Exhibition catalog: Discourse of War

DISCOURSE OF WAR
INTERNATIONAL DIGITAL EXHIBITION
CATALOG

“Every gun that is made, every warship launched,
every rocket fired signifies in the final sense, a
theft from those who hunger and are not fed,
those who are cold and are not clothed. This
world in arms is not spending money alone. It is
spending the sweat of its laborers, the genius of
its scientists, the hopes of its children. This is not
a way of life at all in any true sense. Under the
clouds of war, it is humanity hanging on a cross
of iron.”
DWIGHT D. EISENHOWER

LIST OF PARTICIPANTS
Tetiana Adamovych
004
Anna Miklashevich
054
Iryna Babenko
006
Natalia
056
Ildze Balcere
008
Viktoriya Naumova
058
Ezgi Bıçakcı
010
Kateryna Nazarenko
060
Emel Çevİkcan
012
Olha Nazarenko
062
Karina Danylchuk
014
Tat-Dat Nguyen
064
Olena Derzhak
016
Yuliya Odukalets
066
Mariia Dobrova
018
Giampaolo Parrilla
068
Ana Dzyba
020
Tatyana Pchelnikova
070
Delnara El
022
Vladislava Pidlubna
072
Kateryna Goncharova
024
Valeriia Prasol
074
Dean Jensen
026
Natalia Pustovit
076
Anna Kibovska
028
Liubov Romaniuk
078
Jen Kogan
030
Anna Solovienko
080
Victoria Kovalchuk
032
Kseniia Stepas
082
Viktoriia Kush
034
Olena Stremouchova
084
Ana Lagidze
036
Tetiana Teresh
086
Tetiana Levandovska
038
Liliia Topoliuk
088
Alina Lobanova
040
Katerina Tsebro
090
Yuliia Lyshanets
042
Yuliia Velyka
092
Yuliia Mahda
044
Stasy Vo
094
Liza Makhrova
046
Tracy Whiteside
096
Olha Malko
048
Olena Yemelianova
098
Olha Matviienko
050
Eugenie
100
Meltdownlove
052
Yuliya Zinchenko
102
3

Ukraina | Україна
Watercolor on paper
4

TETIANA ADAMOVYCH
Vishneve, Ukraine
@ferchuctatyan
About artwork
After February 24, it seems that began to beat I am amazed by the events and actions
of people who attacked our country. In this picture, I highlighted Ukraine as a girl who
found herself in the middle of a field alone without support but with faith in her soul.
Faith in this work as an angel flying through a cloud. In the distance, the sunrise indicates
that sooner or later the light will overcome the darkness On the left side of the
girl, destruction on our land, but on the right side, where her bare foot stepped, there is
already green grass and flowering mallows. This is a sign of the revival of our Ukraine.
Closed eyes girls indicate pain and despair, but she does not show it to anyone. Because
she believes that faith in a beautiful future will save our country!
Про роботу
Після 24 лютого, здається, почали бити Я вражена подіями і діями людей, які
напали на нашу країну. На цій картині я висвітлила Україну як дівчину, яка
опинилася посеред поля сама без підтримки, але з вірою в душі. Віра в цю роботу,
як ангел, що летить крізь хмару. Вдалині схід сонця вказує на те, що рано чи пізно
світло переможе темряву Ліворуч від дівчини розруха на нашій землі, а праворуч,
де ступала її боса нога, вже зеленіє трава і цвітуть мальви. . Це ознака відродження
нашої України. Закриті очі дівчини вказують на біль і відчай, але вона нікому цього
не показує. Бо вірить, що віра в прекрасне майбутнє врятує нашу країну!
5

Love me | Кохай мене
21x27,5 cm
Digital painting
6

IRYNA BABENKO
Dnipro, Ukraine
Now: Wroclaw, Poland
@babenkoirusa
About artwork
Love me at the crossroads of all eras - empires will perish and worlds will cease.
Hold the fort. I will love for two when you run out of strength.
Про роботу
Кохай мене на зламі всіх епох - імперії зогинуть і світи заклякнуть.
Тримай фортецю. Я ж кохатиму за двох, коли тобі вже сил забракне.
The war scatters us in different worlds, radically different, but equally unbearably painful.
You fight for life and freedom, I fight for you.
Війна розкидає нас по різних світах, кардинально несхожих, але однаково
нестерпно болючих. Ти борешся за життя і свободу, я ж борюсь за тебе.
7

Volodimir. The leader of the hero tribe
Володимир. Лідер племені героїв
50x70 cm
Embroidery
8

ILDZE BALCERE
Latvia
@ildze.balcere.art
About artwork
I am from Latvia. From a country where people know and appreciate the price of
freedom, especially if your neighbor is russia. I admire and take my hat off to every
Ukrainian who fights for his country and its freedom. That’s why I decided to embroider
the portrait of this person, for whom I feel inexpressible respect and admiration. This
will be my small thank you to Ukraine. He is the president of Ukraine, a husband, a father,
and just a good person. He is Ukrainian and legends will be told about Ukrainians
for many more generations. Glory to Ukraine! Victory will be yours!
Про роботу
Я з Латвії. З країни, де люди знають і цінують ціну свободи, особливо якщо твій сусід
росія. Я захоплююсь і знімаю капелюха перед кожним українцем, який бореться за
свою країну та її свободу. Тому я вирішила вишити портрет цієї людини, до якої
відчуваю невимовну повагу і захоплення. Це буде моя маленька подяка Україні. Він
президент України, чоловік, батько і просто хороша людина. Він українець і про
українців ще багато поколінь розповідатимуть легенди. Слава Україні! Перемога
буде за вами!
I am a full-time thread Painter and embroidery Artist based in Latvia, Europe. I am obsessed
with what I do, and it makes me happy. My works are embroidered ... and that’s
the main feature that sets them apart. They have a lot of gold and colours that make
them rich and luxurious, but I also like the black and white palette. My art is dynamic,
noticeable, and different.
Я Художниця живопису та вишивання на повну ставку, живу в Латвії, Європа. Я
одержима тим, що роблю, і це робить мене щасливою. Мої роботи вишиті ... і це
їх головна особливість. У них багато золота та кольорів, які роблять їх багатими
та розкішними, але мені також подобається чорно-біла палітра. Моє мистецтво
динамічне, помітне, різне.
9

Abyss 1 | Безодня 1
30x21 cm
Every human makes numberless choices during a life time. By choosing one we lose
lots of other options. They say if you don’t choose any, you can have them all. Because
only then, everything is possible. This state makes choosing part even harder; once you
choose there is no turning back. I love to dance around the term entropy with my art.
As a matter of entropy; the whole universe tends to diffuse. With my work; I show the
despair of choosing. That fleeting temporariness can only be captured by art and that
makes it unique. I love to give a glimpse of the entropy we are all experiencing. They say
only a camera can capture the fleeting moment, I disagree that with my art. Every single
being is a story waiting to be told, I am the humble vessel in between.
10

EZGI BIÇAKCI
Eskişehir, Turkey
@yaylacorbasi
About artwork
I wrote and illustrate a poem after my constant anxiety and the weltschmerz I’ve been
experiencing. With this series you can see my mental process unfolding before your
eyes.
“...And if you gaze long into an abyss, the abyss also gazes into you.” Said Nietzsche. The
catalyst of my idea was this sentence.
Daily life feels like a never ending nightmare since I can’t remember how long.
Abyss
Woke up in the middle of the abyss,
-again.
Time drizzled on and I couldn’t sleep a wink.
“Welcome back to the land of the living” the caterpillar whispered.
I stared at him with blank eyes.
He stared right into my soul.
I wondered if I was invisible until being perceived by him.
Was I not occupying a certain amount of volume till my imagery is mirrored onto his
retina upside down?
Time was decaying rapidly as I sat down on my bed.
Was I a prisoner of time, space … or both?
He asked, “Do you know where the universe is expanding into?”
“Nowhere, everywhere,” I mumbled.
“Same mediocre punchline in a different set of skin suits.” He muttered.
I’ve felt like a Chinese room.
The rain started tapping on the roof,
as we sat there and practiced being fluent in silence.
Я написав та проілюстрував вірш після моєї постійної тривоги та weltschmerz, які я
відчував. У цій серії ви можете побачити мій розумовий процес, який розгортається
перед вашими очима.
«...І якщо ти довго вдивляєшся в безодню, то й безодня вдивляється в тебе». Сказав
Ніцше. Каталізатором моєї ідеї стало це речення.
Повсякденне життя здається нескінченним кошмаром, оскільки я не пам’ятаю, як
довго.
11

Migratıon | Міграція
35x50 cm
Watercolor on paper
12

EMEL ÇEVİKCAN
Turkey
@emelcevikcanpaintart
About artwork
every moment of the war is very bad.no to war in the name of all humanity.to the extermination
of people..forced to leave their country..I say no to them living as immigrants.
peace should also be peace.
Про роботу
кожен момент війни дуже поганий. ні війні в ім’я всього людства. винищенню
людей..вимушених покинути свою країну.. я кажу ні їм, які живуть як іммігранти.
мир також має бути миром.
I’m watercolor artıst. I’m workıng about human and nature.
Я художниця-акварелістка. Мої основні теми - людина і природа.
13

Nuclear | Ядерний
30x40 cm
Watercolor on paper
In October 2022 russians attacked one more nuclear power station in the Mykolaiv region. A
video from a local camera had a big impact, like one more shocking point from thousands of
others that I will remember from this war. Because I’m from Mykolaiv, my grandparents live in
the Mykolaiv region, and my cousin lives and works near the nuclear power plant. That’s why it
touched me so.
This art is about fragility. How fragile is our system, how weak are we, and how delicate is nature?
I saw nuclear weapons tests on YouTube. One video also depicted gulls or sterns who were
shocked by the explosion. They rise into the air, and they don’t know what to do, they fly near the
beach. And they will die later. One second, invisible threat. Just a tiny moment that will change
everything.
14

KARINA DANYLCHUK
Kyiv, Ukraine
@danylchuk.art
Про роботу
В жовтні 2022 росіяни вкотре атакували Південноукраїнську АЕС. Запис з місцевої
камери спостереження зафіксував цей момент і він справив на мене величезне враження.
Це був черговий шоковий удар для мене, адже я сама з Миколаєва, мої родичі живуть в
Миколаївській області неподалік, а моя двоюрідна сестра живе та працює безпосередньо
біля АЕС.
Ця картина - про крихність. Про те наскільки крихкою є наш світ, наскільки слабкими є
люди та наскільки незахищеною є природа. Я бачила ядерні випробування на YouTube. В
одному з відео показано також морських мартинів та крячків сполоханих вибухом. Вони
кружляли в повітрі, не знаючи що їм робити. І всі вони загинули пізніше. Одна секунда,
невидима загроза, момент, який змінив абсолютно усе.
My name is Karina Danylchuk, I’m a Ukrainian painter, and art is my passion (and
work). My second passion is nature. Relationships between nature and people inspire
me to create my artwork - watercolor birds. I chose this medium to show how fragile the
bird (and nature) world is: sometimes bold, sometimes transparent, sometimes expressive.
All these conditions I can express in art when words lose power. I also show the
unique personality of each bird.
Also, my watercolor birds set out the difference between people and animals, especially
in how we show emotions. They explain: that when we see a cute bird, she can feel emotions
that don’t compare with her face. We should remember it when we see any animal.
I want to ensure people have more empathy for other species on our planet. I hope they
see how beautiful our world is and how individual every alive creature is. Even the
smallest animals/plants on our planet have a right to live in the way they want.
15

A horrible dream | Страшний сон
50x55 cm
16

OLENA DERZHAK
Ternopil, Ukraine
@art_zelena
About artwork
Since the beginning of the war in Ukraine, my artworks have highlighted the themes of
disappointment, pain, hopes, dreams, resistance and strong will.
I want the whole world to pay attention to our grief and help us overcome it.
Про роботу
З початком війни моя творчість висвітлювала теми розчарування, болю, сподівань,
мрій, протистояння та сильної волі.
Я хочу щоб увесь світ звернув увагу на наше горе і допоміг нам його здолати.
I love art so much. I started painting (oil and acrylic) 5 years ago and took my inspiration
from nature. I was fascinated by the grace of horses, surprised by forest inhabitants, exited
by the beauty and colors of birds. I depicted about a hundred wonderful creatures .
russian aggression changed everything. Now I can’t let myself paint the beauty of nature
when I hear so much disturbing news. Themes, colors, heroes, and plots of my artworks
have changed.
Дуже люблю творчість. Писати олією та акрилом почала 5 років тому. Натхнення
брала у природі. Захоплювалась грацією коней, мене дивували лісові мешканці,
зачаровувала краса та забарвлення птахів. Я зобразила близько сотні чудових
створінь.
російська агресія все змінила. Тепер я не можу дозволити собі малювати красу
природи, коли чую стільки тривожних новин. Змінились теми, кольори, герої і
сюжети моїх картин.
17

It’s like I was killed... but I have to live
Наче вбили.. а треба жити
Performance
18

MARIIA DOBROVA
Katowice, Polska
@Art_dobrova
About artwork
It’s like I was killed... but I have to live
Про роботу
Наче вбили.. а треба жити
Before the war, she worked in the style of abstract expressionism, the impasto technique.
The canvases were radiant, inspired, deep, voluminous “alive”. The “Sacred” series
of works reflected spiritual development and the value of the moment and life. After
February 24, 2022, I felt as if I had died, but for some reason, I was still breathing,
hellish pain, rivers of tears, desolation from indescribable horror... I didn’t think that I
would ever start writing again. But I wanted to bring benefit. The first work was created
in April for the auction in Vienna in aid of the Armed Forces, “the torn spring”. Further
work is also a pain... mostly black and red colors. Sometimes bright canvases appear,
symbols of hope, wings to victory
До війни працювала в стилі абстрактний експресіонізм, техніка імпасто, полотна
були сяючі, натхненні, глибокі,об’ємні “живі”, серія робіт “Сакральна” відображала
духовний розвиток, цінність миті і життя. Після 24.02.22 було відчуття, що я
померла , але чомусь досі дихаю, пекельний біль, ріки сльоз, спустошення від
невимовного жаху .. не думала, що колись почну знову писати. Але хотілось
принести користь. Перша робота була створена у квітні для аукціону в Відні на
допомогу ЗСУ, “the torn spring”. Подальші роботи теж суцільний біль.. переважно
чорний, червоний кольори. Інколи з’являються світлі полотна, символи надії ,
крила до перемоги
19

Is There Any Option Except Suicide
Чи є інший варіант, крім самогубства
Digital painting
20

ANA DZYBA
Kyiv, Ukraine
@aana_dzbb
About artwork
This artwork is dedicated to the issue of suicide in children. Every year, in Ukraine only,
the number of children, who don’t see any sense in living and don’t have any hope for
them, is incessantly increasing.
Right now during the violent occupation, russia’s made thousands of children orphans,
victims of violence (rape victims included) and atrocities. Fortunately, most of them
survived, but how are they supposed to live the rest of their lives?
Про роботу
Ця робота присвячена темі дитячого самогубства. З кожним роком тільки в Україні
кількість дітей, що не бачить сенсу та надії безупинно зростає.
Зараз, під час жорстокої окупації, росія зробила тисячі дітей сиротами, жертвами
насилля (у тому числі ґвалтування), свідками звірств.
На щастя, більшість з них врятувалися, але як вони мають жити решту життя?
My artistic journey began since childhood, I always knew that I would become an artist.
There was a time when I thought about leaving art and dissolving with everyday life.
But with the beginning of the war, I had an awakening, I’ve made sure that the best way
I can speak is through art. I started to create art, most of which is about painful subjects,
although there are also fun pieces of art. My style has undergone great changes
during the war, and will probably undergo more. Currently, I am developing as an NFT
artist and actively participate in exhibitions of various formats in order to popularize
Ukrainian art in the world.
Мій мистецький шлях розпочався ще з дитинства, я завжди знала, що стану
художницею. Був час, коли я думала про те, щоб полишити мистецтво і розчинитися
з буденністю. Але з початком війни зі мною відбулося пробудження, я переконала
я, що найкращий спосіб, яким я можу говорити- це саме мистецтво. Я почала
створювати арти, більшість з яких на болючу тематику, хоча є й веселі художні
твори. Мій стиль за час війни зазнав великих змін, та, мабуть, зазнаватиме ще.
Наразі я розвиваюся як NFT художниця і активно беру участь у різного формату
виставках, аби популяризувати українське мистецтво у світі
21

From Ukraine | З України
50x70 cm
How the artist works with the polysemy of the concept of “migration”, searches for new
facets of a multicultural and multiethnic world community.
Dynamic perception, the rejection of settled life, migration - in her artistic practice,
these are tools for the re-actualization of the “mental map”, a way to see more clearly,
resetting again and again the automaticity of perception. Nomadism as an instrument
of cognition and estrangement, a hormone of fresh perception, transferred to the field
of art, allows you to leave room for a miracle, for the manifestation of life itself.
22

DELNARA EL
Kyiv, Ukraine
Now: Turkey
@delnara_el
About artwork
Hundreds of thousands of tons of grain, destroyed and stolen, mutilated land... but
people continued to work and even export...
And this is not only the illustration mentioned above, it is a metaphor for ukranian life
now. In the background it burns and is destroyed, but everyone continues to create for
the sake of life.
Про роботу
Сотні тисяч тонн зерна, знищена і розкрадена, понівечена земля... але люди
продовжували працювати і навіть експортувати...
І це не лише згадана вище ілюстрація, це метафора сучасного українського життя.
На задньому плані воно горить і руйнується, але кожен продовжує творити заради
життя.
Як місткиня, працюю з полісемією концепту «міграція», шукаю нові грані мультикультурної
та поліетнічної світової спільноти. Динамічне сприйняття, відмова від осілого життя,
міграція – в її мистецькій практиці це інструменти реактуалізації «ментальної карти»,
спосіб бачити ясніше, знову і знову скидаючи автоматизм сприйняття. Номадизм як
інструмент пізнання та відчуження, гормон свіжого сприйняття, перенесений у сферу
мистецтва, дозволяє залишити місце для дива, для прояву самого життя.
23

Ghost of the War | Привид війни
80x120 cm | Mixed Media on canvas
I have always been interested in a man and his world - what shapes him, what drives
him, what he longs for, and what he fears. These questions gradually led me to the path
of figurative art, where the found image becomes a dialogue partner of the viewer,
where at the center of the plot is a certain character who can personify everything that
a person wants to see. For me, it became magic to create different characters, which turn
into guides to the inner world of the person who looks at them.
24

KATERYNA GONCHAROVA
Yerevan, Armenia
@kateryna_goncharova | www.kg-artist.com
About artwork
War is like some kind of inevitable force, something moving towards you like an element, silent
and inescapable. Something indescribable, which causes fear and awe, which cannot be bypassed,
which must be passed through. Like a piglet in front of a snake, you stand and look into
its eyes, and they, like a mirror, reflect everything they see: pain, rage, fear, strength, despair,
hope, courage, fear, obsession, sacrifice, love, death, lust to life - everything is in these eyes, everything
that people go through, because everyone has their own limit state, their own mystical
night, their own entrance into their own hell, sometimes without a guarantee of exit.
This picture is a puzzle, it is full of references and semantic parallels, each image can be divided into
a separate plot, but they are all interconnected. It is impossible to fit into a flat picture all that multidimensional
chaos of destruction and transformation that war brings to our lives and our souls.
An orphaned and widowed soul hid in the darkness of war.
All in black, but alive. And no matter what horror is in front of the eyes, the soul knows that life
will still win!
Про роботу
Війна – це як якась неминуча сила, щось рухається на вас, як стихія, мовчазна і
невідворотня. Щось невимовне, що викликає страх і трепет, що неможливо обійти,
через що треба пройти. Як ховрашок перед змією, ти стоїш і дивишся їй в очі, а вони, як
дзеркало, відображають усе, що бачать: біль, лють, страх, силу, відчай, надію, мужність,
страх, одержимість, жертовність, любов, смерть, жагу до життя – все в цих очах, усе, через
що проходять люди, бо в кожного свій межовий стан, своя містична ніч, свій вхід у власне
пекло, часом без гарантії виходу.
Ця картина є ребусом, вона насичена відсиланнями та смисловими паралелями, кожен
образ можна розкласти в окремий сюжет, але всі вони взаємопов’язані. Неможливо
вписати в плоску картину весь той багатовимірний хаос руйнування та трансформації,
який війна приносить у наше життя та наші душі.
У темряві війни сховалася осиротіла й овдовіла душа. Вся в чорному, але жива. І який би
жах не стояв перед очима, душа знає, що життя все одно переможе!
25

Strolling home with the sandman
Прогулянка додому з піщаною людиною
5 pieces 20x27 cm
Graphite&Gouache on 50s music sheet
26

DEAN JENSEN
Johannesburg, South Africa
@jensencrunch
About artwork
This work, very simply aims to capture how cheap young lives become, during war. Besides
the physical lives lost in combat, the lost potential of young lives who survive war
is devastating.
Про роботу
Ця робота має на меті показати простим шляхом, наскільки дешевими стають
молоді життя під час війни. Крім фізичних життів, втрачених у боях, втрачений
потенціал молодих життів, які пережили війну, є руйнівним.
I have known the shape of Depression from a young age. The ‘Mockingbird’ body of
work, from which the submitted work is extracted, examines the relationship we all
have with mental health and our own subjective childhood mirages.
The primary device I employ, is the constant, presence. I recognise it in others. People
carry a presence with them. Sometimes comfortably familiar enough.
The second device I utilise in my practice, is that of anonymous children.
They symbolise a purer, ideal self, or a moment in childhood. They are frames I re-visit
often, serving as spaces of calibration. Like navigation posts in the past.
The third device is the found substrates of 1950’s sheet music. In them I continually find
a use of language, that when observed through a different context, the language takes
on a sinister irony.
I let chance play a role, as a final device. I create the images in sketch form and then
randomly pick the found pages from the music books - then execute. It is in this combination
of moments that some of the pieces reveal a layer beyond the face value of the
medium, to evoke a resonance.
27

Untitled
Digital painting
28

ANNA KIBOVSKA
Dnipro, Ukraine
@anny_steel
About artwork
After the start of the war, the whole country was and is very upset, shocked, and confused.
We did not understand what was happening. In the work presented by me, I
wanted to depict a girl - Ukraine who conveys our common feelings, who is in the dark,
among the ruins. And next to her is our defender - the ZSU (AFU), who gives hope for
the future and supports our country, with his movement showing that: “Believe in me
and don’t be upset. I will do everything to make you smile again.”
Про роботу
Після початку війні уся країна була і є дуже засмучена , шокована і розгублена
. Ми не розуміли що відбувається. На представленій мною роботі я хотіла
зобразити дівчину - Україну , яка передає наші спільні відчуття, яка знаходиться у
темряві,серед руїн. А поряд з нею наш захисник - ЗСУ ,який дає надію на майбутнє
і підтримує нашу країну , своїм рухом показує ,що : “ Вір у мене і не засмучуйся . Я
зроблю усе,що б ти знову посміхнулась .”
I want to show how our country feels. Show pain and hope for a joyful future, trust, and
strength of spirit.
Хочу показати ,що відчуває наша країна. Показати біль і надію на радісне майбутнє,
довіру ,силу духа.
29

Pain… | Біль…
60х87 cm
Liquid watercolor on satin fabric
Each person whose life was prematurely cut short in this war echoes with pain in the
soul of each of us. The painting “Pain...” was written a month afterthe start of the war,
as an awareness of how many people are leaving forever. Through simple, intuitive
images that do not require knowledge of the historical context or understanding of
national traditions, I want to convey to the world the depth of emotions felt by every
Ukrainian.
The paintings are made on fabric for bed linen because it was impossible to get the
silk I was used to, and I used what was at home. This is the first work from the series
“Circles on Water” in which I explore the phenomenon of collective empathy, when
the sense of one’s own limits of perception is erased, and the grief of one becomes the
white of millions.
30

JEN KOGAN
Kyiv, Ukraine
@jen_kogan_art
Про роботу
Кожна людина, чиє життя передчасно обірвалось в цій війні, озивається болем в
душі кожного з нас. Картина ‘Біль…” написана через місяць після початку війни,
як усвідомлення того, скільки людей уходить назавжди. Через прості, інтуїтивно
зрозумілі образи, що не потребують знання історичного контексту чи розуміння
національних традицій я хочу донести світу всю глибину переживань, який
відчуває кожен українець.
Картини виконані на тканині для постільної білизни, тому що дістати звичний
мені шовк було неможливо і я використала те, що було вдома. Це перша робота із
серії “Кола на воді” в якій я досліджую феномен колективної емпатії, коли відчуття
власних меж сприйняття стирається і горе одних стає біллю мільйонів.
I create paintings on various types of textiles using original techniques.
Through my own observations, experience and creativity, I explore the depths and
edges of perception and the problems of today - the interaction of man and nature,
personality and society, and with the beginning of a full-scale invasion, I reflect
on the events and create a series of works where I reveal various aspects of the war.
I look for ways to immerse the viewer in the art. Therefore, in my work, I use different
types of fabric that people come into contact with in everyday life, I study their possibilities
for art and use them to realize my ideas. The technique of painting is always closely
related to the content.
Створюю картини на різних видах текстилю в авторських техніках.
Через власні спостереження, досвід і творчість досліджую глибини і грані
сприйняття та проблеми сьогодення –взаємодію людини і природи, особистості і
соціуму, а з початком повномасштабного вторгнення, рефлексую на події і створюю
серії робіт, де розкриваю різні аспекти війни. шукаю способи занурити глядача
в мистецтво. Тому в своїй творчості використовую різні види тканини, з якими
людина контактує в побуті, вивчаю їх можливості для мистецтва і використовую
для втілення своїх ідей. Техніка виконання картин завжди тісно пов’язана із змістом.
Брала участь в мистецьких проектах і колективних виставках. Твори знаходяться
в приватних колекціях Європи. Засновник і викладач студії малювання для дітей
і дорослих
31

Pain | Біль
70х50 cm
32

VICTORIA KOVALCHUK
Kyiv, Ukraine
@kovalchuk_v_art
About artwork
During this year, I realized that I could not paint on the subject of war. Such creativity
exhausts me. The soul needs beauty and kindness.
The sketch for this painting was drawn after Ukrainian troops liberated Bucha.
The work conveys the pain and suffering of the Soul of the brutally murdered, raped,
and tortured people. The figure is contoured and transparently, showing the fragility
and vulnerability of both the psyche and the physical body.
The war, with its terrible events, continues. And thoughts that many people die every
day do not allow this wound to heal.
Про роботу
Ескіз до цієї картини був намальований після того, як українські війська звільнили
Бучу. Робота передає біль і страждання Душі за жорстоко вбитих, зґвалтованих і
закатованих людей.
Фігура зображена контурно і прозоро, що показує тендітність і незахищенність,
як психіки, так і фізичного тіла людини.
Війна, з її страшними подіями, триває. А думки, що кожного дня гине дуже багато
людей, не дають загоїтися цій рані.
In my art I reflect my inner world, feelings and moods. Every painting is a kind of meditation
of the artist. And, depending on the situation, it either celebrates the beauty of
this world, or allows you to transform your inner feelings and heal your Soul and body
through creativity.
У своїй творчості я відображаю свій внутрішній світ, почуття і настрої. Будь-яка
картина - це свого роду медитація художника. І, залежно від ситуації, або оспівує
красу цього світу, або дає змогу трансформувати внутрішні переживання і зцілити
Душу і тіло через творчість.
33

Because I am Ukraine, I will endure the pain and suffering
Тому що я – Україна, я витримаю біль і страждання
80x62 cm
Mixed media painting
34

VIKTORIIA KUSH
Paris, France
@viktoriiakushart
About artwork
A picture that conveys the essence of Ukraine after February 24. I started painting it the
day before the war, it was supposed to be a beautiful Ukraine. But one day everything
changed. The first week of the war and the picture was full of blood and fear, which can
not be described by words. Life seemed to stop, but rockets, planes and tanks did not.
Destroyed homes of people who are waiting to be hit again after the sirens. The earth
is now covered not with flowers but with tombstone or the signs “ДЕТИ”- children.
February 24 ... and after that Ukraine was stained with blood.
I volunteered a lot, helped refugees. Every day I heard awful stories from people, my
salvation was in art, sit down and draw. That’s how Ukraine turned out for me.
Про роботу
Картина, яка передає суть України після 24 лютого. Я почав її малювати за день до
війни, це мала бути прекрасна Україна. Але одного разу все змінилося. Перший
тиждень війни і картина була сповнена крові і страху, які не передати словами.
Життя ніби зупинилося, а ракети, літаки і танки – ні. Зруйновані будинки людей, які
чекають повторного удару після сирен. Земля тепер вкрита не квітами, а надгробками
чи табличками «ДЕТИ» - діти. 24 лютого ... і після цього Україна була залита кров’ю.
Я багато волонтерив, допомагав біженцям. Кожен день я чув жахливі історіївід людей,
мій порятунок був у мистецтві, сідай і малюй.
Такою для мене вийшла Україна.
I was born in 1992 and grew up in Ukraine. I have visited many countries in searching
myself and my place. and I’m still looking for my place in this world. Since early childhood
i began to drawing. And I liked it. I was fascinated and spent all my time on it.
When I was 18 I entered the university on designer. For many years I was looking for my
own style of drawing. And i understood don’t have it, i drawing in different styles.
Painting is like meditation for me. Before I start painting, I plan an approximate view
of the picture. But in the process of working, I change everything according to my own
feeling. As if something tells me how to use the brush next. My paintings as a mascot
and motivation for a person. Like peace, quiet and great or magic atmosphere. my
paintings are filled with positive energy, love, and dreams. It is what the world needs.
Another fact I paint not only on canvas but also on clothes. For me it does not matter
where my picture is depicted, it is still filled with its magic that helps the world
35

Rabbit | Кролик
152x68 cm
Felt technology, material wool, polyester (underlay), metal (hanger)
Im Ana Lagidze Architect & artist from Georgia. I studied and graduated from the
Architecture Department of Tbilisi State Academy of Fine Arts and graduated from
the Professional”College (Tbilisi, Georgia). 2013-2016 Tbilisi State Technical University
(Georgia)PhD/Landscape- architecture urban planing..
Since 2013 y. I work as Art Manager, organize interna ional art festivals, international
art exhibitions, art projects , workshop around the world, last 2 year I orginise
International online art exhibition, biennial, workshop in Art, Textile design.
Since 2011 year I work in Textile, in dry technology, felting , batik, quilt. all my art works
are felt, batik and quilt (textile) technology dry felting made by wool and Needle, cold
batik.
36

ANA LAGIDZE
Georgia
@analagidze
About artwork
Art Opens Your Heart and Feeds Your Mind. Look ing at art provides an opportunity to
exercise critical thinking, experience a renewed self-awareness, and potentially even
a deeper connection to others and their experiences, as we share what we feel and try to
interpret what we see.
The most important influence on art is society itself. Just like human beliefs, art changes
over time. Being an archive of society’s collective memory, its movement shifts with the
artists who bring them to life.
Art after conflict creates a unique opportunity to express the pain of loss and war, share
the burden and potentially begin to heal from it. Many forms of art can circumnavigate
language and cultural differences. Art is emotions- Art is heART...Art is hope ... art is
survival... for all world & in my art too...
Про роботу
Мистецтво відкриває ваше серце та живить ваш розум. Погляд на мистецтво дає
можливість розвивати критичне мислення, відчувати оновлену самосвідомість і,
можливо, навіть глибше зв’язуватися з іншими та їхнім досвідом, коли ми ділимося
тим, що відчуваємо, і намагаємося інтерпретувати те, що бачимо.
Найважливіший вплив на мистецтво має саме суспільство. Як і людські
переконання, мистецтво змінюється з часом. Будучи архівом колективної пам’яті
суспільства, його рух змінюється разом із митцями, які втілюють їх у життя.
Мистецтво після конфлікту створює унікальну можливість висловити біль втрати
та війни, розділити тягар і потенційно почати зцілюватися від нього. Багато форм
мистецтва можуть обійти мовні та культурні відмінності. Мистецтво - це емоції
- Мистецтво - це серце МИСТЕЦТВО... Мистецтво - це надія ... мистецтво - це
виживання... для всього світу і в моєму мистецтві також...
37

Izymska school | Ізюмська школа
Watercolor on paper
38

TETIANA LEVANDOVSKA
Melbourne, Australia
Born in Kharkiv, Ukraine
@neverland_tania
About artwork
This war makes no sense. The aggression was not provoked, the neighbour country went
crazy, all of it. I paint what I see, what makes me stop doing everything and sit down to
paint, trying to understand, why. But there’s no answer.
Про роботу
У цієї війни немає сенсу. Агресія не була спровокована, сусідня країна раптом
втратила глузд, цілком. Я малюю те, що бачу, що змушує мене кинути все і малювати,
намагаючись зрозуміти, чому. Але відповіді немає.
Моя бабуся працювала вчителькою української мови та літератури. У цій ізюмській
школі вона провела двадцять з гаком років, даючі знання кільком поколінням
слобожанок і слобожанців. Вона викладала літературу, а отже, розповідала
яскраві історії життя предків, формувала особистості і суспільство, яке зробить
світ краще. Її школяри давно виросли, але не всі з них зараз живі - сусідня країна
вбила багатьох, окупувавши місто. Розбомбила школу. Спалила книжки. Це не має
ніякого сенсу.
My grandmother was a teacher of Ukrainian language and literature. In this school in a
town called Izum, she spent over 20 years. She gave knowledge to several generations
of people of Slobozhanshina. She was teaching literature, means telling bright history
of our ancestors’ lives, forming personalities and the society, which will make the world
better. Her students have long grown up, but not all of them live - many were killed by
the neighbour country, the town was occupied. The school was bombed. The books were
burned. It doesn’t make sense.
39

I will not disappear | Не зникну
50x50 cm
With the beginning of a full-scale war, changes took place in everyone without exception.
I also experienced such internal changes and fractures. Before that, she worked
with children’s illustrations or with light stories about her own experiences. The war
became an impetus for deep dives into one’s own self-identity and the study of folk
spiritual practice. Every Ukrainian had to adjust his own internal antennas to strengthen
the foundation in the fight against evil.
40

ALINA LOBANOVA
Uzhhorod, Ukraine
@hi.alinalobanova
Про роботу
З початком повномасштабної війни у всіх без винятку відбулись зміни. Таких
внутрішніх змін та надломів зазнала і я. До цього працювала з дитячою ілюстрацією
або ж з легкими сюжетами про власні переживання. Війна стала поштовхом для
глибоких занурень у власну самоідентичність та дослідженням народної духовної
практики. Кожному українцю прийшлось налаштовувати власні внутрішні антени
для зміцнення фундаменту в боротьбі зі злом.
I work in abstract figurative work. Through female images, I convey psycho-emotional
states. Which I myself experience. For me, the female figure
is about life, gender, strength and depth of emotions. Figures without clarity,
as the personification of a memory or a hint of existence, or a strong
immersion in an emotional state. I research and reflect on the question of how memory
works in emotional upheavals and how it works in a state of self-preservation.
I like to mix materials and techniques in my work. Somehow creating chaos
with a sense of lack of order. But the repetition of lines or ornaments balances
all anxiety, gives a feeling of control over the situation. I like to combine
acrylic and oil paints, oil pastel. Work with semi-dry and expressive strokes.
In my work, I practice moving from an idea. But I always leave a percentage for internal
impulse in work. Therefore, my works are filled with an emotional component.
Працюю в абстрактному фігуративі. Через жіночі образи передаю психоемоційні
стани. Які ж і сама переживаю. Для мене жіноча фігура- це про життя, рід, силу та
глибину емоцій. Фігури без чіткості, як уособлення спогаду чи натяк на існування,
чи сильне заглиблення в емоційний стан. Досліджую та рефлексую на питання як
працює пам’ять в емоційних потрясіннях та як працює в стані самозбереження.
Мені подобається міксувати матеріали та техніки в роботі. Певним чим створюючи
хаос з відчуттям відсутності порядку. Але повторювальність ліній чи орнаментів
збалансовують всю тривожність, дає відчуття контролю ситуації. Мені подобається
поєднувати акрил та олійні фарби, олійну пастель. Працювати з напівсухими та з
експресивними мазками.
В своїй роботі практикую рухатись від ідеї. Але завжди залишаю відсоток на
внутрішній порив в роботі. Тому, мої роботи наповнені емоційною складовою.
41

Defender | Захисник
Digital painting
Since the full-scale invasion, my work has shifted toward difficult topics, namely the
war in Ukraine. Now all my illustrations are related to war because I visually tell people
from all over the world what my country is going through right now. The illustration
of “Defender” is directly related to the theme of war. The work shows how strongly the
Defenders are currently protecting our country, as well as neighboring countries, from
the terrorist enemy. Every day, the Defenders sacrifice their lives to protect our sleep,
give us a new morning, and give us the opportunity to work. I want this work to remind
us of the Defenders and give faith in the victory of Ukraine.
42

YULIIA LYSHANETS
Kyiv, Ukraine
@julllial | FB lyshanec
Про роботу
З моменту повномасшабного вторгнення моя творчість змінилася в бік важких тем,
а саме війни в Україні. Зараз усі мої ілюстрації пов’язані з війною, адже я візуально
розповідаю людям з усього світу, що зараз переживає моя країна. Ілюстрація “Defender”
на пряму пов’язана з темою війни. Робота показує на скільки сильно зараз
захищають Захисники нашу країну, а також і сусідні країни від ворога-терориста.
Кожного дня Захисники жертувуючи своїм життя бережуть наш сон, дарують нам
новий ранок та дарують можливість працювати.Хочу аби ця робота нагадувала
про Захисників і дарувала віру в перемогу України.
I am an automotive designer by education. At the moment, I work in the field of graphic
design and illustration. Before the war, I was mostly involved in the creation of brand
style. After the full-scale invasion, I switched more to illustration. It became a kind of
calming for me. My style changed, and I started painting purely on the theme of war. In
general, it is quite important for me to talk visually about war because, in this way, I tell
about the experiences of people in my country to a wide audience. Now there are quite
a lot of requests for illustrations on military topics because this topic is now important
all over the world. I take part in various exhibitions, mostly abroad, which talk about
current events.
За освітою я автомобільний дизайнер. На даний момент працюю в сфері графічного
дизайну та ілюстрації. До війни здебільшого займалася створенням брендового
стилю, після повномасштабного вторгнення перейшла більше на ілюстрацію. Це
стало своєрідним зайспокійливим для мене. Моя стилістика змінилася, я почала
малювати суто на тему війни. Загалом для мене говорити візуальним чином про
війну доволі важливо, тому що в такий спосіб я розповідаю про пережите людей в
моїй країні широкій аудиторії. Зараз доволі багато з’явилося запитів на ілюстрацію
про військову тематику, адже ця тема зараз важлива у всьому світі. Приймаю участь
у різних виставках, здебільшого закордоном, які розповідають про теперешні
події.
43

In the basement | В підвалі
35x45 cm
Mixed media painter with artwork experience in oil-paintings, water colors paintings,
paintings from plastic lids and trash materials
At present time my art includes oil-paintings, published memories and poems devoted
to own reflection after experience of survival in blockaded Mariupol in 2022, war in
Ukraine and fight of heroic Ukrainians in unfair war with Russia to make world society
aware of true facts of Russian invasion and war crimes to Ukrainians.
Take an active participation in charitable art-projects.
44

YULIIA MAHDA
Kyiv, Ukraine
@yulia_art9
About artwork
This artwork describes the real experience of survival of me and my family in the basement
under the garage in Mariupol, when there was nothing - electricity, water, little
food, no mobile communication, no Internet, no heating, gas, and it was -10 degrees
below zero. Then you didn’t know whether you would survive at all, whether you would
be killed in the basement or when you would try to crawl out of it. Unfortunately, the
experience of being in a basement, but with more humane conditions was repeated in
Kyiv during massive shelling. This is exactly what my artwork is about.
Про роботу
Ця робота описує реальний досвід виживання мене та моєї родини у підвалі під
гаражем у місті Маріуполі, коли не було нічого – світла, води, мало їжі, мобільного
зв’язку, інтернету, опалення, газу та було -10 градусів морозу. Тоді ти не знав, чи
виживеш взагалі, чи вб’є в підвалі чи коли спробуєш випозти з нього. Нажаль,
досвід перебування у підвалі при більш людяних умовах повторився у мене у Києві
при масованих обстрілах. Саме про це моя робота.
Художниця, яка працює у змішаній техніці, пишу картини олією, акварельними
фарбами, роблю картини з пластикових кришечок.
Зараз моє мистецтво включає в себе картини, опубліковані єссе-спогади та вірші,
присвячені власним роздумам після досвіду виживання у блокадному Маріуполі
у 2022 році, війни в Україні та боротьбі нашого героїчного українського народу у
нерівній війні з росією, щоб донести до світового суспільства справжню правдиву
історію про російське вторгнення та військові злочини по відношенню до українців.
Приймаю активну участь у благодійних арт-проектах.
45

Ukrainian doll | Українська лялька
318x148 cm
Before the full-scale invasion, I painted in a completely different manner, highlighting
the problems and questions of today’s Ukrainian youth, who found themselves in the
conditions of post-Soviet stagnation. She took the subject of interpersonal relations, relationships,
fear of the future. She dedicated some works to her hometown - Lysychansk.
After the morning of February 24, something in me died and came back to
life. I don’t know what happened, but my drawing style has changed since
the first work. The lines became heavy, a lot of red color was added, and the
shine in the eyes of the characters of the paintings disappeared completely.
And then the boom began, the first charity exhibition took place in Los Angeles,
later exhibitions were held in Europe and in the cities of Ukraine. Closely
cooperated with “Gareleya.Neotodryosh” with “Center of Joint Actions”.
Unfortunately, the subject of my paintings has not changed at all in the last year - I write
about war. But I dream about the time when it will be relevant to paint pictures about
our victory and reconstruction.
46

LIZA MAKHROVA
Kyiv, Ukraine
@lizamakhrova666
About artwork
When the war came to me for the first time, in 2014, the paper dolls in the basement
became my psychological hook that prevented me from falling off the roof from the
constant explosions. In this work, I combined my naivety trampled by cruel reality and
lost childhood.
Про роботу
Коли до мене прийшла війна вперше, у 2014 році, паперові ляльки в підвалі стали
моїм психологічним гачком, який не дав мені з’їхати дахом від постійних вибухів.
В цій роботі я поєднала мою розтоптану жорстокою реальністю наївність та
втрачено дитинство.
До повномасштабного вторгнення, я малювала в зовсім іншій манері, висвітлюючи
проблеми та питання нинішньої українською молоді, котра опинилася в умовах
пострадянської стагнації. Брала тематику міжлюдських стосунків, відносин,
страху перед майбутнім. Деякі роботи присвячувала рідному місту - Лисичанську.
Після ранку 24 лютого, в мене щось вмерло і знов ожило. Не знаю, що відбулося,
але мій стиль малювання помінявся з першої роботи. Лінії стали важкі, додалося
багато червоного кольору, а в очах персонажів картин зник повністю блиск.
І тут почався бум, сталась перша благодійна виставка в Лос-Анджелесі, згодом
виставки були в Європі і по містам України. Тісно співпрацювала з “Gareleya.
Neotodryosh” з “Центром Спільних Дій”.
На жаль, тематика моїх картин в останній рік зовсім не змінилась - я пишу про
війну. Але я мрію, про той час, коли стане актуально малювати картини про нашу
перемогу та відбудову.
47

It seems like silence... (Diptych)
Здається, що тиша… (Диптих)
76x56 cm
Watercolor on paper
48

OLHA MALKO
Moryntsi, Ukraine
@olha_malko | FB olha.malko
About artwork
The Broken Silence (1). The silence is deceptive sometimes. Any bird even a small one
can destroy the silence. Anything can break the silence of the garden of Eden.
The Guelder Pigeon (2). News of the war…The guelder is crying red berries. But sad news
can’t stop life.
Про роботу
Розбита Тиша (1). Іноді тиша бува оманливою. Звичайна пташка, навіть невеличка,
може порушити тишу. Будь що може розбити тишу райського саду…
Російська ракета реве і рве
Небо, тишу, серце!
Стуляється докупи небо,
Повертається тиша,
Серце ж
Рида рваними ранами...
Калиновий Голуб (2).
Війни новини…
І кетягом червоним
Сльозить калина.
Але сумним новинам не зупинити життя.
I always wanted to convey the beauty and harmony of the world around me in my works.
But since the beginning of the war everything is perceived differently. I am in a safe
place. But the feeling of security is relative and the silence is deceptive, because sometimes
rockets fly overhead... And everything that surrounds me is filled with different
meaning.
49

February 306. Road to Bakhmut
Лютий 306. Дорога на Бахмут
35x26 cm
Watercolor on paper
Before 24.02.2022 I was a botanical watercolor artist.
My art was like a peaceful meditation, concentration on the beauty of nature. I wanted
my paintings to bring joy, coziness and calmness to peoples’ homes, to make them stop
their everyday rush and relax for a moment by exploring the small details of a botanical
illustration.
l don’t do botanical illustration anymore because there is no more peaceful meditation
inside. Now my art is about the way we live through this surreal reality between regular
big-city life, blackouts, air raid alerts and news from the frontline.
I express these emotions with paint on the paper, and I want to make people think about
what is happening in Ukraine right now and how they can help us.
50

OLHA MATVIIENKO
Kyiv, Ukraine
@olha_mt
About artwork
It seems to be footage from an action movie or a video game. The main character is following
the car of his friends under a heavy sky into hell itself: helicopters and rockets
are flying overhead, something is constantly exploding, smoke is rising here and there
on the horizon.
But this is not a movie. This is reality. The reality of people who less than a year ago
from this moment simply lived their lives, had dreams, made plans.
Stop and think about one of the 73 000 people lived in Bakhmut before February 24
2022, as well as in other Ukrainian cities and now are homeless. About those who lost
everything they had or even someone dear. About those who lost teir lives.
About the reality of those who are risking their lives defending our country from russians
there, near Bakhmut, flying helicopters or driving in a pick-up truck there, to hell
itself, where everything is burning and exploding...
Про роботу
Здається, це кадри з бойовика чи відеоігри. Головний герой їде за машиною
своїх друзів під важким небом у саме пекло: над головою літають вертольоти
та ракети, постійно щось вибухає, то тут, то там на горизонті здіймається дим.
Але це не кіно. Це реальність. Реальність людей, які менше року тому
з цього моменту просто жили своїм життям, мріяли, будували плани.
Зупиніться і подумайте про одного з 73 000 людей, які жили в Бахмуті до 24 лютого
2022 року, а також в інших містах України і зараз залишилися без даху над головою. Про
тих, хто втратив усе, що мав, або навіть когось дорогого. Про тих, хто втратив життя.
Про реальність тих, хто ризикує життям, захищаючи нашу країну від росіян там,
під Бахмутом, літаючи на вертольотах чи їдучи на пікапі там, у саме пекло, де все
горить і вибухає...
51

Observe a Burning Ship From the Beach
Спостерігайте за палаючим кораблем з пляжу
Burning Russian ships are as beautiful as the sunset. Watching this is pure pleasure.
About series “I’m Watching the war through the phone screen” 2022
This series is about my internal deformation caused by the war in my country. I was
lucky to experience the war in relative security. But being in the info space filled with
images and stories, I cannot remain the same. The technique that I use in this series
does not allow me to do anything conceived in advance. But I improvise with digital
distortions, I see these images, these fantasies that force me to make them complete,
interpreted appropriately, and give them names.
52

MELTDOWNLOVE
Kyiv, Ukraine
@Meltdownlove
Про роботу
Палаючі російські кораблі прекрасні, як захід сонця. Дивитися це суцільне
задоволення.
Про серіал «Дивлюсь на війну через екран телефону» 2022
Цей серіал про мою внутрішню деформацію, викликану війною в моїй країні.
Мені пощастило пережити війну у відносній безпеці. Але перебуваючи в
інфопросторі, наповненому образами та історіями, я не можу залишатися таким
же. Техніка, яку я використовую в цьому серіалі, не дозволяє робити нічого
заздалегідь задуманого. Але я імпровізую з цифровими викривленнями, я бачу ці
образи, ці фантазії, які змушують мене зробити їх завершеними, інтерпретувати
належним чином і дати їм назви.
The basis of almost all my work is contradictions of varying degrees and forms, internal
conflicts, uncertainty, and ambivalence. In my works, I reflect on the topic of technical
progress, digitalization, mental health, the influence of media on the psyche, relationships
with nature, experiencing the virtual, and so on.
Основою майже всієї моєї роботи є протиріччя різного ступеня і форми, внутрішні
конфлікти, невизначеність, амбівалентність. У своїх роботах я розмірковую про
технічний прогрес, цифровізацію, психічне здоров’я, вплив медіа на психіку,
стосунки з природою, переживання віртуального тощо.
53

The seeing of dreams | Бачення снів
70x100cm
Acrylic on canvas
«Be the artist. No matter what. Be the artist so steadfastly as if you could change the
world.»
My work as an artist is an adventure in self-discovery. I paint as a way of talking to myself
so as not to arouse suspicion.
What colors and textures does life paint on my canvas? What am I worrying about today?
Am I experiencing discrimination? Or am I maybe discriminating against someone?
Does it mean there is no inequality if I don’t feel unevenness? What is feminism? Do
I want to speak out about the role of women? How can I do this effectively? How do I
express myself so that I can be heard?
I write prose. When I want to speak louder, I paint a new portrait that manifests my
thoughts. Then I gather those paintings in the collection that make a statement about
my ideas.
I argue and agree and argue with myself again and again. And with a new thought or
question, I get to work again.
54

ANNA MIKLASHEVICH
Ljubljana, Slovenia
@annamiklashevich | www. anna.miklashevich.com
About artwork
Ever since the 24th of February, 2022, I have been having surrealistic dreams woven
from fear and despair, courage and dignity, infinite power, and helplessness simultaneously,
from the triumph of humanity and its complete defeat.
I perceive the above in colored lines, spots, and bands that flicker like some old television
screen. I do not attribute such an experience to exhaustion.
Even when I can rest one day, I will not be the person I was before that fateful day.
Про роботу
З 24 лютого мені почали снитись сюрреалістичні сни, зіткані зі страху та відчаю,
мужності та гідності, безмежної сили та безпорадності одночасно, з величі людства
та його повної поразки.
Я бачу ці сни, створені із кольорових ліній, плям і смуг, які тільки і роблять, що
мерехтять, як екран старого телевізора. І цей мій стан - це не виснаження.
Навіть коли я зможу відпочити, я вже ніколи не буду тією людиною, якою була до
того фатального дня.
«Будь художником. Не зважаючи ні на що. Будь художником настільки непохитно,
ніби ти можеш змінити світ».
Моя робота як художника – це пригода в самопізнанні. Живопси для мене - це
безпечний спосіб розмовляти із собою, щоб не викликати підозр.
Які кольори та текстури малює життя на моєму полотні? Що хвилює мене саме
сьогодні? Чи зазнаю я дискримінації? А може я когось дискриміную?
Чи означає, що не існує нерівності, якщо я її не відчуваю? Що таке фемінізм? Чи
хочу я говорити про роль жінки в суспільстві? І як я можу зробити це ефективно?
Як мені висловитися так, щоб мене почули?
Я пишу прозу. Коли я хочу говорити більше голосно, я створюю новий портрет.
Потім я збираю картини в колекцію, яка стає ще більше потужним висловленням
моїх ідей.
Я сперечаюся та погоджуюсь сама із собою знову і знову, і з новою думкою чи
викликом я знову стаю до роботи.
55

Prayer for Peace | Молитва за мир
40x50 cm
Oil on canvas
56

NATALIA
Georgia
FB serova.art.gallery
About artwork
Prayer for Peace.
No war! Glory to Ukraine! Glory to the heroes!
Молитва за мир.
Ні війні! Слава Україні! Героям слава!
My name is Natalya Serova (Zhuravleva), I living since 2018 in Georgia, Batumi.
I am painting with oil. Mostly, these are interior paintings in the style of impressionism,
landscapes, still lifes and portraits, and I also try myself in other styles, such as pop
art.
I exhibit my paintings in various galleries, hold personal exhibitions. I have diplomas
and certificates of participation in exhibitions, in online exhibitions. I am a member of
the American Society of Arts and the organization “Americans for Art”, in the unified
register of authors of certified works of art in Russia “Artreestr”, in the Eurasian Art
Union, in the Georgian art union “Pirosmani”.
Мене звати Наталя Сєрова (Журавльова), проживаю з 2018 року в Грузії, Батумі.
Пишу олійними фарбами. В основному це інтер’єрні картини в стилі
імпресіонізму, пейзажі, натюрморти та портрети, також я пробую себе в інших
стилях, наприклад поп-арт.
Виставляю свої картини в різних галереях, проводжу персональні виставки. Маю
дипломи та сертифікати про участь у виставках, в інтернет виставках. Я є членом
Американського товариства мистецтв та організації «Американці за мистецтво»,
Єдиного реєстру авторів сертифікованих творів мистецтва Росії «Артреестр»,
Євразійського художнього союзу, Грузинського художнього союзу «Піросмані».
57

Chernihiv | Чернігів
Digital painting
58

VIKTORIYA NAUMOVA
Kyiv, Ukraine
@naviali
About artwork
At the beginning of the war, I began to paint Ukrainian cities in the image of women.
It was not, at first, a series. I drew what was most confusing and destructive. When the
tears ended, I began to transfer my pain to canvases. The first was the city of Bucha, then
my native Mykolaiv, Boyarka, a town near Kyiv, where the war caught my family and
me... With these works, I tried to pay tribute to people from different cities in Ukraine,
telling my story...
Про роботу
З початком війни я почала малювати українські міста в образі жінок. Це не була,
напочатку, серія, я малювала те, що найбільше бентежило й руйнувало. Коли
закінчились сльози, я почала переносити свій біль на холсти. Першим було місто
Буча, потім рідний Миколаїв, Боярка, містечко під Києвом, де мене з сім‘єю застала
війна… Цими работами я намагалась віддати шану людям з різних міст Укрїни,
розповідаючи свою історію…
The series of works “Invincible”, dedicated to Ukrainian cities in the image of women
during the war in Ukraine
Серія робіт “Нездоланна”, присвячена Українським містам в образі жінок під час
війни в Україні.
59

Motherland | Рідна земля
76x56 cm
Watercolor on paper
60

KATERYNA NAZARENKO
Bratislava, Slovakia
Originally: Kyiv, Ukraine
@katenaz_art | FB kateryna.nazarenko.522
About artwork
It’s a painting about Ukraine, about Motherland, about endless love, hope and support…
Ukraine will definitely win and like on this painting it will carefully take all its children
and bring them out of darkness to the bright and peaceful future! To the freedom!
Про роботу
Це картина про Україну, про Батьківщину, про нескінченну любов, надію і
підтримку… Україна обов’язково переможе і, як на цій картині, дбайливо візьме
всіх своїх дітей і виведе їх із темряви до світлого та мирного майбутнього! До
свободи!
I’m a Ukrainian painter from Kyiv based in Bratislava, Slovakia. Working mainly with
watercolors and soft pastels.
Life inspires me in all its forms and shapes. In my paintings I express continuance
of life and depth of feelings reflecting in nature and watercolours help me with it as
they continue living their own life on the paper. You can be sad or happy, strong or
weak - when you look to the nature you always find reflection of your feelings in it.
Я українська художниця з Києва, живу в Братиславі, Словаччина. Працюю
переважно аквареллю та сухою пастеллю.
Життя надихає мене в усіх його формах. У своїх роботах я показую продовження
життя і глибину почуттів, що відбиваються в природі, а акварель допомагає мені
в цьому, оскільки вона продовжує жити своїм власним життям на папері. Ви
можете бути сумні чи щасливі, сильні чи слабкі – дивлячись на природу, ви завжди
знаходите у ній відображення своїх почуттів.
61

Goodbye | Прощання
Watercolor on paper
62

OLHA NAZARENKO
Myrhorod, Ukraine
@n.olga_art
About artwork
This painting is not large, but it contains the history of many couples, families, and families.
A short time of farewell with indescribable longing and hugs. I want to remember
each other’s warmth, smell, and breath. I don’t want to let go. And the tears roll, roll by
themselves. There is no one for the two at this moment. There is only that terrible word
when someone says “it’s time”. And then waiting.
Про роботу
Ця картина не великого розміру, та вона вміщає в собі історію багатьох пар,
сімей, родин. Короткий час прощання з невимовною тугою і обіймами. Хочеться
запам’ятати тепло, запах, подих один одного. Хочеться не відпускати. А сльози
котяться, котяться самі. Для двох в цей момент немає нікого, є тільки те страшне
слово, коли хтось скаже “пора”. А далі чекання.
My watercolors have always been about what surrounds me. Rural landscapes,
flowers, river. Watercolor can emphasize these plots. I tried to recreate the kindness
and sincerity of the area where I live. And since February 24 last year, everything has
changed. There was more pain. Anxiety. But I try to paint native landscapes with even
greater trepidation and zeal. As if I want to make it before they are still broken. And
I draw flowers because their buds continue to bloom no matter what. In nature, everything
is according to plan, everything takes its turn. And I draw it. I am drawing a
village house, only now I know that it is light and warm. I want it to be so. My worries
still remain on paper. Something I never thought about. Separation, despair, ruins.
Мої акварелі завжди були про те, що мене оточує. Сільські пейзажі, квіти, річка.
Акварель вміє підкреслити ці сюжети. Я намагалась відтворити доброту і щирість
місцевості де живу. А з 24-го лютого минулого року все змінилось. Стало більше
болю. Тривоги. Та я з ще більшим трепетом і завзяттям стараюсь намалювати рідні
пейзажі. Ніби хочу встигнути, поки вони ще не порушені. А квіти малюю бо їхні
бутони продовжують квітнуть незважаючи ні на що. У природи все по плану, все
йде своєю чергою. І я це малюю. Малюю сільську хату, тільки тепер я знаю що в ній
світло і тепло. Хочу щоб так було. Ще лишаються на папері мої тривоги. Те, про що
ніколи не задумувалась. Розлука, розпач, руїни.
63

Kings Without a Country
Королі без батьківщини
22.9x30.5 cm
“Kings Without a Country” explores themes of loss, displacement, patriarchy, and the human
experience of war. Borrowing from my own experience as refugee after the Vietnam war, the
work tells the story of men who have lost everything — identity, power, country, homes, and
loved ones. However, the work is not about their redemption as it also alludes to the fall of the
patriarchy representing a larger theme of the disruption of traditional power structures who
are mostly to blame for the atrocities of war.
The semi-figurative elements in the work pay respect to the human stories of war. The color
and marks highlights the emotional — fear, anger, despair, confusion, sadness, hate, love— and
psychological toll of war. Influences from folk and graphic arts adds cultural specificity and
sheds light on the lost cultural and personal histories that often accompany war.
64

TAT-DAT NGUYEN
Vienna, Austria
@tatdatart | www.tatdatnguyen.com
Про роботу
«Королі без батьківщини» досліджує теми втрати, переміщення, патріархату та
людського досвіду війни. Запозичуючи мій власний досвід біженця після війни
у В’єтнамі, твір розповідає історію чоловіків, які втратили все — ідентичність,
владу, країну, домівку та коханих. Однак твір не стосується їх спокути, оскільки
він також натякає на падіння патріархату, що представляє ширшу тему зриву
традиційних структур влади, які здебільшого винні у жорстокості війни.
Напівфігуративні елементи у творі віддають шану людським історіям війни. Колір і
позначки підкреслюють емоційний — страх, гнів, відчай, розгубленість, сум, ненависть,
любов — і психологічний вплив війни. Вплив народного та графічного мистецтва додає
культурної специфіки та проливає світло на втрачені культурні та особисті історії, які
часто супроводжують війни.
Tat-Dat Nguyen is a Vietnamese refugee and immigrant whose artwork explores a diverse
range of themes, from the personal and intimate to the universal and mystical.
Through his practice, Nguyen grapples with issues including migration, identity, memory,
and mythology, drawing on his own experiences as well as the experiences of others
in the global diaspora.
In his work, Tat-Dat often incorporates elements of mysticism and surrealism to suspend
belief and propose deeper layers of meanings. He also draws on the influence of
folk and graphic arts as meditations on cultural histories, contemporary culture, and
media. He employs expressionism to create a sense of depth and texture in his pieces,
using shapes, marks, colors, and textures to create complex, dynamic compositions that
express the hopes, fears, and struggles of the human condition, while inviting the viewer
to engage with the work on multiple levels.
Through his art, Nguyen seeks to explore the complex personal and universal human
experience, while also creating a space for healing and reflection.
65

Let there be spring | Хай буде весна
40x50 cm
Oil on canvas
66

YULIYA ODUKALETS
Rivne region, Ukraine
@yuliya_odukalets_art | FB juliya.odukalets
About artwork
One of the first works from the twenty-fourth... Forcing myself to disconnect from reality,
she recreated dreams. It seems that too little pain came out? Did you have fun? I
will hide it so that no one sees it. Not fun now. Not fun!! In just six months, I understood
the essence: when will we get out of the pit? When will “someone” come to pull us out?
Never, unless we do it ourselves. So, I already know how to switch, so why not share this
skill with others? May it be nice and warm! Let all the flowers bloom! Let every family
be happy! Let there be spring!
Про роботу
Одна з перших робіт від двадцять четвертого... Змушуючи себе відключитися
від реальності, відтворювала мрії. Здається, надто мало болю вийшло? Ніби
розважилась? Сховаю, щоб ніхто не бачив. Невесело зараз. Невесело!! Лиш за
півроку зрозуміла суть: коли ми виберемось з ями? Коли прийде “хтось”, що витягне
нас? Ніколи, якщо ми самі цього не зробимо. Тож, вже знаю, як переключатись, тоді
чому б не поділитися цим вмінням з іншими? Хай буде гарно і тепло! Хай зацвітуть
усі квіти! Хай кожна родина буде щасливою! Хай буде весна!
The search for harmony is my main criterion. To satisfy the viewer, it is important that
he feels pleasure. Works should be comfortable and, at the same time, thought-provoking
and search for meaning. Therefore, the basis of my paintings is always the desire to
calm down and rest.
Пошук гармонії – головний мій критерій. Щоб задовольнити глядача, важливо, щоб
він відчував насолоду. Роботи повинні бути комфортними і, водночас, спонукати
до роздумів і пошуку змісту. Тому в основі моїх картин завжди лежить бажання
заспокоїтися та відпочити.
67

Sleeping woman (Ukranian refugee)
Спляча жінка (українська біженка)
100x150 cm
Mixed media
Про роботу
Необхідно тримати світло на катастрофах конфлікту. Продовжуйте розповідати історії
залучених людей, щоб не сприймати нічого як належне. Війна в Україні – надзвичайно
складна і різноманітна драматична реальність. Наша відповідальність полягає в тому,
щоб підтримувати живим дискурс про конфлікт, який розповідає історію вразливих не
лише з точки зору чисельності, але, перш за все, з точки зору історій, емоцій та етики.
68

GIAMPAOLO PARRILLA
Bologna, Italy
@giampaolo__parrilla
About artwork
It is necessary to keep the lights on the catastrophes of the conflict. Continue to tell the
stories of the people involved, so as not to take anything for granted. The war in Ukraine
is an extremely complex and varied dramatic reality. Our responsibility is to keep a discourse
on conflict alive, which tells the story of the fragile not only in terms of numbers
but above all in terms of stories, emotions and ethics.
My artistic practice proposes a reflection on the theme of fragility and fragmentation
in our contemporaneity, combined with an in-depth study of the themes of conflict and
war.
The global crisis situation imposes on us a new vision of life that is totally distorted,
broken, broken in many points and constantly in the balance. We have been shattered
by these major crises and so we remain.
To elaborate this rupture, it is first of all necessary to recognize the current fragility, as
a new contemporary paradigm capable of proposing a new connection between individuals.
Rethinking fragility as something positive and powerful that can redefine a new aesthetic.
I attended the course of studies in Graphic Journalism at the Academy of Fine Arts in
Bologna. Geopolitics, migration of peoples and conflicts are in my opinion the new categories
of the contemporary world.
I mainly work with ambient spaces and large series of paintings. I use space as a geopolitical
space, with representations of people and crowds, movements on the ground and
the influence of geography on the actions of social groups.
I mainly concentrate my study on bodies, always represented in fragmentation, cut,
separated into pieces and numbered. Fragility is exposed, and bodies suffer the violence
of what is around them. I work on the idea of ​diorama. Each painting must be arranged
within a specially designed and structured environment. A reconstruction that can give
the necessary premises and the right atmosphere.
69

Where are we from? | Звідки ми?
60x80 cm
Oil on canvas
Tatyana Pchelnikova is a professional mixed media figurative and conceptual artist
based in Kyiv, Ukraine. She has been a full-time artist since 2016
Her message is - “Time is not infinite, it is cyclical. I get inspired by the life and art
of previous generations. Use the messages passed down to us through the centuries to
make our lives meaningful and happy. Understand the PAST to invent the FUTURE “
She creates unique oil-acrylic paintings in her own mixed-media technique.
Tatyana holds a certificate from MoMa. In 2022 won a grant from the Goethe Institute
for the project “Identification of the National Ornament” of painting classes for children
and the organization of an exhibition of paintings.Since 2018, her paintings have
been presented at national and world exhibitions including 3 personal. More than 60
collectors from Europe, USA and Japan have her paintings in their homes.
70

TATYANA PCHELNIKOVA
Kyiv, Ukraine
@pchelatatyna | beetaerist.bigcartel.com
Про роботу
Коли почалася війна, наша родина вирішила не їхати з Києва. Просто не змогли
залишити Місто. Коли в перший місяць війни вибухи під містом були чутні день
і ніч, я починала молитися про захист мого народу, про перемогу над чорним
рашистським злом. Якось я просила усіх наших пращурів, усі роди мого народу
стати на захист нашої України. Я відчула, побачила величезну міць тисячі наших
пращурів, що стали стіною. Я знала вже тоді, що ми переможемо.
Мені захотілося показати це єднання із давніми родами нашої землі у картинах.
Показати те, що Україна - це не тільки «садок вишневий коло хати», а давня велика
культура, потужна історія. І те, що свої силу, добро, любов ми черпаємо з джерела
нашої історії.
Так народилася ця серія картин із символами, орнаментами, літерами алфавіту.
Її я продовжую писати всі місяці війни. Коловрат - один з найдавніших символів
слов’ян, який уособлює хід Сонця і пов’язаних з ним богів. У Київській Русі – Україні
Коловрат мав велике значення для наших предків, оскільки їхнє життя – праця,
свята та важливі події були приурочені до сонячних дат, а саме Сонце шанувалося
як символ життя, сили, енергії та плодючість. Все в нашому Всесвіті обертається,
від атомів до планет, всеосяжний символ Коловрат відображає це.
Тетяна Пчельникова — професійна художниця , яка займається фігуративом та
концептуальним мистецтвом у змішаної техніці, живе в Києві, Україна. З 2016 року
– постійно працюючий художник
Її послання таке: «Час не нескінченний, він циклічний. Мене надихає життя та
мистецтво попередніх поколінь. Використовуйте повідомлення, передані нам
упродовж століть, щоб зробити наше життя осмисленим і щасливим. Зрозумійте
МИНУЛЕ, щоб винайти МАЙБУТНЄ”
Створює унікальні олійно-акрилові картини у власній змішаній техніці.
Тетяна має сертифікат MoMa. У 2022 році виграла грант Goethe Institute на
проект «Ідентифікація національного орнаменту» занять з малювання для
дітей та організацію виставки картин. З 2018 року її картини були представлені
на всеукраїнських та світових виставках, у тому числі 3 персональних. Понад 60
колекціонерів з Європи, США та Японії зберігають її картини вдома.
71

I see you | Я бачу тебе
100x100 cm | Acrylic on canvas
Art is my voice. I declare my values through art. For me, the most important thing is
that an artwork evokes emotions, has a concept, or idea behind it. That’s why I chose
to combine surrealism and symbolism. I bring up topics of life and death, physical and
spiritual worlds, self-expression, authenticity, and freedom. My characters represent
both human beings and spirits, for whom the universe is a place of origin. I paint mostly
women, because for me, female energy and a female body are very powerful and, unfortunately,
feminine power is not valued by society to the extent it should have been
valued. My characters don’t have hair or clothes, because it brings cultural and time line
aspects, but my characters are timeless and boundless. Nudity is a metaphor of being
seen, being free to express one’s unique nature, being naked physically and emotionally.
My characters seek freedom on all levels: freedom to change, to love, to give and receive,
freedom to express themselves in a variety of forms, external freedom and independence,
and internal freedom. My purpose is to show how much wisdom and love can be
discovered not only in joy, but also in pain.
72

VLADISLAVA PIDLUBNA
Dnipro, Ukraine
@vladi.slava_art
About artwork
The war has changed my relationships both with others and with myself. The war requires
people to connect with innate wisdom and authentic values. There is no time for hesitation or
doubt, because it might cost you life. There is no more time for illusions and energy for its maintenance.
Old personal identities, as well as their surroundings, have to change. Because the free
world needs free people, and in order to attain freedom one needs a clear vision. This painting
is about trust and the ability to see both the inner and the external worlds, to see the way out
through the darkness.An eye on the back of a character symbolizes the ability to trust yourself
(which is vitally important) or rely on somebody, the necessity to observe yourself, people and
situations from different angles. Knowing who you are helps to adjust and go through life with a
deeper understanding of what is going on. Definitely, last year reminded many of us about personal
and collective “unlearned lessons”, reminded us of who we are and what is worth fighting
for.Also, the artwork is about seeing all parts of oneself, at least being willing to explore both
“ugly“ and “beautiful “parts of your personality. Not only do we need to see, but we also need
to find inner strength to let go of illusions and become comfortable with being seen (the eyes
around the character are a metaphor for relationships with the world).
Про роботу
Війна змінила мої стосунки як з іншими, так і з самою собою. Війна вимагає від людей
зв’язку з вродженою мудрістю та справжніми цінностями. Немає часу на вагання чи
сумніви, адже це може коштувати вам життя. Немає більше часу на ілюзії та енергії для
його підтримки. Старі персональні ідентичності, а також їх оточення мають змінитися.
Тому що вільний світ потребує вільних людей, а для досягнення свободи потрібне чітке
бачення. Ця картина про довіру та здатність бачити як внутрішній, так і зовнішній світи,
бачити вихід крізь темряву. Око на спині персонажа символізує здатність довіряти собі
(що життєво важливо) або покладатися на хтось, необхідність спостерігати за собою,
людьми та ситуаціями з різних сторін. Знання того, ким ви є, допомагає пристосуватися
та йти по життю з глибшим розумінням того, що відбувається. Безумовно, минулий рік
нагадав багатьом із нас про особисті та колективні «невивчені уроки», нагадав нам про те,
хто ми є і за що варто боротися. Крім того, мистецька робота полягає в тому, щоб побачити
всі частини себе, принаймні бути готовим досліджувати обидва « потворні» та «красиві»
частини вашої особистості. Нам потрібно не тільки бачити, але й знайти внутрішню силу,
щоб позбутися ілюзій і почуватися комфортно, коли нас бачать (очі навколо персонажа є
метафорою стосунків зі світом).
73

Hold me tigh | Тримай мене міцно
25x35 cm
Oil on canvas
74

VALERIIA PRASOL
Kharkiv, Ukraine
@pva_artist
About artwork
Now everyone is going through their own life path, because of the war, the war scattered
people all over the world. Relatives are separated from each other and do not see
each other for a very long time, and it is very difficult when you worry about the lives of
your loved ones every day. But love for your family and your country will never let you
go. That is why we hold on to our Ukraine and our families with one hand.
Про роботу
Зараз кожен проходить свій життєвий шлях, через війну, війна розкидала людей
по всьому світу. Рідні розлучені один з одним і не бачаться дуже довго, і це дуже
важко, коли ти щодня переживаєш за життя своїх близьких. Але любов до своєї
сім’ї та своєї країни ніколи не відпустить тебе. Саме тому ми тримаємося за нашу
Україну та наші сім’ї однією рукою.
My art can be defined as a mixture of the natural world and the human world. How human
actions affect the world around us and nature, and how our choices affect it. In my
works, I use different materials (oil paints, acrylics, watercolors) and techniques with
which I can more expressively portray my ideas and thoughts. My art is to show the
beauty and incredibility of our world, that we should appreciate and take care of it. And
that each person is individual and has his or her own path in life.
Моє мистецтво можна визначити як суміш світу природи і світу людини. Як
людські дії впливають на навколишній світ і природу, і як наш вибір впливає на
неї. У своїх роботах я використовую різні матеріали (олійні фарби, акрил, акварель)
та техніки, за допомогою яких я можу більш виразно зобразити свої ідеї та думки.
Моє мистецтво покликане показати красу і неймовірність нашого світу, що ми
повинні цінувати його і піклуватися про нього. І що кожна людина індивідуальна
і має свій власний шлях у житті.
75

Scream | Крик
50x70 cm
Acril on board
76

NATALIA PUSTOVIT
Kharkiv, Ukraine
@art_natalya_pustovit
About artwork
The concept of the work “Scream”: During the war in Ukraine, many civilians died, including
more than 400 children. In the foreground of the painting, a burnt field of sunflowers
is a symbol of all those families and children who died. Because the sunflower
and each seed is a symbol of the family. Every burnt grain is someone’s lost life. The girl
screams to the sky about the senselessness of war, about the pain of losses. Also her cry
for hope for peace, plea for peace, cry for help and hope for peace! Behind the girl, the
field and the sky as symbols of Peace and Happiness!
Про роботу
Концепція роботи «Крик» : За час воєнний дій на Україні померло багато мирних
людей, серед них більше 400 дітей. На передньому плані картини згоріле поле
соняшників- то символ усіх , тих загиблих родин, дітей. Тому що соняшник і
кожне зернятко, то символ роду. Кожне згоріле зернятко, то чиєсь втрачене життя.
Дівчина кричить до неба о безглуздості війни, про біль втрат. Ще її крик про надію
на мир, благання миру, крик про допомогу та надію на Мир! За дівчиною поле і
небо як символи Миру та Щастя!
I have been drawing all my life. I have a professional art education. The main thing
in my work is the image of a person. I am interested in historical figures and our
ontemporaries, a special place in my work is the reflection of female images. I work in
the genre of realism, favorite techniques: oil and watercolor painting
Малюю все своє життя. Маю професійну художню освіту. Головне в моїй творчості,
це зображення людини. Мене цікавлять історични постаті та наші сучасники,
особливе місце у моєї творчості займає відображення жіночих образів. Працюю у
жанрі реалізму, улюблені техники: олійний та акварельний живопис
77

My little town Bakhmut
Моє маленьке місто Бахмут
30х40 cm
78

LIUBOV ROMANIUK
Cherkasy, Ukraine
@luu.rro
About artwork
War is not a natural disaster; it is power, madness, and death. War is made by the
people. The people who fire rockets at homes. People who drop bombs on energy
stations. People who occupy another country’s territories.
And these people should be punished for their actions. Destroying a neighboring
country with a growing democratic polity makes it hard for dictators to live.
Про роботу
Війна - це не природне, стихійне лихо, це влада, божевілля і смерть. Війну творять
люди. Люди, які випускають ракети по житлових будинках. Люди, які скидають
бомби на електростанції. Люди, які окупують територію іншої країни.
І ці люди мають понести покарання за скоєні дії. Знищення сусідньої країни, що
розвиває демократичне управління, заважає жити диктаторам.
Повномасштабне вторгнення Росії на територію України змінило мене, мої думки,
мої цінності та моє життя. Але навіть ця подія не змусила мене зупинитися у
моїй художній кар’єрі. Я глибоко поринула у свої емоції. Мій біль, переживання
вилилися на папір.
Russia’s full-scale invasion of Ukraine changed me, my mind, my priorities, and my life.
But even this event did not make me stop in my artistic life. I was deeply immersed in
my emotions. My pain, my worries poured out on paper
79

I’m ready to fight | Я готовий битися
40x40 cm
Usually, animals are perceived as imperfect speechless creatures, and people look down
on them, considering themselves the masters of this world. For me, animals are not
primitive creatures that live only by instincts, but living beings that, like us, go through
life, gain experience and evolve. And the fact that they are silent does not mean that
they have nothing to say to us. This is a whole universe that we are unlikely to be able to
fully understand. I cry when I see beached whales. Why do they do this? What do they
want to tell us? I do not know. But I want to know. Therefore, working on this topic is
my personal research, because I want to get answers to such questions, and I have many
of them. I’m not sure if I can get all the answers, but I’ll keep drawing. I want animals
to communicate with us from the canvases of my works. I want them to talk about how
they feel good or what hurts them. They spoke without words. And let each of us hear
his own.
80

ANNA SOLOVIENKO
Biligorodka, Kyiv region, Ukraine
@an_so_art
About project
Like many Ukrainian artists, when the war started, I stopped painting. When she was able to
return to painting, she narrowed the subject of her paintings to animalism. Animals fascinate
with their natural wildness, frenzy, the way they show their rage and care. All these qualities
are very similar to those that Ukrainians began to demonstrate at the beginning of the war: the
thirst for life, the ability to fight to the last, to defend their territory, their children at the cost of
their lives, to go to the aid of their neighbors. The war awakened these deep natural instincts in
Ukrainians who live not only in Ukraine but all over the world. Through this picture, I want to
convey to the viewer the infinite strength and power that every creation of nature has. Animals
already have it as a base. But a person has a choice to take it or not. And here everyone makes
the right decision for himself.
Про роботу
Як і багато художників-українців, коли почалась війна, я перестала малювати. Коли вже
мала змогу повернутись до живопису, то звузила тематику своїх картин до анімалізму.
Тварини захоплюють своєю природньою дикістю, несамовитістю, тим, як вони проявляють
свою лють і турботу. Ці всі якості дуже схожі на ті, які почали демонструвати українці з
початком війни: жагу жити, вміння битися до останнього, ціною свого життя захищати
свою територію, своїх дітей, йти на допомогу ближньому. Війна пробудила ці глибинні
природні інстинкти в українцях, що живуть не тільки в Україні а й по усьому світу. Я хочу
через цю картину передати до глядача бескінечну силу і міць, що має кожне творіння
природи. У тварин це уже є як база. А от у людини є вибір брати це чи ні. І тут вже кожен
самoтужки приймає вірне для себе рішення.
Зазвичай тварин сприймають як недосконалих безмовних створінь, і люди дивляться
на них зверхньо, вважаючи себе господарями цього світу. Для мене тварини – це не
примітивні створіння, які живуть лише інстинктами, а живі істоти, які, як і ми, йдуть
своїм життєвим шляхом, отримують досвід та еволюціонують. І те, що вони мовчать, не
означає, що їм нічого нам сказати. Це цілий всесвіт, який ми навряд зможемо до кінця
зрозуміти. Я плачу, коли бачу китів, які викидаються на берег. Чому вони це роблять? Що
вони хочуть нам цим сказати? Я не знаю. Але хочу знати. Тому робота над цією темою –
це моє особисте дослідження, адже я хочу отримати відповіді на такі питання і їх у мене
багато. Я не впевнена, чи зможу отримати всі відповіді, але я продовжуватиму малювати.
Хочу, щоб тварини спілкувались з нами з полотен моїх робіт. Я хочу, щоб вони говорили
про те, як їм добре чи і що їм болить. Говорили без слів. І нехай кожен із нас почує своє.
81

Slovo House in Kharkiv
Будинок «Слово» у Харкові
42x60 cm
I, a graphic artist, create illustrations in various forms—from a book to a poster, or an
independent work of art. In my works, I reproduce images and use stylistics, depending
on the theme of the book I am working with. I am also very interested in architecture,
urban landscapes and history, so I have repeatedly turned to these topics in my projects.
Recently, my creative interests have included the themes of the garden as an urban phenomenon
and the poetry of Ukrainian writers of the executed revival. Before the war,
my creativity and the topics I worked with were mainly related to books. After February
24, 2023, I began to work as an illustrator with the theme of today and depict in my
works what surrounds me, what happens in our country every day, what hurts.
82

KSENIIA STEPAS
Kyiv, Ukraine
@kseniiastepas
About project
Almost 100 years ago, in the 1920s, during the rise of Ukrainian culture, the building “Slovo” was
built in Kharkiv, which was intended for writers and artists. The building had a symbolic letter
“C” (“word”) in the plan. The Ukrainian elite settled under one roof - among them, such famous
writers and artists as M. Khvylovy, M. Semenko, V. Sosyura, L. Kurbas and many others. The “Slovo”
house was originally an ideal place for the cultural elite of Ukraine. But their lives turned into
horror in an instant: persecution, arrests, exile, executions. As it turned out later, the house was
created so that it was more convenient for the NKVD authorities to control. Yes, out of 66 existing
apartments of the “Slova” building, residents of 40 apartments were repressed. Over the course of
five years, on Stalin’s personal orders, about 30,000 Ukrainian intellectuals were exterminated.
Almost 100 years have passed since that moment, but history repeats itself again.
On March 7, 2022, the Russian occupiers shelled the Slovo building, every day they destroy
Kharkiv and other cities of Ukraine with rockets and bombs. The methods of the Russian government
have not changed—they destroy culture, shoot and murder people. However, this time
they will not succeed!
Про роботу
Майже 100 років тому, у 1920-х рр, під час піднесення української культури, побудували
у Харкові будинок «Слово», що призначався для письменників та митців. Будинок мав в
плані символічну літеру «С» («слово»). Оселилася під одним дахом українська еліта—cеред
них, такі відомі письменники та митці,як М.Хвильовий,М.Семенко,В.Сосюра,Л.Курбас
та багато інших. Будинок «Слово» спочатку був ідеальним місцем для культурної еліти
України. Але їхнє життя в мить перетворилося на жах: переслідування,арешти,заслання,
розстріли. Як виявилося потім, будинок був створений для того щоб органам НКВС
було зручніше контролювати. Так,із 66 існуючих квартир будинка «Слова» репресували
мешканців 40 квартир. Протягом п’яти років, за особистим розпорядженням Сталіна,
було знищено близько 30 000 українських інтелігентів.
Пройшло майже 100 р. з цього моменту, проте історія повторюється знову.
7 березня 2022 російські окупанти обстріляли будинок Слово,кожного дня знищують
ракетами і бомбами Харків та інші міста України. Методи росіійської влади не змінилися—
знищують культуру, розстрілюють та мордують людей. Однак цього разу в них нічого не
вийде!
83

My tears | Мої сльози
30x21 cm
Watercolor on paper
84

OLENA STREMOUCHOVA
Kharkiv, Ukraine
Now: Vilnius, Lithuania
@strem.lena | FB StremOLena | www. strem-lena.blogspot.com
About artwork
A picture of a person from my family who defended Mariupol and is now in captivity.
The portrait was created shortly before the capture. Initially, it had a graphic and linear
appearance. But when my tears got to work, they created watercolor stains, which I then
strengthened. After that, the image was not clear and blurred, as well as the future fate
of the person.
Про роботу
Зображення людини з моєї сім’ї, яка захищала Маріуполь, а зараз знаходиться в
полоні. Портрет створювався незадовго до полону. Спочатку він мав графічнолінійний
вигляд. Але коли мої сльози потрапляли на роботу, то створювали
акварельні плями, які я потім підсилила. Після чого образ був не чітким і розмитим,
як і подальша доля людини.
After February 24, 2022, I ran away with my children to Vilnius without art materials.
Here I bought some water-based markers and a couple of drawing pads. This is all that
I could afford materially and physically to transport with me. Because there is nowhere
to store large-format works. Therefore, now my works exist in the form of sketches, or
graphic drawings with a watercolor effect. The color range is limited and hot, because
these colors correspond to the fury in my soul, fire and blood.
Після 24 лютого 2022 року я тікала з дітьми до Вільнюсу без художніх матеріалів.
Тут я купила декілька маркерів на водній основі, та пару блокнотів для малювання.
Це все, що я могла собі дозволити матеріально і фізично перевозити з собою. Бо
зберігати роботи великих форматів немає де. Тому зараз мої роботи існують у
вигляді скетчів, або графічні малюнки з акварельними ефектом. Кольорова гамма
обмежена та гаряча, бо саме ці кольори відповідають люті в моїх душі, вогню та
крові.
85

Close the sky over Ukraine
Закрийте небо над Україною
50x70 cm
Oil on canvas
The painting “Close the sky over Ukraine” was painted after the first missile attack by
Russian troops on the Zaporizhzhia nuclear power plant. Now it is occupied by enemy
troops and has been for a long time. This is a terrible event for the entire Ukrainian
people. The picture shows the Zaporizhzhia NPP in peacetime. We do not know in what
condition she is now. Even the IAEA mission could not solve anything. How will it all
end? Close the sky over Ukraine! Take care of our Earth, people, and nature, not only of
Ukraine but also of Europe.
86

TETIANA TERESH
Czech Republic
@tetiana.teresh.art
Про роботу
Картина «Закрийте небо над Україною» була написана після першого ракетного
удару російських військ по Запорізькій АЕС. Зараз воно зайняте ворожими
військами і вже давно. Це страшна подія для всього українського народу. На картині
Запорізька АЕС у мирний час. Ми не знаємо, в якому вона стані зараз. Навіть місія
МАГАТЕ нічого не змогла вирішити. Чим це все закінчиться? Закрийте небо над
Україною! Бережіть нашу Землю, людей, природу не лише України, а й Європи.
I am a Ukrainian artist. I have been living in the Czech Republic since 2008. I took up
painting after the birth of my son. Painting helped me cope with postpartum depression,
you can say it saved me and gave me a new life. Painting calms me down, gives
meaning to my life. I tried to draw every day. I try different techniques and materials.
I like to explore new things and I don’t limit myself. Probably, this is a feature of my
character. I want to create something that can resonate with another person. Before the
full-scale war in Ukraine, I painted positive pictures: landscapes and flowers. But now
I have paintings created with great pain or little joy. War brings a lot of pain, but even a
small victory for our soldiers gives joy and hope. Unfortunately, the war is not over, and
more paintings will be on this topic. But I will continue to create just beauty.
My paintings were presented in London and Ljubljana, as well as at many online exhibitions.
Я українська художниця. З 2008 року живу в Чехії. Малювати почала після народження
сина. Живопис допоміг мені впоратися з післяпологовою депресією, можна сказати,
врятував і дав мені нове життя. Малювання мене заспокоює, надає сенсу життю.
Я намагалася малювати кожен день. Пробую різні техніки та матеріали. Я люблю
досліджувати нове і не обмежую себе. Напевно, це риса мого характеру. Я хочу створити
те, що може резонувати з іншою людиною. До повномасштабної війни в Україні я
малював позитивні картини: пейзажі, квіти. Але тепер у мене є картини, створені з
великим болем або малою радістю. Війна приносить багато болю, але навіть маленька
перемога наших воїнів дарує радість і надію. На жаль, війна ще не закінчилася, і
ще будуть картини на цю тему. Але я буду продовжувати створювати просто красу.
Мої картини були представлені в Лондоні та Любляні, а також на багатьох онлайнвиставках.
87

Alternative Energy | Альтернативна енергія
70x100 cm
I was born in Sevastopol. Now I work and live in Kyiv, Ukraine. Since childhood, I have
had problems with communication, so I began to study philosophy to understand how
to find my place in society and enjoy life. In my work, I explore the loss of the joy of life,
vulnerability, and socialization problems in dependence on social networks. I am interested
in how a person overcomes tension and anxiety for a harmonious existence. I use
media such as abstract painting, collages, and installation.
88

LILIIA TOPOLIUK
Kyiv, Ukraine
@lilya.topolya
About artwork
This abstract work is dedicated to a person’s internal struggle with external circumstances,
which they cannot influence in any way. Adverse external events also cause
internal conflicts, derealization, and frustration when reality does not match expectations.
A flash of red is the energy a person directs to survive in bad conditions and balance
their psychological state.
Про роботу
Ця абстрактна робота присвячена внутрішній боротьбі людини із зовнішніми
обставинами, на які вона ніяк не може вплинути. Несприятливі зовнішні обставини
спричиняють також внутрішні конфлікти, дереалізацію та фрустрацію, коли
реальність не збігається з очікуванням. Спалах червоного кольору – це енергія,
яку людина направляє на виживання у поганих умовах та врівноваження свого
психологічного стану.
Я народилась в Севастополі, а зараз працюю та живу в Києві. З дитинства у
мене були проблеми зі спілкуванням, тому я почала вивчати філософію, щоб
зрозуміти, як знайти своє місце в суспільстві і насолоджуватися життям. У своїй
творчості досліджую втрату людиною радості життя та проблеми соціалізації.
Мене цікавлять способи подолання напруги та тривожності задля гармонійного
існування людини у суспільстві. Я використовую такі медіа, як абстрактний
живопис, колаж та інсталяція.
89

The face of Russian Peace
Обличчя русского мира
65x90 cm
Digital mixed media
I, like most Ukrainians, met February 24 at 4 in the morning in bed. It was a shock to
me, because until the end I could not believe in the possibility of such a scenario. Being
able to evacuate, the only thing I could do to at least momentarily numb my pain was
art. Starting from February 24, it is very difficult to create works that are not related to
war. This is what confuses and hurts me, although I am not physically in Ukraine. Since
the beginning of the full-scale invasion, I have also changed the way I speak. I started
creating my works in the virtual space, using the gray color in the moron. Subsequently,
3D models are superimposed on photographs of war-damaged buildings. I wanted to
create something completely new. Highlight the horror of war in a different way, not
through an illustration or drawing, but rather by using the power of the latest technologies
and the virtual dimension, which allows you to model objects as realistically as
possible. Thanks to this way of creating work, I manage to convey as much as possible
the cold and ugly spirit that embodies the Russian measure and everything connected
with it.
90

KATERINA TSEBRO
Dubai, UAE
@katerinatsebro.art.space
About artwork
There is nothing more disgusting than being ignored and overlooked.
After all, from the Russian point of view, it is not only the mutilated and erased Ukrainian
cities along with their inhabitants, it is also Georgia, Syria, Ichkeria, as well as the Soviet
Government and Tsarist Russia with an insatiable thirst for foreign territories.
This is a story about how ignoring the problem leads to the big disgusting reality we
have now. A story about how sometimes you underestimate the scale of the threat and
how this threat turns into a catastrophe that destroys all living things around.
Про роботу
Немає нічого більш огидного ніж ігнорування і непомічання.
Адже руській мір це не лише понівечені й стерті з землі українські міста разом з їх
жителями це також Грузія, Сирія, Ічкерія, а також Радянській Уряд і Царська Росія
з ненаситною жагою чужих територій.
Це історія про те як ігнорування проблеми призводить до великого огидної
реальності яку ми маємо зараз. Історія про те як інколи ти недооцінюєш масштаб
загрози і як ця загроза перетворюється на катастрофу яка знищує усе живе навколо.
Я, як і більшість українців зустріла 24 лютого 4 ранку в ліжку. Для мене це
було потресіння, адже я до останнього не могла повірити у ймовірність такого
сценарію. Маючи змогу евакуюватися єдине чим я могла хоча б на мить втамувати
свій біль - це мистецтво. Починаючи з 24 лютого дуже важко створювати твори
які не стосується війни. Це те що мене бентежить і болить, хоча фізично я не
знаходжуся в Україні. З початку повномасштабного вторгнення я також змінила
манеру висловлювання. Я почала створювати свої роботи в віртуальному просторі,
використовуючи в дебільному сірий колір. Згодом 3Д моделі накладаються на
фотографії понівечених війною споруд. Мені хотілося створити щось зовсім
нове. Висвітлити жах війни по-іншому, не через ілюстрацію чи малюнок, а саме
використовуючи силу новітніх технологій і віртуального виміру який дозволяє
моделювати об’єкти максимально реалістично. Завдяки такий манері створювання
роботи мені вдається максимально передати холодний та потворний дух який
утілює у собі рускій мір і все що з ним зв’язано.
91

I Stay | Я залишаюсь
60x60 cm
“I Stay” is an autobiographical painting. Since the beginning of the full-scale war, I tried to leave
the country several times to take my children away from the terrible events. But it happened
that every attempt ended up in the hospital for me. After the fourth time, I gave up trying, and
decided to stay at home despite logic, common sense and fear for my children’s lives.
Psychosomatics? Intuition? Fear of uncertainty?
I think it’s definitely not about being nervous about the unknown, because I’m an experienced
traveler, fluent in English and have no problems communicating with foreigners. I believe that
the issue lies in something that is deeper, more important and beyond the usual material things.
It is difficult for me to explain logically why this happened, so I expressed these experiences and
reflections in my painting “I Stay”.
On it, I portray myself as someone who, on some higher spiritual level, has grown with my
home, my native land. Therefore, the colors of the background seem to permeate the entire figure,
and the limbs, like roots, “grow” into the lower part of the canvas.
And the whole figure seems to say: “This is my place. I am at home. I stay…”
92

JULIA VELYKA
Dnipro, Ukraine
@velyka_art | FB julvelyka | www. juliavelyka.com
Про роботу
Картина «Я залишаюсь» є автобіографічною. З початку повномасштабної війни я
кілька разів намагалася виїхати з країни аби відвезти дітей подалі від страшних
подій. Але так ставалось, що кожна спроба закінчувалась для мене лікарнею. На
четвертий раз я покинула спроби, і вирішила залишатись вдома попри логіку,
здоровий глузд і страх за життя моїх дітей.
Психосоматика? Інтуїція? Страх перед невизначеністю?
Думаю, справа точно не в переживаннях перед невідомим, бо я досвідчений
мандрівник, вільно володію англійською і не маю проблем у комунікації з
іноземцями. Вважаю, що питання у чомусь, що глибше, важливіше і поза звичними
матеріальними речами. Мені важко аргументувати логічно, чому так склалось, і ці
переживання і рефлексії я виразила у своїй картині «Я залишаюсь».
На ній я зображую себе таку, яка на якомусь духовному вищому рівні зрослась із
своїм домом, рідною землею. Тому кольори фону наче пронизують усю постать, а
кінцівки, наче коріння, «вростають» в нижню частину полотна.
At current stage of my art life I try different styles, forms and images and on the way
to my certain personal style. It should be mentioned, I am absolutely enjoying this period
of searching the best visual forms to express my own inner self in its interaction
with the surrounding world. y art is represented by two main directions: displaying the
beauty of nature; my personal reflections to some events or thoughts.
To display the beauty in its best, I create floral art, mostly it is about flowers or fruits
from my parents` garden.
На нинішньому етапі мого мистецького життя я пробую різні стилі, форми та
образи та перебуваю на шляху пошуку свого особистого єдиного стилю.
Слід зазначити, що я надзвичайно насолоджуюся цим періодом пошуку найкращих
візуальних форм для вираження власного внутрішнього «я» у його взаємодії з
навколишнім світом.
Моя творчість представлена двома основними напрямками: відображення краси
природи; мої особисті рефлексії на якісь події чи думки. Щоб відобразити красу в
найкращому її вираженні, я використовую флористичні мотиви, здебільшого за
референси беру квіти чи фрукти з батьківського саду.
93

On the Threshold of Liberty Homage
На порозі волі шана
100x80 cm
I explore humanity and reconstruct reality on canvas, combining figurative & expressionism
genres, & disparate elements from past & present civilizations. I find inspiration
from the best of human beings with elements from various schools of thought to
create art windows for a personality.
94

STASY VO
Solar System
@stasy.vo
About artwork
I collected meaningful symbols of this brutal war for liberty: the leopard as a sign of
help with armament, metal from Azovstal, images of the mother’s womb and nature,
the Akhtyrsky local history museum, my pattern as many thoughts about, and a sea of
tears and scratches.
Museum staff and volunteers in Akhtyrka evacuated the exhibits and preserved the
museum images with the project “wounded culture.” The grit of Azovstal’s defenders
was incredible. And all of Ukraine now consists of such stories and exploits.
For me, the windows are individuals because there are always people behind the windows.
In addition to being an homage to René Magritte, I deliberately turned to existing
work to emphasize that this has already happened in human history. Different societies
have already stood for their liberty, and Ukraine can also go this way successfully.
Про роботу
Я зібрав багатозначні символи цієї жорстокої війни за свободу: леопард як знак
допомоги в озброєнні, метал з Азовсталі, образи материнської утроби і природи,
Охтирський краєзнавчий музей, мій візерунок, про який баг ато думок, і море
розриви і подряпини. Працівники музею та волонтери в Ахтирці евакуювали
експонати та зберегли музейні образи за допомогою проекту «поранена культура».
Витривалість захисників «Азовсталі» була неймовірною. І вся Україна зараз
складається з таких історій і подвигів. Для мене вікна – це особистості, тому що за
вікнами завжди є люди. Окрім того, що я віддаю шану Рене Магрітту, я навмисно
звернувся до наявних робіт, щоб підкреслити, що це вже траплялося в історії
людства. Різні суспільства вже виступали за свою свободу, і Україна також може
успішно пройти цей шлях.
Я досліджую людство та реконструюю реальність на полотні, поєднуючи жанри
фігуратизму та експресіонізму, а також різні елементи минулих і сучасних
цивілізацій. Мене надихають найкращі люди з елементами різних шкіл думки,
щоб створити художні вікна для особистості.
95

Hear Me | Почуй мене
30x45 cm
Photography
Dark art allows us to “sightsee” the ideas that frighten us. Here, we can safely face our
fears. Exploring the dark side also develops our creative problem solving and coping
skills. This type of art awakens a part of the imagination many of us avoid.
I create nightmare-inspired art not only for these reasons, but also for mental health
awareness and healing. There is great comfort in knowing that we are not alone. Belonging
is a basic human need. To be accepted for who we are includes the creepy thoughts,
the sadness, depression, distress, or shame.
To ignore our own dark side is to reject a part of us. If we do not delve into these areas,
we invite them to fester in silence. The darkness can manifest as addictions, self-hatred,
anxiety, and a host of other issues.
96

TRACY WHITESIDE
Elburn, Illinois, USA
@whitesidetracy | FB TracyWhitesidePhotography | www.tracywhiteside.com
About artwork
This is part of a photographic series named THE FRAGILITY OF LIFE. This is visually a bit of a
departure from the type of art I usually create. But in a world where we can follow every gruesome
minute of every horrific tragedy on the news, I could not help but be emotionally involved
in the Ukrainian war. As the battle has continued, the media coverage has moved on and it has
been pushed to the back burner. For the Ukraine people, it is still in the on the front-page raging
on.
FRAGILITY OF LIFE was born from horrors of war. The remnants of battles are cold, silent,
and filled with darkness and des pair. The collection addresses an unpleasant subject that most
prefer not to exhibit but it is our obligation to communicate critical issues to the public. The art
community not only has the ability but the responsibility to remind society of the consequences
of war in a unique way.
I grew up during the Viet Nam war. It has stayed with me in ways I cannot articulate. I know
some younger people are unable to emotionally engage fully in Ukraine because it is so far from
home. There are other threats looming. Are we prepared?
Це частина фотосерії під назвою КРИХКІСТЬ ЖИТТЯ. Візуально це дещо відрізняється
від того типу мистецтва, яке я зазвичай створюю. Але у світі, де ми можемо
стежити за кожною жахливою хвилиною кожної жахливої трагедії в новинах, я
не міг не бути емоційно причетним до української війни. У міру того як боротьба
тривала, висвітлення в засобах масової інформації зрушило з місця, і це було
відсунуто на другий план. Для українського народу це все ще на перших шпальтах.
КРИХКІСТЬ ЖИТТЯ народилася з жахів війни. Залишки битв холодні, мовчазні, сповнені
темряви та відчаю. Колекція стосується неприємної теми, яку більшість
вважає за краще не виставляти, але наш обов’язок – донести до громадськості
важливі проблеми. Мистецьке співтовариство має не тільки можливість, але й
відповідальність нагадувати суспільству про наслідки війни в унікальний спосіб.
Я виріс під час війни у В’єтнамі. Це залишилося зі мною таким чином, що я не можу
сформулювати. Я знаю, що деякі молоді люди не можуть повною мірою емоційно
залучитися в Україну, тому що вона так далеко від дому. Є й інші загрози. Ми готові?
97

My unbreakable city | Міє незламне місто
Watercolor on paper
Kharkiv. Mutilated and partially destroyed, but clean and blooming. Washed with tears for the
fallen civilians and defenders, but supported by the hopes of those who did not go or return,
and the dreams of those who are still waiting to return. Seven months under daily shelling,
but with constant faith in Victory. With daily endless sirens, but symphony concerts in the underground
parking and a Christmas tree in the subway. Cleans the streets and plants flowers
under shelling. Restores broken houses and communications. Virtually empty to the point of
dread in March. Reviving, illuminated by the smiles of youth in January. With smoke from
explosions in a clear blue sky. A city that didn’t get scared and didn’t give up. Which caused
hatred and revenge. But it persevered. Hero city. My such a native, such an unbreakable city.
This Derzhprom building in the very center of the city has become a symbol of Kharkiv’s indomitability.
Since the beginning of the war, I have not left the city, I live with him through all
the shelling and events. The strength and power of my city does not allow me to give up even
when it is very difficult. At the same time, our city is made so invincible by its inhabitants, who
believe in and choose Victory, each in their own place. Recently, this silhouette of Derzhprom
appeared on my arm in the form of a tattoo, as a symbol of the indomitability of Ukraine and
Kharkiv. As a reminder of my strength gained in this war.
98

OLENA YEMELIANOVA
Kharkiv, Ukraine
@olena_yemelianova
Про роботу
Харків. Понівечений та частково зруйнований, але чистий та квітучій. Обмитий сльозами
за загиблими мирними мешканцями та захисниками, але підтриманий надіями тих,
хто не поїхав чи повернувся, і мріями тих, хто ще чекає на повернення. Сім місяців під
щоденними обстрілами, але з постійною вірою у Перемогу. З щоденними нескінченними
сиренами, але симфонічними концертами на підземному паркінгу та новорічною
ялинкою в метро. Прибирає вулиці та висаджує квіти під обстрілами. Відновлює розбиті
будинки та комунікації. Практично порожній до відчуття жаху у березні. Оживаючий,
осяяний посмішками молоді в січні. З димом від вибухів у чистому синьому небі. Місто,
яке не злякалось і не здалося. Яке викликало ненависть та помсту. Але вистояло. Містогерой.
Моє таке рідне, таке незламне місто.
Ця будівля Держпрому в самому центрі міста стала символом незламності Харкова. З
початку війни я не виїхала з міста, разом з ним проживаю всі обстріли та події. Сила та
могутність мого міста не дає мені здатись навіть тоді, коли дуже складно. У той же час
таким незламним наше місто роблять його мешканці, які вірять та виборюють Перемогу,
кожен на своєму місці. Нещодавно цей силует Держпрому з’явився на моїй руці у вигляді
татуювання, як символ незламності України та Харкова. Як нагадування про мою здобуту
у цій війні силу.
The central object of my artistic research is a person’s path to himself through emotions,
impressions, meanings and its duality, contradiction and agreement. My natural
ability to observe this path, to trace its features in various manifestations, constantly
inspires reflections that find their imprint in my paintings. For me, everything around
me is full of meanings and emotions. I see them in people, nature, architecture, objects,
details, color.
Центральний об’єкт мого художнього дослідження – це шлях людини до себе через
емоції, враження, сенси та його двоїстість, суперечливість і згоду. Моє природне
вміння спостерігати цей шлях, відслідковувати його риси в різних проявах,
постійно надихає на роздуми, що знаходять свій відбиток у моїх картинах. Для
мене все навколо сповнене смислами та емоціями. Я бачу їх у людях, природі,
архітектурі, предметах, деталях, кольорі.
99

No War! | Ні війні!
14х21 cm
My name is Evgeniya. I was born in Odessa.
I am inspired by nature and people, traveling gives me new impressions, strengths and
ideas. For more than 4 years I have managed to combine my two passions - painting
and travelling.
When I paint portraits, landscapes or plants, it seems to me that I am displaying a frozen
Time. Each of my works is an opportunity for me to mentally return to this already
different place, space and again feel the feelings experienced. Each of my sketches or
paintings allow me to see what has already disappeared or has become different.
100

EUGENIE
Pattaya, Thailand
@art_print_eugenie
About artwork
Before the war, my art was very far from social problems and politics. But when the
war started, every time I read the news, I wanted to scream from the pain of my heart,
and for the first time I put my thoughts on paper. No person should see murders, rapes,
tortures, hear explosions overhead and run away from the war to no one knows where...
but children shouldn’t even more so... How will everything seen and experienced be
reflected on these children? For children who survived the war? What future awaits
them? After all, the future of our children is also our future...
Про роботу
До війни моє мистецтво було дуже далеко від соціальних проблем і політики. Але
коли почалася війна, кожного разу, коли я читала новини, мені хотілося кричати від
болю в серці, і вперше я виклала свої думки на папері. Жодна людина не повинна
бачити вбивства, зґвалтування, тортури, чути вибухи над головою і біжати від
війни невідомо куди... але діти не повинні тим більше... Як все побачене і пережите
відобразиться на цих дітях ? На дітей, які пережили війну? Яке майбутнє їх чекає?
Адже майбутнє наших дітей – це і наше майбутнє...
Мене надихає природа та люди, подорожі дають мені нові враження, сили та
ідеї. Вже більше 4 років мені вдається поєднувати дві мої пристрасті - живопис та
подорожі.
Коли я малюю портрети, пейзажі чи рослини, мені здається, що я показую
застиглий Час.
Кожна моя робота – це можливість для мене подумки повернутися в це вже інше
місце, простір і знову відчути пережиті почуття. Кожен мій ескіз чи картина
дозволяють мені побачити те, що вже зникло або стало іншим.
101

This door is inside of me | Ці двері всередині
32х38 сm
Digital painting
102

YULYA ZINCHENKO
Ukraine
@jaz_pict
About artwork
Recently, I want to illustrate not the most terrible events that are happening around me,
but the internal state, even if everything seems to be ok on the outside.
Про роботу
Останнім часом хочеться ілюструвати не самі страшні події, що відбуваються
навколо, а внутрішній стан, навіть якщо здається що все добре зовні.
My name is Yulia, I am an illustrator, I live in Ukraine.
Before the full-scale invasion began, I was creating illustrations for a Kodeco company.
When the full-scale invasion began, I start to cover the events taking place in my country
with the help of illustrations.
Мене звати Юля, я ілюстраторка, живу в Україні.
До початку повномасштабного вторгнення я створювала ілюстрації для компанії
Kodeco. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я почала висвітлювати події,
що відбуваються в моїй країні, за допомогою ілюстрацій.
103