IСТОРIЯ УКРАЇНИ

вела до конфлiкту. ОУН-Б (радикальне крило, очолюване С. Бандерою)
пiшла на вiдчайдушний крок, проголосивши 30 червня 1941 р. у
щойно занятому нiмецькими вiйськами Львовi Акт вiдновлення
Української держави, прем’єром якої став Я.Стецько, соратник С. Бандери.
Йдучи на вкрай ризиковану гру, ОУН-Б розраховувала, що
нiмецьке вiйськове командування скорiше погодиться з цим фактом як
iз доконаним, нiж пiде на конфронтацiю з українцями з самого початку
вторгнення. Однак подiбне не входило в плани нiмцiв. Помiчник державного
секретаря Нiмеччини вимагав вiд С. Бандери оголосити Акт
недiйсним. Проте останнiй вiдмовився зробити це, наголосивши, що,
вiддаючи накази, «не спирався на жоднi нiмецькi органи влади й нi на
жоднi угоди з нiмецькою владою, а тiльки на мандат, який мав вiд
українцiв». У вiдповiдь гестапо 15 липня 1941 р. заарештувало С. Бандеру
та український уряд на чолi з Я.Стецьком, а також розпочало
репресiї проти членiв ОУН. Це заставило нацiоналiстiв перейти в
пiдпiлля та розпочати пiдготовку до вiдкриття нового фронту своєї боротьби
– цього разу проти Нiмеччини. У квiтнi 1942 р. на II
конференцiї ОУН нацизм i бiльшовизм були оголошенi головними ворогами
України.
Далi варто прослiдкувати розгортання антифашистської боротьби,
яка охопила практично всю окуповану територiю України. При цьму
слiд детальнiше розглянути передумови створення та дiяльнiсть Української
Повстанської Армiї, похiдних груп ОУН, радянського партизанського
та пiдпiльного рухiв, показати, що було спiльного в їхнiй
боротьбi, якою була їхня мета та що їх рiзнило. Поза увагою не
повиннi залишитися питання про змiни в iдеологiї та дiяльностi ОУН
(III надзвичайний великий збiр ОУН у серпнi 1943 р.), створення
УГВР (червень 1944 р.), iдейну платформу та долю дивiзiї «СС – Галичина».
3. У третьому питаннi студенти мають розповiсти про подiї завершального
етапу 2-ї свiтової вiйни. Висвiтлення його необхiдно розпочати
з розгляду вiйськових операцiй, якi дали змогу чотирьом Українським
фронтам розгромити угрупування нiмецько-фашистських
вiйськ «Пiвдень» i групу «А», звiльнити всю Україну. Зокрема, протягом
кiнця лiта й осенi 1943 р. радянськi вiйська пiд командуванням
I.Конєва, М.Ватутiна та Р.Малиновського зайняли Лiвобережжя i ДонбаС.
23 серпня в результатi запеклих боїв нiмцi вдруге й востаннє
втратили Харкiв. На кiнець вересня 1943 р. Червона армiя вийшла до
Днiпра. Центр бойових дiй перемiстився в район середньої течiї рiки.