IСТОРIЯ УКРАЇНИ

хунками та помилками полiтичного керiвництва країни на чолi iз Сталiним,
сатанинська воля якого паралiзувала здатнiсть i генералiв, i
наркомiв, i партiйних секретарiв до самостiйних рiшень та вчинкiв,
мужньо й до кiнця виконували свiй обов’язок, залишалися вiрними
присязi. Стiкаючи кров’ю, завдаючи чималих ударiв по вороговi, вони
трималися до останньго. На кiстках солдатiв-героїв i мученикiв 1941-
1942 рр. створювалися передумови перелому в ходi вiйни».
Важливо дати оцiнку нацистського окупацiйного режиму, звернувши
увагу на його антиукраїнську спрямованiсть. Мета
гiтлерiвських агресорiв полягала в тому, щоб терористичними, насильницькими
методами пограбувати завойованi територiї, максимально
очистивши їх вiд корiнного населення, а для решти запровадити
систему жорстокої позаекономiчної експлуатацiї. У планах
колонiзацiї визначалося: «Україна – найплодючiша область Європи. Її
завдання – постачати продукти харчування та сировину новiй Європi.
А жити на українськiй землi повиннi тiльки люди нiмецької арiйської
кровi». Потрiбно було зовсiм небагато часу, щоб остаточно
з’ясувалися цiлi Нiмеччини щодо України. На нарадi окупацiйних
чиновникiв у Рiвному рейхскомiсар України Е.Кох сформулював їх
так: «Мета нашої роботи – примусити українцiв працювати на
Нiмеччину, а не ощасливити цей народ. Україна повинна постачати те,
чого немає у Нiмеччинi. Цю роботу слiд проводити, не рахуючись з
витратами».
На територiї України було знищено близько 3 млн. 200 тиС. мирних
жителiв. Тут виявлено майже 300 мiсць масових страт населення,
180 концтаборiв смертi, 50 гетто. До Нiмеччини вивезено близько 2
млн. 250 тиС. чол. В Українi готувався «життєвий простiр» для 25
мiльйонiв нiмецьких колонiстiв.
Окремо потрiбно зупинитися на дiяльностi ОУН в роки вiйни.
Характеризуючи її взаємовiдносини з нацистською Нiмеччиною, слiд
вiдмiтити, що хоч вони мали спiльного ворога у виглядi комунiстичного
режиму, однак їхнi цiлi були далеко не спiльними. З точки
зору нiмцiв основна користь ОУН полягала в тому, щоб служити диверсiйною
силою для створення хаосу в радянському тилу. Зi свого
боку нацiоналiсти, розчарованi полiтикою Гiтлера щодо Карпатської
України, не мали намiру бути знаряддям для Берлiна; вони поставили
собi за мету скористатися вiйною й поширити по всiй Українi власний
вплив. Вiдтак кожна сторона прагнула використати iншу у своїх власних,
часто протилежних,iнтересах. Подiбна тактика уже невдовзi при-