Page 87 and 88: у виглядi стрiмкого
- Page 89 and 90: пiдтримували украї
- Page 91 and 92: запаси їжi. Намагаю
- Page 93 and 94: Тема 13. ЗАХІДНОУКРА
- Page 95 and 96: населення Польщi (н
- Page 97 and 98: Пiдкреслiть, що найб
- Page 99 and 100: ностi. ОУН вiдкидала
- Page 101 and 102: карпаттi в березнi 19
- Page 103 and 104: 12. Косик В. Україна i
- Page 105 and 106: З осенi 1939 по осiнь 19
- Page 107 and 108: вела до конфлiкту. О
- Page 109 and 110: померло не менше 800
- Page 111: Петро Шелест i Укра
- Page 115 and 116: незгоду. Проти бiль
- Page 117 and 118: популярнiсть, але с
- Page 119 and 120: 8. Жуковський А., Суб
- Page 121 and 122: (1987 р. у Львовi - «Тов
- Page 123 and 124: Особливу увагу нео
- Page 125 and 126: Методичннi поради 1.
- Page 127 and 128: ний людством досвiд
- Page 129 and 130: економiчних, активн
- Page 131 and 132: 8. Лановик Б., Матися
- Page 133 and 134: 12. Огiєнко I. Українс
- Page 135 and 136: 5. Кондратюк К. Нари
- Page 137 and 138: 9. Мiрчук П. Українсь
- Page 139 and 140: 6. Курносов Ю. Духов
- Page 141 and 142: 13. Полонська-Василе
- Page 143: Навчальне видання
найпотужнiшої провiнцiї великої iмперiї, стала ареною цих подiй, що<br />
запрограмували її розвиток у наступнi часи.<br />
При пiдготовцi першого питання варто використати доповiдь<br />
М.Хрущова «Про культ особи i його наслiдки», а також постанову ЦК<br />
КПРС вiд 30 червня 1956 р. «Про подолання культу особи та його наслiдкiв».<br />
Показати, яку реакцiю вони викликали в суспiльствi.<br />
Потрiбно пiдкреслити, що «вiдлига» була викликана не лише особистим<br />
бажанням Хрущова чи збiгом обставин. Змiн вимагало життя.<br />
Захiдний свiт вступав в еру тотальної модернiзацiї, пов’язаної з розвитком<br />
науково-технiчної революцiї. «Змагання двох систем» вимагало<br />
нових темпiв, нових iмпульсiв у розвитку радянського суспiльства,<br />
прискорення економiчного поступу, пiдвищення життєвого стандарту.<br />
В iнтересах самозбереження тоталiтарної системи було проведене реформування<br />
певних її компонентiв i структур, звiльнення вiд тягаря<br />
надцентралiзму, майже повної самоiзоляцiї та духовної скутостi. До<br />
цього, звичайно, додавалися суто суб’єктивнi прагнення частини партiйно-державної<br />
бюрократiї, зацiкавленої в змiнах, якi б розширили<br />
сферу її компетенцiї за рахунок усунення вiд влади висуванцiв сталiнської<br />
епохи, амбiцiї технократiв, якi набирали силу завдяки<br />
свiтовим економiчним тенденцiям, нарештi – мiркування боротьби за<br />
владу мiж прибiчниками Хрущова та ортодоксальними сталiнiстами у<br />
«верхах».<br />
Зазначте, що парадокс ситуацiї полягав у тому, що процес викриття<br />
«культу особи» вiдбувався цiлком за канонами системи, яку ретельно<br />
будував сам Сталiн. Партiйно-бюрократична iєрархiя дiяла вправно,<br />
виконуючи вказiвки верхiв, зберiгалися всi старi iдеологiчнi шаблони.<br />
Розгорнулася «десталiнiзацiя по вертикалi»: автоматичне шаблонне засудження<br />
«культу особи» всiма партiйними та iдеологiчними структурами.<br />
Преса друкувала вiдповiднi статтi й огляди, iсторики викривали<br />
злочини сталiнiзму фактами, знайденими у тимчасово вiдкритих архiвах.<br />
При цьому слiд зауважити, що процес десталiнiзацiї суспiльного<br />
життя в Українi розгортався повiльнiше, нiж у центрi. Iз запiзненням<br />
стали з’являтися статтi у пресi в «дусi рiшень ХХ з’їзду». Тон i змiст<br />
критики були стриманiшими. Змiни торкалися переважно сфери культурного<br />
життя. В галузi iдеологiї та полiтики вони не виходили за межi<br />
вказiвок центру, були сповненi протирiч. Подiбна позицiя<br />
українського керiвництва була зумовлена традицiєю, що встановилася<br />
в умовах командно-адмiнiстративної системи – вбачати у будь-якому
Change language