IСТОРIЯ УКРАЇНИ

ливо чутливими до цих загальних тенденцiй. Незважаючи на широкий
розвiй «органiчної роботи», було очевидно, що саме iнтегральний нацiоналiзм
ОУН став серед захiдних українцiв, i насамперед молодих,
найдинамiчнiшим рухом.
3. Характеризуючи становище українства пiд владою Румунiї,
треба наголосити, що жорстокий терор, яким супроводжувалося загарбання
Буковини в листопадi 1918 р., був «узаконений» введенням у
сiчнi 1919 р. воєнного стану, що протримався до 1928 р. та був запроваджений
знову наприкiнцi 30-х рр. Утiм i його оголошення, i скасування
мало змiнювали життя українцiв. Зухвалий курс на їх винародовлення
та румунiзацiю фактично залишався тим самим. Проголосивши
пiвмiльйона українцiв Буковини «зукраїнiзованими румунами»
чи «громадянами румунського походження, що забули рiдну мову»,
Бухарест не гребував нiчим, щоб навернути їх у румунське «першородство».
З 168 народних шкiл, якi iснували в Буковинi у 1918 р.,
майже двi третини стали румунськими в першi два роки окупацiї, а в
1924 р., вже не залишилося жодної чисто української. З такою ж
невблаганнiстю проводилася румунiзацiя українських середнiх шкiл та
гiмназiй, лiквiдовувалися українськi ремiсничi школи. Було цiлком
румунiзовано й Чернiвецький унiверситет, хоча серед його студентiв
на початку 20-х рр. лише 20% були румунами. На румунський взiрець
змiнювалися українськi прiзвища.
Звернiть увагу, що життя українського населення Бесарабiї та Сигiтщини,
що також перебували пiд окупацiєю Румунiї, було ще нестерпнiшим,
нiж в Буковинi.
При висвiтленнi соцiально-економiчного, полiтичного та нацiонально-культурного
розвитку буковинських українцiв доречно порiвняти
його зi становищем в Галичинi, вказати на спiльнi та вiдмiннi
риси.
Далi потрiбно прослiдкувати якi змiни вiдбувалися в Закарпаттi
пiсля його входження до складу Чехословаччини. Вiдзначаючи демократичнiсть
та цивiлiзованiсть чехословацької влади, проаналiзуйте її
полiтику щодо закарпатських українцiв, вкажiть на її позитивнi та негативнi
риси. Поза увагою також не повинна залишитися проблема нацiональної
самобутностi населення Закарпаття та поведiнка центрального
уряду в даному питаннi.
Окремо слiд спинитися на передумовах створення та сутi Карпатської
України – автономної Української республiки у складi Чехословаччини
в 1938-1939 рр. i Української незалежної держави на За-