IСТОРIЯ УКРАЇНИ

З осенi 1939 по осiнь 1940 р. у Захiднiй Українi було репресовано за
полiтичними ознаками i депортовано до Сибiру без суду i слiдства, навiть
без письмового звинувачення близько 10% населення. (В той же
час тiльки у тюрмах «визволеної» Галичини було закатовано 50 тиС.
полiтв’язнiв). Всього вислано, за неповними даними, 1 млн 173170 чоловiк.
Доречно зауважити, що сучаснi iсторичнi джерела, наукова, мемуарна
i публiцистична лiтература дають можливiсть усунути
допущенi в минулому перекручення, спроби замовчування чи
кон’юнктурного тлумачення окремих фактiв, переосмислити i
переоцiнити деякi події того часу. Зокрема, цiкаво ознайомитися iз
дослiдженнями колишнього офiцера Державного розвiдувального
управлiння СРСР В.Суворова (В.Резуна), котрий по-новому трактує
подiї передвоєнного перiоду.
2. Аналiзуючи передумови нападу фашистської Нiмеччини на
СРСР, необхiдно дати оцiнку прорахункам та злочиннiй полiтицi тодiшнього
радянського керiвництва, зокрема масовим репресiям в армiї.
Слiд наголосити, що на ослаблення командного складу радянських
Збройних сил звернув увагу сам Гiтлер, заявивши напередоднi вiйни
на однiй з вiйськових нарад:»Червона армiя обезголовлена. 80% командних
кадрiв знищено. Вона послаблена як нiколи. Це основний
фактор мого рiшення. Потрiбно воювати доки кадри не виросли знову».
Розкривши причини невдач радянських вiйськ на початковому
етапi вiйни, треба зазначити, що на той час iз 170 дивiзiй дiючої армiї
на радянсько-нiмецькому фронтi боєздатнiсть зберiгали тiльки 70.
Червона армiя втратила за першi три тижнi вiйни 850 тиС. чол., 3,5
тиС. лiтакiв, 6 тиС. танкiв, 9,5 тиС. гармат. До кiнця 1941 р. ворог
окупував майже всю Україну. Вiдчайдушнi спроби затримати фашистське
просування як правило зводилися нанiвець. Багато пiдроздiлiв i
частин Червоної армiї потрапляли в оточення, втрачали зв’язки з вищим
командуванням, сусiднiми частинами, далеко не всiм вдавалося з
боями вирватися з оточення. Бiльшiсть гинула або потрапляла у ворожий
полон. За даними iсторика В.Козлова, в першi мiсяцi вiйни радянськi
втрати тiльки вбитими i полоненими становили близько 5 млн
чол., втрати нiмцiв – трохи бiльше 250 тиС.
Постає запитання: чи винна армiя в цих поразках? Вiдомий український
дослiдник 2-ї свiтової вiйни М.Коваль дає однозначну
вiдповідь: «Радянськi вiйська поставленi у неймовiрно скрутне становище
не тiльки переважаючими силами агресора, а й згубними прора-