Partnerstwo dla Pokoju 20 lat później

NATO-Polska-UkrainaPartnerstwo dla Pokoju. 20 lat późniejRedakcjaDominik ŁazarzDaniel SzeligowskiRzeszów 20141

Recenzenciprof. dr hab. Radosław Zenderowskidr Marcin SzewczykEgzemplarz bezpłatnyISBN 978-83-64286-14-8Wydawca:Wyższa Szkoła Informatyki i Zarządzania w RzeszowieProjekt okładki i łamaniePropaganda Sp. z o.o.www.mspr.pl2Rzeszów 2014

Spis treściDOMINIK ŁAZARZ, DANIEL SZELIGOWSKI ........................................................... 9WprowadzenieANDRIY ORDYNOVYCH ..................................................................................... 11Przemówienie pułkownika Andriya Ordynovycha podczas Międzynarodowej Polsko-Ukraińskiej Konferencji Naukowej „Partnerstwo dla Pokoju. 20 lat później”,Kielnarowa 29-30.09.2014 r.CZĘŚĆ IIntegracja euroatlantycka UkrainyIHOR TODOROW .............................................................................................. 25Integracja euroatlantycka Ukrainy: retrospektywa i perspektywyADAM LELONEK ............................................................................................... 35Nowa wykładnia głównych wektorów ukraińskiej polityki zagranicznejLARYSA NOVAK-KALYAYEVA ............................................................................ 47Perspektywy przystąpienia Ukrainy do NATOLESZEK BARAN ................................................................................................. 57Członkostwo w NATO a bezpieczeństwo Ukrainy: warunek pożądany, leczniewystarczającyVOLODYMYR STRELTSOV ................................................................................. 71Rozwój ukraińskiej polityki ochrony cyberprzestrzeniCZĘŚĆ IIKonflikt ukraińsko-rosyjskiVALERIY KRAVCHENKO .................................................................................... 81Kryzys rosyjsko-ukraiński 2014: przyczyny, charakter, konsekwencje3

TADEUSZ KORABLIN ......................................................................................... 89Współpraca NATO-Ukraina. Relacje Ukraina-Rosja. Sojusz Północnoatlantyckiwobec konfliktu w UkrainieMACIEJ MILCZANOWSKI ................................................................................. 103USA wobec kryzysu politycznego na Ukrainie 2013-2014BOGDAN DOVGANYUK .................................................................................. 113Reakcja NATO na konflikt we wschodnich obwodach UkrainyNATALIA WOJTOWICZ .................................................................................... 123Analiza porównawcza manewrów wojskowych przeprowadzonych przez NATO orazFederację Rosyjską w kontekście aneksji półwyspu KrymskiegoCZĘŚĆ IIIRelacje NATO-Polska-UkrainaANDRIY KARAKUTS ........................................................................................ 137Partnerstwo NATO-Ukraina: aspekty teoretyczne i praktyczneTARAS DOVGAI .............................................................................................. 147Relacje NATO-Ukraina na przełomie XX i XXI w.NAZAR MYKHALIUK ....................................................................................... 159Perspektywy współpracy Ukraina-NATO w kontekście współpracy transgranicznejUkraina-MołdawiaPAWEŁ BIGAJ ................................................................................................. 165Wojsko polskie w misjach NATOSERHYI ISHYNOV ............................................................................................ 173Kształtowanie pozytywnego wizerunku NATO w Ukrainie w związku z konfliktemwojskowym na wschodzie kraju4

CZĘŚĆ IVBezpieczeństwoŁUKASZ CACKO .............................................................................................. 183Reforma armii rosyjskiej w latach 2008-2020 i jej wpływ na bezpieczeństwoobszaru Europy Środkowej i WschodniejNATALIIA KRYVORUCHKO .............................................................................. 195Rola USA w kształtowaniu polityki bezpieczeństwa Republiki Czeskiej:doświadczenia dla UkrainyPIOTR PISS ..................................................................................................... 207Szanse i wyzwania międzynarodowej litewsko-polsko-ukraińskiej brygady(LITPOLUKRBRIG)DARIUSZ MATERNIAK .................................................................................... 217Wojska specjalne jako istotny czynnik bezpieczeństwa UkrainyKRZYSZTOF DRABIK ........................................................................................ 225Bezpieczeństwo Polski jako członka NATO w dobie kryzysu ukraińskiego - nowywymiar geopolityki i geostrategiiDAWID SZCZEPANKIEWICZ ............................................................................. 235Idea pokoju w aktach prawa międzynarodowego. Analiza na przykładzie TraktatuPółnocnoatlantyckiego5

ЗмістДОМІНІК ЛАЗАЖ, ДАНІЕЛЬ ШЕЛІГОВСЬКИЙ ................................................ 245ВступАНДРІЙ ОРДИНОВИЧ .................................................................................... 247Промова полковника Андрія Ординовича під час Міжнародної польськоукраїнськоїнаукової конференції „Партнерство заради миру. 20 років потому”, Кельнарова 29-30.09.2014 р.РОЗДІЛ IЄвроатлантична інтеграція УкраїниІГОР ТОДОРОВ .............................................................................................. 261Євроатлантична інтеграція України: ретроспектива і перспективаАДАМ ЛЕЛОНЕК ........................................................................................... 271Нова інтерпретація головних векторів закордонної політики УкраїниЛАРИСА НОВАК-КАЛЯЄВА ............................................................................ 283До питання про реальність перспективи членства України в НАТОЛЕШЕК БАРАН............................................................................................... 293Членство в НАТО а безпека України: бажаний стан, але недостатнійВОЛОДИМИР СТРЕЛЬЦОВ ............................................................................ 307Розвиток української політики охорони кіберпросторуРОЗДІЛ IIУкраїнсько-російський конфліктВАЛЕРІЙ КРАВЧЕНКО .................................................................................... 317Російсько-українська криза 2014 р.: причини, характер, наслідкиТАДЕУШ КОРАБЛІН ....................................................................................... 325Співпраця НАТО-Україна. Стосунки Україна-Росія. Північноатлантичний альянсстосовно конфлікту на Україні6

МАЧЕЙ МІЛЧАНОВСЬКИЙ ............................................................................ 339США стосовно політичної кризи на Україні 2013-2014БОГДАН ДОВГАНЮК ..................................................................................... 349Реакція НАТО на конфлікт в східних областях УкраїниНАТАЛІЯ ВОЙТОВИЧ ..................................................................................... 359Порівняльний аналіз військових маневрів проведених НАТО та РосійськоюФедерацією в контексті анексії Кримського півостроваРОЗДІЛ IIIВідносини НАТО-Польща-УкраїнаАНДРІЙ КАРАКУЦ ......................................................................................... 375Партнерство Україна-НАТО: теоретичні та практичні аспектиТАРАС ДОВГАЙ ............................................................................................. 383Відносини України та НАТО на рубежі ХХ-ХХІ столітьНАЗАР МИХАЛЮК ........................................................................................ 395Перспектива співпраці України та НАТО у контексті транскордонногоспівробітництва із МолдовоюПАВЕЛ БІГАЙ ................................................................................................. 401Польська армія в місіях НАТОСЕРГІЙ ІШИНОВ ............................................................................................ 409Формування позитивного іміджу НАТО в Україні в зв’язку з військовимконфліктом на СходіРОЗДІЛ IVБезпекаЛУКАШ ЦАЦКО ............................................................................................. 419Реформа російської армії 2008-2020 роках та її вплив на безпеку в Центральнійта Східній Європі7

НАТАЛІЯ КРИВОРУЧКО ................................................................................. 431Роль США у формуванні політики безпеки Чеської Республіки: досвід дляУкраїниПЬОТР ПІСС ................................................................................................... 443Шанси і виклики міжнародної литовсько-польсько-української бригади(ЛитПолУкрбриг)ДАРІУШ МАТЕРНЯК ...................................................................................... 453Війська спеціального призначення як істотний фактор безпеки УкраїниКШИШТОФ ДРАБІК ....................................................................................... 461Безпека Польщі як члена НАТО в періоді української кризи - новий виміргеополітики та геостратегіїДАВІД ЩЕПАНКЕВИЧ ............................................................................ 471Ідея миру в актах міжнародного права. Аналіз на прикладіПівнічноатлантичного договору8

WprowadzenieOddajemy do Państwa rąk publikację będącą efektemMiędzynarodowej Polsko-Ukraińskiej Konferencji Naukowej „Partnerstwodla Pokoju. 20 lat później”, która odbyła się w dniach 29-30 września 2014 r.w Kielnarowej k. Rzeszowa z inicjatywy Wyższej Szkoły Informatykii Zarządzania w Rzeszowie, Centrum Bezpieczeństwa Międzynarodowegow Doniecku oraz Fundacji Centrum Badań Polska-Ukraina.W konferencji wzięli udział przedstawiciele wiodących polskichi ukraińskich ośrodków naukowych m.in. z Warszawy, Wrocławia, Krakowa,Rzeszowa, Kijowa, Charkowa, Doniecka, Lwowa i innych, a patronathonorowy nad przedsięwzięciem objęli: Minister Spraw Zagranicznych –Radosław Sikorski, Podsekretarz Stanu w Ministerstwie Obrony Narodowej– Robert Kupiecki, szef Biura Bezpieczeństwa Narodowego – gen. StanisławKoziej, ambasador RP na Ukrainie – Henryk Litwin, konsul generalny Ukrainyw Lublinie – Iwan Hrycak, Wojewoda Podkarpacki – Małgorzata Chomycz-Śmigielska, Marszałek Województwa Podkarpackiego – Władysław Ortyloraz Poseł do Parlamentu Europejskiego Elżbieta Łukacijewska.Pomysł polsko-ukraińskiej konferencji naukowej, poświęconejtematyce bezpieczeństwa, pojawił się jesienią 2013 r. w związkuz protestami przeciw wstrzymaniu przygotowań do podpisania UmowyStowarzyszeniowej z Unią Europejską przez ówczesnego Prezydenta UkrainyWiktora Janukowycza, a następnie uzyskał dofinansowanie MinisterstwaSpraw Zagranicznych RP w ramach zadania publicznego „Wsparciesamorządowego i obywatelskiego wymiaru polskiej polityki zagranicznej2014”.Wstępem do konferencji była debata pt. „15 lat Polski w NATO”,zorganizowana 29 września 2014 r. przez Wyższą Szkołę Informatykii Zarządzania w Rzeszowie w ramach projektu „NATO-Polska-Ukraina.Doświadczenia i perspektywy”. W debacie udział wzięli eksperci ds.bezpieczeństwa, w tym członkowie sejmowej Komisji Obrony Narodowej,a na widowni zasiadło blisko 200 osób reprezentujących administracjęrządową i regionalną, uczelnie wyższe oraz siły zbrojne, a także młodzieżz województwa podkarpackiego.Niniejsza publikacja składa się z czterech części, których tematykaoddaje złożony charakter środowiska bezpieczeństwa Polski i Ukrainy w 15.rocznicę przystąpienia Polski do Paktu Północnoatlantyckiego oraz 20.rocznicę podpisania przez Polskę i Ukrainę Dokumentu Ramowego9

Partnerstwa dla Pokoju z NATO. Całość uzupełnia przemówienie pułkownikaAndriya Ordynovycha ze Sztabu Generalnego Sił Zbrojnych Ukrainy,wygłoszone w sesji otwierającej konferencję. Wśród autorów znaleźli sięzarówno przedstawiciele świata akademickiego Polski i Ukrainy, jak równieżbyli dyplomaci i żołnierze, reprezentanci struktur siłowych, pracownicythink-tanków oraz organizacji pozarządowych.Redaktorzy i autorzy książki składają serdeczne podziękowaniarecenzentom za cenne uwagi i wskazówki. Jesteśmy przekonani,że zaprezentowane w książce wieloaspektowe podejście do tematykibezpieczeństwa Polski i Ukrainy, w warunkach rosyjskiej agresji, przyczynisię do lepszego zrozumienia sytuacji za naszą wschodnią granicą orazwniesie ważny głos w dyskusję na temat przyszłości Ukrainy, a dwujęzycznycharakter publikacji pozwoli znacznie poszerzyć krąg jej odbiorców.Dominik ŁazarzDaniel Szeligowski10

Współpraca sił zbrojnych Ukrainy, Polski i NATO: stan obecnyi perspektywyAndriy OrdynovychSztab Generalny Sił Zbrojnych UkrainySzanowne Panie i Panowie!Od momentu przywrócenia niezależności politycznej Ukrainy do dniadzisiejszego minęło, w wymiarze historycznym, niewiele czasu. W tymokresie Ukraina i jej siły zbrojne przeszły oraz nadal przechodzą poważnysprawdzian dojrzałości politycznej, niezależności i suwerennościw decydowaniu o losie milionów Ukraińców. Wydarzenia na Krymie i jegotymczasowa okupacja oraz podburzanie przez naszego północnego sąsiada[Rosji] niewielkiej warstwy mieszkańców wschodniej Ukrainy dodestabilizacji sytuacji wojskowo-politycznej w kraju po raz kolejnyudowodniły istnienie w polityce światowej sił destrukcyjnych, które nie chcąwidzieć Ukrainy w kręgach narodów europejskich.Reakcja Kremla na żywotny dla narodu ukraińskiego wybór, jakimjest podpisanie Umowy Stowarzyszeniowej z Unią Europejską orazzdefiniowanie europejskiego wektora rozwoju cywilizacyjnego,doprowadziła do wojskowo-politycznej operacji wobec Ukrainy, jużwcześniej dobrze zaplanowanej, początkowo ukrytej, a następnie otwartej.Największym problemem i niebezpieczeństwem tej operacji jest użycie, jakobroni asymetrycznej, grup terrorystycznych, elementów przestępczych,rosyjskich nacjonalistów i neonazistów. Cywilizowanemu człowiekowitrudno jest uwierzyć, że kraj, który wspólnie z innymi narodami koalicjiantyhitlerowskiej zatrzymał dżumę XX w., w XXI w. wejdzie na drogęrewanżyzmu i wspierania międzynarodowego terroryzmu ignorując prawomiędzynarodowe i stabilny, wypróbowany w trudnych czasach systemstosunków międzynarodowych, porządku światowego i bezpieczeństwa.Odtąd wszelkie naruszenie prawa międzynarodowego wobec samej Rosjiw oczach miliardów ludzi będzie absolutnie usprawiedliwione, zwłaszcza zestrony Japonii w stosunku do Wysp Kurylskich i Sachalinu oraz ze stronyChińskiej Republiki Ludowej.Kraj, będący stałym członkiem Rady bezpieczeństwa ONZi gwarantem niepodległości oraz suwerenności Ukrainy, w zgodzie11

z memorandum o gwarancjach bezpieczeństwa w związku z przyłączeniemsię Ukrainy do układu o nierozprzestrzenianiu broni jądrowej, zawartympomiędzy Ukrainą, Stanami Zjednoczonymi, Rosją oraz Wielką Brytaniąo bezatomowym statusie Ukrainy (Budapeszt, 05.12.1994), a takżeposiadający szereg ukraińsko-rosyjskich umów bilateralnych, w tym Traktato przyjaźni, współpracy i partnerstwie między Ukrainą a Federacją Rosyjskąz 1997 roku, stworzył jednocześnie precedens znieważenia i zmiany ogólnieprzyjętych po II wojnie światowej granic europejskich.W takich warunkach głównymi sojusznikami Ukrainy, którzysprawdzili się w tej gorzkiej lekcji, zostały państwa członkowskie NATO i UE,szczególnie USA oraz Polska, które uważają, iż jednym z czynnikówhamujących wzrost agresywnej potęgi oraz geopolitycznych ambicjiFederacji Rosyjskiej jest niepodległość i suwerenność Ukrainy. Dlatego też,w kontekście kształtowania narodowych, międzynarodowychi regionalnych, skutecznych i efektywnych wojskowo-politycznych orazdyplomatycznych zasobów powstrzymywania, szczególną rolę zajmujewojskowa współpraca oraz jej efekty w trójkącie Polska-Ukraina-NATO.Poprzez przyłączenie się do Dokumentu Ramowego programu NATO„Partnerstwo dla Pokoju” (luty 1994) Ukraina utwierdziła się nie tylko jakopodmiot prawa międzynarodowego, ale również zatwierdziła swojąsuwerenność i niepodległość, demokratyczny kierunek rozwoju, a takżestała się jednym z beneficjentów „środowiska bezpieczeństwa” nakontynencie europejskim, aktywnym „kontrybutorem” sił oraz środkówzapewnienia pokoju i stabilności na świecie.Polskie Siły Zbrojne były jednymi z pierwszych, które zaproponowaływzmocnienie regionalnej składowej i stworzenie wspólnych, ukraińskopolskichoddziałów pokojowych, aby brać udział w utrzymaniu pokojui bezpieczeństwa na kontynencie europejskim. POLUKRBAT stał się jednąz pierwszych wielonarodowych formacji na przestrzeni postsowieckiej,która pozytywnie wykazała się w akcji uregulowania kryzysu w Kosowie.Ze względu na aspekty historyczne, stan obecny oraz perspektywywspółpracy Ukrainy z Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiego, okresobejmujący lata 1994-2014 można umownie podzielić na cztery, precyzyjniewskazane, etapy.Etap 1: 1994-1997 – „etap zapoznania się”, który obejmowałprzystąpienie Ukrainy do programu NATO „Partnerstwo dla Pokoju” (PdP)oraz Procesu Planowania i Oceny (1995), powstanie pierwszegoIndywidualnego Programu Partnerstwa pomiędzy Ukrainą i NATO, a także12

stworzenie warunków do przeprowadzenia konsultacji politycznychi udziału Sił Zbrojnych Ukrainy w ćwiczeniach wojskowych w ramach PdPoraz operacji pokojowych kierowanych przez NATO.Etap 2: 1997-2002 – „etap szczególnego partnerstwa”,odznaczającego się podpisaniem Karty o szczególnym partnerstwie międzyNATO i Ukrainą (9 lipca 1997, szczyt NATO w Madrycie). W ramach tegopartnerstwa stosunki pomiędzy Ukrainą i NATO nabierają „szczególnego”charakteru nie tylko ze względu na ich kształt, ale i treść. Stworzonowówczas mechanizmy współpracy, takie jak Komisja Ukraina-NATO orazKomitet Wojskowy Ukraina-NATO, uzgodniono powołanie wspólnych gruproboczych w zakresie niektórych działań funkcjonalnych (obecnie jest ich 6),wyznaczono w końcu krajowych koordynatorów ds. współpracy orazrozpoczęto realizację pierwszych projektów.Etap 3: 2002-2010 – „etap praktycznej integracji”, który rozpocząłsię w lipcu 2002 roku po zatwierdzeniu przez Prezydenta Ukrainy StrategiiUkrainy wobec NATO (strategia ta została przedyskutowana i otrzymałaogólne poparcie Rady Bezpieczeństwa Narodowego i Obrony Ukrainyw maju 2002 roku), a także obejmował przyjęcie Planu działań Ukraina-NATO (na szczycie NATO w Pradze).ІV etap: od 2010 – „etap pragmatycznego i konstruktywnegopartnerstwa”, który charakteryzuje się poszukiwaniem wspólnychi wzajemnie korzystnych interesów, bardziej pragmatycznego podejścia obustron do określania celów i zadań oraz ostatecznych rezultatów współpracy,a także zachowaniem w perspektywie średniookresowej możliwościaktywizacji współpracy oraz ewentualnego powrotu na porządek dziennykwestii pełnoprawnego członkostwa.Agenda współpracy wojskowej Sił Zbrojnych Ukrainy i Polski odpierwszych dni miała na celu zwiększenie wzajemnego zaufania międzyelitami wojskowo-politycznymi, tworzenie przyjaznych i następniebraterskich stosunków pomiędzy jednostkami wojskowymi i poszczególnymiżołnierzami (pomimo pewnych różnic w traktowaniu wspólnej historiidwóch bratnich narodów), przeprowadzenie wspólnych ćwiczeń dlawojskowych, lepsze zrozumienie standardów NATO w zakresie kształceniai szkolenia specjalistów. Podobnie jak w przypadku relacji z NATO, biorącpod uwagę historyczną perspektywę polsko-ukraińskich stosunkówwojskowych, można wyróżnić następujące etapy.Etap 1: 1991-1999 – „etap wzajemnego poznania”, którycharakteryzował się likwidacją sztucznie stworzonych w przeszłości przez13

wojskowo-polityczne kierownictwo obu krajów (w czasach komunizmu)przeszkód, zwiększeniem zaufania, zapoznaniem się z problemami orazsposobami ich rozwiązywania, w szczególności tymi, które odnoszą się dooficjalnej interpretacji niektórych wydarzeń historycznych między obomanarodami, inicjowaniem roboczych kontaktów w administracji wojskowej,zarówno na płaszczyźnie wertykalnej jak i horyzontalnej.Etap 2: 1999-2010 – „etap kształtowania podstaw dla szczególnegopartnerstwa”, który przewidywał tworzenie bratnich relacji, aktywizacjęwspólnych działań szkoleniowych, tworzenie pierwszej na terytorium WNPoraz krajów Układu Warszawskiego wielonarodowej formacji wojskowejPOLUKRBAT, aby wykorzystać ją w operacjach zarządzania kryzysowegoprowadzonych przez NATO.Po uzyskaniu przez Polskę pełnoprawnego członkostwa w NATO,a później także w Unii Europejskiej, współpraca wojskowa między SiłamiZbrojnych Ukrainy i Polski nabrała bardziej jakościowej charakterystyki orazpragmatycznej i konstruktywnej treści. Szczególny moment w najnowszejhistorii wojskowej Polski i Ukrainy stanowi wspólny udział oddziałów siłzbrojnych obu krajów w międzynarodowych operacjach stabilizacyjnych siłkoalicyjnych w Iraku w latach 2002-2005.Etap 3: od 2010 – „etap partnerstwa strategicznego”, którycharakteryzuje się podjęciem decyzji w gronie kierownictwa wojskowopolitycznegow zakresie wdrożenia pozytywnych doświadczeń polskichkolegów w działalności ministerstw wojska i obrony Ukrainy, w świetlerezultatów wynikających z pełnoprawnego członkostwa Wojska Polskiegow Sojuszu Północnoatlantyckim i Unii Europejskiej, a w szczególności:1. Dialog wojskowo-polityczny. Realizacja tego dialogu prowadzonajest bezpośrednio poprzez organizację spotkań kierownictwa SiłZbrojnych Ukrainy i Rzeczypospolitej Polskiej na poziomiedwustronnym oraz w ramach międzynarodowych strukturbezpieczeństwa, organizację konsultacji wojskowo-politycznych napoziomie Zastępców Ministrów Obrony oraz negocjacji sztabowychna poziomie pierwszych zastępców Naczelników SztabówGeneralnych Sił Zbrojnych;2. Przygotowanie wojska oraz szkolenia. Udział w ćwiczeniachmiędzynarodowych w ramach PdP i NATO. To między innymićwiczenia: Rapid Trident, Sea Breeze, Saber Junction, Leppard-14,Anaconda-14, Eagle Theil-15 oraz Rainbow 15,16.14

3. Tworzenie LITPOLUKRBRIGu. W najbliższej przyszłości oczekiwanejest podpisanie umowy ramowej w tym zakresie, a także umowytechnicznej oraz rozwiązania problemów finansowych. Do grudnia2015 zostaną osiągnięte początkowe zdolności operacyjne,interoperacyjność wielonarodowego sztabu brygady oraz wspólneprzygotowanie oddziałów. Do grudnia 2016 zakłada się osiągnięciepełnej zdolności operacyjnej.4. „Grupa Wyszehradzka + Ukraina”. Format V4 + Ukraina stosowanyjest jako jeden z najważniejszych mechanizmów wzmocnieniawspółpracy regionalnej i wdrożenia europejskich standardów zewzględu na doświadczenie krajów V4. Obecnie w sferze wojskowejtrwają prace nad kwestią zaangażowania Sił Zbrojnych Ukrainy dotaktycznej grupy bojowej krajów V4.5. Ukraina-NATO oraz reformowanie Sił Zbrojnych Ukrainy:• interoperacyjność;• staże dla przedstawicieli Sił Zbrojnych Ukrainy w strukturachSztabu Generalnego Sił Zbrojnych Rzeczypospolitej Polskiej;• współpraca wojskowo-techniczna i udział w targach przemysłuobronnego;• edukacja wojskowa (studia w instytucjach wojskowych SiłZbrojnych RP, między innymi kadetów Marynarki WojennejUkrainy w Akademii Marynarki Wojennej RP);• wspólny udział w inicjatywie NATO Smart Defence.Współpraca Ukraina-NATO w sferze wojskowej skierowana jest narozwiązanie trójelementowego zadania, a mianowicie:• zapewnienia udziału Sił Zbrojnych Ukrainy w operacjach zarządzaniakryzysowego (operacjach pokojowych i bezpieczeństwa) podkierownictwem międzynarodowych organizacji bezpieczeństwa(ONZ, NATO, UE, OBWE);• sprzyjania realizacji działań na rzecz rozwoju i reformy Sił ZbrojnychUkrainy w kontekście realizacji państwowego programu reformi rozwoju Sił Zbrojnych Ukrainy;• zwiększenia interoperacyjności jednostek Sił Zbrojnych Ukrainyz jednostkami państw partnerskich oraz gotowości do wykonywaniapowierzonych zadań.15

W ramach powyższych zadań nacisk położono na:• dokonanie wkładu na rzecz zapewnienia bezpieczeństwaregionalnego i globalnego poprzez udział w operacjach pokojowychpod egidą NATO i Sił Szybkiego Reagowania NATO;• stworzenie w Siłach Zbrojnych Ukrainy skutecznego systemuplanowania obronnego, który będzie zorientowany na zdolnościoperacyjne;• poprawę systemów zarządzania, komunikacji i informacji;• osiągnięcie interoperacyjności wojskowej jednostek Sił ZbrojnychUkrainy z jednostkami państw członkowskich NATO;• przeprowadzenie działań w zakresie oceny oraz samoocenyjednostek w ramach wykonania Koncepcji Zdolności Operacyjnych;• wdrożenie drugiego obszaru operacyjnego w ramach programuNATO ds. wymiany informacji o sytuacji w przestrzeni powietrznej;• osiągnięcie celów partnerstwa, wyznaczonych Siłom ZbrojnymUkrainy w ramach Procesu Planowania i Oceny NATO;• zwiększenie poziomu bezpieczeństwa wewnętrznego poprzezutylizację i zniszczenie przestarzałej broni, amunicji oraz adaptacjęspołeczną zwolnionych z Sił Zbrojnych Ukrainy żołnierzy.Współpraca wojskowa Ukrainy z NATO jest realizowana poprzezwspieranie mechanizmów określonych w Karcie o szczególnym partnerstwiemiędzy Ukrainą i NATO:• Komisji Ukraina-NATO na szczeblu ministrów obrony i stałychprzedstawicieli;• Komitetu Wojskowego Ukraina-NATO na szczeblu szefów SztabówGeneralnych oraz przedstawicieli wojskowych;• wspólnych grup roboczych Ukraina-NATO do spraw reformywojskowej na wysokim szczeblu, współpracy wojskowo-technicznejoraz współpracy w zakresie nauki i ochrony środowiska naturalnego;• grupy roboczej Komitetu Wojskowego NATO ds. współpracywojskowej, w formacie z Ukrainą;• komitetów, podkomitetów, grup i podgrup;• krajowych koordynatorów w ramach działalności Komisji ds.partnerstwa Ukrainy z Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiego.16

Głównymi formami utrzymywania pragmatycznej współpracyi wypełniania jej konstruktywnym dialogiem w trójkącie Polska-Ukraina-NATO są:• regularne konsultacje i spotkania na szczeblu szefów ministerstwobrony, Sztabów Generalnych Sił Zbrojnych Ukrainy i kluczowychekspertów ds. obronnych i wojskowych z administracji Ukrainy;• zaangażowanie w operacje pokojowe NATO;• zaangażowanie w Siły Szybkiego Reagowania NATO oraz GrupyBojowe UE;• udział w ćwiczeniach międzynarodowych, zarówno w ramachprogramu PdP, jak i „w duchu partnerstwa”, a także w ćwiczeniachNATO;• rozmowy sztabowe, konsultacje oraz seminaria robocze;• udział wojskowych Sił Zbrojnych Ukrainy w szkoleniach praktycznychw jednostkach wojskowych, na okrętach oraz w organachdowodzenia Wojska Polskiego oraz Sojuszu Północnoatlantyckiego;• wymiana wizyt delegacji oraz kadetów między szkołamiwojskowymi;• zawodowe szkolenia indywidualne.Współpraca wojskowa między Polską i Ukrainą oraz między Ukrainąi NATO odgrywa główną rolę w przygotowaniu Ukrainy do udziałuw realizacji działań Wspólnej Polityki Bezpieczeństwa i Obrony UE, a takżeniektórych priorytetów politycznej części Umowy StowarzyszeniowejUkrainy z UE. Poprzez rozszerzenie formatu dialogu wojskowo-politycznegopomiędzy szefami Sił Zbrojnych Ukrainy i Unii Europejskiej, edukacjęukraińskich oficerów w placówkach oświatowych UE, przygotowanie dowspólnych ćwiczeń wojskowych oraz wielonarodowych operacjipokojowych pod egidą UE, zaangażowanie Sił Zbrojnych Ukrainyw tworzenie taktycznych grup bojowych UE oraz wykorzystanie możliwościUkrainy w zakresie przewozów lotniczych podczas operacji UE Siły ZbrojneUkrainy tworzą niezbędną bazę praktyczną oraz opanowują europejskiezasady i metody zarządzania.Głównymi niedociągnięciami i wyzwaniami przy realizacji reformysystemu obrony i współpracy wojskowej Ukrainy zgodnie ze standardamieuroatlantyckimi były:1. Na poziomie strategicznym:• korupcja (polityczna i gospodarcza) na wysokich szczeblachwładzy;17

18• niespójność przeprowadzenia reform oraz zmiany z jednegokierunku rozwoju na inny;• brak personalnej odpowiedzialności kierownictwa wojskowopolitycznego;• brak polityki rozwoju wojskowo-technicznego (strategiiwojskowo-technicznej);• wprowadzenie zasady terytorialnej w sprawiekompletowania wojsk (sił) w ramach struktur bezpieczeństwai obrony państwa;• niski poziom finansowania reform obronnych.2. Na szczeblu taktycznym:• niezadowalający poziom przygotowania przedstawicieli SiłZbrojnych Ukrainy do udziału w działaniach w formacieUkraina-NATO, który wpływa nie tylko na niewystarczającypoziom realizacji dokumentów NATO w ramach działalnościSił Zbrojnych Ukrainy, ale również na poszukiwanie miejscai roli Sił Zbrojnych Ukrainy w rozwiązywaniu globalnychspraw bezpieczeństwa i ochrony interesów narodowychUkrainy w ramach działalności Sojuszu;• brak jasnego zdefiniowania konkretnych celów i kierunkówwspółpracy Sił Zbrojnych Ukrainy z NATO, co wymagabardziej holistycznego podejścia wraz z przeprowadzeniemodpowiednich konsultacji eksperckich w sprawie określeniakonkretnych obszarów, które stanowią wspólny interes, orazprowadzenia stałej priorytetyzacji celów i zadań;• nadmierna biurokracja i opóźnienia w regulacji działalnościprawnej, w szczególności w nowych obszarach, w tymw sprawie udziału oddziałów oraz personelu Sił ZbrojnychUkrainy w ćwiczeniach międzynarodowych na terytoriumUkrainy oraz poza jej granicami, co z kolei wymagadodatkowej weryfikacji oraz stworzenia bardziejelastycznego systemu podejmowania decyzji w tej dziedzinie,w tym podziału uprawnień lub ich powierzenia w sposóbwertykalny w systemie zarządzania;• brak konceptualnego zrozumienia znaczenia i koniecznościbliższej współpracy między Siłami Zbrojnymi Ukrainyi niektórymi państwami członkowskimi NATO, zwłaszcza

z Wojskiem Polskim, w dążeniu do realizacji strategicznegocelu kursu polityki zagranicznej państwa.Biorąc pod uwagę ambicje europejskie Ukrainy, które zostaływskazane w ustawie „O zasadach polityki wewnętrznej i zagranicznej”z 2010 roku, a także komplementarność NATO i UE w sprawie modernizacjigospodarek przejściowych i systemów politycznych, jak również identycznepodejście do osiągnięcia kryteriów członkostwa w tych organizacjach, zestrony Ukrainy i jej Sił Zbrojnych konieczne jest:• po pierwsze, utrzymanie oraz zwiększenie w perspektywiekrótkoterminowej współpracy z Sojuszem w ramach istniejącegomechanizmu, wypełniając go bardziej praktycznymi działaniami(krokami), które są podyktowane przez obecny stan ukraińskiejgospodarki, systemu politycznego i społecznego oraz perspektywęrozwoju i budowy europejskiego modelu zarządzania państwem.W kontekście reform, wprowadzenia nowych zasad i metodzarządzania, w tym w sferze wojskowej, główny nacisk należypołożyć na potrzeby zwykłego człowieka, wojskowego i członkówjego rodziny. Dotyczy to takich bolesnych obszarów jak walkaz korupcją, ustanowienie uczciwego i bezstronnego sądownictwa,wdrożenie skutecznej i demokratycznej kontroli nad strukturamisektora bezpieczeństwa i obrony oraz reformowanie wedługstandardów zachodnich tychże struktur bezpieczeństwa i obrony(Ministerstwo Obrony Narodowej, Ministerstwo SprawWewnętrznych, Prokuratura Generalna, Służba BezpieczeństwaUkrainy), rozwiązanie aktualnych potrzeb wojskowych, tak abyw przyszłości zapobiec temu, co wydarzyło się w lutym-marcu tego[2014] roku;• po drugie, należy aktywizować mechanizm konsultacji z NATOi kluczowymi krajami-adwokatami Ukrainy, w tym z Polską, zarównona szczeblu przywódców i szefów rządów, ministrów sprawzagranicznych i obrony, jak i na szczeblu eksperckim, które zostaływłączone do Karty o szczególnym partnerstwie między Ukrainąi NATO z 1997 roku oraz umów o współpracy z RP;• po trzecie, zachować i zwiększyć pozytywne rezultaty współpracyukraińskich instytucji obronnych z NATO i Polską, zwłaszczaw obszarach, które tworzą wzajemnie korzystny interes w dziedzinieobronnej, a mianowicie:19

20 zwiększenie zdolności operacyjnej, interoperacyjnościi gotowości do spełniania misji zgodnie z przeznaczeniemposzczególnych rodzajów Sił Zbrojnych Ukrainy; przygotowanie i udział Ukrainy w zapewnieniu oraz utrzymaniupokoju i bezpieczeństwa w Europie i poza jej granicami, poprzezaktywne uczestnictwo Sił Zbrojnych Ukrainy w operacjachpokojowych i bezpieczeństwa pod egidą NATO i UE; zmniejszenie zagrożeń dla bezpieczeństwa wewnętrznegopaństwa poprzez realizację wspólnych projektów NATO-Ukrainaw zakresie utylizacji przestarzałej amunicji i broni palnej,adaptacji społecznej i przekwalifikowania zwolnionych ze służbypracowników wojskowych wszystkich struktur siłowychw ramach programu Funduszu Powierniczego NATO„Partnerstwo dla Pokoju”; kontynuacja praktyk w zakresie szkolenia pracownikówcywilnych (urzędników), przedstawicieli sektora bezpieczeństwai obrony z zakresu integracji europejskiej oraz współpracyeuroatlantyckiej; włączenie Ukrainy do wspólnych projektów w ramach nowychinicjatyw Sojuszu Smart Defence, Connected Forces Initiativei Smart Support, w których to mogą uczestniczyć państwapartnerskie, zwłaszcza w sferze współpracy wojskowotechnicznej,a która może dać pozytywny impuls doreformowania i dostosowania się do nowych warunkówkompleksu wojskowo-przemysłowego państwa; organizowane wspólnych z Sojuszem badań analitycznych natemat istniejącego systemu wojsk obrony przeciwlotniczejUkrainy, łączności oraz zarządzania wojskiem i kompleksemobronno-przemysłowym Ukrainy w celu wypracowaniastrategicznych kierunków zaangażowania potencjałuprzemysłowego Ukrainy i krajów partnerskich do modernizacji SiłZbrojnych Ukrainy oraz kraju ogółem; wsparcie Ministerstwa Obrony Ukrainy w zakresie dalszegowdrażania zaawansowanych standardów operacyjnychi procedur podejmowania decyzji i zarządzania w codziennejdziałalności instytucji i oddziałów wojska ukraińskiego; kompleksowe rozwiązanie zagadnień ochrony socjalnejwojskowych Sił Zbrojnych Ukrainy, zwłaszcza w tych obszarach,

które będą sprzyjać rozwojowi państwa ogółem (przejście docałkowicie nowego systemu zapewnienia mieszkań – wynajmumieszkań dla aktywnych wojskowych oraz kredytowania/zakupu,w tym częściowe odszkodowanie w zależności od regionu, dlaprzesuniętych do rezerwy, wprowadzenie nowych mundurów,budowa nowych garnizonów wojskowych, baz sportowych itd.).• po czwarte, należy utrzymać koncentrację elit politycznych Ukrainyna celu, jakim jest pełnoprawne członkostwo w UE, na wszystkichszczeblach działalności sprzyjać powstaniu nowych warunków, przyktórych możliwe jest osiągnięcie konsensusu wśród członków NATOi stworzenie odpowiednich, praktycznych warunków do tego napoziomie krajowym, aby zapewnić możliwość złożenia wnioskuo członkostwo w NATO niezależnie od woli czy wsparcia tegoprocesu ze strony Rosji.Rozwój dramatycznych wydarzeń w 2014 roku na Krymie i nawschodzie Ukrainy dają społeczności międzynarodowej kolejny dowód nato, że Rosja swoją agresją wojskową mści się na Ukraińcach za Majdan i zaproeuropejski wybór, a tym samym osiągnięcie stabilności i pokojowegorozwoju na kontynencie europejskim zależy od obecności na jegowschodnich granicach demokratycznych, wolnych i stabilnych państw,w tym Rosji.Jednak Rosja może stać się taka tylko pod jednym warunkiem: gdyUkraina utwierdzi się jako niezależne, demokratyczne i suwerenne państwooraz osiągnie równoprawne stosunki z północnym sąsiadem. Będzie tosprzyjać zmniejszeniu ambicji politycznych elity Kremla. Głównesprzeczności pomiędzy Rosją i krajami Europy Wschodniej, w tym i Ukrainą,leżą na płaszczyźnie dążenia „putinowskiego reżimu” do odrodzeniaimperium rosyjskiego wraz z przywróceniem kontroli nad wszystkimikrajami Europy Wschodniej. Bez tych państw, a szczególnie Ukrainy, oraz ichzasobów ludzkich, przemysłowych, dokonanie tego będzie praktycznieniemożliwe.21

CZĘŚĆ IIntegracja euroatlantycka Ukrainy23

Integracja euroatlantycka Ukrainy: retrospektywai perspektywyIhor TodorowDoniecki Uniwersytet NarodowyStosunki Ukrainy z Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiegodoprowadziły do zgromadzenia szerokiego doświadczenia w ramachróżnorodnych interakcji opartych na szeregu dokumentów normatywnychoraz politycznych, zarówno na poziomie dwustronnym oraz krajowym.Dynamika rozszerzenia współpracy została obiektywnie skierowana napragnienie uzyskania w przyszłości członkostwa Ukrainy w NATO, alew 2010 roku kontrowersyjne dążenie do Sojuszu zostało zatrzymanepoprzez zatwierdzenie tzw. „pozablokowości”.Dla wielu osób w krajach socjalistycznych oraz ZSRR, wrazz radziecką Ukrainą włącznie, oficjalny stosunek do NATO jako agresywnegoimperialistycznego bloku graniczył z postrzeganiem Sojuszu jako pewnegosymbolu wolnego Zachodu. Jeden z czeskich dyplomatów wygłosił nawettoast: „za pierwszą miłość, za… NATO!”. Po zakończeniu zimnej wojnyprawie wszystkie kraje socjalistyczne próbowały jak najszybciej przystąpićdo Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego. A ich główny motywświadomie lub nieświadomie wynikał z chęci uniemożliwienia raz i nazawsze ekspansji rosyjskiego imperializmu. Oczywiście, ten kontekst byłcharakterystyczny także i dla Ukrainy, chociaż głównie podświadomie.Doświadczenie historyczne oraz logika rozwoju stosunkówmiędzynarodowych zdecydowanie wskazują na kluczową rolę czynnikageopolitycznego w zapewnieniu bezpieczeństwa międzynarodowego.Zadaniem strategicznym kursu polityki zagranicznej Ukrainy jestzapewnienia warunków dla jej rozwoju jako państwa niepodległego orazsuwerennego, osiągnięcia wysokiego poziomu konkurencyjności państwaoraz społeczeństwa. Europejskie wartości, które definiują tożsamośćnarodową społeczeństwa ukraińskiego, są w stanie być oparciem dlamodernizacji kraju, jego systemu politycznego, gospodarki, obszaruspołecznego oraz humanitarnego. Na korzyść takiego podejścia świadczyprzykład krajów sąsiednich z Europy Środkowej i Wschodniej.25

26Historia stosunków NATO-UkrainaJednak odzyskanie własnej tożsamości europejskiej po uzyskaniuniepodległości okazało się dla Ukrainy trudne. Znaczna część ludności nieidentyfikuje siebie jako Ukraińców. Najbardziej bolesnym problememw ukraińskiej polityce zagranicznej była realizacja idei „dołączenia doEuropy”, bez żadnej jawnej lub niejawnej konfrontacji z Rosją, co okazałosię niemożliwe. Traktowanie przez Rosję NATO jako zagrożenia,utrzymywanie w stosunku do Sojuszu stereotypowego „obrazu wroga” tonie tyle oznaka „zimnej wojny”, co po prostu istota wartości Rosji.Stała modernizacja mechanizmu współpracy Ukrainy z NATO, któracharakteryzuje stosunki Kijowa z Sojuszem w okresie ostatnich dwóchdekad, w dużej mierze wynika z faktu, że problem powstania nowychwyzwań dla bezpieczeństwa wymaga odpowiedniej reakcji. StosunkiUkrainy z NATO można ocenić jako jedne z najbardziej produktywnychspośród wszystkich stosunków Ukrainy z innymi organizacjamimiędzynarodowymi na świecie.Nawiązanie kontaktów między Kijowem a Brukselą przez elitęukraińską rozpoczęło się jeszcze jesienią 1991 roku. W lutym 1992 rokuodbyła się pierwsza wizyta Sekretarza Generalnego NATO Werneraw Kijowie, a od tamtego czasu rozpoczęła się aktywna współpraca orazkontakty Ukrainy z NATO. 10 marca 1992 roku Ukraina przystąpiła doPółnocnoatlantyckiej Rady Współpracy (NACC). 8 lutego 1994 roku Ukrainaoceniła inicjowany przez NATO program „Partnerstwo dla Pokoju” jakoważny element ogólnej europejskiej struktury stabilności orazbezpieczeństwa, a także pierwsza wśród krajów WNP podpisała dokumentramowy Partnerstwa i 25 maja przekazała kierownictwu NATO dokumentydotyczące własnego udziału w programie. Dokument ten potwierdzałgotowość Ukrainy do współpracy z NATO w dziedzinach cywilnychi wojskowych, a także określił szereg priorytetowych obszarów kooperacji.Wydarzeniem o znaczeniu fundamentalnym dla rozwoju stosunków Ukrainyz NATO było podpisanie w Madrycie w dniu 9 lipca 1997 roku przezprezydenta Ukrainy L. Kuczmę oraz przywódców wszystkich krajówczłonkowskich Sojuszu Karty o szczególnym partnerstwie Ukrainy z NATO.Karta miała na celu rozwój „szczególnych oraz skutecznych” stosunków,które, jak wspomniano w treści Karty, „będą sprzyjać stabilności orazpromowaniu wspólnych wartości demokratycznych w Europie Środkoweji Wschodniej”. W dokumencie określone zostały zasady stosunków

szczególnego Partnerstwa, mechanizmy ich wdrożenia, a także obszarywspółpracy między Kijowem a Brukselą, dotyczące sektora militarnegoUkrainy. Mechanizm konsultacyjny Ukraina-NATO był jednym z głównychosiągnięć Karty oraz całej współpracy między Ukrainą i Sojuszem. ZapewniłUkrainie teoretyczną możliwość konsultowania się z NATO w każdymmomencie, kiedy tylko Ukraina poczuje się zagrożona. W Karcie zaznaczono,iż spotkania pomiędzy Ukrainą i NATO na poziomie PółnocnoatlantyckiejRady będą odbywać się co najmniej dwa razy w roku, a strony będąwzajemnie kontrolować wykonywanie zapisów dokumentu. Znów należypodkreślić, że Ukraina była pierwszym krajem w Europie Środkowej orazWschodniej, która uzyskała tego rodzaju mechanizm konsultacji orazwspółpracy z Sojuszem. Czas potwierdził, iż Komisja ta okazała sięskutecznym organem. Regularne spotkania w ramach Komisji Ukraina-NATOministrów obrony Ukrainy oraz ministrów spraw zagranicznych Ukrainy,a także państw członkowskich NATO pozwalają na utrzymywanie dialogu nawysokim szczeblu pomiędzy stronami oraz sprzyjają modernizacjimechanizmu stosunków Ukrainy z NATO i szybkiemu rozwiązywaniuproblemów, które narosły pomiędzy obiema stronami.Decyzją Rady Bezpieczeństwa Narodowego i Obrony Ukrainy z dnia23 maja 2002 roku rozpoczęto proces, którego ostatecznym celem byłoprzyłączenie do NATO. Dla Ukrainy miało to decydujące znaczenie ponieważwyznaczało nie tylko perspektywy bezpieczeństwa zewnętrznego kraju, aletakże zapewniało gwarancję demokratycznej i ekonomicznej transformacji.Bez Ukrainy niemożliwe jest zakończenie politycznego formowania sięEuropy. W tym kontekście zasadnicze znaczenie miał uchwalony w PradzePlan Działań Ukraina-NATO. Plan jasno określał priorytety oraz celestrategiczne Ukrainy, niezbędne do osiągnięcia pełnej integracjiw strukturach bezpieczeństwa euroatlantyckiego. Plan zawiera5 rozdziałów, w tym zagadnienia polityczne i gospodarcze, kwestiebezpieczeństwa i obrony, kwestie wojskowe, ochrona oraz bezpieczeństwoinformacji, zagadnienia prawne oraz mechanizmy implementacji. Pragnącosiągnąć swój cel strategiczny, pełną integrację w strukturachbezpieczeństwa euroatlantyckiego, Ukraina zobowiązała się dodostosowania ustawodawstwa krajowego do zasad oraz procedurprzyjętych w obszarze euroatlantyckim, w tym zasady wzmocnieniagospodarki rynkowej, ochrony wolności gospodarczej, zapewnieniastabilności oraz dobrobytu poprzez wolność gospodarczą, sprawiedliwośćsocjalną i odpowiedzialne podejście do środowiska naturalnego.27

W październiku 2002 roku odbyło się posiedzenie parlamentarnedotyczące stosunków oraz współpracy między Ukrainą a OrganizacjąTraktatu Północnoatlantyckiego. Jego uczestnicy zaznaczyli, iż integracjaeuroatlantycka Ukrainy jest istotnym czynnikiem wzmacniającym jejbezpieczeństwo narodowe, sprzyjającym rozwojowi instytucjidemokratycznych, społeczeństwa obywatelskiego, ochrony praw orazswobód obywatelskich, który odpowiada żywotnym interesom naroduukraińskiego 1 . W zaleceniach Rady Najwyższej Ukrainy również zostałazaznaczona konieczność wspierania kursu integracji euroatlantyckiejUkrainy, którego ostatecznym celem jest pełne członkostwo w NATO,potwierdzone odpowiednim aktem normatywnym. Akt ten uchwalono 19czerwca 2003 roku pod nazwą „O podstawach bezpieczeństwanarodowego”.Złożenie przez Ukrainę wniosku o otrzymanie Planu Działańw sprawie członkostwa w NATO na początku 2008 roku nie odniosło jednakskutku w postaci pozytywnej decyzji podczas szczytu NATO w Bukareszcie.Silny nacisk ze strony Rosji nie pozwolił krajom europejskim podjąć tejstrategicznej decyzji.W ciągu ostatnich czterech lat wszechstronna współpraca Ukrainyz Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiego przebiegała zgodniez zapisami „O zasadach polityki zewnętrznej oraz wewnętrznej” oraz„Strategii Bezpieczeństwa Narodowego”.Na początku lata 2012 roku Prezydent Ukrainy zatwierdził nowąwersję „Strategii bezpieczeństwa narodowego Ukrainy” oraz „Doktrynyobronnej Ukrainy”. Istotne jest, że treść tych dokumentów znacząco różniłasię od optymistycznych wystąpień oraz wypowiedzi przedstawicieliówczesnej władzy. W szczególności „Strategia bezpieczeństwanarodowego” otwarcie podkreślała pogorszenie regionalnego środowiskabezpieczeństwa wokół Ukrainy, wpływającego na formowanie strefwpływów oraz stref odpowiedzialności geopolitycznej, któremu towarzyszywzrost konfliktów, rozpowszechnianie się praktyki prowokacji sytuacjikonfliktowych, nasilenie się różnych wpływów zewnętrznych w regionie,zagrożenie użycia prewencyjnych sił militarnych przez poszczególnepaństwa poza ich granicami. W „Strategii bezpieczeństwa narodowego”celowo stwierdzono, że Ukraina, korzystając z niezbywalnego prawakażdego państwa do indywidualnej oraz zbiorowej obrony w przypadku1 Rekomendacje Rady Najwyższej, 21.09.2002.28

agresji zbrojnej, nie wyklucza otrzymywania pomocy wojskowej od innychpaństw oraz organizacji międzynarodowych.Roczne programy narodowe współpracy z NATO pozostały głównymmechanizmem współpracy dla Ukrainy. Niemniej jednak kolejne ich wersjeuchwalane były ze znacznym opóźnieniem. Na nic zdały się nawet specjalnerozporządzenia Prezydenta Ukrainy. Tak więc roczny program współpracymiędzy Ukrainą a NATO na rok 2013, zatwierdzony ukazem Prezydentadopiero 5 lipca, jak i pozostałe roczne programy narodowe miał za zadanieimplementację decyzji przyjętych na poprzednich posiedzeniach KomisjiUkraina-NATO, między innymi z dnia 3 grudnia 2008 roku z Brukseli. Decyzjete mówiły jednak tylko o możliwości przyłączenia się Ukrainy do Sojuszu.W pewnym stopniu więc można stwierdzić, iż Ukraina starała się wdrożyć„szczególną pozablokowość” – euroatlantycką. Do realizacji rocznychprogramów narodowych zaangażowane zostały centralne organy władzywykonawczej, a także organizacje pozarządowe. W przygotowaniu rocznychprogramów narodowych na następny rok brana jest pod uwagę ocenawyników realizacji poprzedniego programu, przygotowywana przez NATO.W celu dalszego rozwoju praktycznej współpracy pod egidą KomisjiUkraina-NATO pracowało 5 wspólnych grup roboczych: do spraw reformobronnych; współpracy wojskowo-technicznej; bezpieczeństwaekonomicznego; planowania na wypadek nadzwyczajnych sytuacjio charakterze cywilnym; współpracy w zakresie nauki oraz środowiskanaturalnego. Pod egidą wspólnej grupy roboczej Ukraina-NATO do sprawreform obronnych prowadzone są również dodatkowe konsultacjeeksperckie w sprawie zreformowania sektora bezpieczeństwa oraz wywiaduUkrainy, a także do spraw współpracy w obszarze cyberochrony.W 2010 roku Ukraina jako jeden z pierwszych krajów partnerskichrozpoczęła współpracę z NATO w zakresie ochrony cybernetycznej. Temuwymiarowi współpracy poświęcone zostały naukowo-praktycznekonferencje „Rola służb specjalnych w ochronie praw człowieka”,zorganizowane przez Służbę Bezpieczeństwa Ukrainy w okresie od 2010roku do 2013 roku. Kontynuowana była również współpraca z centrumkoordynacyjnym ds. reagowania na katastrofy, a także realizacja projektóww ramach programu „Nauka dla pokoju oraz bezpieczeństwa”.29

Znaczenie ewentualnego członkostwa Ukrainy w NATONa szczycie NATO w Lizbonie w listopadzie 2010 roku przyjętazostała nowa Koncepcja Strategiczna Sojuszu. Po raz pierwszy w jejtworzenie zaangażowani byli również ukraińscy eksperci. Artykuł 35.Koncepcji stwierdza, że NATO zamierza nadal kontynuować rozwójpartnerstwa z Ukrainą w ramach Komisji Ukraina-NATO, opierając się nadecyzjach podjętych na szczycie w Bukareszcie w 2008 roku oraz biorąc poduwagę orientację euroatlantycką oraz aspiracje Ukrainy 2 . Deklaracjakońcowa szczytu NATO w Lizbonie poświęca dużo uwagi kwestii Ukrainy:„stabilna, demokratyczna oraz prosperująca gospodarczo Ukraina stanowiważny czynnik bezpieczeństwa euroatlantyckiego. Uznając suwerenneprawo każdego kraju do swobodnego wyboru porozumień w zakresiebezpieczeństwa szanujemy [NATO] politykę „pozablokowego” statusuUkrainy. NATO pozostaje zobowiązane do zapewnienia odpowiedniejpomocy Ukrainie w implementacji szeregu reform wewnętrznych.Przyjmujemy z zadowoleniem zobowiązanie rządu ukraińskiego dokontynuowania pełnej implementacji Szczególnego Partnerstwa Ukrainyz NATO, w tym poprzez dialog polityczny na wyższym szczeblu w ramachKomisji Ukraina-NATO, reformy oraz praktyczną kooperację za pomocąmechanizmu rocznego programu narodowego, przypominając, że drzwiNATO pozostają dla Ukrainy otwarte, tak jak zostało to ogłoszone podczasszczytu w Bukareszcie. Jesteśmy przekonani, iż korzystna dla obu stronwspółpraca między NATO i Ukrainą będzie nadal mieć kluczowe znaczeniedla pokoju oraz bezpieczeństwa strefy euroatlantyckiej oraz poza nią,doceniamy także konstruktywną rolę, jaką Ukraina odgrywa w tymzakresie, włączając w to udział w operacjach NATO. Z zadowoleniemprzyjmujemy zainteresowanie Ukrainy rozwojem nowych obszarówwspółpracy” 3 . W deklaracji końcowej ze szczytu w Lizbonie pozablokowośćzostała umieszczona w nawiasie. Oznacza to, że przywódcy państw NATO sąprzekonani, iż Sojusz nie stanowi „bloku”, a więc istnienie takiego zapisuw prawie ukraińskim nie przeszkadza w dalszej współpracy, a nawetw dalszym dążeniu do członkostwa w Sojuszu. Praktyka pokazuje, iżczłonkostwo Ukrainy w ONZ, OBWE, Radzie Europy, partnerstwo z NATOoraz UE nie zapewniają wiarygodnych mechanizmów dla ochrony2Koncepcja strategiczna obrony i bezpieczeństwa członków Organizacji TraktatuPółnocnoatlantyckiego, przyjęta przez szefów państw i rządów w Lizbonie.3 Deklaracja ze szczytu w Lizbonie, 20.09.2010.30

ezpieczeństwa narodowego. Tzw. „gwarancje”, otrzymane przez Ukrainępo rezygnacji z broni jądrowej w 1994 roku, nie zostały oparte na bazieinstytucjonalnej i praktycznie nie są realizowane. Mocarstwa nuklearne,stali członkowie Rady Bezpieczeństwa ONZ, ignorują gwarancje daneUkrainie lub też traktują je jako niewiążące prawnie,a jedynie jako polityczne deklaracje.We współczesnym otoczeniu międzynarodowym zagrożenie wojnyglobalnej traktowane było dotychczas jako niemożliwe. Teoretycznieeuroatlantycki system bezpieczeństwa gwarantuje jego uczestnikomochronę od wszelkich zagrożeń. W Traktacie Północnoatlantyckim (art. 5.)podkreślono, że atak na jednego z członków Sojuszu uważany jest za atak nawszystkie wchodzące w jego skład kraje. Oznacza to, że ogłoszenie wojnyz maleńkim Luksemburgiem automatycznie stawia agresora w stan wojny zeStanami Zjednoczonymi oraz innymi krajami członkowskimi NATO.Aczkolwiek absolutnej pewności, tym bardziej w warunkach eskalacji agresjirosyjskiej na Ukrainie, większość krajów członkowskich, w tym zwłaszczapostsocjalistyczne państwa NATO, nie posiada. Nie oznacza to jednak, żedążenie do członkostwa w NATO powinno zostać przez Ukrainę porzucone.Wręcz przeciwnie.Członkostwo Ukrainy w NATO zredukuje negatywny wpływwewnętrznych oraz zewnętrznych sił antypaństwowych na krajowe procesypolityczne, pogłębi pozytywną transformację strukturalnąw społeczeństwie, w szczególności wzmocni demokrację, praworządność,prawa człowieka oraz konsolidację społeczeństwa, zmniejszy ryzykowystąpienia ruchów separatystycznych. Współpraca z NATO wzmocnistabilność i bezpieczeństwo w regionie Morza Czarnego i MorzaKaspijskiego, który jest kluczowy dla zrównoważonego rozwoju przestrzenieurazjatyckiej.Integracja Ukrainy z NATO będzie sprzyjać aktywnemu uczestnictwuw procesach regionalnej oraz kontynentalnej integracji z różnymiorganizacjami regionalnymi. Projekty regionalnej współpracy gospodarczej,politycznej, wojskowej i energetycznej zapewniają Ukrainie niezbędnąprzestrzeń manewru oraz realizacji własnych inicjatyw. Mogą takżeumożliwić Ukrainie odgrywanie wiodącej roli w ramach regionalnychstruktur oraz tworzenie na bazie własnych inicjatyw nowych strukturw regionie pomiędzy Morzem Bałtyckim, Morzem Czarnym i MorzemKaspijskim, których celem będzie rozwiązywanie istniejących zagrożeń.31

Wejście Ukrainy do europejskiej oraz euroatlantyckiej strefybezpieczeństwa stanowi wymóg dzisiejszych czasów, to koniecznośćuświadomienia sobie i wyznaczenia celów strategicznych. W szerszymznaczeniu można mówić o tym procesie jako o jednym z istotnychskładników ukraińskiej idei narodowej, naturalnym sposobie wzmocnieniaUkrainy jako państwa niepodległego.Przystąpienie Ukrainy do NATO umożliwi odgrywanie wpływowej roliw budowaniu środowiska bezpieczeństwa europejskiego oraz zachowaniedobrych relacji z sąsiadami. Kraje członkowskie Sojuszu, które roszcząpretensje terytorialne do Ukrainy, stracą wówczas przewagę, jaką jestwsparcie Zachodu, co z kolei umożliwi Ukrainie zajęcie bardziej aktywnej,ofensywnej pozycji w zakresie uregulowania nieporozumień terytorialnych,szczególnie w zakresie prawnie wiążących uregulowań granicy z krajamisąsiednimi. Współpraca z NATO sprzyjałaby ochronie wschodnich granicUkrainy, które jednocześnie pełniłyby funkcję wspólnej granicy dla całegoSojuszu. W szczególności dostarczałaby szans na ustanowieniewiarygodnych, międzynarodowych mechanizmów chroniących przeznapływem nielegalnych imigrantów oraz kryminalistów. Wsparcietechniczne ze strony NATO oraz wyposażenie ukraińskich strukturprzygranicznych zgodnie ze standardami Sojuszu pozwoli efektywniejprowadzić walkę z handlem narkotykami, rozprzestrzenianiem nielegalnejbroni oraz innych towarów niebezpiecznych, przewożonych na Zachód przezUkrainę. Współpraca Ukrainy z NATO otworzy nowe perspektywygospodarcze, zredukuje ryzyko finansowe, poprawi klimat inwestycyjnywpływający na rozwój gospodarczy oraz bogactwo ukraińskich obywateli.W rezultacie euroatlantycka integracja Ukrainy pozwoli bardziej efektywniebronić bezpieczeństwa ekonomicznego, stworzy bardziej sprzyjającewarunki do przystąpienia do innych struktur europejskich oraz umożliwizwiększenie wpływu na kształtowanie ogólnoeuropejskiej polityki.W szczególności wzmocni to pozycję Ukrainy w przypadku przystąpienia doUnii Europejskiej. Kraje NATO są światowymi liderami w zakresienowoczesnych technologii, także w sektorze obronnym. Sojusz z tymiczołowymi krajami świata pozwoli Ukrainie aktywniej wykorzystywaćnajnowsze technologie edukacyjne oraz nowinki technologiczne. W tymkontekście zwiększa się również bezpieczeństwo technologiczne Ukrainy,głównie poprzez wzajemne oddziaływanie w sektorze militarnoprzemysłowym,jak również zamówienia na produkcję technologiczną orazprowadzenie operacji specjalnych. Pozytywny wpływ na zdolność obronną32

Ukrainy będzie miała konieczność dostosowania systemu organizacjiwojskowej do standardów NATO.Niezdolność Ukrainy do utrzymywania odpowiedniego poziomuzdolności bojowej własnych sił zbrojnych oraz zasobów dla jej mobilizacjiprzyciąga uwagę do jej dążeń do przystąpienia w szeregi systemu obronyzbiorowej. Obecnie siły zbrojne Ukrainy są w stanie realizować misje bojowetylko na poziomie lokalnych konfliktów. Ukraina nie może sobie pozwolić nasamodzielną reformę sił zbrojnych do poziomu światowego ze względu nabrak dostatecznej ilości zasobów. Trzeba zauważyć, że jeśli Ukraina będzieutrzymywać liczebność sił zbrojnych na poziomie rozwiniętych krajóweuropejskich a jednocześnie finansować je w niewystarczającym stopniu,armia ukraińska zmieni się z gwaranta zabezpieczenia interesównarodowych w element niebezpieczny dla własnego kraju. WspółpracaUkrainy z NATO przyspieszy reformowanie sił zbrojnych Ukrainy orazpozwoli zoptymalizować Doktrynę Wojenną Ukrainy. Sojusz posiadazdolność do asystowania w przeprowadzaniu eksperckich analiz na potrzebyposzczególnych decyzji, a także może udostępniać informacje z zakresuplanowania obronnego oraz budżetowego i szkolenia personeluwojskowego dla sił zbrojnych Ukrainy, pomóc w osiągnięciuinteroperacyjności w zarządzaniu logistycznym oraz wsparciu technicznym.Problem konwersji przemysłu obronnego jest szczególnie dotkliwy dlaUkrainy. Współpraca z NATO pozwala Ukrainie zwiększać skutecznośćkompleksu wojskowo-obronnego oraz wchodzić na rynki broni i amunicji.Współpraca z NATO otworzy dla Ukrainy szerokie możliwości w takichdziedzinach jak: edukacja wojskowa; szkolenie personelu; stworzeniesystemu zarządzania zasobami obrony; programowanie obrony;budżetowanie i finanse; likwidacja nadwyżek oraz przestarzałej amunicji;rozwiązywanie problemów zamykania baz wojskowych oraz realizacjakrajowego programu konwersji.PodsumowaniePrzystąpienie Ukrainy do NATO przyspieszy tworzenie skutecznej,demokratycznej kontroli cywilnej nad sektorem bezpieczeństwa orazstosunkami cywilno-wojskowymi. Kontrola cywilna nad strukturamibezpieczeństwa narodowego oraz obrony jest integralną miarą poziomudemokratyzacji państwa oraz społeczeństwa w ogóle. Skuteczna kontrolacywilna jest centralnym elementem każdej skutecznej strategii tranzycji od33

totalitarnych lub autorytarnych reżimów do otwartego, przejrzystegospołeczeństwa obywatelskiego, w oparciu o zasady demokracji. Jakoobiektywny, realizowany w interesie całego narodu Ukrainy proces,współpraca Ukraina-NATO powinna przyczynić się do konsolidacjispołeczeństwa. Należy zauważyć, że kraje NATO dostarczają przekonującychprzykładów co do zapewnienia społeczno-gospodarczych standardów życia,które zostały ukształtowane w rezultacie rozwoju społecznej gospodarkirynkowej. Ukraina otrzyma jakościowo silniejsze wsparcie od swoichpartnerów w osiągnięciu zachodnich standardów dobrobytu gospodarczegooraz socjalnej ochrony mieszkańców, co nasili proces kształtowania się klasyśredniej, która jest podstawą procesów integracji europejskiej.Przystąpienie Ukrainy do wspólnoty rozwiniętych państw pozwoli znaczącozmniejszyć poziom zagrożeń dla Ukrainy w sferze społeczno-gospodarczejoraz humanitarnej. Ogólnie rzecz biorąc, Ukraina znacznie poprawi swojąpozycję w utrzymaniu wewnętrznej stabilności politycznej oraz społecznej.Ukraina w nowych warunkach środowiska międzynarodowego jest jednymz kluczowych elementów bezpieczeństwa europejskiego.Dla Ukrainy nadszedł czas, aby pozbyć się „pozablokowości” orazwznowić integrację euroatlantycką. To niełatwa i długa droga, alealternatywy, mimo wszystkich wad NATO, Ukraina nie posiada!34

Nowa wykładnia głównych wektorów ukraińskiej politykizagranicznejAdam LelonekUczelnia Techniczno-Handlowa im. Heleny Chodkowskiej w WarszawiePolityka zagraniczna państwa ukraińskiego od momentu uzyskanianiepodległości funkcjonowała w cieniu szeregu poważnych ograniczeń.Rezygnacja z radzieckiego arsenału atomowego oraz redefinicjaamerykańskich priorytetów w regionie jedynie w niewielkim stopniuzmieniały pozycję Kijowa. Związane było to z faktem, że do końca XX wieku,a także jeszcze na początku XXI wieku Moskwa była w percepcji wieluzachodnich polityków gwarantem pokoju i stabilizacji na obszarzeporadzieckim.Próba zmiany tego stanu rzeczy, a co za tym idzie i transformacjiukładu sił w Europie Wschodniej, nastąpiła wraz z ukraińską pomarańczowąrewolucją i dojściem do władzy Wiktora Juszczenki w 2004 roku. Jegopolityka nie przyniosła jednak długofalowych zmian, a potencjał społecznyzostał niewykorzystany. Mimo tego pierwszy raz dla ukraińskichi europejskich elit politycznych realnie analizowaną koncepcją stał się zwrotUkrainy na Zachód i jej formalne zbliżenie z Unią Europejską, jakkolwiekrozłożone w czasie. Nie pozostało to bez wpływu na koncepcjegeopolityczne i działania dyplomatyczne wszystkich ośrodków decyzyjnychzainteresowanych strategicznie Ukrainą.Nie przekreśliło tego również dojście do władzy w 2010 roku WiktoraJanukowycza, który do szczytu Partnerstwa Wschodniego w Wilnie 28-29listopada 2013 roku, a nawet jeszcze na początku Euromajdanu w Kijowie,próbował lawirować między Brukselą a Moskwą. Było to związane zesformalizowaniem istnienia zachodniej alternatywy już w 2012 rokuw postaci parafowanej Umowy Stowarzyszeniowej.Od 1991 roku możliwe było dla Ukrainy dążenie do szerokopojmowanego zbliżenia z Rosją, czyli tzw. wektor wschodni. Miał on wielepotencjalnych wariantów, a jego fundamentem było uzależnieniegospodarcze i energetyczne, stacjonująca na Krymie rosyjska FlotaCzarnomorska, postkomunistyczne i prorosyjskie elity polityczne, licznarosyjska mniejszość etniczna oraz członkostwo we WspólnocieNiepodległych Państw.35

Ukraina przez lata, z racji swojej pozycji geostrategicznej, starała sięjednak wybierać wariant pozablokowy, czyli tzw. „trzecią drogę”. Polegałaona na nieuczestniczeniu w porozumieniach o charakterze militarnym – aniz NATO, ani ze stroną rosyjską. Przekładało się to na dystans i ograniczonedziałania na rzecz współtworzenia WNP i brak zgody na przystąpienie doUkładu o Bezpieczeństwie Zbiorowym (OUBZ) 4 , zawartego 15 maja 1992roku przez Rosję, Uzbekistan, Kazachstan, Tadżykistan, Armenię i Kirgistanna mocy Traktatu Taszkienckiego 5 .Wektor zachodni to natomiast nie tylko formalne zbliżeniez zachodnimi strukturami politycznymi – stoi on w sprzeczności z wektoremwschodnim. Nawet gdyby nie było ku temu przeszkód natury technicznejczy prawnej, w ocenie Kremla powstaje problem natury politycznej, któregorozwiązać się nie da. Dla Władimira Putina integracja Ukrainy z UniąEuropejską oznaczać może bowiem destrukcję ładu na obszarzeporadzieckim, który budowany był przez ostatnie 20 lat, a także podważeniedominującej pozycji Rosji, co wiąże się też ze sferą ideologiczną czyprestiżem.W ten sposób ukraińska polityka zagraniczna uzależniona jest nietylko od wewnętrznej wykładni przyjętej przez własne elity polityczne, aleod aktywności innych aktorów na arenie międzynarodowej. W wymiarzeglobalnym stanowi ona wypadkową rywalizacji międzyblokowej pomiędzyZachodem, rozumianym jako struktury Unii Europejskiej, jej państwaczłonkowskie indywidualnie oraz Stany Zjednoczone – jako całośći rozdzielnie – oraz Federacją Rosyjską. Pojawia się też kontekstcywilizacyjny, czyli rywalizacja pomiędzy cywilizacją zachodniąa prawosławną, a poprzez basen Morza Czarnego także cywilizacją islamską,choć dotychczas w nieznaczącym stopniu.W uproszczeniu można to obecnie przenieść na płaszczyznęgeopolitycznego trójkąta Waszyngton-Bruksela-Moskwa, pamiętając jednak,że wzrost pozycji Niemiec w ramach UE i narastające problemyekonomiczne tej ostatniej, mogą sprawić, iż Bruksela zastąpiona zostanieprzez Berlin. Ostatnie wydarzenia na Ukrainie, w tym zwłaszcza aneksjaKrymu oraz tzw. „wojna hybrydowa” we wschodnich obwodach wymuszają4 A. Legucka, System bezpieczeństwa na obszarze Wspólnoty Niepodległych Państw,[w:] T. Kapuśniak (red.), Wspólnota Niepodległych Państw: fragmegracja – bezpieczeństwo– konflikty etniczne, Lublin 2011, s. 118-125.5M. Raś, A. Włodkowska, Bezpieczeństwo obszaru WNP, [w:] R. Zięba(red.), Bezpieczeństwo międzynarodowe po zimnej wojnie, Warszawa 2008, s. 348-350.36

zmianę analizy tego, czym obecnie stały się alternatywy Kijowa w politycezagranicznej.Wektor wschodni polityki KijowaPolityka zagraniczna Ukrainy związana jest z trzema podstawowymikierunkami, które określane są wektorami. Jednym z kluczowychdylematów jest wybór pomiędzy Wschodem a Zachodem. Innym, szerszymujęciem, będzie ujęcie tego wyboru jako paradygmatu polityki zagranicznej,co sprowadzać się będzie do wariantu „euroatlantyckiego” lub„euroazjatyckiego”. To powszechnie stosowane uproszczenie wiązać siębędzie przy kierunku wschodnim z pogłębianiem relacji z Rosjąi kierowanymi przez nią organizacjami, zwłaszcza Wspólnotą NiepodległychPaństw, Unią Celną czy Euroazjatycką Wspólnotą Gospodarczą. Oczywiściestać to będzie w opozycji, a nawet będzie przeciwieństwem ukraińskiejdrogi na Zachód.Powiązania gospodarcze między Ukrainą a Rosją są znaczącei w opinii wielu ekspertów warunkowały zawsze konieczność zachowania jaknajwiększego „dystansu politycznego” od Moskwy, dla zachowaniamaksymalnego poziomu autonomii dla własnej polityki, a nawet pozycji naarenie międzynarodowej. Wybierając więc kierunek wschodni i rezygnującz integracji z UE czy NATO, Ukraina znalazłaby się w sytuacji bez wyjścia,w strefie wpływów rosyjskich, co w najgorszym wypadku mogłobydoprowadzić do wariantu białoruskiego.Oba wybory są faktem, jednak tak jak w nich samych istnieją różnewarianty, tak samo przy braku aktywności na którymś z wektorów Ukrainanie musi pozostawać czymś na kształt „rosyjskiej kolonii”, ale stanowić byt,w przeciwieństwie do wspomnianej Białorusi, bardziej samodzielny.Generalnie można odwołać się również w tym miejscu do kwestiietnicznych, językowych i ideologicznych.Rola Ukrainy dla Europy czy Stanów Zjednoczonych (głównie poprzezNATO) wzrasta, co pociąga za sobą także równoległy wzrostzainteresowania Ukrainą ze strony Rosji, postrzegającej ją jako swoją strefęwpływów. W sposób znaczący więc ogranicza to możliwości i zawęża poledziałania dla w pełni samodzielnej polityki Kijowa, która sprowadzała sięgeneralnie do „balansowania” między Brukselą a Moskwą i docelowoosiągania jak największych korzyści. Okres ten jednak zakończył się wraz zeszczytem Partnerstwa Wschodniego, a przypieczętowany został rosyjską37

agresją na terytorium niepodległego państwa ukraińskiego. Obecnie napoziomie politycznym działania Władimira Putina doprowadziły do tego, żeżadna z wpływowych ukraińskich partii politycznych nie jest zwolennikiemzbliżenia z FR, a wektor wschodni stał się wręcz nierealny do zrealizowaniai w pełni zastąpiony priorytetem integracji europejskiej.Rosyjska agresja zmieniła jednak zupełnie istotę „prorosyjskiego”kierunku ukraińskiej polityki zagranicznej, jakkolwiek wydawać się on możeobecnie abstrakcyjny. Siły polityczne, które mogłyby go wspierać, tj. bylipolitycy Partii Regionów lub komuniści, musiałyby bowiem terazautomatycznie zrzec się: samodzielności na arenie międzynarodowej,możliwości bliskiej współpracy z Unią Europejską, aspiracji do jakiejkolwiekautonomii w działaniach zewnętrznych, a co najważniejsze – pretensji doKrymu oraz, jak wszystko na to wskazuje, wschodnich obwodów, które albozostałyby formalnie przyłączone do granic FR, albo też byłyby w pełniniezależne od Kijowa, co de facto i tak konstatowałoby ich podległośćwobec Moskwy.Już przed aneksją Krymu i wprowadzeniem regularnych wojsk naUkrainę polityka rosyjska i jej główne założenia ograniczały możliwościKijowa na arenie międzynarodowej, ale również miały na celu osłabieniezapału do bliższej współpracy z Ukrainą u innych partnerówmiędzynarodowych. Prowadzone przez Rosję działania zbrojne sąnajwyższym stadium tworzenia nieprzyjaznej i zdestabilizowanej już nawetnie strefy buforowej, a strefy bezpośrednich rosyjskich wpływów naukraińskim terytorium. Podważa to pozycję ukraińskich władz i grozić mapotencjalnie dalszym rozlewem krwi, a więc z założenia ma zniechęcać lubodstraszać Zachód, a zwłaszcza UE, do współpracy politycznej czyekonomicznej z Kijowem.38Wektor zachodni polityki KijowaGłówni aktorzy międzynarodowi, którzy bezpośredniozainteresowani są współpracą czy oddziaływaniem na Ukrainie, pozaFederacją Rosyjską, to: Unia Europejska i jej poszczególne państwaczłonkowskie, Stany Zjednoczone oraz Sojusz Północnoatlantycki. Jakzostało to wspomniane wyżej, przekłada się to bezpośrednio na wektorypolityki zagranicznej samej Ukrainy i wymusza jednocześnie określeniewłasnych interesów narodowych, w tym i filarów bezpieczeństwa,w oparciu o sytuację zewnętrzną.

Przyczyny zainteresowania powyższych podmiotów politykimiędzynarodowej państwem ukraińskim są różne, a w wielu wypadkachprzeciwstawne sobie nawzajem. Istotą oddziaływań zewnętrznych naUkrainie jest jej położenie geograficzne, potencjał gospodarczo-ludnościowyoraz jej znaczenie w polityce FR, jako ważnego elementu w infrastrukturzeprzesyłowej ropy i gazu do Europy Zachodniej, jak i w sferze konceptualnejpolityki zagranicznej.Ponadto należy zwrócić uwagę na wzrost znaczenia regionuczarnomorsko-kaspijskiego na arenie międzynarodowej. Rozszerzenie UniiEuropejskiej, koncepcje włączenia nowych państw do struktur NATO orazkurczące się rynki zbytu i trudności gospodarcze państw UE i USA weryfikująi kształtują na nowo ich założenia polityczne. Co więcej, potencjalna akcesjaUkrainy do UE miałaby dla Europy znaczenie prestiżowe, a także mogłaby zasobą pociągnąć szereg zmian w innych krajach byłego ZSRR.Można to rozpatrywać jako ogromną szansę dla Kijowa, nie tylkow kategoriach ekonomicznych, ale i geopolitycznych. Tym bardziej, żebiorąc pod uwagę problemy wewnętrzne państwa ukraińskiego, zarówno tedo końca roku 2013, jak i obecnie, może ona tak samo stać sięprzedmiotem, a nie podmiotem polityki w regionie. Wybór drogi „naZachód” stanowi więc od lat ogromne wyzwanie dla ukraińskich polityków,dyplomacji i całego społeczeństwa. Tym, co zmieniło się w 2014 roku, którytraktować można jako przełomowy, jest jednoznaczne określenie sięzdecydowanej większości ukraińskiego społeczeństwa i całości elitpolitycznych i intelektualnych odnośnie kursu proeuropejskiego.Można też zauważyć, iż wektor zachodni ukraińskiej politykizagranicznej związany jest z daleko idącymi zmianami świadomościowymi,a nawet cywilizacyjnymi. Choć jeszcze na poziomie prawnym jest to trudnedo uchwycenia, to niemniej jednak jednoznaczny wybór wektorazachodniego już teraz znajduje swoje przełożenie na funkcjonowaniepaństwa w sferze prawnej, administracyjnej, politycznej, społecznej,socjalnej, a także przyczynia się do rozwoju społeczeństwa obywatelskiego.Nie odbywa się to bez perturbacji, jednak systematyczne włączanie państwaukraińskiego wraz z jego społeczeństwem w europejskie oraz globalneprocesy społeczno-gospodarcze staje się faktem. Jest to proces, któryzakłócany jest przez działania zbrojne na Wschodzie, jednak przez ostatniemiesiące zrobiono wiele, aby zerwać z dziedzictwem Związku Radzieckiegow sferze funkcjonowania państwa, ale i na poziomie społecznym.39

Zmiana wykładni jest w tym wypadku wymuszona okolicznościamizewnętrznymi. Teoretycznie bowiem droga na Zachód oznaczać możepogodzenie się z utratą Krymu, a także potencjalnie niektórych obwodówwschodnich lub wręcz większej ich części po prawej stronie Dniepru –w zależności od przebiegu rosyjskiej inwazji oraz decyzji politycznych naKremlu i na Zachodzie.Wciąż nie ulega wątpliwości, że pełna realizacja wektorazachodniego jest praktycznie jedynym wyjściem dla Kijowa jeśli chodzio utrzymanie swojej samodzielności i realizowanie własnej, długofalowejpolityki zagranicznej. Może także stać się narzędziem dla wzmocnieniaukraińskiej pozycji wobec Moskwy, dając nowe, konieczne impulsy dlaukraińskich polityków, ale i społeczeństwa, do daleko idących zmianw każdej dziedzinie życia. Jest wreszcie szansą dla Zachodu napotwierdzenie własnej atrakcyjności ideologicznej, kulturowej, gospodarczeji percepcyjnej. W kontekście słabnącej pozycji państw zachodnich, w tymi USA, w globalnym układzie sił i wzroście aktywności FR na obszarzeporadzieckim, ale nie tylko, wciąż może okazać się to szansą na opóźnieniepewnych procesów lub przeciwnie – przysłowiowym „gwoździem dotrumny” znaczenia Zachodu w wielobiegunowym ładzie międzynarodowym.Obecnie jednak trudno jest określić, na jakie ustępstwa zgodzą sięeuropejskie stolice, a zwłaszcza Berlin, w imię pokoju w bezpośrednimsąsiedztwie UE i powrotu do normalnych relacji handlowych z FR. Trudnojest też określić jak daleko może posunąć się Kreml jeżeli chodzi o politykę„faktów dokonanych” w kwestii definicji jego faktycznych celówstrategicznych – czy chodzi o zdobycie formalnej, politycznej kontroli nadUkrainą, zachowanie Krymu (uznanie Zachodu) i autonomia dla wschodnichobwodów Ukrainy, czy docelowo „wystarczy” trwałe zablokowanieintegracji z Unią Europejską bez zdobyczy terytorialnych.Na chwilę obecną determinacja ukraińskiego społeczeństwa i elit dorealizacji drogi na Zachód nie przekłada się na realną efektywnośćzachodniego wektora dla Kijowa. To, czy będzie on rzeczywiście skutecznąemanacją wyboru cywilizacyjnego Ukraińców, powiązaną z długofalowymprocesem zmian, w tym i tych geopolitycznych w regionie, jest aktualnie jaknigdy wcześniej wypadkową ścierających się interesów różnych ośrodkówdecyzyjnych w Europie, a zwłaszcza Berlina, oraz Moskwy i Waszyngtonu.40

Koncepcja balansowania między Wschodem a Zachodem – tzw.„trzecia droga”Koncepcja balansowania między Wschodem a Zachodem związanajest na poziomie konceptualnym z utrzymaniem przez Ukrainę statusupaństwa „pozablokowego”. Oznaczać to będzie w praktyce zrezygnowaniez zacieśniania integracji ze strukturami UE czy NATO, ale także i zestrukturami zarządzanymi przez Rosję. To drugie jednak z założenia nigdynie było w pełni możliwe. W teorii miałoby to zapewnić państwuukraińskiemu bezpieczeństwo i stabilność, poprzez zachowanie własnejneutralności względem obcych mocarstw.Do końca 2013 roku założeniem wektora „trzeciej drogi” byłodążenie przez Ukrainę do utrzymania jak najlepszych relacji z sąsiadami orazskupianie się na aktywności w organizacjach międzynarodowych, do którychnależy, co docelowo miało wzmocnić pozycję Kijowa na areniemiędzynarodowej i być gwarantem własnej autonomicznościi samodzielności. Często ta „trzecia droga” łączona była też ze wzrostemaktywności Ukrainy w regionie czarnomorsko-kaspijskim, który obejmujeosiem państw postkomunistycznych: Bułgarię, Rumunię, Mołdawię,Ukrainę, Białoruś, Gruzję, Armenię i Azerbejdżan. „Ten ogromny rynekzamieszkuje aż 106,5 miliona konsumentów, których siła nabywcza zwiększasię co roku średnio o 15-20% w ujęciu realnym” 6 . Wiele przesłanekwskazywało również, że może stać się on najdynamiczniej rozwijającym sięregionem Europy 7 , zwłaszcza jeśli weźmie się pod uwagę starania władzi kół biznesowych 8 .Sam region Czarnomorski obejmuje Południowy Kaukaz, Ukrainę,Rosję, Gruzję, Turcję oraz kraje UE: Bułgarię i Rumunię. Bez wątpienia6 J. Łoginow, Region Czarnomorsko-Kaspijski – warto tam być już teraz, „Baltic TransportJournal” nr 3/2007, Portal Bałtycka Ukraina, [z:] http://www.balticukraine.com/pl/index.php/post/209/[20.08.2014].7 I. Kuklina, Security Issues in the Black Sea – Caspian Region, „Russian Politics and Law”,vol. 40, no. 6, November-December 2002, s. 93.8 Złoża ropy w Morzu Kaspijskim, głównie w północnej jego części, szacowane są na 17-49mld baryłek. W porównaniu z krajami OPEC jest to niewiele, stosunkowo jest to jednakliczba istotna, przykładowo przewyższa ona dwukrotnie zasoby Morza Północnego, costanowi 1,5% zasobów światowych. Jeśli natomiast chodzi o złoża gazu ziemnego, tostanowią one 3% światowych zasobów. Gdyby wliczyć w to zasoby z terytoriumUzbekistanu, stanowi to ilość porównywalną do 1/3 zasobów Kanady. Zob.: A. Bryc, Rosjaw XXI wieku. Gracz światowy czy koniec gry?, Warszawa 2008, s. 69.41

stanowi to o wzroście znaczenia Morza Czarnego, gdyż przecinają się taminteresy nie tylko państw europejskich (np. projekt SynergiiCzarnomorskiej 9 ), ale i pozaeuropejskich, jak chociażby StanówZjednoczonych.Ukraina, jako największe państwo w regionie, dzięki neutralnościmiałaby w teorii efektywniej wykorzystywać swoje położenie tranzytowei geostrategiczne i uniezależnić się od Rosji. Jednocześnie nie wywołałoby toagresywnej reakcji Kremla, gdyż Kijów nie podążałby na Zachód i nie wiązałsię ani z Sojuszem Północnoatlantyckim, ani z Unią Europejską. Generalnie„region Morza Czarnego stał się nową strategiczną granicą dla Europy, Rosjii Stanów Zjednoczonych w kwestii bezpieczeństwa energetycznego,zamarzniętych i zaognionych konfliktów, powiązań handlowych oraz innychkluczowych obszarów polityki zagranicznej. Perspektywy dla regionuczarnomorskiego w XXI wieku kształtowane będą przez interakcje pomiędzygłównymi aktorami zewnętrznymi, ambicjami państw i narodów regionuoraz znaczenia regionu jako przecięcia cywilizacji” 10 .Bez wątpienia neutralność nigdy nie była realną, długofalowąalternatywą dla głównego kierunku polityki zagranicznej Kijowa. Wiąże sięto przede wszystkim z tym, że państwo ukraińskie, głównie przez bardziejmedialne działanie UE i USA, a szczególnie przez „ciche”, ale systematycznedziałania Kremla, znalazło się przed wyborem Zachód czy Wschód nie tylkow znaczeniu politycznym czy geopolitycznym, ale i cywilizacyjnym. Chociażkulturowo przynależeć może do obu kręgów, konieczne stało się podjęciezdecydowanych kroków, aby podobnie było w sferze społecznogospodarczej.Identycznie jest z ideologią, którą Ukraina chciała będzie sięposługiwać w miarę prowadzenia własnej polityki zagranicznej – jakopaństwo europejskie dążące do integracji ze strukturami zachodnimi czy teżjako kraj poradziecki, któremu bliżej do Moskwy niż do Brukseli, przy czymważny będzie wizerunek Ukrainy jako państwa antyrosyjskiego lubneutralnego względem Rosji w obu tych wariantach. Przekładało się to nanieustający powrót do konkretnego wyboru jednego z paradygmatówukraińskiej polityki zagranicznej – euroatlantyckiego lub euroazjatyckiego.9 Komunikat Komisji dla Rady i Parlamentu Europejskiego, Synergia czarnomorska – Nowainicjatywa współpracy regionalnej, Bruksela, 11 kwietnia 2007; D. Triantaphyllou, EngagingThe Black Sea Region: The Time for Action Is Now, „Black Sea Monitor”, ICBSS,No. 10, January 2009, s. 2.10 D. Hamilton, G. Mangott, The Wider Black Sea Region in the 21st Century: Strategic,Economic and Energy Perspectives, Center for Transatlantic Relations, WashingtonD.C., 2008.42

Pod tym względem władze w Kijowie do końca rządów Janukowycza były conajmniej niekonsekwentne (choć nie do końca z własnej woli), jednak żadnaz możliwości nie została definitywnie przekreślona. NiezdecydowanieZachodu z kolei wynikało z ambiwalencji i braku determinacji ukraińskichelit, a sformalizowanie „neutralności” stawiałoby Ukrainę w roli biernegowidza, a nie aktywnego i silnego gracza w regionie.Warto podkreślić, że Ukraina do momentu aneksji Krymu byłapaństwem buforowym. Jego istota w wariancie ukraińskim polegała nazachowaniu równowagi międzymocarstwowej asymetrycznie, tzn. nakorzyść Federacji Rosyjskiej. Zdaniem prof. S. Bielenia strefy buforowe sąwyrazem patowej sytuacji między rywalami, w przeciwieństwie do strefwpływów, świadczących o równowadze sił 11 . Tak więc naruszenie rosyjskiejdeklaratywnej strefy wyłącznych wpływów (tzw. „bliskiej zagranicy”) przezzbliżenie z UE nie tylko naruszało równowagę międzyblokową, alei wzmacniało buforowość ukraińską (do momentu formalnej akcesji doNATO lub UE). Obecnie jednak działania Kremla zmierzają do podważeniaistniejącej dotychczas „asymetrycznej nierównowagi” i uzyskania pełnikontroli nad poszczególnymi obszarami ukraińskiego terytorium,a docelowo, być może także nad całym państwem.W związku z powyższym, realizację wariantu „neutralnego” możnarozpatrywać na dzień dzisiejszy przede wszystkim w dwóch wariantach.Pierwszy jest taki, że granice Ukrainy się nie zmieniają (ewentualnie Krymzostaje już formalnie terytorium rosyjskim), ale Kijów musi zadeklarowaćrezygnację z aspiracji proeuropejskich (lub mogą też uniemożliwić topolitycy UE lub Niemiec). Drugi natomiast sprowadza się do tego, żeokreślona część państwa ukraińskiego (potencjalnie nawet do linii Dniepru)zostaje a) zaanektowana przez Rosję lub b) wskutek działań zbrojnychuzyskuje pełną autonomię, co skutecznie redukuje pozycję Kijowa na areniemiędzynarodowej i pozwala na sztuczne zakłócenie procesu zbliżeniaz Zachodem, przez zarządzanie konfliktami wewnętrznymi i wspieraniemradykalistów z Ukrainy Zachodniej i Centralnej przez Kreml.11S. Bieleń, Państwa buforowe w stosunkach międzynarodowych, „Stosunkimiędzynarodowe”, tom 17, Warszawa 1995, s. 10-14.43

PodsumowaniePaństwo ukraińskie pokonało ogromną drogę od upadku ZSRR,odchodząc od statusu kraju atomowego, którego samo istnienie byłopodważane, do silnego partnera zdolnego współpracować we wszystkichdziedzinach, od gospodarki po kwestie militarne, tak w regionie, jak i w skaliglobalnej. Warto też wspomnieć o tym, iż sytuacja na areniemiędzynarodowej oddziałuje aż na cztery płaszczyzny ukraińskiej politykizagranicznej: 1) historyczno-geograficznej, 2) społeczno-gospodarczej,3) ideologiczno-cywilizacyjnej, 4) geopolitycznej.Powiązania funkcjonujące w powyższym ujęciu powodują wzajemneprzenikanie się różnych sfer aktywności międzynarodowej Ukrainy,zakłócając jednocześnie proces regulacyjno-decyzyjny ukraińskiej polityki.W sferze historyczno-geograficznej oraz społeczno-gospodarczej największarola przypada ośrodkom decyzyjnym w Kijowie, lecz w sferze ideologicznocywilizacyjnejw znacznie większym stopniu społeczeństwu ukraińskiemu, cosamo w sobie wydłuża w czasie proces konsolidacyjny założeń politykimiędzynarodowej. Natomiast w sferze geopolitycznej Ukraina pozostawaćbędzie zawsze jednym z elementów systemu międzynarodowego.Od postawy społeczności międzynarodowej, a zwłaszczanajpotężniejszych państw Zachodu, żywotnie zainteresowanychoddziaływaniem w Europie Wschodniej, zależy teraz więcej niżkiedykolwiek. Polityka Kremla jest zrozumiała, jednak trzeba pamiętać, żeZachód również nie ogranicza się do oddziaływania bezpośredniego nawydarzenia sprzyjające lub oddalające wybór danego wariantu wektorapolityki zagranicznej przez Kijów. Może on skutecznie modyfikowaći zakłócać ich wykładnię, albo wręcz wpływać czy narzucać ich realizację.Problemem jest przy tym nie sam ten fakt, ale możliwe zbyt koncyliacyjnepodejście zachodnich polityków wobec „politycznych postulatów” rosyjskichjuż na poziomie definicyjnym.Doskonałym przykładem tego jest postawa H. Kissingera, któryswoimi wypowiedziami i publikacjami promować chce „nie absolutnąsatysfakcję, ale zrównoważony brak satysfakcji” 12 , który ma być receptą na12 H. Kissinger, To settle the Ukraine crisis, start at the end, „The Washington Post”,[z:] http://www.washingtonpost.com/opinions/henry-kissinger-to-settle-the-ukraine-crisisstart-at-the-end/2014/03/05/46dad868-a496-11e3-8466-d34c451760b9_story.html[10.09.2014].44

ograniczenie tendencji konfrontacyjnych. Jego zalecenia, które mają toułatwić, są następujące:• Ukraina powinna mieć prawo wolnego wyboru powiązańpolitycznych i ekonomicznych, w tym z Europą;• Ukraina nie powinna przystępować do NATO;• Ukraina powinna mieć możliwość swobodnego powołaniadowolnego rządu, zgodnie z wolą własnych obywateli (w założeniurozważni liderzy dążyć będą w ocenie Kissingera do rekoncyliacjimiędzy poszczególnymi regionami kraju, a na areniemiędzynarodowej będą dążyć do finlandyzacji ukraińskiej politykizagranicznej – nikt nie będzie miał wątpliwości, że są niezależnii blisko współpracują z Zachodem, ale uważnie unikają wrogościwobec Rosji);• aneksja Krymu przez Rosję jest niekompatybilna z zasadamipanującymi w obecnym świecie, jednak Krym powinien miećzapewnione ustanowienie nowych relacji z Kijowem, w oparciuo jeszcze większą autonomię – to pozwoliłoby Rosji uznaćzwierzchność Kijowa nad tym obszarem, a ugruntowaniem tegopowinny być nowe wybory na półwyspie (przeprowadzonew obecności zagranicznych obserwatorów) oraz usunięcie wszelkichniejasności wobec statusu Floty Czarnomorskiej.Przed Euromajdanem i aneksją Krymu przez Rosję można byłoprzyjąć, iż aby Ukraina mogła wybrać i na stałe dostosować się do jednegokierunku polityki zagranicznej, musi najpierw dokonać wyboru: czy chce byćpaństwem europejskim, z czym wiąże się docelowo szereg trudnych reformsystemowych, czy też chce być państwem położonym w Europie, którezarazem podążać chce w stronę eurazjatycką. Społeczeństwo ukraińskiei jego kształtujące się nowe elity dokonały już wyboru. Federacja Rosyjskapróbując do tego nie dopuścić tylko bardziej zdeterminowała Ukraińców,a obecnie nie rezygnuje z eskalacji konfliktu i napięcia nie tylko naterytorium ukraińskim, ale i w skali globalnej. Losy Ukrainy zależą w tymmomencie od postawy liderów Zachodu i od decyzji, które zapadnąw Berlinie, Paryżu, Londynie i Waszyngtonie. Tak jak można zmieniać czyzakłócać wykładnie wektorów polityki zagranicznej, tak jednak nie da sięzmienić ich istoty.45

Perspektywy przystąpienia Ukrainy do NATOLarysa Novak-KalyayevaLwowski Regionalny Instytut Administracji PublicznejNarodowa Akademia Administracji Publicznej przy Prezydencie UkrainyPytanie czy realna jest perspektywa członkostwa Ukrainy w NATOwe współczesnych warunkach jest pytaniem dość niejednoznacznym orazwielowymiarowym, gdyż zawiera w sobie komponenty geopolitycznei geostrategiczne, historyczne i polityczne, wojskowe, prawne i gospodarczeoraz wymaga kształtowania odpowiedniej postawy władz na wszystkichszczeblach administracyjnych, z ponadnarodowym włącznie. W warunkachobecnego kryzysu ukraińskiego, mimo wyraźnego wsparcia moralnego dlaUkrainy ze strony europejskiej oraz międzynarodowej wspólnoty jako ogółu,a zwłaszcza NATO, taka perspektywa może być postrzegana jako realnatylko sytuacyjnie. Pełnoprawne członkostwo Ukrainy w NATO jestz pewnością sprawą przyszłości, wymagającą znacznego wysiłku od Ukrainy,a także od NATO jako systemu bezpieczeństwa zbiorowego, który przeżywaokres niezbędnego przystosowania się do potrzeb państw uczestniczącychw zakresie bezpieczeństwa oraz obrony.Stosunki NATO-Ukraina. Stan obecnyStosunki między Ukrainą a NATO przez cały okres istnienianiepodległego państwa ukraińskiego były niejednoznaczne i w różnychokresach to dynamicznie się rozwijały, to dosłownie były w upadku.Przyczyny tej niestabilności zostały dosyć dokładnie przeanalizowane przezukraińskich, europejskich i amerykańskich badaczy, są one także znaneobecnym politykom, niemniej jednak na tle bieżących wydarzeń jestzrozumiałe, iż realnego algorytmu powstrzymywania agresora, niestety, nieopracowali ani wojskowi teoretycy i praktycy, ani politycy, ani działaczespołeczni. Jednocześnie imperatywy rozwoju współpracy międzynarodowejw obszarze krajowego, regionalnego i globalnego bezpieczeństwa znaczącozmieniają się na tle sytuacji kryzysowej w Ukrainie w 2014 roku.Zakamuflowana realiami tzw. wojna „hybrydowa”, sekwencyjna orazcyniczna agresja Federacji Rosyjskiej w regionach południowo-wschodniejUkrainy, której przejściowym rezultatem stała się aneksja Krymu, wskazuje47

na potrzebę porzucenia standardowego, pokojowego podejścia do kwestiibezpieczeństwa narodowego oraz zbiorowego.Formalnie fundamentalną podstawą stosunków Ukraina-NATO jestKarta o Szczególnym Partnerstwie z 1997 roku oraz deklaracja podpisanaw 2009 roku, która uzupełniła Kartę 13 . Dialog oraz współpraca pomiędzyNATO i Ukrainą z końca lat 90-tych ubiegłego wieku obejmowały szerokiwachlarz kierunków działania Sojuszu. Ukraina brała udział w misjachw Afganistanie oraz Kosowie. Podczas szczytu w Chicago w maju 2012 rokuliderzy krajów NATO zaznaczyli, że Sojusz jest gotowy kontynuowaćwspółpracę z Ukrainą oraz pomagać w realizacji reform w ramach KomisjiNATO-Ukraina oraz rocznego programu narodowego. W 2013 roku Ukrainazostała partnerem Sojuszu w walce z piractwem w operacji Ocean Shield.Stałe poparcie suwerenności oraz integralności terytorialnej Ukrainy,w ramach uznanych przez społeczność międzynarodową granic, zostałapotwierdzona na posiedzeniu ministrów obrony NATO oraz ministrówspraw zagranicznych w 2014 roku: „suwerenna, niezależna oraz stabilnaUkraina na zasadach demokracji oraz praworządności jest kluczem dobezpieczeństwa euroatlantyckiego” 14 . Sojusz zadeklarował chęć aktywizacjipartnerstwa z Ukrainą oraz wzmacniania współpracy w zakresie zwiększeniapotencjału reform demokratycznych, które powinny uzupełniać wysiłkimiędzynarodowe w zakresie wsparcia ludności Ukrainy w warunkachzewnętrznej agresji. Jednym z najważniejszych aspektów tych stosunkówjest wsparcie udzielane przez NATO i poszczególnych sojusznikóww zakresie reformowania sektora bezpieczeństwa oraz obrony Ukrainy, jakożywotnego dla rozwoju demokratycznego kraju oraz wzmocnienia zdolnościUkrainy do samoobrony.Na początku marca 2014 roku Rada Najwyższa Ukrainy zwróciła siędo NATO o pomoc. Deputowani zaapelowali do SojuszuPółnocnoatlantyckiego o wykorzystanie wszystkich możliwości do ochronyintegralności terytorialnej oraz suwerenności Ukrainy. W zarejestrowanymw Radzie Najwyższej Ukrainy projekcie ustawy nr 4354 z dnia 4 marca 2014roku w sprawie wniesienia zmian do niektórych ustaw Ukrainy w zakresieochrony oraz gwarancji bezpieczeństwa narodowego Ukrainy zostałyzaproponowane poprawki do ustawy „O podstawach bezpieczeństwanarodowego” i „O zasadach wewnętrznej oraz zewnętrznej polityki”,13 Charter on a Distinctive Partnership between the North Atlantic Treaty Organization andUkraine, [z:] http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_25457.htm [25.08.2014].14 http://www.nato.int/cps/uk/natolive/news_108499.htm [20.08.2014].48

zgodnie z którymi na poziomie legislacyjnym zatwierdzono integracjęeuroatlantycką oraz przystąpienie do Organizacji TraktatuPółnocnoatlantyckiego jako strategię polityki zewnętrznej Ukrainy. RządUkrainy czyni dalsze kroki w sprawie zmiany statusu neutralnego orazstworzenia legislacyjnych przesłanek do integracji z NATO.Jak zaznaczyli w wywiadzie dla „Głosu Ameryki” waszyngtońscyanalitycy Heather Conley oraz Kathleen Hicks, kryzys na Ukrainie dał impulsNATO do przemyślenia roli Sojuszu w warunkach nowej sytuacjigeopolitycznej. W nowej rzeczywistości europejskiej przygotowywany byłszczyt w Walii 4-5 września 2014 roku, na którym powinien być rozwiązanyproblem o rozmieszczeniu „rotacyjnej obecności sprzętu wojskowego orazsił” na granicach Sojuszu, szczególnie w Polsce, oraz przyjęty planzwiększonej gotowości NATO. Heather Conley prognozuje, że kryzysukraiński nie zostanie rozwiązany w najbliższym czasie, pozostając przezdługi czas „ośrodkiem niestabilności w regionie”. Jej zdaniem jest to„reakcja Sojuszu na niestabilność, wywołaną przez Rosję”. Kathleen Hickspodkreśla, że Sojusz działa w ramach samoobrony. Eksperci są zgodni, żepytanie o rozszerzeniu Sojuszu nie zostanie poruszone.Znaczenie członkostwa Ukrainy w NATOPotrzeba obrony swojej suwerenności oraz integralnościterytorialnej dotknęła Ukrainę w sytuacji niemal kompletnegorozregulowania dużej części instytucji publicznych, w tym armii. Krokipolityczne, dokonane w różnych okresach przez ukraińskie kierownictwopolityczne, w tym rezygnacja z broni jądrowej oraz status państwaneutralnego, systematyczna redukcja armii do 115 tys., a w najbardziejradykalnej wersji nawet do 70 tys. żołnierzy (w planach na rok 2017) orazstopniowy wzrost innych paramilitarnych sił do ilości prawie 450 tys. osób 15 ,reformatowanie systemu administracji wojskowej, która według ocenyekspertów wojskowych 16 w żaden sposób nie może zostać logiczniewyjaśniona z powodu braku najmniejszej zasadności, w dużej mierzewyjaśniają problem stanu kryzysowego państwa oraz armii. Wydarzenia nawschodzie Ukrainy rozwijają się w nieprzewidywalny sposób. Jednocześniestosunki z NATO na tym tle nabierają żywotnego znaczenia.15 Г. Канєвський, Як реформувати міліцію, [z:] ttp://www.epravda.com.ua/publications/2014/03/5/421628/ [26.08.2014].16 http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/ [26.08.2014].49

Każde z państw w ramach ostatnich fal rozszerzenia NATOdoświadczyło dość dramatycznego okresu przygotowań do przystąpienia doSojuszu, który był uwarunkowany potrzebą kardynalnego reformowaniawszystkich sektorów funkcjonowania państwa oraz znacznych wysiłków,aby doprowadzić społeczeństwo do konsensusu w postrzeganiu perspektywniektórych ograniczeń suwerenności narodowej i powierzenia zadańbezpieczeństwa oraz zdolności obronnej wojskowo-politycznej,integracyjnej organizacji, którą jest NATO. Wymagało to ogromnegowysiłku, nawet w warunkach aktywnej pomocy ze strony państwczłonkowskich Sojuszu. A. Kovalska-Frey, analizując kwestię polskichinteresów w ramach NATO, podkreśliła, że nabycie przez Polskę w marcu1999 roku członkostwa w Sojuszu stało się kulminacją prawiedziesięcioletniego okresu poszukiwania modelu strategicznego w zakresierozwiązywania kwestii bezpieczeństwa oraz zdolności obronnej państwa.Członkostwo w NATO, jej zdaniem, zapewniło Polsce „doświadczenie w tym,jak postrzegać własne interesy w tej organizacji przez wzajemne powiązaniepolityki, zdolności obronnej oraz kwestii ekonomicznych (…). Od momentunabycia członkostwa w NATO to właśnie Sojusz Północnoatlantycki został(…) jednym z głównych narzędzi, które służą do zagwarantowaniabezpieczeństwa państwa oraz stał się kluczowym aspektem jej zdolnościobronnych”.Korzyści z członkostwa w NATO dla krajów, które jako dalsząperspektywę swego rozwoju obrały prawne, demokratyczne oraz społecznieukierunkowane państwo, a w przyszłości członkostwo w Unii Europejskiej,tak jak to deklaruje również Ukraina, na przykładzie krajówwschodnioeuropejskich były dość oczywiste, chociaż niejednoznaczne.Analizując korzyści dla Polski po przystąpieniu do NATO i UE zdecydowanawiększość badaczy podkreślała pozytywne skutki. Jednocześniespołeczeństwo kraju, szczególnie podczas badania opinii publicznej, jeszczedo niedawna nie wykazywało szczególnego entuzjazmu. W ten sposób,w oparciu o raport German Marshall Fund, w 2012 roku tylko 45% polskichobywateli uważało, że Sojusz Północnoatlantycki jest ważny dlabezpieczeństwa Polski. Spośród 15 badanych krajów w Polsce najmniejrespondentów, 29%, poparło interwencję wojskową NATO w Libii. Inwazjęna Irak popierało tylko 26% Polaków (najmniej w krajach UE), interwencję50

wojskową w Afganistanie poparło 27% obywateli 17 . Kryzys ukraińskidostarczył wszystkim tym nastrojom, zarówno pozytywnym jaki negatywnym, istotnej dynamiki, a niektóre z nich, szczególniew odniesieniu do udzielenia pomocy militarnej Ukrainie, zmieniły sięradykalnie. Analogiczna może być również reakcja społeczeństwaukraińskiego w regionach południowo-wschodnich, gdzie „złowrogiwizerunek NATO i UE”, narzucony tendencyjną propagandą, która niepowstrzyma się przed najbrutalniejszymi falsyfikacjami, zachwieje się orazzmieni odbiór perspektyw integracji Ukrainy pod wpływem bieżącychwydarzeń.Abstrahując od kontekstu wojskowego, można przyznać, że przedUkrainą pojawiły się pytania o „wystarczalność obrony” 18 , liczebnośćwojska, jego jakość oraz konfigurację całej organizacji wojskowej państwa,o wzorzec, do realizacji którego powinno doprowadzić reformowanie siłzbrojnych oraz organów ochrony porządku publicznego. Istnieje jasnai niezaprzeczalna potrzeba zbudowania własnej armii ze względu nageopolityczne i geostrategiczne położenie Ukrainy, gdzie agresjazewnętrzna może na lata pozostać realną perspektywą właśnie przezobecność 1974 km lądowej i 321 km morskiej granicy z Federacją Rosyjską.Przed krajami sąsiadującymi z Ukrainą, w szczególności takimi jak Polska,Słowacja, Rumunia, kraje bałtyckie itd., powstały analogiczne problemy,choć w innej perspektywie, ponieważ kraje członkowskie NATO potrzebująbrakujących obecnie wyraźnych gwarancji co do zdolności Sojuszu doadekwatnego reagowania na agresywne siły FR.Ukraińska armia nie jest zdolna do konfrontacji na pełną skalęz rosyjską potęgą wojskową. Tak więc w sytuacji, gdy pomimo aktywnegowsparcia społeczności międzynarodowej pomoc nosić będzie główniecharakter humanitarny, Ukraina nie będzie miała żadnych szans. Kwestiazdolności poszczególnego kraju, w tym Ukrainy, do samodzielnegoprzeciwstawiania się potężnemu i ambitnemu agresorowi ujawnia istnienieznacznych problemów z efektywnością systemów bezpieczeństwazbiorowego w warunkach lokalnego konfliktu zbrojnego niejednoznacznejnatury. W tym kontekście niemal apokaliptycznymi wydają się prognozy17http://wiadomosci.wp.pl/kat,1356,title,Wg-raportu-GMF-Polacy-coraz-bardziej-nielubia-USA-NATO-Obamy-i-Rosji,wid,14921485,wiadomosc.html?ticaid=113976&_ticrsn=3[26.08.2014].18 B. Замана, Оборонна достатність як критерій оцінювання бороноздатностідержави, „Наука і оборона”, No. 2, 2013.51

dokonane przez generała van Kappena w wywiadzie dla Radia Swobodaw dniu 22 sierpnia 2014 roku w sprawie przyczyn oraz skutków kryzysuukraińskiego. Przewidywania bieżących wydarzeń na południu orazwschodzie Ukrainy, w tym aneksji Krymu oraz działań wojennychw obwodach Donieckim i Ługańskim, nie ułatwia postrzeganie tychwydarzeń jako tragicznej fantasmagorii, na którą Ukraina jest skazana zewzględu na swoje położenie „na linii styku platform geopolitycznych”.Zdaniem generała, to co Rosja obecnie robi z krajami Europy Wschodniej,które nie są członkami NATO lub UE, może okazać się groźnym przykłademdla innych regionalnych sił. Na dzień dzisiejszy linia przecięcia, którawcześniej przechodziła przez Polskę, Węgry i Czechosłowację, przesuniętazostała na wschód i przechodzi obecnie przez Ukrainę, Białoruś, Mołdawięoraz Gruzję. Szczerość generała w ocenie pozycji geopolitycznej FR, któranie zniknie nawet po zakończeniu kryzysu ukraińskiego, oraz dalszychperspektyw krajów europejskich, geopolitycznych sąsiadów Ukrainypierwszego rzędu, w tym Polski, podkreśla zarówno brak alternatywy dlakonfliktów jak i potrzebę odpowiedniej reakcji na nie ze strony wspólnotymiędzynarodowej oraz politycznych i wojskowo-politycznych strukturintegracyjnych.52Nowa rola sił zbrojnychNa przełomie wieków imperatywy geopolitycznych orazgeostrategicznych wymiarów doprowadziły do konieczności zaadaptowaniaeuropejskich struktur integracyjnych do rzeczywistości w skali regionalnejoraz globalnej. Proces ten objął prawie 10 lat. Jako instrument EuropejskiejPolityki Bezpieczeństwa i Obrony, a także Wspólnej Polityki Zagraniczneji Bezpieczeństwa w grudniu 2000 roku powstaje Komitet BezpieczeństwaPolitycznego UE, który jest podporządkowany Komitetowi Ministrów UEoraz wykonuje zadania strategicznego zarządzania i kontroli politycznej nadoperacjami zwalczania sytuacji kryzysowych, funkcje analityczne w zakresiewydarzeń międzynarodowych w obszarze WPZiB oraz uczestniczyw ustalaniu kursu i wdrażaniu wspólnej polityki. Formalnych mechanizmówkoordynujących na poziomie niższym niż Komitet Politycznyi Bezpieczeństwa nie utworzono. W 2003 roku Wielka Brytania, Włochy,Holandia, Niemcy, Francja, Belgia oraz Luksemburg podjęły decyzjęo stworzeniu w strukturze Sztabu Wojskowego wspólnej struktury ds.zarządzania operacjami cywilno-wojskowymi. W 2008 roku powstała

Dyrekcja ds. zarządzania i planowania kryzysowego, a w 2009 rokuratyfikowany został Traktat Lizboński, który przewidywał ujednoliceniedziałalności Rady UE oraz Komisji Europejskiej w postaci stanowiskaWysokiego Przedstawiciela ds. Wspólnej Polityki Zagraniczneji Bezpieczeństwa. Pomimo znacznego postępu w tworzeniu struktur politykibezpieczeństwa UE, nie rozwiązywało to kwestii jak potężny i autonomicznypowinien być unijny komponent wojskowy.We współczesnej zachodniej retoryce jako „strategiczne” corazczęściej przedstawia się interesy ważne z punktu widzenia utrzymaniapokoju oraz stabilności w ogóle, związane z przyjęciem systemu wartościświata zachodniego, w szczególności poprzez wsparcie odpowiednichinstytucji oraz mechanizmów międzynarodowych. Przy tym dla większościkrajów członkowskich NATO zagrożenia bezpieczeństwa, które wynikająz lokalno-regionalnych kryzysów oraz konfliktów, mają charakter pośredni.Za zagrożenia uważa się: wsparcie terroryzmu, destabilizację regionalnychpartnerów oraz sojuszników, ewentualny napływ uchodźców, tworzenieprzeszkód dla handlu międzynarodowego. Wspólne stanowisko w tejsprawie polega na próbie wyprzedzenia wydarzeń oraz zapobieganiusytuacjom kryzysowym.Przed narodowymi siłami zbrojnymi USA oraz ich głównycheuropejskich sojuszników w ramach NATO, a także wielu innych krajów,powstał problem reorientacji struktur wojskowych do wykonywaniaszerokiego zakresu zadań „antykryzysowych”, które wymagają dużowiększej elastyczności, mobilności oraz podniesienia poziomu kwalifikacjiwraz z jej dywersyfikacją, w tym poprzez policyjne, administracyjne orazinne umiejętności pozamilitarne. W warunkach redukcji wydatkówwojskowych, charakterystycznych tak dla USA jak i krajów europejskich,zakres zadań sił zbrojnych zwiększył się ze względu na koniecznośćwykonywania, jeśli to konieczne, dodatkowych ról. Problem łączenia tychzadań w zakresie przygotowania oraz wdrażania wymagał znalezieniarozwiązania w trakcie restrukturyzacji, kształtowania oraz formowania siłzbrojnych w celu ich dostosowania do warunków panujących na przełomieXX/XXI wieku.Zwiększenie roli oraz znaczenia składnika siłowego w operacjachtypu niewojskowego lub mieszanego na obecnym etapie ma charakterobiektywny oraz istotnie wpływa na podejście do reformowaniakontyngentów wojskowych, zarówno krajowego jak i ponadnarodowegopoziomu. W związku z przesunięciem wektora napięć międzynarodowych53

z poziomu globalnego na poziom lokalno-regionalny wynikła potrzebainterwencji międzynarodowej w obszary konfliktów lokalno-regionalnych,kryzysów humanitarnych oraz innych sytuacji nadzwyczajnych. Przez wysokipoziom napięć lokalno-regionalnych rządy, przede wszystkim w oparciuo wewnątrzpolityczne uwarunkowania, są zmuszone reagować na kryzysyhumanitarne oraz konflikty, dla rozwiązania których logiczne wydaje sięwykorzystanie potencjału sił zbrojnych.Biorąc pod uwagę mieszany charakter konfliktów zbrojnych, stopieńewentualnego użycia siły militarnej w rozwiązywaniu nietypowych zadańwojskowych jest jedną z polemicznych kwestii podczas dyskusji o zasadachbudowania „bezpieczeństwa zbiorowego” oraz algorytmu realizacjigwarancji politycznych w niejednoznacznych warunkach prowokacji i wojenlokalnych, które mogą stać się zwiastunami globalnego konfliktu.Zapobieganie wojnie jądrowej oraz częściowe rozbrojenia jądrowe, któremiały miejsce w drugiej połowie XX wieku, nie zmniejszyły ryzyka powstaniaglobalnego starcia o znaczeniu cywilizacyjnym, dlatego właśnie, że tokonflikty lokalne w pewnych warunkach mogą przerosnąć w konfliktyregionalne lub globalne. We współczesnych lokalno-regionalnychkonfliktach interesy, które są zagrożone przez siły lokalne orazskonfliktowane ze sobą ugrupowania, co do zasady, charakteryzują siękluczowym znaczeniem dla każdej ze stron, której cele oraz zadania sąmaksymalnie jasne i skonkretyzowane. Od realizacji tych celów zależyczasem polityczne a nawet fizyczne przetrwanie stron w konflikcie, dziękiczemu są one skłonne ponieść znaczne straty materialne oraz ludzkie.Podczas gdy kraje rozwinięte w sytuacji interwencji lokalnoregionalnejkierują się pobudkami humanitarnymi oraz nie do końcawyraźnie określonymi celami strategicznymi, które bywają dowolnieinterpretowane, dla sił lokalnych oraz ugrupowań etniczno-politycznychczasami chodzi o życie lub śmierć. Taka asymetria interesów wymagamaksymalnego zapobiegania możliwym stratom, zwłaszcza wśród personeluwojskowego, w trakcie rozwiązywania kryzysów lokalno-regionalnych orazkonfliktów z użyciem wojska 19 . Ten imperatyw podyktowany jestzwiększoną wrażliwością opinii publicznej oraz środowisk politycznychpaństw członkowskich NATO na ofiary wśród „własnych” żołnierzy.19A. Лук’янов, Сучасна миротворчість: військові операції невоєнного типу,[z:] http://www.mil.gov.ua/index.php?part=massmedia&sub=read&id=12103[29.08.2014].54

Dążenie do zminimalizowania strat wśród personelu sił zbrojnychstało się jednym z impulsów tzw. rewolucji wojskowej w latach 80-tych i 90-tych XX wieku. Swoistym przejawem realizacji tej rewolucji była operacjaantyirackiej koalicji w Zatoce Perskiej w 1991 roku, która zademonstrowałaprzykład osiągnięcia szybkiego zwycięstwa kosztem minimalnych ofiar.Wówczas absolutna nieporównywalność możliwości technologicznychwalczących ze sobą stron obróciła się praktycznie w jednostronną walkęzbrojną oraz nierównomierne straty, które strony poniosły w trakcie działańwojskowych. Bezprecedensowo niskie straty militarne poniesione przez siłyantyirackiej koalicji, na czele z USA, doprowadziły do rozprzestrzenienia sięidei wojny „bezkontaktowej” lub „wojny na odległość” 20 . Po tej operacjiwszelkie straty wojskowe przekraczające kilkaset osób były już praktycznienie do zaakceptowania z punktu widzenia wewnątrzpolitycznego każdegokraju demokratycznego 21 .PodsumowanieDla Ukrainy jedyną oczekiwaną korzyścią z członkostwa w NATO naobecnym etapie jest zachowanie integralności terytorialnej orazsuwerenności. Pytania czy konflikt przerośnie w wojnę i czy FederacjaRosyjska odważy się wprowadzić wojska są już nieaktualne, jest to fakt,który zmusza do priorytetowego traktowania tej problematyki na szczeblukrajowym oraz ponadnarodowym, jednak czy priorytety te pozostaną realnąsprawą, czy tylko złudzeniem wkrótce pokaże czas. Oczywiście zarówno dlaUkrainy jak i dla wszystkich krajów regionu najbardziej aktualnym pytaniemjest pytanie nie tyle o perspektywy członkostwa w NATO, ile o perspektywyistnienia Ukrainy jako suwerennego państwa i możliwości zapobieżeniarozpętaniu wielkoskalowej wojny oraz radykalnej zmiany architekturybezpieczeństwa regionalnego oraz globalnego.20 A. Гончаренко, Цивільний контроль і система національної безпеки України,„Дзеркало тижня”, No. 35, 2002.21 O. Затинайко, M. Пальчук, Г. Потапов, Проблеми реформування та застосуванняЗбройних Сил України в контексті сучасної теорії та практики воєнних конфліктів,„Наука і оборона”, No. 1, 2013.55

Członkostwo w NATO a bezpieczeństwo Ukrainy: warunekpożądany, lecz niewystarczającyLeszek BaranWyższa Szkoła Informatyki i Zarządzania w RzeszowieRelacje z NATO niezawisła Ukraina rozwija niemal od początkuswego istnienia. Wolę zyskania statusu członka Sojuszu zaczęła jednakprzejawiać dopiero po dekadzie od czasu wybicia się na niepodległość.W trakcie starań o to członkostwo zdarzały jej się okresy niezainteresowaniaakcesją, a politycy z ugrupowań prorosyjskich (antynatowskich) czynilistarania, by uzależnić tą decyzję od woli ukraińskiego społeczeństwa (choćTraktat Północnoatlantycki takiego wymogu nie formułuje). Po z górądwóch dekadach istnienia Ukraina przyjęła status państwa pozostającegopoza jakimikolwiek blokami militarnymi. Wróciła do starań o członkostwow Sojuszu w dramatycznych okolicznościach pełzającego konfliktu (wojnydomowej z udziałem sił rosyjskich) na wschodzie i południu kraju w roku2014.NATO, skore do współpracy, okazywało powściągliwość wobecczłonkowskich aspiracji Kijowa. Sojusz wskazywał zapisy traktatowe,w których podkreślono, że jego sygnatariusze są „strażnikami demokracji,wolnego rynku, wolności jednostki i praworządności” 22 . Ze spełnieniem tychwymogów (i nie tylko tych) Ukraina – niestabilna politycznie – miałaproblemy. Okolicznością utrudniającą akces państwa ukraińskiego do NATObyło (jest) też jego sąsiadowanie z Federacją Rosyjską, sprzeciwiającą sięterytorialnemu rozszerzeniu Paktu Północnoatlantyckiego na wschód.W sytuacji, gdy integralność Ukrainy została naruszona, a jejniezawisłość postawiona pod znakiem zapytania, zarazem pojawiły sięwidoki na przeprowadzenie – z pozytywnym skutkiem – ogólnoukraińskiegoreferendum w sprawie wstąpienia kraju do NATO. Dynamika zdarzeń i ichnieprzewidywalność, nadto formalne wymogi, jakie kraj kandydujący winienspełnić, sugerują, że niezbędne mogą okazać się decyzje i działaniawspólnoty międzynarodowej (w tym krajów Sojuszu Północnoatlantyckiego,zapewne także Wspólnoty Niepodległych Państw, a być może OBWE bądźONZ), które pozwolą ustabilizować sytuację na Ukrainie oraz zapewnią jej22 Traktat Północnoatlantycki.57

wzrost gospodarczy, utrwalą demokratyczny ustrój i wzmocnią zdolnościobronne.NATO-Ukraina: zbliżenieKooperacja Ukrainy z NATO rozpoczęła się od przystąpienia tegokraju do Północnoatlantyckiej Rady Współpracy (NACC) – powołanej przezSojusz w listopadzie 1991 roku w celu koordynowania kontaktów międzypaństwami Europy Środkowej i Wschodniej (wcześniej członkamirozwiązanego w marcu 1991 roku Układu Warszawskiego bądź republikamirozpadającego się Związku Socjalistycznych Republik Sowieckich 23 ) orazczłonkami Paktu.Postępy w demokratyzacji państwa, rozwiązanie problemu bronijądrowej 24 uczyniły z Ukrainy kraj bardziej wiarygodny, który jako pierwszy –w roku swej zgody na likwidację arsenału jądrowego, czyli 1994 – mógłi chciał zacieśnić swe relacje z NATO, przystępując do nowej formuływspółpracy Sojuszu z państwami Europy Środkowowschodniej, czyli„Partnerstwa dla Pokoju”. Program ten miał wzbogacić dotychczasowąwspółpracę o element wojskowy, m.in. o współpracę z krajami NATOw organizowaniu ćwiczeń oraz operacji pokojowych. Wkrótce, w ramachposzerzonej formuły Partnerstwa (Indywidualnego Partnerstwa Ukrainyi NATO), Kijów zaangażował się, od 1995 roku, w misję pokojową w Bośnii Hercegowinie, później zaś – dzięki Karcie o szczególnym partnerstwiemiędzy NATO i Ukrainą – w Kosowie. Samoloty ukraińskich sił zbrojnychwspomagały transport ładunków państw NATO do Afganistanu 25 .Kijów nie zabiegał o członkostwo w NATO, nie chcąc ryzykowaćpogorszenia relacji z Moskwą 26 . W sytuacji, gdy Rosja z czasówprezydentury Borysa Jelcyna nie przejawiała nazbyt agresywnej postawywobec sąsiadów 27 , gdy jej elity polityczne zaabsorbowane były wewnętrznąrywalizacją, zaś gospodarka przechodziła bolesną transformację 28 – dążenie23 R. Bartlett, Historia Rosji, Warszawa 2010; W. Serczyk, Historia Ukrainy, Wrocław-Warszawa-Kraków 2001.24 Po odłączeniu od Związku Sowieckiego Ukraina przejęła potężną część arsenałujądrowego ZSRS i na początku lat 90-tych była trzecią potęgą atomową – po USA i Rosji.25 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji. Studium zależności, Warszawa 2013.26 Ibidem.27 Jak zauważył Roger Bartlett, prezydent Jelcyn, choć dopuścił do rozpadu ZwiązkuSowieckiego, secesji z Federacji Rosyjskiej już nie tolerował.28 R. Bartlett, Historia Rosji, op. cit.58

Ukrainy do członkostwa w Sojuszu Północnoatlantyckim mogło się wydawaćniepotrzebną nadgorliwością. Tym bardziej, że godząc się na likwidację swejbroni jądrowej – na mocy porozumienia z Federacją Rosyjską, USA i WielkąBrytanią – otrzymała ona gwarancje integralności terytorialnej 29 , samaRosja zaś „związała” się z Sojuszem w 1997 roku deklaracją politycznąw postaci Aktu Stanowiącego o Podstawach Stosunków Wzajemnych,Współpracy i Bezpieczeństwie 30 .Sytuacja uległa zmianie, gdy prezydentem Rosji został WładimirPutin (2000 rok), a Al-Kaida dokonała zamachów terrorystycznych w USA(2001 rok). Putin dał się poznać jako polityk zdecydowanie innego kalibruniż borykający się z alkoholizmem Jelcyn, jako „przywódca chroniącyrosyjskie interesy oraz dążący do odbudowania w rodakach poczucianarodowej godności” 31 . Zamachy terrorystyczne w USA natomiastspowodowały, że sojusznicy z NATO zaczęli szukać partnerów do walki zeświatowym terroryzmem. Za kluczowego partnera w obszarzepostsowieckim członkowie Sojuszu uznali Rosję, a nie Ukrainę 32 . Putinzaakceptował ten wybór 33 , zyskując wśród światowych przywódców pozycjęrównorzędnego im partnera. Skłoniło to Kijów w 2002 roku do szukaniaściślejszych związków z NATO, w celu uzyskania faktycznych gwarancjibezpieczeństwa 34 .Na nieszczęście ówczesny wizerunek Ukrainy nie korespondowałz wymogami stawianymi kandydatom do członkostwa w PakciePółnocnoatlantyckim. Państwo ukraińskie jawiło się wówczas zachodniejopinii publicznej jako skorumpowane, władze jako łamiące wolność mediów(vide głośna sprawa zabójstwa Gongadzego, w które mieli byćzaangażowani najwyżsi państwowi urzędnicy), handlujące sprzętemwojskowym z krajami niedemokratycznymi (konkretnie z Irakiem). NadtoSojusz nie chciał zatargów z Rosją. W listopadzie 2002 roku, na szczyciew Pradze, NATO nie zaoferowało Ukrainie oczekiwanego przez nią Planudziałania na rzecz członkostwa (MAP, czyli Membership Action Plan), leczPlan działania (AP), przewidujący pogłębioną współpracę (polegającą m.in.29 S. Yekelchyk, Ukraina. Narodziny nowoczesnego narodu, Kraków 2009.30 M. Lasoń, Ewolucja Europy Środkowej i Południowo-Wschodniej, [w:] E. Cziomer,Międzynarodowe stosunki polityczne, Kraków 2008.31 Ibidem.32 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.; Szeptycki podkreśla, że znaczenie Rosjiwzrosło także z uwagi na wzrost cen surowców energetycznych na światowych rynkach.33 R. Bartlett, Historia Rosji, op. cit.34 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.59

na dostosowywaniu sił zbrojnych do standardów Paktu), ale nieczłonkostwo (w przewidywalnym terminie), choć takowego nie wykluczono.Ukraina-NATO: utracona szansa członkostwa i oddaleniePo zmianie władz na Ukrainie, jaka dokonała się na przełomie 2004i 2005 roku za sprawą tzw. pomarańczowej rewolucji, Kijów mógł liczyć naprzychylniejsze spojrzenie NATO na jego aspiracje członkowskie. Sprzyjałyim zwłaszcza Stany Zjednoczone 35 .Przeszkód stojących na drodze do przyznania Ukrainie Planudziałania na rzecz członkostwa (MAP) wciąż jednak nie brakowało. Jednąz najważniejszych był sprzeciw Rosji wobec planów ekspansji Sojuszu nawschód, czyli na tereny postsowieckie, stanowiące zdaniem Moskwy obszarjej uprzywilejowanych interesów. Argument ten zaczął być szczególniemocno artykułowany od czasu objęcia władzy na Kremlu przez WładimiraPutina 36 . Zachód obawiał się zaognienia stosunków z Rosją, ta z kolei nieobawiała się podkreślać swych ambicji, ograniczając dostawy gazu doUkrainy i Europy (w 2006 i 2009 roku), czy też podejmując w 2008 rokuwobec Gruzji zbrojną interwencję, której podłoże miało równieżenergetyczny charakter. Zaognianiu stosunków z Rosją sprzeciwiały sięw łonie Sojuszu zwłaszcza Niemcy i Francja 37 .Niemałe znaczenie dla fiaska zabiegów Ukrainy o członkostwow strukturach północnoatlantyckich miała też sytuacja wewnątrz państwa.Triumfatorzy pomarańczowej rewolucji nie skonsumowali w pełni szans,jakie wydarzenia te im stwarzały (przynajmniej teoretycznie). Realizacji celu,jakim była akcesja do NATO, przeszkadzały: konflikty w ich obozie, związanyz tym brak ciągłej, zdecydowanej przewagi w parlamencie w trakciekadencji pronatowskiego prezydenta Wiktora Juszczenki (wybory doparlamentu odbyły się w tym czasie dwukrotnie) i konieczność układania sięz opozycyjnymi ugrupowaniami, zwłaszcza z Partią Regionów, któraprogramowo przeciwstawiała się członkostwu kraju w Sojuszu. To premierz tego obozu, Wiktor Janukowycz, ogłosił w 2006 roku wstrzymanie działańproakcesyjnych, ówczesna większość parlamentarna zaś doprowadziła doprzyjęcia Uniwersału Jedności Narodowej, przewidującego, że o wystąpieniu35 Ibidem.36 M. Czajkowski, Pozycja Rosji i Wspólnoty Niepodległych Państw, [w:] E. Cziomer,Międzynarodowe…, op. cit.37 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji, op. cit.60

o członkostwo w NATO ma przesądzić ogólnoukraińskie referendum 38 .W 2008 roku Rada Najwyższa Ukrainy podjęła decyzję o obligatoryjnościprzeprowadzenia ogólnoukraińskiego referendum w sprawie członkostwakraju w NATO 39 . Tym samym Ukraina sama ograniczyła sobie polemanewru.Kwestię akcesji Ukrainy do Paktu Północnoatlantyckiego zamroziłana kilka lat ustawa o zasadach polityki wewnętrznej i zagranicznej państwa,uchwalona przez Radę Najwyższą w marcu 2010 roku z inicjatywy nowowybranego prezydenta Wiktora Janukowycza. Przewidywała onaniewstępowanie Ukrainy do bloków wojskowych.Ukraińcy-NATO: perspektywy referendum akcesyjnegoSygnalizowana wyżej kwestia referendum w sprawie akcesu Ukrainydo NATO przypomina o znaczeniu opinii publicznej dla inicjatywpolitycznych. Przeprowadzane na Ukrainie sondaże uzmysławiają, że –paradoksalnie – od czasu, gdy władze państwowe zaczęły sygnalizować wolęwłączenia kraju do NATO, społeczeństwo było przez wiele lat takiejinicjatywie przeciwne (zob. Wykres 1). Po pierwsze – PaktPółnocnoatlantycki lub kraje go współtworzące wykazywały na przełomiewieku XX i XXI wzmożoną aktywność na kilku frontach bliskich Ukraińcomemocjonalnie i/lub geograficznie. Mowa o interwencji przeciwko Jugosławiioraz w Afganistanie i Iraku. Po drugie – w kształtowanie opiniispołeczeństwa ukraińskiego na temat Sojuszu zaangażowały się popularnena Ukrainie rosyjskie (rosyjskojęzyczne) media. To one przede wszystkimserwowały tezę o agresywności Sojuszu, z upodobaniem „przypominając”mieszkańcom Ukrainy tę „starą prawdę”, lansowaną jeszcze w czasachZwiązku Sowieckiego 40 .38P. Świeżak, Perspektywy referendum w sprawie członkostwa Ukrainy w NATO,„Bezpieczeństwo Narodowe” 2007, nr 3-4; A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.39 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.40 Ibidem.61

cze-02lis-02kwi-03wrz-03lut-04lip-04gru-04maj-05paź-05mar-06sie-06sty-07cze-07lis-07kwi-08wrz-08lut-09lip-09806040200Zwolennicy członkostwa Ukrainy w NATOPrzeciwnicy członkostwa Ukrainy w NATOPrzeciwni udziałowi w głosowaniuNiezdecydowaniWykres 1. Obywatele Ukrainy wobec perspektywy członkostwa kraju w NATO w latach2002-2009.Źródło: Centrum Razumkowa.Przejawy odwrócenia wieloletniego trendu postaw mieszkańcówUkrainy wobec członkostwa kraju w Sojuszu pojawiły się dopiero w związkuz dramatycznymi wydarzeniami na Krymie i we wschodnich obwodachpaństwa w 2014 roku (zob. Wykres 2).6050403020100marzec/kwiecień 2014 czerwiec 2014zwolennicy członkostwa Ukrainy w NATOprzeciwnicy członkostwa Ukrainy w NATOniezdecydowaniWykres 2. Dynamika stosunku mieszkańców Ukrainy do koncepcji członkostwa w NATO.Źródło: Centrum Razumkowa.62

Od przełomu marca i kwietnia do pierwszej dekady czerwca 2014roku odsetek zwolenników wstąpienia Ukrainy do NATO wzrósł – wedługwyników badań opublikowanych przez Centrum Razumkowa – z 36 do 41procent, przeciwników zaś zmalał – z 48 do 40 procent. W badaniach niewzięła już udziału populacja Krymu.Poparcie dla członkostwa Ukrainy w NATO miało i ma zróżnicowanypoziom, w zależności od regionu kraju i udziału w populacji obywatelinarodowości ukraińskiej oraz rosyjskiej (można też mówić o tożsamościach:ukraińskiej, rosyjskiej, nawet sowieckiej 41 ). Ludność pochodzeniarosyjskiego (o tożsamości rosyjskiej, sowieckiej) zamieszkuje przedewszystkim regiony wschodnie i południowe Ukrainy. Ludność etnicznieukraińska (o tożsamości ukraińskiej) dominuje w dzielnicy centralnej,a zwłaszcza zachodniej. Centrum i Zachód są w związku z tym pronatowskie,zaś Wschód i Południe 42 – antynatowskie (zob. Wykres 3). Donbas i Krym –zauważa Alexander Motyl, amerykański politolog pochodzenia ukraińskiego– były dla Ukrainy jedynie balastem w sensie: ludnościowym (ów znaczącyudział mieszkańców o tożsamości rosyjskiej i sowieckiej), politycznym(poparcie przez miejscowy elektorat prorosyjskiej Partii Regionów),religijnym (dominująca pozycja rosyjskiej Cerkwi) 43 .Niewykluczone więc, że samo uszczuplenie kraju o niektórez obszarów zamieszkałych przez ludność przeciwną członkostwu Ukrainyw NATO może spowodować, iż mieszkańcy pozostałych terytorióww większości opowiedzą się za akcesją do Sojuszu.41 W przypadku mieszkańców Ukrainy tożsamości lokalne bywają nieraz silniejsze niżnarodowe czy etniczne (na ten temat np.: M. Riabczuk, Od Małorosji do Ukrainy, Kraków2002). Osłabiona identyfikacja ze społeczeństwem jako takim (narodem), z państwemrównież, może rzutować i zapewne rzutuje na postawy wobec kwestii takich, jakpotencjalne członkostwo kraju w NATO bądź UE.42 Autorzy raportu z badań, których wyniki prezentuję, nie poinformowali, jakoby nie moglidotrzeć do respondentów ze wschodnich obwodów ogarniętych działaniami zbrojnymi.43 M. Zawadzki, Niech sobie Rosjanie zabiorą Donbas, „Gazeta Wyborcza” 20-21 września2014.63

80706050403020100Region zachodni Region centralny Region południowy Region wschodniZwolennicy wstąpienia Ukrainy do NATOPrzeciwnicy wstąpienia Ukrainy do NATONiezdecydowaniWykres 3. Stosunek do idei członkostwa Ukrainy w NATO w makroregionach kraju.Źródło: Centrum Razumkowa.To chyba właśnie mieli na względzie politycy ukraińscy, którzy wewrześniu 2014 roku zasygnalizowali wolę wznowienia starań krajuo członkostwo w NATO (m.in. ówczesny premier Arsenij Jaceniuk) 44 orazzebranie wymaganych 3 mln podpisów pod wnioskiem o organizacjęogólnoukraińskiego referendum w tej sprawie (była premier JuliaTymoszenko). „Nie mamy wątpliwości – powiedziała Tymoszenko – żewejście do NATO w możliwie najkrótszym terminie będzie jednymz czynników zakończenia wojny i przywrócenia pokoju, powrotu donormalnego życia” 45 . Równocześnie Tymoszenko przywołała wypowiedźkończącego kadencję szefa NATO, Andersa Fogha Rasmussena, że „Ukrainazostanie członkiem NATO, jeśli tego zechce i jeśli spełni koniecznekryteria” 46 .Rachuby czołowych ukraińskich polityków wydają się (a przynajmniejwydawały się wtedy) niepozbawione podstaw także dlatego, że Kijów44 Jaceniuk: Ukraina chce członkostwa w NATO, [z:] www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1223469,Jaceniuk-Ukraina-chce-czlonkostwa-w-NATO [03.09.2014].45Mówiąc to Tymoszenko wyraziła nadzieję, że referendum odbędzie się wrazz przyspieszonymi wyborami parlamentarnymi pod koniec października 2014 roku.46Partia Tymoszenko inicjuje referendum ws. członkostwa Ukrainy w NATO,[z:] http://www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1219272,Partia-Tymoszenko-inicjujereferendum-ws-czlonkostwa-Ukrainy-w-NATO[31.08.2014].64

wstąpił na drogę demokratycznych przemian, a utrata Krymu oznaczarozwiązanie problemu obcych wojsk na terytorium kraju, co NATOpodnosiło wcześniej jako przeszkodę w uzyskaniu przez Ukrainęczłonkostwa w Sojuszu.Nie brakuje jednak głosów studzących optymizm proatlantyckichpolityków. Po pierwsze – kalkulacje, że liczba zwolenników akcesu doSojuszu (nawet po odłączeniu Krymu oraz południowo-wschodnich rubieżykraju) okaże się w bliskiej perspektywie wystarczająca, aby dać politykomzielone światło do starań akcesyjnych, może być iluzoryczna. Przez całe lataprzecież nie prowadzono na Ukrainie żadnej kampanii edukacyjnej, którastanowiłaby przeciwwagę dla propagandy rosyjskiej i tłumaczyłaby, czymSojusz jest i czym może skutkować akcesja kraju do jego struktur. Po drugie– naiwnością jest liczyć na to, że Plan działania na rzecz członkostwaw NATO zostanie Ukrainie rychło zaproponowany. Gruzja, dużo bardziejstabilna i zaawansowana w spełnianiu wymogów TraktatuWaszyngtońskiego, wciąż nie otrzymała takiego planu, mimo że liczyła na tow związku ze szczytem Sojuszu w Walii we wrześniu 2014 roku 47 . Po trzecie– gorączkowe dążenie do przeprowadzenia referendum, w swej intencjipronatowskiego, może mobilizować na terenach kontrolowanych przezwładze w Kijowie przeciwników akcesji kraju do Sojuszu i stanowić zarzewieniepokojów – także separatystycznych i/lub inspirowanych przez Moskwę 48 .Prezydent Federacji Rosyjskiej, Władimir Putin, dzień po ratyfikowaniu przezRadę Najwyższą Ukrainy oraz Parlament Europejski UmowyStowarzyszeniowej, zażądał „renegocjacji części handlowej” tej umowy.Równocześnie ostrzegł, że „wszelkie dążenia do zmiany ukraińskiego prawa,mające na celu lepsze dostosowanie go do regulacji unijnych, zostanąuznane przez Rosję za naruszenie porozumienia o 15-miesięcznej przerwie[uzgodnionej zresztą pod presją Rosji, a dotyczącej wprowadzenia części47Niemcy przycichli przy niedźwiedziu. Merkel nie chce Gruzji w NATO,[z:] http://www.tvn24.pl/wiadomosci-ze-swiata,2/niemcy-przycichli-przy-niedzwiedziumerkel-nie-chce-gruzji-w-nato,435024.html[09.09.2014]; W. Wojtasiewicz, Pakiet NATOdla Gruzji, „Nowa Europa Wschodnia”, [z:] http://www.new.org.pl/1932,post.html[09.09.2014]; В. Трюхан, Референдум про вступ до НАТО – гра на межі фолу,[z:] http://www.eurointegration.com.ua/experts/2014/09/9/7025819/view_print/[08.09.2014]; М. Сунгуровський, Потрібно бути реалістами і домовлятися зісоюзниками, а не з НАТО, [z:] http://razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=1150[10.09.2014].48 Podkreślali to ukraińscy uczestnicy konferencji „NATO-Polska-Ukraina. Partnerstwo dlaPokoju. 20 lat później”, która odbyła się w Rzeszowie w dniach 29-30 września 2014 roku.65

handlowej wspomnianej umowy], uzasadniające działania odwetowe” 49 .Mimo, że ówczesny szef Komisji Europejskiej, Manuel Barroso, stwierdziłw odpowiedzi stanowczo, iż „Umowa Stowarzyszeniowa pozostajeporozumieniem dwustronnym i zgodnie z prawem międzynarodowymwszelkie zmiany mogą być wprowadzane tylko na prośbę jednej ze stronoraz za zgodą drugiej”, przykład ten potwierdzał brak gotowości Kremla dozaakceptowania prozachodniego (w tym proatlantyckiego) kursu Kijowa.Potrzeba nowej doktryny powstrzymywania i nowego „planuMarshalla”W związku z przywołanymi wyżej faktami i opiniami zasadne wydajesię pytanie o warunki umożliwiające ustabilizowanie sytuacji na Ukrainie,umocnienie demokratycznego ustroju tego państwa, wzrost gospodarczyi poprawę bytu mieszkańców, w konsekwencji zaś akces do UniiEuropejskiej i podnoszone dziś jako priorytet włączenie do grona państwsygnatariuszy Traktatu Waszyngtońskiego, co miałoby urealnićbezpieczeństwo państwa.Być może warto sięgnąć pamięcią do czasów tuż po II wojnieświatowej, kiedy ówczesny Związek Sowiecki rozwijał politykęekspansjonistyczną, wykorzystując obecność swych wojsk na rozległychobszarach Europy Środkowo-Wschodniej i dramatyczną sytuację socjalnąpowojennych społeczeństw Europy Zachodniej, sprzyjającą umacnianiu sięugrupowań komunistycznych i krzewieniu rewolucyjnych idei. To w takichokolicznościach Stany Zjednoczone zdecydowały się na bezprecedensowe,wielotorowe wsparcie krajów europejskich 50 . Zrobiły to powielomiesięcznych próbach dyplomatycznego zabiegania o zapewnieniekrajom Europy szansy odbudowy i rozwoju w warunkach demokracji. HenryKissinger zauważa w swej „Dyplomacji”, że kierownictwo jego państwadługo nie mogło zrozumieć – pomimo sugestii Winstona Churchilla – żez Moskwą (Stalinem) nie sposób porozumieć się w myśl zasad, którymisamo się kierowało, że miękkie oddziaływanie (perswazja) jestnieskuteczne. ZSRS traktował rzeczywistość w kategoriach wpływówekstensywnych, tj. terytoriów pozyskiwanych, uzależnianych. Liderzy49Putin żąda zmian w umowie stowarzyszeniowej UE-Ukraina,[z:] http://wyborcza.pl/1,91446,16707776,_FT___Putin_zada_zmian_w_umowie_stowarzyszeniowej.html [08.09.2014].50 H. Kissinger, Dyplomacja, Warszawa 2002.66

państwa nie byli skłonni (nie potrafili) rozwiązywać sporów z sąsiadami naforum międzynarodowym. Preferowali rozstrzyganie kwestii spornychw relacjach dwustronnych, wykorzystując przewagę potencjału swego krajui używając argumentów siłowych. Tym, co mogło ich powstrzymać, skłonićdo wycofania – była jedynie siła 51 .Przełom w podejściu USA do problemu powojennej Europyi sowieckiej ekspansji, zagrażającej nie tylko krajom Europy Środkowo-Wschodniej, ale również Zachodniej, był skutkiem m.in. tzw. długiegotelegramu, jaki w lutym 1946 roku nadał z Moskwy do Waszyngtonu GeorgeKennan – wówczas młody dyplomata pracujący w amerykańskiejambasadzie w stolicy Związku Sowieckiego. Dowodził on, że postępowanieZwiązku Sowieckiego wyrasta zarazem z tradycji carskiego ekspansjonizmu,jak i celów komunistycznej ideologii, zakładających jej „transfer” wszędzie,gdzie to możliwe. Do tego – pisał – u podstaw „neurotycznego spojrzeniaKremla na sytuację światową leży instynktowne, rosyjskie poczucie brakubezpieczeństwa”, wywodzące się z wielowiekowych zmagań społeczeństwaruskiego/rosyjskiego z wojowniczymi plemionami nomadów, w czasachwspółczesnych zaś wzmocnione konfrontacją z bardziej zaawansowanymicywilizacyjnie krajami Zachodu 52 .W uzupełnieniu konstatacji Kennana warto przytoczyć niektórebodaj uwagi Richarda Pipesa, znawcy dziejów Rosji i Związku Sowieckiegooraz mentalności rosyjskiego/sowieckiego społeczeństwa. Jego zdaniempolityka zagraniczna Moskwy jest konsekwencją prawosławia – osadzonegow tradycji Kościoła bizantyjskiego, zarazem konserwatywnegoi antyintelektualnego wskutek obawy o naruszenie niepodważalnych –zdaniem jego hierarchów – prawd religijnych. Zespolone z władzą w sposóbsymbiotyczny, prawosławie jako światopogląd skutkowało swoistymizolacjonizmem kraju i jego pogardą dla innych państw i społeczeństw 53 .Co prawda od czasów cara Piotra I (Wielkiego), czyli od przełomuXVII i XVIII stulecia, Rosja ulegała stopniowej okcydentalizacji (w sensieinstytucjonalnym oraz w sposobie myślenia i postępowania jej elit), leczrewolucja październikowa w 1917 roku przerwała ten proces. Miejscezapatrzonych w Zachód carskich dygnitarzy i urzędników zajęli członkowiemarginalizowanej w okresie caratu drobnej burżuazji, nasiąknięci„konserwatyzmem, antyintelektualizmem, ksenofobią” – cechami51 Ibidem.52 Ibidem.53 R. Pipes, Rosja, komunizm i świat. Wybór esejów, Kraków 2002.67

o prawosławnym rodowodzie i równie ortodoksyjnym, choć nowymideologicznie, komunistycznym obliczu 54 .Różnica pomiędzy Rosją (sprzed rewolucji październikowej, porewolucji i postsowiecką) a krajami świata zachodniego wyraża się takżew stosunku do takich wartości, jak wolność i równowaga. Tym, co zdaje siębyć fundamentem świata zachodniego, kapitalistycznego, jest – z jednejstrony – wolność indywidualna, z drugiej zaś względna stabilność(czytelność) uwarunkowań ustrojowych, niezbędna dla prowadzeniaefektywnej wymiany handlowej. W państwie takim jak Rosja, wyrosłymz gospodarki rolnej i ufundowanym/„osadzonym” na przemyśleskoncentrowanym na eksploatacji zasobów (tak było w czasach ZwiązkuSowieckiego i tak jest również teraz) 55 , trudno o myślenie w kategoriachwymiany satysfakcjonującej obie strony 56 . Państwo totalitarne lubo cechach totalitarnych potrzebuje przede wszystkim nie partnerów, leczwasali i wrogów.Zdaniem rosyjskiego polityka Grigorija Jawlińskiego obecni liderzyRosji odkurzyli sowiecką doktrynę ograniczonej suwerenności. Chcąkontrolować krnąbrnego sąsiada destabilizując jego sytuację i niepozwalając na efektywną politykę prozachodnią 57 . Odpowiedzią na tęstrategię powinna być odpowiednia kontrpropozycja, coś na kształtpowojennej strategii powstrzymywania (Trumana) i planu Marshalla 58 .Strategia powstrzymywania, przedstawiona przez prezydenta USAHarry’ego Trumana w marcu 1947 roku, przewidywała „jednostronnąpomoc polityczną, wojskową i gospodarczą USA dla państwprzeciwstawiających się komunistycznemu zagrożeniu” 59 . Istotnym etapemtej strategii było utworzenie Paktu Północnoatlantyckiego. Plan Marshallaz kolei (dokładnie Europejski Plan Odbudowy i Rozwoju) był finansowogospodarczymkomponentem doktryny Trumana (uzupełnieniem jegokomponentu politycznego i militarnego). Został ogłoszony w czerwcu 1947roku przez ówczesnego sekretarza stanu USA George’a Marshallai skierowany do krajów, które ucierpiały wskutek działań wojennych 60 .Przyjęły go kraje pozostające w kręgu oddziaływania zwycięskich mocarstw54 Ibidem.55 M. Czajkowski, Pozycja Rosji…, op. cit.56 R. Pipes, Rosja, komunizm i świat…, op. cit.57 Szczur jak chomik, „Gazeta Wyborcza” 4-5 października 2014.58 H. Kissinger, Dyplomacja, op. cit.59 R. Kupiecki, Siła i solidarność. Strategia NATO 1949-1989, Warszawa 2012.60 Ibidem; H. Kissinger, Dyplomacja, op. cit.68

zachodnich (także zależne od nich niemieckie strefy). Odrzuciły natomiast –pod naciskiem Związku Sowieckiego – kraje zależne od Moskwy 61 . W latachobowiązywania Planu (1948-1951) USA przekazały łącznie szesnastu krajom12,5 mld dolarów 62 . W efekcie w 1952 roku produkcja w krajachbeneficjentachosiągnęła lub przekroczyła stan sprzed wojny 63 .Zamiast wniosków…Pierwszy Sekretarz Generalny NATO, generał Hastings Lionel Ismay,miał powiedzieć, że Sojusz powstał w trzech celach: to keep the Russiansout, the Americans in, and the Germans down. Innymi słowy: po pierwsze –chciano powstrzymać Rosjan od wkroczenia na teren krajów tzw. wolnego(niekomunistycznego) świata, w których nie byli jeszcze obecni, po drugie –chciano utrzymać obecność Amerykanów w Europie (mieli być militarnąi polityczną gwarancją niezależności od Moskwy państw, które w tęzależność jeszcze nie popadły), wreszcie – po trzecie – chciano miećnarzędzie, które zapewni, że Niemcy pozostaną pod kontrolą społecznościmiędzynarodowej. Zamysł ten generalnie powiódł się. Wydaje się, że jakoideę można go odnieść do współczesnej Ukrainy: to kraj niczym powojenneNiemcy Zachodnie, dopiero budujący demokrację, dotknięty głębokimkryzysem gospodarczym, nadto zagrożony przez ekspansjonistyczną Rosję,która chce go zwasalizować. Różnica polega na tym, że Amerykanie i innepotęgi zachodniego świata nie są in, lecz out – poza Ukrainą. Nie stanowiąwięc gwarancji, jak w czasach po II wojnie światowej wobec NiemiecZachodnich, że Rosjanie „nie postąpią dalej” niż są obecni dzisiaj.Że ewentualna pomoc materialna, finansowa, militarna oferowanaKijowowi będzie mogła do adresata dotrzeć i zostanie właściwie przezeńwykorzystana. Że rozwój gospodarczy Ukrainy i jej demokratyzacja będąmogły postępować bez większych przeszkód i że kraj ten w końcu spełnikryteria wymagane od kandydatów do członkostwa w NATO.Pytanie brzmi zatem: jak zapewnić Ukrainie takie warunki? Co możepozwolić temu państwu (w kształcie, jaki jeszcze zachowało) to keepRussians out, and Ukrainians up? - by sparafrazować przytoczonepowiedzenie. Czy na terenie Ukrainy muszą zainstalować się obce wojska,czy też dla ustabilizowania jej sytuacji wystarczą środki pozamilitarne? Jeśli61 Ibidem.62 N. Davies, Europa: rozprawa historyka z historią, Kraków 1999.63 A. Garlicki, Pieniądze za kurtyną, „Polityka” 2002, nr 22.69

obecność wojsk jest konieczna, to czy powinni to być żołnierze USA i/lubinnych krajów NATO? Sami czy wraz z siłami innych krajów i/lub organizacji:Wspólnoty Niepodległych Państw, OBWE, Unii Europejskiej, ONZ? Jak dużapowinna być pomoc materialna i finansowa (militarna?) udzielona Ukrainie,w myśl jakich zasad i przez kogo winna być realizowana (przypomnijmy, żeplan Marshalla przewidywał pomoc bezzwrotną 64 , co nie znaczyfilantropijną 65 )?Kwestii do rozstrzygnięcia jest sporo. Zasygnalizowane nie sązapewne wszystkimi. Na pewno jednak społeczność międzynarodowapowinna zająć wobec nich zdecydowane stanowisko, jeśli chce zapewnićstabilność (i możliwość rozwoju) Europie Wschodniej i jej sąsiedztwu (Rosjinie wykluczając).64 Ibidem.65 R. Kupiecki, Siła i solidarność…, op. cit.70

Rozwój ukraińskiej polityki ochrony cyberprzestrzeniVolodymyr StreltsovCharkowski Regionalny Instytut Administracji PublicznejNarodowa Akademia Administracji Publicznej przy Prezydencie UkrainyUdoskonalenie systemów przekazu, przechowywania oraz ochronyinformacji, opracowanie nowych technologii informacyjnych orazoprogramowania, zwiększenie zdolności broni informacyjnej oraz zasobówz nią powiązanych, wzrost ilości przypadków prowadzenia wojnyinformacyjnej przez wiodące kraje świata wymagają rozbudowyskutecznych mechanizmów formowania oraz realizacji interesównarodowych Ukrainy w dziedzinie bezpieczeństwa cybernetycznego.Opracowania dotyczą pytań o teoretyczne oraz praktycznekomponenty bezpieczeństwa informacyjnego, tworzenia aparatupojęciowego lub zwalczania przejawów przestępczości w sferzecybernetycznej. Zbyt mało uwagi poświęca się jednak analizie alternatywdla rozwoju narodowego systemu obrony cybernetycznej w świetlemiędzynarodowych inicjatyw w tym obszarze.Celem niniejszego artykułu jest wyznaczenie kierunków rozwojunarodowego systemu obrony cybernetycznej Ukrainy w świetle inicjatywmiędzynarodowych oraz doświadczenia czołowych krajów świata.Ewolucja zasad organizacji bezpieczeństwa zbiorowego w świetlezagrożeń cybernetycznychSzybka zmienność zagrożeń oraz większa złożoność systemówinformacyjno- komunikacyjnych wymagają zwrócenia należytej uwagi napytania o bezpieczeństwo cybernetyczne. Element cybernetyczny stał sięnieodłączną częścią wszelkich konfliktów wojskowych. Co najmniejczterdzieści krajów na świecie posiada zdolność oraz jasne, strategiczneramy działania dla prowadzenia ofensywnych, defensywnych lubpowstrzymujących operacji cybernetycznych. Nacisk na hybrydowycharakter współczesnych konfliktów wojskowych poddaje w wątpliwośćartykuł 5. Traktatu Północnoatlantyckiego oraz dokumenty założycielskieinnych organizacji bezpieczeństwa zbiorowego. Jak dotychczasniedostatecznie rozbudowany oraz nieuzgodniony zostaje cały szereg sprawzwiązanych z funkcjonowaniem cyberprzestrzeni wraz z wszystkimi jego71

zagrożeniami dla systemu bezpieczeństwa zbiorowego. SojuszPółnocnoatlantycki stara się iść z duchem czasu, a czasem nawetwyprzedzać go w obszarze reagowania na zagrożenia cybernetyczne. NATOprzez ostatnie sześć lat zajmowało się udoskonalaniem politykicyberbezpieczeństwa. Począwszy od ataków cybernetycznych z 2007 rokuna krajową infrastrukturę sieciową jednego z państw członków Sojuszu orazszczytu w Bukareszcie w 2008 roku, na którym zostały podniesione pytaniadotyczące rozwoju pogłębionej polityki cyberbezpieczeństwa, kończącspotkaniem ministrów obrony państw członków NATO w czerwcu 2014roku, na którym została przyjęta decyzja o wprowadzeniu nowej politykibezpieczeństwa zbiorowego NATO, której jednym z głównych celów jestobrona cybernetyczna, a głównym priorytetem ochrona systemówinformacyjno-komunikacyjnych należących i wykorzystywanych przezSojusz.Nowa polityka ukierunkowana jest na poprawę systemu zarządzaniacyberobroną, wprowadzenia tematyki obrony cybernetycznej do planówoperacyjnych oraz strategicznych. Ponadto polityka ta określa sposobyzwiększenia poziomu świadomości i edukacji, a także zakłada zwiększonąwspółpracę NATO z sektorem przemysłowym poprzez wymianę informacjioraz wspólne zarządzanie łańcuchami dostaw.Sojusznicy w ramach NATO dążą również do intensyfikacji wymianyinformacji oraz wzajemnej pomocy w obszarze zapobiegania i łagodzeniaskutków ataków cybernetycznych, jak również odbudowy infrastrukturyinformacyjno-komunikacyjnej. Zwiększenie zdolności Sojuszu w tejdziedzinie zależy od zapewnienia przez państwa członkowskieodpowiedniego poziomu ochrony krajowych systemów informacyjnokomunikacyjnych,które są kluczowe dla realizacji przez NATO swoich zadań.W praktyce stwarza to możliwości dla krajów członków Sojuszu, które mogąskorzystać z już istniejącego doświadczenia w zakresie ochrony kluczowejinfrastruktury poprzez wymianę informacji, najlepszych praktyk,prowadzenie wspólnych ćwiczeń z zakresu cyberochrony.Tak więc element cybernetyczny staje się fundamentalną zasadąfunkcjonowania zarówno organizacji bezpieczeństwa zbiorowego, jaki formacji wojskowych, które nie zawsze są finansowane przez państwo.Niemniej jednak otwarte pozostaje pytanie w jakich warunkach atakcybernetyczny będzie uważany za taki atak, do którego zastosowanieznajdzie art. 5. Traktatu Północnoatlantyckiego.72

Zapobieganie zagrożeniom cybernetycznym – kontekstmiędzynarodowyZ pewnością tylko wprowadzenie wspólnie uzgodnionych krajowychpolityk cyberochrony, a także pogłębienie współpracy właściwych jednostekna arenie międzynarodowej są w stanie częściowo ograniczyć ultra-szybkiwyścig cyberzbrojeń. Dosyć wątpliwym instrumentem jest międzynarodowareglamentacja oraz decyzje podjęte w ramach organizacjimiędzynarodowych (OBWE, ONZ) na podstawie odpowiednichdokumentów. Jako przykład może służyć Konwencja Rady Europyo cyberprzestępczości, przyjęta w 2001 roku, do której nie przyłączyły sięświatowe centra cyberaktywności. Można podać szereg inicjatyw, któremiały dać impuls do tworzenia wspólnej polityki międzynarodowejw dziedzinie bezpieczeństwa cybernetycznego. Są to między innymiopublikowane w 2011 roku: inicjatywa USA „Międzynarodowa strategia narzecz działań w cyberprzestrzeni” oraz alternatywny punkt widzeniaFederacji Rosyjskiej w postaci „Konwencji w sprawie zapewnieniamiędzynarodowego bezpieczeństwa informacyjnego”.Jednym z kamieni węgielnych tych dokumentów jest naruszeniesuwerenności przestrzeni informacyjnej państwa, co określa się jako jednoz głównych zagrożeń. Dotyczy to w szczególności bezprawnegowykorzystania zasobów informacyjnych innego państwa bez jego wiedzyoraz działalności w przestrzeni informacyjnej w celu podważenia systemupolitycznego, gospodarczego oraz społecznego, a także wpływupsychologicznego na społeczeństwo w celu jego destabilizacji. Stanowi todość ciekawe stwierdzenie, zwłaszcza z uwagi na procent państwowychzasobów środków masowego przekazu oraz kontrolę działalności serwisówspołecznościowych i zasobów internetowych. Działania na rzeczograniczonego wykorzystania przestrzeni informacyjnej w pełniodpowiadają konserwatywnemu rozumieniu „suwerenności informacyjnej”oraz są uzasadnione koniecznością zwalczania ataków informacyjnych,związanych z dyskredytacją obecnej władzy, ustroju politycznego orazpodważania wartości społecznych i kulturowych.Ukraińsko-rosyjski konflikt w 2014 roku zademonstrował podwójnysens tezy o granicach przestrzeni informacyjnej państwa. W przypadkuFederacji Rosyjskiej przestrzeń informacyjna państwa kończy się tam, gdziekończy się tzw. „Russkij Mir”. Ograniczony dostęp do alternatywnych źródełinformacji, innych niż rządowe, w obrębie kraju pozwala zniekształcać obraz73

wydarzeń oraz przeprowadzać „obróbkę psychologiczną” mieszkańcóww celu skonsolidowania społeczeństwa, przedstawiając resztę świataw postaci wroga. Nie wiadomo jednak w których organach systemusądowniczego powinny zostać udowodnione takie destrukcyjne przejawy,jak dezinformacja oraz utajenie informacji w celu zniekształceniaśrodowiska psychicznego i duchowego społeczeństwa, erozji tradycyjnychwartości kulturowych, moralnych, etycznych i estetycznych, ekspansjainformacyjna, przejęcie kontroli nad krajowymi zasobami informacyjnymiinnego państwa itp. Nawet jeśli podobne organy zostaną utworzone naszczeblu międzynarodowym, nie będzie łatwo udowodnić takich działań,dlatego że państwo zawsze będzie mogło odwołać się do „suwerennościinformacyjnej” oraz tajemnicy państwowej, które zawsze będą stawiane narówni z demokratycznymi zasadami funkcjonowania współczesnychśrodków masowego przekazu, które nadal są spisywane przez wiodącychgraczy na świecie.I znów: wniesione we wrześniu 2011 roku do rozpatrzenia naZgromadzeniu Ogólnym ONZ przez Chińską Republikę Ludową, FederacjęRosyjską, Tadżykistan oraz Uzbekistan „Zasady zapewnieniamiędzynarodowego bezpieczeństwa informacyjnego” są po prostu kolejnąpróbą nałożenia pewnych ograniczeń w korzystaniu z przestrzeniinformacyjnej, bez poruszenia kwestii sankcji wobec osób naruszającychzakaz stosowania technologii informacyjno-komunikacyjnych w aktachagresji, które zagrażają pokojowi oraz bezpieczeństwu, a takżerozpowszechniania broni informacyjnej oraz jej technologii.Coraz większy nacisk kładzie się na zachęcenie do prowadzeniacyberataków podmioty niepaństwowe. Tak jak w przypadku tradycyjnychdziałań wojennych używanie outsourcingu do prowadzenia operacjicybernetycznych staje się trendem współczesności. Jest prawie niemożliwedo określenia, czy atak internetowy został zorganizowany przez rządowychlub przez lojalnych wobec rządu hakerów, czy też podmioty działające nawłasną rękę. Niedostateczna koordynacja mechanizmów współpracy napoziomie międzypaństwowym oraz ograniczony zakres sankcji dla państwagresorów w przypadku udowodnienia winy, nie wspominając o innychkonsekwencjach, których skuteczność wpływu jest w ten sposób dosyćwątpliwa, wprowadzają na porządek dzienny agendy rozbudowęskutecznych instrumentów wzajemnego odstraszania w cyberprzestrzeni.Ponadto, przedmiotem ciągłych sporów były oraz będą granicemiędzynarodowej oraz państwowej kontroli Internetu, jak również74

poszanowanie suwerenności w przypadku dochodzenia przez organyścigania jednego państwa przestępstw dokonanych z terytorium innegopaństwa, bez informowania odpowiednich struktur państwa z któregocyberatak pochodził.W warunkach rozwoju gospodarki opartej na wiedzy podstawowymproblemem jest ochrona praw własności intelektualnej, w której ważną rolęodgrywa data rejestracji rezultatów badań. Posiadając odpowiednienarzędzia na potrzeby szpiegostwa cybernetycznego przedsiębiorstwa orazpaństwa otrzymują szybki dostęp do potrzebnych informacji, a takżewyprzedzają rynek, tym samym uzyskując dodatkowy przychód.W rzeczywistości możliwości w cyberprzestrzeni wyłoniły na powierzchnięproblemy międzypaństwowego oraz wewnątrzpaństwowego zaufania, którewymaga wzmocnienia tylko i wyłącznie drogą współpracy strukturodpowiedzialnych za bezpieczeństwo cybernetyczne oraz obiektówinfrastruktury krytycznej, jak również przeszkolenia klasy politycznejw zakresie istniejących zagrożeń.Ukraina ma realną szansę wykorzystać swoją obecną sytuację i staćsię aktywnym uczestnikiem tych procesów na arenie międzynarodowej.Z jednej strony pomogłoby to poprawić wizerunek kraju (jako kontynuacjapolityki rozbrojenia oraz redukcji potencjałów wojskowych), a z drugiejwpływać na kształt dokumentów końcowych w zakresie danego problemu,które opracowywane są w ramach komisji, grup eksperckich, organówkonsultacyjnych oraz koordynujących ONZ, które obecnie są zaangażowanew kształtowanie polityki ONZ w sferze międzynarodowego bezpieczeństwainformacyjnego oraz globalnego cyberbezpieczeństwa.Ukraińskie realia w sferze cyberbezpieczeństwaJak wspomniano powyżej, Ukraina jest jednym z niewielu krajów,które ratyfikowały Konwencję Rady Europy o cyberprzestępczości, przyjętąprzez Komitet Ministrów Rady Europy w listopadzie 2001 roku.Jednocześnie Ukraina była pierwszym krajem spoza Sojuszu, który rozpocząłz NATO konsultacje eksperckie na wysokim szczeblu w sprawiecyberbezpieczeństwa oraz deklarował zainteresowanie w wypracowaniuuniwersalnych międzynarodowych instrumentów prawnych odnoszącychsię do tego obszaru. Pod koniec 2008 roku, z inicjatywy SłużbyBezpieczeństwa Ukrainy, zainicjowano powstanie pod egidą WspólnejGrupy Roboczej Ukraina-NATO do spraw reform wojennych Podgrupy75

Roboczej do spraw cyberobrony, która miała dać impuls do stworzeniakoncepcji współpracy Ukrainy z Sojuszem Północnoatlantyckim w tejdziedzinie. W kwietniu 2009 roku Kwatera Główna NATO wystosowaładokument „Ramy współpracy w dziedzinie obronny cybernetycznejpomiędzy NATO a państwami partnerskimi”. Maj 2009 roku wyróżnił sięprzeprowadzeniem konsultacji eksperckich w Kwaterze Głównej NATOw sprawie obrony cybernetycznej.W rezultacie rozmów przedstawiciele NATO zarekomendowaliUkrainie opracowanie narodowej strategii zwalczania zagrożeńcybernetycznych, rozwoju infrastruktury cyberobrony oraz systemureagowania na tego typu zagrożenia. Od Departamentu Nauki NATOotrzymano propozycję udzielenia Ukrainie wsparcia finansowego na rozwójwyżej wspomnianej infrastruktury. Ponadto Ukraina ogłosiła gotowość donawiązania współpracy z innymi instytucjami NATO (Komitet PlanowaniaObrony Cywilnej), jak również niektórymi członkami Sojuszu orazpaństwami partnerskimi (Turcja, Estonia, Finlandia).W 2010 roku odbyły się trzy rundy konsultacji ekspertów Ukraina-NATO do spraw obrony cybernetycznej. Ukraińscy eksperci dokonali analizypaństwowej legislacji oraz normatywno-prawnego zabezpieczeniadziałalności w dziedzinie obrony cybernetycznej, struktury organizacyjnejoraz odpowiedzialności organów władzy państwowej Ukrainy, ogólnegoprzeglądu ukraińskich zdolności technicznych oraz operacyjnych.W 2011 roku konsultacje przede wszystkim dotyczyły opracowaniaprojektu strategii Ukrainy w zakresie bezpieczeństwa cybernetycznego orazwsparcia legislacyjnego dla współpracy sektora publicznego i prywatnego.Ale pomimo wsparcia Sojuszu na Ukrainie nadal brak jestwytycznych w zakresie krajowej polityki z dziedziny bezpieczeństwacybernetycznego, które wprowadziłyby terminologiczne ujednolicenie pojęćz zakresu cyberbezpieczeństwa, pozwoliły na stworzenie ogólnokrajowychmiędzyresortowych struktur koordynujących i jasno zdefiniowały problemyorganizacyjno-kadrowe oraz wsparcia technologicznego.Głównymi dokumentami powinny stać się Koncepcja politykiochrony cyberprzestrzeni oraz Narodowy Program OchronyCyberprzestrzeni na lata 2015-2017, przyjęte przez Gabinet MinistrówUkrainy oraz opracowane przez poszczególne ministerstwa we współpracyz międzynarodowym środowiskiem eksperckim, biznesem orazspołeczeństwem. Pozwoli to stworzyć system obrony cybernetycznejprzedsiębiorstw infrastruktury krytycznej, własności prywatnej oraz76

organów władzy publicznej, a także podkreślić konieczność ciągłegoszkolenia odpowiednich warstw społeczeństwa, od studentów dourzędników państwowych. Obowiązkowym elementem takiego systemupowinno być wprowadzenie osób upoważnionych do sprawbezpieczeństwa cybernetycznego, tak w organach władzy publicznej, jakrównież w biznesie, które zapewniałyby realizację procesu bezpieczeństwana miejscu oraz koordynowały swoje działania z odpowiednimi jednostkamina szczeblu centralnym.Roczne sprawozdania na temat stanu bezpieczeństwacyberprzestrzeni Ukrainy stałyby się elementem szerokiej kampaniiinformacyjnej w społeczeństwie. Można zaproponować wprowadzenieindeksu cyberbezpieczeństwa na zasadzie wrażliwości serwerów DNSobsługujących adresy organów władzy publicznej, zainfekowanych hostówwykorzystywanych przez organy władzy, liczbie zagrożeń systemu ATLAS,a także wprowadzenie w oparciu o indeks badań porównawczych organówwładzy.W związku z tym, w oparciu o istniejące analizy oraz kluczowekwestie formowania bezpiecznego środowiska informacyjnego dla Ukrainy,wskazane jest:• opracowanie modelu wsparcia oraz ochrony suwerennościnarodowej przestrzeni informacyjnej, która jest oparta na mnożeniuilości danych o użytkownikach, monitorowaniu segmentu krajowegosieci Internet oraz otrzymaniu możliwości celowego odłączeniaposzczególnych elementów sieci lub jej użytkowników;• zainicjowanie szerokiej kampanii informacyjnej w celu zwiększeniapoziomu świadomości o cyberbezpieczeństwie;• przeprowadzenie audytu w sektorze publicznym w sprawiewykorzystania technologii informacyjno-telekomunikacyjnych orazoprogramowania do celów określenia potrzeby dalszych zamówieńoraz szkolenia pracowników.W tym samym czasie należy zapoczątkować rozwój alternatywnychsposobów rozwiązywania problemów, które nie są postrzegane przezspołeczność międzynarodową jednoznacznie oraz hamują proces tworzeniamiędzynarodowego konsensusu w kwestiach cyberbezpieczeństwa. Ukrainamoże stać się aktywnym uczestnikiem międzynarodowego procesulegislacyjnego w zakresie przeciwdziałania wyzwaniom w sektorzeinformacyjnym.77

CZĘŚĆ IIKonflikt ukraińsko-rosyjski79

Kryzys rosyjsko-ukraiński 2014: przyczyny, charakter,konsekwencjeValeriy KravchenkoDoniecki Uniwersytet NarodowyStosunki między Rosją a Ukrainą, chociaż z nazwy zawsze byłystrategiczne, nigdy nie układały się gładko. Przyczyn tego było wiele,zarówno w historii współczesnego rozwoju politycznego oraz społecznegoobu państw, jak i w bardziej przyziemnych kwestiach – gospodarki orazsektora finansowego. Rosja, z pozycji „starszego brata”, zawsze starała siędoglądać „młodszej siostry” Ukrainy i kierować ją na właściwą drogę.Pomimo powolnej oraz długiej europeizacji w ostatnim czasie, Rosja byłapewna, że ma wystarczająco narzędzi aby powstrzymać Ukrainę przedostatecznym opuszczeniem rosyjskiej strefy geostrategicznych wpływów.Dynamika stosunków dobrosąsiedzkich stopniowo malała, wprostproporcjonalnie do zmniejszania się wzajemnej zależności pomiędzy obomapaństwami, począwszy od upadku Związku Radzieckiego do chwili obecnej.Poważnych kryzysów przez długi czas Ukrainie oraz Rosji udało się jednakuniknąć. Do istotnych napięć zaliczyć można konflikt na wyspie Tuzła,w Cieśninie Kerczeńskiej, w 2003 roku, a także tzw. „wojny gazowe”, którepermanentnie trwają od 2005 roku. Jednak rok 2014 zmienił stan rzeczy.Przyczyny dzisiejszej wojny między Rosją a Ukrainą są wielopłaszczyznoweoraz niejednorodne. W artykule rozważę i scharakteryzuję najważniejszez nich.Rola Ukrainy w polityce RosjiStosunków między Rosją a Ukrainą nie można postrzegać z punktuwidzenia równości aktorów oraz podstawowych kanonów prawamiędzynarodowego, dlatego że nowoczesna Rosja nie przestrzega tychkanonów. Dzisiejsza Rosja umocniła się ekonomicznie w ostatnich latachdzięki sprzedaży bogactw naturalnych i w stosunkach z sąsiadującymi z niąkrajami byłego Związku Radzieckiego oraz bloku socjalistycznego stawiasiebie w znacznie wyższej pozycji. Dotyczy to zarówno dwustronnejpłaszczyzny współpracy, jak i funkcjonowania w ramach międzynarodowychinstytucji regionalnych, w których obecna jest Federacja Rosyjska – WNP,OUBZ, Unia Celna, potencjalnie Unia Euroazjatycka. Rosja, wykorzystując81

symbolikę Związku Radzieckiego dla wewnętrznych oraz zewnętrznychodbiorców (w tym również na Ukrainie), odnosząc się do retoryki ochronypraw rosyjskojęzycznej ludności lub obywateli rosyjskich na sąsiadującychz nią terytoriach, cofa świat do czasów bipolarnej konfrontacji. Głównyodbiorca wiadomości w postaci zwiększania siły militarnej oraz autorytetuRosji z małym prawdopodobieństwem znajduje się, w opinii Kremla,w Kijowie lub w Warszawie. Nowej Rosji powinno słuchać się oraz obawiaćsię (nie: szanować) przede wszystkim w Waszyngtonie oraz Londynie,Paryżu i Brukseli. Ostatnia agresywna polemika rosyjskich środkówmasowego przekazu co do krajów „zgniłego Zachodu” oraz wzrostu„wzorowych państw o największej dbałości o mieszkańca” – Chin oraz KoreiPółnocnej, świadczy o przyspieszonej „sowietyzacji” świadomości Rosjanoraz uproszczeniu myślenia na linii „swój-obcy”, którego celem jest budowamocnego fundamentu dla Putinowskiej cywilizacji imperium rosyjskiego.W odniesieniu do Ukrainy Zbigniew Brzeziński jeszcze w połowie lat90-tych w swojej „Wielkiej Szachownicy” zauważył, iż Rosja nie będziezdolna do odbudowy imperium bez Ukrainy, przewidując konflikt, „NoweBałkany”, w Europie Wschodniej 66 . Utajona faza tego proroctwa wyraźnieprzeciągała się w wyniku słabości gospodarczej oraz politycznej Rosji, któragdy tylko odzyskała siły zagroziła zarówno Ukrainie, Mołdawii, Gruzji,Azerbejdżanowi oraz krajom Azji Środkowej – tradycyjnej strefie wpływów,ale i także innym krajom sąsiadującym z nią w Europie Północneji Wschodniej. Aby zobaczyć to dokładnie należy przestudiować mapęImperium Rosyjskiego, którego narodziny obserwujemy w nowymwcieleniu. Ideologami tego procesu są Dugin, Panarin, Kara-Murza, Starikov,Kunyayev, Borodin oraz szereg innych filozofów „neoeurazjanizmu”,w pracach których już na początku obecnego wieku zostały przedstawionedzisiejsze scenariusze.W zakresie narzędzi używanych przez Rosję na Ukrainie, opróczbrutalnej siły wojskowej, do wykorzystania której niejawnie nawołuje jak narazie Federacja Rosyjska, ulubionym stał się terror gazowy, który pozwalatrzymać w uzależnieniu od zasobów energetycznych nie tylko sąsiadów, alei całą przestrzeń europejską, jak również spekulacje o zamknięciu rynkurosyjskiego dla zagranicznych inwestorów, co powoli ma miejsce.Jednocześnie Rosja nie stanowi wzorcowego ustroju państwa, boryka sięz dużą ilością problemów wewnętrznych, w tym z niestabilnością orazterroryzmem na Północnym Kaukazie, czego dowodem są ataki na dużą66 Z. Brzeziński, Wielka Szachownica, Warszawa 1998.82

skalę w Wołgogradzie jesienią 2013 roku; a także zamrożoną fazą konfliktuw Czeczenii, gdzie prezydent Kadyrow ma coraz większe trudnościz utrzymaniem pod kontrolą radykalnej islamizacji społeczeństwa. W składRosji wchodzi Tatarstan, w którym Tatarzy domagają się szerszej autonomii,a przywódcy wspierają pro-ukraińskich Tatarów Krymskich oraz ich żądaniapod adresem Moskwy. Rosja posiada ogromne i niezagospodarowaneterytoria za Uralem, zagrożone powolną sinizacją. Ekstensywne rolnictwo,oparcie na władzy klanów oligarchicznych, dystrybucja oraz sprzedażzasobów naturalnych, uzależnienie gospodarki od ropy i gazu przyczyniająsię do recesji, stopniowego kryzysu oraz spowolnienia wzrostugospodarczego. Rosja jest obecnie słaba wewnętrznie i to właśnie popychaPutina do agresywnej polityki zewnętrznej. Mała zwycięska wojna naUkrainie, nawet jeśli jej tak nie nazywać w sposób bezpośredni, w opiniiideologów Kremla, poprzez informacje w ramach państwowej maszynypropagandowej dostarczy reżimowi Putina kolejny kredyt nieograniczanegozaufania obywateli oraz bodziec do budowy imperium. Podstawą tegoimperium powinni stać się „przekształceni w zombie” autochtonicznimieszkańcy Rosji oraz marginalne elity, oparte na niewykształconychmasach rosyjskojęzycznego plebsu z peryferii.Putin posiada szeroki dostęp do zasobów ludzkich na Ukrainie.Potencjalnie, podobny scenariusz może być również rozegrany, w pierwszejkolejności, w Mołdawii (Naddniestrze) oraz na Łotwie (gdzie zamieszkujeliczna mniejszość rosyjska). Dlaczego Ukraina była pierwszym celem?Wspomniałem już powyżej o Zbigniewie Brzezińskim. Państwowy proeuropejskiprojekt pod nazwą „Ukraina” z pewnością zagraża imperialnymambicjom Kremla. Dlatego też, aby spowolnić oraz zanegować europejskiwektor rozwoju państwa ukraińskiego, Rosja postawiła na prorosyjskiegopolityka Janukowycza, który cieszył się także niekwestionowanymautorytetem na wschodzie Ukrainy (w strefie obecnego konfliktu). ReakcjaUkraińców na wstrzymanie procedury podpisania UmowyStowarzyszeniowej z Unią Europejską w listopadzie 2013 roku orazEuromajdan, który następnie stał się odskocznią do walki z korupcyjnymreżimem Janukowycza, grożącym wprowadzeniem ustroju rosyjskiego pouchwaleniu tzw. ustaw dyktatorskich w styczniu 2014 roku, pomieszałykarty strategom Kremla. Plan „A” Moskwy przewidywał utrzymanieprezydenta Janukowycza na drugą kadencję w 2015 roku. Plan„B” przygotowany został na wypadek niepowodzenia planu „A” i zakładał tewłaśnie działania, które miały miejsce od marca 2014. Rosja nie mogła83

dopuścić do oddzielenia od siebie Ukrainy, która cywilizacyjnie zmierza doEuropy po zwycięskiej „rewolucji godności” oraz poniesionych ofiarachludzkich, dlatego też pośpiesznie wyciągnięto z szuflady właśnie Plan „B”.Rosyjska agresja na UkrainęWdrożenie tego planu nie było zbyt trudne, pomimo euforii wskutekzwycięstwa na Majdanie i ucieczki Janukowycza, ze względu na słabośćstruktur siłowych zdemoralizowanych oporem narodu ukraińskiego,kradzież mienia oraz ogólny upadek armii w ciągu ostatnich czterech latprezydentury Janukowycza, błędów w planowaniu strategicznym (Rosjiw okresie niepodległości de facto nie brano pod uwagę jako ewentualnegoagresora militarnego), bezczynność Służby Bezpieczeństwa Ukrainy (w 2010roku rozformowano pododdział kontrwywiadu odpowiedzialny za Rosję),ambiwalencję milicji (która wkrótce otwarcie przeszła na stronęprorosyjskich sił na Krymie oraz na wschodzie Ukrainy). W początkowejfazie Rosja użyła scenariusza sprawdzonego w Gruzji, tj. ochrony obywatelirosyjskich na terytorium innego, suwerennego państwa, tym razem naKrymie. Na korzyść Rosji działał status Autonomii Krymskiej, gdzie napotrzeby większej „legitymizacji” działań można było powołać się na władzelokalne, nawet przy pomocy wewnętrznego przewrotu. Kluczową rolę napółwyspie odegrała w końcu lokalizacja rosyjskiej Floty Czarnomorskiejw mieście Sewastopol (w rzeczywistości obiekty Floty Czarnomorskiejzostały rozmieszczone na całym Krymie). Dlatego też obecność rosyjskichwojskowych można było, w razie potrzeby, dosyć szybko i adekwatniewyjaśnić społeczności międzynarodowej. Z kolei przyłączenie Krymu,pomimo patosu i symboliki, nie było ostatecznym celem dla Rosji. Dostępnywe wschodniej i południowej Ukrainie potencjał do konfliktu przyczyniał siędo dalszej destabilizacji sytuacji.Interesujące, że Rosja, wbrew własnemu prawu do interwencjiw celu „pomocy bratniemu narodowi”, zadeklarowanemu 1 marca 2014roku, wciąż nie odważyła się na otwartą akcję wojskową, wykorzystujenatomiast „ukrytą” taktykę wojny hybrydowej 67 . Poprzez wysiłki w celudestabilizacji sytuacji, eskalacja przemocy na wschodzie Ukrainy obejmujeaktywne zaangażowane dywersantów, byłych oficerów GRU i specjalnychoddziałów sił zbrojnych działających w charakterze najemników,67 http://www.vedomosti.ru/politics/news/23467071/sovet-federacii-edinoglasno-odobrilvvod-vojsk-na-ukrainu[30.08.2014].84

koordynowane przez agentów służb wywiadu zagranicznego Rosji. Należydodać, że przedstawiciele wywiadu rosyjskiego w okresie prezydenturyJanukowycza zostali wprowadzeni w szeregi oddziałów siłowych, a takżecentralnych oraz regionalnych zarządów Służby Bezpieczeństwa Ukrainy.Wyjaśnia to całkowitą demoralizację wspomnianych instytucji oraz wyciekinformacji, co znacznie ułatwiło zadanie grupom dywersyjnym. Wartapodkreślenia jest działalność przedstawicieli rosyjskich mass mediów,których relacje z wydarzeń na Ukrainie otwarcie łamią granice etykidziennikarskiej, wykonując polecenia Kremla i zniekształcając informacjeo wydarzeniach. W rzeczywistości dziennikarzy rosyjskich pracującychw Donbasie zaliczyć można do nieodłącznej części dywersyjnych grupterrorystycznych. Oprócz czynników zewnętrznych, wpływających nasytuację we wschodniej Ukrainie, w destabilizację aktywnie włączyli sięprzedstawiciele lokalnych elit, zwykle ściśle powiązani z rządzącą w regioniePartią Regionów oraz Komunistyczną Partią Ukrainy, a także osoby wprostpowiązane z „rodziną” Janukowycza. Lokalny wielki biznes, deklarując swojąpro-ukraińskość, nie wahał się wykorzystać obecnej sytuacji do uzyskaniaprzywilejów ze strony Kijowa, jednak przeliczył się co do nastrojówmieszkańców oraz siły wpływów z zewnątrz. Jeśli osobie z przeszłościąkryminalną (których jest większość wśród aktywistów „sił zbrojnych”samozwańczych republik w Doniecku oraz Ługańsku) dać do ręki brońautomatyczną, trudno będzie ją później odebrać. Znaczący wzrostprzestępczości, powrót Donbasu do sytuacji z lat 90-tych jest bezpośredniąkonsekwencją planowanej dywersji Kremla oraz niespodziewanymrezultatem działań lokalnych biznesmenów.Separatyzm w DonbasieZastosowanie sztucznego separatyzmu jako narzędzia politycznego,zainicjowane od wewnątrz, niemniej jednak finansowane oraz wspieraneprzez Rosję, także ma na celu destabilizację społeczno-politycznego życiaregionu. Mówiąc o nowym zjawisku, jakim jest separatyzm w Donbasie,chciałbym pochylić się nad jego przyczynami. Uznając w pełni ekonomicznąoraz polityczną nieżywotność tego projektu warto zwrócić uwagę naczynniki, które były używane przez polittechnologów na potrzeby jegouzasadnienia. Przede wszystkim mówimy o tzw. tożsamości regionalnej –czymś na wzór greckiego rozumienia patriotyzmu, gdzie polis Sparta byłaprawdziwa ojczyzną Spartan, ale nie całej Grecji (z pewnością nie85

Peloponezu lub Lakonii). Większość mieszkańców Doniecka nie uważa sięza Ukraińców lub Rosjan, ale uważa się za Doniecczan. Tak zlokalizowanatożsamość nie ma nic wspólnego z głęboką historią regionu (Donbas zacząłrozwijać się aktywnie dopiero w XIX wieku), ale jest bezpośrednio związanaz mitami ekonomicznymi oraz migracją mieszkańców w okresie sowieckim(głównie w latach 1930-1960). Większość mieszkańców Donbasu toimigranci, którzy w okresie dwóch pokoleń stracili pamięć o swoichprawdziwych korzeniach oraz ojczyźnie. W związku z tym uważają oni zaswoją ojczyznę Związek Radziecki, który zapewnił im mieszkania,wynagrodzenie oraz pakiet socjalny. „Sowietyzacja” świadomościpostępowała w miarę trwania Związku Radzieckiego, a jego utrata oznaczaładla nich utratę ojczyzny. Zdecydowana większość tych obywateli podwzględem społecznym należała kiedyś do klasy przodującej – proletariaturobotniczego. Nie jest tajemnicą, że profesje takie jak górnictwo czyhutnictwo były najlepiej opłacanymi oraz szanowanymi w społeczeństwieradzieckim. Straciwszy nagle wszystko w czasach bolesnego przejściaUkrainy do gospodarki rynkowej, status oraz wysokość wynagrodzenia,ludzie ci stopniowo zaczęli przechodzić proces „lumpenizacji”. Nie byłoby toznaczące, gdyby nie fakt, iż tacy obywatele stanowią większośćmieszkańców Donbasu. Stąd wywodzą się korzenie idealizowania epokiradzieckiej oraz odrzucenie europejskiego wektora rozwoju i wrogienastawienie wobec Zachodu.Sytuacji nie poprawiały również, a wręcz przeciwnie, sprzyjały siłomprorosyjskim w destabilizacji regionu w okresie od marca do maja 2014,następujące czynniki:• faktyczny brak nawiązanych kontaktów międzyludzkich międzyWschodem a Zachodem Ukrainy w ciągu pierwszych 15 latniepodległości (hasło „Wschód i Zachód razem” pojawiło się dopierow połowie ubiegłej dekady);• edukacja patriotyczna w szkołach Doniecka oraz Ługańska w stylu„hurra-radzieckim”, z popularyzacją „pionierskich linijek” orazbrakiem kontaktu z narodowym rozwojem kraju;• długie spekulacje na temat statusu języka rosyjskiego (który zawszebył i pozostaje dominującym językiem regionu);• spekulacje polityczne, m.in. kreowanie wizerunku NATO jako wroga;• dominacja rosyjskich mediów, porażka ukraińskich mediów w walceo świadomość mieszkańców Donbasu, rosyjska propaganda natemat nastrojów w „południowo-wschodniej Ukrainie”;86

• podporządkowanie regionalnej klasy politycznej, struktur siłowychoraz społeczeństwa obywatelskiego korporacjom biznesowym,w tym „rodzinie” Janukowycza oraz Achmetowa, którzy zajmowalisię kształtowaniem wizerunku Donbasu przez ostatnie 15 lat;• polaryzacja społeczeństwa po wydarzeniach na Majdanie, któraprzełożyła się na heroizację Berkutu i wzywanie do obywatelskiegonieposłuszeństwa;• z pewnymi zastrzeżeniami czynnik religijny, a mianowicieprzeciwieństwa pomiędzy Ukraińskim Kościołem PrawosławnymPatriarchatu Moskiewskiego a Patriarchatem Kijowskim, wynikłe natle oskarżeń o rozpowszechnianie ateizmu w Donbasie;• używanie przez separatystów symboliki gieorgijewskiej, zbieżnejz barwami drużyny piłkarskiej Szachtar Donieck, które w 2000 rokustały się swego rodzaju symbolem przywrócenia znaczenia Donbasuw piłkarskich bataliach ze stołeczną drużyną piłkarską Dynamo Kijów– piłkarskim hegemonem na Ukrainie w latach 1990-2000 (tenniedoceniany czynnik ma w rzeczywistości ogromne znaczenie dlaświadomości ludzi, którzy posiadając symbole klubu piłkarskiegoSzachtar niejako potajemnie wspierają separatystów, silny oraz„niepodległy” Donbas).Wskazane czynniki stanowią podstawę separatyzmu w Donbasie.Bardziej niebezpieczny jest jednak fakt, że przepaść w świadomości, któradopiero się kształtuje, dotknęła już wszystkie grupy etnicznewielonarodowego Donbasu oraz wszystkie grupy społeczne regionu.W rzeczywistości w Donbasie trwa wojna domowa, która ma swoją„doniecką” specyfikę (mała liczba aktywistów oraz znacząca obecnośćprzestraszonego „aktywu kanapowego” – apolitycznego społeczeństwa,które po prostu przyłączy się do strony zwycięskiej), trudno więc zaprzeczyć,że taka sytuacja nie jest korzystna dla Rosji.PodsumowanieW rzeczywistości kryzys rosyjsko-ukraiński jest daleki odzakończenia. Analogicznie, trudno jest określić jego rzeczywiste skutki.Mimo to już teraz można stwierdzić, że ma miejsce ostateczny „rozwódbraterskich narodów”, Ukraińcy coraz gorzej postrzegają Rosjan. Scenariuszdla wschodniej Ukrainy nie zakłada jednorazowej akcji, skierowanej dlaprzykładu na sabotaż kampanii prezydenckiej. Donieck oraz Ługańsk są87

niezbędne dla Federacji Rosyjskiej jako przyczółki do dalszej agresji naCharków, Dniepropietrowsk oraz południe Ukrainy, a potencjalnie nawetdalej. Nieskonsolidowana Ukraina świetnie się nadaje do tego rodzajupowolnej agresji, nawet bez zastosowania regularnych sił zbrojnych. Wydajesię, że nawet podział Ukrainy nie zatrzyma Kremla. Putin otwarcie bawi sięw Bismarcka, a Rosja wreszcie zaczęła prowadzić wielką realpolitik.W zasadzie jedyną rzeczą, na którą zasługuje obecnie Rosja, jest przyzwoitareakcja krajów Zachodu w podobnym, realistycznym duchu. Jeśli Rosja dalejkontynuować będzie agresję, Europa oraz USA powinny mówić jednymgłosem w obronie swoich terytoriów oraz na rzecz wsparcia swoichsojuszników i partnerów (do których spodziewam się wciąż należy takżeUkraina). W tym kontekście ważne jest wsparcie skutecznych projektóweuropejskich – krajów bałtyckich, Polski, Rumunii, Bułgarii, które mająpotencjał do tego, aby stać się następnym obiektem agresji. NATO powinnoskonsolidować się bardziej niż kiedykolwiek i być gotowe do obrony. Kryzysrosyjsko-ukraiński to tylko początek rosyjskiej ofensywy.88

Współpraca NATO-Ukraina. Relacje Ukraina-Rosja. SojuszPółnocnoatlantycki wobec konfliktu w UkrainieTadeusz Korablin 68Wojskowa Akademia TechnicznaCelem opracowania jest syntetyczna prezentacja tła na jakimrozgrywa się konflikt w Ukrainie. Istotnymi kwestiami wydają się tutajszczególnie relacje pomiędzy Rosją a Ukrainą, które kształtują się od chwilirozpadu ZSRR i uzyskania przez Ukrainę niepodległości. W kontekścieomówienia reakcji NATO na konflikt zbrojny w Ukrainie, celowym byłozaprezentowanie także genezy i przebiegu współpracy Sojuszu z Kijowem.Relacje NATO – UkrainaKontakty Kijowa z NATO zawsze odbywały się w cieniu partnerstwaSojuszu z Federacją Rosyjską. Mimo, iż NATO dostrzegało strategiczneznaczenie Ukrainy, wynikające zarówno z jej potencjału jak i położeniageograficznego, to poza wyrażanymi opiniami na ten temat Sojusz niepodejmował decyzji, które przekładałyby się na bardziej praktyczny,a przede wszystkim pogłębiony dialog. Przyczyny tej sytuacji nie leżałyjednak wyłącznie po stronie NATO. Były one powodowane także relatywnieograniczonymi reformami wewnętrznymi jakie zachodziły w Ukrainie,w porównaniu z pozostałymi państwami regionu. Ponadto Ukraina byłajednym z państw założycielskich Wspólnoty Niepodległych Państw, choć niepodpisała Statutu Wspólnoty i nie została członkiem Organizacji Układuo Bezpieczeństwie Zbiorowym 69 .68 Autor w latach 1998-2004 pełnił służbę dyplomatyczną jako I Sekretarz w StałymPrzedstawicielstwie RP przy NATO i UZE w Brukseli. Uczestniczył w pracach GrupyKoordynacji Polityki (Policy Coordination Group) oraz Rady Północnoatlantyckiej. W tymczasie był jednym z doradców Ambasadora RP przy Radzie Północnoatlantyckiej (NAC). Odszeregu lat zajmuje się problematyką bezpieczeństwa międzynarodowego, w tymszczególnie przygotowaniem i udziałem NATO i Polski w reagowaniu kryzysowymi przeciwdziałaniu konfliktom. Aktualnie prowadzi badanie naukowe na temat niektórychaspektów bezpieczeństwa w strategii NATO.69 Szerzej: Ł. Kulesa, Stosunki NATO – Ukraina, „Biuletyn PISM” nr 31, 14.07.2004.89

Symptomy rzeczywistej zmiany we wzajemnych relacjach pojawiłysię dopiero w czerwcu 1996 roku. W komunikacie wydanym po spotkaniuministerialnym NATO w Berlinie znalazł się istotny fragment dotyczącyoceny sytuacji w Ukrainie oraz jej znaczenia dla bezpieczeństwa i stabilizacjiw Europie. Sojusz zapraszał Kijów do bardziej aktywnego udziału w pracachPółnocnoatlantyckiej Rady Współpracy 70 i w programie „Partnerstwo dlaPokoju”. Podkreślono zadowolenie z pogłębienia relacji wrazz implementacją dokumentu dotyczącego wzmocnienia wzajemnych relacjiNATO-Ukraina, który został podpisany we wrześniu 1995 roku. Wyrażanozadowolenie z pogłębionego dialogu i wymiany informacji orazdeklarowano dalszy progres w tym obszarze 71 . Takie stwierdzenia, w obliczubraku szerszych form oficjalnych kontaktów, mogły świadczyćo intensywności nieoficjalnej dyplomacji prowadzonej przez obie strony.Miały one umożliwić zwiększenie intensywności dialogu i poszerzeniepraktycznej współpracy. Potwierdzenie tego przypuszczenia można takżeznaleźć w wystąpieniu ówczesnego Sekretarza Generalnego NATO JavieraSolany, w czasie otwarcia Biura Informacyjnego NATO w Kijowie. Podkreśliłon, że „otwarcie Biura wieńczy kilkumiesięczne ciężkie prace urzędnikówNATO i Ukrainy. W tym czasie miało miejsce wiele spotkań z ukraińskimidyplomatami i wyższymi oficerami” 72 .Komisja NATO – UkrainaPrzełomowy moment nastąpił w czasie szczytu Sojuszu, który miałmiejsce 9 lipca 1997 roku w Madrycie. Wtedy to przywódcy i premierzyrządów państw NATO i Ukrainy podpisali dokument znany jako „Kartao szczególnym partnerstwie pomiędzy Organizacją TraktatuWaszyngtońskiego a Ukrainą” 73 . Z uwagi na znaczenie tego dokumentu dlawzajemnych relacji wymaga on nieco szerszego przypomnienia.70 North Atlantic Cooperation Council (NACC) istniała do maja 1997 roku, kiedy to w jejmiejsce powołano Euro-Atlantic Partnership Council (EAPC) – Euroatlantycką RadęPartnerstwa.71 Final Communiqué of the ministerial meeting of the North Atlantic Council, Berlin, 3 June1996, [w:] NATO Handbook Documentation, NATO Office of Information and Press,Brussels 1999, s. 381-382.72 Speech by Secretary General at The Ukraine House, Kyiv 7 May 1997 (tłumaczenieautora).73 Charter on a distinctive partnership between the North Atlantic Treaty Organization andUkraine, [w:] NATO Handbook…, op. cit., s. 139-145.90

Decydując się na stworzenie specjalnych relacji w kontaktachz Ukrainą, NATO brało pod uwagę zarówno pozytywne wewnętrzne zmianyi reformy wprowadzane przez Kijów, jak wcześniejsze kontakty z Sojuszem,w tym praktyczny udział we współpracy wojskowej w ramach operacji NATOna Bałkanach. Potwierdzenie takiego punktu widzenia znalazło swojeistotne miejsce w preambule Karty. Ze swej strony Ukraina zobowiązywałasię do dalszych reform w obszarze obronności, w tym szczególnie rozwijaniacywilnej kontroli nad siłami zbrojnymi z jednoczesnym podnoszeniem ichinteroperacyjności z jednostkami NATO i państw partnerskich.Karta zawierała kilkanaście punktów określających wzajemnezainteresowania oraz obszary współpracy, które zostały przedstawionew pięciu częściach dokumentu. Pierwsza część to wspomniane już wcześniejpodstawy i przyczyny pogłębienia relacji wzajemnych. Druga określałazasady na jakich będzie opierał się dalszy rozwój wzajemnych relacji:uznanie zasady gwarancji bezpieczeństwa dla wszystkich państw OBWE,nienaruszalność integralności i suwerenności państw trzecich,przestrzeganie praw człowieka i mniejszości narodowych orazprzeciwdziałanie konfliktom. Trzecia część Karty to obszary konsultacji i/lubwspółpracy wzajemnej. Tę część dokumentu należy przedstawić niecoszerzej. Została ona podzielone na trzy grupy. Pierwsza dotyczyła obszarówkonsultacji w kwestiach stanowiących wspólną troskę, takich jak:• kwestie polityczne i bezpieczeństwo, w tym szczególnie dotyczącespraw euroatlantyckich;• przeciwdziałanie konfliktom, zarządzanie kryzysowe, wspieraniepokoju, operacje humanitarne;• polityczne i obronne aspekty nieproliferacji;• rozbrojenie i kontrola zbrojeń, w tym szczególnie zasady określonew Traktacie CFE, traktacie o Otwartych Przestworzach oraz zasadybudowy środków zaufania i bezpieczeństwa, określonew Dokumencie Wiedeńskim z 1994 roku;• eksport uzbrojenia i transfer technologii podwójnego zastosowania;• zwalczanie narkobiznesu i terroryzmu.Druga grupa określała organizację wspólnych seminariów i prac gruproboczych, zajmujących się:• planowaniem cywilnym w sytuacjach nadzwyczajnych i gotowości nawypadek katastrof;• relacjami cywilno-wojskowymi, demokratyczną kontrolą nad armiąoraz reformami w obszarze obronności Ukrainy;91

• planowaniem i budżetem obronnym, polityką, strategią i narodowąkoncepcją bezpieczeństwa;• przekształceniami sektora obronnego 74 .Trzecia grupa stanowiła tematy do rozważenia przez Ukrainę w celudokonania oceny potrzeby i możliwości współpracy z NATO. Zaliczono donich m. in. współpracę w kwestiach uzbrojenia oraz szkolenia wojskowe,w tym ćwiczenia w ramach „Partnerstwa dla Pokoju” na terytorium Ukrainy,a także wsparcie dla Polsko-Ukraińskiego batalionu sił pokojowych 75 .Czwarta część Karty opisywała praktyczne zasady dotyczące kwestiiorganizacji mechanizmów współpracy i konsultacji. Miały im służyć ciałarobocze Sojuszu, zarówno Rada Północnoatlantycka, jak i Komitety NATOw formule NATO-Ukraina; wizyty wysokiego szczebla; mechanizmywspółpracy wojskowej, w tym cykliczne spotkania z szefami sztabów państwNATO oraz realizowane w ramach programu „Partnerstwa dla Pokoju”;ustanowienie wojskowych misji łącznikowych – Ukrainy w KG NATO i NATOw Kijowie. Powołano także Komisję NATO-Ukraina, która miała się spotykaćnie rzadziej niż dwa razy w roku. Wzajemnemu dialogowi i współpracy miałytakże służyć kontakty parlamentarne Zgromadzenia Północnoatlantyckiegoz Radą Najwyższą Ukrainy.W części piątej Karty zawarto wzajemne deklaracje stron dotyczącewspółdziałania na rzecz bardziej bezpiecznej Europy. Sojusz deklarowałswoje wsparcie dla suwerenności i niepodległości Ukrainy, a takżepotwierdzał gwarancje bezpieczeństwa zapisane w porozumieniuz Budapesztu. Ukraina potwierdzała swoje zaangażowaniew przeciwdziałanie proliferacji broni masowego rażenia oraz realizacjętraktatów dotyczących rozbrojenia i kontroli zbrojeń. Kijów stwierdzał, żewita z zadowoleniem deklaracje Sojuszu o nie rozmieszczaniu broniatomowej na terytoriach nowych państw członkowskich 76 .Należy w tym miejscu zaznaczyć, że treść i określone w dokumencieobszary współpracy były zdecydowanie skromniejsze niż te, które NATOustaliła z Rosją w podpisanym dwa miesiące wcześniej w Paryżu „Akcie74 Ibidem, s. 142-143.75 Polsko-Ukraiński Batalion Sił Pokojowych działał od 1998 roku do 2010 roku. Do 2009roku w jego skład wchodził komponent litewski. W 2010 roku batalion zostałrozformowany.76 Charter on..., [w:] NATO Handbook…, op. cit., s. 144-145.92

Stanowiącym o wzajemnych relacjach, współpracy i bezpieczeństwiepomiędzy NATO a Federacją Rosyjską” 77 .Ocena współpracyW pierwszych latach współpracy realizowanej w ramach Kartywzajemne relacje były na tyle aktywne i korzystne dla obu stron, że w roku1999 Sojusz w przyjętej przez szczyt w Waszyngtonie nowej KoncepcjiStrategicznej potwierdził zapisy dokonane w Karcie NATO-Ukraina. W częścipoświęconej partnerstwu, współpracy i dialogowi Sojusz stwierdzał, że„Ukraina zajmuje specjalne miejsce w euroatlantyckim środowiskubezpieczeństwa i jest ważnym i wartościowym partnerem w procesiepromowania stabilizacji i wspólnych wartości demokratycznych” 78 .W roku 2002 ukraińska Rada Bezpieczeństwa Narodowego i Obronyopracowała dokument, który określał kierunki w polityce Ukrainy wobecNATO. Dokument ten nosi tytuł „O strategii Ukrainy wobec NATO”.Stwierdza się w nim, że Ukraina będzie podejmowała starania o uzyskaniepełnego członkostwa w Sojuszu. W odpowiedzi na ten istotny krok, w tymsamym roku, NATO w czasie swojego szczytu w Pradze przyjęło „Plandziałań NATO-Ukraina”, który obejmował sprawy polityczne, ekonomiczne,bezpieczeństwa, kwestie obrony militarnej oraz problematykę legislacji 79 .Na podkreślenie zasługuje także współpraca wojskowa Ukrainyz NATO. Kraj, który jako pierwszy spośród państw WNP przystąpił doprogramu „Partnerstwo dla Pokoju”, aktywnie uczestniczy w operacjachwspierania pokoju i antykryzysowych Sojuszu. Ma to miejsce właściwie odpoczątku pokojowej działalności Sojuszu. Ukraina na miarę swoichmożliwości uczestniczyła w operacji na Bałkanach SFOR i KFOR 80 . Była takżeobecna w polskim sektorze odpowiedzialności w Iraku.Współpraca w następnych latach przebiegała na zmiennym, choćpoprawnym poziomie. Należy jednak zaznaczyć, że pomimo otwartego77 Founding Act on Mutual relations, Cooperation and Security Between NATO and RussianFederation, Paris, 27 May 1997, [w:] NATO Handbook…, op. cit., s. 127-138.78 The Alliance’s Strategic Concept, approved by the Heads of State and Governmentparticipating in the meeting of the North Atlantic Council, Washington D.C. 23-24 April1999, [w:] NATO Handbook…, op. cit., s. 417 (tłumaczenie autora).79 NATO-Ukraine Action Plan, Prague Summit 21-22 November 2002.80T. Korablin, Akcje interwencyjne Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego,[w:] J. Pawłowski, A Ciupiński (red.), Umiędzynarodowiony konflikt wewnętrzny, Warszawa2001, s. 58-76.93

stosunku Sojuszu do Ukrainy i starań Polski o jak najszerszą współpracęBrukseli z Kijowem, problemy wewnętrzne Ukrainy dominowały i dominująnadal w życiu państwa. Zaprzepaszczona została szansa, która pojawiła sięwraz ze zwycięstwem pomarańczowej rewolucji w 2005 roku. Polskawspierała starania o głębokie zmiany wewnętrzne i coraz lepszy dialogUkrainy z Unia Europejską i NATO. Niestety brak zdecydowanych reformoraz pewne obszary uzależnienia, które stanowią pozostałość ZSRR,stanowiły poważną przeszkodę na tej drodze. Zwycięstwo Partii Regionóww wyborach parlamentarnych w roku 2006, a szczególnie jej lidera WiktoraJanukowycza w wyborach prezydenckich w 2010 roku, spowodowałyodejście Ukrainy od polityki prozachodniej i powstrzymały jej marszw kierunku członkostwa w Unii Europejskiej i NATO. Już w czasie swojejwizyty w Brukseli we wrześniu 2006 roku premier Janukowycz zapowiedziałzakończenie starań Ukrainy o członkostwo w NATO. Brak zdecydowaniai jasnych deklaracji stały się jednymi z powodów, dla których nie zaproszonoUkrainy do członkostwa w Sojuszu na szczycie NATO w Bukareszcie,w kwietniu 2008 roku 81 . Również stosunek społeczeństwa Ukrainy,nieskłonnego do doraźnych wyrzeczeń, umożliwiających w dalszejperspektywie poprawę sytuacji ekonomicznej i socjalnej, utrudniał bardziejradykalne, reformatorskie kroki. Problemy pogłębiała głównie sytuacjazwiązana z trudnymi relacjami Ukraina-Rosja.Dyskusja nad przyjętą w roku 2010 nową koncepcją strategicznąobrony obszaru państw NATO odzwierciedla w dużej mierze podzielonestanowiska państw członkowskich zarówno w sprawie rozszerzenia NATO,jak bezpośrednio związanych z tym problemem relacji NATO-Rosja. Z analizydanych zaprezentowanych w marcu 2010 roku w opracowaniu PolskiegoInstytutu Spraw Międzynarodowych wynika, że w czasie dyskusjipoprzedzających opracowanie koncepcji, statystyka zwolennikówi przeciwników rozszerzenia NATO o Ukrainę, ale również i o Gruzję,wypadała dla niej bardzo niekorzystnie. Na 28 państw członkowskich16 było przeciwnych rozszerzeniu Sojuszu o Ukrainę. Ograniczone poparciedeklarowało jedynie 5 państw, silnie podkreślających kwestie koniecznejrealizacji zobowiązań Kijowa. Mocnego poparcia było gotowe udzielićjedynie 6 państw członkowskich. W tym kontekście należy przywołać analizępoparcia dla współpracy NATO-Rosja. Silne i bardzo silne poparcie dladalszej współpracy deklarowało wtedy 16 państw NATO, kilka z nich biorąc81 M. Madej, Współpraca NATO – Ukraina po wizycie premiera Janukowycza w Brukseli14 września 2006 r., „Biuletyn PISM” nr 56, 19.09.2006.94

pod uwagę możliwość jej pogłębienia, a jedno nawet postulowałomożliwość konsultowania z Moskwą kwestii dalszego rozszerzenia.Warunkowe poparcie z uwzględnianiem fundamentalnych wartościprezentowanych przez NATO i podstaw na jakich powołano Radę NATO-Rosja zgłaszało 12 państw Sojuszu. Żadne z państw nie uważało za możliwezaprzestania wzajemnej współpracy 82 . Tekst przyjętej w czasie szczytuNATO w Lizbonie nowej koncepcji w pełni oddaje klimat wcześniejszejdyskusji i prezentowanych stanowisk 83 .Relacje Rosja – Ukraina. Napięcia, kryzysy, konfliktW latach 90-tych XX wieku Rosja nie mogła pogodzić sięz osłabieniem jej pozycji na arenie międzynarodowej. Wiedziała również, żenie może skutecznie blokować rozszerzenia NATO, który to proces byłpozytywnie oceniany przez zdecydowaną większość państw EuropyŚrodkowo-Wschodniej. Nie godziły się one na przyjęcie gwarancjibezpieczeństwa ze strony Federacji Rosyjskiej, mając na uwadze własnedoświadczenia zdobyte po zakończeniu drugiej wojny światowej. Miały onerównież całkiem świeże obserwacje, gdyż próby włączenia się Rosjiw rozwiązywanie konfliktów w rejonie WNP wykazywały brak jejbezstronności 84 .Wraz z rozpadem Związku Radzieckiego Ukraina uzyskałaniepodległość. Sytuacja ta spowodowała, że na jej terenie pozostało ponad1500 głowic nuklearnych należących do byłego ZSRR. Kijów nie byłzainteresowany rolą państwa atomowego i w ciągu kilkunastu miesięcyprzekazał cały arsenał jądrowy Federacji Rosyjskiej. Ukraina stała się takżeuczestnikiem traktatu START I, a w 1994 roku podpisała w Moskwieporozumienie trójstronne Ukraina-USA-Federacja Rosyjskao denuklearyzacji Ukrainy. Istotnym problemem Ukrainy w jej relacjachz NATO, a przede wszystkim w ewentualnych dążeniach do członkostwaw Organizacji, była spuścizna po ZSRR, a więc obecność jednostek FlotyCzarnomorskiej FR w Sewastopolu. Pomimo stworzenia dwustronnych82 B. Górka-Winter, M. Madej (red.), Państwa członkowskie NATO wobec nowej koncepcjistrategicznej Sojuszu. Przegląd stanowisk, Warszawa 2010.83 Biuro Bezpieczeństwa Narodowego, Koncepcja strategiczna obrony i bezpieczeństwaczłonków Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego, Warszawa 2011.84Szerzej: E. Cziomer, Rosja i Wspólnota Niepodległych Państw, [w:] E. Cziomer,L. W. Zyblikiewicz, Zarys współczesnych stosunków międzynarodowych, Warszawa-Kraków2000.95

uregulowań prawnych, nie zmieniało to faktu stacjonowania na terytoriumsuwerennej Ukrainy obcych wojsk.Relacje Ukrainy i Rosji po roku 1991 były złożone i w dużej mierzezależne nie tylko od racji stanu Ukrainy, ale także od tego kto pełnił funkcjekierownicze w Państwie. Na przestrzeni lat 1998-2004 Rosja byłazaniepokojona prozachodnimi działaniami Kijowa. Pomimo podpisaniaw 1997 roku „Traktatu o przyjaźni i współpracy” i w 1998 rokuporozumienia ekonomicznego, między innymi z powodu załamaniagospodarczego w Rosji i problemów gazowych sytuacja była napięta.Jednakże w 2004 roku doszło do jej poprawy. Podpisany został układgraniczny i rozwiązano kwestie sporne dotyczące Morza Azowskiego.Do dnia dzisiejszego nie został jednak rozwiązany problem demarkacjiwspólnej granicy, co skutecznie blokuje Moskwa. W czasie wyborówprezydenckich w 2004 roku Leonid Kuczma i Moskwa jawnie popieraliprorosyjskiego kandydata Wiktora Janukowycza. Pomarańczowa rewolucjazmieniła tę sytuację i prezydentem Ukrainy został Wiktor Juszczenko.Ukraina rozpoczęła politykę prozachodnią i w dużej mierze niezależną odKremla 85 .Kryzysy gazoweW obliczu zmiany sytuacji wewnętrznej i spowodowanych nią zmianw polityce Kijowa wobec Rosji i Sojuszu, Moskwa sięgnęła po brońekonomiczną, której najskuteczniejszym elementem w stosunkachgospodarczych z Ukrainą były dostawy gazu. Pierwszy kryzys gazowy miałmiejsce w roku 2006, a więc krótko po zmianie władzy w Kijowie 86 .Równocześnie Rosja nie ukrywała swoich obaw o dążenia Ukrainy doczłonkostwa w NATO, czego gorącym orędownikiem był w 2008 rokuprezydent USA George W. Bush. Machina polityczno-propagandowa Kremlaruszyła i szczyt NATO w 2008 roku w Bukareszcie nie wystosowałzaproszenia dla Ukrainy. Był to błąd, gdyż decyzja ta utwierdziła Kremlw przekonaniu o skuteczności jego polityki zastraszania. 1 stycznia 2009roku wybuchł kolejny, bardziej brzemienny w skutki kryzys gazowy.Mediować musiała Unia Europejska i choć został on zażegnany, to Rosja do85 Szerzej: Ł. Kulesa, Stosunki NATO…, op. cit.86 A. Eberhardt, Konsekwencje ukraińsko-rosyjskiego konfliktu gazowego, „Biuletyn PISM”nr 3, 10.01.2006.96

czasu kolejnych ukraińskich wyborów prezydenckich dawała wielokrotniedo zrozumienia, że niełatwo jej współistnieć z trudnym sąsiadem.Zwycięstwo w wyborach prezydenckich w 2010 roku WiktoraJanukowycza po raz kolejny powstrzymało marsz Ukrainy na Zachód,jednakże rozbudzone nadzieje obywateli głównie zachodniej Ukrainysprawiły, że w momencie wycofania się władz z podpisania UmowyStowarzyszeniowej z Unia Europejską kijowski Majdan ponownie ożył.Janukowycz pamiętał jednak rezultat obywatelskiego nieposłuszeństwaw roku 2005 i tym razem (w roku 2013) zdecydował się na rozwiązaniesiłowe. Moskwa przez chwilę wahała się z oficjalnymi decyzjami, jednakżepo ucieczce Janukowycza i przejęciu władzy przez postępową część RadyNajwyższej, popartej przez dużą część deputowanych Partii Regionów,sytuacja na linii Moskwa-Kijów stawała się coraz bardziej napięta.Kryzys roku 2014Rozwój wydarzeń prowadził do kolejnego poważnego kryzysupolitycznego, choć nikt chyba nie był skłonny przypuszczać, że Rosja posuniesię do rozwiązań siłowych, w tym do aneksji Krymu. Mało kto mógł sądzić,że w XXI wieku Moskwa sięgnie po metody i taktykę działania, przed którąostrzegała koncepcja obrony obszaru NATO z roku 1968 87 . Jednak wartow tym miejscu przypomnieć także raport z 17 maja 2010 roku,przygotowany przez grupę ekspertów na potrzeby tworzenia nowejkoncepcji strategicznej Sojuszu. W przygotowaniu tego raportu, zwanego odnazwiska współprzewodniczącej zespołu ekspertów „Raportem Albright”, zestrony Polski brał udział były minister spraw zagranicznych Adam DanielRotfeld. W treści raportu mówi się co prawda o koniecznościkontynuowania dialogu z Moskwą i poprawy efektywności mechanizmówRady NATO-Rosja, jednak akcentuje się również możliwe problemy.W ocenie trendów globalnych eksperci zwrócili uwagę na poważnetrudności w przewidywaniu przyszłej polityki Rosji wobec Sojuszu,w związku z czym postulowali oni dalsze dążenie do współpracy, przyjednoczesnym zapewnieniu Sojuszowi możliwości i zasobów koniecznych dowykorzystania na wypadek przyjęcia przez Moskwę bardziej konfrontacyjnej87Szerzej: Ogólna Koncepcja Strategiczna Obrony Obszaru Północnoatlantyckiego16 stycznia 1968 roku [w:] R. Kupiecki, Siła i solidarność. Strategia NATO 1949-1989,Warszawa 2012, s. 421-435.97

postawy 88 . Dzisiaj, po czterech latach od powstania Raportu, te słowabrzmią niemal jak proroctwo.Po ucieczce Janukowycza Rosja zaczęła coraz mocniej szerzyćpropagandę antyukraińską, oskarżając Kijów o sprzyjanie ruchomfaszyzującym. Wydarzenia na Krymie sprawiły, że 19 marca Ukrainarozpoczęła proces wychodzenia z WNP oraz wprowadzenia wobec Rosjiobowiązku wizowego, a także postawiła swoje wojska w stan pełnejgotowości bojowej 89 . Konflikt nasilał się, a cyniczna polityka Kremlasprawiła, że dziś na terenie wschodniej Ukrainy trwają regularne walkii pogłębia się kryzys humanitarny.98Reakcja Sojuszu na konflikt ukraińskiNATO od początku wydarzeń śledziło rozwój sytuacji. Użycie siływobec uczestników zgromadzenia na Majdanie wywołało poważnezaniepokojenie. Rada Północnoatlantycka w formule ministrów sprawzagranicznych wydała 3 grudnia 2013 roku oświadczenie w którym wzywałado zaprzestania przemocy i podjęcia dialogu, a także przypominałaznaczenie jakie dla bezpieczeństwa euroatlantyckiego ma stabilnai bezpieczna Ukraina 90 . Należy pamiętać jednak, że wówczas wydarzeniaw Kijowie wydawały się sprawą wewnętrzną tego kraju.Dalsza eskalacja konfliktu i działania wojskowe Rosji na Krymiespowodowały kolejną polityczną reakcję Sojuszu. NATO nie ma praktycznieinnych możliwości działania w kwestiach dotyczących państwa niebędącegojego członkiem. Rada Północnoatlantycka w oświadczeniu wydanym pospotkaniu 3 marca 2014 roku wezwała Rosję do zaprzestania działańmilitarnych na Krymie. Rada oświadczyła, że postępowanie Kremla naruszaprawo międzynarodowe oraz zasady współpracy w ramach Rady NATO-Rosja i programu „Partnerstwo dla Pokoju”. Przypomniała także Rosji o jejobowiązku przestrzegania Karty Narodów Zjednoczonych, zasad OBWEporozumienia budapeszteńskiego 91 oraz „Traktatu o przyjaźnii współpracy”, jaki Rosja podpisała w 1997 roku z Ukrainą. Sojusz88 NATO 2020: Zapewnione Bezpieczeństwo, Dynamiczne Zaangażowanie, Polski InstytutSpraw Międzynarodowych, Warszawa 2010, s. 37.89 Ukraina opuszcza WNP, wkrótce wycofa wojska z Krymu, „Forbes” 19 marca 2014.90 NATO Foreign Ministers’ statement on Ukraine, Brussels, 3 December 2013.91 Porozumienie podpisane przez Ukrainę, Rosję, USA i Wielka Brytanię w sprawiegwarancji bezpieczeństwa dla Ukrainy, w zamian za rezygnację z roli mocarstwaatomowego.

potwierdził w oświadczeniu, że nadal będzie wspierał suwerenność,niepodległość i integralność terytorialną Ukrainy oraz prawo jej obywatelido samostanowienia o ich przyszłości, bez zewnętrznej ingerencji.Ambasadorowie poinformowali o prośbie Ukrainy w sprawie konsultacjiw ramach Komisji NATO-Ukraina oraz o swoim zamiarze przeprowadzeniarozmów ze stroną rosyjską w ramach Rady NATO-Rosja 92 .W tym samym czasie Polska wystąpiła z wnioskiem o konsultacjew myśl art. 4 Traktatu Waszyngtońskiego. Konflikt miał miejscew bezpośredniej bliskości naszego kraju i jednocześnie wschodniej granicyNATO. Spotkanie ministrów spraw zagranicznych państw Sojuszu odbyło się4 marca 2014 roku. Rada Północnoatlantycka podtrzymała stanowiskoprzyjęte dzień wcześniej przez Stałych Przedstawicieli. Sojusz potwierdziłtakże swoją spoistość w duchu zdecydowanej solidarności w obliczupoważnego kryzysu. Ministrowie poinformowali o mającym się odbyćnastępnego dnia spotkaniu Rady NATO-Rosja 93 . Spotkanie to nie przyniosłojednak żadnych konstruktywnych rezultatów.Konflikt pogłębiał się. 16 marca odbyło się nieuznane na areniemiędzynarodowej referendum w sprawie przynależności Krymu, w któregokonsekwencji dokonana została aneksja półwyspu przez Moskwę. Następniewspierani i uzbrajani przez Moskwę „separatyści” opanowali znaczneobszary wschodniej Ukrainy, ogłaszając powstanie niepodległej republikidonieckiej. NATO nie uznało tego stanu rzeczy i w swoich oświadczeniachnadal stoi na stanowisku bezprawności podejmowanych przez Rosję działań.Nie mogąc wywrzeć istotnego wpływu na poczynania Kremla,1 kwietnia 2014 roku ministrowie spraw zagranicznych państw Sojuszu,w czasie spotkania Rady Północnoatlantyckiej, podjęli decyzję o zawieszeniujakiejkolwiek współpracy cywilnej i wojskowej w ramach Rady NATO-Rosja,w tym realizowanych już wspólnie programów. Dialog polityczny jest jednaknadal kontynuowany 94 .W czasie czerwcowego spotkania ministrów spraw zagranicznychpaństw NATO podjęto decyzję o utworzeniu czterech funduszypowierniczych w celu wsparcia finansowego dla Ukrainy. Mogą one zostaćwykorzystane w szeroko rozumianym obszarze zarządzania ukraińskąobroną.92 North Atlantic Council statement on the situation on Ukraine, Brussels, 3 March 2014.93 Statement of the North Atlantic Council following meeting under Article 4 of theWashington Treaty, Brussels, 4 March 2014.94 Statement by NATO Foreign Ministers, Brussels, 1 April 2014.99

Konsultacje prowadzone w ramach Komisji NATO-Ukraina trwająnieprzerwanie i nabrały znacznej dynamiki. W sierpniu z wizytą w Kijowieprzebywał Sekretarz Generalny NATO, który poza politycznym wsparciemdla Ukrainy złożył deklarację pogłębienia partnerstwa NATO-Ukraina nawrześniowym szczycie Sojuszu w Walii.PodsumowaniePomimo ograniczonych możliwości wpływania na bieżące decyzjeKremla, NATO od początku kryzysu ukraińskiego prezentuje twardei niezmienne stanowisko. Stoi niezachwianie na gruncie prawamiędzynarodowego oraz podpisanych porozumień i do tego samego wzywaMoskwę.Wydaje się, że nadchodzi czas trudnych, jednakże potrzebnychdecyzji Sojuszu, które powinny pokazać bezskuteczność politykidestabilizacji prowadzonej przez Moskwę w krajach byłego ZSRR,aspirujących do członkostwa we wspólnotach Zachodnich. Takim sygnałemmogłoby być zaproszenie do Sojuszu Gruzji oraz przedstawienie nowej,zdecydowanie poszerzonej formy partnerstwa NATO-Ukraina, już nawrześniowym szczycie NATO. Niedługo przekonamy się, szczególniew kwestii zaproszenia Gruzji, czy państwa członkowskie Organizacjizdecydują się na taki jednoznaczny, odważny, ale także symboliczny krok.W tym kontekście należy przywołać opinię zastępcy Sekretarza GeneralnegoNATO Aleksandra Vershbowa, wyrażoną w czasie uroczystego wręczeniadyplomów w NATO Defence College w Rzymie, w czerwcu 2014 roku.Stwierdził on, że kluczowym obszarem dyskusji w czasie najbliższego szczytuSojuszu będą kwestie „przyszłości NATO”. Uważa on, że Sojusz musijednoznacznie pokazać, że jest w stanie radzić sobie z każdym wyzwaniembez względu na jego charakter i miejsce wystąpienia 95 .Trzeba jednak w tym miejscu zaznaczyć, że główną funkcją NATOpozostaje obrona i potrzeba zapewnienia bezpieczeństwa obszarutraktatowego, określone w art. 5 i art. 6 Traktatu Waszyngtońskiego.Wszystkie podejmowane przez jego członków decyzje powinny także miećna uwadze spoistość i solidarność Sojuszu. Na ten problem zwracał jużprzecież uwagę „Raport Trzech” z 1956 roku, mówiący o zasadachwewnętrznej współpracy państw Sojuszu, oraz „Raport Harmela” z 196795 Looking towards the Wales Summit, speech by Aleksander Vershbow in NDC, Rome,13 June 2014.100

oku, określający zasady polityki odprężenia, w tym jej komplementarnośćwobec zasad kolektywnej obrony 96 .Działania NATO jako organizacji to jednak nie wszystko. W kwestiachdotyczących konfliktu i udziału w nim Federacji Rosyjskiej jednym głosemmuszą mówić nie tylko organizacje międzynarodowe, ale także ich państwaczłonkowskie. Być może zestrzelenie cywilnego samolotu pasażerskiegoz broni rakietowej przekazanej przez Rosję „separatystom” doprowadzi dotrwałej racjonalizacji zachowań niektórych państw Europy Zachodniej.Bezpieczeństwo i stabilizacja powinny być nadrzędne nad doraźnymiinteresami ekonomicznymi. W przeciwnym razie Europa może znowuprzestać być „niepodzielona i wolna” 97 .96 Text of the Report of the Committee of Three on non-military cooperation in NATO,Brussels 13 December 1956, [w:] NATO Handbook…, op. cit., s. 166-193; The future tasks ofthe Alliance (The Harmel Report), Brussels, 13-14 December 1967, [w:] NATO Handbook…,op. cit., s. 194-197.97 Pokażmy Putinowi, że zbrodnia nie popłaca. Im bardziej przeciwstawimy się polityceRosji, tym bezpieczniejszy stanie się świat, wystąpienie Edwarda Lucasa, korespondenta„The Economist”, przed Komisją Senatu USA w dniu 8 lipca 2014, „Gazeta Wyborcza” 19-20lipca 2014.101

102

USA wobec kryzysu politycznego na Ukrainie 2013-2014Maciej MilczanowskiWyższa Szkoła Informatyki i Zarządzania w RzeszowieKryzys polityczny na Ukrainie, który doprowadził do obaleniaprezydenta Wiktora Janukowycza, spowodował też pogłębienie rozłamuwewnątrz państwa jak i dał pretekst dla Rosji do większego zaangażowaniasię w sprawy sąsiada. Jednocześnie wyrażane przez część Ukraińcóww czasie demonstracji z listopada i grudnia 2013 roku oraz na początku 2014roku pragnienie wstąpienia do Unii Europejskiej świadczy o prozachodnimnastawieniu dużej części społeczeństwa Ukrainy. Świadczy o tym takżezaangażowanie we współpracę, zarówno z NATO jak i z Unią Europejską,administracji ukraińskiej w czasie, gdy była kierowana przez premier JulięTymoszenko i prezydenta Wiktora Juszczenkę. Jednakże zarówno podziaływewnętrzne na Ukrainie oraz silne oddziaływanie z jednej strony rosyjskiejadministracji jak i oligarchów rosyjskich i oligarchów ukraińskich, corazsilniej spolaryzowanego społeczeństwa Ukrainy, a także czynnikówzachodnich powoduje, że sytuacja jest bardzo skomplikowana 98 . W związkuz tym zarówno odpowiedź Zachodu na rosyjskie działania jak i sytuację naUkrainie nie może być jednoznaczna i musi zależeć od toku wydarzeń nasamej Ukrainie oraz skali oddziaływań rosyjskich.Celem tego artykułu jest poddanie analizie oddziaływania USAwobec wyzwań, jakie niesie ze sobą rosyjska aktywność w regionieobejmującym były obszar ZSRR, jak i złożoności sytuacji na Ukrainie. Teząroboczą jest twierdzenie, że zbyt pochopne – negatywne oceny politykiUSA, w sytuacji realnego konfliktu wewnątrz Ukrainy, w którym uczestnicząwojska rosyjskie, nie są oparte na rzeczowej analizie lub też wynikająz emocjonalnego nastawienia osób charakteryzujących całą sytuację.Wysuwane często opinie o tym, że Zachód nic nie robi lub robi za mało sąoparte na bardzo powierzchownej analizie sytuacji, a jednocześnie nieprzedstawiają one żadnej alternatywy dla obecnej polityki zachodniej.W związku z tym, że trudno doszukać się jednolitej i spójnej politykiprowadzonej przez państwa zachodnie, w tym USA, wobec sytuacji, jaka ma98 M. Rywkin, Ukraine: Between Russia and the West, „American Foreign Policy Interests”Mar/Apr 2014, Vol. 36, Issue 2, s. 119-126.103

miejsce na Ukrainie od listopada 2013 roku, metodologia zastosowanaw artykule będzie raczej oparta na syntezie naukowej, pozwalającejw konsekwencji na przyjęcie jako głównego rdzenia metodologicznegokonstruktywizmu. Badania empiryczne zostały, z uwagi na niewielkąperspektywę czasową, oparte w dużej mierze na wypowiedziachkluczowych polityków USA, bądź innych zaangażowanych w kryzys osób,prasie i mediach społecznościowych oraz uzupełnione literaturą naukową.Powoływanie się na prasę najczęściej jest ograniczone do relacjiz wystąpień, spotkań i innych inicjatyw osób zaangażowanych w kryzysukraiński. Jednocześnie taka podstawa źródłowa i metodologiczna pozwalana określenie pewnych założeń kształtującej się strategii USA względemRosji, pod wpływem konfliktu na Ukrainie. Opracowanie takiej strategiipostępowania wobec Rosji jest konieczne dla powstrzymania jej rosnącychaspiracji imperialistycznych.104Idea Wielkiej Rosji jako zagrożenie dla bezpieczeństwa w regioniei na świecieDziałania Zachodu nie stanowią efektu spójnej i wspólnotowejstrategii, ani też nie wynikają z żadnej wcześniejszej długofalowej doktrynyczy filozofii politycznej. Koncepcja tzw. „resetu”, forsowana przezadministrację Baracka Obamy, była raczej założeniem wyjściowym i nieuwzględniała zmiennej sytuacji w Europie Wschodniej, traktując Rosję jakoracjonalnego i odpowiedzialnego, potencjalnego sojusznika. Wobec brakuplanów alternatywnych, zakładających pogorszenie stosunków z Rosją,działania USA stanowią raczej reakcję na działania Kremla i wydarzenia nasamej Ukrainie. Brak strategii USA zakładającej agresję Rosji przeciwko jejsąsiadom stanowi jednocześnie poważną słabość, zmuszając doprowadzenia jedynie działań doraźnych. W związku z tym, dlacharakterystyki działań USA konieczne jest przynamniej ogólne nakreśleniegłównych sił sprawczych stojących za kryzysem politycznym i konfliktemwewnątrz Ukrainy i w tej samej płaszczyźnie konfliktem ukraińskorosyjskim.Dla uzasadnienia działań USA, jak i oceny kierunku dalszychdziałań wobec wschodnich sąsiadów Unii Europejskiej, konieczne jest ciągłeuwzględnianie rozwoju niezwykle skomplikowanej sytuacji zarówno w Rosjijak i na Ukrainie, gdyż błąd w przyjętej strategii może doprowadzić dobardzo poważnych konsekwencji na arenie międzynarodowej.

Zarówno obraz medialny, jak i niestety wiele komentarzy ważnychpostaci świata polityki, prowadzą do polaryzacji poglądów na temat sytuacjiza wschodnią granicą UE, co niewątpliwie wpływa także na działaniapolityczne i dyplomatyczne. O ile oddziaływania propagandowe Zachodu sąw pewnej mierze uzasadnione wobec zmasowanej akcji propagandowejRosji, kierowanej zarówno do własnych obywateli, Ukraińców, jaki mieszkańców Unii Europejskiej, to jednak metodyczne stawianie na dwóchbiegunach prezydenta Putina i przywódców państw Zachodnich powodujeradykalizację poglądów, nie dając racjonalnego przeglądu sytuacji. Wbrewteż działaniom propagandowym, polaryzacja wcale nie dokonuje się wśródmieszkańców państw zachodnich na linii wschód-zachód, ale przebiegaw poprzek społeczeństw zachodnich, gdzie wielu polityków i obywateliwidząc jednostronność przekazu, sympatyzuje z przywódcą Rosji, choćw istocie nie wynika to z bliskości poglądów, czy metod prowadzenia działańpolitycznych. Jest to raczej wyraz sprzeciwu wobec jednostronnościprzekazu płynącego ze źródeł państwowych.Tymczasem sytuacja polityczna na Ukrainie i w Rosji jest zupełnieodmienna od standardów zachodnich, wobec czego trudna do prostejanalizy przez obywateli nie zaznajomionych z uwarunkowaniami politykirosyjskiej. Sytuacja ta jest bardzo skomplikowana, wskutek silnych powiązańświata przestępczego w postaci potężnych grup zorganizowanejprzestępczości, dysponujących wielkimi środkami finansowymi, i światapolityki, tylko pozornie pozostającego pod absolutną kontrolą prezydentaWładimira Putina 99 . Właśnie brak pełnej kontroli prezydenta Putina nadwieloma wpływowymi siłami wewnątrz Rosji powoduje brutalizację działańKremla nie tylko wobec sąsiadów, ale przede wszystkim przeciw tymobywatelom Rosji, którzy w jakikolwiek sposób przejawiają tendencjeopozycyjne wobec władzy. Dotyczy to zarówno środowisk liberalnych czyproeuropejskich, jak i radykalnych. To, co łączy Ukrainę i Rosję, topodobieństwo powiązań polityczno-mafijnych ze światem służb specjalnych,biznesu czy wysokich przedstawicieli państwa, wojska i innych środowisk.Polityka nie jest tam jednolita ani też uporządkowana i z całą pewnościąprezydent, nawet przy pełnej współpracy z premierem i parlamentem (jakobecnie w Rosji, czy za czasów prezydenta Janukowycza na Ukrainie), nadalnie posiada pełnej kontroli nad całym aparatem państwa.99 L. Harding, WikiLeaks cables condemn Russia as 'mafia state', „The Guardian”Wednesday 1, December 2010.105

Szczególnie sytuacja Rosji jest w tym kontekście oceniana bardzoopacznie. Doskonałe działania wizerunkowe prezydenta Rosji WładimiraPutina sprawiły, że na Zachodzie często nazywa się go Carem i władcąabsolutnym, gdy tymczasem właśnie kryzys ukraiński może też świadczyćo jego trudnościach w utrzymaniu jedności państwa oraz kontroli naddziałaniami w obszarze tzw. postradzieckim. Szczególnie działaniaw obszarze wpływów rosyjskich stwarzają wiele możliwości oponentomKremla w Rosji. Konflikty w Mołdawii (Naddniestrze), Czeczenii i Gruzji,a także na Bałkanach, pozwoliły na stworzenie silnego stronnictwa, o częstoróżnych poglądach, lecz zjednoczonego w silnym pragnieniu zbudowaniaWielkiej Rosji. Prezydent Putin jest także wyznawcą takiej ideologii, jednakjako doświadczony polityk zdaje sobie w jakiejś mierze sprawę z ograniczeńgospodarczych, militarnych czy politycznych Rosji. Jednakże dysponująceogromnymi finansami grupy wpływu w Rosji, w postaci potężnycholigarchów i ich stronnictw, są gotowe osiągnąć ten cel natychmiasti wszelkimi możliwymi środkami 100 . To właśnie bardzo bogaci oligarchowieo radykalnych poglądach finansują działania terrorystyczne we wschodniejUkrainie. Skoro kontrola nad nimi nie jest skupiona w rękach centralnychwładz Federacji Rosyjskiej, to ich działania nie zawsze idą w kierunkupożądanym przez Kreml. Terroryści nazywający siebie bojownikamiDonieckiej Republiki Ludowej to w istocie zdegenerowani najemnicy,których przywódcy tacy jak Igor Girkin (Strelkow) czy Aleksander Borodaizasłynęli z radykalnych działań zarówno w wojnie w Naddniestrzu jaki w Czeczenii. Ich celem jest destabilizacja wszystkich regionów należącychdo ZSRR i włączenie ich do tzw. Wielkiej Rosji. Sam Girkin w wywiadzietelewizyjnym przyznał, że ich celem jest powiększenie terytorium Rosji,a nie utrzymywanie autonomicznego czy niezależnego tworu jakim jestDoniecka Republika Ludowa.Wśród osób bezpośrednio oddziałujących na konflikt ukraiński są teżradykałowie o poglądach neonazistowskich, jak przywódca partii RosyjskaJedność Narodowa Aleksander Barkashow, otwarcie głoszący swojepoglądy 101 . To właśnie z jego partii wywodził się samozwańczy gubernatorDoniecka Paweł Gubariew, aresztowany przez SBU w marcu 2014 roku.Ideologia Wielkiej Rosji najlepiej uwidoczniona jest jednak w pracy ideologa100 Wiele interesujących informacji na ten temat przedstawia na swoim blogu dziennikarzEstoński Christo Grozev: http://cgrozev.wordpress.com.101 E. Wyciszkiewicz, Nacjonaliści rosyjscy wobec USA, „Biuletyn PISM” nr 30.106

i doradcy prezydenta Putina Aleksandra Dugina 102 . Ideologia ta, wyznawanaprzez osoby najbardziej wpływowe w Rosji, stanowi zagrożenie zarówno dlapaństw byłego ZSRR, Europy, ale i samej Rosji, gdyż w XXI wieku i w obliczudominacji militarnej USA, a także silnych Chin i Unii Europejskiej, o wielkimpotencjale nie tylko gospodarczym ale przecież też militarnym, a takżeinnych aktorów stosunków międzynarodowych, dalsze podążanie takradykalnym torem jaki wyznacza Kremlowi Aleksander Dugin musinieuchronnie prowadzić do katastrofy. Analizowanie reakcji USA nawydarzenia na Ukrainie musi odbywać się więc na bazie przedstawionegopowyżej choćby zarysu uwarunkowań powodujących działania na Ukrainie.Dopiero takie ujęcie tematu pozwala na analizę i ocenę, a takżeprognozowanie dalszych wydarzeń i decyzje o podejmowanych krokachwzględem rosyjskich działań.Działania USA w obliczu rosyjskiej interwencji na UkrainieZnaczenie Ukrainy dla bezpieczeństwa europejskiego, a nawetświatowego, podkreślał bardzo zdecydowanie Zbigniew Brzeziński jużw wydanej w 1997 roku książce pt. „Wielka Szachownica”. ProfesorBrzeziński wskazywał w niej, że w razie nawiązania ścisłej współpracyw ramach trójkąta Weimarskiego (Francja, Niemcy i Polska), poszerzonegoo Ukrainę, taka oś państw stanowiłaby fundament bezpieczeństwa, niebędąc jednocześnie zagrożeniem dla Rosji, ani żadnego innego aktorastosunków międzynarodowych 103 .Mimo publicznie wyrażanych opinii Zbigniewa Brzezińskiego natemat szczególnej roli Ukrainy we współczesnym porządku światowym,czołowi politycy amerykańscy często nie zdają sobie sprawy jak bardzoprzeobraża się społeczeństwo tego państwa. Szczególny wyraz temu dałGeorge H. W. Bush w 1991 roku, gdy przestrzegał Ukraińców, aby niedomagali się niezależności 104 . Dynamika wydarzeń pokazała wkrótce, jakbardzo prezydent USA się wówczas mylił. Mimo to jego przestrogi właśniew 2014 roku mogą nabierać sporo sensu i aktualności, choć są już terazraczej efektem zaniedbań samych władz ukraińskich i znów zmieniającej się102 P. Doerre, Kremlowski szaman. Co Aleksander Dugin myśli o Polsce?,[z:] http://www.pch24.pl/kremlowski-szaman--co-aleksander-dugin-mysli-o-polsce-,22768,i.html#ixzz38BqNAVJV [22.07.2014].103 Z. Brzeziński, Wielka Szachownica, Warszawa 1998, s. 85-86.104 S. Kauffmann, How Europe Can Help Kiev, „The New York Times”, 23.12.2013.107

sytuacji geopolitycznej. Amerykańska doktryna bezpieczeństwanarodowego uległa istotnym przeobrażeniom od czasu ogłoszenia przezGeorga W. Busha tzw. „wojny z terroryzmem” w 2001 roku. Barack Obamajuż jako kandydat na prezydenta nakreślił swoją wizję kształtowaniabezpieczeństwa międzynarodowego, co później znalazło odzwierciedleniew doktrynie i częściowo w jej realizacji. Stwierdzał mianowicie, że corazbardziej jasnym staje się fakt, iż „musimy postrzegać nasze bezpieczeństwojako konsekwencję wspólnego bezpieczeństwa i wspólnego rozwoju wrazz innymi ludźmi i innymi krajami” 105 . Prezydent mówił też o roli USA jakoglobalnego lidera w kształtowaniu bezpieczeństwa międzynarodowego,w znacznie większym sensie uznając konieczność współpracy miedzypaństwami 106 .Ważną postacią w kreowaniu nowej doktryny bezpieczeństwanarodowego USA po objęciu urzędu prezydenta przez Baracka Obamę byłaszefowa Departamentu Stanu Hillary Clinton 107 . Hillary Clinton już w czasieprocedury zatwierdzania na swoje nowe stanowisko użyła kilkakrotniepojęcia smart power 108 , w ramach którego siła militarna znów ma byćstosowana tylko jako absolutna ostateczność. Mimo mankamentów działańadministracji prezydenta Busha, nowa polityka prezydenta Obamy byłaczęsto odbierana jako zbyt miękka wobec pojawiających się nowychzagrożeń.Polityka USA za kadencji Baracka Obamy nie jest tak jednoznacznai nośna medialnie jak jego poprzednika, wskutek czego napotyka sporą falękrytyki, często wynikającą z niezrozumienia (choć nie można zaprzeczyć, żew części zupełnie zasłużoną). Ważnym elementem nowej doktryny USA jestkryterium użycia sił zbrojnych, które Barack Obama słusznie określiłnastępującym porównaniem: „Just because we have the best hammer does105 S. A. Renshon, National Security in the Obama Administration: Reassessing the BushDoctrine, New York 2010, s. 5: (…) increasingly we have to view our security in terms ofa common security and a common prosperity with other peoples and other countries.106 B. Obama, Renewing American Leadership, „Foreign Affairs” 2007, Vol. 86, July/August,s. 2-16.107 Ł. Wordliczek, Polityka zagraniczna pierwszych czterech lat prezydentury BarackaObamy, kontynuacja czy zmiana?, „Politeja” 2013, Vol. 23, nr 1, s. 144-145.108 Nomination Hearing To Be Secretary of State, Hillary Rodham Clinton, Senate ForeignRelations Committee Washington DC, January 13, 2009: the full range of tools at ourdisposal – diplomatic, economic, military, political, legal, and cultural – picking the righttool, or combination of tools, for each situation. With smart power, diplomacy will be thevanguard of foreign policy.108

not mean that every problem is a nail” 109 . Stwierdzenie to jest częścią nowejdoktryny, w której określone zostało wykorzystanie czynnika militarnegojedynie w razie absolutnej konieczności. Niemniej jednak, niepowodzeniainterwencji Zachodu (gdzie USA odgrywały rolę wiodącą zgodniez zastosowaną wówczas zasadą „leading from behind” 110 ) w Libii orazdyplomatycznych działań USA wobec Syrii, a także konsekwencje decyzjiprezydenta Georga W. Busha, prowadzące do dramatycznie niekorzystnejsytuacji w Iraku i Afganistanie, spowodowały spory uszczerbek nawizerunku najpotężniejszego państwa na świecie, jak i faktycznie osłabiłyjego pozycję ekonomiczną. Wszystkie te uwarunkowania wpłynęłyzdecydowanie na pozycję negocjacyjną USA w sytuacji kryzysu ukraińskiego,jaki ujawnił się w końcówce 2013 roku, a ze szczególną mocą rozwinął sięw 2014 roku.Mimo to, Stany Zjednoczone znacznie bardziej zdecydowaniewypowiadały się przeciwko łamaniu integralności terytorialnej Ukrainy niżUnia Europejska. Stany Zjednoczone w porozumieniu z UE stosowałysankcje gospodarcze przeciw obywatelom Rosji i Ukrainy 111 . Działania te sąobliczone na długofalowe efekty, dając prezydentowi Putinowi czas naszybkie działania na Ukrainie i możliwość działań wizerunkowychośmieszających reakcje USA. Niemniej jednak Rosja uzależniona od cenysurowców i kursów walut nie może w istocie ignorować sankcji. Opróczsankcji pojawiały się też sporadyczne gesty militarne, takie jak wpłynięcieokrętu wojennego na akwen Morza Czarnego 112 czy wzmocnienie siłpowietrznych Polski i państw bałtyckich 113 . Ważnym wydarzeniem byłwrześniowy szczyt NATO w Walii 114 . Uzgodniono na nim dalsze sankcjei bezwzględne poparcie dla planów Ukrainy w jej drodze do struktur109 Remarks by the President at the United States Military Academy CommencementCeremony, U.S. Military Academy-West Point, West Point, New York, May 28, 2014.110 R. Lizza, Leading From Behind, „The New Yorker”, April 26, 2011.111 Jednym z pierwszych tego typu dokumentów był: Executive Order 13661— BlockingProperty of Additional Persons, Contributing to the Situation in Ukraine, Official Journalof the European Union, Federal Register, Vol. 79, No. 53, 19.03.2014.112US warship in Black Sea as Ukraine’s Crimea readies for referendum,[z:] http://rt.com/news/uss-truxtun-black-sea-586 [08.03.2014].113 J. H. Svan, J. Vandiver, US sending 12 F-16 jets and 300 servicemembers to Poland, „Starsand Stripes”, 10.03.2014; US deploys fighter jets in Poland and Lithuania amid Ukrainianturmoil, [z:] http://rt.com/news/us-fighter-jets-poland-830 [10.03.2014].114 A. Croft, K. MacLellan, NATO chief at summit says Russia attacking Ukraine,[z:] http://www.reuters.com/article/2014/09/04/us-nato-summit-ukraineidUSKBN0GY2R420140904[26.09.2014].109

zachodnich. Jednocześnie nieformalne rozmowy dały znacznie bardziejwymierne efekty, bowiem mimo oficjalnych zaprzeczeń uzgodnionodostawy uzbrojenia dla rządu w Kijowie 115 .Sytuacja na Ukrainie spowodowała największą radykalizacjępoglądów po obu stronach Pacyfiku. W dyskursie zdominowanym przezprzekaz medialny brak jest próby analizy argumentów przeciwnej stronyi zarówno USA jak i Rosja oskarżają przeciwnika o działania mające na celuodbudowę imperium. W tym zarówno Kreml jak i Biały Dom upatrująprzyczyn konfliktu, a głos mediów idąc w tym samym kierunku kreuje wizjęnowej Zimnej Wojny.Szukanie prawdziwego „złotego środka” nie jest jednak takie łatwejak sądzi Gilbert Doctorow z „The Nation” 116 . Oczywiście autor ma całkowitąrację, że kryzys ukraiński jest częścią chęci dominacji w tej części Europy,o czym świadczyły zarówno plany budowy tarczy antyrakietowej w Polsce,jak i przybliżająca się wizja wstąpienia Ukrainy do NATO. Można zrozumiećobawy Kremla przed takim rozwojem wydarzeń, w którym przywódcyrosyjscy upatrywali dalszego umniejszania roli i znaczenia Rosji w świecie.Niemniej jednak to, o czym zarówno w dyskursie po obu stronach barykadyczy wśród tych szukających równowagi między USA i Rosją się zapomina, togłos narodu ukraińskiego. Starający się o bezstronność autor w „TheNation” twierdzi, że sprawa Ukrainy była kwestią bilateralną między USAa Rosją, lecz wykroczyła poza te ramy, stając się kwestią globalną:„(...)confrontation over Ukraine has moved beyond the neighborhood, andindeed beyond bilateral US-Russian relations to the point where it now hascompelled large swathes of the global community to take sides in thesanctions game,(... )”. W tym kontekście zarówno podejście USA jak i Rosji,traktujące Ukrainę jako obiekt sporny, a Ukraińców jako jedynieindoktrynowanych, a więc bezwolnych uczestników międzynarodowejrozgrywki, jest głęboko niesprawiedliwe. Ukraińcy są podzielenii poddawani indoktrynacji, to jednak nie wyklucza ich rosnącej świadomościnarodowej i chęci wyrażania własnej woli. Mimo oskarżeń o zewnętrznesterowanie wystąpienia na Majdanie z końcówki 2013 roku i początku 2014roku były tego dobrym przykładem. Fakt, że propaganda kremlowska115 M. Djurica, NATO countries have begun arms deliveries to Ukraine: defense minister,[z:] http://www.reuters.com/article/2014/09/14/us-ukraine-crisis-heleteyidUSKBN0H90PP20140914 [26.09.2014].116 G. Doctorow, How the US and Russian Media Are Covering the Ukrainian Crisis, „TheNation”, 06.08.2014.110

musiała się uciekać wówczas do absurdalnych twierdzeń o szkoleniudemonstrantów w Polsce czy tysiącach uciekinierów przez rzekomymi„faszystami z Kijowa i Lwowa” najlepiej świadczy, że Moskwa nie rozumiałaKijowa i nie postrzegała Ukraińców jako świadomych obywateli, a także niedostrzegała w nich narodu. Jeśli i USA wyłączy Ukraińców z debaty nadprzyszłością ich ojczyzny, to popełni ten sam błąd co Moskwa.WnioskiAneksja Krymu stanowi pogwałcenie prawa międzynarodowego,zgodnie z którym społeczność międzynarodowa ma obowiązek użyćstosownych środków, aby wymusić jego respektowanie 117 .Kryzys na Ukrainie wymaga wspólnotowego podejścia nie tylko USA,ale całego świata Zachodniego. W ramach wspólnej polityki działań Zachoduw aspekcie kryzysu na Ukrainie konieczne jest opracowywaniezrównoważonych komunikatów medialnych i szukanie racjonalnychrozwiązań w miejsce nasilającej się retoryki propagandowej polaryzującejspołeczeństwa. Aby to osiągnąć konieczna jest szczegółowa analiza sytuacjimiędzynarodowej i bardziej staranne przedstawianie jej w mediach.Konieczne jest też akcentowanie konsekwencji działań wspólnotyZachodniej, a nie tylko sama konieczność podejmowania „jakichś” działań.Bardzo istotne jest to, co profesor Zbigniew Brzeziński prezentujew każdej swojej wypowiedzi na temat Rosji: aby pozostawiać Kremlowimożliwość wyjścia z tego konfliktu w każdej sytuacji. Zbyt ostre działaniaZachodu kompromitujące Kreml, i co gorsza osłabiające władzę w Rosji,mogą zdaniem profesora powodować nieobliczalne skutki. Ma to zasadniczyzwiązek z systemem władzy w Rosji, gdzie wielu oligarchów dysponującychogromnymi środkami finansowymi i pochłoniętych skrajnie radykalnymiideologiami od lat walczy o władzę z obecnym prezydentem. Dlatego teżprzede wszystkim konieczne są nieoficjalne negocjacje pomiędzy USA,przedstawicielami UE i Rosją, ale z udziałem władz ukraińskich, aby skłonićKreml do przerwania wspierania separatystów we wschodniej Ukrainie.Istotne jest także to, aby umożliwić samym Ukraińcom podejmowaniedecyzji i respektowanie ich na zasadach stosowanych w państwachdemokratycznych.117P. Grzebyk, Aneksja Krymu przez Rosję w świetle prawa międzynarodowego,„International Affairs” 1/2014, s. 19-37.111

112

Reakcja NATO na konflikt we wschodnich obwodach UkrainyBogdan DovganyukKołomyjski College Ekonomii i PrawaKijowski Uniwersytet Narodowy Handlu i EkonomiiSytuacja na Ukrainie nie mogła nie zaniepokoić liderów wiodącychkrajów świata, gdyż nie są oni zbytnio zainteresowani ciągłym wzrostempotęgi wojskowej Rosji oraz umacnianiem się jej wpływów na kontynencieeuropejskim. Jeżeli sięgnąć do korzeni tej nieogłoszonej ukraińsko-rosyjskiejwojny (którą akurat bojownicy obu stron bez wahań nazywają wojną), tosięgają one Euromajdanu, jako że większość żołnierzy Gwardii Narodowejbyła aktywnymi uczestnikami tych protestów. Strona rosyjska, kalkulując jak„odegrać się” za zwycięstwo Ukraińców w tych wydarzeniach, zdecydowałasię przeprowadzić kampanię „Rosyjska wiosna”, która miała na celu pokazaćświatu, że Ukraińcy z południowo-wschodnich obwodów nie popierająEuromajdanu oraz są przychylni Rosyjskiej Federacji. Kampania ta miałajednak na celu nie tylko wyrażenie swojego sprzeciwu wobec Euromajdanu,ale także przyłączenie całego regionu do Rosji. Półwysep Krymskianektowany został dzięki potężnej ekspansji wojskowej oraz nielegalnemureferendum, jednak pozostałych obwodów w wyniku zdecydowanej reakcjiwielu krajów świata oraz aktywnych działań dyplomatycznychi ekonomicznych przyłączyć do Rosji się nie udało.Celem niniejszego artykułu jest próba przeanalizowania reakcjiNATO na przebieg konfliktu w Ukrainie oraz ocena wkładu SojuszuPółnocnoatlantyckiego w rozwiązanie tego konfliktu – z punktu widzeniaobywatela Ukrainy.Starcia na MajdanieW styczniu i lutym 2014 roku NATO raczej owocnie współpracowałoz Rosją w ramach „Partnerstwa dla Pokoju”, a 28 stycznia SekretarzGeneralny NATO Anders Fogh Rasmussen odbył konstruktywną rozmowęz rosyjskim Ministrem Spraw Zagranicznych Ławrowem. SekretarzGeneralny podkreślił, że praktyczna współpraca w ramach PdP pogłębia sięw takich obszarach jak zwalczanie handlu narkotykami, walka z piractwemoraz terroryzmem. Podkreślił również, iż bardzo ważna jest kontynuacja113

dialogu politycznego wysokiego szczebla, włączając w to kwestie co doktórych nie osiągnięto jak dotąd porozumienia, takie jak obronaprzeciwrakietowa oraz kontrola zbrojeń.Gdy w tym samym czasie na Placu Niepodległości w Kijowie bitoi strzelano do demonstrantów, Sekretarz Generalny NATO składałnastępujące oświadczenia:• 18 lutego: „jestem poważnie zaniepokojony wznowieniem przemocyna Ukrainie oraz doniesieniami o ofiarach w Kijowie. Wzywamwszystkie strony do powstrzymania się od przemocy i donatychmiastowego wznowienia dialogu, w tym dialoguparlamentarnego”;• 19 lutego: „stanowczo wzywam rząd Ukrainy do powstrzymania sięod dalszej przemocy. Jeżeli wojsko wystąpi przeciwkoprotestującym, to stosunki NATO z Ukrainą poważnie ucierpią”;• 20 lutego: „jestem głęboko zasmucony w związku z okropnymrozlewem krwi na Ukrainie oraz wzywam wszystkie strony donatychmiastowego zaprzestania przemocy. To rząd odpowiedzialnyjest za niestosowanie siły oraz zachowanie neutralności siłzbrojnych”.Niestety wszelkie próby zmuszenia struktur siłowych oraz rządu donatychmiastowego wstrzymania ognia zawiodły, a krew przelewała sięjeszcze przez tydzień, zanim protestujący nie przeszli do radykalnychdziałań.26 lutego 2014 roku rozpoczęło się dwudniowe spotkanie ministrówobrony NATO, podczas którego dokonano m.in. przygotowań do szczytuNATO w Walii we wrześniu tego roku. Pierwsze posiedzenie robocze zostałopoświęcone potencjałowi obronnemu. Ministrowie dokonali regularnegoprzeglądu oraz oceny postępów osiągniętych w rozwoju kluczowychobszarów zdolności wojskowych, a także omówili dalsze kroki w celulikwidacji niedoborów. Drugie posiedzenie robocze zostało poświęconekwestii rozbudowy struktur obronnych, udoskonalenia cyberochrony orazzwiększenia bezpieczeństwa na morzu, a także zabezpieczenia przyszłejinteroperacyjności pomiędzy siłami zbrojnymi krajów NATO i państwpartnerskich w ramach inicjatywy sił wzajemnie powiązanych. Podczasroboczej kolacji ministrowie obrony krajów NATO omówili ostatniewydarzenia polityczne na Ukrainie oraz przyszłe kroki na terenieAfganistanu. Podczas tego spotkania Sekretarz Generalny NATO ponowniewsparł ukraińską rewolucję.114

Aneksja KrymuJuż następnego dnia rozpoczęła się jednak okupacja Krymu przezwojska rosyjskie. Liderzy najważniejszych krajów NATO nie zwlekaliz oświadczeniami, tak np. Sekretarz Obrony USA Chuck Hagel zapewniłKijów, że Waszyngton popiera integralność terytorialną Ukrainy:„oczekujemy, że inne kraje uszanują ukraińską suwerenność oraz będąunikać działań prowokacyjnych”. Z kolei Sekretarz Generalny NATO AndersFogh Rasmussen zaapelował do Rosji o powstrzymanie się od eskalacjinapięcia: „jestem bardzo zmartwiony sytuacją na Krymie. Apeluję do Rosji,aby nie stosowała środków, które mogą doprowadzić do eskalacji napięcialub powodować nieporozumienia”. O tym, że sytuacja monitorowana jestbardzo uważnie, oświadczono również w Wielkiej Brytanii, gdzieMinisterstwo Spraw Zagranicznych Zjednoczonego Królestwa zaapelowało,aby wszystkie strony unikały działań lub retoryki, która mogłabydoprowadzić do zaostrzenia konfliktu. W osobnym komunikaciestwierdzono, że Londyn będzie uważnie śledził to, co w Rosji nazywane jest„testem gotowości bojowej” w zachodniej oraz centralnej części kraju.Brytyjski premier David Cameron zamierzał w końcu omówić sytuację naUkrainie z kanclerz Niemiec Angelą Merkel, która wkrótce miała przybyć doLondynu. Najmocniejszego wsparcia dyplomatycznego udzieliła wówczasUkrainie Polska.Od początku marca kraje NATO zaczęły na poważnie analizowaćsytuację na Krymie oraz aktywnie szukać sposobów rozwiązania konfliktudrogą dyplomatyczną. Władimir Putin miał jednak inne plany.Po 2 tygodniach przeprowadził referendum, w którym wzięło udział 123%mieszkańców Sewastopola, nie dziwi więc, że referendum to krajeczłonkowskie NATO uznały za bezprawne: „Rosja zignorowała wszelkiewezwania do powrotu na drogę prawa międzynarodowego i nadal poruszasię w niebezpiecznym kierunku. W dalszym ciągu narusza suwerenność orazintegralność terytorialną Ukrainy, a także zuchwale nie dotrzymuje swoichzobowiązań międzynarodowych. Nie ma żadnych usprawiedliwień dlakontynuacji tego kursu, który tylko pogłębi izolację międzynarodową Rosji.Aneksja Krymu jest nielegalna i bezprawna, a członkowie NATO nie uznająjej”. Znów jednak apele o powściągliwość do niczego nie doprowadziły.4 kwietnia NATO ogłosiło czteropunktowy plan odpowiedzi na kryzysukraiński: nieuznanie aneksji Krymu, wsparcie dla Ukrainy, ochronazbiorowa oraz zakończenie współpracy z Rosją. Taką reakcję Sojuszu115

Północnoatlantyckiego na kryzys w Ukrainie w związku z agresją Rosjizapowiedział w Krakowie Zastępca Sekretarza Generalnego NATO AlexanderVershbow, w swoim wystąpieniu „Nowe realia strategiczne w Europie”,które wygłosił na międzynarodowej konferencji poświęconej tematycebezpieczeństwa euroatlantyckiego.116Nowy etap w relacjach NATO-RosjaTak więc początek kwietnia 2014 roku stanowi nowy etapw stosunkach NATO z Ukrainą oraz Rosją. W kwietniu zaczął się okrespraktycznych działań przeciwko Federacji Rosyjskiej. Ministrowie sprawzagranicznych krajów NATO postanowili zawiesić wszelką współpracęw wymiarze praktycznym z Rosją, zarówno cywilną jak i wojskową, jakobezpośredni skutek nielegalnej interwencji rosyjskiej na Ukrainie oraznaruszenia suwerenności i integralności terytorialnej Ukrainy przez Rosję,którą NATO zdecydowanie potępia. Ministrowie uzgodnili również, że dialogpolityczny w ramach NATO-Rosja może być kontynuowany, jeśli będzie takapotrzeba, na szczeblu ambasadorów lub wyżej, głównie w celu omówieniakryzysu na Ukrainie. Konsultacje polityczne w ramach Rady PartnerstwaEuroatlantyckiego także mogą być kontynuowane, w razie potrzeby, naszczeblu ambasadorów.W rezultacie dotychczasowy szeroki dostęp do Kwatery GłównejNATO dla przedstawicieli rosyjskiej misji, z wyjątkiem rosyjskiegoambasadora, jego zastępcy oraz dwóch osób z personelu pomocniczego,został zabroniony. Decyzja ta weszła w życie we wtorek, 8 kwietnia 2014roku.15 kwietnia Sekretarz generalny NATO zaznaczył, że kryzys naUkrainie zwiększa potrzebę intensyfikacji współpracy wojskowej pomiędzyNATO, Unią Europejską oraz ich bliskimi partnerami: „Musimy ćwiczyćwięcej i przeprowadzać wspólne szkolenia, na przykład dla Sił ReagowaniaNATO oraz dla grup bojowych UE, abyśmy byliśmy gotowi na wszelkieniespodzianki, które może nam przynieść przyszłość”.Sekretarz Generalny NATO omówił z ministrami obrony krajów UEkryzys na Ukrainie. Wyraził on głębokie zaniepokojenie ciągłą przemocą zestrony niewielkich grup separatystów oraz ciągłą rosyjską presją wojskowąna granicy Ukrainy. Spotkał się także z Przewodniczącym Komitetu SprawZagranicznych i Obrony Parlamentu Luksemburskiego oraz jego członkami

w celu omówienia kryzysu ukraińskiego oraz porządku dziennego obradpodczas szczytu w Walii we wrześniu 2014 roku.Począwszy od 2 maja 2014 roku Sojusz Północnoatlantycki gotowyjest jeszcze bardziej wzmocnić swoją obecność na wschodzie Europyw wyniku kryzysu na Ukrainie, a USA oraz kraje UE są gotowe dozastosowania dodatkowych sankcji wobec Rosji. Powiadomił o tymSekretarz generalny NATO Anders Fogh Rasmussen po rozmowachz japońskim premierem Shinzo Abe w Kwaterze Głównej NATO.W tym samym czasie Sekretarz Stanu USA John Kerry przyznał, żeStany Zjednoczone oraz Unia Europejska wprowadzą dodatkowe sankcjewobec Rosji, jeśli Moskwa będzie sabotować wybory prezydenckie naUkrainie, zaplanowane na 25 maja.Referendum z 11 maja 2014 roku w Donbasie różniło się odmarcowego referendum na Krymie tym, że Rosja nie posiadała zbyt wielezasobów materialnych w regionie, często karty do głosowania byłykopiowane już bezpośrednio na miejscu, wyeliminowano również wiele jużwypełnionych kart do głosowania, a więc w tym przypadku krymskiscenariusz nie powiódł się, a Rosja postanowiła wzmocnić swoje wpływyw Donbasie wspierając separatystów przy pomocy sprzętu orazbojowników.22 maja Sekretarz Generalny NATO Anders Fogh Rasmussenskomentował dla mediów informację o przemieszczaniu się wojskrosyjskich: „wczoraj pod koniec dnia widzieliśmy ograniczoną aktywnośćwojsk rosyjskich w pobliżu granicy z Ukrainą, która może wskazywać naprzygotowanie wojska do wycofania. Jest jeszcze zbyt wcześnie, aby mówićco to naprawdę oznacza, ale mam nadzieję, że jest to początekprawdziwego oraz całkowitego wycofania wojsk (…). Obecnie większośćwcześniej rozmieszczonych wojsk rosyjskich pozostaje w pobliżu ukraińskiejgranicy, obserwujemy także kontynuację rosyjskich manewrów wojskowychna tym terytorium (…). Gdybyśmy zaobserwowali znaczące, kompletne orazmożliwe do potwierdzenia wycofanie wojsk, byłbym pierwszy, któryprzyjąłby to z zadowoleniem. Byłby to także pierwszy krok Rosji w dobrymkierunku, w realizacji zobowiązań międzynarodowych, w szczególności, gdyUkraina przygotowuje się do przeprowadzenia ważnych wyborówprezydenckich”.Wybory prezydenckie z 25 maja 2014 roku zostały zbojkotowanew regionach okupowanych przez bojowników, jednak Ukraina zyskała117

nowego prezydenta. Rosja co prawda uznała ten wybór, ale nie planowałazaprzestać swojej agresji.W poniedziałek, 2 czerwca 2014 roku, w Brukseli odbyło sięposiedzenie Rady Rosja-NATO, podczas którego dyplomaci omawiali kryzysna Ukrainie oraz jego skutki dla stosunków między Rosją i Sojuszem.Posiedzenie zostało zwołane na wniosek przedstawiciela Rosji przy NATOAleksandra Gruszki. „Jest jasne, że istnieją zasadniczo różne poglądy nazaistniały kryzys, jego przyczyny oraz dostępne rozwiązania” – stwierdził poposiedzeniu Rady Sekretarz Generalny NATO Anders Fogh Rasmussen.13 czerwca Sekretarz Generalny NATO, zaniepokojony doniesieniamio eskalacji kryzysu we wschodniej Ukrainie, przyznał: „Jestemzaniepokojony doniesieniami o tym, że prorosyjscy uzbrojeni bandyciotrzymują ciężki sprzęt z Rosji, w tym rosyjskie czołgi. Widzieliśmydoniesienia, jakoby rosyjskie czołgi oraz inne pojazdy opancerzone mogłyprzekroczyć granicę oraz wtargnąć na wschód Ukrainy. Potwierdzenie tychdoniesień będzie oznaczać poważną eskalację kryzysu na wschodzie Ukrainy(…). Wzywam Rosję do wycofania wojsk z granicy Ukrainy, zatrzymaniaprzepływu broni oraz bojowników przez granicę, a także wykorzystaniaswojego wpływu w stosunku do uzbrojonych separatystów, aby złożyli onibroń i zaprzestali przemocy. Apelujemy do Federacji Rosyjskiej abyrealizowała zobowiązania, które wzięła na siebie w Genewie oraz abywspółpracowała z rządem Ukrainy, który realizuje swoje plany w zakresiepromowania pokoju, jedności oraz reform”.Ministrowie spraw zagranicznych państw NATO w środę, 25 czerwca2014 roku, uzgodnili plany z zakresu rozwoju planu działań na rzeczwzmocnienia gotowości Sojuszu do wrześniowego szczytu NATO w Waliioraz uchwalili pakiet środków na rzecz wsparcia Ukrainy w celuwzmocnienia jej zdolności do samoobrony. Jak przyznał Sekretarz GeneralnyNATO Anders Fogh Rasmussen: „szczyt odbędzie się w czasie, gdy zanaszymi granicami zwiększa się liczba wyzwań dla bezpieczeństwa”.Ministrowie przeprowadzili rozmowy ze swoim ukraińskim kolegąPavlo Klimkinem oraz zatwierdzili pakiet dodatkowych środków na rzeczwzmocnienia zdolności Ukrainy do samodzielnej obrony. Wśród nichznalazło się stworzenie nowych funduszy celowych na rzecz wspieraniarozwoju zdolności obronnej w takich kluczowych obszarach jak logistyka,dowodzenie oraz zarządzanie, cyberochrona, a także pomocemerytowanym wojskowym w dostosowaniu się do życia w cywilu.118

Ministrowie zgodzili się, aby nadal powstrzymywać się od praktycznejwspółpracy cywilno-wojskowej z Rosją.8 lipca 2014 roku Sekretarz Generalny NATO Anders FoghRasmussen oraz Prezydent USA Barack Obama podczas spotkania w BiałymDomu rozmawiali głównie o zdolności Sojuszu do przezwyciężenia obecnychwyzwań globalnego bezpieczeństwa, w tym na tle agresji Rosji wobecUkrainy. Przywódcy omówili możliwe konsekwencje agresji rosyjskiej naUkrainie dla bezpieczeństwa europejskiego, a także to, co zrobiły StanyZjednoczone oraz inni sojusznicy w ciągu ostatnich kilku miesięcy, abyzapewnić wszystkich partnerów o przywiązaniu Sojuszu do wypełnieniazapisów artykułu 5. Traktatu o Bezpieczeństwie Zbiorowym. Rasmussenzauważył przy tym, że podczas spotkania stwierdzono, iż „należy wzmocnićinwestycje członków Sojuszu na rzecz obrony oraz rozbudowy zdolnościobronnych w ramach szerokiej sieci partnerów NATO”. Ponadto, zostałyomówione perspektywy cywilnej misji w Afganistanie po wycofaniu wojskdo końca 2014 roku. Przedstawiciel Białego Domu zauważył, że te oraz innetematy liderzy rozpatrywali pod kątem przygotowań do szczytu Sojuszu,który miał odbyć się we wrześniu tego roku w Walii.Wzmocniona współpraca NATO-UkrainaOd połowy lipca sytuacja znów uległa zmianie. Kraje Sojuszu już niemiały wątpliwości co do tego, że uda się drogą dyplomatyczną wpłynąć naRosję, w związku z czym rozpoczęła się jej izolacja. W konsekwencjizawieszone zostały wszystkie działania na płaszczyźnie praktycznejpomiędzy NATO a Rosją. Starając się odwrócić uwagę od swoich działań,Rosja przedstawiła szereg zarzutów przeciw NATO. Zarzuty te oparte zostałyna zniekształceniu faktów oraz zniweczyły wysiłki, których dokonywałoNATO w celu budowy partnerstwa z Rosją. Ponadto, Rosja bezpodstawniezakwestionowała legalność obecnych władz ukraińskich, a także zajęła częśćterytorium Ukrainy używając w tym celu siły militarnej.17 lipca, po omyłkowym zastrzeleniu przez terrorystówpasażerskiego Boeinga (z podsłuchanych przez Służbę BezpieczeństwaUkrainy rozmów wynika, że chcieli oni zestrzelić ukraiński samolottransportowy), świat był wstrząśnięty. Sekretarz Generalny NATO w sprawiekatastrofy samolotu malezyjskich linii lotniczych przyznał: „jestemzszokowany oraz zasmucony w związku z dzisiejszą katastrofą samolotupasażerskiego malezyjskich linii lotniczych nad terytorium Ukrainy, w której119

zginęło wielu ludzi (…). Chciałbym wyrazić moje szczere kondolencje dlaprzyjaciół oraz krewnych zaginionych, oraz dla wszystkich, których dotknęłata straszna tragedia (…). Dużo jest niejasności co do okoliczności wypadku.Jednak niestabilność w tym regionie, spowodowana przez separatystów,których wspiera Rosja, czyni sytuację bardziej niebezpieczną (…). Ważnejest, aby natychmiast na szeroką skalę rozpocząć międzynarodoweśledztwo, bez zwłoki, aby ustalić fakty oraz jak najszybciej pociągnąć doodpowiedzialności sprawców”.7 sierpnia Sekretarz Generalny NATO Anders Fogh Rasmussenwyraził poparcie ze strony Sojuszu dla polityki Ukrainy. Podkreślił, żewspółpraca między Ukrainą a Sojuszem będzie podlegać umocnieniu orazzaprosił prezydenta Ukrainy Petra Petroszenkę na szczyt Sojuszu w Walii:„NATO obecnie ściśle współpracuje z Ukrainą, aby pomóc jejw kształtowaniu wojska oraz instytucji. NATO jest gotowe, aby wesprzećUkrainę. Pomagamy w planowaniu obronnym, reformach systemuobronnego oraz jesteśmy gotowi zwiększać naszą współpracę. Zapewniamypomoc doradczą w zakresie technologii oraz bezpieczeństwaenergetycznego (…). W czerwcu ministrowie krajów NATO postanowiliutworzyć cztery fundusze powiernicze, aby pomóc Ukrainie. Rozmawiałemz Prezydentem [Poroszenką] jak możemy je najbardziej efektywniewykorzystać. Jako znak naszego wsparcia podjęliśmy decyzję, aby nakolejnym szczycie NATO w Walii zwołać specjalne posiedzenie z Ukrainą,liczę na obecność Prezydenta Poroszenki na naszym spotkaniu”. Rasmussenpodkreślił również, że Rosja nie zaprzestaje agresji w stosunku do Ukrainyi to wywołuje duże zaniepokojenie na świecie.Tego samego dnia podczas spotkania z Przewodniczącym RadyNajwyższej Ukrainy Ołeksandrem Turczynowem Sekretarz Generalny NATOAnders Fogh Rasmussen zapowiedział, że Sojusz Północnoatlantyckizaprzestaje współpracy z Federacją Rosyjską. Według niego NATO„przestaje współpracować z Rosją, wzmacnia obronę zbiorową, abyochronić wszystkich członków NATO, a także podjęło decyzję o zwiększeniupoziomu wsparcia oraz współpracy z Ukrainą”. Podkreślił także, że NATOpotępia działania Rosji, które spowodowały naruszenie integralnościterytorialnej Ukrainy oraz nielegalną aneksję Krymu. Ponadto Rasmussenwyraził nadzieję, że szczyt NATO-Ukraina, który odbędzie się we wrześniu,pozwoli dokonać nowych konkretnych kroków w nawiązaniu owocnejwspółpracy obu stron. Przy tym zaznaczył, że „Ukraina potrzebuje120

kompleksowych reform, zwłaszcza w sferze wojskowej, a Rada Najwyższapowinna odgrywać w tym procesie ważną rolę”.PodsumowaniePodsumowując powyższe stwierdzenia, w okresie od stycznia dosierpnia 2014 roku nastąpiła zmiana wektorów polityki NATO w EuropieWschodniej z Rosji na Ukrainę. Przez 7 miesięcy kryzysu ukraińskiego stałosię oczywiste, że Ukraina to bliski partner NATO, a NATO jest przyjacielemnarodu ukraińskiego. Potwierdzają to badania opinii publicznej (jeśliw październiku 2013 roku 20% obywateli popierało przystąpienie Ukrainydo NATO, to w czerwcu 2014 aż 47% Ukraińców popierało tą decyzję). My[Ukraińcy] oczekujemy dalszej współpracy na podstawie Karty NATO-Ukraina.121

122

Analiza porównawcza manewrów wojskowychprzeprowadzonych przez NATO oraz Federację Rosyjskąw kontekście aneksji półwyspu KrymskiegoNatalia WojtowiczUniwersytet JagiellońskiAnaliza porównawcza ćwiczeń wojskowych przeprowadzonych przezNATO oraz Federację Rosyjską w kontekście aneksji półwyspu Krymskiegoprzedstawia zależność między manewrami poszczególnych podmiotów orazrozwojem wydarzeń na Ukrainie. Prezentacja danych umożliwiadostrzeżenie potencjalnych mechanizmów działania oraz zabezpieczeniaterytorium w warunkach destabilizacji. Prawidłowości następującew przygotowaniu wojsk oraz akcji zbrojnej z ich wykorzystaniem majązasadniczą wartość diagnostyczną we współczesnym środowiskuoperacyjnym.Wśród omawianych manewrów Sojuszu Północnoatlantyckiegoznalazły się następujące ćwiczenia: Saber Guardian 2014, SteadfastJavelin/Kevadtorm 2014, BALTOPS 2014, Saber Strike 2014, Breeze 2014,Northern Coasts 2014, Noble Justification 2014, Noble Sword 2014, JackalStone 2014, Rapid Trident 2014. Artykuł opisuje również rosyjskie,niezapowiedziane, manewry przeprowadzone w dniach 26.02-04.03, 10.06-20.06, 21.06-28.06, 04.07-07.07, 13.07-20.07, a także planowane ćwiczeniaRubież 2014, Enduring Brotherhood 2014 oraz Wschód 2014.Jako granicę czasową manewrów, istotnych z punktu widzenia akcjizbrojnej skutkującej aneksją Krymu, przyjęto manewry przeprowadzoneprzed wkroczeniem wojsk rosyjskich (26.02), aż do manewróworganizowanych po zajęciu spornego półwyspu i w zbieżności ze starciamitoczącymi się na wschodniej Ukrainie (do 25.09). W ramach analizyprzytoczono ćwiczenia wojskowe prowadzone przez Federację Rosyjskąoraz NATO.Manewry NATOManewry organizowane przez Sojusz Północnoatlantyckiprzedstawiono poniżej, z uwzględnieniem liczebności, lokalizacji oraz123

scenariuszy poszczególnych ćwiczeń. Parametry wszystkich manewrówzaprezentowano w kolejności chronologicznej:Saber Guardian 2014Pierwsza odsłona ćwiczeń NATO została zrealizowana miesiąc poaneksji Krymu. Manewry przeprowadzono na bułgarskim poligonie NovoSelo w dniach 21.03.2014- 03.04.2014. W ćwiczeniach wzięło udział około700 żołnierzy. Scenariusz przewidywał dwie misje: humanitarną orazwsparcia pokoju. Następne manewry zgromadziły znacznie liczniejszewojska.Steadfast Javelin/Kevadtorm 2014Manewry odbyły się w dniach 05-23.05.2014 na terytorium Estonii.W ćwiczeniach wzięło udział około 6000 żołnierzy. Plan manewrówuwzględniał pojedynek jednostki składającej się z sił międzynarodowych(173. Brygada powietrzna USA, pułk brytyjski, oddział piechoty łotewskiej,3 polskie samoloty Su-22 oraz baterie obrony powietrznej SA-8 i belgijskiesiły przeciwpowietrzne) oraz jednostki estońskiej, składającej się z batalionupoborowych oraz batalionu gwardii terytorialnej 118 . Scenariusz przewidywałobronę Estonii przez siły sojusznicze wobec ataku powietrznego i lądowego.Obronność państw nadbałtyckich wzmacniano także manewrami BALTOPSoraz Saber Strike.BALTOPS 2014Manewry NATO przeprowadzono w dniach 06-21.06.2014 w baseniemorza Bałtyckiego. Do zadań sił sojuszniczych należała wymiana informacji,strategiczny transport morski, walka z okrętami podwodnymi, wykryciei odparcie ataków torpedowych, misje rozpoznania i walki elektronicznej,detonacje min. W trakcie ćwiczeń wykorzystano szereg zróżnicowanychscenariuszy, w tym wyróżniających wspólne dowodzenie i zarządzanie,taktyczne manewry oraz zasady zaangażowania. Manewry morskieuzupełniono towarzyszącymi im ćwiczeniami lądowymi.118Spring Storm Becomes Stradfast Javelin, Estonian Public Broadcasting[z:] http://www.news.err.ee/v/international/ec019aac-1256-41c6-b3e5-2df4ff08b88b[06.06.2014].124

Saber Strike 2014Manewry przeprowadzono w dniach 09-20.06.2014 na terytoriumLitwy, Łotwy i Estonii. W ćwiczeniach Saber Strike wzięło udział około 4700żołnierzy. Do zaplanowanych zadań należało: ustanawianie stanowiskadowodzenia, działania powietrzne i wsparcia sił lądowych. Scenariuszprzewidywał zwiększenie interoperacyjności oraz przygotowanie dozagrożeń regionalnych. Ostatni z omawianych manewrów przeprowadzonow lipcu 2014 roku.Breeze 2014Manewry NATO Breeze 2014 odbyły się w dniach 04-13.07.2014w basenie Morza Czarnego. W ćwiczeniach wzięło udział około 1500żołnierzy. Wśród zaplanowanych działań znalazły się: kontrola ruchumorskiego, reakcja na zagrożenia asymetryczne, walka z jednostkamipodwodnymi, ostrzał artyleryjski. Scenariusz zakładał ćwiczenie zwiększaniakompatybilności taktycznej oraz współpracy marynarki wojennej członkówsojuszu.Saber Junction 2014Manewry przeprowadzono w dniach 25.08-11.09.2014 w ośrodkachćwiczebnych na terytorium Niemiec, Estonii, Litwy, Łotwy oraz Polski.W manewrach uczestniczyło ponad 5800 żołnierzy. Do ćwiczonych zadańnależały: zintegrowana operacja zapewniania bezpieczeństwa, misjelotnicze, synchronizacja sił sojuszniczych z siłami narodowymi w ramachprzejmowania infrastruktury zajętej przez przeciwnika. W trakciemanewrów przeprowadzono także szkolenia w ramach akcjiantyterrorystycznych.Northern Coast 2014Ćwiczenia Northern Coasts odbyły się w dniach 29.08-11.09.2014.Liczebność zaangażowanych sił oceniono na 2800 żołnierzy. Manewryzorganizowano w północnej części Morza Bałtyckiego. Scenariusz ćwiczeńzakładał rozpoczęcie konfliktu między dwoma państwami w północnejEuropie. Okręty państw NATO miały za zadanie rozminowanie akwenu125

w celu umożliwienia transportu sił pokojowych oraz pomocy humanitarnej.Do zadań floty należała identyfikacja i niszczenie min, oczyszczeniei zabezpieczenie szlaku przesyłowego drogą morską, odpowiedź nazagrożenia terrorystyczne oraz piractwo.Noble Justification 2014/Noble Ledger 2014Manewry zorganizowano w dniach 08-24.09.2014 na poligonachw Niemczech, Polsce oraz na Litwie. Celem ćwiczenia Noble Justificationbyła certyfikacja SOC (Special Operations Component) przed rozpoczęciemsłużby polskich sił specjalnych w ramach NATO Response Forces 2015.W ćwiczeniu wzięło udział około 1700 żołnierzy. Manewry Noble Ledgerzorganizowano w celu certyfikacji niemiecko-holenderskich wojsk w ramachLądowego Komponentu NATO Response Forces 2015. W tej części ćwiczeniauczestniczyło około 6000 żołnierzy.Noble Sword 2014Manewry przeprowadzono w dniach 09-19.09.2014 na poligonachw Polsce i na Litwie. W ćwiczeniach wzięło udział około 1700 żołnierzy.Celem Noble Sword 2014 było „praktyczne potwierdzenie zdolnościoperacyjnej Komponentu Operacji Specjalnych do organizacji i prowadzeniaoperacji specjalnych, zweryfikowanie przyjętej wielonarodowej strukturysystemu dowodzenia oraz zgranie wybranych elementów systemówwalki” 119 .Jackal Stone 2014Ćwiczenie przeprowadzono na terenie ośrodków szkoleniowychw Niemczech oraz w Holandii w dniach 11-25.09.2014. W manewrachwzięło udział około 1500 żołnierzy. Celem ćwiczenia było ujednolicenieprocedur obowiązujących w jednostkach specjalnych oraz wzmocnienieinteroperacyjności.119http://dgrsz.mon.gov.pl/aktualnosci/artykul/najnowsze/2014-08-28-noble-sword-14-natowska-certyfikacja-wojsk-specjalnych-przed-dyzurem-son-2015/ [29.08.2014].126

Rapid Trident 2014Manewry zorganizowano w dniach 13-26.09.2014 na poligonieJaworów koło Lwowa. W ćwiczeniu wzięło udział około 1300 żołnierzy,wykonując zadania patrolowania, ewakuacji medycznej, wykrywaniai przeciwdziałania improwizowanym ładunkom wybuchowym,konwojowania, otoczenia oraz przeszukiwania.Manewry Federacji RosyjskiejW kontekście aneksji półwyspu Krymskiego NATO zorganizowałojedenaście ćwiczeń wojskowych. Szereg manewrów przeprowadziła takżeFederacja Rosyjska, rozpoczynając od ćwiczeń poprzedzających aneksjęKrymu. Część z nich była niezapowiedziana i przeprowadzona jako„sprawdzian gotowości wojsk” poszczególnych dowództw. Manewrywymieniono poniżej w kolejności chronologicznej:26.02-04.03Niezapowiedziane manewry w dniach 26.02-04.03.2014przeprowadzono w celu „sprawdzenia gotowości bojowej do działaniaw obliczu sytuacji kryzysowej zagrażającej bezpieczeństwunarodowemu” 120 . Ćwiczenie zorganizowano bezpośrednio przed zajęciemKrymu. Liczebność uczestniczących jednostek ocenia się na 150 000-200 000żołnierzy oraz szereg pojazdów i samolotów bojowych. Kolejne manewryzaplanowano w Obwodzie Kaliningradzkim.10.06-20.06Manewry rosyjskie w dniach 10.06.2014-20.06.2014przeprowadzono w Kaliningradzie (głównie ośrodki Kmelijowka, Prawdinskii Dobrowolski). W ćwiczeniach uczestniczyło około 3500 żołnierzy, FlotaCzarnomorska, siły powietrzne oraz spadochroniarze. Wśród jednosteklotniczych wykorzystano Su-34, Mi-24 raz Tu-22M3. Wśród zadańwyznaczonych do ćwiczeń należała: obrona konwojów, przekraczanie120 S. Frizell, Russia Orders Troop Maneuvers Amid Ukraine Tensions, „Time”, 26.02.2014,[z:] http://www.time.com/9824/russia-orders-troop-maneuvers-amid-ukraine-tensions/[03.03.2014].127

skażonych obszarów, odparcie ataku grup sabotażystów i nalotów,ustanowienie polowych stanowisk dowodzenia i fortyfikacji, kamuflowaniepozycji i pojazdów wojskowych, obrona wybrzeża przed lądowaniemprzeciwnika, starcie z jednostkami wyposażonymi w broń precyzyjną orazmasowego rażenia 121 . Dzień po zakończeniu ćwiczeń podjęto kolejne,mające na celu testowanie zdolności bojowej żołnierzy.21.06-28.06Manewry w dniach 21.06-28.06.2014 przeprowadzono w ramachpodnoszenia gotowości bojowej Centralnego Okręgu Wojskowego,z udziałem 65000 żołnierzy, 5500 pojazdów wojskowych, 180 samolotóworaz 60 helikopterów 122 . Do zadań zaplanowanych do wykonania w trakciećwiczeń należało: relokacja lotnictwa do oddalonych baz wojskowych, zrzutspadochroniarzy na poligonie w Czebarkul. Kolejne manewryzorganizowano przy użyciu wojsk lądowych, powietrznych oraz morskich.04.07-7.07Federacja Rosyjska przeprowadziła manewry w dniach04-07.07.2014. Ćwiczenia miały integrować Dowództwo Sił Powietrznychoraz Obrony Powietrznej Zachodniego oraz Centralnego OkręguWojskowego. W manewrach wzięło udział ponad 100 samolotów, w tymSu-27, Su-34 oraz MiG-31, a także helikoptery Mi-8, Mi-24 i Mi-28N. W dniu04.07.2014 roku rozpoczęto także ćwiczenia Floty Czarnomorskiejz udziałem 20 okrętów oraz 20 samolotów z Południowego OkręguWojskowego. W manewrach wykorzystano korwetę Samum, Shtil orazokręty R-109 i R-239, symulując atak na szwadron wroga 123 .121 Baltic Fleet deployed to naval firing ranges as part of Russia's military excercises, „TheVoice of Russia”, 14.06.2014, [z:] http://www.voiceofrussia.com/news/2014_06_14/Baltic-Fleet-deployed-to-naval-firing-ranges-as-part-of-Russia-s-military-exercises-6216/[19.06.2014].122 Putin orders surprise drills to check combat readiness of central Russia forces,[z:] http://www.rt.com/news/167496-putin-central-military-drills/ [20.07.2014].123 Maneuver Force of Russian Black Sea Fleet Successfully Destroyed Simulated EnemyWarships, „Ria Novosti”, 07.07.2014, [z:]http://en.ria.ru/military_news/20140707/190828227/Maneuver-Force-of-Russian-Blach-Sea-Fleet-Successfully-Destroyed.html [20.08.2014].128

Do zadań testowanych w trakcie manewrów należały: koordynacjaakcji powietrznych z wyrzutniami rakietowymi, tankowanie w powietrzu,zintegrowane użycie lotnictwa 124 . Ćwiczenia objęły także „walki z użyciempocisków wobec celów naziemnych i powietrznych, rzeczywistei symulowane wystrzelenie rakiet ziemia-powietrze” 125 . W lipcu odbyły siętakże następne ćwiczenia gotowości bojowej wojsk rosyjskich.13.07-20.07Manewry przeprowadzone po otrzymaniu rozkazu od PrezydentaWładimira Putina w dniu 13.07.2014, stanowiącego o zarządzeniu testugotowości bojowej Dowództwa Wschodniego. Manewry trwały do20.07.2014. W ćwiczeniach wzięło udział 160 tys. żołnierzy, 1000 czołgów,130 samolotów oraz 70 okrętów. W ćwiczeniach na obszarze MorzaOchockiego uczestniczyły następujące jednostki: niszczyciel „Waryag”,okręty „Marszałek Szaposznikow” i „Admirał Winogradow”, jednostki„Osliabia” i „Nikolaj Wikow” oraz niszczyciel „Bystry”, samoloty Tu-124,Il-138 126 . Ostatnie dwa manewry zorganizowano we współpracy z siłamiKazachstanu, Tadżykistanu oraz Kirgistanu.Rubież 2014Manewry Federacji Rosyjskiej oraz sił zbrojnych Kazachstanu,Kirgistanu i Tadżykistanu przeprowadzono w dniach 15.07-18.07.2014w Czelabińsku. Ćwiczenia miały na celu wyznaczenie protokołu wspólnychoperacji wojskowych, ich dowodzenia, planowania oraz wsparcia.Enduring Brotherhood 2014Manewry Federacji Rosyjskiej oraz sił zbrojnych Kazachstanu,Kirgistanu i Tadżykistanu przeprowadzono w dniach 29.07-1.08.2014124 Russland startet Militärmanöver nahe ukrainischer Grenze, „Die Zeit”, 04.08.2014,[z:] http://www.zeit.de/politik/ausland/2014-08/russland-ukrainemilitaermanoever/komplettansicht[05.08.2014].125Rosyjska agencja INTERFAX podała w dniu 28.07.2014 informację o zadaniachprzewidzianych w ramach manewrów w dniach 4-8.08.2014, cytując przedstawicielarosyjskich sił lotniczych, porucznika Igora Klimowa.126 Russian Military Stages Biggest War Games since Soviet Times, „Russia Today”,14.07.2014, [z:] http://rt.com/news/russia-war-games-far-east-084/ [24.08.2014].129

w Biszkeku. Ćwiczenia miały na celu wzmocnienie zdolności działańantyterrorystycznych.130Wschód 2014Ćwiczenie przeprowadzono w dniach 19-25.09.2014 na terenieponad 20 ośrodków szkoleniowych we Wschodnim Okręgu WojskowymFederacji Rosyjskiej. W manewrach wzięło udział około 155 000 żołnierzyoraz 5 000 rezerwistów. Głównym celem ćwiczenia było sprawdzeniegotowości bojowej i sprawności konwencjonalnych oraz nuklearnychsystemów rakietowych.Federacja Rosyjska przeprowadziła zatem osiem manewrówwojskowych w okresie 26.02.2014-25.09.2014. Ćwiczenia zorganizowanojako samodzielne przedsięwzięcie oraz we współpracy z Tadżykistanem,Kirgistanem i Kazachstanem. Porównanie manewrów przeprowadzonychprzez NATO oraz Federację Rosyjską oparto o dane przedstawione powyżej:datę realizacji, długość trwania, podmiot organizujący, liczebnośćzaangażowanych wojsk, lokalizację oraz zadania zaplanowane dowykonania.PodsumowanieAnaliza porównawcza manewrów wojskowych przeprowadzonychprzez Federację Rosyjską oraz NATO pozwala na charakterystykę ćwiczeńorganizowanych przez poszczególne podmioty. W kontekście aneksji Krymunależy także przedstawić kluczowe wydarzenia konfliktu rosyjskoukraińskiego.Destabilizacja Ukrainy rozpoczęła się na przełomie listopadai grudnia 2013 roku. W styczniu 2014 roku protestujący Ukraińcy wkroczylido budynków rządowych, rozpoczynając tranzycję władzy państwowej.W lutym zakończyły się fiaskiem negocjacje ówczesnego prezydentaJanukowycza z opozycją, prowadząc do ostatecznego obalenia jegoadministracji. Po mianowaniu tymczasowego prezydenta oddziałyprorosyjskich separatystów wspierane przez rosyjskie siły specjalne zajęłystrategicznie istotne budynki Sewastopola. W toku postępującej okupacjipółwyspu wystosowano szereg ultimatum w stosunku do żołnierzyukraińskich, żądając ich wycofania bądź dołączenia do jednostek rosyjskich.Wkrótce prezydent Władimir Putin wydał dekret o aneksji Półwyspu

Krymskiego. Żołnierze Federacji Rosyjskiej wyparli siły ukraińskie, któreopuściły Krym do 24.03. W kwietniu wybuchły prorosyjskie protestyw Doniecku, Ługańsku i Charkowie. Ukraińskie siły zbrojne rozpoczęłyoperację antyterrorystyczną wobec separatystów. W maju nasiliły się atakiseparatystów na cele cywilne i wojskowe. W czerwcu wojsko ukraińskieodniosło kilka znaczących zwycięstw, doprowadzając do wycofania sięseparatystów z Doniecka. Chronologia konfliktu rosyjsko-ukraińskiegoznacząco zbiega się z testami gotowości bojowej przeprowadzanymi przezFederację Rosyjską.Zestawienie parametrów poszczególnych manewrówprzeprowadzonych przez NATO oraz Federację Rosyjską przedstawiaponiższa tabela.Tabela 1. Analiza porównawcza manewrów wojskowych przeprowadzonych przez Rosjęoraz NATO.Data.02.14-04.03.1421.03.14-03.04.1405.05.14-23.05.1406.06.14-21.06.1409.06.14-20.06.1410.06.14-20.06.14Czastrwania(dni)Podmiot6 FederacjaRosyjskaLiczebność wojsk150.000-200.000Lokalizacja ćwiczeńZachodni OkręgWojskowy FederacjiRosyjskiejScenariusz izadaniaZwiększenie gotowościbojowej, działania przeciwzagrożeniom bezpieczeństwanarodowego13 NATO 700 Bułgaria Misja humanitarna orazmisja wsparcia pokoju18 NATO 6000 Estonia Obrona Estonii przez siłysojusznicze przed agresją15 NATO 5000 Morze Bałtyckie Manewry taktyczne, wspólnedowodzenie i zarządzanie,zasady zaangażowania11 NATO 4700 Litwa, Łotwa, Estonia Zwiększenieinteroperacyjności,przygotowanie do odparciazagrożeń regionalnych10 FederacjaRosyjska3500 Obwód Kaliningradzki Obrona wybrzeża, ochronakonwojów, odparcie atakusabotażystów, kamuflowaniepozycji i pojazdów, ćwiczeniadowodzenia i fortyfikacji131

21.06.14-28.06.147 FederacjaRosyjska65.000 Centralny OkręgWojskowy FederacjiRosyjskiejRelokacja lotnictwa dooddalonych baz wojskowych,zwiększanie gotowościbojowej04.07.14-07.07.1404.07.14-13.07.1410.000 Pogranicze rosyjskoukraińskie13.07.14-20.07.1415.07.14-18.07.1429.07.14-01.08.1425.08.14-11.09.1429.08.14-11.09.1408.09.14-24.09.1409.09.14-19.09.1411.09.14-25.09.1413.09.14-26.09.141323 FederacjaRosyjska9 NATO 1500 Basen MorzaCzarnego7 FederacjaRosyjska3 FederacjaRosyjska,Kazachstan,Kirgistan,Tadżykistan3 FederacjaRosyjska,Kazachstan,Kirgistan,TadżykistanKoordynacja lotnictwa irakiet ziemia-powietrzeZwiększenie współpracy flotpaństw członkowskich orazćwiczenie reakcji nazagrożenia asymetryczne160.000 Morze Ochockie Zwiększenie gotowościbojowej1000 Czelabińsk Wyznaczenie protokołuwspólnych operacjiwojskowych, dowodzenia iplanowania.700 Biszkek Weryfikacja zdolnościantyterrorystycznych17 NATO 5800 Niemcy, Estonia,Litwa, Łotwa, Polska13 NATO 2800 Północna częśćMorza BałtyckiegoOperacja zapewnianiabezpieczeństwa, akcjeantyterrorystyczneZabezpieczenie akwenu,umożliwienie transportumorskiego, zadaniaantyterrorystyczne16 NATO 7700 Polska, Litwa, Niemcy Certyfikacja LądowegoKomponentu do dyżurubojowego w składzie SiłOdpowiedzi NATO 201510 NATO 1700 Polska, Litwa Certyfikacja KomponentuOperacji Specjalnych dodyżuru bojowego w składzieSił Odpowiedzi NATO 201514 NATO 1500 Niemcy, Holandia Ujednolicenie procedur siłspecjalnych NATO13 NATO,Ukraina1300 Ukraina (poligonJaworów kołoLwowa)Zadania patrolowania,ewakuacji medycznej,wykrywania iprzeciwdziałania

19.09.14-25.09.146 FederacjaRosyjskaŹródło: opracowanie własne.improwizowanym ładunkomwybuchowym,konwojowania, otoczeniaoraz przeszukiwania155.000 Wschodni Okręg Sprawdzenie gotowościWojskowy Federacji bojowej oraz systemówRosyjskiejrakietowychNa podstawie przedstawionych danych oraz ich zestawienia możnawyciągnąć następujące wnioski:• mobilizacja sił Federacji Rosyjskiej nastąpiła po porażceprorosyjskiego prezydenta Ukrainy;• Rosja przejęła całkowitą inicjatywę strategiczną, kierując wojskaw niespodziewanym przez Ukrainę kierunku (zaskoczeniem byłzarówno atak, jak i jego lokalizacja);• szybkość ustanowienia manewrów w obliczu decyzji o interwencjipozwoliła na zajęcie Półwyspu Krymskiego w niecałe dwa tygodnie;• przemieszczenie 150 000-200 000 żołnierzy w stronę granicyz Ukrainą dostarczyło Rosji punkt nacisku, mogący zostaćwykorzystany w przypadku niepowodzenia ofensywy na Krym;• analiza porównawcza wykazuje przewagę długości trwaniamanewrów NATO (66 dni) nad ćwiczeniami Federacji Rosyjskiej(39 dni), po stronie Rosji znajduje się jednak wyższa liczbatestowanych sił (230 200 żołnierzy) nad siłami sojuszu (17 900żołnierzy). Federacja Rosyjska zwoływała także manewry częściejw stosunku do planów NATO (7 do 5);• Federacja Rosyjska przeprowadziła ćwiczenia na większym obszarzeniż NATO. Kierunki, które przyjęto w manewrach rosyjskich to:Zachodni Okręg Wojskowy, Obwód Kaliningradzki, Centralny OkręgWojskowy, pogranicze rosyjsko-ukraińskie, Morze Ochockie,Czelabińsk oraz Biszkek. NATO przeprowadziło manewry w: Bułgarii,państwach bałtyckich, na morzu Bałtyckim i Morzu Czarnym.Rozszerzenie obszaru manewrów przez Rosję dowodzi gotowości dopodjęcia akcji zbrojnej na więcej niż jednym froncie;• analiza porównawcza manewrów przeprowadzonych przez NATOoraz Federację Rosyjską w kontekście aneksji Krymu dowodziprzewagi rosyjskiej w przygotowaniu oraz użyciu sił zbrojnych;• obserwacja manewrów jest wartościowym narzędziemdiagnostycznym w środowisku bezpieczeństwa. Nasilenie133

134nieplanowanych manewrów wojskowych spełniło funkcję testugotowości bojowej oraz przegrupowania w stronę potencjalnegofrontu wojennego.

CZĘŚĆ IIIRelacje NATO-Polska-Ukraina135

136

Partnerstwo NATO-Ukraina: aspekty teoretyczne i praktyczneAndriy KarakutsDoniecki Uniwersytet NarodowyJednym z najważniejszych aspektów transformacji NATO pozakończeniu zimnej wojny był rozwój sieci partnerstwa z krajami regionueuroatlantyckiego, graczami o znaczeniu globalnym oraz organizacjamimiędzynarodowymi. Taka polityka miała na celu przekształcenie Sojuszuw wieloprofilowy instrument zdolny do skutecznego wpływania namiędzynarodowe środowisko bezpieczeństwa.Na przestrzeni ostatnich dwóch dekad Sojusz wraz ze swoimipartnerami omawiał kwestie wzmocnienia bezpieczeństwa poprzezwzajemną współpracę. NATO rozwinęło różne koncepcje tej współpracyz poszczególnymi partnerami, w tym program „Partnerstwo dla Pokoju”, doktórego przystąpiła również Ukraina w 1994 roku. „Partnerstwo dla Pokoju”oferowało elastyczne możliwości poprzez różne warianty kooperacji orazindywidualne programy partnerskie, w ramach których dążono do realizacjiwspólnie uzgodnionych celów.W tym okresie NATO wraz ze swoimi partnerami zrealizowało kilkaważnych misji. Wśród tych najważniejszych należy wymienić: misjęMiędzynarodowych Sił Wsparcia Bezpieczeństwa ISAF w Afganistanie, MisjęTreningową NATO NTM-A w Afganistanie oraz Misję Treningową NATONTM-I w Iraku, walkę z terroryzmem w rejonie Morza Śródziemnego orazzwalczanie piractwa w krajach tzw. Rogu Afryki oraz Zatoki Adeńskiej.Dobrym przykładem współpracy pomiędzy NATO i krajami partnerskimi byłoprzeprowadzenie operacji w Libii na podstawie rezolucji RadyBezpieczeństwa ONZ nr 1970 oraz 1973 z roku 2011.Polityka partnerska NATOIdea partnerstwa jest postrzegana w Brukseli jako kluczowy elementsystemu bezpieczeństwa zbiorowego. Zgodnie z Koncepcją StrategicznąSojuszu, uchwaloną w 2010 roku w Lizbonie, rozwój „bezpieczeństwazbiorowego” jest uważany za jedno z trzech najważniejszych zadań nanastępną dekadę. Koncepcja podkreśla, że bezpieczeństwo euroatlantyckiemoże być zagwarantowane tylko pod warunkiem budowania szerokiej sieci137

partnerstwa z państwami i organizacjami całego świata, a także, że żadenSojusz nie jest obecnie w stanie samodzielnie stawiać czoła dynamiczniezmieniającym się wyzwaniom dnia dzisiejszego 127 .Idea bezpieczeństwa zbiorowego nabrała popularności pozakończeniu zimnej wojny. W ogólnym ujęciu termin ten oznacza pokojowe,idealistyczne podejście do bezpieczeństwa poprzez wzmocnieniemiędzynarodowej współpracy. Szczegółowa koncepcja traktujebezpieczeństwo zbiorowe jako system tzw. „kręgów bezpieczeństwa”,składający się z bezpieczeństwa indywidualnego, bezpieczeństwazbiorowego, obrony zbiorowej oraz wsparcia stabilności 128 . Podczas gdymodele bezpieczeństwa zbiorowego oraz obrony zbiorowej są ogólnieznane i zawarte w Karcie Narodów Zjednoczonych, to już pozostałe dwamodele zyskały znaczenie dopiero niedawno. Bezpieczeństwo indywidualnetożsame jest z bezpieczeństwem obywateli oraz prawami człowiekai w rzeczywistości jest rdzeniem współczesnego systemu bezpieczeństwamiędzynarodowego, zbudowanego wokół liberalnych swobóddemokratycznych. Łamanie praw człowieka stało się centralnymzagadnieniem związanym z konfliktami na przestrzeni ostatnich dwóchdekad, a w szczególności doprowadziło do przyjęcia przez ONZ tzw. zasady„odpowiedzialności za obronę”. Ostatni model, model wsparcia stabilności,zakłada promowanie stabilności poza granicami krajów, które tworząsystem bezpieczeństwa zbiorowego, jako że wszelkie konflikty w regionach„przylegających” mogą zagrażać bezpieczeństwu jego członków.Teoretycznie proces partnerstwa wzmacnia wzajemnebezpieczeństwo pomiędzy partnerami poprzez intensywniejszy dialogpolityczny oraz wzajemne zrozumienie. W świecie wzajemnie powiązanymze sobą, zaangażowanie NATO we wspieranie bezpieczeństwa regionalnegopowinno być wartością dodaną dla państw członkowskich Sojuszu.Bezpieczeństwo regionalne, niezależnie od położenia geograficznego,stanowi wspólną korzyść, nie tylko dla państw członkowskich NATO. Towłaśnie w tym przypadku kwestia ewentualnego przystąpienia do Sojuszustaje się szczególnie właściwa, zwłaszcza w odniesieniu do regionuBałkanów Zachodnich. W przyszłości analogiczne pytanie może powstać127Koncepcja strategiczna obrony i bezpieczeństwa członków Organizacji TraktatuPółnocnoatlantyckiego, przyjęta przez szefów państw i rządów w Lizbonie.128 R. Cohen, M. Mihalka, Cooperative Security: New Horizons for International Order, „TheMarshall Center Papers” No. 3, 2001.138

w stosunku do Dialogu Śródziemnomorskiego oraz Stambulskiej InicjatywyWspółpracy.Większość członków NATO, zwłaszcza kraje Unii Europejskiej,rozumieją, że w warunkach kryzysu finansowego oraz koniecznościoszczędnego gospodarowania środkami pieniężnymi krajowe budżetyobronne będą ulegać zmniejszeniu. W tej sytuacji każda pomoc wydaje siębyć stosowna, a nowa strategia partnerstwa pozwala zrekompensowaćmniejsze możliwości krajów członkowskich Sojuszu. W tym kontekścieNATO de facto przymyka oko na wątpliwą reputację swoich krajówpartneróww zakresie praw człowieka czy też niedemokratycznych formrządów.Rozszerzenie sieci partnerów Sojuszu ma jednak również wadę:ciągły wzrost ilości członków prowadzi do utrudnień w procesiepodejmowania decyzji, koordynacji działań z wszystkimi partnerami orazimplementacji. O idei „globalnego NATO” coraz częściej dyskutuje się nietylko w Waszyngtonie, ale również w stolicach krajów europejskich.Amerykańska badaczka A. M. Slaughter, komentując koncepcję SekretarzaGeneralnego NATO A. Rasmussena o transformacji NATO w centralnyośrodek sieci globalnych partnerstw bezpieczeństwa, zasugerowała ideę„dwóch NATO w jednym”. Pierwsze NATO, tzw. „NATO wewnętrzne”, tosojusz bezpieczeństwa zbiorowego oparty na artykule 5. TraktatuWaszyngtońskiego, zakładający reakcję w przypadku ataku naktóregokolwiek z jego członków. Zakres jego kompetencji ograniczony jesttylko do kontynentu europejskiego, w myśl zasady „twardegobezpieczeństwa” i w oparciu o zasoby wszystkich państw Sojuszu. DrugieNATO to tzw. „NATO globalne”, od którego partnerzy z całego świata będąmogli otrzymać zasoby w postaci począwszy od wsparcia eksperckiego dokontyngentu wojskowego. Jego zakres terytorialny obejmuje regionypołożone daleko poza Europą, a udział wszystkich państw członkowskichSojuszu nie jest wymagany. Przykład stanowi tutaj Libia, gdzie wszyscyczłonkowie NATO uczestniczyli w procesie podejmowania decyzji, jednaktylko kraje zainteresowane dostarczyły swoją pomoc 129 .Idea globalnego NATO jako modelu bezpieczeństwa zbiorowego maznaczną liczbę przeciwników. Po pierwsze, może ona doprowadzić do utratyprzez organizację swoistej „europocentryczności” oraz redystrybucjiśrodków przeznaczonych na realizację zadań związanych z globalnym129 A. Slaughter, Two NATOs in One, [z:] http://www.atlanticcouncil.org/blogs/natosource/two-natos-in-one [28.08.2014].139

ezpieczeństwem zbiorowym. Po drugie, NATO wciąż nie zakończyło swojejmisji w Europie – wciąż istnieje niebezpieczeństwo destabilizacji naBałkanach i na Kaukazie, a otwartym zostaje pytanie o rozszerzenie Sojuszuo takie kraje jak Macedonia, Bośnia i Hercegowina, Gruzja.Nowością w polityce partnerstwa, zatwierdzoną w KoncepcjiStrategicznej Sojuszu w Lizbonie, jest chęć dążenia do zharmonizowaniaoraz ujednolicenia wszystkich instrumentów NATO. Sojusz zamierzapoddawać swoich partnerów bardziej indywidualnej ocenie, w oparciuo następujące kryteria:• czy partner dąży do przystąpienia do Sojuszu?;• czy partner podziela wartości, na których oparte jest NATO,przeprowadza odpowiednie reformy, w tym reformy w sektorzeobronności?;• czy partner wspiera bieżące operacje pod kierownictwem NATO zapomocą środków politycznych, finansowych, militarnych lubinnych?;• czy partner ma szczególne znaczenie strategiczne dla NATO?;• czy partner posiada szczególną dwustronną formę kooperacjiz Sojuszem?;• czy partner jest w stanie finansować działania w ramach współpracyz NATO?.Ogółem można wyróżnić następujące zadania w rozwoju politykipartnerskiej Sojuszu:• bardziej zróżnicowane podejście do krajów-partnerów;• rozszerzenie listy zadań, które można rozwiązać w ramachprogramów partnerskich;• zwiększenie bezpośredniego wpływu na wewnętrzną politykęposzczególnych państw partnerskich, w szczególności w zakresieprzeprowadzanych reform wojskowych.W kwietniu 2011 roku na spotkaniu w Berlinie ministrowie sprawzagranicznych krajów NATO podjęli decyzję o „znaczącym pogłębieniu orazrozszerzeniu współpracy z partnerami” 130 . W komunikacie końcowymprzedstawiciele krajów NATO uznali, że mechanizm Rady Partnerstwa Euro-Atlantyckiego praktycznie uległ wyczerpaniu, gdyż większość krajów w niejuczestniczących przystąpiła do Sojuszu. Z kolei te kraje, które pozostały130 Active Engagement in Cooperative Security: A More Efficient and Flexible PartnershipPolicy, [z:] http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_2011_04/20110415_110415-Partnership-Policy.pdf [29.08.2014].140

poza NATO, podzielić można na neutralne państwa członkowskie UniiEuropejskiej oraz kraje najmniej rozwinięte, jakie powstały po rozpadzieZwiązku Radzieckiego. Niemniej jednak uznano, iż NATO nie zamierzarezygnować z istniejących mechanizmów, lecz planuje zmienić nieco ideępartnerstwa. Miałoby to polegać na zmianie formatu partnerstwaz geograficznego na sektorowy, czyli skierowany na współpracęw poszczególnych obszarach z zakresu bezpieczeństwa. Podejściesektorowe powinno przyczynić się do osiągnięcia następujących celów:• interoperacyjności oraz kompatybilności sił i zasobówmiędzynarodowych w warunkach wielopoziomowej różnicypotencjałów wojskowych;• komplementarności sił oraz zasobów podczas operacji oraz misji;• tworzenia nowej koncepcji operacyjnej dla interakcji różnorodnychsił oraz zasobów w teatrze działań wojennych podczas wykonywaniakonkretnych zadań;• rozwoju kluczowych kompetencji w sektorze obronnym, aby wojskomogło jak najskuteczniej współpracować w ramach koalicjachmiędzynarodowych jako całość.Nowa polityka NATO uznaje za partnerów nie tylko państwa, alerównież organizacje międzynarodowe, takie jak UE i ONZ, a takżeorganizacje pozarządowe, które posiadają dostateczne zasoby. W tym celuplanowane jest wykorzystanie formatu „28+1”, który powinien stać siębardziej elastycznym narzędziem współpracy kluczowych partnerówz Sojuszem.Stosunki NATO-Ukraina w ramach programu „Partnerstwo dlaPokoju”Oceniając dwudziestoletnie doświadczenie współpracy Ukrainyi NATO w ramach programu „Partnerstwo dla pokoju”, warto zaznaczyć, iżKijów stał się istotnym kontrybutorem w zakresie bezpieczeństwaw przestrzeni euroatlantyckiej.Po uzyskaniu niepodległości Ukraina otrzymała znaczące dziedzictwostrategiczne jako państwo położone między Wschodem a Zachodem,z wyjątkową lokalizacją na skrzyżowaniu głównych szlaków handlowych,bogate w zasoby naturalne oraz ludzkie. Analizując stan na rok 1991,położenie geopolityczne Ukrainy wyznaczone zostało przede wszystkimobecnością broni jądrowej, elementów sowieckiego kompleksu wojskowo-141

przemysłowego, międzykontynentalnej infrastruktury transportowej, bazywojskowo-morskiej nad Morzem Czarnym i wieloma innymi strategicznymikomponentami militarnymi zlokalizowanymi na jej terytorium.Dlatego też status Ukrainy jako neutralnego, pozablokowegopaństwa czy też kwestia ewentualnego jej przyłączenia do już istniejącychwojskowo-politycznych organizacji w Europie postrzegana była jako ważnyelement europejskiej architektury bezpieczeństwa międzynarodowego.Oceniając relacje pomiędzy Ukrainą i NATO w latach 1994-2014można analizować je na dwóch płaszczyznach: zainteresowania Sojuszuwspółpracą z Ukrainą oraz zainteresowania Ukrainy współpracą z Sojuszem.Co do interesów Sojuszu, Ukraina w większym stopniu niż inne krajema wpływ na stan bezpieczeństwa w Europie Środkowej i Wschodniej.Zachowanie niepodległości państwa ukraińskiego stanowi obecniegwarancję bezpieczeństwa obszaru euroatlantyckiego, zwłaszcza po agresjirosyjskiej w 2014 roku. Kolejnym priorytetem NATO jest zgodność działańw sferze militarnej Ukrainy w zakresie zaufania i przejrzystości. Od realizacjitych priorytetów zależy w pewien sposób bezpieczeństwo NATO orazbezpieczeństwo międzynarodowe ogółem.Nie mniej ważne interesy Sojuszu w odniesieniu do Ukrainykoncentrują się poza obszarem wojskowym, a mianowicie w obszarzepolitycznym: wzmocnienie wartości demokratycznych oraz wszystko to, coskłada się na tzw. promowanie cywilizacji zachodnioeuropejskiej. Interesy tesą bardziej globalne i długotrwałe, jak również bardziej ważne. NATO jestzainteresowane wypełnieniem pustki powstałej w wyniku upadku ideologiikomunistycznej na terenie byłego obozu socjalistycznego. Fakt, że Ukrainanie dołączyła się do rosyjskich projektów bezpieczeństwa jest w końcuistotnym czynnikiem europejskiego systemu bezpieczeństwa.Dla Ukrainy współpraca z Sojuszem w okresie do 2014 roku opierałasię przede wszystkim na ustanowieniu europejskich standardów w polityce,ekonomii oraz życiu społecznym. Ponieważ wartości demokratyczne sąwspólne dla NATO i Unii Europejskiej, partnerstwo z NATO jest postrzeganejako jeden z czynników przybliżających społeczeństwo ukraińskie dostandardów UE.Za początek współpracy Ukrainy z NATO uważa się listopad 1992roku, kiedy to miała miejsce wizyta Sekretarza Generalnego NATOManfreda Wernera na Ukrainie. Ukraina była pierwszym krajem WspólnotyNiepodległych Państw, który przystąpił do programu „Partnerstwo dlaPokoju” (w roku 1994). Najważniejszym krokiem, który położył podwaliny142

stosunków między Ukrainą a Sojuszem Północnoatlantyckim, stało siępodpisanie Karty o szczególnym partnerstwie w Madrycie 9 lipca 1997 roku.Po zwycięstwie Wiktora Juszczenki w wyborach prezydenckichw 2004 roku Ukraina zadeklarowała chęć przystąpienia do NATO. Jednakw 2008 roku na szczycie w Bukareszcie nacisk ze strony Francji i Niemiec niepozwolił krajom członkowskim NATO na osiągnięcie konsensusu w sprawieprzyznania Ukrainie Planu Działań na rzecz Członkostwa. Zamiast tegow deklaracji końcowej zaznaczono, że Ukraina „stanie się członkiem NATO”,bez wskazania żadnych terminów ani warunków.Kwestia stosunków z NATO w ukraińskiej polityce w latach 2010-2013 rozpatrywana była nie przez pryzmat zwiększenia zdolności obronnychkraju, ale przede wszystkim jako karta przetargowa w relacjach z FederacjąRosyjską. Po wyborach prezydenckich w 2010 roku Ukraina zadeklarowałastatus pozablokowy, jednak współpraca pomiędzy Kijowem a Brukselą nieustała, a jedynie przeszła do mnie aktywnej fazy. Jednocześnie przedłużeniestacjonowania Floty Czarnomorskiej na Krymie do 2042 roku znacznieprzybliżyło Kijów do Moskwy.Wszystko odmieniły wydarzenia z końca 2013 roku i początku 2014roku. Zmiana władzy, która odbyła się w lutym 2014 roku umożliwiłapowrót na agendę zagadnienia intensyfikacji stosunków Ukrainy z NATO.Stan obecny29 sierpnia 2014 roku Gabinet Ministrów Ukrainy przedłożył projektustawy o poprawkach do niektórych przepisów w sprawie zapewnieniasuwerenności oraz ochrony integralności terytorialnej Ukrainy. Ten aktprawny zakłada wprowadzenie zmian do ustawy o zasadach politykiwewnętrznej oraz zewnętrznej kraju, a także w sprawie podstawbezpieczeństwa narodowego Ukrainy, zgodnie z którymi powstająprzesłanki prawne do integracji Ukrainy z Sojuszem Północnoatlantyckim.Po prawie 10-letnim okresie władze ukraińskie po raz drugi zaczasów swojej niepodległości inicjują konsolidację prawną w kierunkuczłonkostwa Ukrainy w NATO. W latach 2002-2003 był to krokdeklaratywny, mający na celu poprawę stosunków z Zachodem, natomiastperspektywa integracji euroatlantyckiej była rozpatrywana w średnio- orazdługookresowej perspektywie. W 2014 roku członkostwo w NATO jestpostrzegane jako ostatni z wariantów zdolnych zapewnić integralnośćterytorialną Ukrainy oraz jej suwerenność.143

Obecnie, w warunkach niestabilnej sytuacji na wschodzie krajui aneksji Krymu przez Federację Rosyjską, perspektywa przystąpieniaUkrainy do Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego nie może być pókico uznana za realną. W ciągu ostatniego półrocza Stany Zjednoczone orazUnia Europejska, pomimo wprowadzenia sankcji gospodarczych wobecRosji, wyraźnie podkreśliły, iż nie planują zapewnić Ukrainie bezpośredniegowsparcia militarnego.Zagrożenia, które występują obecnie na wschodzie Ukrainy,wymagają niekonwencjonalnych sposobów rozwiązania. Można znaleźćkilka cech wspólnych dla operacji antyterrorystycznych, które Ukrainaprzeprowadza obecnie na wschodzie kraju, oraz operacji NATOw Afganistanie. Problem, którego nie zdołał rozwiązać Sojusz oraz któregonie może na razie rozwiązać Kijów, to napływ najemników, dostawy broni,sprzętu oraz amunicji ze strony państw trzecich, odpowiednio Pakistanuoraz Rosji.Innym problemem, który sprawia, że sytuacje w Afganistanie oraz naUkrainie są do siebie podobne, jest brak stabilnych instytucji, którepotrafiłyby skutecznie realizować politykę publiczną. Ustawodawcza,wykonawcza oraz sądownicza gałąź rządu budowana była na Ukrainiew ciągu ostatnich dwóch dekad według systemu patronatu, sam systempolityczny natomiast był tylko fasadą dla legitymizowania redystrybucjidochodów państwowych. Wiodące partie polityczne zostały zawłaszczoneprzez polityków, a ich programy wyborcze są oparte na populistycznychobietnicach, nie na wartościowych postulatach. Dlatego też, opróczwspółpracy w sektorze obronnym, Ukraina powinna przestrzegać zaleceńOrganizacji Traktatu Północnoatlantyckiego w zakresie reform politycznych.PodsumowanieNa obecnym etapie stosunki między Ukrainą а NATO wymagają odSojuszu podjęcia trudnych decyzji. Jednym z warunków do negocjacjipomiędzy Kijowem, Moskwą, Brukselą oraz Waszyngtonem jestperspektywa członkostwa Ukrainy w NATO, która pozostanienieodwracalna. Po raz pierwszy w epoce niepodległości ponad 40%Ukraińców wspiera właśnie tę perspektywę 131 . Stanowisko Moskwy, trzeciejstrony konfliktu we wschodniej Ukrainie, nie uległo pod tym względem131 Attitude to situation on the East, Rating Group, [z:] http://www.ratinggroup.com.ua/en/products/politic/data/entry/14098/ [28.09.2014].144

zmianie. Obecnie Ukraina może wybrać scenariusz gruziński – nie uznaćokupowanych terytoriów za utracone, kontynuować kurs na integracjęeuroatlantycką oraz przystąpienie do Unii Europejskiej. Najbardziejniebezpiecznym sposobem będzie próba załagodzenia sytuacji z udziałemkrajów Zachodu, oznaczająca transformację Ukrainy w państwo neutralne,zgodnie z przykładem austriackim.Tak więc partnerstwo między Ukrainą a NATO w ciągu ostatnich20 lat podlegało znacznej ewolucji. Obie strony poczyniły znaczne wysiłkiw kierunku rozwiązania problemów bezpieczeństwa na przestrzenieeuroatlantyckiej oraz poza jej granicami. Obecny etap relacji charakteryzujesię koniecznością wzmocnienia współpracy w celu znalezienia rozwiązaniasytuacji na wschodzie Ukrainy, gdzie obecnie decyduje się przyszłośćsystemu bezpieczeństwa europejskiego.145

146

Relacje NATO-Ukraina na przełomie XX i XXI w.Taras DovgaiKijowski Uniwersytet Narodowy im. Tarasa SzewczenkiW obecnych warunkach jest oczywiste, że NATO to wiodącastruktura euroatlantycka, pogłębienie współpracy z którą sprzyjawzmocnieniu roli Ukrainy w rozbudowie nowej architektury bezpieczeństwana kontynencie. Rozwój tej współpracy odbywa się w warunkachstopniowej transformacji zarówno całego systemu stosunkówmiędzynarodowych ogółem, jak i samego Sojuszu Północnoatlantyckiego,w szczególności w odniesieniu do wydarzeń, które miały miejscew ostatnich miesiącach. Właśnie dlatego zasadnicze jest zrozumienie całegokompleksu zagadnień związanych z tworzeniem oraz rozwojem stosunkówmiędzy Ukrainą a NATO.Ukraina uzyskała niepodległość stosunkowo niedawno. Przez tenczas u władzy znalazło się pięciu prezydentów, których polityka wobecNATO miała swoje charakterystyczne cechy. Pierwszym Prezydentemniepodległej Ukrainy został L. Krawczuk. Otrzymał on trudne dziedzictwo –musiał rozwiązać szereg zadań związanych z transformacją społeczeństwaz socjalistycznego na demokratyczne. Proces ten komplikował się przezgłęboki kryzys społeczno-gospodarczy, niedoskonałość instytucjidemokratycznych itd.Pierwsze kontakty na linii NATO-UkrainaAktywna współpraca została zapoczątkowana oficjalną wizytąSekretarza Generalnego NATO M. Wernera w Kijowie, która odbyła sięw dniach 22-23 lutego 1992 roku. Werner zaproponował wówczas Ukrainieczłonkostwo w Radzie Północnoatlantyckiej. Ważnym wydarzeniemw stosunkach między Ukrainą a NATO była wizyta L. Krawczuka w KwaterzeGłównej Sojuszu w Brukseli w dniu 8 lipca 1992 roku – to właśnieprzywódca naszego państwa [Ukrainy] był pierwszym Prezydentem z gronakrajów postsowieckich, który złożył tam oficjalną wizytę.Perspektywa rozszerzenia NATO od samego początku wywoływałaniepokój w kręgach politycznych Federacji Rosyjskiej. Jej postawa znalazłaodzwierciedlenie w liście, który został poufnie wysłany do szefów krajów147

członkowskich NATO przez prezydenta FR B. Jelcyna we wrześniu 1993 roku.Dokument ten potwierdzał tezę, że znaczna część ludności oraz wpływowesiły Rosji będą postrzegać rozszerzenie NATO jako wrogie działania, nawetjeśli w intencjach Sojuszu nie ma niczego wrogiego 132 . Krokiem milowymw rozwoju polityki Sojuszu wobec postsowieckich państw Europy Środkoweji Wschodniej było uruchomienie programu „Partnerstwo dla Pokoju”.Program ten został przyjęty na spotkaniu wysokiego szczebla w Brukseli,przez szefów państw oraz rządów krajów członkowskich NATO w dniach 10-11 stycznia 1994 roku. Było to zasadniczo nowe podejście SojuszuPółnocnoatlantyckiego w kierunku współpracy z krajami byłego blokusowieckiego oraz przestrzeni poradzieckiej. Główny nacisk został położonyna realizację misji pokojowych 133 .Inicjatywa ta była postrzegana niejednoznacznie przez niektórychprzywódców krajów postsocjalistycznych Europy Środkowo-Wschodniej.Dostrzegali oni fakt, że program „Partnerstwo dla Pokoju” nie przynosi imżadnych specjalnych przywilejów, a także zrównuje ich z byłymi republikamiradzieckimi, co z kolei obniża ich status. Tak więc polski minister obronyKołodziejczyk otwarcie oświadczył, że dla jego kraju projekt ten będzie miałsens tylko wtedy, gdy program „szybko oraz dokładnie określi kryteriaprzystąpienia do NATO”. L. Wałęsa w jednym ze swoich wywiadów pospotkaniu w Brukseli zauważył, że NATO szuka jedynie argumentów, aby nieprzyłączyć Polski do Sojuszu 134 . Niemniej jednak przebieg dalszych zdarzeńpotwierdził, że wcale tak nie było.Ukraina natychmiast zareagowała pozytywnie na tą propozycjęi miesiąc po spotkaniu w Brukseli, 8 lutego 1994 roku, podpisałaporozumienie o udziale w programie „Partnerstwo dla Pokoju”. Przy tymnasz kraj [Ukraina] był pierwszym krajem spośród byłych republik ZSRR,które przystąpiły do tego programu. Zrobiliśmy to w tym samym dniu coobecny członek NATO – Węgry, a także o prawie miesiąc wyprzedziliśmyjeszcze jednego obecnego członka NATO – Republikę Czeską 135 .W marcu 1994 roku zostały podjęte bezpośrednie konsultacjeUkrainy z NATO w formacie „16+1” (16 krajów członkowskich NATOi Ukraina), a już 25 maja 1994 roku Ukraina oraz Słowacja przekazały132 A. Зленко, Дипломатия и политика. Украина в процессе динамичныхгеополитических перемен, Харьков 2004.133 Україна-НАТО: Інтенсифікований діалог, NATO, 2006.134 A. Зленко, Дипломатия…, op. cit.135 Ibidem.148

Sojuszowi Północnoatlantyckiemu swoje Dokumenty Prezentacyjnew ramach programu „Partnerstwo dla Pokoju” 136 .Intensyfikacja wzajemnych kontaktówDrugi Prezydent niepodległej Ukrainy L. Kuczma nie odmówiłwspółpracy ze strukturami atlantyckimi. Rok 1995 stał się rokiem otwarcianowej karty w stosunkach Ukrainy z Sojuszem. Kuczma swoją pierwsząoficjalną wizytę w Kwaterze Głównej NATO złożył 1 czerwca 1995 roku.W Brukseli Kuczma zaakcentował chęć podniesienia stosunków międzyUkrainą a Sojuszem na nowy jakościowo poziom.Rok 1997 obfitował w wydarzenia we wzajemnych stosunkachmiędzy Ukrainą a NATO. W ciągu tego roku miały miejsce w zasadziecomiesięczne spotkania na wysokim oraz najwyższym szczeblu. Tak więcw styczniu 1997 roku odbyła się w Brukseli wizyta Sekretarza RadyBezpieczeństwa Narodowego i Obrony Ukrainy W. Gorbulina. W marcuKwaterę Główną NATO odwiedził Minister Spraw ZagranicznychG. Udowenko. W maju 1997 roku na Ukrainie odbyło się otwarcie CentrumInformacji oraz Dokumentacji NATO, podczas którego obecny był J. Solana.Wtedy właśnie podpisał on Memorandum o wzajemnym zrozumieniupomiędzy rządem Ukrainy i NATO 137 .Jednak głównym wydarzeniem tamtego roku stało się podpisanie8 lipca 1997 roku na szczycie Sojuszu w Madrycie przez szefów państwczłonkowskich NATO oraz Prezydenta Ukrainy L. Kuczmę Kartyo Szczególnym Partnerstwie z NATO. Zgodnie z tym dokumentem Ukrainazobowiązała się do rozszerzenia współpracy z NATO, obierając za konkretnycel integrację ze strukturami europejskimi oraz atlantyckimi. Z tego powoduma właśnie miejsce udoskonalanie instytucji demokratycznych w kraju,poszerzana jest współpraca we wszystkich kierunkach i we wszystkichaspektach: politycznym, wojskowym, gospodarczym, ekologicznym,naukowym, technologicznym, informacyjnym i innych.W celu uzgodnienia praktycznej strony integracji Ukrainy zestrukturami atlantyckimi w lipcu 2002 roku do Kijowa przybyli SekretarzGeneralny NATO G. Robertson i ambasadorzy krajów członkowskich Sojuszuw Brukseli. Na posiedzeniu Komisji Ukraina-NATO dyplomaci państw NATOobrali dość niezwykłą strategię. Zamiast tego, aby kolejny raz „agitować”136 Україна-НАТО…, op. cit.137 A. Зленко, Дипломатия…, op. cit.149

i podkreślać na ile potrzebna jest jasno określona euroatlantyckaperspektywa integracji dla proeuropejskich sił na Ukrainie, wybrali oniodwrotną drogę – przeanalizowali dlaczego Organizacja TraktatuPółnocnoatlantyckiego może być zainteresowana Ukrainą. Solidnychargumentów uzbierało się wiele. Wśród nich były m.in. położeniegeopolityczne, rola stabilizująca w przestrzeni poradzieckiej, potencjałnaukowo-techniczny i zdolności wojskowe. G. Robertson oświadczył, żeSojusz jest gotowy wyjść naprzeciw Ukrainie na tyle daleko, na ile ona samajest do tego przygotowana 138 . Ten sukces dyplomatyczny miał zostaćpotwierdzony na posiedzeniu Komisji NATO-Ukraina w listopadzie 2002roku w Pradze.Kryzys w relacjach Ukrainy z NATOOczekiwany przełom w kierunku integracji Ukrainy ze strukturamiatlantyckimi nie miał jednak miejsca. Przeszkodą na tej drodze stał się tzw.„skandal kasetowy”. We wrześniu 2002 roku administracja amerykańskaogłosiła, że zamierza dokonać przeglądu swojej polityki wobec Ukrainyw związku z niesławną sprawą kasetową i nagraniami na taśmach, zgodniez którymi L. Kuczma wyraził rzekomo zgodę na dostawy do Iraku systemówobrony powietrznej „Kolczuga”. W ten sposób nasz kraj [Ukraina] znalazł sięw bardzo niezręcznej sytuacji: Bruksela poinformowała, że szczyt KomisjiNATO-Ukraina nie może zostać przeprowadzony dopóki okoliczności tejsprawy nie zostaną do końca wyjaśnione.Szczyt w Pradze był dla Ukrainy bardzo trudny. Symbolicznymmomentem była wymiana tablic z nazwami krajów w języku angielskim nafrancuski, co pozwoliło amerykańskim przedstawicielom przesiąść się naodleglejsze miejsce od ukraińskich. Posiedzenie Komisji NATO-Ukrainarównież minęło w dość napiętej atmosferze, choć nadal przeważałracjonalizm oraz równowaga. Głównym wynikiem szczytu było podpisaniePlanu Działań NATO-Ukraina i Rocznego Harmonogramu Działań na rok2003 – były to ważne dokumenty przede wszystkim z ukraińskiego punktuwidzenia 139 .Generalnie należy zauważyć, że ostatnie lata prezydentury Kuczmyodznaczyły się znacznymi trudnościami w stosunkach między Ukrainą138 Ibidem.139 A. Фіалко, Україна не хоче приєднуватися до натовської системи ПРО без Росії,„Дзеркало тижня”, 2011, No. 39.150

a NATO. Jednocześnie Ukraina wielokrotnie sygnalizowała Zachodowi swojągotowość do pogłębienia współpracy. 11 stycznia 2003 roku powstałoKrajowe Centrum ds. integracji euroatlantyckiej, powołane w celukoordynacji wysiłków wszystkich organów władzy na Ukrainie w tymzakresie. 13 grudnia 2003 roku, w celu zapewnienia publicznego charakterurealizacji krajowej polityki Ukrainy wobec NATO, w tym szerokiegoinformowania społeczności w zakresie tych zagadnień, Prezydent UkrainyL. Kuczma podpisał dekret „O państwowych programach europejskiej orazeuroatlantyckiej integracji Ukrainy na lata 2004-2007” 140 . Europejscyi amerykańscy partnerzy zareagowali jednak z umiarem i ostrożnością.Dlatego też szczególnych i znaczących postępów w stosunkach z NATO nieodnotowano.Rządy „pomarańczowych”Nowy impuls do dialogu między Ukrainą a NATO stanowiło dojściedo władzy W. Juszczenki. Nowy prezydent otwarcie, od początku swojejprezydentury i do samego jej końca, deklarował zamiar integracji Ukrainy zestrukturami Sojuszu Północnoatlantyckiego.W lutym 2005 roku, miesiąc po swojej inauguracji, PrezydentUkrainy W. Juszczenko wziął udział w pracach szczytu Komisji NATO-Ukrainaw Brukseli, podczas którego oświadczył gotowość Ukrainy do przyłączeniasię do Planu Działań na rzecz Członkostwa w NATO (MAP). 21 kwietnia 2005roku w Wilnie odbyło się posiedzenie Komisji NATO-Ukraina na szczebluministrów spraw zagranicznych, w rezultacie którego rozpoczętozintensyfikowany dialog między Ukrainą i NATO na temat członkostwai odpowiednich reform. Wtedy to W. Juszczenko zatwierdził Plan Działań narzecz członkostwa Ukrainy w NATO na rok 2005. Szef państwa zleciłPaństwowemu Komitetowi ds. Radiofonii i Telewizji Ukrainy, we współpracyz Krajowym Centrum ds. integracji euroatlantyckiej Ukrainy orazMinisterstwem Spraw Zagranicznych Ukrainy, zapewnienie regularnegoinformowania społeczeństwa o postępach oraz wynikach realizacjiRocznego Harmonogramu Działań.Powaga zamiarów Ukrainy została potwierdzona w pierwszej rundziekonsultacji eksperckich Ukraina-NATO na wysokim szczeblu w ramachzintensyfikowanego dialogu, który odbył się w dniu 26 września 2005 roku140 A. Фіалко, Україна-НАТО: ти пам’ятаєш, як усе розпочиналося… Без емоцій проважливе, „Дзеркало тижня”, 2006, No. 30.151

w Brukseli. Wszczęty został wówczas przegląd czy Ukraina odpowiadagłównym wymaganiom, które stawiane są przed krajami kandydującymi doNATO.W dniach 18-20 października 2005 roku na zaproszenie prezydentaUkrainy W. Juszczenki z wizytą na Ukrainie przebywała delegacja RadyPółnocnoatlantyckiej NATO (NACC), na czele z Sekretarzem GeneralnymNATO Jaapem de Hoop Schefferem. W ramach tego przedsięwzięcia odbyłosię posiedzenie Komisji NATO-Ukraina na szczeblu ambasadorów,z udziałem Ministra Spraw Zagranicznych i Ministra Obrony Ukrainy, a takżewspólne spotkanie Rady Północnoatlantyckiej i Rady BezpieczeństwaNarodowego i Obrony Ukrainy pod przewodnictwem Prezydenta Ukrainy.Głośnym wydarzeniem stał się udział ówczesnego premiera UkrainyW. Janukowycza w dniu 14 września 2006 roku w posiedzeniu KomisjiNATO-Ukraina, podczas którego zaproponował on, aby tymczasowo odłożyćkwestię przeniesienia stosunków NATO-Ukraina na szczebel Planu Działańna rzecz Członkostwa, nawiązując do mniej więcej szerszego poparciaspołeczeństwa w tej kwestii.152W kierunku pragmatycznych relacji NATO-UkrainaOczywiste jest, że kryzys polityczny, który rozpoczął się na Ukrainiewiosną 2007 roku, miał także negatywny wpływ na stosunki z Sojuszem.Ze strony części partii politycznych (w szczególności komunistów) corazczęściej padały antynatowskie hasła. Równocześnie zachodni partnerzyUkrainy uznali za lepsze rozwiązanie wyczekiwanie na stabilizację sytuacjinad Dnieprem, aby ustalić dalsze kroki w kierunku zbliżenia z naszympaństwem [Ukrainą] 141 .Jednocześnie Prezydent Juszczenko zdecydowanie przekonywałzachodnich partnerów o gotowości Ukrainy do rozpoczęcia procesuprzystąpienia do NATO. 22 października 2007 roku Juszczenko na otwarciuposiedzenia Rady Ministrów Obrony krajów Europy Południowo-Wschodniej w Kijowie potwierdził niezmienność kursu Ukrainy w zakresieczłonkostwa w NATO i UE oraz wezwał europejskich partnerów do wsparciaUkrainy w jej dążeniu do przystąpienia do Planu Działań na rzeczCzłonkostwa.Fakt, że postęp Ukrainy w kierunku integracji ze strukturamieuroatlantyckimi jest bezpośrednio związany z sytuacją polityczną w kraju,141 A. Фіалко, Україна не хоче…, op. cit.

pokazały rezultaty posiedzenia Komisji NATO-Ukraina na szczeblu ministrówspraw zagranicznych, które odbyło się w dniu 7 grudnia 2007 rokuw Brukseli. Strona ukraińska zwróciła się wtedy do przedstawicieli państwczłonkowskich NATO z prośbą o wsparcie Ukrainy w przyłączeniu się doPlanu Działań na rzecz Członkostwa podczas szczytu w Bukareszcie w dniach2-4 kwietnia 2008 roku. Większość sojuszników Ukrainy powiązała jednakfakt rozważenia tej kwestii z szybkim utworzeniem koalicji rządząceji osiągnięciem konsensusu na temat poziomu przyszłej współpracy Ukrainyz NATO pomiędzy Premierem a Prezydentem Ukrainy. Odpowiedzią na tęsytuację było przekazanie 18 stycznia 2008 roku przez Ministra SprawZagranicznych W. Ohryzko Sekretarzowi Generalnemu NATO J. Schefferowipisma z podpisem Prezydenta, Przewodniczącego Rady Najwyższej orazpremiera Ukrainy, w którym wyrażono wspólne stanowisko w sprawiekonieczności oraz gotowości Ukrainy do przyłączenia się do Planu Działań narzecz Członkostwa (MAP) w trakcie szczytu w Bukareszcie 142 .3 kwietnia 2008 roku w Bukareszcie odbyło się posiedzenie RadyPółnocnoatlantyckiej NATO na szczeblu szefów państw i rządów,w rezultacie którego została przyjęta Deklaracja ze szczytu w Bukareszcie.Osobny paragraf tej deklaracji został poświęcony apelom Ukrainy i Gruzjiw sprawie zaproszenia ich do Planu Działań na rzecz Członkostwa w NATO.Stwierdzono, że NATO z zadowoleniem przyjmuje euroatlantyckie aspiracjeUkrainy i Gruzji co do członkostwa w NATO oraz wyrażono przekonanie, żekraje te staną się członkami Sojuszu. Podkreślono również wkład Ukrainyw operacje NATO. W należny sposób oceniono także demokratycznereformy Ukrainy. Na tej podstawie została podjęta decyzja o wsparciuwniosku Ukrainy w sprawie przystąpienia do Planu Działań na rzeczCzłonkostwa.W dniach 2-3 grudnia 2008 roku w Brukseli odbyło się spotkanieRady Północnoatlantyckiej NATO na szczeblu ministrów sprawzagranicznych państw członkowskich Sojuszu, w ramach którego miałomiejsce posiedzenie Komisji NATO-Ukraina z udziałem Ministra SprawZagranicznych Ukrainy W. Ohryzko.Głównym rezultatem spotkania było potwierdzenie przez krajeczłonkowskie NATO wszystkich decyzji dotyczących Ukrainy, przyjętychw Bukareszcie. Odnotowany został postęp, który osiągnęła Ukraina, a Sojuszwyraził gotowość sprzyjania w promowaniu reform niezbędnych douzyskania członkostwa w NATO, przede wszystkim poprzez wykorzystanie142 A. Фіалко, Україна-НАТО…, op. cit.153

Komisji Ukraina-NATO, której centralna i koordynująca rola miałaby zostaćwzmocniona poprzez naniesienie odpowiednich poprawek do Kartyo Szczególnym Partnerstwie między Ukrainą a NATO. W celu aktywizacjipraktycznej współpracy zadecydowano o wzmocnieniu biurainformacyjnego i kontaktowego NATO na Ukrainie. Praktycznymmechanizmem realizacji reform stały się roczne programy krajowe, którychrealizacja przewidywała m.in. coroczną ocenę ze strony sojuszników 143 .21 sierpnia 2009 roku, realizując decyzję Rady Północnoatlantyckiej,przyjętą przez ministrów spraw zagranicznych w grudniu 2008 roku,podpisana została Deklaracja o uzupełnieniu Karty o SzczególnymPartnerstwie między NATO a Ukrainą, która odzwierciedlała postępypoczynione w ostatnich latach, a także utwierdzała wiodącą rolę KomisjiUkraina-NATO w realizacji procesu zainicjowanego na szczyciew Bukareszcie w 2008 roku.Ogólny stan stosunków między Ukrainą i NATO świadczyło zakończeniu pewnego początkowego etapu ich rozwoju. Strony po kilkulatach obserwacji i wyjaśnień własnych zamiarów oraz rzeczywistychmożliwości zdecydowały się adekwatnie ocenić swój potencjał i optymalneformy partnerstwa.154Rządy Wiktora JanukowyczaPo wyborze na Prezydenta Ukrainy Wiktora Janukowycza stosunkiz Sojuszem zaczęły nabierać bardziej pragmatycznego charakteru. Sytuacjawokół prób zmiany zatwierdzonego ustawodawstwem Ukrainy modelubezpieczeństwa narodowego osiągnęła wyznaczone cele. Przeciwnicyprzyłączenia się Ukrainy do NATO potrafili zrealizować swoje zamiary dziękiprogramom partii politycznych, polegając na poparciu większościspołeczeństwa. Przy tym nie interesował ich fakt, iż większość ta byłaniedoinformowana, a opieranie się na takiej większości jest nieetyczne.Opinia publiczna, zwłaszcza w kwestii przystąpienia do NATO, rzeczywiściepowinna stać się podstawą do podejmowania przez władze odpowiednichdecyzji politycznych. Jednak stanowisko obywateli powinno kształtować siębez presji ze strony władz oraz świadomie.W lipcu 2010 roku Rada Najwyższa Ukrainy przyjęła Ustawę„O zasadach polityki wewnętrznej i zewnętrznej”, zgodnie z którą Ukrainanabyła status pozablokowości, co oznacza „brak uczestnictwa Ukrainy143 План дій щодо членства в НАТО.

w sojuszach wojskowo-politycznych, priorytetowy udział w doskonaleniuoraz rozwoju europejskiego systemu bezpieczeństwa zbiorowego,w dalszym ciągu kontynuowanie konstruktywnego partnerstwaz Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiego i innymi blokami wojskowopolitycznymiwe wszystkich sprawach będących przedmiotem wspólnegozainteresowania” 144 . Ponadto z artykułu na temat głównych kierunkówpolityki państwa w dziedzinie bezpieczeństwa narodowego została usuniętawzmianka o nabyciu przez Ukrainę członkostwa w Organizacji TraktatuPółnocnoatlantyckiego. Nowe kierownictwo państwa widziało przyszłośćnaszego kraju [Ukrainy] w przestrzeni europejskiej i postanowiło zwrócić sięw kierunku Szwecji oraz Austrii, które nie są członkami NATO, ale ichbezpieczeństwo zapewniane jest przez Unię Europejską.Szefowie państw i rządów krajów członkowskich NATO podczasszczytu 19 listopada 2010 roku w Lizbonie ze zrozumieniem potraktowaliwybrany przez Ukrainę kurs polityki zewnętrznej, a także uchwalili nowąKoncepcję Strategiczną Sojuszu, w której zatwierdzili oni zamiar„kontynuowania i rozwijania współpracy z Ukrainą (i Gruzją) w ramachKomisji NATO-Ukraina (i NATO-Gruzja), w oparciu o decyzję NATO przyjętąna szczycie w Bukareszcie w 2008 roku oraz wzięły pod uwagę orientacjęeuroatlantycką lub aspiracje każdego kraju”. Ministerstwo SprawZagranicznych Ukrainy zasady nowej koncepcji w stosunku do Ukrainypostrzegało jako odpowiadające interesom Kijowa 145 .Nowy rozdział w stosunkach Ukraina-NATO?Wydarzenia na Majdanie, okupacja przez Federację RosyjskąAutonomicznej Republiki Krymu oraz przeprowadzenie operacjiantyterrorystycznych na wschodzie Ukrainy zmieniły porządek dziennyagendy bezpieczeństwa nie tylko w Europie, ale na całym świecie. WybórPetra Poroszenki na piątego Prezydenta Ukrainy odnowił nadzieję częściUkraińców na kontynuację integracji euroatlantyckiej. Agresja Rosji niepozostała również bez reakcji krajów NATO, które natychmiast wyraziłyswoje poparcie i chęć pomocy. Dla NATO inwazja Rosji na Ukrainie oznaczazagrożenie zewnętrzne, które pojawiło się na granicy SojuszuPółnocnoatlantyckiego. Jednakże, Ukraina nie jest członkiem tej Organizacji,144 Закон України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, Відомості ВерховноїРади України (ВВР), 2010, No. 40.145 A. Фіалко, Україна продовжить співпрацю з НАТО, „Дзеркало тижня”, 2011, No. 14.155

nie jest więc objęta artykułem 5. Traktatu Waszyngtońskiego, który jestpodstawą ochrony członków NATO. Sojusz Północnoatlantycki w trakcieobecnego konfliktu kontynuuje zintensyfikowaną współpracę z Ukrainą jakopartnerem. Trzeba przyznać, iż zwiększona obecność sił morskich, siłpowietrznych i sił lądowych NATO w regionie „w celu wsparcia sojusznikówi partnerów” w sposób zdecydowany denerwuje oraz istotnie hamujeagresora.Jeśli chodzi o perspektywy członkostwa Ukrainy w Sojuszu, któremogłoby uchronić przed ewentualnym powtórzeniem „rosyjskiegoscenariusza”, to kwestia ta w dużej mierze zależy od społeczeństwaukraińskiego, a w szczególności od rosyjskojęzycznych mieszkańcówz regionów wschodniej i południowej Ukrainy, de facto bardzo ufnychwobec rosyjskiej propagandy. Dlatego też Prezydent Poroszenko i PremierJaceniuk powinni prowadzić dalszą kampanię edukacyjną w społeczeństwiena temat podstawowych zasad działalności NATO. Na tym będzie polegałozadanie nowego kierownictwa państwa, które planuje kompleksowąintegrację euroatlantycką.156PodsumowanieTak więc od lat dziewięćdziesiątych XX wieku nasz kraj [Ukraina]przeszedł trudną drogę w kierunku nawiązania i wzmocnienia współpracyz NATO. W 1992 roku Ukraina została członkiem Północnoatlantyckiej RadyWspółpracy, a w 1997 roku współzałożycielem i uczestnikiemEuroatlantyckiej Rady Partnerstwa. Od 1994 roku nasz kraj [Ukraina]aktywnie uczestniczy w programie „Partnerstwo dla Pokoju”, w ramachktórego ukraińscy wojskowi zostali zaangażowani w kilkudziesięciuwspólnych z państwami członkowskimi i partnerami NATO ćwiczeniachpokojowych, zarówno na terytorium naszego kraju, jak i za granicą. Ukrainaprzeszła drogę od Karty o Szczególnym Partnerstwie, podpisanej w lipcu1997 roku w Madrycie, poprzez Plan Działań na rzecz Członkostwa w NATO,uchwalony w listopadzie 2002 roku w Pradze, do zintensyfikowanegodialogu z NATO w zakresie uzyskania członkostwa oraz przeprowadzeniaodpowiednich reform, zapoczątkowanego w kwietniu 2005 roku w Wilnie.Pierwszy Prezydent niepodległej Ukrainy L. Krawczuk położył solidnyfundament pod partnerstwo z Sojuszem i precyzyjnie określił obszarywspółpracy. Za jego ważne osiągnięcie należy uznać, iż jako jedenz pierwszych przywódców państw postradzieckich potrafił on w należyty

sposób ocenić perspektywę tej współpracy. L. Kuczma kontynuował tędrogę, a gdy świat zderzył się z nowymi zagrożeniami dla bezpieczeństwaw wyniku ataków terrorystycznych we wrześniu 2001 roku, uznał, iżkonieczne jest odejście od polityki neutralności i pozablokowości. On teżjako pierwszy sformułował nowy cel strategiczny dla Ukrainy – integracjęz NATO.Nadzieje na przełom w tym zakresie związane były ze zwycięstwem„pomarańczowej rewolucji” i dojściem do władzy W. Juszczenki. Jednakbrak stabilności politycznej w kraju, nadmierne upolitycznienie problemuprzez szereg polityków, brak wiedzy na temat celów oraz działalnościSojuszu Północnoatlantyckiego w obecnych warunkach i obecność mocnozakorzenionych stereotypów, osadzonych w czasach ZSRR, spowolniłyproces integracji.Pod rządami prezydenta W. Janukowycza stosunki między Ukrainąa Sojuszem Północnoatlantyckim zyskały nową treść. Zmieniając kurspolityki zagranicznej z integracji w przestrzeni euroatlantyckiej naeuropejską, miało miejsce przeniesienie współpracy z płaszczyznypolitycznej na płaszczyznę praktyczną. Jednak wydarzenia ostatnichmiesięcy pokazują, że Ukraińcy pragną euroatlantyckiego kursu swojegopaństwa, który musi wdrożyć w życie piąty Prezydent Ukrainy – PetroPoroszenko.Ze względu na fakt, iż na początku nowego tysiąclecia NATO nie tylkonie straciło swojej roli, ale coraz bardziej umacnia swoją pozycję wiodącejstruktury bezpieczeństwa euroatlantyckiego, prowadzi to do koniecznościdalszego wzmocnienia stosunków szczególnego partnerstwa Ukrainyz Sojuszem Północnoatlantyckim, jako odpowiadających potrzebombezpieczeństwa narodowego Ukrainy.157

158

Perspektywy współpracy Ukraina-NATO w kontekściewspółpracy transgranicznej Ukraina-MołdawiaNazar MykhaliukWschodnioeuropejski Uniwersytet Narodowy im. Łesi UkrainkiWspółczesne wyzwania stojące przed Ukrainą wymagają współpracyregionalnych, europejskich mocarstw w związku z narastaniem potencjałuwojskowego Federacji Rosyjskiej oraz dalszej agresji w stosunku dosąsiednich państw pod hasłem misji pokojowych oraz zjednoczenia tzw.„rosyjskiego świata”. Od takiej właśnie polityki międzynarodowej Rosjiw ciągu 25 lat jej niepodległości ucierpiało całkiem wiele krajów.Na początku lat 90-tych z powodu konfliktu wojskowego w NaddniestrzuMołdawia utraciła część swojego terytorium, od 2008 roku w skutek wojnyrosyjsko-gruzińskiej okupowane są 2 regiony tego kraju, także aneksjaKrymu oraz inicjowanie, finansowanie i popieranie ruchówseparatystycznych na wschodzie Ukrainy w obwodzie Donieckimi Ługańskim jest dziełem Rosji.Taka polityka zagraniczna Federacji Rosyjskiej nie może nieniepokoić sąsiednich krajów, które nie są członkami NATO oraz nieposiadają znaczącej siły militarnej, aby być w stanie dać opór agresywnymdziałaniom Rosji.NATO a konflikt na UkrainieBezpośrednie przystąpienie [Ukrainy] do Sojuszu na tym etapie niejest możliwe z wielu powodów. Wśród nich ważną rolę odgrywakategoryczny sprzeciw Rosji wobec członkostwa jej sąsiednich krajóww NATO. Takie oficjalne stanowisko zajął Kreml ze względu na obawy, żezostaną rozmieszczone, szczególnie w jej sąsiedztwie, bazy wojskowe,łącznie z bronią przeciwrakietową i techniczną oraz wojskiem, co stwarzamożliwość pojawienia się zagrożeń dla bezpieczeństwa narodowego.Dlatego też po rewolucji w Gruzji i na Ukrainie, a także po dojściu do władzyw tych krajach polityków proeuropejskich, Rosja rozpoczęła aktywnądziałalność wojskową w celu destabilizacji regionu, tak aby uniemożliwićrozmieszczenie wojsk NATO.159

Z tego punktu widzenia najbardziej odpowiednią opcją jestposzerzenie współpracy z krajami posiadającymi Indywidualne PlanyPartnerstwa z NATO: po pierwsze, rozwój współpracy transgranicznejmiędzy Ukrainą oraz Mołdawią w celu ustabilizowania sytuacji w regionie,po drugie, rozwiązanie sprawy wojskowych i separatystycznych ruchów, potrzecie, połączenie sił w walce przeciwko agresywnej politycemiędzynarodowej Federacji Rosyjskiej. Nie mając możliwości przyłączeniasię do Sojuszu oraz nie posiadając silnego potencjału wojskowotechnicznegopaństwa sąsiadujące z Rosją nie mogą czuć się bezpiecznie.Niewątpliwie wsparcie przez państwa zachodnie ofiar agresji zestrony innych państw jest ważne i konieczne. Na chwilę obecną przybieraono następujące formy:• oficjalne potępienie działań wojskowych Kremla;• nakładanie różnego rodzaju ograniczeń (zamrożenie rachunkóww bankach zagranicznych, zakaz wjazdu oraz sankcje wizowe) wobeckonkretnych rosyjskich urzędników wyższego szczebla, firm,banków;• zamrożenie współpracy w dziedzinach obronności orazbezpieczeństwa, przemysłu kosmicznego;• zawieszenie współpracy inwestycyjnej oraz szereg innych 146 .Cele sankcji zostały osiągnięte, możemy także zaobserwować ichefekty w postaci obniżenia wielu wskaźników ekonomicznych Rosji. Ale tesankcje mają również konsekwencje dla krajów europejskich. Rozwójgospodarczy Europy jest uzależniony od rosyjskich zasobówenergetycznych, zwłaszcza gazu, nie jest ona również w stanie właściwiereagować na takie działania. Dla przykładu zakaz eksportu produktówspożywczych tylko nieznacznie wpłynie na ogólną strukturę eksportu UniiEuropejskiej, ponieważ ich udział w eksporcie ogółem wynosi około 5% 147 .Jednak dla niektórych krajów, takich jak Włochy, Francja, Szwajcaria, Polskapodobne sankcje przyniosą bardziej odczuwalne straty 148 .Jednym z przykładów niskiej efektywności nałożonych podczaskonfliktów zbrojnych sankcji jest napad Iraku na Kuwejt w sierpniu 1990146 http://antikor.com.ua/articles/5494_sanktsiji_proti_rosiji_jak_tse_pratsjuje_infografika[30.08.2014].147 http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_113440.pdf[29.08.2014].148Sanctions on Russia are against interests of the EU and member states,[z:] http://rt.com/op-edge/180332-sanctions-russia-against-eu-interests/ [29.08.2014].160

oku 149 . Przyjęte embargo handlowo-gospodarcze oraz wojskowe nie dałooczekiwanego rezultatu, ponieważ Irak nie zaprzestał agresji. Dopiero zapomocą międzynarodowej interwencji wojskowej w ramach ONZ udało sięzmusić Irak do wycofania się. Bez wątpienia Rosja nie jest Irakiem, jejpotencjał w zakresie prowadzenia wojny oraz wpływy ekonomiczne niemogą nawet być porównane. W szczególności Federacja Rosyjska maznacznie większe powiązania handlowo-gospodarcze ze światem, bardziejzróżnicowaną strukturę eksportu, a także bardziej nowoczesną oraz większąarmię. Jej gospodarka stanowi około 3% światowego PKB, około 5%światowego handlu towarami, 13% światowego handlu ropą 150 oraz drugąco do potencjału wojskowego armię na świecie 151 . Dlatego też wojnaw Zatoce Perskiej świadczy o konieczności znalezienia innych, bardziejsystemowych sposobów wpływu na agresję ze strony poszczególnychpaństw.Perspektywy współpracy Ukrainy i Mołdawii z NATOW tej sytuacji najbardziej realnym rozwiązaniem jest współpracaUkrainy oraz Mołdawii w sferze wojskowej w ramach Indywidualnego PlanuDziałań na rzecz Partnerstwa w celu poprawy potencjału wojskowotechnicznegokrajów, udział we wspólnych ćwiczeniach oraz manewrach;współpraca w sferze gospodarczej oraz społecznej w ramach współpracytransgranicznej z krajami sąsiadującymi. Taka współpraca pozwoli pogłębićdwustronne więzi między krajami oraz zmniejszyć obciążenia społecznogospodarczemieszkańców.W ramach NATO istnieje kilka opcji współpracy. Pierwsza i główna tobezpośrednie członkostwo wraz z wszystkimi wynikającymi z tegoobowiązkami i prawami. Taka opcja współpracy wymaga od Ukrainy orazMołdawii udoskonalenia oraz reformy bazy wojskowo- technicznej,stabilizacji sytuacji w kraju (m.in. rozwiązania konfliktów wokółNaddniestrza, Krymu oraz wschodniej Ukrainy), zmniejszenia napięciawojskowego w regionie ze strony Federacji Rosyjskiej oraz udzielenia Rosji149 http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/55.htm [29.08.2014].150 http://www.businessinsider.com/impact-of-sanctions-against-russia-2014-3/[30.08.2014].151 A. Macias, J. Bender, S. Gould, The 35 Most Powerful Militaries In The World,[z:] http://www.businessinsider.com/35-most-powerful-militaries-in-the-world-2014-7#ixzz3ByW1WvY2 [30.09.2014].161

gwarancji, że nie zostaną następnie utworzone oraz rozmieszczone bazySojuszu na terytorium tych państw. Jak widać nie wszystkie czynniki sązależne tylko od krajów kandydujących do członkostwa, więc taka opcja jestpożądana, lecz nie jest możliwa z punktu widzenia jej realizacji.Inna opcja współpracy to udział w Indywidualnym Planie Działań narzecz Partnerstwa z NATO. Przewiduje on stosunki sojusznicze orazstrategiczne partnerstwo wojskowe między państwami członkowskimiSojuszu i państwami trzecimi 152 . Plan ten przewidziany został dla krajów,które wyrażają wolę polityczną oraz możliwość pogłębienia relacji z NATO.Jest to specyficzne narzędzie, które umożliwia Sojuszowi wdrożeniecelowych wskazówek w zakresie reform obronnych, politycznych orazinstytucjonalnych. Plan ten pozwoli wdrożyć na Ukrainie oraz w Mołdawiinowoczesne technologie w zarządzaniu kompleksem wojskowoprzemysłowym,przeprowadzić szereg niezbędnych reform, wzmocnićwojskowo-techniczny potencjał krajów, nawiązać stosunki między sobąi państwami trzecimi na rzecz konsolidacji sił oraz środków dlaprzeciwdziałania agresji.W ramach współpracy NATO z Ukrainą i Mołdawią warto wyróżnićnastępujące działania 153 : operacje pokojowe, reformy sektora obronności,bezpośrednia współpraca wojskowa, uzbrojenie, planowanie w sytuacjachkryzysowych, współpraca w dziedzinie nauki oraz ochrony środowiska orazdostępu do informacji publicznej.W ramach operacji pokojowych możliwa jest zarówno współpracaw walce z terroryzmem międzynarodowym we wschodniej Ukrainie,z udziałem wspólnej pomocy wojskowo-technicznej, materialnej, a takżestabilizacja sytuacji w Naddniestrzu, w Mołdawii, z udziałem ukraińskich siłpokojowych jako trzeciej strony w konflikcie w celu rozwiązania zaistniałejsytuacji. Obecnie Ukraina jest jedynym krajem, nie będącym jednocześnieczłonkiem NATO, który bierze udział we wszystkich operacjach Sojuszu naróżnych poziomach. Na przykład 160 żołnierzy sił pokojowych uczestniczyw polsko-ukraińskim batalionie, który jest częścią Wielonarodowej GrupyBojowej „Wschód”, i innych.152 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49290.htm [30.09.2014].153 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_37750.htm? [30.09.2014].162

Współpraca transgraniczna Ukraina-MołdawiaW zakresie współpracy transgranicznej kooperacja Ukrainy orazMołdawii pozwoli stworzyć „mosty” między granicami w celu realizacjiw obszarach przygranicznych wspólnych zadań oraz przezwyciężeniaproblemów. W takiej sytuacji granica zamiast dzielić będzie łączyćposzczególne regiony, koncentrując ich uwagę na konkretnych oraz nagłychpotrzebach. Współpraca transgraniczna zachęca do dalszego rozwojugospodarki przygranicznej, rozwiązywania problemów środowiskowych orazzwiększa gotowość do sytuacji kryzysowych, sprzyja bliższej interakcjimiędzy ludźmi a społecznościami, które zamieszkują na obszarachprzygranicznych.Można wyróżnić trzy rodzaje współpracy transgranicznej w Europie:między państwami członkowskimi UE, która sprzyja zmniejszeniu różnicekonomicznych, społecznych oraz dysproporcji w obrębie UE; między UEoraz krajami spoza UE, która sprzyja rozwojowi dobrosąsiedzkich stosunkówz państwami leżącymi przy granicach UE, wspieraniu rozwoju społecznogospodarczegooraz promowaniu wartości europejskich; między krajamispoza UE, która sprzyja rozwojowi potencjału gospodarczego obszarówprzygranicznych, pogłębieniu stosunków między społecznościami różnychobszarów.Współpraca transgraniczna między Ukrainą oraz Mołdawią odbywasię w ramach trzech euroregionów: „Dolny Dunaj”, którego głównym celemjest osiągnięcie harmonijnego oraz zrównoważonego rozwoju gospodarki,rozwiązanie szeregu problemów w zakresie środowiska naturalnego,zapewnienie odpowiedniego poziomu zatrudnienia oraz ochrony socjalnej,rozwój infrastruktury transportowej, tworzenie jednolitej przestrzenikulturalnej, zapobieganie oraz eliminowanie skutków klęsk żywiołowychi katastrof przemysłowych; „Górny Prut” i „Dniestr”, których głównymcelem jest stworzenie oraz realizacja transgranicznych projektówo charakterze ekologicznym, inwestycyjnym, transportowokomunikacyjnymi humanitarnym 154 . Między jednostkami terytorialnoadministracyjnymiUkrainy, jak obwody Czerniowiecki, Winnicki, Chersoński,Czerkawski, miasto Kijów oraz regionami Republiki Mołdawii podpisanezostały 22 umowy oraz protokoły w sprawie współpracy naukowej,technicznej, humanitarnej oraz handlowo-gospodarczej.154 http://moldova.mfa.gov.ua/ua/ukraine-md/regions [30.09.2014].163

PodsumowanieTak więc można stwierdzić, że na obecnym etapie zaostrzeniaglobalnych stosunków między krajami Zachodu, w postaci NATO, oraz jejsojuszników a Federacją Rosyjską, Ukraina i Mołdawia znalazły sięw epicentrum sprzecznych ze sobą interesów geopolitycznych. Nie będącw stanie samodzielnie przeciwstawiać się agresji militarnej oraz politycznejKremla, kraje te powinny współpracować ze sobą w celu konsolidacjiwspólnych sił, aby móc bronić własnego terytorium oraz własnejniezależności. Pod hasłem „Rosyjski Świat” Rosja stanowi zagrożenie dlabyłych krajów postsowieckich, które z powodu uwarunkowań historycznychnie stały się członkami NATO lub innych, silnych grup wojskowych. Dlategoważne jest, aby skupiać uwagę na pogłębieniu wielostronnych stosunkówpolityczno-wojskowych między państwami Sojuszu oraz państwami trzecimiw celu reformowania i wzmocnienia kompleksu wojskowo-przemysłowego.W dziedzinie rozwoju gospodarczego i kulturalno-społecznego kooperacjapowinna być realizowana w ramach współpracy transgranicznej, co pozwolimieszkańcom tych krajów wypracować wspólne wartości, podnieść poziomrozwoju obszaru przygranicznego, rozwiązać istniejące konflikty orazproblemy w różnych dziedzinach. Taka konsolidacja wysiłków pozwoliusunąć istniejące napięcie między narodami oraz osiągnąć stabilizacjęw stosunkach między krajami sąsiadującymi na rzecz bezpieczniejszego orazspokojnego dobrobytu w przyszłości.164

Wojsko polskie w misjach NATOPaweł BigajSzkoła Główna Handlowa w WarszawieUdział wojska w misjach NATO jest dla Polski, jak i dla każdegoinnego państwa uczestniczącego w operacjach Sojuszu, powodem do dumy.Jest to element określający zaangażowanie i znaczenie państwaw rozwiązywaniu problemów międzynarodowych. Współuczestnictwow misjach może wiązać się z uzyskaniem etycznego mandatu,pozwalającego na zabranie głosu w ważnych dyskusjach orazpodejmowaniem decyzji o charakterze międzynarodowym. Zapewnieniepokoju jest podstawowym celem NATO, a jego misje nie budzą żadnychkontrowersji. Dzięki wypracowanym przez lata procedurom, zawartymw prawie międzynarodowym, w większości przypadków zapewniają onezawarcie stałego pokoju.Współcześnie dostrzec można znaczny wzrost zaangażowanianaszego kraju w operacje przebiegające bliżej polskich granic – mają oneduży wpływ na interesy Polski, a przez ich zgodność z prawemmiędzynarodowym dają szansę na ustanowienie trwałego pokoju. Każdeinne działania, niezgodne z wyżej wymienionym prawem, mogą byćzakwestionowane, budzić niepokój oraz niechęć państw członkowskich.Operacje NATO w ostatnich latach uległy wielu przekształceniom –przede wszystkim poszerzył się ich zakres, skala działań oraz ilośćpodmiotów, które mogą prowadzić działania. Aby dobrze zrozumiećcharakter operacji przeprowadzanych współcześnie konieczne jestwskazanie różnic pomiędzy sytuacją z lat dziewięćdziesiątych oraz okresemwcześniejszym.Udział Polski w misjach NATO przed wstąpieniem w strukturySojuszuPoczątek lat dziewięćdziesiątych to okres kształtowania się nowegoładu międzynarodowego. Czas ten charakteryzuje się stabilizacją stosunkówmiędzy Wschodem a Zachodem, a także wyzwoleniem nowych źródełkonfliktów – narodowościowych, etnicznych oraz religijnych.Nieporozumienia te często występują wewnątrz państw, obok165

zorganizowanych jednostek uczestniczą w nich duże grupy cywilów orazlokalne policje. Konflikty te są nieprzewidywalne, co wpływa na działania siłinterweniujących, często towarzyszy im upadek instytucji, prawa orazporządku. Wszystkie te elementy wpływają na proces przygotowania orazkształtowania działań misji. Współcześnie, najważniejszym elementemdziałań NATO jest przywracanie normalności na danych terenach –przeprowadzanie wyborów, edukowanie urzędników, policji, udzielaniepomocy potrzebnej w rozwoju infrastruktury i innych 155 .Począwszy od 1996 roku jako partner, a od 1999 roku już jakoczłonek NATO, Polska uczestniczyła w 13 misjach i operacjachsojuszniczych 156 . Aspirując do członkostwa w NATO Polska wzięła udziałw trzech misjach. Ówczesna sytuacja na Bałkanach – wojna domowaw Jugosławii – wymusiła zaangażowanie się NATO w zaistniały konflikt.Polska wzięła udział w działaniach uczestnicząc w siłach IFOR(Implementation Force) – międzynarodowych siłach wojskowych podprzywództwem NATO, a następnie w siłach SFOR w Bośni i Hercegowinie.Celem działań była kontrola wprowadzonego w życie Układu w Dayton,wynegocjowanego w listopadzie 1995 roku, który miał zakończyć wojnęw Bośni. Zadaniem sił IFOR było bezpieczne wprowadzenie w życie planupokojowego, monitoring nad przejmowaniem kontroli przez strony spornenad dużymi terenami oraz rozbrojenie. Misją IFOR było równieżutrzymywanie zawieszenia broni, zapewnienie bezpieczeństwa na granicachkraju oraz terenach przygranicznych, zabezpieczenie dostaw żywności orazkontrola przestrzeni powietrznej nad Bośnią i Hercegowiną.W 1996 roku Rada Północnoatlantycka postanowiła rozpocząć nowąmisję pokojową – SFOR (Stabilization Force). Zadaniem SFOR byłoutrzymanie postanowień porozumienia z Dayton. Misja ta składała sięz dwóch operacji: pierwsza, Operation Joint Guard, trwała od grudnia 1996roku do czerwca 1998 roku; druga, Operation Joint Forge, od czerwca 1998roku do grudnia 2005 roku. Do dnia dzisiejszego kontynuowane są misjeutrzymujące pokój na tym terytorium. Aktualnie działania pełnią wojskaEUFOR (w ramach misji Althea). Trzecia operacja, w jakiej brała udziałPolska przed przystąpieniem do NATO, to misja ONZ na Haiti, w którejuczestniczyła jednostka specjalna GROM.155 M. Kowalewski, Kryzys i rozwój operacji pokojowych, „Sprawy Międzynarodowe” nr 1,Warszawa 1995, s. 100.156 http://www.bbn.gov.pl/pl/wydarzenia/15-lat-polski-w-nato/polska-w-sojuszupolnoc/5295,Korzysci-i-inicjatywy.html[17.09.2014].166

Wydaje się, że operacje te były swoistym sprawdzianemwiarygodności Polski jako potencjalnego członka i sojusznika NATO – jakwidać sprawdzian ten zdaliśmy, ponieważ w marcu 1999 roku Polska stałasię oficjalnie członkiem Sojuszu Północnoatlantyckiego.Udział Polski w misjach NATO po akcesji do SojuszuPółnocnoatlantyckiegoW krótkim czasie po wstąpieniu Polski do NATO rozpoczęła się misjastabilizacyjna w Kosowie. Wojsko polskie wzięło udział w działaniachrealizowanych przez KFOR (Kosovo Force). Misja KFOR rozpoczęła się12 czerwca 1999 roku i trwa do dzisiaj. Głównymi celami działań są:stworzenie i utrzymywanie warunków, które umożliwiają bezpiecznefunkcjonowanie na danym terytorium, zapewnienie i utrzymaniebezpieczeństwa oraz porządku publicznego, kontrola, monitoring i realizacjaporozumień zawartych podczas zakończenia konfliktu, demilitaryzacja orazlikwidacja Wyzwoleńczej Armii Kosowa, tłumienie odradzającego siękonfliktu oraz zapewnienie wsparcia UNMIK – Misji TymczasowejAdministracji Organizacji Narodów Zjednoczonych w Kosowie (jej celem jestpełnienie podstawowych funkcji administracyjnych, dążenie doustanowienia autonomii, samorządności w Kosowie, pomoc humanitarna,popieranie odbudowy instytucji, utrzymywanie porządku i bezpieczeństwa).27 sierpnia 2001 roku rozpoczęła się operacja Essential Harvest naterytorium Macedonii. Celem operacji było niedopuszczenie do wojnydomowej w Macedonii, spowodowanej rosnącym konfliktem pomiędzyMacedończykami a Albańczykami. Aby zapobiec konfliktowi zbrojnemu13 lipca poróżnione strony podpisały porozumienie pokojowe, któreumożliwiło rozpoczęcie operacji. 26 września zakończono misję, co dałopoczątek kolejnej – pod nazwą Amber Fox – na prośbę rządumacedońskiego. 29 września 2001 roku 25 polskich komandosów z 1. pułkuspecjalnego z Lublińca dołączyło do 700 żołnierzy NATO – ich zadaniem byłopatrolowanie określonego terenu oraz ochrona obserwatorów UniiEuropejskiej i OBWE. Od 16 grudnia 2002 roku rozpoczęła się II zmianakontyngentu w ramach operacji Allied Harmony (niestety, podczas jejtrwania, 4 marca 2003 roku zginęło dwóch polskich żołnierzy, a dwóchinnych zostało rannych). 1 kwietnia 2003 roku siły NATO zastąpionooddziałem 450 żołnierzy UE w ramach operacji Concordia (w tym25 Polaków). 15 grudnia 2003 roku zakończono tę misję, która była167

swoistym zwieńczeniem czterech pozostałych operacji pokojowych. Celzostał osiągnięty – przywrócono stabilność Macedonii. Miejsce żołnierzyzajęli policjanci EUPOL Proxima, do których 1 marca 2004 roku dołączylipolscy policjanci 157 .Od 2003 roku do dnia dzisiejszego Międzynarodowe Siły WsparciaBezpieczeństwa (ISAF) zajmują się utrzymaniem pokoju w Afganistanie.Działalność ISAF w dużej mierze ogranicza się do obszaru stolicy oraznajwiększego miasta Afganistanu – Kabulu. Według danych z 3 września2014 roku ISAF liczy łącznie ok. 41 tys. żołnierzy pochodzącychz 48 krajów 158 , w tym z Czech, Stanów Zjednoczonych, Wielkiej Brytanii,Francji, Niemiec, Belgii, Hiszpanii, Włoch. Polska biorąc udział w OperacjiEnduring Freedom 16 marca 2002 roku wysłała swoją pierwszą grupę 300żołnierzy, którą w latach następnych zmniejszono do 120. WedługPostanowienia Prezydenta Lecha Kaczyńskiego (z 22 listopada 2006 roku) 159od 1 grudnia 2006 roku liczba polskich żołnierzy służących w Afganistaniewzrosła do 1200 osób. Aktualnie stacjonuje tam ok. 300 polskich żołnierzy.Celem działań jest utworzenie odpowiednich warunków do budowydemokratycznego państwa oraz zapewnienie bezpieczeństwa ludnościpoprzez ochronę przed terrorystycznymi działaniami grup powiązanychz Talibami.Distinguished Games jest kolejną operacją, w której uczestniczylipolscy żołnierze. Miała ona miejsce w 2004 roku na terenie Grecji w związkuz zagrożeniem terrorystycznym i próbą zapobiegnięcia ewentualnymatakom podczas odbywającej się olimpiady. Po raz pierwszy użyto SiłOdpowiedzi (SON), w których skład wychodziły m. in. Wielonarodowe SiłyZadaniowe OPBMR (Wielonarodowy Batalion Obrony przed BroniąMasowego Rażenia) – utworzone z wojsk amerykańskich, włoskich orazpolskich (pluton likwidacji skażeń, 5. Batalion Chemiczny), a także plutonlogistyczny (10. Brygada Logistyczna). Operacja Distinguished Games trwałaod lipca do września 2004 roku, a 500-osobowe Siły Odpowiedzi NATOrozlokowane były na Półwyspie Chalcydyckim. W dniach 29-30 lipca nateren półwyspu dotarł również Polski Kontyngent Wojskowy, którego157 A. Pop, NATO i Unia Europejska – współpraca i bezpieczeństwo, „NATO Przegląd” lato2007.158NATO, International Security Assistance Force (ISAF): Key Facts and Figures,[z:] http://www.isaf.nato.int/images/media/PDFs/140904placemat.pdf [17.09.2014].159 Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 22 listopada 2006 rokuzmieniające postanowienie o przedłużeniu okresu użycia Polskiego KontyngentuWojskowego w Islamskim Państwie Afganistanu.168

głównym zadaniem było wykrycie broni chemicznej oraz zwalczenieskutków ewentualnego jej użycia. PKW pod koniec września 2004 rokubezpiecznie wrócił do domu.W latach 2005-2011 miała miejsce operacja NATO pod kryptonimemActive Endeavour. Była to operacja morska, prowadzona na MorzuŚródziemnym. Jej głównym celem była ochrona statków cywilnych przedterrorystami w rejonie Cieśniny Gibraltarskiej. Decyzja o zabezpieczaniuszlaku morskiego zapadła wraz z przyjęciem planu operacyjnego po atakachz 11 września 2001 roku. Przez cały czas trwania misji wojska NATOzabezpieczyły podróż łącznie 79 000 statków. Operację przeprowadzałydwie grupy – Standing Naval Force Mediterranean na Morzu Śródziemnymoraz Standing Naval Force Atlantic na Atlantyku. W operacji tej brała udziałrównież Marynarka Wojenna RP, która wysłała okręty:• ORP „Bielik”: styczeń-kwiecień 2005, październik 2006-marzec 2007,listopad 2010-luty 2011;• ORP „Gen. K. Pułaski”: marzec 2006, lipiec 2008-sierpień 2008;• ORP „Kondor”: październik 2008-marzec 2009;• ORP „Kontradmirał Xawery Czernicki”: marzec 2011-czerwiec 2011.Dodatkowo, ORP „Kontradmirał Xawery Czernicki” oraz ORP„Czajka” wchodziły w skład Stałego Zespołu Obrony Przeciwminowej NATOStanding NATO Mine Countermeasures Group 1. Była tooperacja rozminowania na europejskich zbiornikach wodnych.NATO Training Mission – Iraq to operacja NATO, w której Polskabrała udział od 2005 roku. Zadaniem operacji było udzielenie konsultacji dlasił bezpieczeństwa Iraku, a także kierowanie dostawami sprzętu orazuzbrojenia. Od 2009 roku Polacy kierowali wojskowym zespołem doradczoszkoleniowymMALT – Millitary Advisory Liaison Team. W misji NTM-I brałoudział 20 Polaków, którzy przebywali na terenie operacji do 31 grudnia 2009roku.Kolejną misją, w której brało udział Polskie Wojsko, była misjaw Pakistanie, polegająca na udzielaniu pomocy inżynieryjnej po trzęsieniuziemi w Kaszmirze. Misja odbywała się w latach 2005-2006. Po trzęsieniuziemi rząd pakistański poprosił NATO o pomoc w uporaniu się ze skutkamitrzęsienia ziemi i odbudową kraju. Niemal natychmiast rozpoczęto akcjęSwift Relief, w ramach której wysłano na tereny Pakistanu hiszpańskopolsko-włoskikombinatowy batalion inżynieryjny Sił Odpowiedzi NATO(polską część tworzyło 140 osób). Głównymi zadaniami batalionu były:budowa ujęć wody pitnej, tymczasowych schronień, dostarczanie pomocy169

humanitarnej, odbudowa mostów, rozbiórka i odgruzowanie zniszczonychbudynków. Operacja NATO zakończyła się pełnym sukcesem. Polskikontyngent zakończył misję 10 stycznia 2006 roku, a 8 lutego nasi żołnierzewrócili szczęśliwie do domu.Od 2004 roku prowadzona jest misja ochrony przestrzenipowietrznej Litwy, Łotwy i Estonii – Baltic Air Policing Mission. Misja tarozpoczęła się od czasu, gdy państwa te zostały przyjęte do NATO i polegana nadzorze i ochronie przestrzeni powietrznej wyżej wymienionych państworaz, w razie potrzeby, na zapewnieniu im wsparcia w sytuacjach tegowymagających. Do tej pory w misji uczestniczyło 14 państw. Polska jużpięciokrotnie wydzielała swoje siły do tej operacji. Każdorazowo w składkontyngentu wchodziło ok. 100 osób.W 2006 roku, w związku z rosnącym zagrożeniem terrorystycznym,dowództwo NATO podjęło decyzję o zwiększeniu ochrony odbywającego sięw listopadzie szczytu w Rydze. Na Łotwę skierowano SON, WielonarodowyBatalion OPBMR (Obrona przed bronią masowego rażenia) oraz łotewskiesiły, łącznie 9 tysięcy mundurowych, w tym 95 żołnierzy z Polski (Plutonlikwidacji skażeń – 4. pułk Chemiczny oraz Pluton logistyczny – 10. BrygadaLogistyczna). Podobnie jak w poprzednio wymienionej misji SON,ewentualna pomoc miała być udzielana w przypadku ataków chemicznych,likwidacji ich skutków, ewakuacji personelu, delegatów. Nie zaistniałajednak taka potrzeba, a żołnierze wrócili w wyznaczonym terminie dodomu.Od 2009 roku prowadzona jest misja NATO Traning Mission –Afghanistan. Celem misji jest realizacja szeregu działań, które są koniecznedo zahamowania działalności terrorystycznej Talibów poprzez niszczenie ichzgrupowań oraz arsenałów. Misja ta zakończyć się ma w 2014 roku,a wsparcie dla afgańskich sił bezpieczeństwa, które przejęły misjęstabilizacyjną, ma być kontynuowane następnie w ramach nowej misjiResolute Support, poświęconej szkoleniom, doradztwu oraz udzielaniupomocy. Obecnie w Afganistanie znajduje się ok. 1000 polskich żołnierzy.Od 2008 roku Polska zaczęła się także angażować w realizacjęprogramów pomocowo-rozwojowych w prowincji Ghazni. W 2013 rokuwydano na ten cel około 10 mln PLN. Realizowane projekty dotyczą główniebudowy infrastruktury drogowej, wodnej oraz komunalnej. Dodatkowo,prowadzone są szkolenia zawodowe, a także podejmuje się próbykreowania zdolności instytucjonalnych lokalnej administracji.170

W 2011 roku NATO przejęło dowodzenie nad międzynarodową misjąpowietrzną prowadzoną nad Libią, zgodnie z rezolucją Rady BezpieczeństwaONZ nr 1973. Operacja ta nosi nazwę Unified Protector, a do jej zadańnależy m. in. wymuszanie respektowania postanowień rezolucji, w tymzakazu lotów w przestrzeni powietrznej Libii. Zakaz ten został ustalonyw celu ochrony cywili, a także zapewniać ma bezpieczne dostarczaniepomocy humanitarnej. Akcją Unified Protector, obejmującą egzekwowanieNo-Fly Zone oraz embarga na dostawy broni, kieruje generał CharlesBouchard z Kanady.Współcześnie świat oraz polska opinia publiczna skupiają się namisjach w Afganistanie, ponieważ to właśnie tam wojska NATOzaangażowały się w najbardziej zacięte walki. Jest to pierwsza tego typuoperacja Sojuszu, która wymaga realizacji bardzo wielu zróżnicowanychzadań (wojskowych oraz cywilnych), których celem jest zapewnieniebezpieczeństwa oraz spokoju i stabilizacji. Ma ona szczególne znaczenie dladalszej roli NATO w przyszłości.PodsumowaniePrzystąpienie do NATO było jednocześnie głównym celem polskiejpolityki zagranicznej oraz bezpieczeństwa w latach 90-tych. Bardzo ważnymelementem, który miał nas przygotować do przystąpienia do NATO, byłprogram „Partnerstwa dla Pokoju”, w którym Polska uczestniczyła odsamego początku, czyli od 1994 roku. Członkostwo w NATO jest centralnymfilarem bezpieczeństwa Polski. Wraz z przystąpieniem do Sojuszu WojskoPolskie rozpoczęło proces przystosowywania się do standardów panującychwewnątrz NATO. Oznaczało to osiągnięcie oraz utrzymanie wymaganegopoziomu zgodności w obszarach operacyjnych, technicznych,administracyjnych i innych. Sojusz zapewnia swoim członkom poczuciestabilności, pewności i spokoju oraz stwarza możliwości rozwojui współpracy w wielu różnych dziedzinach.Udział Wojska Polskiego w misjach NATO jest bardzo istotnymelementem, który prowadzić ma do zapewnienia pokoju oraz poprawy losuludzi żyjących na terenach objętych konfliktami. Działania naszych żołnierzyokreślają determinację naszego kraju w dążeniu do obrony praw człowiekaoraz w przestrzeganiu prawa międzynarodowego, a co za tym idzie,umacniają pozycję Rzeczypospolitej na arenie międzynarodowej.171

172

Kształtowanie pozytywnego wizerunku NATO na Ukrainiew związku z konfliktem wojskowym na wschodzie krajuSerhyi IshynovDoniecki Uniwersytet NarodowyKwestia możliwego członkostwa Ukrainy w NATO zawsze byłaprzedmiotem burzliwych dyskusji wśród ukraińskiego społeczeństwa orazwywoływała negatywny stosunek ze strony Federacji Rosyjskiej, którapomimo upływu ponad 20 lat od zakończenia „zimnej wojny” oraztransformacji celów i zadań Sojuszu w latach 90-tych XX wieku nie przestajepostrzegać NATO jako potencjalnego wroga. Negatywny stosunek częścimieszkańców Ukrainy do członkostwa w Sojuszu Północnoatlantyckim,zwłaszcza z południowej i wschodniej Ukrainy, od zawsze wynikał z faktu, żestereotypy na temat NATO, które nadal tkwią w świadomości obywatelikrajów postkomunistycznych, są w dogodny sposób wykorzystywane przezróżne grupy polityczne w kampanii wyborczej. Wpływ takich stereotypówna społeczeństwo ukraińskie można określić jako jeden z najsilniejszych nacałym terytorium Wspólnoty Niepodległych Państw. Wielceprawdopodobne, że jest to spowodowane bezpośrednim sąsiedztwemz Rosją oraz jej wpływami 160 i imperialistycznymi dążeniami, aby pozostawićUkrainę w strefie tzw. „uprzywilejowanych interesów”. Aktualność kwestiikształtowania obiektywnego wizerunku NATO stanowi obszerne pole dobadań naukowych. Autor artykułu postawił sobie za cel zbadać możliweprocesy tworzenia pozytywnego wizerunku NATO w Ukrainie, wykorzystującw tym celu konflikt zbrojny w regionach Doniecka i Ługańska oraz rolęMoskwy we wspieraniu ugrupowań terrorystycznych.Integracja euroatlantycka UkrainyIntegracja Ukrainy w euroatlantyckiej przestrzeni bezpieczeństwajest bardzo trudną drogą, podlegającą ciągłym zmianom i charakteryzującąsię brakiem społecznego oraz wewnątrzpolitycznego konsensusu w tej160 I. Тодоров, Формування позитивного іміджу НАТО в Україні, „Вісник Науковогоінформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського національногоуніверситету імені Василя Стефаника”, Вип. 3, 2009.173

sprawie. Od 2002 roku do 2009 roku integracja euroatlantycka byłaoficjalnym wektorem polityki zewnętrznej Ukrainy, zatwierdzonym przezakty normatywne. W szczególności Doktryna Wojskowa Ukrainy z 2005 rokuwyraźnie wskazuje, iż Ukraina przygotowuje się do uzyskaniapełnoprawnego członkostwa w NATO i UE oraz że aktywizacja na poluintegracji euroatlantyckiej Ukrainy w celu akcesji do NATO należy donajważniejszych priorytetów zarówno ukraińskiej polityki zagranicznej jaki wewnętrznej 161 . W obecnym prawodawstwie członkostwo w NATO nie jestjednak strategicznym zewnętrznym celem ukraińskiej dyplomacji.W art. 11. Ustawy „O zasadach polityki wewnętrznej i zagranicznej”, którazostała przyjęta podczas prezydentury Janukowycza, stwierdza się, iżUkraina bazuje na polityce pozablokowości, co oznacza że nie uczestniczyona w sojuszach wojskowo-politycznych, a priorytetowo traktuje udziałw doskonaleniu oraz rozwoju europejskiego systemu bezpieczeństwazbiorowego i kontynuowaniu konstruktywnego partnerstwa z OrganizacjąTraktatu Północnoatlantyckiego oraz innymi blokami wojskowopolitycznymiwe wszystkich sprawach będących przedmiotem wspólnegozainteresowania 162 . Brak status quo w szeregach ukraińskiegoestablishmentu zbiegał się ze stale zmieniającą się opinią publiczną, któraprzeważnie miała sceptyczne oraz negatywne nastawienie do kwestiiczłonkostwa Ukrainy w NATO.Obecnie nastawienie opinii publicznej zmieniło się dramatycznie,przede wszystkim ze względu na sytuację w obwodach Donieckim orazŁugańskim, gdzie członkowie organizacji terrorystycznych, przybezpośrednim wsparciu wojskowym Moskwy, zajęli szereg miast orazprzeprowadzili pseudo-referendum w sprawie niepodległości tychterytoriów. Ostatnie ogólnokrajowe badanie opinii publicznej, które zostałoprzeprowadzone przez fundację Inicjatywy Demokratyczne im.Ilka Kuczeriwa wraz z Centrum im. Razumkowa w okresie od 14 do 18 maja2014 roku wykazało, że poparcie dla idei członkostwa w NATO osiągnęłow 2014 roku najwyższy poziom spośród wszystkich lat badań. Liczbazwolenników akcesji do NATO znacznie wzrosła, nawet w ciągu ostatnichmiesięcy. W maju 2014 roku wstąpienie Ukrainy do Sojuszu popierało 34%obywateli, 48% było przeciw, a 17% nie miało na ten temat zdania,tymczasem już na początku czerwca, zgodnie z rezultatami badania161Указ Президента України „Питання Воєнної доктрини України”, Стратегічнапанорама, 2005, No. 1.162 Закон України „Про основи внутрішньої та зовнішньої політики”, ВВР, 2010, No. 40.174

Centrum Razumkowa, już 41% Ukraińców podczas hipotetycznegoreferendum w sprawie członkostwa w NATO zagłosowałoby „za”, a 40%„przeciw”. Wzrost poparcia dla członkostwa w NATO odbywa się na tleznacznego spadku odsetka jego przeciwników. Porównując dane z sierpnia2012 roku i maja 2014 roku odsetek przeciwników przyłączenia się Ukrainydo NATO zmniejszył się z 65,5% do 48%, a odsetek zwolenników, wprostprzeciwnie, zwiększył się z odpowiednio z 12% do 34%. Badaniaprzeprowadzone przez Centrum Razumkowa w marcu oraz czerwcu 2014roku także pokazują spadek w ciągu ostatnich dwóch miesięcy liczby osóbprzeciwnych przystąpieniu do NATO (z 48% do 40%) i rosnącą liczbęobywateli popierających akcesję do Sojuszu (z 36% do 41%) 163 .Tak nagła zmiana nastawienia opinii publicznej wynika z faktu, żeargumentem większości przeciwników członkostwa w NATO był mit o tym,iż przystąpienie Ukrainy do NATO zepsuje stosunki z Rosją. Niemniej jednakaktywne zaangażowanie Moskwy we wspieranie uzbrojonychseparatystów/terrorystów przy pomocy broni palnej oraz sprzętuwojskowego, a także szereg dowodów na udział po stronie tzw.„opołczeńców” personelu wojskowego Sił Zbrojnych Federacji Rosyjskiejz każdym dniem wpływają na pogorszenie stosunku obywateli Ukrainy do„północnego sąsiada” oraz zmuszają do przemyśleń na temat wyzwańi zagrożeń stojących przed Ukrainą. Jednakże, kluczowe jest pytanie czySojuszowi nadal uda się utrzymać pozytywny wizerunek w społeczeństwieukraińskim oraz czy jest on gotów przyznać Ukrainie klarowną perspektywęczłonkostwa, jeśli większość Ukraińców będzie opowiadać się zaprzyłączeniem do systemu bezpieczeństwa zbiorowego?Konflikt rosyjsko-ukraiński a wizerunek NATO na UkrainiePolityczne wsparcie dla Ukrainy ze strony Sojuszu w obecnymkonflikcie również sprzyja kształtowaniu pozytywnego wizerunku Sojuszu naarenie międzynarodowej. NATO jest zdania, że podczas gdy ponawiane sąwezwania do deeskalacji konfliktu na Ukrainie, Rosja de facto pogłębia go.Stanowisko NATO zakłada wycofanie wojsk rosyjskich, zatrzymanieprzepływu broni i bojowników przez granicę rosyjsko-ukraińską, a takżezaprzestanie wsparcia separatystów. Ponadto Moskwa powinna rozpocząć163 Ставлення громадян до вступу в НАТО й інших питань безпеки, ФондДемократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.175

prawdziwy oraz szczery dialog z Ukrainą 164 . Kolejnym ważnym sygnałembyło zaproszenie dla Prezydenta Ukrainy, Petra Poroszenki, od SekretarzaGeneralnego NATO Andersa Fogha Rasmussena do wzięcia udziału wewrześniowym szczycie Sojuszu w Walii. Sekretarz Generalny NATOpodkreślił, że na znak silnego wsparcia oraz solidarności z Ukrainą Sojuszuchwalił decyzję o przeprowadzeniu posiedzenia Komisji NATO-Ukraina nanajwyższym szczeblu w ramach wrześniowego szczytu.Kolejnym pozytywnym aspektem pozycjonowania NATO na Ukrainiejest pomoc Sojuszu dla żołnierzy, którzy biorą udział w operacjachantyterrorystycznych. Na wniosek Ukrainy NATO aktywowało mechanizmEuroatlantyckiego Centrum Koordynacji Reagowania na katastrofy(EADRCC) w celu zapewnienia pomocy medycznej dla ofiar operacjiantyterrorystycznych w obwodach Donieckim oraz Ługańskim 165 .Jednak czy NATO jest wystarczająco jednolitą oraz odpowiedzialnąorganizacją, zdolną do wypracowania wspólnego stanowiska w sprawieewentualnego wniosku o Plan Działań na rzecz Członkostwa Ukrainy lub teżwypracowania wspólnego mechanizmu wsparcia wojskowo-technicznegodla Ukrainy, aby bronić się przed „ukrytą” agresją Federacji Rosyjskiej?Perspektywy członkostwa Ukrainy w Sojuszu w najbliższym czasie są dosyćwątłe. Artykuł 10. Traktatu Waszyngtońskiego, dokumentu statutowegoNATO, stwierdza, że członkiem organizacji może zostać każde państwoeuropejskie, które spełnia ogólne wymagania oraz może wnieść wkład dowspólnego potencjału wojskowego Sojuszu. Jednakże w tym samymdokumencie przewidziane zostały kryteria minimalne, według których abynabyć członkostwo w NATO kraj kandydujący nie powinien posiadaćkonfliktów terytorialnych z innymi państwami. De iure Ukraina nie jestw stanie wojny z Rosją, niemniej jednak potwierdzono fakt udziałurosyjskich wojskowych w konflikcie na wschodzie. Konflikt ten możeposłużyć jako jedna z podstawowych przyczyn odmowy Ukrainie przyznaniaczłonkostwa w oparciu o art. 5. wspomnianego wyżej dokumentu.Należy zauważyć, że od 1999 roku NATO opracowało nowymechanizm akcesji dla nowych członków, tzw. Plan Działań na rzeczCzłonkostwa (MAP). W tym zakresie każdy z krajów uzyskuje indywidualne164 http://www.ukrinform.ua/ukr/news/rosiya_zagostryue__konflikt_v_ukraiini_popri_zayavi_pro_deeskalatsiyu___nato_1964192 [21.08.2014].165 http://nato.mfa.gov.ua/ua/press-center/news/26730-nato-nadaje-dopomoguv-likuvanni-poranenih-u-khodi-antiteroristichnoji-operaciji-vijsykovosluzhbovciv-ukrajini[20.08.2014].176

wymagania, np. przyjęcie określonych aktów prawnych, ustanowieniekontroli cywilnej nad siłami zbrojnymi, przejście do zawodowej służbywojskowej lub redukcja sił zbrojnych. Ważną klauzulą w odniesieniu doPlanu Działań na rzecz Członkostwa jest fakt, że wykonanie jego wymogówwcale nie gwarantuje członkostwa państwu kandydującemu 166 . Istotnąkwestią jest konsensus między państwami członkowskimi wewnątrzSojuszu. Istnieją zarzuty wobec mechanizmu Planu Działań na rzeczCzłonkostwa, jakoby był on dziełem czysto amerykańskim, a proces ocenyna ile państwo kandydujące spełnia odpowiednie kryteria odbywał sięw Waszyngtonie. Swego czasu był to jeden z powodów niechęci Francji,Niemczech, Hiszpanii oraz krajów Beneluksu wobec zatwierdzenia wnioskuUkrainy oraz Gruzji o otrzymanie Planu Działań na rzecz Członkostwa. Dlaniektórych krajów możliwość wstąpienia do NATO może być środkiemposzerzenia strefy bezpieczeństwa między nimi a Rosją, jako potencjalnymsprawcą kłopotów w Europie. Niemniej jednak część z nich może poświęcićwłasne wartości oraz bezpieczeństwo w Europie na rzecz pragmatycznychi stabilnych stosunków gospodarczych z Moskwą. Brak jedności wewnątrzNATO, a także nadmierna biurokracja w procesie przystąpienia nowychpaństw może stanowić element, który wpłynie na pogorszenie stosunkuUkraińców do Sojuszu.Nagłym problemem dla mieszkańców obwodów Donieckiego orazŁugańskiego, gdzie poparcie dla Sojuszu osiąga najniższy poziom, będzieodbudowa pokojowych relacji po zakończeniu operacjiantyterrorystycznych. Proces ten ma szansę zostać objęty systemem NATOplanowania obrony cywilnej w sytuacji zagrożeń. Program ten obejmujezbiór, analizę oraz wymianę informacji na temat planowania działańw różnych krajach w celu zapewnienia jak najbardziej efektywnegowykorzystania zasobów cywilnych na wypadek ich zastosowania w nagłychprzypadkach, zgodnie z zadaniami Sojuszu 167 . Wśród ryzyka, które jestobszarem zainteresowania programu, szczególne miejsce zajmuje problemterroryzmu, z którym rzeczywiście zetknęli się mieszkańcy wyżejwspomnianych obszarów. Taka potencjalna pomoc będzie miała praktyczny166A. Каракуц, Расширение НАТО: приоритет принципа или интересовмеждународной безопасности, „Вісник Наукового інформаційно-аналітичного центруНАТО Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника”, Вип. 1,2001.167http://www.nato.int/cps/en/SID-86AD3EDE-0B9FC7F2/natolive/topics_49158.htm?selectedLocale=uk, [20.08.2014].177

i pozytywny efekt w postaci zwiększenia zwolenników NATO na tychobszarach.Na szczególną uwagę zasługuje również informacyjny komponentzagadnienia zwiększenia pozytywnego wizerunku NATO. Pomimo, iżOrganizacja Traktatu Północnoatlantyckiego ma głęboko przemyślany orazrozwinięty system informowania społeczności na temat jej działalności,zarówno ogólnie w świecie, jak i na Ukrainie, nie wpływa on w znacznejmierze na postrzeganie Sojuszu na Ukrainie, przede wszystkim na południuoraz wschodzie kraju. Problem ten nie może zostać rozwiązany bez ścisłejkoordynacji działań oraz współpracy ze wszystkimi organami ukraińskichwładz centralnych i lokalnych. Istnieje szereg trudności, w tym brak spójnejpolityki rządu oraz konsensusu między wyższą elitą polityczną, które tworząprzeszkodę dla przeprowadzenia prawidłowej operacji informacyjnej napoziomie regionalnym.Specjalne miejsce zajmuje w końcu problem zwalczaniastereotypów, które od wielu lat utrwaliły się w świadomości społeczeństwai faktycznie przekształciły w określone reakcje w stosunku do Sojuszu.Wśród argumentów używanych przez przeciwników integracjieuroatlantyckiej można wyróżnić następujące mity 168 : NATO jest blokiemagresywnym; członkostwo w NATO będzie wymagać znacznychdodatkowych wydatków z budżetu Ukrainy; przystąpienie Ukrainy do NATOwpłynie na zepsucie stosunków z Rosją (co stało się i bez członkostwaw Sojuszu); członkostwo w NATO spowoduje odpływ zagranicznychinwestorów; poprzez przystąpienie do NATO Ukraina utraci suwerenność;kraje członkowskie Sojuszu są kontrolowane przez Stany Zjednoczone(chociaż to na Waszyngtonie leży największe obciążenie w postaci wkładumilitarnego oraz finansowego, a proces podejmowania decyzji w Sojuszuodbywa się na zasadzie „konsensusu”, który pozwala nawet najmniejszemupaństwu zablokować każdą decyzję); przystąpienie Ukrainy do NATO możedoprowadzić do jej przekształcenia w obóz wojskowy, obsadzony bazamiNATO; Ukraina będzie zobowiązana do udziału we wszystkich operacjachwojskowych NATO (choć to każdy członek NATO samodzielnie decyduje czywziąć udział w konkretnej operacji wojskowej NATO).168 http://www.zoda.gov.ua/article/1977/mifi-pro-nato-informatsiyno-analitichnadovidka.html[28.08.2014].178

PodsumowanieNastępujące działania mogłyby doprowadzić do destrukcjistereotypów w stosunku do Sojuszu Północnoatlantyckiego:• „ekspansja NATO”, a mianowicie dostarczanie większej ilościinformacji o naukowej, dyplomatycznej i politycznej działalnościSojuszu, a nie tylko o jej aspektach obronnych;• porównanie różnych systemów bezpieczeństwa zbiorowego. Należyprzedstawić, że większość krajów NATO w ciągu kilkudziesięciu latnie było zaangażowanych w żadne konflikty wojskowe na swoimterytorium, podczas gdy państwa członkowskie Organizacji Układuo Bezpieczeństwie Zbiorowym (OUBZ) biorą udział w konfliktachzbrojnych, w tym nawet przeciwko Ukrainie. Bezpieczeństwozbiorowe jest zawsze tańsze. Komponent wojskowy NATO wymagaznacznych inwestycji w ramach krajowego budżetu państwa. Jednakgłówna część pieniędzy jest wydawana nie na zwiększenie ilościbroni, a na poprawę jej jakości oraz zapewnienie normalnychwarunków służby i życia dla personelu wojskowego i ich rodzin.W ramach Sojuszu zaleca się, aby krajowe wydatki na obronępaństw członkowskich wynosiły ok. 2% PKB. Zdarzało się, że RadaNajwyższa Ukrainy przekraczała ten wskaźnik;• „bezpieczeństwo jako cel i pragnienie”. Wzmocnienie, nie bezzaangażowania środków masowego przekazu, znaczenia pojęcia„bezpieczeństwa” w społeczeństwie ukraińskim, a następniekreowanie pozytywnego wizerunku NATO jako głównego gwarantabezpieczeństwa 169 ;• włączenie młodzieży w skład grupy docelowej. Jest to kategoriaosób, która jest w stanie zrozumieć logiczną argumentację oraz nieznajdowała się przez długi czas pod wpływem wspomnianychstereotypów. Ponadto, w przyszłości część młodych ludzi wejdziew skład politycznego establishmentu Ukrainy.Tak więc obecny konflikt na wschodzie Ukrainy zapewniabezprecedensową okazję dla Sojuszu Północnoatlantyckiego aby poszerzyćswoją strefę wpływów oraz liczbę zwolenników wśród najbardziejobarczonego polityczną propagandą społeczeństwa. Główne pytanie brzmijednak czy NATO jest gotowe na taką odpowiedzialność? Czy może Ukrainazostanie sam na sam z Rosją i jej imperialnymi aspiracjami?169 I. Тодоров, Формування…, op. cit.179

180

CZĘŚĆ IVBezpieczeństwo181

182

Reforma armii rosyjskiej w latach 2008-2020 i jej wpływ nabezpieczeństwo obszaru Europy Środkowej i WschodniejŁukasz CackoAkademia Obrony NarodowejReforma armii rosyjskiej trwa nieprzerwanie od 1992 roku.Za prezydentury Władimira Putina i Dmitrija Miedwiediewa nabrała onaniespotykanego wcześniej tempa. Rozpoczęty jesienią 2008 roku kolejnyszereg zmian w rosyjskich Siłach Zbrojnych ma na celu kompleksowąprzebudowę modelu armii, który został odziedziczony po ZwiązkuRadzieckim. Szereg krytycznych wniosków, jakie wyciągnięto na Kremluz konfliktu gruzińskiego, przyspieszył zmiany i wzmógł determinację władzw przeprowadzaniu modernizacji Sił Zbrojnych. Radykalna reforma strukturdowódczych i organizacyjnych Sił Zbrojnych, przejście wszystkich jednostekw stan stałej i pełnej gotowości bojowej oraz plan podniesienia do 2020roku współczynnika udziału nowoczesnego uzbrojenia do 0,7 (70%uzbrojenia armii) mają zwiększyć możliwości bojowe, mobilność orazelastyczność Sił Zbrojnych Federacji Rosyjskiej. O wadze, jaką Kremlprzykłada do modernizacji armii, świadczy najlepiej to, że mimo kryzysuekonomicznego i deficytu budżetowego wydatki obronne Rosjisystematycznie rosną (zdecydowany wzrost w latach 2012-2014) 170 .Główne założenia reformy Sił Zbrojnych FRW lutym 2007 roku Ministrem Obrony Federacji Rosyjskiej zostałAnatolij Serdiukow. Od początku powrócił on do idei tzw. Sił Mobilnych.Eksperymentalnie stworzył też dowództwo regionalne w ramachówczesnych Syberyjskiego i Dalekowschodniego Okręgów Wojskowych.Zanim jednak doczekano się realnych wyników tych działań wybuchła wojnaz Gruzją. Zaraz po niej do publicznej wiadomości trafiły informacjezawierające główne założenia reformy ministra Serdiukowa (a jak sięokazało również jego kontynuatorów). Należały do nich:170 R. Śmigielski, Finansowe aspekty reformy rosyjskich Sił Zbrojnych, „Biuletyn PISM”nr 120, 23.09.2010.183

184• likwidacja skadrowanych związków taktycznych i przekształceniewszystkich jednostek w siły stałej gotowości. Odejście tym samymod koncepcji masowej mobilizacji zasobów ludzkich orazmateriałowych na potrzeby wojny;• zmniejszenie liczebności sił zbrojnych do 1 miliona w 2012 roku;• zmiana struktury składu osobowego w Siłach Zbrojnych:ograniczenie korpusu oficerskiego, zamiana młodszych dowódców(chorążych) na sierżantów, zmiana liczebnej proporcji międzyżołnierzami z poboru a żołnierzami kontraktowymi;• obniżenie ilości jednostek, garnizonów, baz, miasteczek wojskowych,użytków rolnych, nieruchomości, składów materiałowych orazprzeniesienie do nowych siedzib organów i instytucji wojskowych;• zastąpienie poprzednich 6 Okręgów Wojskowych czterema nowymi– Zachodnim, Południowym, Centralnym i Wschodnim. Jednocześniemają one pełnić rolę Połączonych Dowództw Strategicznychskupiających pod swoją komendą Wojska Lądowe, Siły Powietrzneoraz Marynarkę Wojenną;• przejście Wojsk Lądowych na 3-stopniową strukturę: dowództwooperacyjne-brygada-pułk, a Sił Powietrznych na strukturę:dowództwo operacyjne-baza lotnicza-eskadra;• podporządkowanie sił Marynarki Wojennej PołączonymDowództwom Strategicznym;• zwiększenie ilości manewrów i ćwiczeń wojskowych;• centralizacja systemu szkolenia kadr: docelowo w miejsce 65akademii wojskowych ma być utworzonych 10 uniwersytetówwojskowych;• ograniczenie i reorganizacja składu centralnego aparatukierowniczego sił zbrojnych, włączając Ministerstwo Obrony i SztabGeneralny;• znaczące podwyższenie wynagrodzenia dla oficerów i żołdu dlażołnierzy;• zapewnienie wszystkim oficerom i żołnierzom kontraktowymmieszkań jeszcze przed 2015 rokiem;

• przezbrojenie do 2020 roku wszystkich rodzajów sił zbrojnychi wojsk. Na ten cel ma być przeznaczonych w sumie ponad21 bilionów rubli 171 .Reformowanie sił zbrojnych rozpisano na trzy etapy. W pierwszym,już zakończonym (obejmującym lata 2008-2010), zakładanoprzeprowadzenie szerokich zmian strukturalnych, optymalizację liczebnościwojsk oraz reorganizację struktury kierowania. W drugim etapie (lata 2010-2015) zaplanowano rozwiązanie problemów socjalnych żołnierzy i oficerów(przydział mieszkań, podwyższenie wynagrodzenia), a także ichprofesjonalizację poprzez podniesienie kwalifikacji w ramach kolejnychszkoleń. Trzeci etap reformy (lata 2015-2020) to z kolei przezbrojeniewszystkich rodzajów sił – do 2020 roku co najmniej 70% uzbrojenia mastanowić sprzęt kwalifikowany przez Ministerstwo Obrony Rosji jako„nowy”.I etap reformy Sił Zbrojnych FRPodczas I etapu reformy, do końca 2010 roku, struktura dywizyjnawojsk Federacji została zastąpiona brygadową. Zamiast 6 okręgówwojskowych powstały 4 połączone dowództwa strategiczne, ponadtozredukowano kadrę oficerską, a wszystkie jednostki wojskowe osiągnęłystałą gotowość bojową. Wskaźniki formalne (liczebność, nowa struktura)zostały co prawda osiągnięte, jednak jakość dokonanych zmian pozostawiawiele do życzenia. W miejsce trzech zupełnie nowych typów brygad: lekkiej,średniej i ciężkiej, powstały jednostki będące pomniejszoną kopią dywizjiz przewagą jednostek zabezpieczenia. To z kolei poddaje w wątpliwość tezęo zwiększonej mobilności i elastyczności armii. Od początku nowej reformykrytykuje się zwlekanie z utworzeniem żandarmerii, która mogłabyw większym stopniu zwalczać dwie największe plagi w rosyjskiej armii –rosnącą nieustannie przestępczość oraz wszechobecną korupcję. Mimowzrostu wydatków na zakup nowego uzbrojenia wymiana sprzętuwojskowego odbywa się powoli, co może uniemożliwić realizacjęzakładanego przezbrojenia Sił Zbrojnych do 2020 roku. W samym 2010 rokuaż 30% zamówień obronnych na 2011 rok nie zostało zakontraktowane.Szacuje się, że 20% wydatków zbrojeniowych jest malwersowane.171 T. Grabowski, Siły zbrojne Rosji w dwie dekady po rozpadzie Związku Sowieckiego,[z:] http://www.academia.edu/1780443/Sily_zbrojne_Rosji_w_dwie_dekady_po_rozpadzie_Zwiazku_Sowieckiego, s. 6 [09.09.2014].185

Niezrozumiałe jest również zredukowanie nakładów na prace badawczokonstrukcyjnedo 10% wydatków, podczas gdy w armiach zachodnich jest tominimum 20% 172 .Rezultaty zmian w wielu punktach reformy okazały się zdecydowanieodbiegać od oczekiwań Ministerstwa Obrony, co z kolei wymusiło zmianyw samej reformie. W szczególności dotyczyło to zakładanej strukturyosobowej: 150 tys. oficerów, 150 tys. podoficerów zawodowych i 700 tys.żołnierzy z poboru 173 . Skrócenie do roku zasadniczej służby wojskowejoznaczało konieczność powołania do wojska 700 tys. poborowych.Zważywszy na sytuację demograficzną w Rosji (w 2011 roku liczba 18latkóww Rosji była niższa niż 700 000), wypełnienie tak wysokiej normy było poprostu niemożliwe. Wiele do życzenia pozostawiał również poziomwykształcenia żołnierzy z poboru, a także ich kondycji fizycznej. Rozpoczętyjuż w 2009 roku program szkolenia zawodowych sierżantów kompletnie niespełnia potrzeb Sił Zbrojnych. Brak z kolei tej grupy wojskowychw olbrzymim stopniu utrudnia realizację wszelkich zadań typu missioncommand, które zwiększają elastyczność procesów dowodzenia na poluwalki. W efekcie Ministerstwo Obrony postanowiło przywrócić do służbyokoło 70 tys. oficerów i zwiększyć kontyngent żołnierzy zawodowych do 425tys. Liczbę poborowych zmniejszono zatem do około 355 tys. Mimonacisków ze strony niektórych środowisk politycznych, aby znieść pobórpowszechny, zdecydowano się jednak przy nim pozostać. Wynika to z wieluczynników, m.in. kulturowych i ideologicznych. W Rosji nadal bardzo silnejest przekonanie, że żołnierz z poboru będzie z większą odwagąi poświęceniem bronił Ojczyzny niż żołnierz zawodowy 174 . Trzeba jednakmieć na uwadze, iż tylko pełna profesjonalizacja armii umożliwiłabymaksymalne wykorzystanie zmian wprowadzonych przez reformę orazsprawiłaby, że wszystkie jednostki Sił Zbrojnych Federacji Rosyjskiej możnaby uznać za jednostki stałej gotowości bojowej. To z kolei wiązałoby sięz rosnącymi wymaganiami wobec żołnierzy obsługujących coraz bardziej172 R. Śmigielski, Siły Zbrojne Federacji Rosyjskiej trzy lata po konflikcie z Gruzją, „BiuletynPISM” nr 83, 25.08.2011.173Na temat obecnego stanu liczebnego Sił Zbrojnych i braku realizacji jednegoz najważniejszych założeń reformy patrz: A. Wilk, W kierunku armii zawodowej. Zmianyw strukturze kadry oficerskiej i systemie ukompletowania Sił Zbrojnych FR, „KomentarzeOSW” nr 73, 28.03.2012.174 Szeroko na ten temat patrz: R. Śmigielski, Bez zapłaty za odwagę, „Nowa EuropaWschodnia”, 1/2010.186

zaawansowane technologicznie uzbrojenie 175 . Ten swoisty „rozkrok” międzywojskiem zawodowym a armią z poboru powoduje, zdaniem wieluekspertów, obniżenie tak naprawdę wartości bojowych Sił Zbrojnych.Niektórzy wyrażają to wprost: „obecny system uzupełniania sił zbrojnych,przewidujący pobór zasadniczej męskiej masy ludności, przy tym niewielkaliczba żołnierzy kontraktowych, czyni z armii rosyjskiej siłę o najmniejszejwartości bojowej w całej jej historii” 176 .Warto jednak wspomnieć, że jednym z najważniejszychdotychczasowych osiągnięć reformy w Siłach Zbrojnych w sferzeorganizacyjno-strukturalnej było powołanie do życia specjalnego rodzajuwojsk – wojsk obrony powietrzno-kosmicznej. Zaczęły one funkcjonować od1 grudnia 2011 roku 177 .II etap reformy Sił Zbrojnych FRJak wspomniano wyżej, ten etap reformy dotyczy problemówzabezpieczenia socjalnego żołnierzy, a więc nade wszystko planówpodwyższenia wynagrodzeń oraz przydziału mieszkań oficerom i żołnierzomkontraktowym. Zasadnicze zmiany w tej dziedzinie zapowiadane były nalata 2010-2015, ale do tej pory osiągnięto mizerne efekty. Jak informujeprasa, od 2008 roku liczba oficerów oczekujących na mieszkanie zmniejszyłasię tylko o 8,6 tys. ludzi i tylko pod koniec listopada 2011 roku wyniosła113,8 tys. oficerów. Z tej liczby 54 tys. oficerów oczekuje na stałemieszkanie przysługujące im po zakończeniu służby, a 57,4 tys. niedysponuje nawet służbowym mieszkaniem na czas pełnienia swoichobowiązków w siłach zbrojnych. Zważywszy, że łączna liczba oficeróww Rosji wynosi aktualnie ok. 150 tys., oznacza to, że aż 2/3 z nich pozostajebez przysługujących im formalnie mieszkań. Zdecydowanie lepiej wyglądasytuacja w zakresie wynagrodzeń, które od 1 stycznia 2012 roku stały siębardzo atrakcyjne. Pensja najniższego stopniem oficera (podporucznika) odrazu po zakończeniu szkoły oficerskiej (w założeniu) wynosi ponad 50 tys.RUB (ok. 1,7 tys. USD), a wynagrodzenie wyższych oficerów, pełniącychnajważniejsze funkcje w armii, przekracza aktualnie 100 tys. RUB (ok. 3,4tys. USD). Średnie wynagrodzenie w Rosji w połowie 2011 roku wynosiło ok.175 Ibidem.176 B. Sokołow, Armia rosyjska dawniej i obecnie, „Polski Przegląd Dyplomatyczny”, 2010,4(56), s. 70.177 itar-tass.com/c1/285946.html [09.09.2014].187

24 tys. RUB (ok. 800 USD), stąd oficerowie stali się jedną z najlepiejzarabiających grup zawodowych w Rosji. Władze w końcu zrozumiały, jakważna jest finansowa atrakcyjność kariery wojskowej. I choć wzrostwynagrodzeń wpływa korzystnie na zatrzymanie wielu utalentowanychosób w wojsku, to niewypełnienie programu przydziału mieszkań przynosidokładnie odwrotne skutki 178 .III etap reformy Sił Zbrojnych FRZe względu na swoją specyfikę i koszty ostatni etap reformy jestnajdłużej rozciągnięty w czasie. Na podstawie pierwszych doniesieńi opracowań można już określić jego zasadnicze cele. Przyjmując zakryterium podziału poszczególne rodzaje wojsk, wyglądają one następująco.W Wojskach Rakietowych Strategicznego Przeznaczenia palącąkoniecznością już teraz jest zniwelowanie strat, jakie powodujewycofywanie ze służby starszych rakiet SS-18 i SS-19. Zastąpić je mająrakiety SS-27 („Topol-M”) oraz SS-X-29 (RS-24). Aktualnie Rosja jest w stanieprodukować do 12 takich rakiet rocznie. Niemniej istotna jest modernizacjasystemu obrony przeciwlotniczej i przeciwrakietowej kraju. Kluczową rolęodgrywać ma tu kompleks przeciwrakietowy S-400 „Triumf”. DocelowoRosja do 2015 roku zamierza sformować 23 dywizjony obronyprzeciwrakietowej (plany zakładają od 8 do 12 wyrzutni S-400 w każdym).Ich potencjał będzie następnie zwiększany dzięki wprowadzeniu jeszczenowszych systemów S-500. Uzupełnienie stanowić zaś będą systemykrótkiego zasięgu Pancir-1S (zakłada się wyprodukowanie co najmniej 200sztuk do 2016 roku) 179 .W Siłach Powietrznych planuje się zakup następujących samolotów:• myśliwiec piątej generacji T-50 (PAK FA): 10 sztuk ma byćzakupionych w latach 2013-2015. Kolejne 50-60 sztuk zostaniezamówione w latach 2016-2020;• myśliwiec Su-35S generacji „4++”: 48 sztuk zostanie zakupionychw latach 2010-2015, najprawdopodobniej drugie tyle w latach 2015-2020;• myśliwiec MiG-35: seryjne jednostki trafiły do Sił Powietrznychw 2013 roku;178 T. Grabowski, Siły zbrojne…, op. cit., s. 8.179 Ibidem, s. 8-9.188

• bombowiec strategiczny nowej generacji (PAK DA): prace nadprojektem rozpoczęły się w 2010 roku, prototyp ma zostaćzbudowany do 2015 roku, a pierwsze jednostki włączone do siłpowietrznych około 2020 roku;• bombowiec frontowy Su-34: 32 sztuki zostaną zakupione w latach2010-2015;• samolot transportowy An-124: 20 sztuk zostanie zakupionychw latach 2015-2020, kolejne 10 sztuk ma zostać zmodernizowanychw latach 2010-2020;• samolot transportowy An-70: 60 sztuk już zostało zakupionych przezSiły Powietrzne;• samolot szkoleniowy Jak-130: 150 sztuk ma zostać dostarczonych doroku 2015, kolejne 50 – do 2020 roku 180 .Marynarka Wojenna ma się wzbogacić o następujące jednostki:• strategiczne okręty podwodne klasy „Borej”: 5-7 jednostek ma wejśćdo służby do roku 2017 (ostatnio mówi się nawet o ośmiuw terminie do 2018 roku);• wielozadaniowe okręty podwodne klasy „Jasień”: pierwszajednostka wodowana została w 2010 roku, kolejne cztery mają wejśćna służbę do 2020 roku;• diesel-elektryczny okręt podwodny klasy „Lada”: pierwsza jednostkaweszła na służbę w kwietniu 2010 roku, od 2 do 7 kolejnych zostanieoddanych do użytku do 2020 roku;• okręty podwodne klasy „Warszawianka” (udoskonalona wersja klasy„Kilo”): zbudowanych może zostać do ośmiu sztuk (w zależności odtego jak będą przebiegać prace nad okrętami „Lada”), trzy majątrafić do Floty Czarnomorskiej;• okręty desantowe klasy „Mistral”: dwie jednostki zostaną zakupionewe Francji, dwie kolejne będą zbudowane w Rosji. Aktualnie zewzględu na sytuację na Ukrainie Francuzi wstrzymali sięz przekazaniem Moskwie już wyprodukowanych okrętów;• okręty desantowe klasy „Ivan Gren”: od 3 do 5 sztuk wejdzie nasłużbę do 2020 roku;• nowe niszczyciele: trwają prace nad projektem, konstrukcjapierwszej jednostki zaczęła się w 2013 roku, w ciągu dwóch dekadplanuje się budowę od 10 do 12 jednostek;180 Ibidem, s. 9.189

• fregaty klasy „Admirał Gorszkow”: dwie jednostki w trakcie budowy,planuje się wprowadzenie do służby 20 jednostek tego typu w ciągunajbliższych dwudziestu lat, z czego od 3 do 6 w terminie do 2020roku;• fregaty klasy „Krivak IV”: ze względu na wolne tempo budowy fregat„Admirał Gorszkow” planuje się budowę 3-4 fregat tego typu dlaFloty Czarnomorskiej;• korwety klasy „Steregushchy”: pierwsza weszła na służbę w 2007roku, w sumie planuje się budowę 20 jednostek, z czegonajprawdopodobniej połowę do roku 2020;• lotniskowiec. Kreml ma jednak świadomość, że prace nad nimpotrwają wiele lat i jest bardzo mało prawdopodobne, że wejdzie dosłużby przed 2020 rokiem 181 .Wojska lądowe: zdecydowanie najmniej wiadomo o planachprzezbrojenia wojsk lądowych. Wynika to głównie z generalnegozapóźnienia technologicznego rosyjskiego przemysłu w tej dziedzinie. O ilew siłach powietrznych czy marynarce wojennej trwają prace nad takimi„flagowymi” projektami jak myśliwiec piątego pokolenia czy nowypodwodny okręt strategiczny „Borej”, to w wojskach lądowych głośno jestwyłącznie o zamykaniu kolejnych programów produkcji uzbrojenia(nastąpiło np. zarzucenie prac nad czołgiem T-95). Wiadomo o planachzakupu włoskich samochodów opancerzonych Iveco LMV Lynx. Stopniowowprowadzane też będą taktyczno-operacyjne systemy rakietowe „Iskander-M” (zastąpią starsze systemy „Toczka-U”), a artylerię rakietową wzmocninowa wyrzutnia „Tornado-G” (zastąpi starszą wyrzutnię „Smiercz”) 182 .Rosyjskie reformy wojskowe jako determinanta bezpieczeństwaw Europie Środkowo-WschodniejPodstawowe pytanie, jakie należy sobie zadać w kontekścierosyjskich zbrojeń brzmi: w jakim celu Rosja podjęła tak intensywnyprogram zbrojeniowy? Kto miałby być jej przeciwnikiem w ewentualnejwojnie? Gra nie idzie z pewnością o Ukrainę. Zauważmy, że np. w 2012 rokuwydatki zbrojeniowe Rosji wyniosły 91 mld USD, Ukrainy zaś niespełna5 mld USD. Co więcej, w ostatnich latach Moskwa nie traktowała Ukrainyjako wrogiego państwa – rządziła tam prorosyjska ekipa Wiktora181 Ibidem, s. 9-10.182 Ibidem.190

Janukowycza, pogłębiało się uzależnienie ukraińskiej gospodarki od dostawsurowców i kredytów z Rosji. Wiele aspektów wskazywało na to, żewłodarze na Kremlu podporządkują sobie Kijów środkami politycznymii ekonomicznymi, bez potrzeby użycia siły zbrojnej. Innymi słowy, Ukrainamiała wrócić do „imperium” drogą ewolucji a nie podboju 183 .Podobnie, przyczyną zbrojeń nie były problemy wewnętrzne samejRosji. Kwestia Czeczeni, Osetii czy Dagestanu została rozwiązana jużwcześniej poprzez użycie siły i obsadzenie na tych obszarach prorosyjskichwładz. Nawet obecne ruchy separatystyczne czy terrorystyczne działającena tych terenach nie stanowią zagrożenia, które wymagałoby takintensywnych reform i zbrojeń.Również chęć odzyskania strefy wpływów w dawnych poradzieckichrepublikach w Azji Środkowej nie tłumaczy działań podjętych przez Moskwę.Co więcej, niektóre z nich już zbudowały bardzo dobre relacje z Moskwą(np. Kazachstan), a pozostałe są na tyle słabe, że podporządkowanie ich niewymaga od Rosji większego wysiłku zbrojnego.Wydaje się, że intensywny program zbrojeniowy został podjęty przezMoskwę przeciwko jednemu przeciwnikowi – NATO 184 . Sojusz stanowibowiem podstawowe zagrożenie militarne dla Federacji, zgodnie z rosyjskądoktryną wojenną. Od 2012 roku bardzo wyraźnie widać dwa zjawiska:znaczący wzrost wydatków na zbrojenia oraz zdecydowane zwiększenieliczby ćwiczeń i manewrów rosyjskich sił zbrojnych. W Polsce i na Zachodzienie dostrzegano jednak nadciągającej burzy i uspokajano opinię publicznązapewnieniami, że Rosja przygotowuje się tylko do działań na obszarzeWNP, aby odzyskać tereny utracone w wyniku upadku ZSRR.Można postawić tezę, że Rosja przygotowywała się do konfrontacjiz Zachodem na długo przed tym, jak wybuchły zamieszki na Majdanie.Od upadku ZSRR rosyjskie wojsko nie było jeszcze nigdy tak aktywne, jakw latach 2012-2013. Jak słusznie zauważył Andrzej Wilk z Ośrodka StudiówWschodnich, „przedsięwzięcia te nie wpisują się w dotychczasowy trybszkolenia armii rosyjskiej. Pod względem zaangażowanych sił i środków,obszaru działań, liczby ćwiczeń, a także terminu i trybu ich prowadzenia, niemają precedensu w najnowszej historii Rosji. Poprzednie o takimcharakterze sprawdziany gotowości bojowej miały miejsce w armii183 T. Świechowicz, Imperium zła. Reaktywacja, Łódź 2014, s. 223.184 Szerzej na temat doktryny wojennej federacji Rosyjskiej patrz np.: R. Śmigielski,Doktryna wojenna Federacji Rosyjskiej, „Biuletyn PISM” nr 28, 18.02.2010.191

sowieckiej w latach 80. XX wieku” 185 . Prasa światowa zauważyła również, żepoziom przygotowania rosyjskich wojsk jest coraz lepszy. „The WashingtonPost” pisał: „To nie jest już nieefektywne wojsko, które najechałoAfganistan; to nowe, wyszkolone i dobrze wyposażone oddziały” 186 .Ponadto, podkreślano wymierne efekty reformy wojskowej orazdeterminację Władimira Putina: „Rosja ewidentnie czerpie teraz zyski zezwiększonych inwestycji w swoje siły zbrojne: według badania InternationalInstitute for Strategic Studies Rosja miała w 2013 roku wydać równowartość3,78% swego PKB na obronność, znacznie więcej niż w ciągu ostatniejdekady(…). A Putin(…) nie dał się odstraszyć wojskowym działaniom NATO,które zamanifestowało gotowość obrony państw członkowskich, ale już niegotowość reagowania na tajną rosyjską operację w sąsiednim, przyjaznymregionie(…)” 187 .Od początku przejęcia władzy w Rosji marzeniem Władimira Putinajest odbudowa ZSRR w tej czy innej formie. Jak słusznie podkreślał KrzysztofBoruc z Collegium Civitas, „zdaje on [Putin] sobie sprawę, że nie jest tomożliwe w granicach z 1991 roku, np. z państwami bałtyckimi. Ale jużBiałoruś, Ukraina, Armenia, Kazachstan, Turkmenistan, Tadżykistan będąw taki czy inny sposób wchłonięte, choć może to przybrać różnąformę(…)” 188 . Konflikt na Ukrainie jest jednym z etapów wyzwania, jakieMoskwa rzuciła Zachodowi. Zmiana rosyjskiej doktryny wojenneji przyspieszona reforma armii mają na celu dostarczenie WładimirowiPutinowi i jego następcom narzędzia (skutecznego oręża) w potencjalnejkonfrontacji z państwami NATO. Kreml doskonale zdaje sobie sprawę, żepotencjał Sojuszu zdecydowanie przewyższa możliwości bojowe SiłZbrojnych Federacji i dlatego nie stanie do otwartego konfliktu z całymNATO. Niewykluczone jednak, że schemat „wojny bez wojny”, zastosowanyna Ukrainie, będzie w przyszłości powtórzony przy granicach NATO(np. w Mołdawii), czy poradzieckich republikach w Azji. Moskwa cały czasbacznie obserwuje gdzie Sojusz postawi „cienką czerwoną linię”, którejprzekroczenie będzie oznaczać wojnę. Dziś wydaje się, że jest nią granica185 A. Wilk, Armia rosyjska uzasadnia celowość reform, „Komentarze OSW” nr 109,25.06.2013.186 http://www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1079043,Washington-Post-Pentagon-zobaczylna-Krymie-sprawna-rosyjska-armie[09.09.2014].187 Ibidem.188 http://wiadomosci.wp.pl/kat,1329,opage,3,title,Ekspert-dla-WPPL-prezydenci-republikpostsowieckich-trzesa-sie-ze-strachu-przed-Putinem,wid,16603048,wiadomosc.html[09.09.2014].192

państw członkowskich NATO. Czy pozostanie nią w perspektywie kolejnychkilkunastu lat? Jeśli Sojusz nie podejmie konkretnych działań zmierzającychdo poprawy bezpieczeństwa swoich członków, szczególnie na wschodniejflance, a także państw buforowych między nim a Rosją (vide Ukraina,Białoruś, Mołdawia), granica tolerancji Zachodu dla polityki Kremla może sięniebezpiecznie przesunąć na Zachód i pozostawić Europę Środkowo-Wschodnią (w tym część państw NATO) wobec rosyjskiego zagrożenia –nawet jeśli nie militarnego, to na pewno w postaci coraz mocniejszychnacisków politycznych i ekonomicznych.193

194

Rola USA w kształtowaniu polityki bezpieczeństwa RepublikiCzeskiej: doświadczenia dla UkrainyNataliia KryvoruchkoPrzykarpacki Uniwersytet Narodowy im. Wasyla StefanykaW XXI wieku międzynarodowe środowisko bezpieczeństwa po razkolejny stało się nieprzewidywalne, a wspólnota transatlantycka zostałapodzielona wyzwaniami bezpieczeństwa przy jej wschodniej granicy.Problem zagwarantowania bezpieczeństwa narodowego dotyka obecniecałą Europę Środkową oraz Wschodnią. Bezpośrednie zagrożenie dlaintegralności terytorialnej oraz niepodległości Ukrainy postawiło szeregpytań o limity i sposoby zapewnienia bezpieczeństwa państwomkontynentu europejskiego. Dla USA wyzwania europejskiego systemubezpieczeństwa były możliwością do uaktualnienia swoich wpływóww Europie oraz realizacji swojej doktryny światowego lidera. Odpowiedniotakże NATO, które jest spójnym elementem transatlantyckiego systemubezpieczeństwa państw europejskich i USA, otrzymało historyczną szansęna modernizację swojej potęgi (pod warunkiem unikania czynnikówdecentralizujących, które negatywnie wpływają na politykę bezpieczeństwa,w tym gospodarczego lub energetycznego wpływu ze strony Rosji).W celu analizy szans oraz zagrożeń, które dotykają Ukrainę nadrodze reformowania oraz pełnego przywrócenia narodowego systemubezpieczeństwa, a także perspektyw partnerstwa ze StanamiZjednoczonymi, Autorka uważa za stosowne wziąć pod uwagędoświadczenie niewielkiego państwa w Europie Środkowej – RepublikiCzeskiej – której elity polityczne skorzystały z możliwości partnerstwastrategicznego ze Stanami Zjednoczonymi w rozwoju własnego systemuoraz polityki bezpieczeństwa.Badanie opiera się na analizie dokumentów Ministerstwa SprawZagranicznych Republiki Czeskiej, analizie przestrzeni medialnej orazopracowaniach czeskich naukowców zajmujących się sprawami politykibezpieczeństwa Republiki Czeskiej i rozpatrujących je pod kątem stosunkówtransatlantyckich.195

196Polityka bezpieczeństwa Republiki Czeskiej przed akcesją do NATORola Stanów Zjednoczonych w rozwoju czeskiego systemubezpieczeństwa jest trudna do przecenienia. Przez dwadzieścia latstosunków czesko-amerykańskich, głównymi obszarami wsparcia dlaswojego europejskiego partnera ze strony Stanów Zjednoczonych stało się:promowanie integracji z europejskimi strukturami bezpieczeństwa (NATO)oraz współpracy gospodarczej (UE); zaangażowanie czeskich sił zbrojnychdo specjalnych misji oraz operacji odbudowy prowincji państw BliskiegoWschodu; skierowanie znacznych inwestycji w celu wsparcia gospodarkiRepubliki Czeskiej na początkowym etapie oraz pozyskiwania funduszyw obszarach strategicznych (energii atomowej, nauki, technologii) naobecnym etapie; rozwój inicjatyw dwustronnych w dziedziniebezpieczeństwa, obrony przeciwrakietowej, a także na poziomieinterpersonalnym.Wbrew pozycji państw „starej Europy” (Niemcy, Francja), RepublikaCzeska (w art. 88 Strategii Bezpieczeństwa Republiki Czeskiej) 189 nadaldeklaruje potrzebę rozwoju strategicznego partnerstwa ze StanamiZjednoczonymi. Społeczne poparcie dla współpracy czesko-amerykańskiejjest dodatkowym dowodem na to, że partnerstwo dwustronne ma dużeznaczenie. Najnowsze badania Centrum Stosunków Transatlantyckichw Pradze, które zostały przeprowadzone w lutym-marcu 2014 rokuwskazują, że 54% mieszkańców postrzega obecność USA w Europie jakoważną. USA jest przeciwwagą dla wielkich mocarstw, takich jak Niemcy orazRosja i w ten sposób utrzymuje się balans sił w Europie. Przy tym 74%respondentów uważa, że istota czesko-amerykańskiej współpracy leży napłaszczyźnie gospodarczej, a efektywność w innych jej sferach wynosi około25% 190 . Jednocześnie około połowa respondentów jest niezadowolonaz negatywnych wpływów „kultury amerykańskiej” („amerykanizacji”) naczeski sposób życia oraz kulturę. Wyjątkiem w tym zakresie są wyborcyObywatelskiej Partii Demokratycznej, którzy zawsze popierali proatlantyckikurs polityki zagranicznej Republiki Czeskiej, a także młodzież. Ciekawe jestrównież to, że stosunek do prezydenta USA jest obecnie najbardziejpozytywny w całej historii stosunków czesko-amerykańskich (chodzi przedewszystkim o najbardziej intensywne etapy: prezydentura Billa Clintona –28%, Ronalda Reagana – 26%, George’a Busha – 18%).189 Bezpečnostni strategie České republiky (2011).190 Postoje občanů ČR k NATO a USA, CEVRO Institut.

Taka przychylność do USA wynika zarówno z czynnikówhistorycznych oraz politycznych, jak również z potrzeby zagwarantowaniabezpieczeństwa dla niewielkiego pod względem siły państwa. Początkowafaza współpracy dwustronnej (w latach 1993-1999), która obejmowałaokres ukształtowania się nie tylko stosunków czesko-amerykańskich, aletakże formowania całego systemu bezpieczeństwa narodowego,udowodniła skuteczność integracji w ramach transatlantyckich strukturbezpieczeństwa przy wsparciu globalnego partnera. Osobliwością tegoetapu i jednocześnie jego trudnością była całkowita przemiana wszystkichpostkomunistycznych systemów państwowych Europy Środkowo-Wschodniej, oddzielenie Republiki Słowackiej, co wymagało koniecznościstworzenia własnych organów bezpieczeństwa, aparatu obronnego orazarmii; potrzeba zaangażowania wykwalifikowanej kadry w gałęziach władzyustawodawczej, wykonawczej oraz sądowniczej. W takich okolicznościachRepublika Czeska, mały kraj w Europie Środkowej (powierzchnia 10 tys.kilometrów kwadratowych, ludność 7 mln), poszukiwała potężnegopartnera, który mógłby stać się gwarantem bezpieczeństwa oraz lobbystąna rzecz wzmocnienia pozycji w regionie. Jednocześnie etap transformacjimiędzynarodowego systemu bezpieczeństwa zbiegł się z rozwojemświatowego przywództwa Stanów Zjednoczonych, co doprowadziło doaktywnego zainteresowania się Stanów Zjednoczonych samostanowieniemmłodego państwa (rozprzestrzenianiem demokracji na kontynencieeuropejskim) oraz rozwojem partnerstwa z tym krajem w ramachtransatlantyckich struktur bezpieczeństwa.Czescy politolodzy Otto Pick, Radek Khol i inni zwracają uwagę na to,że większość długoterminowych strategicznych celów politykibezpieczeństwa Republiki Czeskiej, w tym członkostwo w organizacjibezpieczeństwa euroatlantyckiego, zostało zrealizowane przy aktywnymwsparciu Stanów Zjednoczonych 191 . Rozwój wspólnych programów nakształt Rady Współpracy Północnoatlantyckiej, działalność w ramachprojektu „Partnerstwa dla Pokoju” (PdP) oraz innych na etapiepoczątkowym kształtowało mocną platformę współpracy transatlantyckiej.Dowodem na to są zarówno częstotliwość wizyt na najwyższym szczeblu, jak191 M. Calda, Česko-americke vztahy: od vzdalene alternativy k blizkemu spojenectvi,[w:] O. Pick, V. Handl (red.), Zahranicni politika Ceske republiky 1993–2004. Uspichy,problemy a perspektivy, Praha 2004.197

i wojskowa oraz finansowa pomoc dla sił zbrojnych Republiki Czeskiej zestrony Stanów Zjednoczonych.To właśnie Stany Zjednoczone były jednym z pierwszych państw,które oferowały kontakty tak na szczeblu krajowym jak i lokalnym. Opróczspotkań na szczeblu prezydentów, priorytetowe były stosunkimiędzybranżowe, w szczególności między Ministerstwami Obrony,Ministerstwami Spraw Wewnętrznych, ministerstwami handlu i przemysłu,konsorcjami gospodarczymi itp. W tym kontekście warto wspomniećo programie szkoleń wojskowych oraz przedstawicieli administracjipublicznej, w formie zaproponowanej przez Stany Zjednoczone w celuwymiany informacji oraz przekazania amerykańskiego doświadczenia dlaczeskich urzędników. Ogólnie, jeśli weźmie się pod uwagę kontaktymiędzyresortowe, to we wspomnianym okresie odbyło się ponad20 oficjalnych spotkań między przedstawicielami ministerstw i wyższegoszczebla wojskowego, a około tysiąca funkcjonariuszy publicznychuczestniczyło w stażach (które trwały od trzech miesięcy do trzech lat)w Stanach Zjednoczonych 192 . Takie programy wymiany stały sięfundamentem współpracy dwustronnej oraz ułatwiły realizację politykiintegracji w ramach transatlantyckich oraz europejskich strukturbezpieczeństwa. W tym także kontekście można mówić, iż StanyZjednoczone poprzez wsparcie nowego państwa w Europie Środkowej nanajwyższym szczeblu formowały coś w rodzaju „pro-amerykańskiegolobby”, którego celem byłoby „uspokojenie” nastrojów antyamerykańskichw czeskim parlamencie oraz rządzie. Specjalny łącznik w kontaktachdwustronnych Republiki Czeskiej oraz Stanów Zjednoczonych,w szczególności w zakresie bezpieczeństwa gospodarczego, stanowiliprzedstawiciele amerykańskiego biznesu, Międzynarodowego BankuOdbudowy i Rozwoju i inni. W swoich deklaracjach inwestorzy amerykańscyakcentowali szerokie możliwości gospodarcze oraz potencjał współpracy,a także bezwarunkowe wsparcie dla reform na rzecz integracji RepublikiCzeskiej z NATO i UE.Amerykańskie wsparcie było odczuwalne nawet w okresieCzechosłowacji, przed jej podziałem w 1993 roku. W 1989 roku KongresUSA uchwalił „Ustawę o wspieraniu wschodnioeuropejskich demokracji”,która na poziomie legislacyjnym zatwierdzała amerykańskie działania jakoswego rodzaju odpowiedź na problem niedemokratycznych reżimówpolitycznych oraz zapobieganie emigracji z Europy Wschodniej. Na potrzeby192 Ibidem, s. 94-98.198

tej ustawy całkowita pomoc w latach 1990-1992 wyniosła około 430 mlndolarów, łącznie z pomocą dla reform strukturalnych w sektorzeprywatnym, a także projektami handlowymi, inwestycyjnymii ekologicznymi, programami odbudowy instytucji demokratycznych,wsparciem zatrudnienia, współpracą kulturową i naukową 193 . Wśródamerykańskiej elity politycznej szerzyła się opinia, że pożyczki te staną sięważnym narzędziem wpływania na rozwój Europy Wschodniej w całości 194 .Według T. Suleymenova z Kazachstanu sprawa amerykańskiegofinansowania była źródłem burzliwych dyskusji w amerykańskich kręgachpolitycznych. Debata toczyła się wokół pytania czy należy podjąć aktywnedziałania na rzecz demokratyzacji Europy Wschodniej czy też powierzyć tozadanie krajom Europy Zachodniej. Podczas dyskusji w Kongresie USA naten temat ujawniły się dwa punkty widzenia. Pierwszy z nich zakładałpomoc ze strony Europy Zachodniej dla krajów postsocjalistycznych, drugi –ze strony Stanów Zjednoczonych. Prawdopodobieństwo wiodącej roliwłaśnie krajów Europy Zachodniej wynikało z czynnika geograficznego oraztradycyjnych więzów z krajami Europy Wschodniej, co dawało im naturalnąprzewagę nad Waszyngtonem 195 .W materiałach Kongresu stwierdza się, że „wystarczającą podstawąjest pragnienie wschodnioeuropejskich narodów, aby amerykańskie siływojskowe były obecne w regionie” 196 . Według zwolenników tej idei pozycjaStanów Zjednoczonych będzie sprzyjać nawiązaniu bliższych więzi z krajamiEuropy Wschodniej, które będą pozytywnie wpływać na obecność StanówZjednoczonych w Europie, zwłaszcza, jeśli NATO straci swoją wartość.Ponadto, biorąc pod uwagę możliwość występowania zagrożenia ze stronyRosji, Stany Zjednoczone wykazały się zrównoważonym podejściem doRepubliki Czeskiej, jak wynika z ówczesnego dokumentu „StrategiaBezpieczeństwa Narodowego: zobowiązania oraz rozszerzenie”, przyjętegow 1996 roku, w którym zaznaczono, że „rozszerzenie SojuszuTransatlantyckiego powinno wspierać realizację interesów USA wraz ze193 Support for East European Democracy (SEED) Act of 1989, 101 US Congress, House ofRepresentatives, Washington 1989, U.S. Government Printing Office.194 U.S. Foreign Policy Toward Eastern Europe. 101 US Congress. Senate. Committee onForeign Relations. Subcommittee on European Affairs. Hearing. 26, July, 1989, Washington1990, US Government Printing Office.195T. Сулейменов, Американський чинник політико-системних перетвореньу Східноєвропейському регіоні, „Вісник Київського міжнародного університету”, 2010.196 Congress and Foreign Policy. 101 US Congress. Committee Print, Washington 1990, USGovernment Printing Office, s. 35.199

zmniejszeniem ryzyka destabilizacji oraz konfliktów w Europie Środkoweji Wschodniej” 197 .Żeby uzyskać stałe, pełnoprawne członkostwo w NATO RepublikaCzeska skierowała swoje wysiłki na rzecz budowy przedstawicielstwadyplomatycznego w strukturach bezpieczeństwa oraz szkolenia personeluwojskowego i cywilnego, aby później sprostać wymaganiom współpracywojskowej z państwami członkowskimi Sojuszu. Członkostwo w NATOstopniowo stało się nie tylko silną zasadą programu polityki bezpieczeństwaRepubliki Czeskiej, ale decydującym czynnikiem w reformowaniuadministracji publicznej, placówek wojskowych oraz dyplomatycznych naszczeblu instytucjonalnym oraz personalnym.Ostatecznie szczyt NATO w Madrycie w lipcu 1997 roku, podczasktórego Republika Czeska została zaproszona do przyłączenia się dotransatlantyckiego systemu bezpieczeństwa, był swojego rodzajupodsumowaniem czesko-amerykańskiej współpracy w fazie początkowej,która odznaczała się znacznymi sukcesami w dziedzinie politykibezpieczeństwa. Należy zauważyć, że oprócz aktywnego wsparcia procesówratyfikacji przez kluczowe państwa NATO, głównie za pomocą StanówZjednoczonych, czeska dyplomacja starała się jak najlepiej przedstawiaćreformy realizowane w kraju oraz potencjał wspólnego systemubezpieczeństwa i obrony trzech zaproszonych państw 198 . Tymczasowypremier rządu J. Tošovský, wraz z ministrem spraw zagranicznychJ. Šedivým, podczas negocjacji w ciągu sześciu miesięcy niezmiennieakcentowali sukcesy oraz kontynuację czeskiej polityki bezpieczeństwa:pogłębiona integracja w sferach wojskowych oraz politycznych stała siękluczowym celem czeskiej polityki bezpieczeństwa oraz zewnętrznejstrategii politycznej.Polityka bezpieczeństwa Republiki Czeskiej po wstąpieniu do NATO30 kwietnia 1998 roku Senat Stanów Zjednoczonych zatwierdziłprotokół o przystąpieniu Rzeczypospolitej Polskiej, Republiki Czeskiej orazWęgier do NATO, a 21 maja prezydent Bill Clinton podpisał ustawę197 A National Security Strategy of Engagement, U.S. President’s Statement, The WhiteHouse, Washington DC, February 1996, s. 38.198 L. Cabada, P. Jurek, Mentální mapy, terytorialita a identita v Europském prostředi, Plzen2010, s. 49-50.200

atyfikacyjną 199 . Pomimo wcześniejszych ustaleń, dotyczących formalnegorozszerzenia NATO, podczas jubileuszowego szczytu w kwietniu 1999 rokuw Waszyngtonie, rząd Stanów Zjednoczonych był zainteresowany jaknajszybszym podpisaniem ustaw ratyfikacyjnych przez nowe kraje. Było tospowodowane przede wszystkim interesem USA w wojskowej interwencjiNATO przeciwko Jugosławii oraz kryzysem negocjacyjnym w zakresiekonieczności aktualizacji Nowej Koncepcji Strategicznej NATO, przyjętejw 1991 roku.Dla rządu amerykańskiego ważne było wsparcie ze strony nowychczłonków NATO w zakresie wielu kontrowersyjnych kwestii. W rezultaciew styczniu 1999 roku Republika Czeska otrzymała oficjalne zaproszenie dowstąpienia do NATO, a już w lutym prezydent Havel podpisał traktato przystąpieniu Republiki Czeskiej do Traktatu Północnoatlantyckiego 200 .12 marca ówczesny minister spraw zagranicznych Jan Kavan otrzymałTraktat z rąk Sekretarz Stanu Madeleine Albright. Traktat ten byłrezultatem wysiłków Republiki Czeskiej na drodze do pełnoprawnegoczłonkostwa w NATO oraz wysiłków Stanów Zjednoczonych na rzeczkonsolidacji swoich wpływów w Europie Środkowej. Ponadto, logicznymkrokiem po przystąpieniu Republiki Czeskiej do NATO było przyjęcie w 1999roku Strategii Bezpieczeństwa, która zatwierdzała orientacjępółnocnoatlantycką polityki bezpieczeństwa Republiki Czeskiej(a w praktyce sojusz ze Stanami Zjednoczonymi), jak również podstawowezasady oraz normy polityki bezpieczeństwa.Dla Stanów Zjednoczonych Republika Czeska tworzyła platformęgrupującą inne kraje Europy Środkowo-Wschodniej, okazję do pokazaniagotowości do wspierania bezpieczeństwa oraz zaoferowania pomocyw rozwoju państwowości. Prezydent USA Bill Clinton wielokrotniepodróżował do Pragi. Podczas jednego z takich spotkań z szefami państwGrupy Wyszehradzkiej omówiono sprawy związane z przyłączeniem doNATO. Podczas spotkania w Pradze w 1997 roku Bill Clinton przeprowadziłsesję spotkań z ambasadorami Węgier, Polski, Słowenii, a takżez przedstawicielem społeczności żydowskiej – naczelnym rabinem KarolemSidonem. Głównym tematem rozmowy była konieczność udziałuw programie „Partnerstwo dla Pokoju”, w zamian za szerokie poparcie dla199 Zahraniční politika České republiky – „Data” č. 6, Ministerstvo zahraničních věcí Českérepubliky, Praha 1998, s. 48.200 Zahraniční politika České republiky – „Data” č. 1, Ministerstvo zahraničních věcí Českérepubliky, Praha 1999, s. 22-24.201

krajów Grupy Wyszehradzkiej na drodze do wstąpienia do NATO.Amerykański prezydent zapewnił o niezmienności kursu inwestycjiamerykańskich na rzecz reform w Europie Środkowo-Wschodniej, w tympomocy w zakresie odbudowy infrastruktury, komunikacji oraz ruchulotniczego 201 . Ponadto, w trakcie negocjacji Prezydent Vaclav Havelwielokrotnie zachęcał swoich europejskich partnerów do aktywnego udziałuw programie „Partnerstwa dla Pokoju” i wypełnienia jego europejskiejstrony „nową treścią”.Realizacją amerykańskich interesów w krajach Europy Środkowo-Wschodniej zajmowała się grupa ekspertów ze Stanów Zjednoczonych,która skupiała swoją uwagę na wypełnianiu tych zobowiązań społecznychmiędzy państwami, które sprzyjałyby ustanowieniu współpracy ze StanamiZjednoczonymi oraz ułatwiły proces wielostronnej komunikacji. Nie byłoprzypadkiem, że przedstawiciel USA w ONZ Madeleine Albraight oraznaczelnik sztabu sił zbrojnych USA John Shalikashvili w rozmowiez przedstawicielami Komisji ds. Polityki Zagranicznej czeskiego parlamentupodkreślili, iż sprawa członkostwa Republiki Czeskiej w europejskich oraztransatlantyckich strukturach bezpieczeństwa będzie rozpatrywana nietylko w Brukseli, ale także w Waszyngtonie. „Bezpieczeństwo EuropyŚrodkowej oraz Republiki Czeskiej uzależnione jest od bezpieczeństwa USAoraz NATO” – przyznała wówczas Madeleine Albraight. Później,w sprawozdaniu administracji prezydenta Clintona dla Kongresu USAw sprawie rozszerzenia NATO stwierdzono, iż „pokój, stabilność orazdobrobyt Europy są żywotnym interesem amerykańskiego bezpieczeństwanarodowego. Dlatego też przystąpienie Republiki Czeskiej do OrganizacjiTraktatu Północnoatlantyckiego poprawi zdolność Stanów Zjednoczonychdo obrony oraz promowania amerykańskich interesów na obszarzetransatlantyckim. Zjednoczone kraje z rozwiniętą demokracją pomogązniszczyć sztuczne linie podziału oraz wzmocnić Sojusz, który udowodniłswoją skuteczność w czasie zimnej wojny” 202 .W tym kontekście warto zwrócić uwagę na brak jednolitegopostrzegania Stanów Zjednoczonych wśród krajów Europy Środkowej.Swoje zastrzeżenia z tego powodu wyraził ówczesny prezydent Polski Lech201 R. Kugler, A Distinctly American internationalism for a globalized world, [w:] „U.S.Foreign Policy Agenda: National Security Strategy: A New Era”, vol. 7, no. 4, 2002, s. 36-40.202 Report to the Congress on the Military Requirements and Costs of NATO Enlargement,„The DISAM Journal of International Security Assistance Management”, Vol. 20,No. 3, 1998, s. 776-779.202

Wałęsa, który powiedział, że państwa zachodnioeuropejskie zawsze będązwracać uwagę na różnice między nimi a państwami postkomunistycznymi,jakimi są właśnie kraje Europy Środkowej. W związku z powyższym, istniejezagrożenie, iż ci ostatni nie będą odbierani jako równoprawni członkowieUE. Pomimo tych ostrzeżeń oraz krytyki, w maju 1994 roku, wraz z innymipaństwami kandydującymi z Europy Środkowej, Republika Czeska stała siępartnerem stowarzyszonym NATO. Już w listopadzie 1995 roku RadaSojuszu Północnoatlantyckiego opublikowała podstawowe kryteriaczłonkostwa oraz warunki rozszerzenia NATO. Należy pamiętać, że w tymczasie główne dokumenty strategiczne rządu Republiki Czeskiej od 1996roku mówiły o konieczności uzyskania pełnoprawnego członkostwa w NATO– ukształtowało się zrozumienie pozytywnych aspektów integracji, którestwarzały dodatkowe możliwości dla transformacji społeczeństwa,gospodarki, poprawy poziomu bezpieczeństwa oraz obrony.Przystąpienie Republiki Czeskiej do NATO sprzyjało pogłębieniustosunków ze Stanami Zjednoczonymi. W swej istocie, te relacje z jednejstrony odzwierciedlają zależność państw postkomunistycznych od gwarancjibezpieczeństwa ze strony globalnego lidera, a z drugiej są impulsem dowypracowania określonych priorytetów polityki zewnętrznej oraznormalizacji stosunków z najbliższymi sąsiadami (Niemcy, Austria), a takżepoczątkiem realizacji pragmatycznej polityki wobec byłego hegemona(Federacji Rosyjskiej). Dynamika poparcia czeskiego społeczeństwa dlaczłonkostwa w NATO wskazuje na wprost proporcjonalną zależność relacjiRepublika Czeska-NATO od stosunków Republika Czeska-USA: najbardziejpozytywne postrzeganie Sojuszu Północnoatlantyckiego zaobserwowanow latach najbardziej intensywnych relacji Republiki Czeskiej z USA orazodwrotnie – sprzeczności i nieporozumienia w stosunkach czeskoamerykańskichdoprowadzały do niskiego poziomu poparcia społecznegow sprawie członkostwa w NATO.W sprawie finansowania misji NATO, tylko ok. 1/3 obywateliRepubliki Czeskiej zgadza się z koniecznością wydatków z rządowegobudżetu na operacje międzynarodowe, ok. połowa (czyli 49%) opowiada sięz kolei za zmniejszenie kontrybucji oraz kompensacją składek ze stronyStanów Zjednoczonych dla krajów europejskich (w tym Republiki Czeskiej).Jednocześnie 37% respondentów uważa, że rola oraz pozycja, którą zajmujeRepublika Czeska w Sojuszu Północnoatlantyckim jest adekwatna dosytuacji, jednak 48% uważa, że wpływy Czech w NATO powinny być większe.203

204Wnioski dla UkrainyTak więc charakter czesko-amerykańskich stosunków w warunkachtransformacji oraz kształtowania się europejskiej polityki bezpieczeństwaokreślił dalsze perspektywy Republiki Czeskiej w transatlantyckim systemiebezpieczeństwa oraz umożliwił identyfikację Czech jako europejskiegopaństwa demokratycznego. Właśnie w tym okresie pod wpływempolitycznych, gospodarczych, geostrategicznych oraz indywidualnychczynników położone zostały solidne podstawy dla dwustronnych kontaktówz globalnym liderem, które w przyszłości rozwinęły się przy okazjiwyznaczania podstawowych norm oraz zasad systemu bezpieczeństwa.Równolegle postępowało aktywne wsparcie na rzecz reform w obszarzeorganów władzy publicznej, samorządów lokalnych oraz krystalizacjaniezależnej od państwowej ideologii opinii publicznej. Wszystkie wyżejwymienione czynniki dają powody, by stwierdzać, że właśnie radykalizmreform (lustracja aparatu państwowego, armii, instytucji), aktywnedostosowanie polityki bezpieczeństwa do norm przestrzeni transatlantyckiejwraz z aktywnym wsparciem Stanów Zjednoczonych pozwoliły RepubliceCzeskiej stać się członkiem OBWE, ONZ, NATO oraz UE.Ekstrapolując ten pogląd na Ukrainę warto podkreślić, iż kwestiabezpieczeństwa narodowego ostatecznie uregulowała sprawę ukraińskiegowyboru cywilizacyjnego: 23-letni sojusz z Federacją Rosyjską odzwierciedlałcałą gamę asymetrii oraz niebezpieczeństw współpracy, a statuspozablokowości niwelował możliwość rozwoju ukraińskich sił zbrojnych,jednocześnie wprowadzając je w zależność od gospodarczej i politycznejfluktuacji w kraju. Te i szereg innych czynników stały się przyczyną„wybuchu” w europejskim środowisku bezpieczeństwa. Na chwilę obecnązarówno eksperci jak i politycy zgadzają się z tym, że niemożliwe jestsamodzielne uregulowanie kwestii bezpieczeństwa Ukrainy, dlatego teżpotrzebni są jej sojusznicy. Uznając Ukrainę za swojego specjalnegopartnera, USA zrobiły pierwszy krok w kierunku unifikacji systemówbezpieczeństwa oraz zapobiegania erozji prawa międzynarodowego. Jednaktakie kroki wydają się nieproporcjonalne wobec wzrostu agresji rosyjskiej(prowokacji itp). W tym kontekście wydaje się logiczne wzmocnieniepartnerstwa strategicznego pomiędzy Ukrainą а Stanami Zjednoczonymi (nawzór tego, co próbowali realizować Bill Clinton i Leonid Kuczma w 1996roku, jednak wraz z treściwą oraz koncepcyjną zawartością) oraz uzyskanieczłonkostwa w największej transatlantyckiej strukturze bezpieczeństwa

(oczywiście pod warunkiem, iż ukraiński parlament będzie sprzyjał temuprocesowi, w szczególności poprzez delegitymizację norm prawnychokreślających pozablokowy status polityki zewnętrznej Ukrainy). Dlatego teżnależy omówić kilka wybranych problemów, które wymagają pilnegorozwiązania:• rozwój odpowiedniego poziomu stosunków politycznych z USA:wzmocnienie strategicznego partnerstwa z USA w ukraińskimprawodawstwie jako gwarancji bezpieczeństwa oraz równowagi siłze strony Rosji; udział w międzynarodowych szkoleniach, treningach,praktycznych ćwiczeniach sił zbrojnych Ukrainy na wszystkichpoziomach, wraz z jednoczesnym ich reformowaniem; rozwójzdolności technicznych oraz zwiększenie zaangażowania sektoranaukowego, współpraca w dziedzinie innowacji oraz technologii;• wielopoziomowy dialog między Ukrainą a Stanami Zjednoczonymi,włączając członków władzy wykonawczej oraz ustawodawczeji władz lokalnych, członków organizacji pozarządowych,przedsiębiorców, niezależnych ekspertów oraz dziennikarzy, copomoże przywrócić zaufanie między tymi dwoma krajami.Ustanowienie szerokiej wymiany specjalistów, ekspertów, młodychnaukowców oraz studentów częściowo wpłynie na lepszezrozumienie pozycji dwóch krajów oraz pomoże zaangażowaćniewykorzystane dotychczas zasoby dyplomacji publicznej;• wzmocnienie współpracy z kluczowymi partnerami strategicznymiStanów Zjednoczonych – Republiką Czeską oraz Polską, wrazz włączeniem ukraińskich sił zbrojnych do Wyszehradzkiej GrupyBojowej;• uwzględnienie doświadczenia ukraińskich sił zbrojnych w misjach siłpokojowych ONZ, NATO, OBWE oraz pomoc w technicznymwyposażeniu ukraińskiej armii w sprzęt wojskowy, a także szkoleniaarmii w ramach programu NATO smart defence.205

206

Szanse i wyzwania międzynarodowej litewsko-polskoukraińskiejbrygady (LITPOLUKRBRIG)Piotr PissUniwersytet WrocławskiWydarzenia na Ukrainie na przełomie lat 2013/2014 pokazały, żeduża część społeczeństwa ukraińskiego chce zbliżenia ze strukturamizachodnimi, tj. Unią Europejską oraz Sojuszem Północnoatlantyckim. Jednakwciąż trwający konflikt stawia pod znakiem zapytania możliwość akcesjiUkrainy do NATO. Jednym z projektów, które mają ułatwić wejście tegopaństwa w struktury Sojuszu, jest projektowana brygada litewsko-polskoukraińska(w skrócie LITPOLUKRBRIG).W niniejszym artykule zostanie przedstawiony proces tworzenia tejjednostki wojskowej, jej planowana struktura i misja. Ponieważ brygadawciąż nie powstała, trudno mówić o realnym wpływie tej jednostki nabezpieczeństwo krajów ją formujących. Stąd postaram się zanalizować jakieszanse i wyzwania, a nawet zagrożenia, może nieść ze sobą jejfunkcjonowanie w obecnej sytuacji politycznej.Geneza LITPOLUKRBRIGuZa początek tej jednostki można uznać decyzję ministrów obronynarodowej Litwy, Polski i Ukrainy z 14 czerwca 2007 roku z Brukseli.Zdecydowali oni, aby wznowić litewską koncepcję utworzenia wspólnegobatalionu. Jesienią 2008 roku postanowiono zwiększyć potencjał bojowyformowanej jednostki do szczebla brygady. 16 listopada 2009 rokuw Brukseli podpisano list intencyjny w sprawie utworzenia LITPOLUKRBRIGu.Po podpisaniu listu nastąpiły procesy legislacyjne i wojskowe zmierzającedo utworzenia tej jednostki. 10 lutego 2010 roku Bohdan Klich, ówczesnyminister obrony narodowej Polski, podjął decyzję o sformowaniuDowództwa Wielonarodowej Brygady i polskiej części batalionu dowodzeniatejże brygady. Następnie, 10 maja 2010 roku, Szef Sztabu Generalnego WPgen. Mieczysław Cieniuch wydał rozkaz o utworzeniu LITPOLUKRBRIG-u.Tak powstała polska część brygady w Lublinie.207

Wydawało się, że brygada powstanie pod koniec 2013 roku.Sugerowały to rozmowy ministra Tomasza Siemoniaka ze swoim ukraińskimodpowiednikiem Pawłem Lebiediewem na sesji ministrów obrony NATOw Brukseli 22 lutego, wzajemne wizyty w Warszawie 22 marca i w Kijowie9 września, czy nawet przedstawienie projektu w Senacie przez TomaszaSiemoniaka w dniu 26 marca. Jednak wydarzenia po Szczycie PartnerstwaWschodniego w Wilnie (28 listopad 2013), wydarzenia na Majdaniew Kijowie (tzw. Euromajdan), obalenie prezydenta Wiktora Janukowycza,późniejsze zajęcie Krymu przez Rosję oraz wciąż trwający konflikt nawschodzie Ukrainy spowodowały zrozumiałe przedłużenie procesuformowania tej jednostki. 20 marca 2014 roku odbyło się spotkane ministraSiemoniaka z Juozasem Olekasem, szefem litewskiego Ministerstwa Obrony.Na tym spotkaniu wyrazili oni chęć dalszej współpracy.Projekt utworzenia brygady zbliża się do zakończenia, przynajmniej,jeśli chodzi o drogę prawną. 19 września 2014 roku nastąpiła oficjalnauroczystość podpisania dokumentów sformowania LITPOLUKRBRIG-u.Odbyła się ona w Warszawie, a podpisy pod umową o stworzeniu wspólnejjednostki wojskowej złożyli ministrowie obrony Litwy – Juozas Olekas,Ukrainy – gen. broni Valeriy Heletey i Polski – Tomasz Siemoniak,w obecności prezydenta RP Bronisława Komorowskiego. Według planówjednostka ma osiągnąć zdolność operacyjną za dwa lata. W wypowiedziprzed podpisaniem umowy Prezydent zwrócił uwagę na długi (7letni) okresprac nad brygadą, której formowanie przekładano: „Pragnę wyrazićubolewanie, że nie udało się tego zrobić wcześniej, że musimy trochęnadganiać stracony czas”. Bronisław Komorowski dodał także: „chcemypomoc udzielaną Ukrainie nakierować w pełni na proces modernizacji”.Tomasz Siemoniak stwierdził z kolei, że utworzenie brygady to„otwarcie nowego etapu w relacjach ukraińsko-polsko-litewskich”. JuozasOlekas przyznał, iż LITPOLUKRBRIG będzie „nową stroną historii, którawzmocni przyjaźń trzech narodów i bezpieczeństwo w regionie. Nasze siłyzbrojne będą się wzmacniać i rozwijać. Zapewnią bezpieczeństwo nami całemu regionowi”. Szef resortu obrony Ukrainy przypomniał, że „stosunkimiędzy siłami zbrojnymi Ukrainy, Polski i Litwy mają długie i dobre tradycje.Od pierwszych dni niepodległości Ukrainy razem wykonywaliśmy zadaniadla bezpieczeństwa w różnych częściach świata. Braterstwo naszychoficerów i żołnierzy utrwaliło się w Kosowie, Bośni, Afryce i na BiskimWschodzie, a dzisiejsza umowa otwiera nową kartę w relacjach sił zbrojnychnaszych państw”. Dodał także, że „utworzenie brygady to część naszej208

wspólnej drogi. To manifestacja przyjaźni i współpracy. To nowy elementprzyszłego europejskiego bezpieczeństwa”. Do zakończenia drogi prawnejpozostało podpisanie porozumienia technicznego między trzema krajami.Istota litewsko-polsko-ukraińskiej brygadyNależy odnotować, że nie jest to pierwszy projekt wielonarodowejjednostki między tymi państwami. LITPOLUKRBRIG wydaje się naturalnymsukcesorem dwóch innych oddziałów: Litewsko-Polskiego Batalionu(LITPOLBATU), działającego w latach 1997-2007, oraz Polsko-UkraińskiegoBatalionu (POLUKRBATU), działającego w latach 1998-2010. W skład tegodrugiego batalionu wchodził także pluton żołnierzy litewskich.Współpraca w tych międzynarodowych jednostkach układała siędobrze. Oba bataliony były przygotowane do prowadzenia działań podegidą ONZ i NATO, podobnie jak formowana brygada. Lepiej oceniana jestdziałalność POLUKRBAT-u, gdyż spełnił on swoje zadanie uczestniczącw misji NATO-KFOR (Kosovo Force) w latach 2000-2010. Liczył on w tymczasie od 550 do 230 żołnierzy. Doświadczenie wspólnej misji pomiędzyżołnierzami z Polski, Litwy i Ukrainy jest bez wątpienia ważną kwestiąw przypadku tworzenia trójnarodowej brygady. Gorzej oceniany jest jednakLITPOLBAT, gdyż nie spełnił on swojego głównego celu, tj. udziału w misjizagranicznej. Było to związane zapewne z finansami Republiki Litwy.Działalność batalionu wspomogła tymczasem inny ważny cel, tj. wejścieLitwy do NATO. Właśnie po aneksji Litwinów do struktur SojuszuPółnocnoatlantyckiego nastąpiło rozwiązanie tego oddziału.Obecnie formowana brygada jest znacznie ambitniejszymprojektem, gdyż będzie ona nie dwu-, a trójnarodowa. Ponadto nie będzieto pododdział (batalion), a jednostka taktyczna, tj. brygada.Planowana liczebność oddziału będzie wynosiła około 4500żołnierzy 203 . Jest to najczęściej pojawiająca się liczba. Dowództwo brygadyma znajdować się w Lublinie. Stanowisko dowódcy, zastępcy i szefa sztabuma podlegać rotacji co dwa lata. Podział stanowisk w sztabie ma z koleiodpowiadać wkładowi w siłę jednostki 204 .Polski komponent brygady ma składać się z części rozwiązanejw 2011 roku 3. Brygady Zmechanizowanej. Powstał już nawet polski sztab203 http://polska-zbrojna.eu/home/articleshow/11873?t=Wspolna-brygada-projekt-bezpresji[08.09.2014].204 http://www.polska-zbrojna.pl/home/articleshow/7098 [08.09.2014].209

w Lublinie, gdzie obecnie stacjonuje ok. 350 żołnierzy, którzy służąw polskiej części dowództwa i w batalionie dowodzenia. Dowództwoosiągnęło gotowość do przyjęcia żołnierzy z Litwy i Ukrainy w II kwartale2012 roku. Obecnym dowódcą polskiego komponentu jest płk dr inż.Dariusz Sobotka. Jego poprzednikiem był płk Jarosław Kraszewski.Minister Siemoniak w czasie przemówienia w Senacie (marzec 2013)wskazał liczebność kontyngentu litewskiego i ukraińskiego: Litwa planujewystawić do sztabu 3-5 oficerów, batalion piechoty zmechanizowanej wrazz plutonem rozpoznawczym oraz plutonem przeciwlotniczym, razem ok.600 żołnierzy. Ukraina planuje wysłać 18 oficerów do sztabu, batalionaeromobilny, pluton rozpoznania, kompanię saperów, kompanięzaopatrzenia i kompanię remontową. Będzie to około 450 żołnierzy.Wyliczenia wskazują, iż jednostka może liczyć ok. 1400-1500 żołnierzy 205 .Pod tą informacją znajduje się jednak warunek, iż strony rozważająwzmocnienia kadrowe brygady. Będzie to bez wątpienia koniecznie, gdyżobecnie brakuje sił do stworzenia brygady, a wskazana liczba odpowiadapułkowi. Niestety brak jest dzisiaj informacji na temat struktury. Wciąż niewiadomo także, jakie jednostki z poszczególnych krajów zostanąoddelegowane do brygady. Nie dziwi to jednak, gdyż jednostka wciąż jestw fazie tworzenia.Obowiązującym językiem w brygadzie będzie język angielski.Zapewne wspomagany będzie on przez język rosyjski, choć bardziejw drodze nieformalnej. Jednostki będą stacjonować w krajowychgarnizonach, spotykać się będą głównie w czasie ćwiczeń. Za szkoleniai przygotowanie oddziałów odpowiedzialne będzie krajowe dowództwo.Koordynacją szkolenia i przygotowaniem do misji zajmować się będziestrona polska.Głównym zadaniem brygady będzie współdziałanie w utrzymaniuświatowego pokoju i bezpieczeństwa, zacieśnianie regionalnej współpracywojskowej, wspieranie dążeń Ukrainy do integracji ze strukturamiEuroatlantyckimi. Jednostka będzie brała udział w misjach ONZ, NATO orazUE. Podczas podpisywania listu intencyjnego zakładano także możliwośćudziału brygady jako część Grupy Bojowej UE. Będzie to z pewnością ważnedoświadczenie dla armii ukraińskiej, która znajduje się obecnie w kryzysiei nie może sobie poradzić w walce z prorosyjskimi separatystami nawschodzie kraju. Jeśli brygada będzie brała udział w misjach pod205 http://www.polska-zbrojna.pl/home/articleshow/7098?t=Minister-Siemoniak-wsenacie-o-LITPOLUKRBRIG[08.09.2014]210

sztandarem NATO, będzie to kolejne działanie zbliżające Ukrainę z SojuszemPółnocnoatlantyckim. Szerzej opiszę ten problem w dalszej części artykułu.Kwestie problematyczneBardzo ważnym zagadnieniem będzie finansowanie oddziału. Litwaprzeznacza obecnie na armię najmniej spośród członków tej brygady(wydatki Litwy na wojsko to 0,8% PKB, Polska przeznacza 1,95% PKB,a Ukraina 1,1%), przez co będzie jej znacznie trudniej wziąć równy udziałw misji. Problem ten było widać zwłaszcza w trakcie działalności LITPOLBATu.Ze względu na brak możliwości finansowych cały batalion nie wziąłudziału w żadnej misji ONZ, z koszar wyjechały jedynie pojedynczekompanie i plutony. Odbiło się to zapewne na morale żołnierzy, w związkuz czym taka sytuacja nie powinna się powtórzyć. Koniecznym jestzapewnienie finansowania tej jednostki w taki sposób, aby nie zabrakłośrodków potrzebnych do udziału w misji.Obecnie Litwini zwiększają wydatki na obronność. Planowane jestosiągnięcie wydatków rzędu 2% PKB, tj. zalecanych przez NATO.Pozwoliłoby to zmodernizować armię i ułatwiło pracę brygady. Wszystkobędzie jednak zależało od dalszych działań polityków. Obecna sytuacjaw naszym regionie zmusza do zwiększenia wydatków na obronność. Należyzadać pytanie, czy większe zainteresowanie sprawami bezpieczeństwai wzmacnianie armii będzie stałym trendem czy jedynie potrzebą chwili i taknaprawdę nic w sprawie podejścia do obronności się nie zmieni. Odpowiedźna te pytania przyniosą najbliższe lata.W tym miejscu należy podkreślić fakt, że brygada jest projektem nietylko wojskowym, ale przede wszystkim politycznym. Sama w sobie niebędzie przedstawiała dużej wartości jako jednostka, gdyż żołnierze będą sięwidywać tylko podczas ćwiczeń i będzie brakowało doświadczenia. Niebędzie ona także użyta w wypadku agresji na którekolwiek z państwzaangażowanych w ten projekt.Wejście Ukrainy do NATO to cel długoterminowy i znajduje się podwielkim znakiem zapytania. W obecnej sytuacji wydaje się on niemożliwy,dopóki nie zmieni się stosunek Kremla do Ukrainy. Jeśli dalej będzie ontraktować Ukrainę jako bezpośrednią sferę wpływów, wejście tego kraju doNATO jest po prostu niemożliwe.Kolejna istotna kwestia to odpowiedź na pytanie czy SojuszPółnocnoatlantycki jest zainteresowany wejściem Ukrainy w jego struktury?211

Obecna sytuacja przekreśla całkowicie taką możliwość, gdyż w wypadkudziałań Rosji należałoby bronić nowego sojusznika. Ponadto, akcesjanowego członka do NATO jest uzależniona od zgody wszystkich członkówSojuszu. Sądzę, że Niemcy nigdy nie poświęcą swoich interesówgospodarczych z Rosją kosztem wejścia Ukrainy do NATO. Dlatego teżczłonkostwo tego kraju w NATO wydaje się bardzo mało realne. Nie oznaczato oczywiście, że należy zrezygnować z wszelkich działań, gdyż przyniosąone skutek dopiero za kilka/kilkadziesiąt lat. Im wcześniej zacznie sięrealizować takie działania, tym wcześniej przyniosą one efekty.Działalność LITPOLUKRBRIGu wpłynie z pewnością na wymianędoświadczeń między wojskowymi, co pozwoli zbliżyć się Ukrainie dostandardów NATO. Jest to pożądane działanie dla armii ukraińskiej, jeślichce ona zerwać z postradzieckimi zwyczajami.Kolejnym wyzwaniem dla jednostki będzie działanie ponadzawirowaniami politycznymi w krajach-założycielach. W polskich mediachprzetaczają się problemy mniejszości polskiej na Litwie czy gloryfikowaniaUkraińskiej Powstańczej Armii (UPA) na Ukrainie. Są to bardzo trudnetematy w relacjach między naszymi narodami i ich rozwiązanie potrwa wielelat. Istotne będzie, aby brygada działała ponad podziałami i problemamipolitycznymi. Jednostka ta może stać się platformą do dialogu o problemachw naszych krajach. W historii przeżyliśmy bowiem wspólnie wiele chwilwielkich, jak i tragicznych. Stąd bardzo istotny będzie nacisk na soft powertego oddziału, aby poprzez działanie brygady można było przedstawiaćmożliwości współpracy naszych krajów na arenie międzynarodowej.Dotyczy to zwłaszcza relacji polsko-litewskich. Badania opinii publicznej naLitwie z czerwca 2014 roku wykazały, że 12,6% Litwinów uznaje Polskę zakraj przyjacielski, ale aż 26,8% za kraj wrogi 206 . Jest to bardzo duży odsetek,dlatego też poprzez działalność LITPOLUKRBRIG-u warto zmienić tenkrzywdzący Polskę obraz.Problemem brygady będzie w końcu jej wartość bojowa, prestiż orazwyznaczanie wspólnych dla niej celów. Już sama struktura jest specyficzna,bowiem żołnierze będą się widywać jedynie w trakcie szkoleń. Jeślijednostka będzie istniała tylko „na papierze”, nie będzie posiadała dobregomorale oraz chęci do współpracy i działania, to projekt ten będzie tylkostratą czasu i środków. Krajowe kontyngenty działające w brygadzie musząmieć wyznaczone takie same cele, aby nie istniała rozbieżność. Związanejest to oczywiście z działalnością polityków z każdego kraju, gdyż to właśnie206 http://pl.delfi.lt/aktualia/litwa/wroga-litwie-polska.d?id=64945765 [08.09.2014].212

oni wyznaczają cele dla wojska. Jeśli nastąpią różnice zdań międzypolitykami, to mimo najlepszych chęci wojskowych oddział ten nie będziemógł zostać wykorzystany jako całość.Rosja wobec LITPOLUKRBRIGuWażną kwestią będzie stosunek Rosji do działalności tej jednostki.Silna, sprawnie działająca trójnarodowa brygada, wysyłająca swoje siły namisje NATO, nie będzie mile widziana na Kremlu. Autorowi nie udało sięodnaleźć oficjalnego zdania władz Rosji na temat tej jednostki, w Interneciełatwo jednak znaleźć wiadomości i analizy na ten temat. Są one w pewiensposób wyznacznikiem tego, jak na brygadę patrzą eksperci z Rosji.Chciałbym tu przytoczyć kilka najważniejszych tez zawartych w tychartykułach. Warto zwrócić uwagę zwłaszcza na tytuły, które brzmią bardzopoważnie, a wręcz groźnie.Po podpisaniu listu intencyjnego na portalu en.ria.ru w dniu17 listopada 2009 roku pojawiła się opinia Fiodora Lukyanova, redaktoramagazynu „Russia in Global Affairs” 207 . Artykuł został zatytułowany: „NATOoferuje marchewkę państwom postsowieckim”. Autor uważa, że projektbrygady jest niejako przedłużeniem Partnerstwa Wschodniego. Ma onpokazać Ukraińcom unijną politykę na zasadzie „nie możemy was przyjąć doNATO, ale o was pamiętamy”. Ponadto Europejczycy i Amerykanie, zdaniemLukyanova, nie chcą osamotnienia Ukrainy, Gruzji oraz innych krajów,szukając możliwości wykazania zaangażowania.Tego samego dnia na portalu en.ria.ru pojawiła się kolejna ciekawaanaliza. Już sam jej tytuł daje wiele do myślenia: „Polska, Litwa i Ukrainatworzą wspólną armię” (Польша, Литва и Украина создают свою"совместную армию") 208 . Autorem analizy jest Ilya Kramnik, komentatorwojskowy RIA Novosti. W artykule zwraca on uwagę na to, że przybliżenieUkrainy do NATO jest mało prawdopodobne poprzez działanie tej jednostki,wspomina również o działalności POLUKRBATu. Kramnik uważa, żegłównym celem działalności tej jednostki jest czynnik polityczny, a głównymkoordynatorem brygady będą Stany Zjednoczone, które dzięki integracjiUkrainy z NATO zyskają wpływy w Europie Wschodniej. Kramnik stawiatakże pod znakiem zapytania możliwość udziału tej brygady w misjachzagranicznych.207 http://en.ria.ru/russia/20091117/156878177.html [08.09.2014].208 http://ria.ru/analytics/20091117/194172210.html [08.09.2014].213

11 maja 2014 roku na portalu interaffairs.ru pojawił się artykuł:„LITPOLUKRBRIG: przyjaźń przeciwko Rosji” 209 . Autorem tekstu jestpolitolog Vladislav Gulevich z Uniwersytetu Moskiewskiego. Przedstawia onhistorię powstania LITPOLUKRBRIGu, nazywając obecne władze w Kijowie„Eurouzurpatorami”. Wysuwa także analogie do okresu RzeczypospolitejObojga Narodów, krytykując szwedzkiego Ministra Spraw ZagranicznychCarla Bildta. Pisze również, iż idea zjednoczenia Polski, Litwy i Ukrainyw „jedno państwo” jest obecna w polskiej myśli geopolitycznej od wieków.Gulevich uważa projekt jednostki za krok do jednoczenia antyrosyjskościw Polsce i na Litwie. Autor artykułu stwierdza nawet, że Ukraina zajmiew tym projekcie podrzędne trzecie miejsce, gdyż tak zawsze było w historiipolsko-litewsko-ukraińskich sojuszy przeciwko Rosji.17 lipca 2014 roku ukazał się artykuł Andreja Akulova o tytule:„LITPOLUKRBRIG: Kolejna jednostka wojskowa UE i NATO stworzonaprzeciwko Rosji, do której dołączy Ukraina” 210 . Artykuł opisuje działaniapremiera RP Donalda Tuska i prezydenta Ukrainy Petra Poroszenki, któremają prowadzić do zakończenia formowania jednostki. Przedstawia takżeproces tworzenia Wyszehradzkiej Grupy Bojowej, jak również działaniaPolski, Rumunii i krajów bałtyckich mające na celu zwiększeniezaangażowania NATO w tej części Europy. Ciekawa jest jednak konkluzjatego artykułu. Autor stwierdza, że LITPOLUKRBRIG, Bojowa GrupaWyszehradzka i zwiększenie obecności USA w Europie są działaniemłamiącym podpisane umowy między NATO i Rosją z 1997 roku, związanez przyłączeniem byłych państw Układu Warszawskiego do SojuszuPółnocnoatlantyckiego. Dalsze zwiększenie obecności NATO w tym regionie,zdaniem Akulova, Rosja uzna za „demonstrację wrogich intencji” i będziemogła przedsięwziąć militarne i polityczne działania, które miałybyzapewnić jej bezpieczeństwo. Jako przykład takiego działania Autor artykułupodał możliwe rozmieszczenie wyrzutni rakiet Iskander w ObwodzieKaliningradzkim.W krótkim artykule: „UkrPolLitBrig. Przeciw komu będąprzyjaciele?” 211 , opublikowanym 16 lipca 2014 roku, autorka – SwietłanaKalmykowa – zauważa, że stworzenie brygady ma za cel zbliżenie Ukrainyz NATO. Słusznie też stwierdza, że Ukraina nie może zostać przyłączona do209 http://interaffairs.ru/read.php?item=11117 [08.09.2014].210 http://m.strategic-culture.org/news/2014/07/17/litpolukrbrig-another-eu-and-natocombat-unit-created-againstrussia-to-be-joined-by-ukraine.html [08.09.2014].211 http://ria.ru/radio_brief/20140716/1016181411.html [08.09.2014].214

NATO z kilku powodów: kraj który prowadzi wojnę i ma problemyterytorialne nie może wejść w struktury Sojuszu, zwiększyć wielkościbudżetu ogólnego na potrzeby NATO oraz brać udziału we wspólnychmanewrach.Te kilka opinii z rosyjskojęzycznych mediów przytoczyłem, abypokazać stanowisko Rosjan wobec tej jednostki. Mimo, że są to jedyniewybrane opinie, to większość poglądów jest do siebie zbliżona. Jakie możnaz tego wyciągnąć wnioski? Otóż w Rosji ta jednostka jest uważana za projektskierowany przeciwko nim, w dodatku inspirowany przez USA. Dlatego teżjej działalność będzie na Kremlu oceniana negatywnie.Jednym z celów jednostki jest tymczasem zbliżenie Ukrainy do NATOi wyciągnięcie jej z orbity wpływów rosyjskich. Jest to rzecz jasna niezgodnez rosyjskimi interesami, jednak doszukiwanie się w tym działaniuantyrosyjskiego spisku jest uproszczeniem. Zwłaszcza, że jednostka ta niebędzie stałym wojskiem dwóch państw NATO i Ukrainy, a jej celem będzieudział w misjach narodowych, nie wzmocnienie potencjału obronnegoUkrainy czy też innego państwa. Jeśli chodzi o stwierdzenie, iż działalnośćLITPOLUKRBRIG-u jest łamaniem ustaleń NATO-Rosja z 1997 roku, to takżei tutaj Rosjanie mijają się z prawdą. Dowództwo brygady nie będziestacjonowało na Ukrainie, a do tego nie będzie to jednostka stała.PodsumowanieUważam, że LITPOLUKRBRIG ma znaczącą rolę do odegraniaw polityce zagranicznej Polski, Litwy i Ukrainy. Ze strony polskiej może byćto początkiem zacieśniania współpracy z naszymi wschodnimi sąsiadami,gdyż w ostatnich latach częściej mówi się o różnicach między naszymikrajami, zamiast o wspólnym działaniu i sukcesach. LITPOLUKRBRIG możestać się ważną platformą wymiany doświadczeń wojskowych i społecznych,może wpłynąć na zmianę postrzegania sąsiedzkich stosunków międzykrajami. Jednak, co zaznaczyłem powyżej, nie będzie to możliwe bezwspółpracy politycznej. Co ważne, projekt ten ukazuje Polskę jakostrategicznego partnera dla swoich sąsiadów. Współpraca międzypaństwami powinna wpłynąć na poprawę bezpieczeństwa Polski, Litwyi Ukrainy. A żołnierze ćwicząc na nowych poligonach zyskują doświadczenie.Pozostaje mieć nadzieję, że ten projekt okaże się sukcesem dla każdegoz krajów, zbliży do siebie nasze narody i będzie wzorem do współpracyw stosunkach polityczno-wojskowych.215

216

Wojska specjalne jako istotny czynnik bezpieczeństwa UkrainyDariusz MaterniakFundacja Centrum Badań Polska-UkrainaSytuację, w jakiej znalazła się Ukraina po aneksji Krymu przez Rosję(marzec 2014) oraz po rozpoczęciu konfliktu we wschodniej części kraju (odkwietnia 2014) charakteryzuje szereg różnego typu zagrożeń dlabezpieczeństwa państwa, zarówno w wymiarze zewnętrznym jaki wewnętrznym. Zagrożenia te mają różnorodny charakter:niebezpieczeństwa wybuchu klasycznego konfliktu zbrojnego, poprzez stanpośredni pomiędzy wojną a pokojem (tzw. „wojnę hybrydową”), aż pozagrożenia o charakterze asymetrycznym, a także terrorystycznym.Klasyczny konflikt zbrojnyW przypadku Ukrainy realne zagrożenie wojną, rozumianą jakoklasyczny konflikt zbrojny o dużej skali, stanowiący realne zagrożenie dlaniepodległości i angażujący większość zasobów państwa (według chińskiegostratega Sun Zi „wojna to sprawa o żywotnym znaczeniu dla państwa,obszar życia lub śmierci, droga do przetrwania lub zagłady” 212 ), pojawiło sięw marcu 2014 roku. Aneksja Krymu przez Federację Rosyjską, a następniekoncentracja wojsk wokół północnych i wschodnich granic Ukrainyi utrzymywanie się tego stanu rzeczy przez kolejne miesiące, wrazz przedłużającym się i eskalującym konfliktem w Donbasie, aż do trudnegodo podważenia zaangażowania regularnych jednostek sił zbrojnych Rosji naUkrainie spowodowało poważny kryzys międzynarodowy i groźbę wybuchupoważnego konfliktu zbrojnego. Dla opisania charakteru tej sytuacji wartoodwołać się także do klasycznej definicji wojny autorstwa Carla vonClausewitza, pruskiego generała i stratega, autora dzieła „O wojnie”.Definicja ta, pomimo dość szerokiej krytyki, pozostaje nadal aktualna,o czym pisze prof. Bolesław Balcerowicz wskazując na kluczowe jej aspekty:„wojna to czyn polityczny, dalszy ciąg stosunków politycznychprzejawiających się w aktach przemocy, mający na celu zmuszenieprzeciwnika do spełnienia naszej woli. Ponadto, celem działań wojennych212 Sun Zi, Sztuka wojenna, Kraków 2007, s. 17.217

jest obezwładnienie wroga, jego rozbrojenie: doprowadzenie jego siłzbrojnych do stanu, w którym nie będą one zdolne do walki” 213 .Jak dotąd (przełom sierpnia i września 2014 roku), działania zbrojneobejmują jedynie dwa obwody wschodniej Ukrainy: doniecki i ługańskii angażują jedynie część potencjału Sił Zbrojnych Ukrainy. Istnieje co prawdaryzyko rozszerzenia się tego konfliktu o kolejne regiony, m.in. ze względu nafakt utrzymującej się niezmiennie koncentracji jednostek rosyjskiej armiiwokół ukraińskich granic 214 , jednak jak na razie mało prawdopodobny jestwybuch konfliktu zbrojnego o dużej skali. Chociaż ze względu na różnicępotencjałów wojskowych Rosja dysponuje znaczącą przewagą militarną, tonawet zwycięstwo w ewentualnej wojnie z Ukrainą i zajęcie jej terytoriummusiałoby być okupione poważnymi stratami, a skuteczna okupacja takdużego kraju, przy nietrudnym do przewidzenia masowym sprzeciwieludności Ukrainy, także zbrojnym, byłaby przez dłuższy okres czasuniemożliwa do realizacji. Również konsekwencje międzynarodowe takichdziałań byłyby ogromne dla strony rosyjskiej.Nawet niewielkie prawdopodobieństwo wybuchu konfliktuzbrojnego o dużej skali nie oznacza jednak, że groźbę taką możnazlekceważyć. To zagrożenie wymusza na stronie ukraińskiej stałe dążenie dopodnoszenia poziomu gotowości bojowej w jednostkach sił zbrojnych orazinnych formacjach wchodzących w skład systemu bezpieczeństwa państwa.Wojna hybrydowaW kontekście działań zbrojnych w Donbasie bardzo często pojawiasię także określenie „wojna hybrydowa”. Oryginalnie koncepcja „wojenhybrydowych” powstała w USA jako próba wyjaśnienia przyczyn porażekStanów Zjednoczonych w konfliktach ze słabszym przeciwnikiem (m.in.w Iraku i Afganistanie), gdzie ewidentny sukces militarny w operacjiwojskowej nie oznacza osiągnięcia założonych celów na płaszczyźniepolitycznej i społecznej 215 . Wobec powyższego, określenie to, przynajmniej213 B. Balcerowicz, Siły zbrojne w państwie i stosunkach międzynarodowych, Warszawa2006, s. 112.214 Według portalu „Informacyjny sprzeciw” (http://sprotyv.info/ru) i informacji z wieluinnych źródeł liczebność rosyjskich sił skoncentrowanych wokół granicy z Ukrainą to ok.40-45 tysięcy żołnierzy.215 A. Gruszczak, Hybrydowość współczesnych wojen – analiza krytyczna, [w:] Asymetriai hybrydowość – stare armie wobec nowych konfliktów, Biuro Bezpieczeństwa Narodowego,Warszawa 2011, s. 10.218

w jego klasycznym i oryginalnym znaczeniu, niespecjalnie pasuje do sytuacjiz jaką mamy do czynienia na wschodzie Ukrainy, zwłaszcza, że w miaręupływu czasu i postępującej eskalacji konfliktu coraz bardziej zaczyna onprzypominać klasyczny konflikt zbrojny: początkowo stosunkowo nielicznei uzbrojone tylko w broń ręczną oddziały tzw. separatystów są następniezastępowane przez regularne jednostki armii rosyjskiej, walczącez oddziałami Sił Zbrojnych Ukrainy. Jednak interpretatorzy tego pojęcia,odchodząc od pierwotnego znaczenia, wskazują na cechy wojenhybrydowych zdecydowanie lepiej opisujące konflikt w Donbasie –zwłaszcza jego początkową fazę (a także w dużej mierze przebieg aneksjiKrymu), a mniej pasujące do tego etapu konfliktu, w który zaangażowane sąjuż regularne jednostki rosyjskie (a więc w drugiej połowie sierpnia 2014roku) – choć warto zauważyć także, że oba te elementy z różnąintensywnością i w różnych rejonach Donbasu występują praktycznierównolegle. Chodzi tu przede wszystkim o zastosowanie przez Rosjęjednostek specnazu, grup dywersyjnych, formacji złożonych z najemnikówitd., w charakterze trudnych do identyfikacji „zielonych ludzików”. „WedługD. T. Lasicy hybrydowość to logiczna kombinacja strategii i taktykizmierzająca do wymieszania różnych typów działań zbrojnych. R. G. Walkertraktuje hybrydowość jako wynik konwergencji zasad wojnykonwencjonalnej i operacji specjalnych. J. J. McCuen ujmuje hybrydowośćjako kombinację wojny symetrycznej i asymetrycznej” 216 .Z kolei według amerykańskiego dziennika „The Washington Post”charakterystycznymi elementami konfliktu stały się rosyjskie jednostkispecjalne działające bez oznaczeń państwowych, masowa dezinformacjai propaganda realizowana z wykorzystaniem narzędzia jakim są media(w tym zwłaszcza internetowe), prowadzące do swoistego „szumuinformacyjnego” i utrudnionej identyfikacji faktycznych sprawcówkonkretnych działań. Według cytowanego przez dziennik Marka Galeottiegoz Uniwersytetu w Nowym Jorku przyczyną wyboru tego typu działań jestnierównowaga potencjałów, zarówno w sferze politycznej, wojskowej jaki gospodarczej, stawiająca w niekorzystnym położeniu Rosję. To wymusiłozastosowanie asymetrycznych metod prowadzenia działań zbrojnych:wykorzystania słabości przeciwnika i unikania bezpośredniej konfrontacjizbrojnej (doskonałym przykładem tego jest wykorzystywanie „zielonychludzików”, formalnie nie mających nic wspólnego z Federacją Rosyjską!).I chociaż dzięki wykorzystaniu nowoczesnych technologii informacyjnych216 Ibidem, s. 13.219

przez stronę ukraińską udało się dość szybko i ponad wszelką wątpliwośćstwierdzić kto jest odpowiedzialny za agresję, to niestety argumenty te niebyły w stanie dotrzeć do świadomości liderów krajów zachodnich na tylemocno, aby skłonić ich do zdecydowanej reakcji 217 .To właśnie ta „hybrydowa” forma konfliktu – sytuacja swoistegozawieszenia pomiędzy wojną a pokojem, z występującymi jednocześnieelementami wojny klasycznej i asymetrycznej – wydaje się być najbardziejprawdopodobnym scenariuszem dalszego rozwoju wypadków w konflikcierosyjsko-ukraińskim. Stan destabilizacji we wschodnich obwodach Ukrainy,skutecznie blokujący możliwość integracji z Unią Europejską i NATO orazstanowiący istotną barierę rozwojową (zwłaszcza w połączeniu z konfliktemgazowym z Moskwą), może trwać przez wiele lat. Nie można takżewykluczyć jego nagłego przeistoczenia się w otwarty, pełnoskalowy konflikt,na zasadzie podobnej, jak miało to miejsce w przypadku Gruzji w 2008 roku.220Zagrożenia o charakterze asymetrycznym i terrorystycznymPojęcie asymetrii (w tym także konfliktu lub działań o charakterzeasymetrycznym) nie jest do końca sprecyzowane, jednak uznaje się, żecharakter taki mają konflikty, w których mamy do czynieniaz „nieprzystawalnością, niewspółmiernością, odmiennością czy teżnieproporcjonalnością obiektów będących przedmiotem porównania” 218 .W myśl tej zasady konflikty zbrojne można podzielić na symetryczne(zbliżone cele i zasoby przeciwników, strategie, sposoby walki itd.)i asymetryczne (stan przeciwny – odmienność celów, metod działania) 219 .Asymetria wiąże się nie tylko z dysproporcją ilościową, ale takżez odmiennością stosowanych metod i technik działania w celu obejściasilnych punktów przeciwnika i uniemożliwienia mu skutecznej obrony 220(w omawianym przypadku: zastosowanie tzw. „zielonych ludzików”,żołnierzy bez znaków rozpoznawczych itp.).Zastosowanie elementów asymetrii przez tzw. separatystów(wspieranych przez nieregularne jednostki rosyjskie) w początkowej fazie217 http://www.washingtonpost.com/opinions/russias-new-tactics-of-war-shouldnt-foolanyone/2014/08/27/0cb73b3a-2e21-11e4-9b98848790384093_story.html?wpmk=MK0000203, [27.08.2014].218 M. Madej, Zagrożenia asymetryczne bezpieczeństwa państw obszarutransatlantyckiego, Warszawa 2007, s. 33-34.219 Ibidem, s. 35.220 Ibidem, s. 41-42.

konfliktu przeciwko silniejszemu przeciwnikowi (Siłom Zbrojnym Ukrainy)umożliwiło zdobycie przewagi, która jednak topniała wraz z upływem czasui dostosowywaniem się strony ukraińskiej do charakteru prowadzonychdziałań. Warto zauważyć, że konflikt na wschodzie Ukrainy, przynajmniejw jego początkowej fazie, charakteryzował się brakiem jednoznacznieokreślonej „linii frontu” oraz typowych dla konfliktów symetrycznych starćbitewnych, co jednak zaczęło zmieniać się od momentu wzrastającegozaangażowania regularnej armii rosyjskiej. Trzeba również pamiętać, że odsamego początku nie jest to także typowy konflikt asymetryczny(nieporównywalny np. z wojną w Afganistanie), jako że strona słabsza (tzw.separatyści) była od początku wspierana i sterowana przez silniejszego,„symetrycznego” przeciwnika (Federację Rosyjską), przeciwko Ukrainie.Faktycznie jest to sytuacja wysoce nietypowa i raczej bez precedensu, gdziesilniejszy przeciwnik używa metod asymetrycznych przeciwko słabszemu.Ponadto część działań podejmowanych przez tzw. separatystów macharakter typowy dla organizacji terrorystycznych, w tym zwłaszczaopanowywanie budynków i przetrzymywanie osób w charakterzezakładników w celu wymuszenia na władzach spełnienia określonych żądańpoprzez zastraszenie groźbą użycia przemocy (w tym wypadku przyznaniarzekomej autonomii tzw. „Republikom Ludowym” – Donieckiej i Ługańskiej).Podobne sytuacje miały miejsce przede wszystkim w początkowej faziekonfliktu, m.in. w Doniecku i Ługańsku, gdzie zostały opanowane siedzibylokalnych władz, administracji, służb bezpieczeństwa. Nie można wykluczyć,że sytuacje takie będą powtarzać się także w przyszłości.Możliwości wykorzystania wojsk specjalnych w systemiebezpieczeństwa UkrainyWobec przedstawionych powyżej zagrożeń dla bezpieczeństwanarodowego Ukrainy konieczne jest zaangażowanie całego wachlarza siłi środków, których celem będzie odpowiedź na wyzwania w dziedziniebezpieczeństwa na każdym z wymienionych poziomów. Co oczywiste,koniecznym elementem tych działań będzie udział Sił Zbrojnych Ukrainyoraz innych resortów siłowych, w tym także pododdziałów sił specjalnych,jakie są podporządkowane kilku różnym ministerstwom, w tym głównieMinisterstwu Obrony Ukrainy oraz Ministerstwu Spraw Wewnętrznychi Służbie Bezpieczeństwa Ukrainy. Poszczególne elementy tego potencjałumogą być zaangażowane w działania na każdej ze wskazanych wyżej221

płaszczyzn – o czym mowa poniżej. Ze względu na ograniczoną objętośćtekstu zostaną zasygnalizowane tylko niektóre elementy, na poziomieogólnym.Wojska specjalne mają swoje miejsce w realizacji zadań podczasklasycznego konfliktu zbrojnego. Wśród zadań, jakie stoją przed nimiw takim wypadku, znajdują się przede wszystkim działania rozpoznawcze(tj. zdobywanie możliwie pełnych, dokładnych i aktualnych informacjio przeciwniku), a także działania o charakterze dywersyjnym (tj. niszczenielub obezwładnianie obiektów istotnych z punktu widzenia działańrealizowanych przez przeciwnika). Działania te charakteryzują się przedewszystkim wykorzystaniem elementów zaskoczenia i szybkości orazskrytego podejścia i opuszczenia rejonu prowadzonej operacji 221 .W przypadku tzw. wojny hybrydowej działania wojskowe podwieloma względami przypominają operacje stabilizacyjnei przeciwpartyzanckie, gdzie przeciwnikiem są trudne do zidentyfikowaniagrupy zbrojne działające z wykorzystaniem metod zbliżonych doterrorystycznych (m.in. zamachów z użyciem improwizowanych ładunkówwybuchowych, zasadzek z wykorzystaniem lekkiej broni przeciwpancernejitd.). Działania w tego typu konflikcie powinny prowadzić w pierwszejkolejności do likwidacji ugrupowań zbrojnych, a następnie do zapewnieniawarunków dla odbudowy funkcjonowania struktur państwowych 222 . Wobecprzeciwnika stosującego nieregularne metody walki najlepsze rezultaty dajezastosowanie analogicznych rozwiązań i podobnych metod działania – codaje możliwość wykorzystania wojsk specjalnych jako najszybciejadaptujących się do specyficznych warunków. Do ich głównych zadańw omawianym przypadku – tj. konfliktu w Donbasie – powinno należećwykrywanie i eliminowanie lub przynajmniej ograniczenie możliwościdostaw broni z zewnątrz, działania rozpoznawcze, eliminacja grup zbrojnych– zarówno bezpośrednio jak i poprzez kierowanie uderzeń lotniczychi artyleryjskich na zlokalizowane punkty oporu i koncentracji przeciwnika 223 .Działania związane z przeciwdziałaniem zagrożeniomterrorystycznym stały się jednym z najistotniejszych zadań wojsk221 H. Hermann, Działania specjalne: wczoraj, dziś, jutro, Toruń 2001, s. 8.222 P. Gawliczek, Operacje stabilizacyjne i rekonstrukcyjne – doświadczenia ze studióww Akademii Obrony NATO w Rzymie; [w:] Afganistan – militarny i pozamilitarny wymiarstabilizacji, Warszawa 2007, s. 93.223 H. Hermann, Działania specjalne w wojnach i konfliktach zbrojnych po II wojnieświatowej, Warszawa 2000, s. 123-128.222

specjalnych. Sprawdzają się one zarówno w przypadku misjizabezpieczających przed zamachami terrorystycznymi, jak i w misjachskierowanych bezpośrednio przeciwko organizacjom terrorystycznym,a także w tzw. operacjach ratunkowych, których celem jest uwolnienie osóbprzetrzymywanych w charakterze zakładników. Z sytuacjami o takimcharakterze w konflikcie we wschodniej części Ukrainy można było spotkaćsię w jego początkowej fazie, gdy tzw. separatyści opanowywali budynkiadministracji publicznej i służb bezpieczeństwa i zatrzymywali znajdujące siętam osoby jako zakładników. Nie można wykluczyć, że podobne sytuacjebędą mieć miejsce w przyszłości, a co za tym idzie konieczne jestprzygotowanie się do reagowania w takim wypadku. Ukraina posiadaw strukturach resortów siłowych co najmniej kilka formacji specjalnychpotencjalnie zdolnych do prowadzenia operacji ratowania zakładników(w tym m.in. jednostkę „Alfa” w strukturach Służby BezpieczeństwaUkrainy), zasadnym jest jednak dążenie do zbudowania kompleksowegosystemu zabezpieczenia antyterrorystycznego (kontrterrorystycznego),uwzględniającego możliwości współdziałania jednostek podległych różnymsłużbom i resortom, co może okazać się niezbędne w wypadku wystąpieniasytuacji na dużą skalę 224 .Dla skutecznej realizacji szerokiego spektrum zadań związanychz wykorzystaniem wojsk specjalnych przez Ukrainę i ze względu naspecyficzne potrzeby tego rodzaju sił zbrojnych, zarówno w zakresieuzbrojenia, wyposażenia jak i szkolenia oraz planowania i realizacji zadań,zasadnym jest powołanie na Ukrainie dowództwa wojsk specjalnych – jakostruktury, której celem byłaby koordynacja wszelkich aspektów ichdziałalności. Cennymi dla strony ukraińskiej mogą być w tym wypadkupolskie doświadczenia w tym obszarze – Dowództwo Wojsk Specjalnychw Polsce powołano w 2007 roku i podporządkowano mu jednostki specjalnedziałające wcześniej w strukturach innych rodzajów wojsk.Podporządkowanie wspólnemu dowództwu pozwoliło na rozbudowę,zarówno ilościową jak i jakościową, formacji podległych DWS i uzyskanieprzez Polskę statusu państwa ramowego w zakresie kierowania operacjamispecjalnymi w ramach NATO.224 R. Polko, Grom w działaniach przeciwterrorystycznych, Warszawa 2008, s. 29.223

224

Bezpieczeństwo Polski jako członka NATO w dobie kryzysuukraińskiego - nowy wymiar geopolityki i geostrategiiKrzysztof DrabikAkademia Obrony NarodowejIstotne zmiany w środowisku bezpieczeństwa Polski, spowodowanekonfliktem zbrojnym (wojną) na Ukrainie, doprowadziły do weryfikacjistrategii, wyzwań i zagrożeń związanych z naszym bezpieczeństwemnarodowym. Zmiana dotychczasowych planów i prognoz odnośniebezpieczeństwa wschodniego – wymuszona przez aneksję Krymu i agresjęRosji na Ukrainę – dotyczy zarówno Polski, NATO i UE. Nowa rzeczywistośćgeopolityczna i geostrategiczna u granic Polski i NATO skłania do podjęciakonkretnych, zdecydowanych i czytelnych kroków w odpowiedzi naneoimperialne zamiary Rosji.Poczynania NATO i UE od początku konfliktu ukraińsko-rosyjskiego,w odpowiedzi na agresywne działania Moskwy, są niewspółmiernei niewystarczające. Dziwi (i zarazem nie dziwi) fakt ospałej reakcji Sojuszui jego zachowawczej polityki wobec aneksji Krymu i militarnych działań nawschodniej Ukrainie. Sytuacja na Ukrainie bowiem zdemolowaładotychczasowe myślenie NATO i UE o bezpieczeństwie wschodnim,a niemoc paktu jest aż nadto widoczna i znamienna.Kryzys ukraiński – kontekst strategicznyAnalizując fazy rozwoju konfliktu na Ukrainie możemy założyć, żerzadko zdarza się, aby koncepcje strategiczne dot. zagrożeń i wyzwańnadążały za przebiegiem wydarzeń. Wydaje się, że po raz pierwszy od latpolska doktryna strategiczna, sformułowana w „Białej Księdze Obronności”(czerwiec 2013 roku), prognozowała podobne zagrożenia, które pojawiły sięza naszą wschodnią granicą. Nie do końca jednak precyzowałai rozpoznawała realne zagrożenia ze strony Rosji w stosunku do Ukrainyi całego obszaru postradzieckiego. Ogólnie stwierdzono, iż Kreml obecnienie ma możliwości odbudowy pozycji z czasów ZSRR, zarówno w Europie jaki w skali globalnej. Ponadto stwierdzono, że oddziaływanie Rosji na obszarzepostradzieckim relatywnie słabło. Nie wiadomo na jakiej podstawie autorzy225

tego dokumentu założyli osłabienie rosyjskich wpływów, jeśli sytuacjapolityczno-ekonomiczna na Ukrainie już wtedy była niepokojąca. Takżewypowiedzi płynące z ust naszych polityków i niektórych osóbodpowiedzialnych za stan obronności świadczyły o małymprawdopodobieństwie, aby w naszym regionie miało dojść do napięć, któremogą wywołać konflikt zbrojny na miarę obecnego konfliktu ukraińskorosyjskiego.Agresja Rosji w postaci czynnego wspierania i podsycaniaseparatyzmu na wschodzie Ukrainy została określona jako zjawiskoasymetryczne, trudne do zdefiniowania. Presja militarna przy staniepomiędzy wojną a pokojem oraz naciski gospodarcze i polityczne, którychcelem jest działanie zbrojne, a co do którego NATO czy UE będą miałykłopoty z reakcją i podejmowaniem jakichkolwiek decyzji, są konsekwencjąpolityki Kremla prowadzonej praktycznie od początku 2000 roku, czyli odzatwierdzenia nowej doktryny wojennej. W doktrynie tej zabrakłozapisanego w poprzednim dokumencie stwierdzenia, że Rosja nie postrzegażadnego państwa jako wroga i nie zamierza wykorzystywać środkówmilitarnych w relacjach z innymi państwami. Był to więc jasny sygnał, żeKreml zmienia swoją strategię odnośnie nie tylko państw sąsiedzkich, aletakże NATO. W październiku 2003 roku, dla potwierdzenia tego faktu,Ministerstwo Obrony Rosji ogłosiło nową strategię rozwoju sił zbrojnych,wskazując jako priorytet rozwój broni jądrowej z równoczesnymprzekształceniem sił konwencjonalnych w mobilną armię ekspedycyjną,zdolną do użycia przeciwko państwom sąsiedzkim w razie jakiegokolwiekzagrożenia ze strony sił zewnętrznych. Kolejnym krokiem było zawieszenieprzez Kreml w 2007 roku Traktatu o konwencjonalnych siłach w Europie(chodzi o zapraszanie przedstawicieli obcych armii na organizowanemanewry wojskowe). Moskwa już wtedy postrzegała NATO jakoprzeciwnika, czego zdawał się nie zauważać Sojusz, i w maju 2009 roku przyakceptacji ówczesnego prezydenta Dmitrija Miedwiediewa przedstawiłanową strategię bezpieczeństwa narodowego Federacji Rosyjskiej do 2020roku, gdzie wśród zagrożeń na pierwszym miejscu wymieniono NATO.Następna doktryna wojenna z lutego 2010 roku oraz oficjalna retorykarosyjska powielają zagrożenia i definiują „wrogów”. Wzrost wydatkówprzeznaczonych na uzbrojenie i modernizację armii rosyjskiej, przyjednoczesnej redukcji wydatków na obronność przez państwa NATO, a co zatym idzie zmniejszenie budżetów obronnych, stanowią symbol226

zniwelowania przewagi ilościowej i technologicznej państw NATO orazutrzymania militarnej dominacji w Europie Wschodniej.Symptomatycznym momentem dla analizy aktualnego konfliktuukraińsko-rosyjskiego jest rok 2008. W sierpniu wybucha wojna gruzińskorosyjska.Wtedy również okazuje się, że doktryna wojenna i wielokrotniewcześniej sygnalizowane zamiary Rosji stają się faktem. Zaskoczenie jesttym większe, że Rosja użyła wojska do napaści na kraj będący w bardzodobrych relacjach z USA i aspirujący do członkostwa w NATO. Od tegokonfliktu rozpoczyna się faza praktycznego stosowania przez Rosjęstrategicznych założeń i gry mającej na celu przywrócenie wpływów w tzw.bliskiej zagranicy. Obecna sytuacja na Ukrainie jest tego potwierdzeniem.Celem Rosji jest odsunięcie Europy i USA od Ukrainy i podporządkowanie jejswoim planom politycznym i gospodarczym. Jak na razie Rosji udało sięzablokować przyjęcie Gruzji i Ukrainy do NATO, a po ostatnich ustaleniachw Brukseli również do UE. Trudno nazwać ratyfikowanie UmowyStowarzyszeniowej w obecnym kształcie jako sukces, tym bardziej, że Rosjawymusiła zawieszenie stosowania umowy handlowej z UE do 2016 roku.Odniosła równocześnie sukces w postaci gwarancji co do odrębnego statusutzw. Noworosji, tj. rejonów donieckiego i ługańskiego. Władze w Kijowieprzyjmując ustawę o statusie tych rejonów nie miały alternatywy i zostałyprzymuszone przez UE, pod naciskiem Rosji, do zaakceptowania takiegostanu rzeczy, który de facto stanowi rezygnację z walki o terytorialnąintegralność Ukrainy. Nowa ustawa przewiduje bowiem na terenachopanowanych przez separatystów powołanie własnej policji, kontrolęgranicy i własne wybory. Wszystko wygląda na poddańczy ukłon wobecinteresów Moskwy i swoistą porażkę. Co prawda ratyfikacja UmowyStowarzyszeniowej została oceniona w Kijowie i Brukseli jako wydarzeniehistoryczne, ale takie jest również przyjęcie ustawy dla wschodu Ukrainy,która daje faktyczne prawo do współdecydowania o przyszłości tego kraju.Kreml w całym swoim cynizmie, w odniesieniu do działań naUkrainie, nisko ocenia możliwości przeciwdziałania ze strony Zachodu. Tymbardziej, że Putin uśpił czujność NATO i UE testując ich reakcje w sprawieGruzji. Umiejętnie też wykorzystał historię interwencji USA i NATO w Serbiii Kosowie w 1999 roku, obnażając ich hipokryzję w sprawie Serbii i casusuKosowa. Tamte wydarzenia były swoistą „przepustką” do działań rosyjskichna wschodzie Ukrainy i aneksji Krymu. Wydaje się, że zarządzanie chaosemna Ukrainie jest jednym z elementów asymetrycznego konfliktu zbrojnego227

prowadzonego przez Rosję perfekcyjnie, który urósł do rangi skutecznegonarzędzia w osiąganiu celów politycznych i militarnych.Polska od momentu przystąpienia do najpotężniejszego sojuszuobronnego w 1999 roku opiera swoje bezpieczeństwo na gwarancjachNATO. Z perspektywy kilkunastoletniego uczestnictwa Polski, w kontekścieaktualnej sytuacji na Ukrainie, dochodzimy do wniosków, które obalajądotychczasowy mit skuteczności i sprawności struktur NATO. Jednocześniezdajemy sobie sprawę o niemocy i paraliżu Sojuszu wobec konfliktuukraińsko-rosyjskiego i samej Rosji. Być może przesadzone wydają siępytania o sens istnienia tej instytucji w obecnym kształcie i strukturze, alez pewnością świadczą one o tym, iż NATO jest strukturą skostniałą(podobnie jak ONZ) i nadmiernie zbiurokratyzowaną oraz niezdolną donatychmiastowego reagowania. Pojawiają się też wątpliwości co dofaktycznego i realnego zachowania Paktu w przypadku ataku ze strony Rosjina jednego z członków NATO, mając na myśli państwa na granicyzewnętrznej, na czele z Polską. Art. 5. Traktatu Waszyngtońskiego,stanowiący kluczową gwarancję bezpieczeństwa dla każdego z członków,jest tak oględny, nieprecyzyjny i interpretowalny, iż od lat mówi sięo potrzebie jasnego zapisu, będącego ostateczną odpowiedzią na agresję,bez formułowania dodatkowych gwarancji. Polska od szczytu NATOw Chicago w 2012 roku zabiega o przywrócenie tradycyjnej roli Sojuszu jakoobronnej struktury gwarantującej bezpieczeństwo jego członkówi jednoznaczną definicję art. 5. Traktatu, który mówi o obroniezaatakowanego państwa przez wszystkie kraje członkowskie. Obecnie tokażde państwo członkowskie decyduje o sposobie i sile użycia swoichśrodków militarnych. Rozrośnięta biurokracja i nadmiernie duże strukturydowodzenia sprawiają, iż NATO do tej pory nie ma typowych komponentówszybkiego reagowania, zdolnych do natychmiastowej reakcji. Odpowiedź naatak byłaby możliwa dopiero po kilkunastu dniach od agresji i uzależnionaod procedur oraz stanowiska wszystkich członków Paktu, co z pewnościąstanowiłoby problem. Aneksja Krymu i wojna na Ukrainie po raz kolejnypotwierdziły tezę, iż decyzje militarne szybciej podejmowane są w Moskwieniż w Brukseli. Konflikt obnażył niemoc decyzyjną zarówno NATO jak i UE.Dodatkowe gwarancje bezpieczeństwa, m.in. dla Polski, uzyskane podczasszczytu NATO w Lizbonie, w dobie kryzysu ukraińskiego wydają się byćniewystarczające, gdyż nie zakładano wtedy takiego obrotu wydarzeń.Opierając bezpieczeństwo naszego państwa na tych gwarancjach musimypamiętać o płonności tych zapewnień, przytaczając jednocześnie przykład228

tzw. memorandum budapeszteńskiego z 1994 roku, w którym to USA, Rosjai Wielka Brytania, w zamian za pozbycie się broni atomowej, gwarantowałyniepodległej Ukrainie integralność terytorialną i nienaruszalność granic.Co warte były te gwarancje, można zobaczyć dzisiaj. Aktualne wydarzeniai reakcje Zachodu są oznaką politycznego tchórzostwa i strategicznejślepoty, a Rosja cynicznie rozgrywa sprawę ukraińską, wykorzystującodrębne interesy i różnice zdań poszczególnych państw zarówno w ramachNATO jak i UE.Strategiczny wymiar relacji Ukrainy i PolskiJednym z istotnych elementów wschodniej strategii i polityki Polskiw zakresie bezpieczeństwa są relacje z naszymi wschodnimi sąsiadami,którzy nie są członkami NATO i UE. Szczególne i wyjątkowe miejsce w tychrelacjach, z uwagi na geostrategiczny charakter, zajmuje niepodległa i wolnaUkraina, której znaczenie dla naszego państwa i jego środowiskabezpieczeństwa jest ponadczasowe i ponadwymiarowe. Nie ma wolneji bezpiecznej Polski bez wolnej i bezpiecznej Ukrainy. Idea aktywnej polskiejobecności na Wschodzie Jerzego Giedroycia i „Kultury” paryskiej, mimoupływu czasu jest jak najbardziej aktualna. Poglądy i tezy Giedroyciawyprzedziły znacząco historię i politykę oraz określiły kierunek polskoukraińskiejwspólnoty interesów, według której interesem Polski jest, abyUkraina była państwem niezależnym, stabilnym i związanym z Zachodem.Takie spojrzenie i koncepcja Giedroycia dotycząca Ukrainy (i nie tylko)stanowi fundament polskiej polityki wschodniej od 1989 roku.Jak najlepsze relacje z Ukrainą są powszechnie znanym kierunkiem(aksjomatem) polskiej racji stanu. Partnerstwo Polski i Ukrainy stanowibowiem jedno z głównych geostrategicznych uwarunkowań bezpieczeństwanaszego państwa. Polska jako pierwsza uznała ogłoszoną 1 grudnia 1991roku niepodległość Ukrainy, a już 18 maja 1992 roku podpisano „Traktato dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i wzajemnej współpracy”,który stanowił podstawę prawną do budowy partnerstwa między tymipaństwami.Polska zawsze podkreślała, iż niezależna Ukraina jest niezbędnymelementem budowy ładu europejskiego oraz czynnikiem stabilizacjiw regionie, dlatego też nie powinna się znaleźć w tzw. „szarej strefiebezpieczeństwa”. Od początku strona polska spełniała rolę adwokataUkrainy wobec organizacji międzynarodowych i państw zachodnich. Już jako229

pełnoprawny członek Sojuszu Północnoatlantyckiego i Unii EuropejskiejPolska, niekiedy wbrew stanowisku poszczególnych państw UE, wspierałai nadal wspiera ambicje proeuropejskie i euroatlantyckie Kijowa. Dziękidziałaniom naszych polityków i dyplomatów Ukraina uzyskała pełneczłonkostwo w Radzie Europy i innych organizacjach międzynarodowych.Głównym celem bezpieczeństwa RP, jako państwa na zewnętrznejgranicy NATO i UE, jest zapewnienie warunków do realizacji interesunarodowego, który swoim zakresem obejmuje ochronę konstytucyjnychwartości, tj. niepodległości, suwerenności, nienaruszalności granici integralności terytorialnej przed wszelkimi zagrożeniami. Politykawschodnia państwa oparta na konkretnych działaniach w stosunkachbilateralnych i międzynarodowych polega także na prognozach i planach codo poszczególnych państw sąsiedzkich w zakresie bezpieczeństwa. Definiujeona zagrożenia, które bezpośrednio wpływają na stabilizację krajusąsiedniego oraz analizuje potencjalne zachowania mogące wynikaćz procesów destabilizacyjnych w polityce wewnętrznej danego państwa czyobszaru. Specyfika terenu byłych republik postsowieckich, w tym Ukrainy,kształtuje pewne postawy, które przesądzają o charakterze sytuacjiwewnętrznej, zarówno politycznej, gospodarczej, militarnej czy społecznej.W dalszym ciągu, mimo 23 lat niepodległości, Ukraina czuje wszechobecny„oddech” Rosji, która uważa ten kraj za swoją wyłączną strefę wpływów i nakażdym kroku w relacjach z UE, a przede wszystkim z NATO, podkreślaswoją dominację. Stosunki polsko-ukraińskie oraz konkretne działaniaWarszawy i Kijowa nie pozostają bez echa w Moskwie. Wszelkie animozjepolsko-ukraińskie, mające podłoże polityczne, ekonomiczne czy teżhistoryczne, są na rękę Moskwie, natomiast nienaganna, przyjacielskawspółpraca między naszymi państwami znajduje odzwierciedleniew naszych kontaktach z Moskwą i jest swoistym papierkiem lakmusowymrelacji polsko-rosyjskich. Polska zapłaciła zresztą za swoje zaangażowanie naUkrainie wysoką cenę, a było nią pogorszenie stosunków z Rosją, której narękę są zawirowania polityczne i społeczne w państwach sąsiednich.Dlatego też podejrzliwie i nieufnie podchodzi Rosja do dobrych relacji Polskii Ukrainy, ponieważ jej interes jest zupełnie inny.Obecna destabilizacja polityczna, ekonomiczna i militarna naUkrainie stwarza zagrożenie dla Polski, lecz nie tylko w sensiebezpośredniego konfliktu zbrojnego. Zjawiska społeczne oraz zmianypolityczno-ekonomiczne w tym państwie znacząco wpływają nabezpieczeństwo narodowe Polski pod każdym względem. Dlatego tak ważna230

jest obecnie wielowymiarowa polsko-ukraińska współpraca, któraw przyszłości przyniesie wymierne korzyści dla obu narodów. Po rezygnacjiz ubiegania się o członkostwo w NATO Kijów zmienił założenia doktrynywojennej, przyjętej za prezydentury Leonida Kuczmy. Zgodnie z nowądoktryną Ukraina miała być krajem neutralnym. Stara doktryna wymieniałabowiem członkostwo w NATO jako główny cel polityki zagranicznej, cozmieniło się w lipcu 2010 roku, gdy parlament przyjął nowe priorytetyw polityce zagranicznej kraju. Przyjęcie nowej doktryny nie oznaczało, żeczłonkostwo Ukrainy w NATO ostatecznie zostało pogrzebane, jednakobecna sytuacja to zmieniła i pokazała, iż perspektywa członkostwa w NATOjest w tym układzie geopolitycznym nieosiągalna. W powyższym kontekściestrategicznym priorytetem Polski jest konsekwentne „przyciąganie” sąsiadado konstelacji europejskiej, mającej swój wymiar w UE mimo trwającegokryzysu. Polskie zaangażowanie na rzecz Ukrainy z pewnością było i jestdobrą inwestycją w odniesieniu do szeroko pojętego interesui bezpieczeństwa narodowego Polski.Niestety wewnętrzne spory polityczne na Ukrainie na przestrzeniostatnich 20 lat miały szczególny wpływ na wizerunek tego państwaw świecie. Wszechobecna korupcja, charakterystyczna dla wszystkichkolejnych ekip rządzących, stała się przyczynkiem obecnego kryzysu naUkrainie, którego symbolem było pozbawienie władzy WiktoraJanukowycza. Gigantyczna iluzja stworzona przez Pomarańczową Rewolucjęi „pomarańczowych” odbija się czkawką do dziś, bowiem ideały Majdanuz lat 2004/2005 zostały zaprzepaszczone w równym stopniu przezW. Juszczenkę i J. Tymoszenko. Z perspektywy czasu można pokusić sięo stwierdzenie, że zmiana polityczna w ich wydaniu była tylko typowymprzewrotem pałacowo-biznesowym, a prawdziwe intencje naprawypaństwa były mrzonką i rozmyły się w biurokratyczno-korupcyjnejstrukturze państwa. Oboje roztrwonili kapitał i zaufanie dane im przeznaród. Okres władzy tego duetu, przy ciągłych konfliktach i animozjach,ukazał nam brak wzajemności wobec gestów, jakie czyniła Polskaw stosunku do Ukrainy. Robiliśmy więcej niż Ukraina sama chciała zrobić dlasiebie, co niestety szkodziło naszym interesom europejskim i negatywniewpływało na relacje z Rosją. Konsekwencją rządów „pomarańczowych”było zwycięstwo W. Janukowycza oraz Partii Regionów. Janukowycz byłwówczas nadzieją nie tylko dla Ukraińców, ale również dla UE i Rosji. Ciągdalszy tego wyboru i tego sposobu uprawiania polityki odczuwamy dzisiajw postaci destabilizacji Ukrainy.231

232Prognozy na przyszłośćKryzys ukraiński trwać będzie jeszcze bliżej nieokreślony czas,a proces budowy nowych struktur państwa (politycznych, gospodarczych,społecznych i militarnych) napotykać będzie na różnego rodzaju przeszkody,które w dużej mierze inspirowane będą przez Moskwę. Uplasowaniegeopolityczne Ukrainy w nowym wymiarze sprawi, iż walka o wpływymiędzy Rosją a UE przybierze jeszcze bardziej dynamiczny charakterw postaci formalnych i nieformalnych działań czy zachowań. W tej grzePolska powinna odegrać rolę moderatora oraz faktycznego sąsiada, leczw sposób przemyślany i opanowany, bowiem niektóre naszedotychczasowe działania były emocjonalne i nieroztropne z punktuwidzenia interesu narodowego. Gra polityczna o Ukrainę pomiędzy Rosjąa Zachodem toczyć się będzie także w oparciu o elementy propagandy,które w przypadku tego konfliktu miały kluczowe znaczenie.Jak ułożą się wzajemne relacje? Tego dowiemy się w kolejnychmiesiącach i latach. Ukraina pozornie wydaje się być krajemdemokratycznym, jednak dopiero październikowe wybory parlamentarnei nowo wyłoniony w ich wyniku rząd ujawnią rzeczywiste intencjei aspiracje, które umożliwią budowę wiarygodnego systemu politycznegoi prawnego, gwarantującego nową jakość państwa uwolnionego przedewszystkim od korupcji. Polskę niepokoi aktualna sytuacja społecznai działalność nowych władz na różnych szczeblach, które powielają ten sambłąd co ich poprzednicy. Kumoterstwo, nepotyzm i korupcja wciąż sąobecne przy dzieleniu władzy i obsadzaniu stanowisk. Budowanie swoichwpływów w oparciu o policję i inne służby, ingerencja w biznes prywatnyi państwowy rodzi uzasadniony niepokój. Ponownie zauważyć możnauzależnienie polityki od oligarchów, którzy poprzednio deprawowali władzęi w praktyce rządzili w poszczególnych regionach. Tzw. „majdanowioligarchowie”, deklarując swoje przywiązanie do Ukrainy i finansową pomocw wojnie, będą w przyszłości występować w stosunku do rządzącychz roszczeniami i oczekiwaniami, np. w postaci prywatyzacji poszczególnychfirm czy sektorów państwowych. Taki stan rzeczy rodzi patologie, przyktórych przyszła władza może upaść z racji swojej niemocy i uzależnienia odoligarchów.Strategia działań Polski wobec nowych zagrożeń i wyzwań powinnauwzględniać racjonalizm oraz realizm naszych stosunków z Ukrainą i Rosją.Polityka zewnętrzna i wewnętrzna nowych władz na Ukrainie powinna być

przedmiotem głębokiej analizy i pewnego wyczulenia, uwzględniającegoczynniki historyczne, teraźniejsze i przyszłe. Przykładowo, obecnośćw przyszłym rządzie nacjonalistów-radykałów nieść będzie za sobą ryzykonieprzewidywalnych ruchów w stosunku do Polski, budowanych na historiii dawnych animozjach. Przeprowadzenie koniecznych reform, niezbędnychdo sprawnego funkcjonowania państwa, może być dotkliwe dlaspołeczeństwa w wymiarze ekonomicznym, a to z kolei przełoży się nawzrost radykalizmów firmowanych przez populistycznych polityków, którzyfrustracje społeczne spowodowane polityką ekonomiczną ukraińskiegorządu będą wykorzystywali do uprawiania własnej bieżącej polityki. Historiapokazuje, że takie sytuacje niejednokrotnie miały miejsce i szkodziływzajemnym relacjom.PodsumowanieW przypadku Ukrainy Polska kreowała pewne działania i inicjatywy,za którymi nasi partnerzy z UE nie nadążali. Konflikt na Ukrainie ujawniłkryzys zachodniej demokracji, która przegrywa z przemocą, tonącw politycznej poprawności, a ważniejszy od prawdy jest zmanipulowanyprzekaz medialny i interes ekonomiczny. Dotychczasowe założenia politykizagranicznej i bezpieczeństwa UE i NATO zostały obnażone przez wojnę naUkrainie i nie sprawdziły się. Reakcje na aneksję Krymu i późniejszewydarzenia na wschodzie Ukrainy były pozorne i nijakie. Rosja nie przejęłasię ograniczonymi sankcjami wizowymi i gospodarczymi, widząc w sposobieich wprowadzenia niespójność polityki poszczególnych państw UE.W oparciu o różnicę zdań i animozje między tymi państwami Moskwaumiejętnie rozgrywa problem statusu wschodnich obszarów Ukrainy.Proces stabilizacji Ukrainy będzie długotrwały i trudny. Nastrojespołeczne Ukraińców mogą się zmienić pod wpływem drastycznych reformgospodarczych i ustrojowych. Trudno też będzie się im pogodzić z utratąKrymu (o którym nikt już nie wspomina), a także Doniecka i Ługańska. Tefakty mogą doprowadzić do wzrostu radykalizmów, które w swojej silemogą zaszkodzić Ukrainie w relacjach z sąsiadami. Powrót do politykihistorycznej, obciążonej zadawnionymi animozjami oraz uprzedzeniami(skrzętnie wykorzystywanymi przez Moskwę), może doprowadzić doniepokojów społecznych, które zarówno dla Polski jak i Ukrainy będąniebezpieczne i nieprzewidywalne. Nowa rzeczywistość geopolityczna233

przełoży się na cały system relacji na linii Moskwa-Kijów-Warszawa-Bruksela.234

Idea pokoju w aktach prawa międzynarodowego. Analiza naprzykładzie Traktatu PółnocnoatlantyckiegoDawid SzczepankiewiczUniwersytet RzeszowskiIdea pokoju jest tematem roztrząsanym przez wielu myślicielii filozofów od najdawniejszych czasów. Warto wspomnieć na wstępieo kilku z nich. Już w V w. p.n.e. Mozi propagował doktrynę powszechnejmiłości. Treścią tej doktryny było traktowanie ludzi i państw z taką samąmiłością, jak własną rodzinę czy ojczyznę. Wynikiem zastosowania tejdoktryny miało być panowanie powszechnego pokoju, a wszyscy ludziew konsekwencji mieli z takiego faktu odnieść korzyść 225 . „Wysiłkizmierzające do wyeliminowania wojen z życia państw i narodówpodejmowane były zarówno w średniowieczu, jak i do pewnego stopniaw czasach nowożytnych, co znalazło odbicie m.in. w chrześcijańskiejdoktrynie wojny sprawiedliwej, która zakładając, że sprawiedliwe jest to, copozostaje w zgodzie z interesem chrześcijaństwa oraz ówczesnymporządkiem europejskim, nie doprowadziła jednak do zakazu użycia siłmilitarnych” 226 . „W przeciwieństwie do średniowiecza, epokę Odrodzeniacechowało przekonanie o świeckim charakterze wojen i pokoju. Nowożytnamyśl filozoficzna i społeczna, nawiązując do starożytnej filozofii Grecjii Rzymu, dokonała zatem desakralizacji zagadnienia wojny i pokoju jakozjawisk społecznych, uznając, że to sam człowiek jest twórcą swojejhistorii” 227 . Według Autora dzisiejsze spojrzenie na idee pokoju widaćwyraźnie w oświeceniu, kiedy to Monteskiusz uznawał za możliweprowadzenie wojny sprawiedliwej, czyli takiej w obronie narodu lubpaństwa 228 . Ruch pacyfistyczny, będący chronologicznie bliższy naszymczasom, nie zasługuje w tym wywodzie na uwagę, gdyż nie miał większego225 M. Religa, Mozi, Mistrz Mo, Mo Di, [w:] T. Gadacz, B. Milerski, Religia. EncyklopediaPWN, Tom 7, Warszawa 2000, s. 172.226 J. Symonides, Problemy pokoju i bezpieczeństwa międzynarodowego we współczesnymświecie [w:] B. Suchodolski, Wychowanie dla pokoju, Wrocław 1983, s. 41.227 J. Borgosz, Problem wojny i pokoju w filozofii nowożytnej (Epoka desakralizacji wojeni pokoju) [w:] B. Suchodolski, Wychowanie…, op. cit., s. 207-209.228 J. Ślusarczyk, Idea pokoju w europejskiej i polskiej myśli politycznej, Warszawa 1995,s. 24.235

znaczenia politycznego, zaś idee socjalistyczne dalekie są w swym przesłaniuod chęci zapewnienia światowego pokoju.Idea pokoju w myśli filozoficznej Jana Pawła IIOjciec Święty Jan Paweł II w 2001 roku w Kijowie zwracał się, napoczątku trzeciego tysiąclecia, do narodu ukraińskiego, a szczególnie dointelektualistów i elit tego narodu: „na skrzyżowaniu dróg Zachodui Wschodu Europy spotkały się dwie wielkie tradycje chrześcijańskie –bizantyjska i łacińska (…) trzeba obalić i przezwyciężyć nieufność i razembudować zgodę i pokój” 229 . Te słowa również dziś trafiają na właściwy grunt.Można śmiało powiedzieć, że już wtedy, gdy Polska była u początkuwspólnej drogi z Organizacją Traktatu Północnoatlantyckiego, a nie byłajeszcze państwem członkowskim Unii Europejskiej, ten bardzo sprawnyprzywódca europejskiego państwa, jakim jest Watykan, a dziś już ŚwiętyKościoła Katolickiego, widział aksjomatycznie, jako fundament pokoju,wspólną Europę i świat w jedności. W tym dziele budowania widział także,co często podkreślał, szczególne miejsce Polski oraz Ukrainy, z jej bogatymdorobkiem kulturowym, również na niwie religijnej, na styku dwóchświatów chrześcijaństwa.„Boże, daj mi siłę, abym mógł zmienić to, co zmienić mogę. Daj micierpliwość, abym pogodził się z tym, czego zmienić nie jestem w stanie.I daj mi mądrość, bym odróżnił jedno od drugiego” 230 . Słowa, którychautorstwo przypisuje się Markowi Aureliuszowi, są dla wielu ludzi na świecieswoistym motywatorem do walki o lepsze jutro, lepszy świat, lepszychsamych siebie. Przytaczając te słowa dziś, w obliczu trudnej sytuacjigeopolitycznej na Ukrainie, nabierają one szczególnego znaczenia.Wszystkim potrzebna jest właśnie ta mądrość, by umieć dostrzegaćsytuacje, w których możemy działać i osiągać cele. To w nich potrzeba namsiły i odwagi, aby wprowadzać w życie misternie utkane, dyplomatyczne,a niestety czasami również zbrojne plany wprowadzania pokoju. Potrzebanam cierpliwości, by tam, gdzie dziś nie możemy nic zdziałać, nie robić nic,co może jeszcze pogorszyć sytuację.229 Jan Paweł II, Trzeba obalić mury i przezwyciężyć nieufność, „L’Oservatore Romano”,2001, nr 9.230W. Purzycki, Teoretyczno-prawne uwarunkowania i implikacje Nowej KoncepcjiStrategicznej NATO [w:] E. Cziomer (red.), NATO u progu XXI wieku, Kraków 2000.236

I właśnie oczyma św. Jana Pawła II i Marka Aureliusza Autor widziteraźniejsze losy Polski i Ukrainy, także w NATO i Unii Europejskiej. Nadewszystko w tym kontekście Autor widzi obecny konflikt rosyjsko-ukraiński.W obliczu tych słów, pięknych zwrotów, przychodzi do głowy bardzopoważny dylemat: czy idea pokoju może iść wspólną drogą z misją i celamiorganizacji polityczno-militarnej, jaką jest Organizacja TraktatuPółnocnoatlantyckiego? Wywód w tym temacie Autor pragnie oprzećprzede wszystkim na zestawieniu tekstu Traktatu Północnoatlantyckiego,będącego podstawą działania potężnej międzynarodowej organizacji,mającej działać na rzecz zachowania pokoju, a także fragmentach nauczaniaJana Pawła II, filozofa historii, zwanego również papieżem pokoju, którybardzo często wzywał do wprowadzania pokoju na świecie.Idea pokoju a Traktat PółnocnoatlantyckiW preambule Traktatu Północnoatlantyckiego, sporządzonegow Waszyngtonie w dniu 4 kwietnia 1949 roku, czytamy: „strony niniejszegotraktatu potwierdzają swą wiarę w cele i zasady Karty NarodówZjednoczonych oraz pragnienie życia w pokoju ze wszystkimi narodamii wszystkimi rządami. (…) Są zdecydowane połączyć swe wysiłki w celuzbrojnej obrony oraz zachowania pokoju i bezpieczeństwa” 231 . W myśl tychsłów naczelną zasadą, która przyświeca NATO, jest – obok zbrojnej obrony –zapewnienie pokoju, dokładając wszelkich starań, również w postaci działańzbrojnych. Sformułowania te nie są przepisami prawa, lecz swoistąprzedmową polityczną, która określając ówczesne okoliczności nakreślacele, jakie przyświecały sygnatariuszom. W odczuciu Autora jest tostreszczenie całego dokumentu, które wskazuje na cel jego powołaniai możliwości, które z niego mają wynikać. Przyglądając się dalszymprzepisom, nie sposób nie mieć wrażenia, że preambuła wznosi tendokument na wyżyny możliwości jego założeń, zaś kolejne artykułyurzeczywistniają nieostrość, typową dla tego rodzaju dokumentów, którapozwala na dostosowanie ich do nieprzewidzianych zdarzeń na areniemiędzynarodowej. Jednocześnie należy zaznaczyć, że nieostrość wyrażeńtworzy sposobność do odstępstw i uchybień w stosowaniu.Warto pamiętać, że fundamentem, wielokrotnie przywoływanymw Traktacie jest Karta Narodów Zjednoczonych: „My, Ludy Narodów231 Traktat Północnoatlantycki sporządzony w Waszyngtonie dnia 4 kwietnia 1949 r., Dz. U.2000 nr 87 poz. 970.237

Zjednoczonych, zdecydowane uchronić przyszłe pokolenia od klęsk wojny,która dwukrotnie w ciągu naszego życia wyrządziła niewypowiedzianecierpienia ludzkości, i przywrócić wiarę w podstawowe prawa człowieka,w dostojeństwo i wartość jego osoby, w równouprawnienie mężczyzni kobiet oraz w równość praw narodów wielkich i małych, i stworzyćwarunki, w których będzie mogła panować sprawiedliwość i poszanowaniezobowiązań opartych na traktatach i innych źródłach prawamiędzynarodowego, i przyczynić się do postępu społecznego i podniesieniastopy życiowej przy większej wolności, i w tym celu stosować tolerancjęi żyć wspólnie w pokoju, jeden z drugim, jak dobrzy sąsiedzi (…)” 232 . Tymisłowami rozpoczyna się Karta Narodów Zjednoczonych. W oparciuo preambuły do dwóch, jakże ważnych aktów prawa międzynarodowego –Traktatu Północnoatlantyckiego i Karty Narodów Zjednoczonych – możemystwierdzić, że w założeniu narody czy państwa tworzące międzynarodoweorganizacje po II wojnie światowej, w tym Sojusz Północnoatlantycki,pragnęły poprzez stworzenie organizacji działającej na styku politykii obronności zapewnić trwałe panowanie pokoju w tej części świata. Takiebyły założenia, jednak kwestią najważniejszą jest czy, a jeśli tak, to na copozwalają kolejne artykuły Traktatu.W krótkim wywodzie nie sposób jest szczegółowo omówić każdąjednostkę redakcyjną, jednak warto przekrojowo spojrzeć na wszystkieczternaście artykułów Traktatu. Państwa NATO mają dokładać wszelkichstarań, aby na arenie międzynarodowej nie został zagrożony pokój,bezpieczeństwo międzynarodowe i sprawiedliwość. Strony Traktatuzobowiązują się do powstrzymania od użycia sił zbrojnych w sposóbniezgodny z Kartą Narodów Zjednoczonych. Traktat zawiera równieżodniesienie do działań gospodarczych, w których rozwoju sygnatariuszewidzieli szansę na budowanie stabilizacji i dobrobytu 233 . Ważnym przepisemprawnym jest art. 3. Traktatu, który stanowi , iż „dla skuteczniejszegoosiągnięcia celów niniejszego traktatu Strony, każda z osobna i wszystkierazem, poprzez stałą i skuteczną samopomoc i pomoc wzajemną będąutrzymywały i rozwijały swoją indywidualną i zbiorową zdolność doodparcia zbrojnej napaści” 234 . Dominuje w tym przepisie element zbrojny232 Karta Narodów Zjednoczonych, Statut Międzynarodowego Trybunału Sprawiedliwościi Porozumienie ustanawiające Komisję Przygotowawczą Narodów Zjednoczonych,Dz. U. 1947 nr 23 poz. 90.233 Traktat Północnoatlantycki, op. cit., art. 1-2.234 Ibidem, art. 3.238

Traktatu. Jednak należy pamiętać i za każdym razem podnosić argument, żejest to dopuszczalne użycie sił zbrojnych dla zapewnienia pokojumiędzynarodowego. W tym znaczeniu można użyć sił zbrojnych dowprowadzania pokoju, mając świadomość, że takie operacje są tak samotrudne, jak samo stwierdzenie bez wyjaśnienia zdaje się być absurdalne.W dalszej części Traktatu Strony zobowiązują się do nieustannychkonsultacji i współdziałania, a następnie deklarują, iż „zbrojna napaść najedną lub więcej z nich w Europie lub Ameryce Północnej będzie uznana zanapaść przeciwko nim wszystkim” 235 . Jest to niewątpliwie przepis budzącynajwiększe kontrowersje. Zobowiązuje on strony do wspólnej obrony, abyprzywrócić pokój i stanowi, że napaść na państwo-stronę jest napaścią nawszystkie państwa będące stronami Traktatu. Jednocześnie wprowadzanieostre określenie: „jakie uzna za konieczne”, przy definiowaniu działańjakie państwo może podjąć samodzielnie, a także pomocy jaką mają udzielićpozostałe państwa-strony 236 . Określenie tego rodzaju pozostawia wybórpozostałym państwom-stronom. Oznacza to przekazanie kompetencji docałkowitej władzy decydentów, których decyzje zależą od atmosferypolitycznej, co może mieć zarówno dobre, jak i złe skutki. Można równieżinterpretować ten przepis jako dający szerokie spectrum możliwościniesienia pomocy państwom-stronom, które zostaną zaatakowane, a napewno, gwoli uczciwości, nie należy zapominać o najwyższym celu któryprzyświeca NATO, jakim jest zapewnienie pokoju, nie zaś prowadzeniewojen. Następne zapisy odnoszą się do kwestii zgodności Traktatuz prawem międzynarodowym, zgodności umów międzynarodowych,których państwa-strony Traktatu są stronami, z tym właśnie Traktatem.Następne artykuły stanowią o powołaniu organów, w tym Rady, którabędzie w stanie zebrać się w szybkim czasie, a także stanowiąo możliwości przystąpienia nowych państw. Zakończeniem dokumentu sąpostanowienia o ratyfikacji, jego przeglądzie po dziesięciu latachobowiązywania i możliwości rezygnacji ze statusu państwa-strony poupływie dwudziestu lat obowiązywania Traktatu 237 .235 Ibidem, art. 5.236 Ibidem.237 Ibidem, art. 7-14.239

Partnerstwo dla PokojuCzym zatem jest Organizacja Traktatu Północnoatlantyckiegosześćdziesiąt pięć lat po jego podpisaniu? Jest to podmiot ocenianyw sposób bardzo różny, jednak jego rolę doceniają wszyscy. Tworzy goobecnie dwadzieścia osiem państw. Jego rola w dużej mierze opiera się nakonsultacjach i rezolucjach, lecz gdy według decydentów zachodzi takapotrzeba siły NATO działają również zbrojnie. Siły NATO pojawiły się m.in.w Kosowie, Bośni i Hercegowinie czy Afganistanie 238 .Interesującym staje się, wobec powyższego wywodu, zagadnieniejaką siłę prawną w obliczu tak potężnej organizacji, jaką dziś jest NATO, maPartnerstwo dla Pokoju, zapoczątkowane w 1993 roku przez StanyZjednoczone. Program wydaje się być bardzo intratny dla państw, któreaspirują do bycia państwem-stroną Traktatu. Stronami tego Programu sąwszystkie państwa-strony Traktatu oraz Państwa zaproszone do Programu,które nie są członkami NATO. Z punktu widzenia prawnego znaczeniePartnerstwa oraz jego cele określa akt „Partnerstwo dla Pokoju: DokumentRamowy”: „Partnerstwo jest ustanowione jako wyraz wspólnegoprzekonania, że stabilność i bezpieczeństwo w strefie euroatlantyckiejmożna osiągnąć tylko przez współpracę i wspólne działania” 239 . Dokumentzakłada również, że Strony będą traktowały ochronę i promocjępodstawowych praw i wolności człowieka oraz ochronę wolności,sprawiedliwości i pokoju jako wspólne i podstawowe wartości. Państwa-Strony Traktatu deklarują przestrzeganie zasad demokratycznych,przepisów prawa międzynarodowego, w tym Karty Narodów Zjednoczonychi Powszechnej Deklaracji Praw Człowieka, zaś pozostałe państwawspółpracę w realizacji szeregu założonych w Dokumencie celów. Wśródnich należy zaznaczyć budowanie przejrzystości w krajowych procesachplanowania obronnego i budżetowania, zapewnienie demokratycznejkontroli nad siłami zbrojnymi. Końcowe zapisy tego dokumentu mającharakter raczej techniczny i dotyczą organizacji wspólnych ćwiczeńmilitarnych 240 . Kolejnym etapem budowania tego porozumienia w ramachNATO miały być Indywidualne Programy Partnerstwa. Warto wspomnieć, żepierwszy Indywidualny Program Partnerstwa uzgodniła z NATORzeczpospolita Polska. Przystąpienie do Partnerstwa dla Pokoju nie jest238 http://www.nato.int/ [30.08.2014]239 http://www.nato.int/docu/comm/49-95/c940110b.htm [30.08.2014].240 Ibidem.240

condicio sine qua non dla drogi państwa do stania się stroną TraktatuPółnocnoatlantyckiego. Jednak należy zaznaczyć, że w przypadku Polskiprzystąpienie do Partnerstwa znacznie przyspieszyło proces ratyfikacyjnyTraktatu. Obecnie państwami uczestniczącymi w Partnerstwie dla Pokoju sąspośród wszystkich 22 państw m.in. Rosja i Ukraina 241 .Pozostaje więc zdecydowanie twierdząco odpowiedzieć napostawione na początku pytanie, czy idea pokoju może iść wspólną drogąz misją i celami organizacji polityczno-militarnej. Takie stwierdzenienakazuje przyjąć analiza prawna przepisów zawartych w dokumentachbędących podstawą NATO i Partnerstwa dla Pokoju. Nie należy do zakresutego wywodu ocena stosowania tych aktów prawnych. Możnaprzypuszczać, że każdy społecznie świadomy obywatel posiada własnezdanie na temat funkcjonowania tych struktur. W mniemaniu Autora ocenywypełnienia artykułów Traktatu oraz zapisów Dokumentu Ramowegonależy dokonywać w sposób indywidualny i mając dostęp do kompletnegopakietu informacji, na podstawie którego decydenci podejmowali decyzjeo takich czy też innych, m.in. zbrojnych działaniach, bądź o niepodejmowaniu żadnych działań.Naznaczone sporym ładunkiem emocjonalnym są obecnie kwestierelacji państw europejskich, tzw. Zachodu Europy, z Federacją Rosyjską,a szczególnie wobec konfliktu, jaki zrodził się na styku Rosji i Ukrainy. Nieczując się w kompetencji do oficjalnego stawiania tez o tym, czy NATOpowinno wkroczyć do militarnego udziału w tym konflikcie, Autor uważa, iżnależy wszystkich zainteresowanych odpowiedzią na to pytanie odesłać doszczegółowego zapoznania się z aktami prawnymi, które regulują takąmożliwość, a które zostały wyżej omówione.Warte przytoczenia w powyższym kontekście są słowa byłegoAmbasadora Rzeczypospolitej Polskiej przy NATO, dr Jerzego Nowaka:„Zagrożenia i układ sił w naszym otoczeniu zmieniają się dynamicznie, alenasz stosunek do bezpieczeństwa zewnętrznego nie nadąża za nimi.Pokutuje założenie o położeniu Polski między Niemcami a Rosją, chociażgeostrategiczna treść tego położenia jest zupełnie inna, gdyż Niemcy, pozaUSA, są naszym największym sojusznikiem. Nie zanikły złudzenia co dostrategicznych relacji z USA i rzekomo identycznych interesów obu stronw relacjach z Rosją. Częsta jest skłonność do nadmiernego poczucia własnejwagi, wręcz regionalnej mocarstwowości, a także indywidualnej, niekiedypersonalnej gry w tej sferze, podczas gdy dzisiaj tylko w szerszych układach241 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_50349.htm [31.08.2014].241

(NATO i UE) można efektywnie realizować własne cele. Wszędzie musimyposzukiwać sojuszników, bo w pojedynkę nie jesteśmy w stanie działać.Przełamywać trzeba stereotypy myślenia” 242 . Autor jest zdania, że powolizarówno polscy, jak i ukraińscy obywatele zaczynają rozumieć taki biegspraw i decydują się na większe i realne sojusze. Nie brakuje jednak głosów,szczególnie wśród polityków, widzących mocarstwowość i waleczność Polskiw silnym sojuszu z USA, nie zważając na państwa europejskie. Należywyrazić przekonanie, że dobrą okazją do wzmocnienia europejskich dążeńsojuszniczych polskiego i ukraińskiego narodu powinno być objęcie przezdotychczasowego Prezesa Rady Ministrów Rzeczpospolitej Polskiej funkcjiprzewodniczącego Rady Europejskiej.PodsumowaniePodsumowując, właściwe zdają się być słowa wypowiedzianedwadzieścia lat temu przez Papieża Jana Pawła II: „jestem mocnoprzekonany, że Europa będzie mogła wypełnić swoje przeznaczenie jedyniewtedy, gdy na nowo stanie się ona wspólnotą narodów, które dzieląwspólną wizję zbudowaną na transcendentnej wartości każdego ludzkiegożycia, na dojrzałym znaczeniu godności osoby ludzkiej i na poszanowaniupraw człowieka” 243 . Słowa polskiego papieża ukazują przyczynę konfliktówi powód, który konstytuuje organizacje polityczno-militarne,zabezpieczające pokój na świecie. W obliczu wszystkich wydarzeń, któremiały i mają miejsce, przez te dwadzieścia lat polskiej i ukraińskiej obecnościw Partnerstwie dla Pokoju, to jedno zdanie było i jest remedium dlawszystkich konfliktów na arenie międzynarodowej. W przekonaniu Autoramożna dokonać jeszcze pewnego uproszczenia i śmiało powiedzieć, że w XXIwieku, gdy komputer potrafi zrobić wiele rzeczy za człowieka, a częstonawet więcej od niego, wystarczyłyby tylko i aż ludzkie chęci, by na świeciepanował pokój, a NATO nie było potrzebne.242 J. Nowak, Zmiany w systemie geopolitycznym i nowy układ sił w II dekadzie XXI wieku.Rola potęg wschodzących [w:] S. Zajas, A. Dawidczyk (red.), Nowa Koncepcja StrategicznaSojuszu wobec zagrożeń XXI wieku, Warszawa 2010.243 Jan Paweł II, Przemówienie wygłoszone z okazji przedłożenia listów uwierzytelniającychnowego ambasadora Danii przy Stolicy Świętej J.E. Jana Marcussena [w:] Co Jan Paweł IImówi o zjednoczeniu Europy, Kraków 2003.242

243

244

ВступМи віддаємо до Ваших рук публікацію, що є результатомМіжнародної польсько-української наукової конференції „Партнерствозаради миру. 20 років по тому”, яка відбулася 29-30 вересня 2014 р.в Кельнаровій близько м. Жешува за ініціативи Університетуінформаційних технологій та менеджменту в Жешуві, Центруміжнародної безпеки в Донецьку і фонду Центру досліджень Польща-Україна.У конференції взяли участь представники провідних польськихі українських наукових осередків, зокрема з Варшави, Вроцлава,Кракова, Жешува, Києва, Харкова, Донецька, Львова та інших,а почесний патронат над заходом обійняли: Міністр закордонних справ- Радослав Сікорський, заступник держсекретаря в Міністерствінаціональної оборони - Роберт Купецкий, шеф Офісу національноїбезпеки Польщі - ген. Станіслав Козей, посол Польщі в Україні - ГенрихЛитвин, Генеральний консул України в Любліні - Іван Грицак, воєводаПідкарпатського воєводства - Малгожата Хомич-Шмігєльська, маршалПідкарпатського Воєводства - Владислав Ортил і депутат ЄвропейськогоПарламенту Ельжбета Лукачевська.Задум польсько-української наукової конференції, присвяченоїтематиці безпеки, з'явився восени 2013 р. у зв'язку з протестами протипризупинення підготовки до підписання Угоди про асоціаціюз Європейським Союзом тодішнім Президентом України ВікторомЯнуковичем, а потім отримав грант від Міністерства закордонних справПольщі у рамках завдання „Підтримка місцевого самоврядування тагромадянського виміру зовнішньої політики Польщі 2014”.Вступом до конференції були дебати „15 років Польщі в НАТО”,організовані 29 вересня 2014 р. Університетом інформаційнихтехнологій та менеджменту в Жешуві в рамках проекту „НАТО-Польща-Україна. Досвід і перспективи”. У дебатах взяли участь експертиз питань безпеки, в тому числі члени сеймової Комісії національноїоборони, а в глядацькому залі розмістилося близько 200 осіб, щопредставляли урядову і регіональну адміністрацію, вищі навчальнізаклади, збройні сили, а також молодь з Підкарпатського воєводства.Дана публікація складається з чотирьох частин, тематика якихпоказує складний характер середовища безпеки Польщі й України на245

15-у річницю приєднання Польщі до Північноатлантичного договоруі 20-у річницю підписання Польщею й Україною Рамкового документу„Партнерства заради миру” з НАТО. Все це доповнює виступполковника Андрія Ординовича з Генерального штабу Збройних силУкраїни, що був виголошений на пленарній сесії, яка відкривалаконференцію. Серед авторів знайшлися так само як представникинаукового світу Польщі й України, так і дипломати, військовослужбовці,представники силових структур, співробітники аналітичних центрів тапозаурядових організацій.Редактори й автори книжки незмірно вдячні рецензентам зацінні зауваження і пропозиції. Ми переконані, що продемонстрованийв книжці багатоаспектний підхід до тематики безпеки Польщі й України,в умовах російської агресії, посприяє до кращого розуміння ситуації занашим східним кордоном, а також становитиме важливий голосв дискусії на тему майбутнього України, а у свою чергу двомовнийхарактер публікації дозволить значно розширити коло її одержувачів.Домінік ЛазажДаніель Шеліговський246

Співробітництво Збройних сил України у трикутникуПольща-Україна-НАТО: поточний стан та перспективиАндрій ОрдиновичГенеральний штаб Збройних Сил УкраїниШановні пані та панове!З моменту відновлення політичної незалежності України досьогодні минуло небагато часу в історичному вимірі. Разом з тим,Україна та її Збройні сили пройшли і проходять серйозні випробуванняна політичну зрілість, самостійність та власну суверенність у вирішеннідолі мільйонів українців. Події в Криму та його тимчасова окупація,підбурювання нашим північним сусідом незначного прошаркугромадян Східної України до дестабілізації воєнно-політичної ситуаціїв державі в черговий раз довели наявність у світовій політицідеструктивних сил, які не хочуть бачити Україну в колі європейськихнародів.Реакція Кремля на доленосний для українського народу вибірстосовно укладання Угоди про асоціацію з ЄвропейськимСпівтовариством та визначення європейського вектору розвитку, якцивілізаційного, спонукала до широкомасштабної, завчасно добреспланованої, спочатку прихованої, а потім і відкритої воєнно-політичноїоперації проти України. Найбільш проблематичним та небезпечниму ній є використання у якості асиметричних засобів ураженнятерористичних груп, кримінальних елементів, російських націоналістівта неонацистів. Цивілізованій людині важко повірити, що країна, якаспільно з іншими націями антигітлерівської коаліції зупинила коричневучуму 20 століття, у 21-ому стала на шлях реваншизму, підтримкиміжнародного тероризму, ігнорування міжнародного права та руйнаціїсталої, випробуваної часом лихоліть системи міжнародних відносин тасвітового порядку і безпеки. Тепер навіть будь-яке порушенняміжнародного права щодо самої Росії в очах мільярдів людейвиглядатиме абсолютно виправданим, особливо з боку Японії щодоКурильських островів, Сахаліну та Китайської Народної Республіки.247

Країна – постійний член Ради Безпеки ООН, країна – гарантнезалежності та суверенітету України відповідно до Меморандуму прогарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору пронерозповсюдження ядерної зброї між Україною, США, Росією таВеликою Британією про неядерний статус України (м.Будапешт,05.12.1994) та низки україно-російських двосторонніх угод, у тому числіДоговору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФвід 1997 року, створила новітній прецедент попрання та змінизагальновизнаних після завершення Другої світової війни європейськихкордонів.За таких умов основними союзниками України, підтвердженимигіркими уроками сьогодення, залишились країни-члени НАТО та ЄС,особливо США та Польща, які вважають незалежність і суверенністьУкраїни одним зі стримувальних чинників зростання агресивноїпотужності та геополітичних амбіцій Російської Федерації. Тому,у контексті формування українських національних та міжнародних,регіональних, дієвих та ефективних воєнно-політичних тадипломатичних засобів стримування, особливу роль відводитьсявійськовому співробітництву та його результатам у трикутнику відносин„Польща – Україна – НАТО”.Приєднанням до рамкового документу програми НАТО„Партнерство заради миру” (лютий 1994 рік) Україна утвердилась нетільки як суб’єкт міжнародного права, але й закріпила своюсуверенність і незалежність, демократичний напрямок розвитку,а також перетворилася з одного зі споживачів „безпековогосередовища” на Європейському континенті у активного „контрибутора”сил та засобів у забезпечення миру та стабільності у світі.Збройні сили Війська Польського були в числі перших, хтозапропонував посилити регіональну складову і сформувати спільніукраїно-польські миротворчі підрозділи для участі в підтриманні мируі безпеки на Європейському континенті. ПОЛУКРБАТ став одним ізперших багатонаціональних формувань на теренах пострадянськогопростору, який проявив себе позитивно у врегулюванні кризи в Косово.З огляду на історичні аспекти, поточний стан та перспективиспівробітництва з Організацією Північноатлантичного договоруісторичний проміжок часу з 1994 до 2014 року можна умовнорозрідити на чотири чітко вираженні етапи.248

І етап: 1994-1997 рр. – „етап ознайомлення та пізнання”, якийвключав у себе приєднання України до програми НАТО „Партнерствозаради миру” (ПЗМ), Процесу планування та оцінки сил (1995),формування першої Індивідуальної програми партнерства міжУкраїною та НАТО, а також створення умов для проведення політичнихконсультацій і участі підрозділів Збройних сил України у військовихнавчаннях в рамках ПЗМ та операціях з підтримання миру підпроводом Альянсу.ІІ етап: 1997-2002 рр. – „етап особливого партнерства”ознаменувався підписанням Хартії про особливе партнерство міжУкраїною та НАТО (9 липня 1997 року, Мадридський саміт НАТО).У рамках цього партнерства відносини Україна – НАТО набувають„особливого” характеру не тільки за формою, але й за змістом. Булозасновано механізми співпраці - Комісію Україна-НАТО та Військовийкомітет Україна–НАТО, досягнуто домовленості щодо створенняСпільних робочих груп з деякими функціональними напрямкамидіяльності (на сьогодні їх вже 6), визначено національнихкоординаторів співпраці та започатковано перші реальні проекти.ІІІ етап: 2002-2010 рр. – „етап практичної інтеграції” - розпочавсязатвердженням Президентом України у липні 2002 року СтратегіїУкраїни щодо НАТО, яка у свою чергу пройшла обговорення таотримала загальну підтримку Ради національної безпеки і оборониУкраїни у травні 2002 року, а також прийняттям Плану дій Україна-НАТО(Празький саміт НАТО).ІV етап: 2010-п.т.ч – „прагматичного та конструктивногопартнерства” - характеризується пошуком спільних та взаємовигіднихінтересів, більш прагматичного підходу обох сторін щодо визначенняцілей і завдань та кінцевих результатів співпраці, а також збереженнямпотенційних можливостей у середньостроковій перспективі щодо їїактивізації та можливого повернення до порядку денного питанняповноправного членства.У свою чергу формування порядку денного військовогоспівробітництва між Збройними силами України та Польщі з першихднів було спрямовано на підвищення рівня взаємної довіри міжвоєнно-політичними елітами країн, встановлення дружніх тав подальшому побратимських відносин між військовими частинами таокремими військовослужбовцями (не дивлячись на окремі розбіжностіу трактуванні спільної історії двох братніх народів), проведення249

спільних навчань військовослужбовців, підвищення рівня розуміннястандартів НАТО у сфері освіти і підготовки спеціалістів. Як і у випадкуз НАТО, з огляду на новітній історичний ракурс наші військові відносиниможна умовно розділити на наступні етапи.І етап: 1991-1999 рр. - „етап взаємного пізнання”, якийхарактеризувався усуненням штучно створених минулим воєннополітичнимкерівництвом країн (під час комуністичної доби) перешкод,підвищенням рівня довіри, пізнанням проблем та шляхів їх вирішення,зокрема тих, що стосуються офіційних трактувань окремих історичнихподій між нашими народами, започаткуванням робочих контактів як попаралелі, так і по вертикалі військового управління.ІІ етап: 1999-2010 рр. – „етап формування основ особливогопартнерства”, що передбачав формування побратимських відносин,активізацією заходів спільної підготовки, формуванням першого натеренах СНД та країни Варшавського договору багатонаціональноговійськового формування „ПОЛУКРБАТу” для залучення його дооперацій з врегулювання криз під проводом НАТО.Після здобуття Польщею повноправного членства в НАТО тазгодом в ЄС військова співпраця між Збройними силами Україниі Польщі набула більш якісних параметрів та прагматичногоі конструктивного його практичного наповнення. Особливим моментому військовій сучасній історії наших військових відомств стоїть спільнаучасть військових підрозділів у стабілізаційній операції міжнароднихкоаліційних військ в Іраку протягом 2002-2005 років.ІІІ етап: 2010-п.т.ч – „етап стратегічного партнерства”, якийхарактеризується рішенням воєнно-політичного керівництва,направленого на впровадження позитивного досвіду польських колегу діяльність військового і оборонного відомств України з огляду нарезультати перебування Війська Польського в якості повноправногочлена Північноатлантичного альянсу та ЄС. Зокрема:1. Воєнно-політичний діалог. Реалізація зазначеного напрямуспівробітництва здійснюється шляхом організації візитів(зустрічей) керівництва ЗС України та РП на двосторонньомурівні та у рамках міжнародних безпекових структур, проведенні(участі) військово-політичних консультацій на рівні першихзаступників міністрів оборони країн та штабних переговорів нарівні перших заступників начальників генеральних штабівзбройних сил;250

2. Підготовки військ та навчання. Участь у багатонаціональнихнавчаннях у форматі ПЗМ та НАТО. Це зокрема навчання„Стрімкий тризуб”, „Сі Бриз”, „Сейбор Джанкшин”, „Лоппард-14”, „Анаконда-14”, „Ігл Теил-15” та „Рейнбоу-15,16”;3. Формування ЛИТПОЛУКРБРИГ. Найближчим часом очікуєтьсяпідписання Рамкової угоди, підписання Технічної угоди тавирішення фінансових аспектів. До грудня 2015 року –досягнення початкових оперативних спроможностей, бойовезлагодження багатонаціонального штабу бригади та спільнапідготовка підрозділів. До грудня 2016 року – досягненняповних оперативних спроможностей;4. „Вишеградська група + Україна”. Формат В4+Українавикористовується як один із ключових механізмів посиленнярегіональної співпраці та опанування євро стандартів з огляду надосвід країн В4. На сьогодні у військовій сфері опрацьовуютьсяпитання залучення сил та засобів ЗС України до бойовоїтактичної групи країн В4;5. Україна-НАТО та реформування Збройних сил України:• оперативна взаємосумісність;• стажування представників Збройних сил Українив структурних підрозділах Генерального штабу Збройних силРеспубліки Польща;• військово-технічне співробітництво та участь у виставкахОПК;• військова освіта (навчання у військових навчальних закладахЗС РП, у тому числі курсантів ВМС ЗСУ в академії ВМС ЗС РП);• спільна участь в ініціативі НАТО „Розумна оборона”.Співробітництво Україна-НАТО у військовій сфері спрямовуєтьсяна вирішення триєдиного завдання, а саме:• забезпечення участі підрозділів Збройних сил Україниу операціях з врегулювання криз (операціях з підтримання мирута безпеки) під проводом міжнародних безпекових організацій(ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ).• сприяння виконанню заходів з розвитку та реформування ЗСУкраїни у контексті реалізації Державної програмиреформування та розвитку Збройних сил України;251

• підвищення рівня оперативної взаємосумісності підрозділів ЗСУкраїни з підрозділами держав-партнерів та готовності довиконання завдань за призначенням.У рамках виконання вищезазначених завдань основна увагаприділялась:• здійсненню внеску у забезпечення регіональної та світовоїбезпеки через участь у операціях з підтримання миру підпроводом НАТО та Сил реагування НАТО;• створенню у ЗС України ефективної системи оборонногопланування, орієнтованої на оперативні спроможності;• вдосконаленню системи управління, зв'язку та інформаційнихсистем;• досягненню військової взаємосумісності підрозділів Збройнихсил України з підрозділами країн-членів НАТО;• проведенню заходів з оцінки та самооцінки підрозділів у рамкахвиконання Концепції оперативних можливостей (КОМ/ОСС);• впровадженню другого операційного району у рамках ПрограмиНАТО з обміну даними про повітряну обстановку;• досягненню Цілей партнерства, визначених для виконання ЗСУкраїни в рамках Процесу планування та оцінки Сил НАТО(ППОС/PARP);• підвищенню рівня внутрішньої безпеки через утилізаціюі знищення застарілого озброєння, боєприпасів та соціальнуадаптацію, звільнених з лав ЗС України військовослужбовців.Військове співробітництво з НАТО здійснюється за підтримкимеханізмів, визначених у Хартії про особливе партнерство міжУкраїною і НАТО:• Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів оборони та постійнихпредставників;• Військового комітету Україна – НАТО на рівні начальниківгенеральних штабів та військових представників;• Спільних робочих груп Україна – НАТО з питань військовоїреформи високого рівня, оборонно-технічного співробітництвата співробітництва з питань науки і довкілля;• Робочої групи Військового комітету НАТО з питань військовогоспівробітництва у форматі з Україною;• комітетів, підкомітетів, груп та підгруп;252

• національних координаторів у рамках діяльності Комісії з питаньпартнерства України з Організацією Північноатлантичногодоговору.Основними формами підтримання прагматичної співпраці тапрактичного наповнення конструктивного діалогу у трикутнику Польща-Україна-НАТО є:• регулярні консультації та засідання на рівні керівників МО, ГШ ЗСУкраїни та ключових експертів оборонних і військових відомствУкраїни;• залучення до операцій з підтримання миру під проводом НАТО;• залучення до Сил реагування НАТО та Бойових тактичних групЄС;• участь у багатонаціональних навчаннях як в рамках програмиПЗМ, так і „в дусі партнерства” та навчаннях НАТО;• штабні переговори, консультації та робочі семінари;• практичні стажування військовослужбовців ЗС Українив підрозділах, на кораблях та в органах військового управлінняВійська Польського та Альянсу;• обмін візитами делегацій та курсантами між військовонавчальнимизакладами;• фахова індивідуальна підготовка.Військове співробітництво між Україною та Польщею, а такожміж Україною і НАТО грає основну скрипку у підготовці українськоїчастини до участі в реалізації заходів Спільної політики оборони табезпеки ЄС, а також окремих пріоритетів Угоди про політичну асоціаціюУкраїни з ЄС. Через розширення формату військово-політичного діалогуміж керівництвом Збройних сил України та Європейського Союзу,навчання українських офіцерів в освітніх закладах ЄС, підготовку доспільних військових навчань, а також багатонаціональних операційз підтримання миру під проводом ЄС, залучення Збройних сил Українидо формування Бойових тактичних груп ЄС, використання можливостейУкраїни для повітряних перевезень під час операцій ЄвропейськогоСоюзу Збройні сили України формують необхідну практичну базу таопановують європейські принципи і методи управління.Ключовими недоліками та випробуваннями у реалізаціїоборонної реформи та військового співробітництва відповідно доєвроатлантичних стандартів були:253

2541. На стратегічному рівні:• корупція (політична та економічна) у вищих ешелонах влади;• непослідовність у проведенні реформ та коливання відодного напрямку розвитку до іншого;• відсутність персоналізованої відповідальності воєннополітичногокерівництва;• відсутність воєнно-технічної політики (військово-технічноїстратегії) розвитку;• запровадження територіального принципу комплектуваннявійськ (сил) структур безпекового та оборонного секторівдержави;• низький рівень фінансування оборонних реформ.2. На тактичному рівні:• незадовільний рівень підготовки до участі представників ЗСУкраїни у заходах у форматі Україна - НАТО, що впливає нетільки на недостатній рівень впровадження документів НАТОу діяльність ЗС України, але й на пошук місця і ролі ЗС Україниу глобальному вирішенні питань безпеки та захистунаціональних інтересів України в рамках діяльності Альянсу;• відсутність чіткої визначеності у напрямках та конкретнихцілях співпраці ЗС України з НАТО, що вимагає більшцілісного підходу з проведення відповідних експертнихконсультацій стосовно визначення конкретних сфер, якіскладають спільний інтерес, та проведення постійноїпріоритезації цілей і завдань;• забюрократизованість та затримка у сфері нормативноправовоговрегулювання діяльності, особливо у новихсферах, у тому числі щодо участі підрозділів та особовогоскладу ЗС України у багатонаціональних навчаннях натериторії України та поза її межами, що у свою чергу вимагаєдодаткового перегляду та формування більш гнучкої системиприйняття рішень у цій галузі, включаючи питання розподілуповноважень або їх делегування по вертикалі системиуправління;• відсутність концептуального розуміння важливості танеобхідності тіснішої співпраці ЗС України з окремимикраїнами-членами НАТО, зокрема Військом Польським

у досягненні стратегічної мети реалізаціїзовнішньополітичного курсу держави.З огляду на євроінтеграційні устремління України, що зазначенів основах Закону України „Про засади внутрішньої та зовнішньоїполітики держави” від 2010 року, а також на взаємодоповненість НАТОта ЄС у питаннях модернізації перехідних економік і політичних систем,ідентичність у підходах з досягнення критеріїв членства у цихорганізаціях, з боку Української Держави в цілому та її Збройних силнеобхідно:• По-перше, зберегти та наростити у короткостроковій перспективіспівробітництво з Альянсом у рамках існуючого механізму,наповнивши її більш конкретними практичними заходами(кроками), які диктуються сучасним станом українськоїекономіки, політичної та соціальної систем та перспективамирозвитку і побудови європейської моделі управління державою.У контексті проведення реформ та запровадження новихпринципів і методів управління, у тому числі у військовій сфері -основний наголос треба зробити на потреби простої людини,військовослужбовця та членів сімей. Це стосується такихболючих сфер, як боротьба з корупцією, формуваннясправедливої неупередженої системи судочинства,впровадження дієвого демократичного контролю заструктурами секторів безпеки і оборони та реформуваннявідповідно до західних стандартів самих безпекових таоборонних структур (Міноборони, МВС, Генеральноїпрокуратури, СБУ), вирішення нагальних соціальних потребвійськовослужбовців, щоб у перспективі не допустити того, щотрапилося у лютому-березні поточного року;• По-друге, активізувати механізми консультацій з Альянсом таключовими країнами-адвокатами України, у тому числіПольщею, як на рівні керівників та глав урядів, міністрівзакордонних справ та оборони, так і на експертному рівні, якізакладені в Хартії про особливе партнерство між Україноюі НАТО від 1997 року та Угод про співробітництво з РП;• По-третє, зберегти та наростити позитивні результати співпраціукраїнського оборонного відомства з НАТО та РП, особливоу сферах, що складають взаємовигідний інтерес в обороннійгалузі, а саме:255

256 підвищенні оперативних спроможностей, оперативноївзаємосумісності та готовності виконувати завдання запризначенням видів Збройних сил України; підготовці та участі України у забезпеченні та підтриманнімиру і безпеки на Європейському континенті і поза йогомежами через активну участь ЗС України у операціяхз підтримання миру і безпеки під проводом НАТО та ЄС; зниженні рівня загроз внутрішній безпеці держави черезреалізацію спільних Україна – НАТО проектів з утилізаціїзастарілого озброєння та стрілецької зброї, соціальноїадаптації та перепідготовки звільнених військовослужбовціввсіх силових структур у рамках Трастових фондів НАТОпрограми „Партнерство заради миру”; продовженні практики підготовки цивільних фахівців(державних службовців), представників сектору безпекиі оборони з питань європейської інтеграції таєвроатлантичного співробітництва; долученні України до спільних проектів у рамках новихініціатив Альянсу „Розумна оборона”, „Поєднаних сил”,„Розумна підтримка”, до яких допущені країни-партнери,особливо у сфері військово-технічного співробітництва, щоможе надати позитивний імпульс реформуванню та адаптаціїдо нових умов військово-промислового комплексу держави; проведенні спільних з Альянсом аналітичних дослідженьщодо наявної системи ППО України, зв’язку та управліннявійськами та оборонно-промислового комплексу України длянапрацювання стратегічних напрямків залученняпромислового потенціалу України та країн-партнерів домодернізації ЗС України та країни в цілому; підтримці керівництва Міністерства оборони України щодоподальшого впровадження передових оперативнихстандартів та процедур з прийняття рішень та управлінняу повсякденну діяльність відомства та українського війська; комплексному вирішенні питань соціального захистувійськовослужбовців ЗС України, особливо у тих сферах, якісприятимуть розвитку держави в цілому (перехід напринципово нову систему забезпечення житлом (орендажитла для чинних військовослужбовців) та

кредитування/купівля (часткова компенсація в залежності відрегіону) для звільнених у запас; впровадження нової формиодягу, будівництво нових військових гарнізонів, спортивнихмістечок, тощо);• По-четверте, зберегти цілеспрямованість політичної елітиУкраїни на шляху досягнення мети повноправного членства в ЄС,на всіх рівнях діяльності сприяти появі нових історичних умовпри яких можна досягти консенсусу серед країн-членів НАТО тастворити відповідні практичні умови на національному рівні длянадання заявки щодо вступу в НАТО, незалежно від бажання чипідтримки цього процесу з боку РФ.Розвиток драматичних подій 2014 року в Криму та на сходіУкраїни надає міжнародному співтовариству чергові докази того, щоРосія своєю військовою агресією мстить українцям за Майдани та їхпроєвропейський вибір, а значить досягнення стабільності та мирногорозвитку на Європейському континенті залежить від наявності на йогосхідних кордонах демократичних, вільних та стабільних країн, у томучислі РФ.Разом з тим, Росія може стати такою тільки при єдиній умові,коли Україна як незалежна, демократична та суверенна держававідбудеться та впровадить рівноправні відносини із північним сусідом.У свою чергу, згадане сприятиме не тільки зменшенню політичнихамбіцій кремлівської знаті. Оскільки, базові протиріччя з країнамиСхідної Європи, в т.ч. і з Україною лежать у площині прагнення„путінського режиму” відновити Російську імперію, повернувшиконтроль над всіма країнами Східної Європи. Без цих країн та особливоУкраїни, їх людських, індустріальних – це зробити буде практичнонеможливо.257

258

РОЗДІЛ IЄвроатлантична інтеграціяУкраїни259

260

Євроатлантична інтеграція України: ретроспективаі перспективаІгор ТодоровДонецький національний університетВзаємини України та Організації Північноатлантичного договорупризвели до накопичення широкого досвіду різноманітної взаємодії,що базувалася на низці нормативних та політичних документів як надвосторонньому, так і на національному рівнях. Динаміка розширенняспівробітництва об'єктивно була спрямована на бажання набуттяв майбутньому членства в НАТО, проте в 2010 р. суперечливепросування до Альянсу було зупинено закріпленням так званої„позаблоковості”.Для багатьох в соціалістичних країнах, і СРСР, з радянськоюУкраїною включно, офіційне ставлення до НАТО як до імперіалістичногоагресивного блоку межувало з розумінням Альянсу як певного символувільного Заходу. Один чеський дипломат навіть проголошував такийтост: „За першу любов, за… НАТО!”. Після Холодної війни майже всіпостсоціалістичні країни намагалися якомога швидше приєднатися доОрганізації Північноатлантичного договору. І головний їхній мотивсвідомо, чи несвідомо випливав з бажання раз і назавждиунеможливити експансію російського імперіалізму. Безумовно, такийконтекст був притаманний і Україні, хоча переважно – підсвідомо.Історичний досвід і логіка розвитку міжнародних відносинпереконливо свідчать про надзвичайно важливу роль геополітичногочинника у забезпеченні міжнародної безпеки. Стратегічне завданнязовнішньополітичного курсу України забезпечення умов її розвитку якнезалежної суверенної країни та досягнення високого рівняконкурентоспроможності держави і суспільства. Європейські цінності,що визначають національну ідентичність українського суспільства,спроможні стати опорою для модернізації нашої країни, її політичноїсистеми, економіки, соціального і гуманітарного поля. На користьтакого підходу свідчить приклад сусідніх країн Центральної та СхідноїЄвропи.261

262Історія відносин НАТО-УкраїнаПроте, відновлення власної європейської ідентичності післяотримання незалежності виявилось вкрай складним. Значна частинанаселення не ідентифікує себе в якості українців. Найболючішимпитанням української зовнішньої політики була і є реалізація ідеї„входження в Європу” без будь-якої явної чи неявної конфронтаціїз Росією, що виявилося неможливим. Трактування Росією НАТО якзагрози, підтримання нею в особі Організації Північноатлантичногодоговору стереотипу „образу ворога”– це не рудимент „холодноївійни”, а ціннісна сутність Росії.Постійна модернізація механізму співпраці України і НАТО, щохарактеризує відносини з НАТО за останні два десятиліття, значноюмірою зумовлена тим, що проблема постання нових викликів безпекипотребує адекватної відповіді. Відносини України з НАТО можнаоцінити як найбільш продуктивні порівнюючи з тими, що їх має Україназ усіма іншими міжнародними організаціями світу.Налагодження українською елітою контактів між Києвомі Брюсселем почалося восени 1991 року. В лютому 1992 р. відбувсяперший візит Генерального секретаря НАТО М.Вернера до Києва і з тогочасу почалися активні контакти та співробітництво України з НАТО.10 березня 1992 року Україна приєдналася до Радипівнічноатлантичного співробітництва (РПАС). 8 лютого 1994 рокуУкраїна, оцінивши ініційовану НАТО Програму „Партнерство зарадимиру” (ПЗМ) як важливий елемент загальної структури європейськоїстабільності і безпеки, першою з країн СНД підписала Рамковийдокумент ПЗМ, а 25 травня передала керівництву НАТО свійПрезентаційний документ із приводу власної участі у програмі ПЗМ.У цьому документі було висловлено готовність до співпраці з НАТОу конкретних сферах військового й цивільного характеру та наміченонизку пріоритетних напрямів співробітництва.Основоположною подією у справі розвитку відносин міжУкраїною і НАТО стало підписання у Мадриді 9 липня 1997 рокуПрезидентом України Л. Кучмою та лідерами всіх держав-членівАльянсу Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. Хартіюпідписано з метою розвитку відносин „особливого й ефективного”партнерства, яке, як відзначається у Хартії, „сприятиме більшійстабільності та просуванню спільних демократичних цінностей

у Центрально-Східній Європі”. Принципи відносин особливогопартнерства, механізми їхнього втілення, а також сфериспівробітництва між Києвом і Брюсселем, визначені у документі,безпосередньо стосуються військової сфери України. Власне цейконсультативний механізм Комісії Україна-НАТО і був одним із головнихдосягнень Хартії, а також і всієї співпраці між Україною і НАТО. Віннадав теоретичну можливість Україні консультуватися з НАТО одразупід час загострення зовнішньої загрози у будь-який момент, колиУкраїна відчує таку небезпеку. У Хартії зазначено, що Комісія Україна-НАТО, скликання якої на рівні Північноатлантичної ради планується неменше двох разів на рік, передбачає взаємний контроль за виконаннямположень документу. Знову ж таки, слід підкреслити, що Україна сталапершою державою в Центрально-Східній Європі, яка має подібниймеханізм консультацій та співробітництва з Альянсом. Час підтвердив,що Комісія виявилася дієвим органом. Регулярні зустрічі у рамкахКомісії Україна-НАТО міністрів оборони та закордонних справ Українита держав НАТО дозволяють підтримувати високий рівень діалогу міжсторонами та сприяють модернізації механізму відносин між Україноюта НАТО, швидкому вирішенню проблем, що накопичилисяу відносинах між обома сторонами.Рішення Ради національної безпеки й оборони України 23 травня2002 року розпочало процес, кінцевою метою якого було приєднаннядо НАТО. Для нашої держави це мало доленосне значення, оскількивоно визначало не тільки перспективи нашої зовнішньої безпеки,а й надавало гарантії для внутрішніх демократичних та економічнихперетворень у нашій країні. Без України неможливе завершенняполітичного оформлення Європи. У цьому контексті принциповезначення мав ухвалений у Празі План дій Україна-НАТО. Метою цьогоплану було чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів Українидля досягнення її мети – повної інтеграції у євроатлантичні структурибезпеки. План містив у собі 5 розділів, серед яких політичній економічні питання, питання безпеки та оборони, військові питання,захист та безпека інформації, правові питання та механізмиімплементації. Прагнучи досягти своєї стратегічної мети – повноїінтеграції у євроатлантичні структури безпеки, Україна зобов`язаласяпривести своє внутрішнє законодавство у відповідність до правилі процедур, прийнятих на євроатлантичному просторі. В тому числі,втілювати в життя принципи зміцнення ринкової економіки, захист263

економічних свобод, забезпечення стабільності та добробуту черезекономічну свободу, соціальну справедливість та відповідальнеставлення до навколишнього середовища.В жовтні 2002 року відбулися Парламентські слухання щодовзаємовідносин та співробітництва України з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору (НАТО). Учасники відзначали, щоєвроатлантична інтеграція України є суттєвим фактором зміцнення їїнаціональної безпеки, покликаним сприяти розвитку демократичнихінститутів, громадянського суспільства, захисту прав і свобод людини,який, таким чином, відповідає життєво важливим інтересамУкраїнського народу 244 . В рекомендаціях парламентських слухань буловказано також на необхідність підтримати курс України наєвроатлантичну інтеграцію, кінцевою метою якого є набуттяповноправного членства в НАТО, та законодавчо закріпити відповіднеположення. Це було зроблено 19 червня 2003 р. шляхом прийняттяЗакону України „Про основи національної безпеки”.Подання Україною заявки на отримання Плану дій щодочленства в НАТО на початку 2008 р. не призвело до позитивногорішення Бухарестського саміту. Шалений тиск з боку Росії не дозволивнизці європейських країн прийняти стратегічне виважене рішення.Протягом останніх чотирьох років всебічна співпраця Україниз Організацією Північноатлантичного договору тривала відповідно доЗакону „Про засади внутрішньої та зовнішньої політики” та „Стратегіїнаціональної безпеки”.На початку літа 2012 року Президентом України булозатверджено нові редакції Стратегії національної безпеки України таВоєнної доктрини України. Показово, що ці документи змістовносуттєво відрізнялися від оптимістичних виступів та заяв представниківтодішньої влади. Зокрема, в Стратегії національної безпеки відвертоконстатується погіршення регіонального безпекового середовищанавколо України, яке полягає в активізації процесів формування сфервпливу або зон геополітичної відповідальності, що супроводжуютьсязростанням конфліктності, поширенням практики провокуванняконфліктних ситуацій, у тому числі збройних, посиленнямрізновекторних зовнішніх впливів у регіоні, загрозами превентивногозастосування збройних сил окремими державами за межами своїх244 Рекомендації парламентських слухань „Про взаємовідносини та співробітництвоУкраїни з НАТО” затверджені Верховною Радою України 21 листопада 2002 року.264

кордонів. У Стратегії національної безпеки принципово зазначено, щоУкраїна, користуючись невід'ємним правом кожної держави наіндивідуальну та колективну оборону в разі збройної агресії, невиключає можливості отримання військової допомоги від інших державі міжнародних організацій.Річні національні програми співробітництва з Альянсомзалишалися основним механізмом взаємодії. Проте, нові РНПприймалися з суттєвим запізненням. Не допомагали навіть спеціальніукази Президента. Так Річна програма співробітництва України з НАТОна 2013 рік, затверджена указом Президента лише 5 липня, була, які попередні РНП, спрямована на виконання рішень, прийнятих під часпопередніх засідань Комісії Україна-НАТО, зокрема 3 грудня 2008 рокуу м. Брюсселі. Але в тих рішеннях йшлося про можливість приєднанняУкраїни до Альянсу. Тобто, певною мірою можна сказати, що Українанамагається втілювати свою „особливу позаблоковість”–євроатлантичну. До реалізації РНП залучаються центральні органивиконавчої влади, інші органи державної влади, а також неурядовіорганізації. За підсумками виконання Річної національної програмистороною НАТО готується оцінка, яка враховується при підготовці РНПна наступний рік.Для розвитку практичного співробітництва під егідою КомісіїУкраїна-НАТО працювало 5 спільних робочих груп Україна-НАТО:з питань воєнної реформи, з оборонно-технічного співробітництва,з питань економічної безпеки, з питань планування на випадокнадзвичайних ситуацій цивільного характеру, із співробітництваз питань науки та охорони довкілля. Під егідою спільної робочої групиУкраїна–НАТО з питань воєнної реформи здійснюються додатковіокремі консультації експертів з питань реформування сектору безпекита розвідки України, а також з питань співробітництва у сферікібернетичного захисту.З 2010 р. Україна першою серед країн-партнерів започаткуваласпівробітництво з НАТО з питань кібернетичного захисту. Саме цьомувиміру співпраці були присвячені науково-практичні конференції „Рольспецслужб в забезпеченні прав людини”, що були зорганізованіСлужбою безпеки України протягом 2010-2013 рр. Впродовж цього часутривала взаємодія з Євроатлантичним координаційним центромз реагування на катастрофи та реалізація проектів співробітництва265

України з Альянсом у рамках програми НАТО „Наука заради миру табезпеки”.Значення можливого членства України в НАТОНа Лісабонському саміті НАТО в листопаді 2010 р. була прийнятанова Стратегічна концепція Альянсу. Українські експерти вперше булитакож залучені до її розробки. В 35-й статті Концепції зазначенонаціленість НАТО на продовження та розвиток партнерства з Україноюв рамках Комісій Україна-НАТО, ґрунтуючись на рішеннях НАТО,прийнятих на Бухарестському саміті 2008 року, та враховуючиєвроатлантичну орієнтацію і прагнення нашої країни 245 . В заключнійДекларації цього саміту НАТО Україні приділено ще більше уваги.„Стабільна, демократична та економічно процвітаюча Україна виступаєважливим чинником євроатлантичної безпеки. Визнаючи сувереннеправо кожної країни вільно вибирати її безпекові угоди, ми поважаємополітику позаблокового статусу України. НАТО залишається відданоюсправі надання відповідної допомоги Україні з імплементації цілоїнизки внутрішніх реформ. Ми вітаємо зобов’язання Українського урядупродовжувати повною мірою реалізовувати Особливе партнерствоУкраїни з НАТО, у тому числі через політичний діалог на високому рівніу рамках Комісії Україна-НАТО, реформи та практичне співробітництвочерез механізм Річної національної програми, та у цьому контекстінагадуємо, що двері НАТО залишаються відкритими, як цепроголошено у рішенні Бухарестського саміту. Ми залишаємосяпереконаними, що взаємовигідне співробітництво між НАТО таУкраїною продовжуватиме мати ключову важливість для мируі безпеки євроатлантичного простору та поза його межами, і високоцінуємо конструктивну роль, яку відіграє Україна в цьому плані, у томучислі через участь в операціях під проводом НАТО. Ми вітаємо інтересУкраїни до розвитку нових сфер співробітництва” 246 . В заключнійДекларації саміту наше поняття позаблоковості подано в лапках. Тобтопо великому рахунку керівництво Альянсу впевнено, що НАТО — це неблок, тому наявність такого запису в українському законі не завадитьу подальшій співпраці та у подальшому просуванні до Альянсу.245Стратегічна концепція НАТО 2010, прийнята главами держав та урядівв Лісабоні 19 листопада 2010 року.246 Декларація Лісабонського саміту у Лісабоні, 20.09.2010.266

Практика довела, що членство України в ООН, ОБСЄ, РадіЄвропи, партнерські відносини з НАТО і ЄС не створюють надійнихмеханізмів захисту вітчизняної національної безпеки. Так звані„гарантії”, отримані Україною у зв’язку з відмовою від ядерної зброїу 1994 році, інституційно не були оформлені і фактично не виконуються.Ядерні держави, постійні члени Ради безпеки ООН, або ігноруютьвласні гарантії, надані Україні, або трактують їх як юридичнонеобов’язкові, суто політичні декларації.У сучасній міжнародній обстановці загроза глобальної війнидонедавна оцінювалася як малоймовірна. Теоретично євроатлантичнасистема безпеки гарантує її учасникам захист від будь-якої зовнішньоїагресії. У Північноатлантичному договорі (ст. 5) записано, що напад наодну з країн учасниць є нападом на всіх. Тобто оголошення війниневеликому Люксембургу автоматично ставить агресора в стан війни ізСполученими Штатами Америки й іншими країнами-членами. Втім,абсолютної впевненості, що це саме так, в умовах ескалації російськоїагресії в Україні, у багатьох, зокрема постсоціалістичних країн НАТО,немає. Але це не означає, що від просування до членства в ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору варто відмовитися. Навпаки.Вступ до НАТО сприятиме зменшенню негативних впливіввнутрішніх та зовнішніх антидержавних сил на внутрішні політичніпроцеси в Україні, поглибленню позитивних структурнихтрансформацій у нашому суспільстві, зокрема зміцненню демократії,утвердженню верховенства права, захисту прав людини та консолідаціїсуспільства, зменшить ризик виникнення сепаратистських рухів.Співробітництво з Північноатлантичним альянсом сприятимезміцненню стабільності та безпеки у Чорноморсько-Каспійськомурегіоні, який є принципово важливим для сталого розвиткуєвразійського простору.Інтеграція України до НАТО сприятиме активізації участіу процесах регіональної і континентальної інтеграції в різнихрегіональних організаціях. Регіональні проекти з організації взаємодіїв економічній, політичній, військовій та енергетичній сферах надаютьУкраїні необхідний простір для маневру та реалізації власних ініціатив.Ними можуть стати вихід нашої держави на провідні ролі в межахрегіональних структур та створення за її ініціативою нових структуру регіоні між Балтійським, Чорним і Каспійським морями дляподолання сучасних загроз.267

Входження України до інтегрованого європейського таєвроатлантичного простору безпеки є для нашої держави велінням часуі усвідомлюється на рівні визначення загальної стратегічної мети.У ширшому значенні можна говорити про цей процес як про одну ізвагомих складових української національної ідеї, закономірний шляхутвердження України як незалежної держави.Вступ України до НАТО дозволить нашій країні виконувати рольвпливовішого чинника у побудові системи європейської безпеки тазабезпеченні добрих відносин із сусідніми державами. Країни-члениАльянсу, які опосередковано мають певні територіальні претензії доУкраїни, втрачають перевагу підтримки з боку Заходу, що надаєможливість нашій державі зайняти більш активну наступальну позиціюз врегулювання територіальних непорозумінь, зокрема, з питаньдоговірно-правового оформлення кордонів із сусідніми країнами.Співпраця з НАТО реально сприятиме захисту українських східнихкордонів, який одночасно виконуватиме функцію і спільного кордонудля всього Альянсу. Особливо, вона надає можливість налагодитинадійніші механізми міжнародного співробітництва з метоюзапобігання проникненню на територію країни нелегальних мігрантів такриміногенних елементів. Технічна допомога НАТО та обладнанняукраїнських прикордонних структур відповідно до стандартів Альянсунадасть змогу ефективніше вести боротьбу з наркотрафіком,розповсюдженням нелегальної зброї та іншої небезпечної продукції, якітранспортуються на Захід через територію України. Співпраця Україниз НАТО відкриє нові економічні перспективи, знизить рівень фінансовихризиків, покращить інвестиційний клімат, що сприятиме економічномурозвитку і підвищенню добробуту українських громадян. У результатієвроатлантичної інтеграції Україна зможе дієвіше захищати своюекономічну безпеку, створити більш сприятливі умови для вступу в іншієвропейські структури, збільшити свій вплив на формуваннязагальноєвропейської політики. Зокрема, це посилює позиції Українидля входження до Європейського Союзу. Країни НАТО є сьогоднісвітовими лідерами у галузі високих технологій, в тому числій оборонних. Союз із передовими націями світу дозволить Україніактивніше використовувати найсучасніші освітні та інформаційнітехнології. У цьому контексті збільшуються шанси щодо забезпеченнятехнологічної безпеки України, насамперед шляхом взаємодіїу військово-промисловій сфері, отриманні замовлень на виготовлення268

техніки і проведення спеціалізованих робіт. Позитивно позначиться наобороноздатності України приведення української військовоїорганізації у відповідність до стандартів НАТО.Неспроможність України підтримувати на необхідному рівнібоєздатність власних збройних сил і ресурси для їхньої мобілізаціїобумовлює посилення уваги до активного її приєднання до створеннясистеми колективної оборони. Сьогодні повноцінно здійснювативиконання бойових завдань Збройні сили України здатні лише на рівнілокальних конфліктів. Самотужки реформувати збройні сили,відповідно до світового рівня, з огляду на відсутність достатньоїкількості ресурсів, Україні не під силу. Слід враховувати наступне: якщоУкраїна й надалі утримуватиме чисельність збройних сил на рівнірозвинутих європейських країн, продовжуючи їх недостатньофінансувати, то українська армія перетвориться із гаранта забезпеченнянаціональних інтересів на елемент небезпеки для власної держави.Співробітництво України з НАТО прискорить реформування Збройнихсил України та дозволить оптимізувати Воєнну доктрину України.Альянс має можливості надати допомогу в проведенні експертнихоцінок окремих рішень, в доступі до використання інформації з питаньоборонного і бюджетного планування, підготовці військових кадрів дляЗСУ, досягненні сумісності в управлінні, тиловому та технічномузабезпеченні. Проблема конверсії оборонної промисловості є особливогострою для України. Взаємодія з НАТО дозволить Україні підвищитиефективність оборонно-промислового комплексу, вийти на ринки зброїта озброєнь. Співробітництво з НАТО відкриє перед Україною широкіможливості у таких сферах: військової освіти, підготовкивійськовослужбовців, створення системи управління обороннимиресурсами, розробки оборонних програм, бюджетного плануванняі фінансування, ліквідації надлишкових і застарілих боєприпасів,вирішенні проблем закриття військових баз та реалізації національноїпрограми конверсії.ПідсумокПриєднання України до НАТО прискорить формуванняефективного демократичного цивільного контролю над сфероюбезпеки та цивільно-військових відносин. Громадянський контроль надструктурами національної безпеки і оборони є інтегральним мірилом269

рівня демократизації держави та суспільства в цілому. Ефективнийгромадянський контроль – центральний елемент будь-якої успішноїстратегії переходу від тоталітарних, авторитарних режимів довідкритого громадянського суспільства, заснованого на демократичнихпринципах. Як процес об’єктивний і здійснюваний в інтересах усьогонароду України, співробітництво з НАТО має сприяти консолідаціїсуспільства. Слід враховувати, що країни НАТО надають переконливіприклади у забезпеченні соціально-економічних стандартів життя, якісформувалися в результаті розвитку соціально орієнтованої ринковоїекономіки. Україна матиме якісно сильнішу підтримку від своїхпартнерів у досягненні західних стандартів економічного добробуту тасоціальної захищеності населення, посилить процеси формуваннясереднього класу, який є основою європейських інтеграційнихпроцесів. Входження України до спільноти розвинутих націй дозволитьістотно зменшити рівень загроз, що стоять перед Україною у соціальноекономічнійта гуманітарній сферах. Загалом Україна значно посилитьсвої позиції у підтриманні внутрішньої політичної і соціальноїстабільності. Україна в нових міжнародних умовах виступає одним ізключових елементів системи європейської безпеки.Отже, для нашої країни настав час позбавити себе„позаблоковості” та відновити власну євроатлантичну інтеграцію. Це непростий та тривалий шлях, але альтернатив, не дивлячись на всі вадиНАТО, Україна не має!270

Нова інтерпретація головних векторів закордонної політикиУкраїниАдам ЛелонекТехнічно-комерційна академія ім. Хелєни Ходковскєй в ВаршавіЗакордонна політика Української Держави з моменту здобуттянезалежності функціонувала в тіні низки серйозних обмежень. Відмовавід радянського ядерного арсеналу і перевизначення американськихпріоритетів в регіоні лише в невеликій мірі змінювали статус Києва. Цебуло пов'язано з фактом, що до кінця XX століття, а також ще на початкуXXI століття Москва в перцепції багатьох західних політиків булагарантом миру і стабільності в пострадянському просторі.Спроба зміни такого положення справ, а отже, і трансформаціїукладу сил у Східній Європі відбулася одночасно з українськоюПомаранчевою революцією і приходом до влади Віктора Ющенкау 2004 році. Його політика, проте, не принесла довгострокових змін,а соціальний потенціал залишився невикористаним. Попри це,в перший раз українськими і європейськими політичними елітами посправжньому аналізованою концепцією стало повернення України наЗахід та її формальне зближення з Європейським Союзом, хочаі розкладене у часі. Не залишилося це без впливу на геополітичнуконцепцію та на дипломатичну діяльність всіх центрів прийняттярішень, які стратегічно зацікавлені в Україні.Не зруйнував це і прихід до влади у 2010 році Віктора Януковича,який до саміту Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада 2013року, а навіть ще на початку Євромайдану в Києві, намагався лавіруватиміж Брюсселем і Москвою. Це було пов'язано з формалізацієюіснування західної альтернативи вже у 2012 році у вигляді парафованоїУгоди про асоціацію.З 1991 року для України було можливим прагнення, у широкомутого значенні, зближення з Росією, тобто так званий східний вектор. Вінмав багато потенційних варіантів, а його фундаментом була економічнай енергетична залежність, розміщення в Криму російськогоЧорноморського флоту, посткомуністична і проросійська політична271

еліта, численна російська етнічна меншина та членство в СпівдружностіНезалежних Держав.Україна протягом багатьох років, в силу свого геостратегічногоположення, намагалася, однак вибирати позаблоковий варіант, тобтотак званий „третій шлях”. Він полягав на неучасті в порозумінняхвійськового характеру - ані з НАТО, ані з російською стороною.Вплинуло це на відстань і обмежену діяльність щодо співробітництваз СНД та відсутність згоди на приєднання до Договору про колективнубезпеку (ОДКБ) 247 , підписаного 15 травня 1992 року Росією,Узбекистаном, Казахстаном, Таджикистаном, Вірменією таКиргизстаном, відповідно до Ташкентського Договору 248 .Західний вектор це, однак, не тільки формальне зближення іззахідними політичними структурами - він суперечить східному вектору.Навіть якби не було для його здійснення технічних або законодавчихперешкод, за оцінкою Кремля виникає проблема політичногохарактеру, яку неможливо буде вирішити. Для Володимира Путінаінтеграція України з Європейським Союзом фактично може означатизнищення ладу пострадянського простору, який будувався протягомостанніх 20 років, а також поставлення під сумнів домінантної позиціїРосії, що в свою чергу пов'язане зі сферою ідеологічною та престижем.Таким чином, українська закордонна політика залежить нетільки від внутрішньої інтерпретації, прийнятої власними політичнимиелітами, але й від діяльності інших суб'єктів на міжнародній арені.У глобальному масштабі вона являє собою комплекс наслідківміжблокового суперництва між Заходом, під яким розуміють структуриЄвропейського Союзу, його держави-члени індивідуально та США,в цілому й окремо, та Російською Федерацією. Існує такожцивілізаційний контекст, тобто суперництво між західною цивілізацієюі православною, а також через Чорне море з ісламською цивілізацією,хоча досі в незначній мірі.У спрощеному варіанті можна перенести це на площинугеополітичного трикутника Вашингтон - Брюссель - Москва, пам'ятаючи,що зміцнення позиції Німеччини в ЄС та збільшення економічних247 A. Legucka, System bezpieczeństwa na obszarze Wspólnoty Niepodległych Państw //T. Kapuśniak (red.), Wspólnota Niepodległych Państw: fragmegracja – bezpieczeństwo –konflikty etniczne, Lublin 2011, c. 118-125.248 M. Raś, A. Włodkowska, Bezpieczeństwo obszaru WNP // R. Zięba (red.), Bezpieczeństwomiędzynarodowe po zimnej wojnie, Warszawa 2008, c. 348-350.272

проблем останньої може спричинити, що Брюссель буде заміненийБерліном. Нещодавні події в Україні, особливо анексія Криму і так звана„гібридна війна” в східних областях, змушують до зміни аналізу того,чим стали альтернативи Києва у закордонній політиці.Східний вектор політики КиєваЗакордонна політика України пов'язана з трьома основниминапрямками, які вважаються векторами. Одним з ключових дилемє вибір між Сходом і Заходом. Інше, більш широке бачення, булобаченням цього вибору, як парадигми закордонної політики, яка будезводитися до варіанту „євроатлантичного” або „євразійського”. Це,широко використовуване спрощення при східному напрямку призведедо поглиблення відносин з Росією та з керованими нею організаціями,зокрема Співдружності Незалежних Держав, Митного союзу таЄвразійського економічного співтовариства. Звичайно, що буде цеопозицією, а навіть протилежністю до українського шляху на Захід.Економічні зв'язки між Україною і Росією є значними, для того надумку багатьох експертів вони завжди зумовлювали необхідністьзберегти якомога більшу „політичну відстань” від Москви, щоб зберегтимаксимальний рівень автономії власної політики, і навіть позиції наміжнародній арені. Таким чином, вибираючи східний напрямок тавідмовляючись від інтеграції з ЄС чи НАТО, Україна опиниласяб у безвихідному становищі, в зоні російського впливу, щов найгіршому випадку, могло б привести до білоруського варіанту.Обидва вибори є фактом, оскільки в них самих існують різніваріанти, так само при відсутності активності в будь-якому з векторів,Україна не повинна ставати чимось на зразок „російської колонії”,а представляти буття, на відміну від Білорусії, більш незалежне.Загалом, можна також звернутися тут до питання етнічності, мовногопитання та ідеологічного.Роль України для Європи чи Сполучених Штатів (головним чиномчерез НАТО) зростає, що також тягне за собою паралельний зрістзацікавлення Україною з боку Росії, яка сприймає її як сферу своговпливу. Таким чином це в істотний спосіб обмежує можливості тазвужує поле для діяльності повністю самостійної політики Києва, яказазвичай зводилися до „балансування” між Брюсселем і Москвою тав кінцевому рахунку до досягнення максимальної користі. Цей період,273

однак, закінчився разом з самітом Східного партнерства, і бувпідтверджений російською агресією на території незалежноїУкраїнської Держави. Сьогодні, на політичному рівні, дії ВолодимираПутіна привели до того, що жодна з впливових українських політичнихпартій не є прихильницею зближення з Російською Федерацією,а східний вектор став нереальним до реалізації та повністю заміненийна пріоритет європейської інтеграції.Російська агресія, однак, повністю змінила сутність„проросійського” напрямку української закордонної політики, попри те,що нині цей напрямок може здаватися абстрактним. Політичні сили, якімогли б підтримати його, тобто колишні політики Партії регіонів абокомуністи, мусили б тепер автоматично відмовитися від: незалежностіна міжнародній арені, можливості тісної співпраці з ЄвропейськимСоюзом, аспірації до будь-якої автономії у зовнішніх діях, а головне -від претензії щодо Криму, а також, судячи з усього, східних областей,які або були б офіційно приєднані до кордонів Російської Федерації,або були б повністю незалежними від Києва, що de facto і такпідтверджувало б їх підпорядкування Москві.Ще перед анексією Криму і введенням регулярних військв Україну російська політика та її основні установи обмежувалиможливості Києва на міжнародній арені та були спрямовані наослаблення інтересу тіснішої співпраці з Україною у інших міжнароднихпартнерів. Збройні дії, що проводяться Росією, є найвищою стадієюстворення ворожої і дестабілізованої вже навіть не буферної зони,а зони прямого впливу Росії на територію України. Це підриває позиціюукраїнської влади і потенційно загрожуватиме подальшомукровопролиттю, і, отже, згідно з планом, повинна стримувати тавідлякувати Захід, особливо ЄС, від економічної і політичної співпраціз Києвом.274Західний вектор політики КиєваГоловними міжнародними учасниками, які безпосередньозацікавлені у співпраці або впливами на Україні, окрім РосійськоїФедерації, є: Європейський Союз і його окремі держави-члени, США таПівнічноатлантичний альянс. Як вже було сказано вище, цебезпосередньо впливає на вектори закордонної політики самої України

та змушує її визначитися зі своїми національними інтересами, в томучислі з підвалинами безпеки, з урахуванням зовнішньої ситуації.Причини зацікавлення українською державою вищезгаданимисуб'єктами міжнародної політики є різні і в багатьох випадкахсуперечать один одному. Істотою зовнішніх впливів на Україні є їїгеографічне положення, економічно-демографічний потенціал і їїзначення в політиці Російської Федерації як важливого елементув промисловій інфраструктурі нафти та газу до Західної Європи, а такожу сфері концептуальної зовнішньої політики.Крім того, варто звернути увагу на ростуче значенняЧорноморсько-Каспійського регіону на міжнародній арені. РозширенняЄвропейського Союзу, концепція приєднання нових країн до структурНАТО, зменшення ринків збуту, економічні труднощі країн ЄС і СШАзмушують їх до переоцінки та перевизначення політичних установ.Більш того, потенційна акцесія до ЄС мала б для Європи престижнезначення і, більш того, могла б спричинити ряд змін в інших країнахколишнього СРСР.Це можна розглядати як величезний шанс для Києва, не тількив економічній, а й геополітичній категоріях. Тим більше, щоз урахуванням внутрішніх проблем української держави, як тих, щобули до кінця 2013 року, так і актуальних, вона може так само статиоб'єктом, а не суб'єктом політики в регіоні. Вибір шляху „на Захід”протягом багатьох років є великим викликом для українських політиків,дипломатії і цілого суспільства. Тим, що змінилося у 2014 році, якимможна вважати за переломний момент, є однозначне визначенняпереважної більшості українського суспільства і політичних таінтелектуальних еліт стосовно проєвропейського курсу.Також можна помітити, що західний вектор українськоїзакордонної політики пов'язаний з далекосяжними змінамиусвідомості, і навіть у цивілізації. Хоча, досі, на законодавчому рівніважко це помітити, тим не менш, однозначний вибір західного векторувже тепер впливає на функціонування держави в законодавчій,адміністративній, політичній, соціальній, суспільній сферах та вноситьсвій вклад в розвиток громадянського суспільства. Звичайно невідбувається це без пертурбацій, але все-таки систематичне включенняукраїнської держави та її суспільства в європейські і глобальнісуспільно-економічні процеси стає фактом. Це процес, якийпорушується в результаті військових дій на Сході, хоча впродовж275

останніх кількох місяців була проведена велика робота, щоб розірватизв'язок зі спадщиною Радянського Союзу в сфері функціонуваннядержави, а також на соціальному рівні.Потреба у зміні інтерпретації в цьому випадку обумовленазовнішніми обставинами. Теоретично, для того теж, шлях на Захід можеозначати примирення з втратою Криму, а також потенційно деякихсхідних областей або навіть більшої їх частини з правого боку Дніпра –в залежності від перебігу російської інвазії та політичних рішеньв Кремлі і на Заході.Проте немає ніяких сумнівів в тому, що повна реалізаціязахідного вектору є практично єдиним виходом для Києва, для тогощоб утримати автономію та могти реалізовувати власну, довгостроковузакордонну політику. Він також може стати інструментом длязміцнення української позиції щодо Москви, даючи нові, необхідніімпульси для українських політиків як і для суспільства, длядалекосяжних змін у кожній сфері життя. Зрештою, це є шанс дляЗаходу, щоб підтвердити власну ідеологічну, культурну, економічну таперцепційну привабливість. В контексті ослаблення позицій західнихкраїн, зокрема США, у глобальному укладі сил та збільшеннюактивності Російської Федерації на пострадянському просторі, і нетільки, все ще може стати шансом, щоб затримати певні процеси чинавпаки - остаточно погіршити позицію Заходу у багатополярномуміжнародному ладі.На сьогодні, однак, важко окреслити, на які поступки погодятьсяєвропейські столиці, особливо Берлін, в ім'я миру в безпосередньомусусідстві з ЄС та поверненню до нормальних торгових відносин з РФ.Крім того, важко окреслити, як далеко зможе посунутися Кремль, якщоговорити про політику „доконаних фактів” у справі визначення йогофактичних стратегічних цілей - чи йдеться про отримання формальногополітичного контролю над Україною, приєднання Криму (яке визнаєЗахід), автономію для східних регіонів України, чи в остаточномупідсумку „буде достатнім” постійне блокування інтеграції з ЄС безтериторіальних придбань.Нині, детермінація українського суспільства та еліт у справіреалізації шляху на Захід не впливає на реальну ефективність західноговектору для Києва. Про те, чи він насправді буде ефективноюеманацією цивілізаційного вибору українців, пов'язаноюз довгостроковим процесом змін, в тому числі і тих геополітичних276

в регіоні, в теперішній час є як ніколи результатом суперечливихінтересів різних центрів прийняття рішень в Європі, особливо Берліна,та Москви і Вашингтону.Концепція балансування між Сходом і Заходом - так званий„третій шлях”Концепція балансування між Сходом і Заходом наконцептуальному рівні пов'язана з утриманням Україною„позаблокового” статусу. На практиці це буде означати відмову відпоглиблення інтеграції зі структурами ЄС чи НАТО, та зі структурами,якими керує Росія. Хоча те друге ніколи не було у повній міріможливим. У теорії, це повинно було б забезпечити українській державібезпеку та стабільність, шляхом утримання власного нейтралітетув стосунках з іноземними державами.До кінця 2013 року принципом вектора „третього шляху” булопрагнення України підтримувати якомога кращі стосунки зі своїмисусідами та зосередження своєї уваги на діяльності у міжнароднихорганізаціях, до яких вона належить, що в остаточному підсумкуповинно було зміцнити позицію Києва на міжнародній арені та бутигарантом власної автономності і незалежності. Часто цей „третій шлях”був поєднаний зі збільшенням активності України в Чорноморсько-Каспійському регіоні, в який входять вісім посткомуністичних країн:Болгарія, Румунія, Молдавія, Україна, Білорусія, Грузія, Вірменія таАзербайджан. „Цей величезний ринок населяє аж 106,5 мільйонівконсументів, купівельна спроможність яких збільшується щорокув середньому на 15-20% в реальному зрізі” 249 . Багато аргументів такожвказувало на те, що він може стати найбільш динамічним регіономЄвропи 250 , що розвивається, особливо якщо взяти до уваги зусиллявлади і ділових кіл 251 .249 J. Łoginow, Region Czarnomorsko-Kaspijski – warto tam być już teraz, „Baltic TransportJournal” nr 3/2007, Portal Bałtycka Ukraina, Режим доступу: http://www.balticukraine.com/pl/index.php/post/209/[20.08.2014].250 I. Kuklina, Security Issues in the Black Sea – Caspian Region, „Russian Politics and Law”,vol. 40, no. 6, November–December 2002, c. 93.251 Поклади нафти в Каспійському морі, в основному в його північній частині,оцінюються в 17-49 мільярдів барелі. В порівнянню з країнами OPEC це небагато, алеі так відносно істотний показник, наприклад він вдвічі перевищує ресурси Північногоморя, що становлять 1.5% світових запасів. Щодо природних покладів газу, вони277

Сам Чорноморський регіон включає в себе Південний Кавказ,Україну, Росію, Грузію, Туреччину та країни ЄС: Болгарію і Румунію. Безсумніву, означає це збільшення значення Чорного моря, оскількиперетинаються там інтереси не тільки європейських країн (наприкладпроект Чорноморської синергії 252 ), а й позаєвропейських, як наприкладСполучених Штатів.Україна, як найбільша країна в регіоні, завдяки нейтральностімала б, в теорії, ефективніше використовувати своє транзитнеі геостратегічне положення та звільнитися з-під залежності Росії. У тойже час це не викликало б агресивної реакції Кремля, оскільки Київ нейшов би у напрямку Заходу і не будував відносин аніз Північноатлантичним альянсом, ані Європейським Союзом. Загалом„регіон Чорного моря став новим стратегічним кордоном для Європи,Росії та США в справі енергетичної безпеки, заморожених тазагострених конфліктів, комерційних зв'язків та інших ключових питаньзовнішньої політики. Перспективи для Чорноморського регіону в XXIстолітті будуть формуватися через взаємодію між основнимизовнішніми учасниками, амбіції країн і народів регіону та значеннярегіону як перетину цивілізації” 253 .Без сумніву, нейтральність ніколи не була реальноюдовгостроковою альтернативою для основного напрямку закордонноїполітики Києва. Насамперед, виникає це з того, що Українська Держава,головним чином через медіальну діяльність з боку ЄС і США,а особливо через „тиху”, але систематичну діяльність Кремля,опинилися перед вибором Захід чи Схід, не тільки з точки зоруполітичного чи геополітичного значення, а й цивілізаційного. Хочакультурою могла б належати до обох груп, тому виникла потреба вжитичітких заходів, щоб подібно було у сфері соціально-економічний.Ідентично є з ідеологією з якої Україна, по мірі ведення своєїскладають 3% від світових ресурсів. Якщо врахувати до них ресурси з територіїУзбекистану, становлять вони порівняно 1/3 обсягу ресурсів Канади; A. Bryc, Rosjaw XXI wieku. Gracz światowy czy koniec gry?, Warszawa 2008, c. 69.252 Komunikat Komisji dla Rady i Parlamentu Europejskiego, Synergia czarnomorska – Nowainicjatywa współpracy regionalnej, Bruksela 11.04.2007; D. Triantaphyllou, Engaging TheBlack Sea Region: The Time for Action Is Now, „Black Sea Monitor”, ICBSS, No. 10, January2009, c. 2.253 D. Hamilton, G. Mangott, The Wider Black Sea Region in the 21st Century: Strategic,Economic and Energy Perspectives, Center for Transatlantic Relations, Washington D.C.,2008.278

закордонної політики, буде користуватися - як європейська держава,яка прагне до інтеграції з західними структурами або як пострадянськакраїна, якій ближче до Москви, ніж до Брюсселя, при тому важливимбуде імідж України як держави антиросійської або нейтральної до Росіїв обох варіантах.Впливало це на постійне повернення до питання конкретноговибору одного з парадигмів української закордонної політики -євроатлантичного або євразійського. У цьому відношенні, влада в Києвідо кінця правління Януковича була неефективною (хоча і не цілкомз власної волі), але жодна з можливостей не була остаточно відхилена.Нерішучість Заходу, у свою чергу, виникала з амбівалентності тавідсутності детермінації української еліти, а формалізація„нейтральності” зробила б з України пасивного глядача, а не активногоі сильного гравця в регіоні.Варто відзначити, що Україна до моменту анексії Криму булабуферною державою. ЇЇ сутність в українському варіанті полягалав утриманні міжмоцарської рівноваги, асиметрично, тобто, на користьРосійської Федерації. На думку проф. С. Бєленя, буферні зониє вираженням патової ситуації у відносинах між суперниками, навідміну від сфер впливів, які свідчать про рівновагу сил 254 . Таким чином,порушення російської декларативної виключної зони впливів (такзваного „близького зарубіжжя”) через зближення з ЄС не лишепорушувало міжблоковий баланс, а й зміцнювало українськубуферність (до моменту формальної акцесії в НАТО або ЄС). Однак, насьогодні, дії Кремля ставлять під сумнів наявну досі „асиметричнунерівновагу” та мають на меті отримати повний контроль надконкретними регіонами української території, і, в кінцевому рахунку,цілком можливо - над всією країною.Відповідно до вищезгаданого, реалізацію „нейтрального”варіанту можна розглядати на сьогодні, передусім, у двох варіантах.Перший полягає у тому, що кордони України залишаються незмінними(можливо Крим формально належатиме до території Росії), але Київповинен оголосити, що відмовляється від проєвропейських амбіцій(або теж можуть це унеможливити політики ЄС чи Німеччині). Другийзводиться до того, що певна частина Української Держави (потенційнонавіть до лінії Дніпра) буде a) анексована Росією або б) в результаті254 S. Bieleń, Państwa buforowe w stosunkach międzynarodowych, „Stosunkimiędzynarodowe”, tom 17, Warszawa 1995, c. 10-14.279

військових дій отримає повну автономію, що ефективно редукуєпозицію Києва на міжнародній арені та дозволить штучним способомперешкоджати в процесі зближення із Заходом, через управліннявнутрішніми конфліктами та підтримку радикалів Західної таЦентральної України з боку Кремля.280ПідсумокУкраїнська держава подолала величезний шлях з моментупадіння СРСР, відходячи від статусу атомної країни, котрої самеіснування піддавалося сумнівам, до сильного партнера, здатногопрацювати в усіх сферах, від економіки до військових питань якв регіоні, так і в глобальному масштабі. Варто також відзначити, щоситуація на міжнародній арені впливає аж на чотири площинизакордонної політики України: 1) історико-географічну, 2) соціальноекономічну,3) ідеологічно-цивілізаційну, 4) геополітичну.Зв'язки, які функціонують у вищевказаному прикладі,спричиняють взаємопроникнення різних сфер міжнародної діяльностіУкраїни, псуючи тим самим нормативний процес та процес прийняттярішень української політики. У сфері історично-географічній тасоціально-економічній найбільшу роль відіграють центри прийняттярішень у Києві, але у сфері ідеологічно-цивілізаційній в значно більшіймірі, українське суспільство, яке саме з себе сповільнює у часі процесконсолідації цілей міжнародної політики. В той же час в геополітичнійсфері Україна завжди залишатиметься одним з елементів міжнародноїсистеми.Від постави міжнародної спільноти, особливо від найпотужнішихкраїн Заходу, які життєво зацікавлені впливами у Східній Європі,залежить зараз так багато, як ніколи. Політика Кремля є зрозумілою,але треба пам'ятати, що Захід також не обмежується прямим впливомна події, які сприяють або віддаляють від вибору конкретного варіантувектора зовнішньої політики Києвом. Він може ефективномодифікувати і спотворювати їх інтерпретацію, або навіть впливати чидиктувати їх реалізацію. Проблемою в даному випадку є не сам цейфакт, але, можливо, занадто компромісний підхід зі сторони західнихполітиків щодо російських „політичних постулатів” вже на рівнідефінітивному.

Прекрасним прикладом цього є постава Генрі Кіссінджера, якийсвоїми висловлюваннями та публікаціями хоче пропагувати „неабсолютне задоволення, а зрівноважений брак задоволення” 255 , якеповинне стати рецептом для зниження тенденції до конфронтації. Йогорекомендації, які повинні це полегшити є наступними:• Україна повинна мати право на вільний вибір політичнихі економічних зв'язків, у тому числі з Європою;• Україна не повинна вступати до НАТО;• Україна повинна мати можливість до вільного призначеннядовільного уряду, відповідно до волі своїх власних громадян(закладаючи, що розважливі лідери будуть прагнути, в оцінціКіссінджера, примирення між різними регіонами країни, а наміжнародній арені будуть прагнути до фінляндизації українськоїзакордонної політики - ніхто не сумніватиметься, що вониє незалежними та тісно співпрацюють з Заходом, але ретельноуникають ворожості стосовно Росії);• анексія Криму Росією є несумісна з засадами, які пануютьв сучасному світі, але Крим повинен мати можливість довстановлення нових відносин з Києвом, на основі навіть більшоїавтономії - що дозволило б Росії визнати сюзеренітет Києва надцією територією, а закріпленням того повинні бути нові виборина півострові (проведені у присутності іноземних спостерігачів),а також вирішення будь-яких непорозумінь статусуЧорноморського флоту.Ще до Євромайдану та анексії Криму Росією, можна булозакласти, що для того, щоб Україна могла обрати та адаптуватися доодного напрямку закордонної політики, спочатку повинна буллаб зробити вибір: чи хоче бути європейською країною, з чого виникаєпотреба в кінцевому результаті проведення ряду складних структурнихреформ, чи теж хоче бути країною, розташованою в Європі, якаодночасно хоче йти у євразійському напрямку. Українське суспільствоі його новосформовані еліти вже зробили свій вибір. РосійськаФедерація намагаючись не допустити цього, тільки більшедетермінувала українців, а нині не відмовляється від ескалації255 H. Kissinger, To settle the Ukraine crisis, start at the end, „The Washington Post”, Режимдоступу: http://www.washingtonpost.com/opinions/henry-kissinger-to-settle-the-ukrainecrisis-start-at-the-end/2014/03/05/46dad868-a496-11e3-8466-d34c451760b9_story.html[10.09.2014].281

конфлікту та напруженості не тільки на території України,а й у глобальному масштабі. Доля України залежить в цей момент відпостави лідерів Заходу та від рішень, які будуть прийняті в Берліні,Парижі, Лондоні і Вашингтоні. Так само, як можна змінювати чипорушувати інтерпретацію векторів закордонної політики, так, однак,не можна змінити їх сутності.282

До питання про реальність перспективи членства Українив НАТОЛариса Новак-КаляєваЛьвівський регіональний інститут державного управління Національноїакадемії державного управління при Президентові УкраїниПитання: „Чи реальна перспектива щодо членства Українив НАТО?” – у сучасних умовах є досить неоднозначнимі багатовимірним, оскільки включає геополітичну та геостратегічну,історичну та політичну, військову, правоохоронну та економічнускладові й потребує формування відповідної позиції систем влади навсіх адміністративних рівнях, з інтеграційним включно. В умовахнаявної української кризи, попри виразну моральну підтримку Україниєвропейською та світовою спільнотою на загал, та Альянсу зокрема,така перспектива може сприйматися як реальна тільки ситуативно.Повноцінне членство України в НАТО – це, безумовно, справамайбутнього, що вимагає суттєвих зусиль і від України, і від НАТО яксистеми колективної безпеки, що переживає період необхідногопристосування до потреб країн-учасників у галузі безпеки та оборони.НАТО-Україна. Поточний станВзаємини України та НАТО впродовж усього періоду існуванняукраїнської незалежної держави були неоднозначними й у різніперіоди то динамічно розвивались, то перебували буквальнов занепаді. Причини такої нестабільності достатньо глибокопроаналізовані українськими, європейськими та американськимидослідниками й усвідомлені чинними політиками, хоча на фоніпоточних подій зрозуміло, що реального алгоритму стримуванняагресора, на жаль, не розроблено ані військовими теоретиками тапрактиками, ані політиками, ані громадськими активістами. Водночас,імперативи розвитку міжнародного співробітництва в галузінаціональної, регіональної та, з рештою, глобальної безпеки істотнозмінюються на фоні кризової ситуації, що склалася в Україні у 2014 р.Закамуфльована реаліями так званої „гібридної” війни, але послідовна283

й цинічна агресія Російської Федерації у південно-східних регіонахУкраїни, проміжним результатом якої стала анексія Криму, демонструєнеобхідність відмовитися від стандартних для мирного часу підходів допитань національної та колективної безпеки.Формальною, але фундаментальною підставою взаємовідносинУкраїна – НАТО є Хартія про особливе партнерство 1997 р. і Декларація,підписана у 2009 р., що доповнила Хартію 256 . Діалог і співпраця міжНАТО й Україною від кінця 1990-х рр. охоплювали широкий діапазоннапрямків діяльності Альянсу. Україна брала участь у місіяхв Афганістані та Косово. Під час Чиказького саміту в травні 2012 р.лідери країн НАТО відзначали, що НАТО готова продовжуватирозвивати співпрацю з Україною та допомагати в реалізації реформв рамках Комісії НАТО-Україна та Щорічної національної програми,а в 2013 р. Україна стала партнером Альянсу в боротьбі з піратствомв операції Ocean Shield. Послідовна підтримка суверенітету татериторіальної цілісності України в межах її міжнародно визнанихкордонів була підтверджена на зустрічах міністрів оборони НАТОі міністрів закордонних справ упродовж 2014 р.: „Суверенна, незалежнаі стабільна Україна на засадах демократії та верховенства праває ключем до євроатлантичної безпеки” 257 . Альянс декларує прагненняактивізувати своє партнерство з Україною та зміцнити співробітництвоу справі нарощування потенціалу демократичних реформ, що маєдоповнити міжнародні зусилля з надання підтримки народу Українив умовах зовнішньої агресії. Одним з найбільш важливих аспектів цихвідносин є підтримка, що надається НАТО та окремими союзникамищодо реформування сектору безпеки та оборони України як життєвоважливого для демократичного розвитку країни та зміцненняспроможності України захистити себе.На початку березня 2014 р. Верховна Рада України звернулася доНАТО з проханням про допомогу. Депутати апелювали доПівнічноатлантичного альянсу в справі використання всіх можливостейдля захисту територіальної цілісності й суверенітету України.В зареєстрованому у Верховній Раді України законопроекті No. 4354 від04.03. Про внесення змін до деяких законів України (щодозабезпечення і гарантування національної безпеки України)256 Хартія про особливе партнерство між Україною та ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору.257 http://www.nato.int/cps/uk/natolive/news_108499.htm [20.08.2014].284

запропоновані поправки до Законів України „Про основи національноїбезпеки” та „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, відповіднодо яких на законодавчому рівні закріплюється євроатлантичнаінтеграція та вступ до Організації Північноатлантичного договору якстратегія зовнішньої політики України. Уряд України здійснює подальшікроки щодо зміни нейтрального статусу та створення передумовподальших легітимних кроків у наближенні до НАТО.Як відзначають у інтерв’ю виданню „Голос Америки”вашингтонські аналітики Г. Конлі (Heather Conley) та К. Гікс (KathleenHicks), криза в Україні надала НАТО імпульс до переосмислення роліальянсу в умовах нової геополітичної ситуації. У новій європейськійреальності готується Саміт в Уельсі 4-5 вересня 2014 р., де має бутирозв’язане питання про розміщення „ротаційної присутності військовоїтехніки і сил” на кордонах альянсу, зокрема в Польщі та прийнятийплан підвищеної бойової готовності НАТО. Г. Конлі пророкує, щоукраїнська криза не буде вирішена у найближчій перспективі,залишаючись на довший час „осередком нестабільності в регіоні. Надумку аналітика, це – реакція Альянсу на нестабільність, спровоковануРосією”. К. Гікс підкреслює, що Альянс діє в рамках самооборони.Експерти сходяться на думці, що розмови про розширення Альянсу насаміті йти не буде.Важливість членства України в НАТОПеред необхідністю відстоювати свій суверенітет і територіальнуцілісність Україна опинилась практично в стані повноїрозрегульованості більшої частини державних інституцій, у тому числій армії. Політичні кроки, здійснювані у різні часи українськимполітичним керівництвом, зокрема щодо відмови від ядерної зброї танейтрального статуту країни, поетапного скорочення армії до 115 тис.,а у найбільш радикальних варіантах навіть до 70 тис.військовослужбовців (в планах на 2017 р.), та поступового збільшенняінших воєнізованих контингентів на загал до майже 450 тис. осіб 258 ,переформатування системи військового управління, що за оцінкамивійськових експертів 259 , жодним чином не пояснюється логічно258 Г. Канєвський, Як реформувати міліцію, Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2014/03/5/421628/ [26.08.2014].259 http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/ [26.08.2014].285

внаслідок відсутності найменшої доцільності, багато в чому пояснюютьвсю глибину кризового стану і держави, і армії. Події на сході Українирозвиваються непередбачуваним чином. Водночас взаємодія з НАТО нацьому фоні набуває доленосного значення.Кожна з країн останньої хвилі розширення НАТО пережиладосить драматичний період підготовки до вступу в Альянс, що бувобумовлений необхідністю кардинального реформування усіх галузейфункціонування держави та досить суттєвих зусиль щодо приведеннясуспільства до консенсусу у сприйнятті перспектив певного обмеженнянаціонального суверенітету й покладання завдань безпеки та оборонина військово-політичне інтеграційне утворення, яким є НАТО. Цевимагало велетенських зусиль навіть в умовах активної допомоги країнчленівАльянсу. А.Ковальска-Фрей, розмірковуючи над питаннямпольських інтересів в НАТО, зауважила, що набуття Польщею в березні1999 р. членства в НАТО стало завершенням майже десятирічногоперіоду пошуку стратегічної моделі розв'язання питань безпекиі обороноздатності держави. Членство в НАТО, на думку дослідниці,забезпечило Польщі „досвід того, як сприймати власні інтереси в ційорганізації через взаємозв'язок політики, обороноздатності таекономічних питань (…). З моменту набуття членства в НАТО, самеПівнічноатлантичний альянс став (…) одним з головних інструментів, якіслужать гарантуванню безпеки держави та є ключовим аспектом їїобороноздатності”.Переваги членства в НАТО для країн, що подальшоюперспективою свого розвитку обрали правову, демократичну,соціально спрямовану державу та в майбутньому – членствов Європейському Союзі, як це декларує Україна, на прикладісхідноєвропейських країн, були цілком очевидні, хоча такожнеоднозначні. Аналізуючи дивіденди для Польщі від входження у НАТОта ЄС, переважна більшість дослідників акцентує увагу на позитивнихнаслідках. Водночас, громадськість країни, зокрема під чассоціологічних опитувань, ще зовсім недавно особливого захоплення невиявляла. Так, за матеріалами доповіді німецького фонду Маршалла,у 2012 р. тільки 45% польських громадян вважало, щоПівнічноатлантичний альянс є важливим для безпеки Польщі. З 15-тиобстежених країн у Польщі найменше респондентів – 29% – підтрималиНАТО щодо військового втручання в Лівії. Вторгнення до Іракупідтримувало тільки 26% громадян Польщі (принаймні, у країнах ЄС),286

військове втручання в Афганістані підтримувало 27% 260 . Українськакриза надала усім позиціям як позитивним, так і негативним, істотноїдинаміки і деякі з них, особливо відносно надання військової допомогив стосунку України, змінилися кардинально. Аналогічною може бутий реакція українського населення в південно-східних регіонах, коли„зловісний образ НАТО і ЄС”, навіяний тенденційною пропагандою, щоне зупиняється перед найбрутальнішими фальсифікаціями, похитнетьсяй буде змінений у їх сприйнятті можливих інтеграційних перспективУкраїни під впливом поточних подій.Абстрагуючись від воєнного контексту, можемо говорити про те,що перед Україною постали питання про „оборонну достатність” 261 , прокількість військ, їх якість і конфігурацію усієї воєнної організаціїдержави, про той зразок, до реалізації якого має довестиреформування Збройних сил та сил правопорядку. Зрозумілай безперечна необхідність будувати свою власну армію з огляду нагеополітичне та геостратегічне становище України, в якому зовнішняагресія на роки може залишитися цілком реальною перспективою самевнаслідок наявності 1974,04 км сухопутного і 321 км морського кордонуз РФ. Перед країнами-сусідами України, зокрема такими як Польща,Словаччина, Румунія, країни Балтії тощо, постали аналогічні питання,хоча й у своєму ракурсі, адже країни-члени НАТО потребують, відсутніхна сьогодні, чітких гарантій щодо здатності Альянсу адекватнореагувати на агресивні потуги РФ.Протистояти російській військовій могутності українська арміяпри повномасштабному вторгненні буде не в стані. Таким чином,в умовах, коли, попри активну підтримку світового співтовариства,допомога носитиме переважно гуманітарний характер, Україна нематиме шансу. Питання спроможності окремої країни, зокрема України,самостійно протистояти потужному й амбітному агресору, виявляєіснування значних проблем результативності систем колективноїбезпеки в умовах локального збройного конфлікту неоднозначноїприроди. У цьому контексті майже апокаліптичними виглядаютьпередбачення, висловлені генералом ван Каппеном в інтерв’ю Радіо260 http://wiadomosci.wp.pl/kat,1356,title,Wg-raportu-GMF-Polacy-coraz-bardziej-nielubia-USA-NATO-Obamy-i-Rosji,wid,14921485,wiadomosc.html?ticaid=113976&_ticrsn=3[26.08.2014].261 B. Замана, Оборонна достатність як критерій оцінювання обороноздатностідержави, „Наука й оборона”, No. 2, 2013.287

Свобода 22 серпня 2014 р. з приводу причин та наслідків українськоїкризи. Передбачуваність сучасних подій на півдні і сході України,включно з анексією Криму та воєнними діями в Донецькій та Луганськійобластях України, не полегшує сприйняття цих подій як трагічноїфантасмагорії, на яку Україна приречена завдяки своїй позиції „на лініїзіткнення геополітичних платформ”. На думку генерала, те, що Росіясьогодні робить із країнами Східної Європи, які не є членами НАТО абоЄС, може виявитися загрозливим прикладом для інших регіональнихдержав. Сьогодні лінія зрізу, яка раніше проходила через Польщу,Угорщину, Чехословаччину, змістилася на схід і проходить черезУкраїну, Білорусь, Молдову та Грузію. Відвертість генерала в оцінкахгеополітичної позиції РФ, яка нікуди не подінеться навіть по завершенніукраїнської кризи, та подальших перспектив європейських країнгеополітичнихсусідів Україні першого порядку, серед яких і Польща,підкреслює як безальтернативність конфліктів, так і необхідністьадекватної реакції на них з боку міжнародного співтовариства таполітичних і військово-політичних інтеграційних структур.288Нова роль збройних силНа зламі століть імперативи геополітичного та геостратегічноговимірів обумовили потребу адаптувати європейські інтеграційніструктури до дійсності у регіональному та глобальному масштабі. Цейпроцес охопив майже 10 років. Як інструмент європейської безпековоїта оборонної політики, а також спільної зовнішньої й безпекової (СЗБП)політики виступає, створений у грудні 2000 р., Комітет ЄС з питаньполітики та безпеки (Political and Security Committee), щопідпорядкований Комітету міністрів ЄС і виконує завдання стратегічногокерівництва та політичного контролю за операціями з подоланнякризових ситуацій, виконує аналітичні функції щодо міжнародних подійу царині СЗБП та бере участь у визначенні напрямків та втіленняспільної політики. Формальних координаційних управлінськихмеханізмів на рівні, нижчому ніж Комітет ЄС з політичних питаньбезпеки, створено не було. У 2003 р. Великобританія, Італія,Нідерланди, Німеччина, Франція, Бельгія та Люксембург прийнялирішення щодо створення в структурі Військового штабу спільногоУправління цивільно-військових операцій. У 2008 р. було створеноДиректорат з питань планування й управління кризами, а в 2009 р. –

ратифіковано Лісабонський договір, який передбачав об’єднаннядіяльності Ради ЄС та Комісії ЄС у апараті Вищого представника ЄСз питань загальної зовнішньої політики та безпеки. Попри значнийпрогрес у питанні створення структур безпекової політики ЄС, це невирішувало питання про те, наскільки потужною та автономною маєбути військова складова.У сучасному західному політичному лексиконі як „стратегічні”все частіше висуваються інтереси, важливі з точки зору підтримки мируі стабільності в цілому, пов’язані із затвердженням системи цінностейзахідного світу, зокрема шляхом підтримки відповідних міжнароднихінститутів і механізмів. При цьому для більшості країн-членів НАТОзагрози безпеці, що створюються локально-регіональними кризамиі конфліктами, мають непрямий характер. Як загрози розглядаються:підтримка тероризму, дестабілізація регіональних партнеріві союзників, можливий наплив біженців; створення перешкод дляміжнародної торгівлі. Спільний знаменник позицій з цього питанняполягає у намаганні випередити події та не допустити до кризовоїситуації.Перед Національними збройними силами США, їх основнимиєвропейськими союзниками НАТО та багатьма іншими державамипостала проблема переорієнтації військових структур на виконанняширокого спектру „антикризових” завдань, що вимагали значно більшоїгнучкості, мобільності та підвищення рівня професійної підготовки,одночасно з її диверсифікацією, у тому числі й за рахунок поліційний,адміністративних та інших невоєнних навичок. В умовах скороченнявійськових витрат, характерного і для США, і для європейських країн,обсяг завдань збройних сил збільшився через необхідність виконанняними, в разі потреби, додаткових функцій. Проблема поєднання такихзавдань у підготовці та реалізації вимагала свого вирішення в ходіреформування структури, складу та принципів формування збройнихсил з метою їх пристосування до умов, що склалися в кінці ХХ – напочатку ХХІ ст.Зростання ролі та значення силового компонента в операціяхневоєнного або змішаного типу на сучасному етапі має об’єктивнийхарактер і суттєво впливає на підходи до реформування військовихконтингентів як національного, так і інтеграційного рівня. Зі зміщеннямвектора міжнародної напруженості з глобального на локальнорегіональнийрівень виявилася необхідність міжнародного втручання289

в зонах локально-регіональних конфліктів, гуманітарних криз та іншихнадзвичайних ситуацій. За високого рівня локально-регіональногонапруження уряди, передусім з внутрішньополітичних міркувань,змушені оперативно реагувати на гуманітарні кризи і конфлікти, длявирішення яких логічно використовувати значний потенціал збройнихсил.З огляду на змішаний характер воєнних конфліктів, міраможливого використання збройних сил у вирішенні нетрадиційнихвійськових завдань у цьому контексті є одним з полемічних аспектіву дискусіях щодо принципу побудови „колективної безпеки” таалгоритму реалізації політичних гарантій в неоднозначних умовахпровокацій та локальних війн, що можуть стати передвісникамиконфліктів глобальних. Запобігання виникненню ядерної війни тачасткове ядерне роззброєння, що відбувалось упродовж ІІ пол. ХХ. ст.,так і не зменшили ризику виникнення глобального зіткненняцивілізаційної ваги саме тому, що локальні конфлікти за наявностіпевних умов мають можливість перерости у регіональні або глобальні.У сучасних локально-регіональних конфліктах інтереси, якіпереслідуються місцевими силами і угрупуваннями, що ворогують міжсобою, як правило, носять життєво важливий для тієї чи іншої сторонихарактер, а їх цілі та завдання гранично ясні і конкретні. Від реалізаціїцих цілей іноді залежить політичне або навіть фізичне виживаннясторін, що конфліктують, заради якого вони готові йти на значніматеріальні та людські жертви.Якщо розвинені країни в питаннях локально-регіональноговтручання керуються гуманітарними міркуваннями і не цілком чітковизначеною стратегічною метою, що довільно інтерпретуються, то длямісцевих сил і етнополітичних угрупувань іноді йдеться про життя абосмерть. Така асиметричність інтересів диктує необхідністьмаксимального запобігання можливих втрат, особливо середвійськовослужбовців, в ході розв’язання локально-регіональні кризі конфліктів із застосуванням військ 262 . Цей імператив продиктованийпідвищеною чутливістю громадської думки і політичних кіл країн-членівНАТО до жертв серед „своїх” військовослужбовців.262 A. Лук’янов, Сучасна миротворчість: військові операції невоєнного типу, Режимдоступу: http://www.mil.gov.ua/index.php?part=massmedia&sub=read&id=12103[29.08.2014].290

Прагнення звести до мінімуму втрати серед особового складузбройних сил стало одним з імпульсів так званої революції у військовійсправі кінця 80-90-х років ХХ століття. Своєрідним проявом реалізації„революції у військовій справі” стала операція антиіракської коаліціїу Перській затоці в 1991 р., що продемонструвала приклад досягненняшвидкої перемоги ціною мінімальних жертв. Тоді абсолютнанезрівнянність технологічних можливостей „воюючих” сторінобернулася практично одностороннім характером збройної боротьбиі нерівнозначними втратами, яких зазнали сторони в ході бойових дій.Безпрецедентно низький рівень військових втрат сил антиіракськоїкоаліції на чолі зі США обумовив поширення ідей щодо можливості„безконтактної” або „дистанційної” війни 263 . Після цієї операції будь-яківійськові втрати, що перевищували декілька сотень людей, сталипрактично неприйнятними з внутрішньополітичної точки зору будь-якоїдемократичної країни 264 .ПідсумокДля України єдиним очікуваним дивідендом від членства в НАТОна сучасному етапі є збереження територіальної цілісності тасуверенітету. Чи перейде конфлікт у війну, чи зважиться РФ на введеннявійськ – це вже не питання поточного моменту, а доконаний факт, щорозставляє пріоритети у цій проблематиці на національному таінтеграційному рівні, але чи залишаться ці пріоритети реальноюсправою, чи ілюзією – покаже найближчий час. З очевидністю дляУкраїни, як і для всіх країн регіону, найбільш актуальним є питання нестільки перспективи членства в НАТО, скільки перспективи існуванняУкраїни як суверенної держави й можливості запобігти розгортаннюповномасштабної війни та докорінної зміни архітектури регіональноїі глобальної безпеки.263 A. Гончаренко, Цивільний контроль і система національної безпеки України,„Дзеркало тижня”, No. 35, 2002.264 O. Затинайко, M. Пальчук, Г. Потапов, Проблеми реформування та застосуванняЗбройних сил України в контексті сучасної теорії та практики воєнних конфліктів,„Наука і оборона”, No. 1, 2013.291

292

Членство в НАТО та безпека України: бажаний стан, аленедостатнійЛешек БаранУніверситет інформаційних технологій та менеджменту в ЖешувіВідносини з НАТО незалежна Україна розвиває практично відпочатку свого існування. Однак бажання отримати статус члена Альянсупочала проявляти лише після десятиліття незалежності. В ході старанняпро членство траплялися періоди, коли вона була незацікавленау акцесії, а політики з проросійських угруповань (антинатовських)докладали зусиль, щоб узалежнити це рішення від волі українськогосуспільства (хоча Північноатлантичний договір не містить такої вимоги).Після понад двох десятиліть свого існування Україна прийняла статускраїни, яка залишається за межами будь-яких військових блоків. Вонаповернулася до старання про членство в НАТО за драматичнихобставин „повзучого” конфлікту (громадянської війни за участіросійських військ) на сході і півдні країни y 2014 році.НАТО, охоче до співпраці, проявляло стриманість стосовночленських амбіцій Києва. Альянс вказував на положення договору, якіпідкреслюють, що сторони, які підписали договір, являються„охоронцями демократії, вільного ринку, індивідуальної свободиі верховенства закону” 265 . З виконанням цих вимог (і не тільки їх)Україна - політично нестабільна - мала труднощі. Обставиною, якаускладнювала акцесію української держави до НАТО було (є) такожсусідство з Російською Федерацією, яка є противником територіальногорозширення Північноатлантичного договору на Схід.У ситуації, коли цілісність України була порушена, а їїнезалежність поставлена під сумнів, разом з тим з'явилося баченнятого, як провести з позитивними результатами всеукраїнськийреферендум щодо вступу країни в НАТО. Динаміка подій та їхнепередбачуваність, занадто формальні вимоги, які країна-претендентповинна виконати, схиляють до думки, що необхідними можуть бутирішення і дії міжнародного співтовариства (в тому числі країнПівнічноатлантичного альянсу, певно також Співдружності Незалежних265 Північноатлантичний договір.293

Держав, і, можливо, ООН або НБСЄ), які допоможуть стабілізуватиситуацію в Україні, забезпечити її економічний ріст, зміцнитидемократичний устрій та обороноздатність.НАТО - Україна: зближенняКооперація України з НАТО розпочалася зі вступу цієї країни доРади північноатлантичного співробітництва (РПАС) - покликаноїАльянсом в листопаді 1991 року з метою координації контактів міждержавами Центральної і Східної Європи (попередньо членамиВаршавського договору, який припинив свою чинність в березні 1991року або республіками Союзу Радянських Соціалістичних Республік, щорозпався 266 ) та членами пакту.Прогрес в демократизації держави, вирішення проблемиядерної зброї 267 зробили з України більш вірогідну державу, яка одназ перших - того ж самого року, коли погодилась на ліквідацію ядерногоарсеналу, тобто в 1994 - могла і хотіла зміцнювати свої відносиниз НАТО, приєднуючись до нової форми співпраці Альянсу з країнамиЦентрально-Східної Європи, тобто „Партнерства заради миру”. Цяпрограма повинна була збагатити теперішню співпрацю в військовускладову, між іншим в організацію навчань та миротворчих операційв рамках співробітництва з країнами НАТО. Незабаром, в рамахрозширеної формули партнерства (Індивідуальний план дійпартнерства України-НАТО), з 1995 року Київ ангажувався в участьу миротворчій місії в Боснії і Герцеговині, а пізніше, завдяки Хартії проособливе партнерство між НАТО й Україною, в Косові. Літаки Збройнихсил України допомагали в транспортуванні вантажу країн НАТО доАфганістану 268 .Київ не намагався стати членом НАТО, оскільки не хотівризикувати погіршенням відносин з Москвою 269 . У ситуації, коли Росіяз часів президентства Бориса Єльцина не проявляла дуже агресивного266 R. Bartlett, Historia Rosji, Warszawa 2010; W. Serczyk, Historia Ukrainy, Wrocław-Warszawa-Kraków, 2001.267 Після від'єднання від Радянського Союзу, Україна отримала потужну частинуядерного арсеналу СРСР і на початку 90-х років була третьою ядерною державою -після США та Росії.268 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji. Studium zależności, Warszawa 2013.269 Ibidem.294

відношення до сусідів 270 , коли політична еліта України була зайнятавнутрішнім суперництвом, а економіка переживала болючутрансформацію 271 - прагнення щодо членства Українив Північноатлантичному альянсі могло здатися непотрібноюнастирливістю. Тим більше, що погоджуючись на ліквідацію своєїядерної зброї - в рамках угоди з Російською Федерацією, США таВеликобританією - вона отримала гарантії територіальної цілісності 272 ,хоча сама Росія „зв'язалася” з Альянсом в 1997 році політичноюдекларацією на підставі Основоположного акту про взаємні відносини,співпрацю і безпеку 273 .Ситуація змінилась, коли Президентом Росії став ВолодимирПутін (2000 рік), а Аль-Каїда здійснила терористичні напади в США(2001 рік). Путін показав себе як політик безумовно іншого калібру ніжЄльцин, який боровся з алкоголізмом, як „глава, який захищає російськіінтереси та прагне відновити у своїх співвітчизників почуттянаціональної гідності” 274 . Терористичні напади в США, у свою чергуспричинили до того, що союзники НАТО почали шукати партнерів доборотьби зі світовим тероризмом. В якості ключового партнера,в пострадянському просторі, члени Альянсу визнали Росію, а неУкраїну 275 . Путін схвалив цей вибір 276 , одночасно набуваючи середсвітових лідерів позицію рівносильного партнера. Це підштовхнуло Київу 2002 році зав'язати більш тісні відносини з НАТО, для того, щоботримати фактичні гарантії безпеки 277 .На нещастя тодішній візерунок України не кореспондувавз вимогами, які ставилися кандидатам до членствав Північноатлантичному пакті. Тоді Україна в громадській думцізахідних країн явила собою корумповану державу, влада якої порушуєсвободу засобів масової інформації (vide гучна справа про вбивство270 Як зазначив Роджер Бартлетт, президент Єльцин, хоча й допустив до розпадуРадянського Союзу, то однак вже сецесії від Російської Федерації не толерував.271 R. Bartlett, Historia Rosji, op. cit.272 S. Yekelchyk, Ukraina. Narodziny nowoczesnego narodu, Kraków 2009.273M. Lasoń, Ewolucja Europy Środkowej i Południowo-Wschodniej // E. Cziomer,Międzynarodowe stosunki polityczne, Kraków 2008.274 Ibidem.275 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.; Шептицькі підкреслює, що значення Росіїзросло також через збільшення цін на енергетичні матеріали на світових ринках.276 R. Bartlett, Historia Rosji, op. cit.277 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.295

Гонгадзе, в якому були замішані найвищі державні чиновники),держава, яка займається торгівлею військової технікиз недемократичними країнами (зокрема з Іраком). Крім того, Альянс нехотів сваритися з Росією. У листопаді 2002 року на саміті в Празі, НАТОне запропонувала Україні довгоочікуваного Плану дій щодо членства(MAP, тобто Membership Action Plan), а тільки План дій (AP), якийпередбачає поглиблену співпрацю (яка між іншим полягаєу пристосуванні збройних сил до стандартів пакту), але не членство(у передбаченому терміні), хоча яке теж не виключалося.Україна - НАТО: втрачена можливість членства та віддаленняПісля зміни влади в Україні, яка відбулася на рубежі 2004 і 2005року, у зв'язку з так званою Помаранчевою революцією, Київ мігрозраховувати на більш прихильне ставлення НАТО щодо її членськихамбіцій. Сприяли їм в тому, головним чином, Сполучені Штати 278 .Перешкод на шляху надання Україні Плану дій щодо членства(MAP) надалі не бракувало. Одною з найважливіших був опір Росіївідносно планів Альянсу щодо експансії на Схід, тобто на пострадянськітериторії, які на думку Москви становлять сферу її привілейованихінтересів. Цей аргумент почали інтенсивно артикулювати з моментуприходу до влади в Кремлі Володимира Путіна 279 . Захід боявсяпогіршення відносин з Росією, яка в свою чергу не бояласяпідкреслювати свої амбіції шляхом обмеження постачання газув Україну та Європу (у 2006 і 2009 році) або також розпочинаючивійськову інтервенцію проти Грузії в 2008 році, привід якої теж мавенергетичний характер. В рамках Альянсу, зокрема, Німеччина таФранція були проти загострення відносин з Росією 280 .Велике значення у фіаско старань України щодо членствав північноатлантичних структурах мала теж ситуація всередині країни.Тріумфатори Помаранчевої революції не використали в повному обсязіможливостей, які відкривали перед ними події (принаймні теоретично).В реалізації мети, якою була акцесія в НАТО, перешкоджали: конфліктив їх таборі, пов'язана з тим постійна відсутність беззаперечної переваги278 Ibidem.279 M. Czajkowski, Pozycja Rosji i Wspólnoty Niepodległych Państw // E. Cziomer,Międzynarodowe…, op. cit.280 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji, op. cit.296

в парламенті під час каденції Президента України Віктора Ющенка(парламентські вибори проводились двічі на той час) і необхідністьдомовлятися з опозиційними угрупованнями, зокрема з Партієюрегіонів, яка згідно своєї програми була противником членства країнив Альянсі. Власне Прем'єр-міністр цього табору Віктор Януковичоголосив у 2006 про призупинення діяльності проакцесійної, тодіпарламентською більшістю прийняли Маніфест національної єдності,який передбачав, що про набуття членства в НАТО має вирішитивсенародний референдум 281 . У 2008 році Верховна Рада Україниприйняла рішення про обов'язковість проведення всенародногореферендуму в справі членства країни в НАТО 282 . Таким чином, Українасама обмежила собі поле для маневру.Питання акцесії України до Північноатлантичного договору булопризупинене на кілька років Законом „Про засади внутрішньоїі зовнішньої політики”, прийнятим Верховною Радою в березні 2010року з ініціативи новообраного Президента Віктора Януковича. Цейзакон передбачав „неприєднання” України до військових блоків.Українці - НАТО: перспектива акцесійного референдумуСигналізовані вище питання щодо проведення референдумув справі акцесії Україні в НАТО нагадують про важливість громадськоїдумки для політичних ініціатив. Проведені в Україні опитування даютьзрозуміти, що як це не парадоксально, відтоді як державні органипочали сигналізувати готовність інтегрувати країну в НАТО, суспільствобуло протягом багатьох років противником такої ініціативи (див. Графік1). По перше, Північноатлантичний пакт або країни, які йогостворювали, показували на рубежі XX і XXI століття підвищенуактивність на декількох фронтах, близьких українцям емоційно і/абогеографічно. Йдеться мова про інтервенцію проти Югославії,Афганістану та Іраку. По-друге, у формування громадської думки проАльянс долучилися популярні в Україні російські (російськомовні)засоби масової інформації. То вони, передусім, подавали тезу про281P. Świeżak, Perspektywy referendum w sprawie członkostwa Ukrainy w NATO,„Bezpieczeństwo Narodowe” 2007, nr 3-4; A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.282 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji…, op. cit.297

06-200211-200204-200309-200302-200407-200412-200405-200510-200503-200608-200601-200706-200711-200704-200809-200802-200907-2009агресивність Альянсу, залюбки „нагадуючи” мешканцям України про„стару істину”, яка просувалася в часи Радянського Союзу 283 .706050403020100За вступ до НАТОНе голосував биПроти вступу до НАТОВажко відповістиГрафік 1: Громадяни України щодо перспективи вступу країни вНАТО у 2002-2009 роках. Джерело: Центр Разумкова.Прояви змін багатолітнього тренду у відношенні українців щодочленства країни в Альянсі з'явилися лише у зв'язку з драматичнимиподіями в Криму та в східних областях держави у 2014 році (див. Графік2).6040200березень/квітень 2014 червень 2014За членство України в НАТОПроти членства України в НАТОВажко відповістиГрафік 2: Динаміка стосунку українського народу до концепції членства в НАТО.Джерело: Центр Разумкова.283 Ibidem.298

На рубежі березня і квітня до першої декади червня 2014 рокувідсоток прихильників вступу України в НАТО зріс - за данимидослідження, опублікованого Центром Разумкова - з 36 до 41 відсотків,в той час як противників зменшилась - з 48 до 40 відсотків.У дослідженні не взяло участі населення Криму.Підтримка членства України в НАТО мала і має різноріднийрівень в залежності від регіону країни та участі популяції громадянукраїнської та російської національності (можна також говорити проідентичність: українську, російську, навіть радянську 284 ). Населенняросійського походження (ідентичності російської та радянської) мешкаєпереважно в східних та південних регіонах України. Населення етнічноукраїнське (української ідентичності) домінує в Центральній, особливов Західній Україні. Центр і Захід, у зв'язку з тим являєтьсяпронатовським, Схід та Південь 285 - антинатовським (див. Графік 3).Донбас і Крим, як відзначає Олександр Мотиль, американськийполітолог українського походження, були для України тільки баластомв сенсі: популяційному (значна частка жителів ідентичності російськоїта радянської), політичному (підтримка з боку місцевого електоратупроросійської Партії регіонів), релігійного (домінантна позиціяросійської православної церкви) 286 .Цілком можливо, якби забрати деякі регіони країни, на якихпроживає населення противне членству України в НАТО, це моглоб привести до того, що населення решти регіонів у своїй більшостібудуть за вступ в Альянс.284 У випадку мешканців України локальна ідентичність іноді є сильнішою ніжнаціональна чи етнічна ідентичність (на цю тему, наприклад : M. Riabczuk, Od Małorosjido Ukrainy, Kraków 2002). Ослаблена ідентифікація з суспільством (нацією) з державоютакож, може вплинути і, ймовірно, впливає на ставлення до таких питань, якпотенційне членство в НАТО чи ЄС.285 Автори звіту дослідження, результати якого представляю, не повідомляли про те,що не мали можливості провести опитування респондентів зі східних областейохоплених військовими діями.286 M. Zawadzki, Niech sobie Rosjanie zabiorą Donbas, „Gazeta Wyborcza”, 20-21.09.2014.299

80706050403020100Захід Центр Південь СхідЗа вступ України до НАТОВажко відповістиПроти вступу України до НАТОГрафік 3: Ставлення до ідеї членства України в НАТО в макрорегіонах країни.Джерело: Центр Разумкова.Ймовірно, що так само вважали й українські політики, якіу вересні 2014 року сигналізували волю відновлення зусиль щодовступу в НАТО (між іншим тодішній Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк) 287та збір необхідних трьох мільйонів підписів на підтримку організуваннязагальнонаціонального референдуму у цій справі (тодішній Прем'єрміністрЮлія Тимошенко). „Ми не маємо сумнівів - сказала Тимошенко -що якомога скоріший вступ в НАТО буде одним з чинників у припиненнівійни, відновлення миру та повернення до нормального життя” 288 .Одночасно нагадала про заяву завершаючого свою каденцію головиНАТО, Андерса Фог Расмуссена про те, що „Україна стане членом НАТО,якщо цього захоче і якщо здійснить необхідні критерії” 289 .Передбачення провідних українських політиків здаються(принаймні здавалися на той момент) непозбавленими сенсу, оскількиКиїв вступив на шлях демократичних змін, а втрата Криму означаєвирішення проблеми з іноземними військами на території країни, що287 Jaceniuk: Ukraina chce członkostwa w NATO, Режим доступу: www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1223469,Jaceniuk-Ukraina-chce-czlonkostwa-w-NATO [03.09.2014].288 Вказуючи на це, Тимошенко висловила надію, що референдум буде проведенийразом з прискореними парламентськими виборами наприкінці жовтня 2014 року.289 Partia Tymoszenko inicjuje referendum ws. członkostwa Ukrainy w NATO, Режимдоступу: http://www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1219272,Partia-Tymoszenko-inicjujereferendum-ws-czlonkostwa-Ukrainy-w-NATO[31.08.2014].300

попередньо на думку НАТО, було перешкодою в набутті Україноючленства в Альянсі.Тим не менш, на бракує думок, які послаблюють оптимізмпроатлантичних політиків. По-перше, розрахунки, що числоприхильників вступу до Альянсу (навіть після від'єднання Криму тапівденно-східних прикордонних регіонів країни) в найближчійперспективі буде достатньою, щоб дати політикам зелене світло щододій, націлених на приєднання до НАТО, можуть бути ілюзорними. Адже,протягом багатьох років в Україні не була проведена жодна освітнякампанія, яка забезпечувала б противагу російській пропагандіі пояснювала б, що таке Альянс та який буде мати вплив акцесія країнив його структури. По-друге, наївними є очікування, що Альянс невдовзізапропонує Україні План дій щодо членства в НАТО. Грузія, набагатобільш стабільна та заавансована у виконанні вимог Вашингтонськогодоговору, досі не отримала такого плану, хоча розраховувала на цеу зв'язку з самітом НАТО в Уельсі у вересні 2014 року 290 . По-третє,гарячкове бажання провести референдум згідно своїх пронатовськихнамірів, може мобілізувати на територіях, які контролюються владоюКиєва противників вступу країни в Альянс і стати джереломзаворушень, також сепаратистських і/або ініційованих Москвою 291 .Президент Російської Федерації Володимир Путін, на наступний деньпісля ратифікації Верховною Радою України та Європейськимпарламентом Угоди про асоціацію, зажадав „перегляду торговельноїчастини” цієї угоди. Одночасно він попередив, що „будь-які зусилля,направлені на зміну українського законодавства, для того щоб кращеадаптувати його до норм ЄС, будуть розглядатися Росією як порушенняугоди про 15-місячну перерву [яка, більше того, була узгоджена підтиском Росії та стосувалася впровадження частини з питань торгівлі290 Niemcy przycichli przy niedźwiedziu. Merkel nie chce Gruzji w NATO, Режим доступу:http://www.tvn24.pl/wiadomosci-ze-swiata,2/niemcy-przycichli-przy-niedzwiedziu-merkelnie-chce-gruzji-w-nato,435024.html[09.09.2014]; W. Wojtasiewicz, Pakiet NATO dla Gruzji,„Nowa Europa Wschodnia”, Режим доступу: http://www.new.org.pl/1932,post.html[09.09.2014]; V. Трюхан, Референдум про вступ до НАТО – гра на межі фолу, Режимдоступу: http://www.eurointegration.com.ua/experts/2014/09/9/7025819/view_print/[08.09.2014]; М. Сунгуровський, Потрібно бути реалістами і домовлятисязі союзниками, а не з НАТО, Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=1150 [10.09.2014].291 Наголошували на тому учасники конференції „НАТО-Польща-Україна. Партнерствозаради миру. 20 років по тому”, яка відбулася в місті Жешув 29-30 вересня 2014 року.301

даної угоди] та будуть служити обґрунтуванням для каральнихакцій” 292 . Хоча тодішній глава Європeйської комісії Мануель Баррозу,безумовно заявив, що „Угода про асоціацію є двосторонньою угодою,і відповідно до норм міжнародного права, будь-які зміни можуть бутизроблені тільки на прохання однієї з сторін та за згодою іншої”, цейприклад підтвердив неготовність Кремля прийняти прозахідний(та проатлантичний) курс Києва.Необхідність нової доктрини стримування і нового „плануМаршалла”У зв'язку з вищенаведеними фактами і думками здаєтьсялогічним питання про умови, які дозволять стабілізувати ситуаціюв Україні, зміцнити демократичний устрій країни, економічний зрісті поліпшити умови життя мешканців, в результаті чого дозволятьприєднатися до Європейського Союзу та, як пріоритетне завдання,приєднатися до групи країн, що підписали Вашингтонський договір, цеу свою чергу зробило би національну безпеку більш реалістичною.Можливо, варто повернутися до часів одразу після Другоїсвітової війни, коли тодішній Радянський Союз розвивавекспансіоністську політику, використовуючи присутність своїх військ нарозлогих територіях Центральної і Східної Європи і драматичнусоціальну ситуацію повоєнного суспільства Західної Європи, на користьзміцнення комуністичних угруповань та популяризації революційнихідей. Саме в таких обставинах, Сполучені Штати наважилися набезпрецедентну, багатовимірну підтримку європейських країн 293 . Вонизробили це після багатомісячних дипломатичних спроб запевнитиєвропейським країнам можливості для відновлення та розвиткув умовах демократії. Генрі Кіссінджер відзначає у своїй „Дипломатії”,що керівництво його країни довгий час не могло зрозуміти - поприпоради Вінстона Черчилля - що з Москвою (Сталіном) не можливопорозумітися відповідно до принципів, якими вони самі керувалися і те,що політика м'якого впливу (переконання) є неефективною. СРСРрозглядав реальність з точки зору впливів екстенсивних, тобто набутих292Putin żąda zmian w umowie stowarzyszeniowej UE-Ukraina, Режим доступу:http://wyborcza.pl/1,91446,16707776,_FT___Putin_zada_zmian_w_umowie_stowarzyszeniowej.html [08.09.2014].293 H. Kissinger, Dyplomacja, Warszawa 2002.302

та залежних територій. Державні лідери не були спроможнимивирішувати суперечки зі своїми сусідами на міжнародному форумі.Віддавали перевагу тому, щоб розв'язувати спірні питанняу двосторонніх відносинах, використовуючи перевагу потенціалу своєїкраїни та використовуючи аргумент сили. Єдине, що могло їх зупинити,змусити відступити - це сила 294 .Переломним моментом в підході США до проблемипіслявоєнної Європи та радянської експансії, яка загрожувала не тількикраїнам Центральної та Східної Європи, але й Західної, став результат,зокрема, так званої довгої телеграми, яка в лютому 1946 року булапереказана з Москви до Вашингтона Джорджем Кеннан - тодішніммолодим дипломатом, який працював в американському посольствів столиці Радянського Союзу. Він стверджував, що поведінкаРадянського Союзу виходить з традиції як царського експансіонізму, такі з цілей комуністичної ідеології, які передбачають її „трансфер” скрізь,де це можливо. В додатку - писав він - в основі „невротичного поглядуКремля на ситуацію в світі лежить інстинктивне, російське почуття бракубезпеки”, яке походить з багатовікової боротьби суспільстваруського/російського з войовничими кочовими племенами, а в наш час,з посиленням конфронтації з більш цивілізаційно розвиненимикраїнами Заходу 295 .На додаток, до спостереження Кеннана варто процитувати деякікоментарі, здається Річарда Пайпса, експерта з історії Росії, РадянськогоСоюзу та менталітету радянського/російського суспільства. На йогодумку, закордонна політика Москви є наслідком православ'я -закладеного в традиції візантійської церкви, одночасноконсервативного й антиінтелектуального, в результаті побоювання, щобудуть порушенні незаперечні, на думку його ієрархії, релігійні істини.У симбіотичному поєднанні з владою, православ'я, як світогляд,призвело до свого роду ізоляції країни та до презирства нею іншихкраїн та суспільств 296 .Так насправді за часів царя Петра I (Великого), тобто на рубежіXVII i XVIII століття, Росія зазнала поступової вестернізації(в інституціональному значенні, у способі мислення та поведінці її еліт),але Жовтнева революція в 1917 році перервала цей процес. Місце294 Ibidem.295 Ibidem.296 R. Pipes, Rosja, komunizm i świat. Wybór esejów, Kraków 2002.303

закоханих у Захід царських сановників і чиновників зайняли члени,маргіналізованої за часів царського режиму, дрібної буржуазії, пройняті„консерватизмом, антиінтелектуалізмом, ксенофобією” - рисамиправославного походження за рівно ортодоксійного, хоча ідеологічнонового, комуністичного обличчя 297 .Різниця між Росією (до Жовтневої революції, після революції тапострадянською) та країнами західного світу виражається такожу відношенні до таких цінностей як свобода та рівновага. Те, щоздається може бути основою західного світу, капіталістичного, це,з одного боку, свобода індивідуальна, а з іншого боку відноснастабільність (прозорість) детермінантів устрою політичного,необхідного для ефективного проведення торгівлі. У такій країні, якРосія, яка розвинулася внаслідок сільського господарства таопирається/„полягає” на промисловості, зосередженій на експлуатаціїресурсів (так було за часів Радянського Союзу і так є і тепер) 298 , важкодумати в категоріях обміну, що задовольнить обидві сторони 299 .Тоталітарна держава або держава, яка має риси тоталітарної, потребуєпередусім не партнерів, а васалів і ворогів.За словами російського політика Григорія Явлінського - нинішнілідери Росії повернули радянську доктрину обмеженого суверенітету.Вони хочуть контролювати норовливого сусіда за допомогоюдестабілізації ситуації та не дозволяючи проводити ефективнупрозахідну політику 300 . Відповіддю на цю стратегію повинна бутивідповідна контрпропозиція, щось подібне до післявоєнної стратегіїстримування (Трумена) і плану Маршалла 301 .Доктрина стримування, представлена Президентом СполученихШтатів Гаррі Труменом в березні 1947 року, передбачала„односторонню політичну, військову та економічну підтримку США длякраїн, які протистоять комуністичним загрозам” 302 . Важливим етапомцієї доктрини стало створення Північноатлантичного пакту. ПланМаршалла, у свою чергу (а саме Європейський план реконструкції тарозвитку) був фінансово-економічним компонентом доктрини Трумена297 Ibidem.298 M. Czajkowski, Pozycja Rosji…, op. cit.299 R. Pipes, Rosja, komunizm i świat…, op. cit.300 Szczur jak chomik, „Gazeta Wyborcza”, 4-5.10.2014.301 H. Kissinger, Dyplomacja, op. cit.302 R. Kupiecki, Siła i solidarność. Strategia NATO 1949-1989, Warszawa 2012.304

(доповненням його компоненту політичного та військового). Бувоголошений в червні 1947 тодішнім держсекретарем США ДжорджемМаршаллом і спрямований до країн, які постраждали в результатівійськових дій 303 . Цей план прийняли країни, які залишалися підвпливом західних „Великих держав” (також залежні від них німецькісфери). Однак не прийняли, під тиском Радянського Союзу, країни, якізалежали від Москви 304 . У роки дії плану (1948-1951) США переказалав цілому шістнадцятьом країнам 12,5 мільярдів доларів 305 . В результаті,в 1952 році виробництво в країнах-бенефіціарів досягло абоперевищило стан передвоєнний 306 .Замість висновків...Перший Генеральний секретар НАТО генерал Гастінгс ЛайонелІсмей повинен був сказати, що Альянс був заснований в трьох цілях: tokeep the Russians out, the Americans in, and the Germans down. Іншимисловами, по-перше, вони хотіли стримати росіян від входу на територіїтак званих країн вільного (некомуністичного) світу, в яких росіяни ще небули присутні, а по-друге, вони хотіли зберегти американськуприсутність в Європі (вони повинні були бути військовим і політичнимгарантом незалежності від Москви країн, які ще не потрапили під їїзалежність), і нарешті, по-третє, вони хотіли мати інструмент, якийгарантуватиме, що Німеччина залишиться під контролем міжнародногоспівтовариства. Загалом цей задум вдалося реалізувати. Здається, щоідею цю можна застосовувати до сучасної України: країна, якпіслявоєнна Західна Німеччина, яка тільки починає будуватидемократію, постраждала від глибокої економічної кризи, якійзагрожує експансіоністська Росія, яка хоче її узалежнити. Різницяполягає в тому, що американці та інші потужні держави західного світуне є in, а тільки out - поза Україною. Для того не являються гарантією, якв часи після Другої світової війни в стосунку до Західної Німеччини, щоросіяни „не просунуться далі” ніж зараз є. Що можлива матеріальна,фінансова, військова допомога, яку запропонують Києву, дійде доадресата та належним чином буде нею використана. Що економічний303 Ibidem; H. Kissinger, Dyplomacja, op. cit.304 Ibidem.305 N. Davies, Europa: rozprawa historyka z historią, Kraków 1999,.306 A. Garlicki, Pieniądze za kurtyną, „Polityka” 2002, nr 22.305

розвиток України та її демократизація зможуть розвиватися безсерйозних перешкод, і що країна в кінцевому результаті будевідповідати критеріям для кандидатів на членство в НАТО.Таким чином, питання є: як забезпечити Україну такимиумовами? Що може дозволити цій країні (у формі, яку зберегла) to keepRussians out, and Ukrainians up?- щоб перефразувати наведений вислів.Чи на території України повинні бути розміщенні іноземні війська, читеж для стабілізації ситуації будуть достатні невійськові засоби? Якщовійськова присутність необхідна, чи це повинні бути військові США і/абоінших країн НАТО? Самостійно чи з допомогою сил інших країн та/абоорганізацій: Співдружності Незалежних Держав, ОБСЄ, Європейськогосоюзу, ООН? В якому розмірі має бути надана матеріальна і фінансовапідтримка (військова?) Україні, відповідно до яких засад та ким маєбути реалізована (нагадаємо, що план Маршалла передбачавбезоплатну допомогу 307 , що не означає благодійну 308 )?Питань, які треба вирішити, є багато. Звичайно, що не всі з нихбули обговорені. Проте, міжнародна спільнота повинна зайняти щодоних тверду позицію, якщо хоче забезпечити стабільність (і можливістьрозвитку) Східній Європі та її сусідам (не виключаючи Росії).307 Ibidem.308 R. Kupiecki, Siła i solidarność…, op. cit.306

Розвиток української політики охорони кіберпросторуВолодимир СтрельцовХарківський регіональний інститут державного управління Національноїакадемії державного управління при Президентові УкраїниУдосконалення систем передачі, накопичення та захистуінформації, розробка нових інформаційних технологій та програмнихпродуктів, нарощування обсягів інформаційних озброєнь та дотичнихзасобів, збільшення випадків проведення інформаційних війнпровідними державами світу вимагає напрацювання дієвих механізмівформування та реалізації національних інтересів України у сферікібербезпеки.Ці праці стосуються питання теоретичної чи прикладноїскладової інформаційної безпеки, формування понятійного апарату абопротидії злочинним проявам у кібернетичній сфері. Однак, щенедостатньо уваги приділяється аналізу альтернатив розвиткунаціональної системи кіберзахисту у світлі міжнародних ініціатив у ційгалузі.Тому метою даної роботи є визначення напрямів розбудовинаціональної системи кіберзахисту у світлі міжнародних ініціатив тадосвіду провідних країн світу.Еволюція принципів організацій колективної безпеки у світлікіберзагрозШвидкозмінність загроз та підвищена складність інформаційнокомунікаційнихсистем вимагає приділення належної уваги питаннямкібернетичної безпеки. Кібернетична складова вже стала невід’ємноюскладовою будь-яких військових конфліктів. У світі не менше чотирьохдесятків країн мають можливості та чіткі стратегічні рамки проведеннянаступальних, оборонних або стримувальних кібероперацій. Наголос нагібридному характері сучасних військових конфліктів ставить підпитання ст. 5 Північноатлантичного договору та установчі документиінших організацій колективної безпеки. Досі залишався недостатньорозробленим і узгодженим цілий пласт питань пов’язаних ізфункціонуванням кіберпростору з усіма його загрозами для систем307

колективної безпеки. Альянс намагається йти у ногу з часом, а інодіі випереджати його в царині реагування на кіберзагрози. Альянс вжепротягом шести років займається удосконаленням кібербезпековоїполітики. Починаючи від кібератаки 2007 року на національну інтернетінфраструктуру однієї з країн-членів Альянсу та Бухарестського самітув 2008 році, на якому було порушено питання розробки поглибленоїполітики кібербезпеки, та закінчуючи зустріччю міністрів обороникраїн-членів НАТО у червні 2014 року, на якій було прийнято рішеннящодо впровадження нової політики колективної безпеки НАТО, однимз ключових завдань якої є кіберзахист, а головним пріоритетом є захистінформаційно-комунікаційних систем, що належать і використовуютьсяАльянсом.Нова політика також спрямована на покращення системиуправління кіберзахистом, інтеграцію питань кіберзахисту дооперативних та стратегічних планів. Крім того, політика визначаєспособи підвищення рівня інформованості та освіти, а такожпередбачає активізацію співпраці НАТО з промисловістю на основіобміну інформацією та спільного управління ланцюгами поставок.Союзники в рамках НАТО також прагнуть до інтенсифікаціїінформаційного обміну та взаємної допомоги у сфері попередження тапом'якшення наслідків кібератак, а також відновлення інформаційнокомунікаційноїінфраструктури. Підвищення спроможності Альянсув цій сфері залежить від забезпечення країнами-членами належногорівня захисту національних інформаційно-комунікаційних систем, якіє критичними під час виконання НАТО своїх завдань. Фактично цестворює можливості для країн-партнерів Альянсу, які можутьскористатися існуючим досвідом із захисту критично важливоїінфраструктури шляхом обміну інформацією, кращими практиками,проведенням спільних кібербезпекових навчань.Таким чином, кібернетична складова стає фундаментальнимпринципом функціонування як організацій колективної безпеки, такі військових формувань, що не завжди фінансуються державою. Однакзалишається відкритим питання за яких умов кібератака будевважатися такою, що можна застосувати ст. 5 Північноатлантичногодоговору.308

Міжнародний контекст запобігання кіберзагрозамБезперечно тільки впровадження колективно узгодженихнаціональних кібербезпекових політик, а також поглиблення співпрацівідповідних підрозділів на міжнародній арені здатні частковообмежити надшвидку гонку кіберозброєнь. Досить сумнівнимінструментом є міжнародна регламентація та прийняття в рамкахміжнародних організацій (ОБСЄ, ООН) відповідних документів. Якприклад, можуть слугувати Конвенція Ради Європи прокіберзлочинність, прийнята у 2001 р. та до якої не приєдналися світовіцентри кіберактивності. Також можна навести низку ініціатив, які малиб дати поштовх для формування єдиної міжнародної політики у сферікібербезпеки. Це зокрема оприлюднені в 2011 роцізовнішньополітична ініціатива США „Міжнародна стратегія стосовно дійв кіберпросторі” та альтернативний погляд Російської Федераціїу вигляді „Конвенції про забезпечення міжнародної інформаційноїбезпеки (концепція)”.Одним з наріжних каменів цих документів було порушеннясуверенітету інформаційного простору держави. У Конвенції цевизначається однією з основних загроз. Це зокрема стосуєтьсянеправомірного використання інформаційних ресурсів іншої державибез її відома та дії в інформаційному просторі з метою підривуполітичної, економічної і соціальної систем іншої держави, а такожпсихологічної обробки населення з метою дестабілізації суспільства.Досить цікаве твердження особливо з огляду на відсоток державнихЗМІ та контролю за діяльністю соціальних мереж та інтернет-ресурсів.Заходи з обмеженого використання інформаційного простору цілкомвкладаються в консервативне розуміння „інформаційного суверенітету”і обґрунтовуються необхідністю протидії інформаційним атакам,пов’язаним з дискредитацією чинної влади, політичного устрою тапідриву соціальних і культурних цінностей.Українсько-російський конфлікт 2014 року продемонструвавподвійний зміст тези про межі інформаційного простору держави.У випадку з Російською Федерацією інформаційний простір державизакінчується там, де закінчується „Русский мир”. А обмежений доступдо альтернативних джерел інформації, крім провладних, всерединісамої країни дозволяє спотворювати картину подій і здійснюватипсихологічну обробку населення з метою консолідації суспільства309

шляхом представлення решти світу в образі ворога. Проте, в якихсудових інстанціях мають бути доведені такі деструктивні прояви, якдезінформація і приховування інформації з метою викривленняпсихологічного і духовного середовища суспільства, ерозія традиційнихкультурних, моральних, етичних і естетичних цінностей, інформаційнаекспансія, набуття контролю над національними інформаційнимиресурсами іншої держави тощо. Навіть, якщо такі і будуть створені наміжнародному рівні, буде не легко довести такі факти, оскількидержава завжди може апелювати до „інформаційного суверенітету” тадержавної таємниці, які завжди будуть зважуватися на терезахз демократичними засадами функціонування сучасних ЗМІ, щопродовжують виписуватися провідними світовими гравцями.Тому знову ж таки, внесені у вересні 2011 року для розгляду насесії Генеральної асамблеї ООН Китайською Народною Республікою,Російською Федерацією, Таджикистаном та Узбекистаном „Правилаповедінки у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки”є черговою спробою ввести певні обмеження у використанніінформаційного простору, не зачіпаючи питання санкцій повідношенню до порушників заборони на використання інформаційнокомунікаційнихтехнологій для здійснення актів агресії, які спричиняютьзагрозу миру і безпеці, а також на розповсюдження інформаційноїзброї та її технологій.Все більший акцент буде робитися на заохоченні недержавнихсуб’єктів до проведення кібератак. Як і у випадку проведеннятрадиційних бойових дій, використання аутсорсингу для проведеннякібероперацій стає трендом сучасності. Майже неможливо визначити,чи інтернет-атака організована певним урядом, чи лояльними урядухакерами, чи суб’єктами, що діють самостійно. Недостатняналагодженість механізмів взаємодії на міждержавному рівні таобмежений спектр санкцій для країни-порушника, у разі доведеннявини, не кажучи про інших суб’єктів, ефективність впливу на діяльністьяких в такий спосіб є доволі сумнівною, ставлять на порядок деннийрозробку дієвих інструментів взаємного стримування у кіберпросторі.Крім того, полем постійних суперечок були та будуть межіміжнародного та державного контролю за мережею Інтернет, а такожповаги до суверенітету у випадку розслідування правоохороннимиорганами однієї держави злочинів, що скоєні з території іншої держави,310

без інформування відповідних структур держави звідки походитькібератака.В умовах розбудови економіки знань першочерговим питаннямє захист прав інтелектуальної власності, що не в останню чергувизначається часом реєстрації результатів досліджень. Маючивідповідні ресурси для кібершпигунства підприємства та державиотримують швидкий доступ до необхідної інформації і випереджаютьвихід розробки на ринок, тим самим отримуючи надприбутки.Фактично можливості кіберпростору винесли на поверхню проблемиміждержавної та внутрішньодержавної довіри, яка потребує зміцненнялише шляхом співпраці структур відповідальних за кібербезпеку таоб’єкти критичної інфраструктури, навчання політикуму щодо існуючихзагроз.Україна має неабияку нагоду використати своє становище і статиактивним учасником даних процесів на міжнародній арені. З одногобоку це буде сприяти поліпшенню іміджу держави (як продовженняполітики роззброєння та зменшення військових потенціалів), а з іншого– впливати на формування остаточних документів з даної проблеми, щонапрацьовуються у форматі комісій, експертних груп, інших дорадчих такоординаційних органів ООН, що в даний час задіяні у формуванніполітики ООН у сфері міжнародної інформаційної безпеки та глобальноїкібербезпеки.Українські реалії у сфері кібербезпекиЯк наголошувалося раніше Україна є однією з небагатьох країнсвіту, яка ратифікувала Конвенцію Ради Європи про кіберзлочинність,прийняту Комітетом міністрів Ради Європи у листопаді 2001 р. В той жечас, Україна була першою з позаблокових країн, яка розпочала з НАТОекспертні консультації на високому рівні з питань кібербезпеки тазаявляла про зацікавленість у розробці універсальних міжнародноправовихдокументів, що стосуються цієї сфери. Наприкінці 2008 року заініціативою Служби безпеки України ініціювала створення під егідоюСпільної робочої групи України – НАТО з питань воєнної реформи (СРГВР) Робочої підгрупи з питань кібернетичного захисту, що малопослугувати поштовхом для вироблення концепції взаємодії Україниз Північноатлантичним альянсом у цій сфері. У квітні 2009 року штабквартираНАТО розповсюдила документ „Рамки для співробітництва311

у питаннях кібернетичного захисту між НАТО та державамипартнерами”.Травень 2009 р. ознаменувався проведенням експертнихконсультацій з питань кібернетичного захисту у штаб-квартирі НАТО.В результаті обговорення представники НАТО рекомендувалиУкраїні розробити національну стратегію протидії кібернетичнимзагрозам, розвитку інфраструктури кібернетичного захисту та системиреагування на такі загрози. Від Наукового департаменту НАТОотримано пропозиції щодо надання фінансової підтримки Україніу розвитку вищезгаданої інфраструктури. Окрім того, було заявлено проготовність налагодження взаємодії з іншими інституціями як НАТО(Комітет планування цивільного захисту), так і окремих держав Альянсута країн-партнерів (Туреччина, Естонія, Фінляндія).Протягом 2010 року відбулись три раунди консультаційекспертів Україна-НАТО з питань кібернетичного захисту. Українськимифахівцями був проведений аналіз стану законодавчого та нормативноправовогозабезпечення діяльності у сфері кібернетичного захисту,організаційної структури та сфер відповідальності органів державноївлади України, загальний огляд українських національних технічних таоперативних можливостей.У 2011 році консультації передусім стосувалися розробкипроекту Стратегії України у галузі кібернетичного захисту, а такожзаконодавчого забезпечення співпраці державного і приватногосектору.Не дивлячись на допомогу Альянсу, в Україні і досі відсутнікерівні документи державної політики у сфері кібербезпеки, якіб додали термінологічної єдності головним поняттям у сферікібербезпеки, дозволили сформувати загальнонаціональні міжвідомчікоординаційні структури, чітко визначили питання організаційнокадровогота технічного забезпечення.Провідними документами мають стати Концепція політикиохорони кіберпростору та Національна програма охороникіберпростору на 2015-17 роки, прийняті Кабінетом Міністрів Україний опрацьовані профільними міністерствами у співпраці з міжнароднимекспертним середовищем, бізнесом та громадськістю. Це дозволитьстворити системи забезпечення кібернетичного захисту підприємствкритично важливої інфраструктури приватної форми власності таорганів державної влади, а також зробити наголос на постійномунавчанні відповідних прошарків населення, починаючи від студентів312

і закінчуючи державними службовцями. Обов’язковою складовою такоїсистеми має бути впровадження уповноважених з питань кібербезпекияк в органах державної влади, так і в бізнес-структурах, якіб забезпечували реалізацію процесу безпеки на місці і координувалисвої дії з відповідними підрозділами на центральному рівні.Щорічні звіти про стан безпеки кіберпростору України сталиб складовою широкої інформаційної кампанії в суспільстві. Можна булоб запропонувати впровадження індексу кібербезпеки на основіуразливості серверів DNS, що обслуговують адреси органів державноївлади, інфікованих хостів, що використовуються органами влади,кількості загроз системи ATLAS, а також впровадження на основі індексупорівняльних досліджень за органами влади.Тому, спираючись на існуючий аналіз та ключові питанняформування безпечного інформаційного середовища, для Україниє доцільним:• розробка моделі підтримання і захисту суверенітетунаціонального інформаційного простору, яка спирається нанарощування кількості даних про користувачів, моніторингунаціонального сегменту мережі Інтернет та отриманнюможливостей цільового відключення окремих елементів мережічи її користувачів;• започаткування широкої інформаційної кампанії з підвищеннярівня кіберосвіченості;• проведення аудиту в державному секторі щодо використанняінформаційно-телекомунікаційного обладнання та програмногозабезпечення з метою визначення потреб у подальшихзакупівлях та навчанні працівників.В той же час, необхідно почати розробку альтернативних шляхіввирішення проблем, які світовим співтовариством не сприймаютьсяоднозначно і гальмують процес формування міжнародного консенсусуз проблем кібербезпеки. Україна може стати активним учасникомміжнародного нормотворчого процесу для протидії викликамв інформаційній сфері.313

314

РОЗДІЛ IIУкраїнсько-російський конфлікт315

316

Російсько-українська криза 2014 р.: причини, характер,наслідкиВалерій КравченкоДонецький національний університетВідносини між Росією та Україною, хоча й завжди за назвоюбули стратегічними, ніколи не складались легко. Причин цьому булобагато як у історії новітнього політичного й соціального розвитку обохкраїн, так й у речах більш звичних – економіці та фінансовій сфері.Росія, з позиції „старшого брата”, завжди намагалася приглянути за„молодшою сестрою”, Україною, спрямувати її вірним шляхом. Поприповільну та тривалу європеїзацію останньої, Росія була певна, що вонамає достатньо інструментів завадити Україні остаточно вийти з її полягеостратегічного впливу. Динаміка добросусідських відносин поволізнижувалась, прямо пропорційно зі зниженням обопільної залежностікраїн, від розпаду Радянського Союзу до сьогодення. Втім великих кризпротягом довгого часу Україна та Росія уникали. З натяжкою, доістотних загострень можна віднести хіба конфлікт з о. Тузлау Керченській протоці 2003 р., та так звані „газові війни”, щоперманентно тривають починаючи з 2005 р., але 2014 р. все змінив.Джерела сьогоденної війни між Україною та Росією багатогранній неоднорідні. Розглянемо та охарактеризуємо найбільш важливішіз них.Роль України в політиці РосіїВідносини між Росією та Україною не можна розглядати з точкизору рівності акторів, дотримання елементарних канонів міжнародногоправа, лише тому, що сучасна Росія не поважає таких канонів. СучаснаРосія за останні роки значно зміцнила економіку краю за рахунокпродажу продукції своїх надр. У стосунках з сусідніми країнамиколишнього Радянського Союзу та соціалістичного табору вона ставитьсебе у значно вище положення. Це стосується як двостороннього рівнявідносин, так і функціонування міжнародних регіональних інституцій,де присутня Російська Федерація – СНД, ОДКБ, Митний союз,317

потенційно Євразійський Союз. Росія, використовуючи символізмРадянського Союзу для внутрішньої та зовнішньої аудиторії (зокремай для України), звертаючись до риторики захисту правросійськомовного населення або російських громадян на суміжнихтериторіях, повертає світ до часів біполярного протистояння. Головнийреципієнт меседжа щодо зростання військової міці та авторитету Росіїнавряд чи знаходиться, за думкою Кремля, в Києві або, скажімо,у Варшаві. Нову Росію мають чути й боятись (а не поважати), в першучергу, у Вашингтоні та Лондоні, Парижі та Брюсселі. Остання агресивнаполеміка російських ЗМІ щодо країн „згнилого заходу”, разом ізпіднесенням „зразкових держав із найбільшим дбанням пронаселення” – Китаю та Північної Кореї, свідчить про прискорену„радянізацію” свідомості росіян разом зі спрощенням мислення залінією „свій-чужий”, що є на меті задля побудови міцного фундаментуПутінської імперії руської цивілізації.Що стосується України, Збігнев Бжезинський ще у середині 1990-х рр. зауважив, що Росія не зможе відновитись імперією без України.Bже тоді у „Великій шахівниці” він спрогнозував великий конфлікт,„Нові Балкани” у Східній Європі 309 . Латентна фаза цього пророцтвавідверто затягнулась виключно через економічну та політичну слабкістьРосії, та як тільки вона відновилась, під загрозою опиняється не лишеУкраїна, Молдова, Грузія, Азербайджан та країни Середньої Азії –традиційні сфери впливу, але й інші сусідні країни Східної та ПівнічноїЄвропи. Хто саме – вивчайте карту Російської імперії, зародження новоїінкарнації якої ми з вами спостерігаємо. Ідеологами цього процесує Дугін, Панарін, Кара-Мурза, Старіков, Куняєв, Бородін та ряд іншихфілософів течії „неоєвразійства”, в працях яких вже від початку 2000-хрр. були змальовані сценарії сьогодення.Для досягнення мети Росія використовує різноманітнийінструментарій. Окрім позиції грубої військової сили, до використанняякої приховано звертається наразі РФ в Україні, улюбленим ставгазовий терор, який дозволяє тримати у залежності від своїхенергоресурсів не лише сусідів, але й увесь європейський простір.Також присутні спекуляції на закритті російського ринку для зовнішніхінвесторів, що поволі відбувається. Водночас Росія не є взірцемдержавоустрою, має величезну кількість проблем всередині, зокреманестабільність та загрозу тероризму на Північному Кавказі,309 Z. Brzeziński, Wielka Szachownica, Warszawa 1998.318

підтверджену масштабними терактами у Волгограді восени 2013 р.,заморожену фазу конфлікту в Чечні, де Кадирову все складнішетримати під контролем радикальну ісламізацію суспільства. Росія маєТатарстан, де татари вже вимагають собі розширені права автономії,а на Великому курултаї підтримали проукраїнських кримських татар таїх вимоги до Москви. Росія має величезні необлаштовані території заУралом, які знаходяться під загрозою повільної „китаїзації”.Екстенсивне господарство, побудоване на владі олігархічних кланів,розподілі та продажу надр, нафто- та газовій залежності економіки РФ,сприяє її рецесії, повільній кризі та сповільненню економічногозростання. Росія сьогодні слабка зсередини, й саме це штовхає Путінадо компенсації цієї внутрішньої слабкості за рахунок агресивноїзовнішньої політики. Одна маленька переможна війна (в Україні, навітьякщо її так відкрито не називати), на думку кремлівських ідеологів, заподачі інформації державною машиною пропаганди, надасть режимуПутіну черговий необмежений кредит довіри громадян та стимули допобудови імперії. Основою цієї імперії має стати зомбоване автохтонненаселення Росії та маргінальні еліти, що спираються на масинеосвіченого російськомовного люмпена на периферії.Ресурсна людська база останнього у великому достатку доступнаПутіну в Україні. Але потенційно, подібний сценарій може бутирозіграний, в першу чергу, у Молдові (з її Придністров’ям) та у Латвії (деє сильною російська меншина). Чому Україна була першою? ПроБжезинського вже згадали. Державний проєвропейський проект підназвою „Україна” безумовно ставив під загрозу імперські амбіціїКремля. Саме тому, аби сповільнити та звести нанівець європейськийвектор розвитку держави, Росія зробила ставку на проросійськогополітика Януковича, який так само володів беззаперечним авторитетомна сході країни (зоні сучасного конфлікту). Реакція українців на зривпроцедури підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзому листопаді 2013 р., Євромайдан, який згодом перетворився наплацдарм боротьби з корупційним режимом Януковича, щоз ухваленням диктаторських законів у січні 2014 р. загрожував статиподібним до російського режиму Путіна, дещо сплутав картикремлівським стратегам. План „А” Москви передбачав утриманняпрезидента Януковича на другий строк у 2015 р. План „Б” реалістичноготувався на випадок очікуваного провалу Плану „А”, й передбачавсаме ті дії, які стались з березня 2014 р. Росія не могла допустити319

відриву від себе України, яка цивілізаційно прямує в Європу післяперемоги „революції гідності” та людських жертв, саме тому булоспішно прийняте рішення „дістати із шухляди” План „Б”.Російська агресія проти УкраїниРазом з ейфорією від перемоги на Майдані та втечі Януковича,слабкістю силових структур деморалізованих полемікою протистояннянароду України, розкраданням майна та загальним занепадом арміїпротягом останніх чотирьох років президентства Януковича,прорахунками стратегічного планування (коли Росію взагалі протягомроків незалежності фактично не розглядали в якості ймовірноговійськового агресора), бездіяльністю Служби безпеки України (у 2010 р.був розпущений підрозділ контррозвідки, який відповідав за Росію),амбівалентністю міліції (яка від безпорадності дуже скоро відкритоперейшла на сторону проросійський сил у Криму та на сході України),втілити цей план було не дуже складно. На початковій фазі Росіявикористала перевірений у Грузії сценарій захисту російських громадянна території іншої суверенної держави, на цей раз в Криму. На користьРосії зіграв статус автономії Криму, де можна було для більшої„легітимності” дій спертись на органи місцевої влади, навіть шляхомвнутрішнього перевороту. Також ключову роль на півострові зігралорозташування російської бази Чорноморського флоту у м. Севастополь(а, насправді, об’єкти ЧФ були розкидані по всьому Криму). Тожі присутність російських військових можна було, у разі чого, доситьшвидко адекватно пояснити міжнародній спільності. Натомістьприєднання Криму, незважаючи на підвищений пафос та символізм, небуло кінцевою ціллю для Росії. Наявний конфліктний потенціал на сходіта, частково, півдні України сприяв подальшій дестабілізації ситуації.Цікаво, що Росія, попри власне право інтервенції „на допомогубратньому народу”, деклароване 1 березня 2014 р., досі не наважиласьна відкриту військову акцію, натомість використовує „приховану”тактику гібридної війни 310 . До зусиль з дестабілізації ситуації, ескалаціїнасильства на сході України активно залучені завезені диверсанти,колишні офіцери ГРУ та спеціальних підрозділів Збройних сил Росії, якідіють як найманці та координуються чинними агентами ГРУ та Служби310 http://www.vedomosti.ru/politics/news/23467071/sovet-federacii-edinoglasnoodobril-vvod-vojsk-na-ukrainu[30.08.2014].320

зовнішньої розвідки РФ. До речі, представники останньої протягомроків президентства Януковича були активно інкорпоровані у силовіпідрозділи, центральні та регіональні управління Служби безпекиУкраїни. Це пояснює повну деморалізацію зазначених органів, великийвитік інформації, що значно спростило завдання диверсійних груп.Варто відзначити й діяльність з висвітлення подій на сходіпредставниками російських мас-медіа, які відкрито переходять межужурналістської етики, виконуючи замовлення з Кремля, відвертовикривляючи, спотворюючи інформацію про події. Фактично можнавіднести російських журналістів, які працюють на Донбасі, доневід’ємної частини диверсійних груп терористів. Крім зовнішніхчинників впливу, на сході України до дестабілізації активно долучилисьпредставники місцевих еліт, переважно дуже тісно афілійованих доправлячої тут Партії регіонів та Комуністичної партії України, або таких,що напряму мали зв’язки з „сім’єю” Януковича. Місцевий великийбізнес, декларуючи власну проукраїнськість, був зовсім не проти,скориставшись наявною ситуацією, вибити собі трошки привілеїв відКиєва, та, напевно, прорахувався з настроями населення та обсягамизовнішніх впливів. Коли людині з кримінальним минулим (а такихбільшість серед активістів „збройних сил” самопроголошених республіку Донецьку та Луганську) на руки дати автоматичну зброю, дужескладно буде її вже відібрати. Суттєве зростання криміногенноїобстановки, відкат Донбасу до „лихих дев’яностих”, є прямимзапланованим наслідком підривної роботи Кремля, та неочікуванимрезультатом для місцевого бізнесу.Сепаратизм на ДонбасіВикористання штучного сепаратизму в якості політичногоінструменту, ініційоване зсередини, але фінансоване та підтриманеРосією, також має на меті лише дестабілізацію суспільно-політичногожиття регіону. Говорячи про новітнє явище – сепаратизм на Донбасі –хотілось би трохи зупинитись на його причинах. Повністю визнаючиекономічну та політичну неживучість проекту варто відзначити тіфактори, які були використані політтехнологами для її обґрунтування.В першу чергу йдеться про так звану регіональну ідентичність – щось назразок грецького уявлення про патрію, де поліс Спарта був справжньоюБатьківщиною спартанців, а не в цілому Греція (чи хоча б Пелопоннес321

або Лаконія). Більшість мешканців Донецька не вважають себеукраїнцями чи росіянами, вони вважають себе дончанами. Такалокалізована ідентичність немає нічого спільного з глибокою історієюрегіону (Донбас почав активно розвиватись лише у ХІХ ст.), але напрямупов’язана з економічними міфами та міграцією населення у радянськийперіод (переважно у 1930-1960 рр.). Більшість населення Донбасу –переселенці, які не мали вже через два покоління чіткого уявлення проїх справжнє коріння та батьківщину. Тому вони вважали своєюБатьківщиною Радянський Союз, який забезпечував їх житлом,заробітною платнею та соціальним пакетом. „Совєтизація” свідомостітривала протягом існування Радянського Союзу, а із втратою його –вони втратили Батьківщину. Переважна маса цих громадян соціальноналежала до колись провідного класу – робітничого пролетаріату. Несекрет, що робітничі професії, такі як шахтарі та металурги, булинайбільш оплачуваними та шанованими у радянському суспільстві.Враз втративши все за часів болісного переходу України до ринковоїекономіки – статус та зарплатню – ці люди поступово почали„люмпенізуватись”. І все б нічого, якби такі обмануті громадяни нестановили більшість населення Донбасу. Звідси йде корінняромантизації радянської доби, неприйняття європейського векторурозвитку та ворожого ставлення до Заходу.Не сприяли поліпшенню ситуації, а, навпаки, стали у нагодіпроросійським силам у березні-травні 2014 р. для наявноїдестабілізації, й наступні фактори:• фактична відсутність налагоджених міжлюдських контактів міжСходом та Заходом України протягом перших 15 роківнезалежності (лозунг „Схід та Захід разом” виник лишевсередині 2000-х рр.);• патріотичне виховання у донецьких та луганських школах в „урарадянському”стилі, з популяризацією піонерських лінійок тавідсутністю контакту з національним розвитком держави;• тривалі спекуляції на статусі російської мови (яка завжди булай залишається першою мовою регіону);• зовнішньополітичні спекуляції, зокрема формування з НАТОобразу ворогу;• засилля російського медіа-продукту, поразка українських ЗМІу боротьбі за свідомість населення Донбасу, російська322

пропаганда з приводу російських настроїв на „південному сходіУкраїни”;• підпорядкування регіонального політикуму, силових структур танавіть громадянського суспільства бізнес-корпораціям, зокремачленам так званої „сім’ї” Януковича та Ахметову, які займались„іміджмейкертсвом” Донбасу останні 15 років;• відверта поляризація суспільства після подій на Майдані, якавтілилась у героїзацію „Беркуту”, заклики до громадянськоїнепокори;• з окремими застереженнями, релігійний чинник, а самепротистояння Української православної церкви Московськогопатріархату з Київським патріархатом (застереження стосуютьсярозповсюдженого атеїзму на Донбасі);• використання наразі сепаратистами георгіївської символіки, яказбігається з кольорами ФК „Шахтар” (Донецьк), який став у 2000р. своєрідним символом відновлення впливу Донбасуу футбольних баталіях зі столичним ФК „Динамо” – футбольнимгегемоном України 1990-х – початку 2000-х. (Цей недооціненийчинник, насправді має величезне значення у свідомості людей.Відповідно, якщо ти маєш символіку рідного футбольного клубу– ти, фактично, негласно автоматично підтримуєш сепаратистів,підтримуєш сильний та „незалежний” Донбас).Зазначені чинники є основою сепаратизму на Донбасі. Більшнебезпечним виглядає той факт, що розрив у свідомості, щоформується, вже зачіпає всі етнічні групи багатонаціонального Донбасу,всі соціальні групи населення регіону. Фактично йде громадянськавійна, яка має свою „донецьку” специфіку (зважаючи на малу кількістьактивістів та наявність істотної більшості заляканого „диванного активу”– аполітичного населення, яке просто приєднається до сторони, якапереможе у конфлікті), й важко заперечувати, що така ескалація не накористь Росії.ПідсумкиНасправді, російсько-українська криза ще дуже далека від свогозавершення. Відповідно, складно прораховувати її справжні наслідки.Втім вже зараз можна стверджувати, що відбувається остаточне„розлучення братських народів”, українці все менше сприймають323

росіян позитивно. Сценарії на сході України не є разовими акціями,спрямованими, наприклад, на зрив президентської кампанії. Донецькта Луганськ потрібні РФ як стартові плацдарми до подальшої агресії наХарківщині, Дніпропетровщині та півдні України, а, потенційно, навітьдалі. Неконсолідована Україна дуже підходить для такого родуповільної агресії, навіть без застосування регулярних підрозділівзбройних сил. Зрештою, навіть поділ України навряд чи спинитьКремль. Путін відкрито бавиться у Бісмарка, а Росія нарешті почалавести велику „реалполітику”. Відповідно, єдине на що заслуговує наразіРосія – гідна відповідь країн Заходу у подібному реалістичному дусі.Якщо Росія нарощує агресію, Європа та США мають діяти єдинимфронтом на оборону своїх територій та підтримку своїх союзниківі партнерів (до яких, ми ще сподіваємось, належить й Україна). Вкрайважлива у цьому контексті підтримка успішних європейських проектів –держав Прибалтики, Польщі, Румунії, Болгарії, які мають потенціал дотого, аби стати наступними об’єктами агресії. НАТО має бути як ніколиконсолідованим та готовим до захисту. Російсько-українська криза – целише початок російської атаки.324

Співпраця НАТО-Україна. Стосунки Україна-Росія.Північноатлантичний альянс стосовно конфлікту на УкраїніТадеуш Кораблін 311Військово-технічна академіяМетою цього дослідження є синтетична презентація фону, наякому розвертається конфлікт на Україні. Актуальними питаннямиповстають тут стосунки між Росією та Україною, котрі формуються відмоменту розпаду СРСР і проголошенням незалежної України.В контексті обговорення відношення НАТО щодо воєнного конфліктув Україні, метою також була репрезентація генезису і перебіг співпраціАльянсу з Києвом.Стосунки НАТО-УкраїнаКонтакти Києва з НАТО завжди відбувалися в тіні партнерстваАльянсу з Російською Федерацією. Попри те, що НАТО спостерігалостратегічне значення України, котре виникає як з її потенціалу, такі з географічного положення, то навіть не дивлячись на висловлюванідумки на цю тему, Альянс не приймав рішення, котре булоб застосоване більш практично, а перш за все з поглибленим діалогом.Причини даної ситуації все ж таки не були зав’язані тільки на НАТО.Були вони також спричинені відносно обмеженими внутрішнімиреформами, які діяли на Україні, в порівнянні з іншими державнимирегіонами. Крім того Україна була однією з засновників СпівдружностіНезалежних Держав, хоча і не підписала статуту співтовариства і нестала членом Організація договору про колективну безпеку 312 .311 Автор в роках 1998-2004 виконував дипломатичну службу в ролі І Секретаряв Постійному представництві Польщі при НАТО і Західноєвропейському союзів Брюсселі. Приймав участь в працях Групи координування політики (PolicyCoordination Group) та Північноатлантичної ради. В той час був одним з радниківПосла РП при Північноатлантичній раді (NAC). Вже кілька років займаєтьсяпроблемами міжнародної безпеки, особливо приготуванням та залученням НАТО таПольщі в кризове реагування та протидію конфліктам. На даний момент веде науковедослідження на тему деяких аспектів безпеки в стратегії НАТО.312 Ł. Kulesa, Stosunki NATO – Ukraina, „Biuletyn PISM” nr 31, 14.07.2004.325

Симптоми справжніх змін у взаємних стосунках з’явилися тількив червні 1996 року. У заяві, опублікованій після зустрічі НАТО на рівніміністрів у Берліні, була важлива частина, яка стосувалась оцінкиситуації в Україні та її значення для безпеки і стабільності в Європі.Альянс запрошував Київ більш активно брати участь у роботі Радипівнічноатлантичного співробітництва 313 і у програмі „Партнерствозаради миру”. Була підкреслена задоволеність з поглиблення стосунківразом з реалізацією документа зі змістом зміцнення взаємних відносинНАТО-Україна, який був підписаний у вересні 1995 року. Висловленатакож задоволеність з поглибленого діалогу і обміну інформації таоголошення подальшого прогресу у тій сфері 314 .Такі ствердження, у вигляді відсутності широких форм офіційнихконтактів, могли свідчити о інтенсивності неофіціальної дипломатії, якавелась двома сторонами. Вони повинні були надати можливістьзбільшення інтенсивності діалогу і розширення практичної співпраці.Підтвердження цього припущення можна також знайти у виступітодішнього Генерального Секретаря НАТО Хав’єра Солана, під часвідкриття Інформаційного офісу НАТО в Києві. Він підкреслив, що„відкриття офісу – це кількамісячна важка праця чиновників НАТО таУкраїни. В тому самому часі відбулося багато зустрічей з українськимидипломатами та старшими офіцерами” 315 .Комісія НАТО-УкраїнаПереломний момент наступив під час саміту Альянсу, якийвідбувся 9 липня 1997 року в Мадриді. Тоді був підписаний документміж лідерами та прем’єрами урядів НАТО та України, відомий як „Хартіяпро особливе партнерство між Україною та ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору” 316 . З рації значення цього документуна взаємні відносини, він потребує трошки ширшого нагадування.313 North Atlantic Cooperation Council (NACC) існувала до травня 1997 року, коли на їїмісці повстала Euro-Atlantic Partnership Council (EAPC) – Рада євроатлантичногопартнерства.314 Final Communiqué of the ministerial meeting of the North Atlantic Council, Berlin, 3 June1996 // NATO Handbook Documentation, NATO Office of Information and Press, Brussels1999, c. 381-382.315 Speech by Secretary General at The Ukraine House, Kyiv 7 May 1997 (переклад автора).316 Charter on a distinctive partnership between the North Atlantic Treaty Organization andUkraine // NATO Handbook..., op. cit., c. 139-145.326

Вирішивши створити особливі відносини в співпраці з Україною,НАТО приймало до уваги як позитивні внутрішні зміни і реформиприйняті Києвом, так і попередні контакти з Альянсом, в томуі практична участь у воєнній співпраці в рамках операції НАТО наБалканах. Підтвердження такої точки зору знайшло своє місцев преамбулі хартії. Зі своєї сторони Україна була зобов’язана даліпроводити реформи в області оборони, в тому особливий розвитокцивільного контролю зі збройними силами та одночаснимпідвищенням їх взаємодій з підрозділами НАТО і країнами-партнерами.Хартія включала в себе кілька пунктів, що визначають взаємнузацікавленість та області співпраці, які були представлені в п’ятичастинах документу. Перша частина охоплює пригадані вже ранішеоснови та причини поглиблених взаємних відносин. Друга описувалаправила, на які буде опиратись подальший розвиток взаємнихвідносин: визнання принципу гарантій безпеки для всіх держав ОБСЄ,цілісності та непорушності суверенітету третіх країн, повага правлюдини та національних меншин і запобігання конфліктів. Третячастина хартії то сфера консультацій і/чи взаємної співпраці. Цю частинудокументу треба описати трошки ширше. Вона була поділена на тригрупи. Перша стосувалась області консультацій з питань, що становлятьспільний інтерес, таких як:• політичні питання та питання безпеки, особливо стосовноєвроатлантичних питань;• запобігання конфліктів, врегулювання криз, підтримання миру,надання гуманітарної допомоги;• нерозповсюдження політичних та оборонних аспектів;• роззброєння та контроль над озброєнням, зокрема, принципиописані в Договорі, про звичайні збройні сили в Європі (англ.Treaty on Conventional Armed Forces in Europe, CFE), договір поВідкритому Небу та принципи заходів зі зміцнення довіриі безпеки описані у Віденському документі 1994 року;• експорт зброї та передачі технологій подвійного призначення;• боротьба з наркобізнесом та тероризмом.Друга група визначається організацію спільних семінаріві робочих груп, що займаються:• цивільним плануванням на випадок надзвичайних ситуаційі готовності до стихійних лих;327

• військово-цивільні відносини, демократичний контроль надармією і реформ в галузі оборони України;• планування і оборонний бюджет, політика, стратегія і концепціянаціональної безпеки;• перетворення оборонної сфери 317 .Третя група включала теми до роздуму Україною, з метоюоцінити потреби та можливості співпраці з НАТО. Включає вона міжіншим співпрацю в питаннях озброєння та військових навчань, в томуі навчання в рамках „Партнерство заради миру” на території України,а також підтримка для Польсько-Українського миротворчогобатальйону 318 .Четверта частина хартії включала в собі практичні правила, якістосувались питань організації механізмів співпраці і консультацій.Служити їм мали робочі органи Альянсу, як Північноатлантична рада,так і комітети НАТО в формулі НАТО-Україна; візити на високому рівні;механізми військової співпраці, в тому регулярні зустрічіз начальниками штабів країн НАТО та реалізоване в рамках програми„Партнерство заради миру”; створення військових місій зв'язку –України в штаб-квартирі НАТО і НАТО в Києві. Засновано також КомісіюНАТО-Україна, яка мала зустрічатись не менше ніж два рази в рік.Взаємному діалогу і співпраці повинні були також служитипарламентські контакти Північноатлантичної асамблеї з ВерховноюРадою України.В п’ятій частині хартії включенні взаємні декларації сторін, якістосуються співпраці для більш безпечної Європи. Альянс заявив просвою підтримку щодо суверенності і незалежності України, і такожпідтвердив гарантії безпеки записані в угоді в Будапешті. Українапідтвердила свою прихильність щодо боротьби з поширенням зброїмасового знищення та реалізації трактатів, які стосувались роззброєнняі контролювання озброєння. Київ стверджував, що з задоволенням вітаєдекларації Альянсу про не розміщення атомної зброї на територіяхнових держав союзників 319 .317 Ibidem, c. 142-143.318 Польсько-Український миротворчий батальйон діяв до 2010 року. До 2009 року дойого складу входив литовський компонент. В 2010 році батальйон буврозформований.319 Charter on... // NATO Handbook…, op. cit., c. 144-145.328

У цьому місті варто відмітити, що зміст і відмічені в документісфери співпраці були з впевненістю скромніші, ніж ті, про які НАТОдомовилась з Росією два місяці раніше в Парижі „Основоположний актНАТО-Росія про взаємні відносини, співробітництво та безпеку” 320 .Оцінка співпраціВ перші роки співпраці реалізованої в рамках хартії, взаємнівідносини були настільки активні і корисні для двох сторін, що в 1999році Альянс прийняв під час саміту у Вашингтоні нову СтратегічнуКонцепцію, якою підтвердив записи доконані в Хартії НАТО-Україна.В частині присвяченій партнерству, співпраці і діалогу, Альянсстверджував, що „Україна займає спеціальне місце в євроатлантичномусередовищі безпеки і є важливим і цінним партнером в процесіпросування стабілізації і спільних демократичних цінностей” 321 .В 2002 році українська Рада національної безпеки і оборониУкраїни розробила документ, який описував напрямки в політиціУкраїни щодо НАТО. Цей документ має назву „Про Стратегію Українищодо НАТО”. В ньому наголошується, що Україна буде намагатисьотримати повне членство в Альянсі. У відповіді на цей серйозний крок,у тому самому році, НАТО під час саміту в Празі прийняв „План дійНАТО-Україна”, який охоплював політичні питання, економічні,безпеки, питання воєнної оборони та питання законодавства 322 .Більшої уваги заслуговує також військова співпраця Україниз НАТО. Держава, яка перша серед країн СНД приступила до програми„Партнерство заради миру”, активно приймає участь в операціяхпідтримки миру і анти кризи Альянсу. В принципі, це відбувалось відсамого початку діяльності Альянсу. Україна в міру своїх можливостейприймала участь в операції на Балканах СФОР (Сили стабілізації, СФОР,англ. Stabilization Force, SFOR – сили НАТО з підтримки миру в Босніїі Герцеговині) та КФОР (англ. Kosovo Force, KFOR – Міжнародні сили320 Founding Act on Mutual relations, Cooperation and Security Between NATO and RussianFederation, Paris, 27 May 1997 // NATO Handbook..., op. cit., c. 127-138.321 The Alliance’s Strategic Concept, approved by the Heads of State and Governmentparticipating in the meeting of the North Atlantic Council, Washington D.C. 23-24 April1999 // NATO Handbook..., op. cit., c. 417 (переклад автора).322 NATO, NATO-Ukraine Action Plans, Prague Summit 21-22 November 2002.329

з підтримки миру в Косові) 323 . Також була присутня в польськомусекторі відповідальності в Іраку.В наступних роках співпраця пройшла на іншому, хочаі правильному рівні. Треба, однак відмітити, що попри відкритівідносини Альянсу щодо України і старань Польщі, щодо якомогаширшої співпраці Брюсселя з Києвом, внутрішні проблеми Українипереважали і далі домінують в житті держави. Був втрачений шанс,який з’явився дякуючи перемозі Помаранчевої революції в 2005 році.Польща підтримувала старання глибших внутрішніх змін і більш кращийдіалог між Україною з Європейським Союзом і НАТО. На жальвідсутність рішучих реформ та певні сфери залежності, які є залишкамиСРСР, мали серйозну перешкоду на цій дорозі. Перемога Партії регіонівв парламентських виборах в 2006 році, а особливо її лідера ВіктораЯнуковича в президентських виборах в 2010 році, призвели до відходуУкраїни від прозахідної політики і стримали її марш на дорозі дочленства в Європейському Союзі та НАТО. Вже під час свого візитув Брюсселю в вересні 2006 року Прем’єр-міністр Янукович виголосивзакінчення старань України щодо членства до НАТО. Відсутністьвпевненості і чітких декларацій були одними з приводів, через якіУкраїну не запросили до членства в Альянсі під час саміту НАТОв Бухаресті, в квітні 2008 року 324 . Крім того, ставлення українськогосуспільства, не бажаючого до безпосередніх жертв, які б уможливилив дальшій перспективі покращення економічної та соціальної ситуації,перешкоджало більш радикальним заходам щодо реформ. Найбільшепоглиблювала проблеми ситуація пов’язана з важкими відносинамиУкраїна-Росія.Дискусія над ново прийнятою в 2010 році концепцієюстратегічної оборони країн НАТО, відображала в значній мірі розділеніпозиції країн союзників щодо розширення НАТО, так само як і проблемпов’язаних з відносинами НАТО-Росія. З проаналізованих данихв березні 2010 року в дослідженні Польського інституту міжнароднихвідносин виникає, що під час дискусії попередньо опрацьованихконцепцій, статистика прихильників і противників розширення НАТО323T. Korablin, Akcje interwencyjne Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego //J. Pawłowski, A Ciupiński (red.), Umiędzynarodowiony konflikt wewnętrzny, Warszawa2001, c. 58-76.324 M. Madej, Współpraca NATO – Ukraina po wizycie premiera Janukowycza w Brukseli14 września 2006 r., „Biuletyn PISM” nr 56, 19.09.2006.330

включивши Україну, але також і Грузії, була для неї дуже некорисною.З 28 країн союзників, 16 було проти розширення Альянсу включившиУкраїну. Обмежена підтримка була оголошена тільки 5 державами, якісильно підкреслювали, необхідність Києва виконати свої зобов’язання.Сильну підтримку були готові висловити тільки 6 держав. В цьомуконтексті, слід нагадати, аналіз підтримки для співпраці Росії і НАТО.Сильну і дуже сильну підтримку для дальшої співпраці виголосило тоді16 держав НАТО, деякі з них брали під увагу можливість її поглиблення,а одна навіть припустила можливість проконсультуватися з Москвою,щодо питань про подальше розширення. Умовна підтримка,з прийняттям до уваги основних цінностей представлених НАТО,і основа, на якій призначила Рада НАТО-Росія, повідомили 12 країнАльянсу. Жодна з країн не вважала можливим припинення взаємноїспівпраці 325 . Текст, який був прийнятий за часів саміту НАТО в Лісабоні,нової концепції повністю захоплює атмосферу раніше проведеноїдискусії і представлених позицій 326 .Відносини Росія-Україна. Напруги, кризи, конфліктВ 90-х роках ХХ століття Росія не могла погодитись з їїослабленням на міжнародній арені. Також вона знала, що не можеефективно блокувати розширення НАТО, а цей процес був позитивнооцінений великою кількістю країн Центрально-Східної Європи. Вони непогоджувались на прийняття гарантій безпеки Російською Федерацією,маючи на увазі власний отриманий досвід після закінчення другоїсвітової війни. Мали вони також дуже свіжі спостереження, щодонамагання Росії розпочати рішення конфліктів в області СНД і показаливідсутність її неупередженості 327 .Разом з розпадом Радянського Союзу, Україна проголосиланезалежність. Ця ситуація спричинила, що на її території лишилосьбільш ніж 1500 ядерних боєголовок, які належали до СРСР. Київ не бувзацікавлений в ролі ядерної держави і протягом кілька наступних325 B. Górka-Winter, M. Madej (red.), Państwa członkowskie NATO wobec nowej koncepcjistrategicznej Sojuszu. Przegląd stanowisk, Warszawa 2010.326 Biuro Bezpieczeństwa Narodowego, Koncepcja strategiczna obrony i bezpieczeństwaczłonków Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego, Warszawa 2011.327 E. Cziomer, Rosja i Wspólnota Niepodległych Państw // E. Cziomer, L.W. Zyblikiewicz,Zarys współczesnych stosunków międzynarodowych, Warszawa-Kraków 2000.331

місяців переказав цілий ядерний арсенал Російській Федерації. Українатакож стала учасником трактату СНО-1, а в 1994 році підписала в Москвітрьохсторонню угоду Україна-США-Російська Федерація проденуклеаризацію України. Важливою проблемою України в їївідносинах з НАТО, а перш за все в прагненні до набуття членстваз Альянсом – була спадщина по СРСР, тобто наявність військовиходиниць Чорноморського флоту РФ в Севастополі. Не зважаючи настворення двосторонніх юридичних домовленостей, не змінювало тофакту розміщення на території суверенної України чужих військ.Відносини України та Росії після 1991 року були складними і в значніймірі були залежні не тільки від стану України, але також і від того, хтовиконував керівничу функцію в державі. Протягом 1998-2004 роківРосія була стурбована прозахідними діями Києва. Не зважаючи напідписаний в 1997 році „Договір про дружбу, співробітництвоі партнерство” та економічну домовленість в 1998 році, між іншимі з приводу розвалу економіки в Росії, і газових проблем, ситуація буланапружена. Але в 2004 році ситуація почала покращуватись. Бувпідписаний договір про кордони і розв’язано було спірне питання,щодо Азовського моря. Але навіть до сьогоднішнього дня, не булавирішена проблема демаркації спільного кордону, яку успішно блокуєМосква. Під час президентських виборів в 2004 році Леонід Кучмаі Москва відверто підтримували проросійського кандидата ВіктораЯнуковича. Помаранчева революція змінила цю ситуаціюі Президентом України став Віктор Ющенко. Україна розпочала своюпрозахідну політику і в значній мірі незалежній від Кремля 328 .Газові кризиУ вигляді зміни внутрішньої ситуації, яка вплинула на змінив політиці Києва щодо Росії і Альянсу, Росія сягнула по економічнузброю, найефективнішим елементом в економічних стосункахз Україною, було питання поставки газу. Перша газова криза відбуласьв 2006 році, тобто швидко після зміни влади в Києві 329 . Рівночасно,Росія не приховувала своїх страхів, котре стосувалось заміру України дочленства в НАТО, на що сильно наполягав Президент США Джорд328 Ł. Kulesa, Stosunki NATO…, op. cit..329 A. Eberhardt, Konsekwencje ukraińsko-rosyjskiego konfliktu gazowego, „Biuletyn PISM”nr 3, 10.01.2006.332

В. Буш в 2008 році. Політично-пропагандистська машина Кремлярушила і саміт НАТО в 2008 році в Бухаресті не виголосив запрошеннядля України. То була помилка, тому що це рішення підтвердилопереконання Кремля про ефективність провадження політикизалякування. 1 січня 2009 року вибухнула наступна, яка несла за собоюбільш серйозні ефекти, газова криза. Європейський Союз повинен бувстати посередником, і хоча це вже було вирішено, Росія до часунаступних президентських українських виборів, давала багато разівзрозуміти, що не легко їй співіснувати з важким сусідом.Перемога в наступних президентських виборах ВіктораЯнуковича в 2010 році, черговий раз затримала рух України на Захід,але все ж таки пробуджена надія, особливо громадян Західної Українивплинула на те, що в момент відмови владою підписання асоціаціїз Європейським Союзом київський Майдан знову вдихнув життя.Однак Янукович пам’ятав результат громадської неслухняностів 2005 році і цього разу (в 2013 році) прийняв рішення вирішити ситуаціїсилою. Москва якийсь час стримувалась з прийняттям якогоськонкретного рішення, але після того, як Президент Янукович втік і владуперейняла Верховна Рада України, яку підтримувала більша частинадепутатів також з Партії регіонів, ситуація на дорозі Москва-Київставала все більш напруженою.Криза 2014 рокуРозвиток подій вів до наступної серйозної політичної кризи, хочанапевно ніхто не припускав, що Росія піде на крок рішення її силою,в тому і до анексії Криму. Мало хто підозрював, що в ХХІ столітті Москвапіде на такі методи і тактику дій, перед якими концепція сфериоборони НАТО попереджувала ще з 1968 року 330 . Але також вартопригадати в цьому моменті про звіт з 17 травня 2010 року, який бувприготовлений групою експертів на потребу створення новоїстратегічної концепції Альянсу. В приготуванні цього звіту, названогов честь прізвища співголови групи експертів „Рапорт Олбрайт”, відпольської сторони приймав участь колишній міністр закордонних справАдам Даніель Ротфельд. В змісті цього рапорту що правда говориться330 Ogólna Koncepcja Strategiczna Obrony Obszaru Północnoatlantyckiego 16 stycznia 1968roku [w:] R. Kupiecki, Siła i solidarność. Strategia NATO 1949-1989, Warszawa 2012,c. 421-435.333

про необхідність продовження діалогу з Москвою і покращенняефективності механізмів Ради НАТО-Росія, але також ставиться акценті на можливі проблеми. При оцінці глобальних тенденцій, експертизвернули увагу на серйозні труднощі в передбачуваній майбутнійполітиці Росії по відношенню до Альянсу, в зв’язку з чим вонинаголошували на подальше бажання співпраці, при одночасномузапевненню Альянсу можливості і остаточних засобів довикористовування в випадку прийняття Москвою більшконфронтаційної позиції 331 . Сьогодні, після чотирьох років від існуваннярапорту, ці слова звучать, як пророцтво.Після втечі Януковича, Росія почала все сильнішерозповсюджувати антиукраїнську пропаганду, звинувачуючи Київв підтримці фашистських рухів. Події на Кримі вплинули на те, що19 березня Україна почала виходити з СНД, впроваджувати візовийрежим з Росією і поставила свою армію в стан повної бойовоїготовності 332 . Конфлікт посилювався, а цинічна політика Кремлявплинула на те, що сьогодні на східній частині України триваютьпостійні бойові дії і поглиблюється гуманітарна криза.Реакція Альянсу на український конфліктНАТО від самого початку подій слідкувало за їх розвитком.Застосування сили проти учасників мітингів на Майдані викликалосерйозне занепокоєння. Північноатлантична рада в формі міністрівзакордонних справ 3 грудня 2013 року видала заяву, в якій закликаладо припинення насильства та прийняття діалогу, а також нагадувала якезначення для безпеки Євроатлантичного співробітництва має стабільнаі безпечна Україна 333 . Треба також пам’ятати, що події в Києві здавалисявсе ж таки справою внутрішнього характеру цієї держави.Подальша ескалація конфлікту і воєнні дії Росії в Кримуспричинили наступну політичну реакцію Альянсу. Практично НАТО немає інших можливостей до дій в питаннях, які стосуються країн, які неє його членами. В заяві виданій після зустрічі 3 березня 2014 рокуПівнічноатлантична рада закликала Росію до припинення бойових дій331 NATO 2020: Zapewnione Bezpieczeństwo, Dynamiczne Zaangażowanie, Polski InstytutSpraw Międzynarodowych, Warszawa 2010, c. 37.332 Ukraina opuszcza WNP, wkrótce wycofa wojska z Krymu, „Forbes”, 19.03.2014.333 NATO Foreign Ministers’ statement on Ukraine, Brussels, 3 December 2013.334

в Криму. Рада заявила, що дії Кремля порушують міжнародне право таправила співпраці в рамках Ради НАТО-Росія і програми „Партнерствозаради миру”. Нагадала також Росії про її зобов’язання дотриманняСтатуту ООН, правил ОБСЄ і Будапештської угоди 334 та „Партнерствазаради миру”, які Росія підписала з Україною в 1997 році. Альянспідтвердив в заяві, що далі буде підтримувати суверенність,незалежність і територіальну цілісність України та право її громадян досамовизначення свого майбутнього, без зовнішньої інтеграції. Послиповідомили про прохання України в справі консультацій в рамкахКомісії НАТО-Україна та про свій замір проведення співбесідз російською стороною в рамках Ради НАТО-Росія 335 .В тому самому часі Польща виступила з заявою проконсультацію з думкою статтею 4 Вашингтонського договору. Конфліктвідбувався дуже близько нашої держави і в тому самому часі східногокордону НАТО. Зустріч міністрів закордонних справ держав Альянсувідбулась 4 березня 2014 року. Північноатлантична рада підтрималапозицію прийняту одним днем раніше постійними представниками.Альянс також підтвердив свою згуртованість в дусі сильної солідарностів обличчі серйозної кризи. Міністри проінформували про зустріч, якамала відбутись наступного дня Ради НАТО-Росія 336 . Але однак ця зустрічне принесла жодних конструктивних результатів.Конфлікт поглиблювався. 16 березня відбувся референдумв справі приналежності Криму, яка не була затверджена наміжнародній арені, в результаті якого відбулась анексія півостровуМосквою. Далі „сепаратисти”, які були підтримувані і озброюванніМосквою, захопили значну частину Східної України, оголошуючинезалежну Донецьку республіку. НАТО цього не визнала і в своїх заявахдалі продовжує віщати про незаконність дій, які приймає Росія.Не будучи в змозі зробити істотний вплив на дії Кремля, міністризакордонних справ Альянсу, 1 квітня 2014 року під час зустрічіПівнічноатлантичної ради, прийняли рішення про тимчасовеприпинення цивільної і військової співпраці в рамках Ради НАТО-Росія,334 Угода підписана Україною, Росією, США і Великобританією стосовно гарантіїбезпеки для України, в заміну на відмову від ролі ядерної енергетики.335 North Atlantic Council statement on the situation on Ukraine, Brussels, 3 March 2014.336 Statement of the North Atlantic Council following meeting under Article 4 of theWashington Treaty, Brussels, 4 March 2014.335

в тому реалізованих вже разом програм. Але політичний діалог далітриває 337 .Під час червневої зустрічі міністрів закордонних справ державНАТО, прийняли рішення про створення чотирьох трансових фондівз ціллю фінансової підтримки України. Вони можуть бути використанів широкій сфері управління української оборони.Консультації які ведуться в рамках Комісії НАТО-Україна,тривають безперервно і набрали значну динаміку. В серпні з візитому Києві перебував Генеральний Секретар НАТО, який крім політичноїпідтримки України склав заяву про поглиблення партнерства НАТО-Україна на попередньому саміті Альянсу в Уельсі.ВисновкиКрім обмежених можливостей впливу на поточні рішенняКремля, НАТО від початку української кризи проявляє тверду танезмінну позицію. Твердо стоїть на ногах міжнародного права тапідписаних угод і до того самого закликає Москву.Здається, що надходить важкий період, але в той самий часпотрібних рішень Альянсу, які повинні показати неефективністьполітики дестабілізації, яку веде Москва в країнах колишнього СРСР, якіпрагнуть до членства в Західних організаціях. Таким сигналом моглоб бути запрошення Альянсом Грузії та презентація нової, впевненорозширеної форми партнерства НАТО-Україна, вже на вересневомусаміті НАТО. Дуже скоро ми переконаємось, особливо в справізапрошення Грузії, чи держави члени Організації приймуть рішеннящодо такого однозначного, відважного, але також і символічногокроку. В цьому контексті треба згадати про думку заступникаГенерального Секретаря НАТО Александера Вершбоу, яка булависловлена під час урочистого вручення дипломів в НАТО DefenceCollege в Римі, в червні 2014 року. Він ствердив, що ключовою сфероюдискусії під час найближчого саміту Альянсу будуть питання„майбутнього НАТО”. Він вважає, зобов’язанням однозначно показати,що він в стані впоратись з кожним викликом не дивлячись на йогохарактер та місце розташування 338 .337 Statement by NATO Foreign Ministers, Brussels 1 April 2014.338 Looking towards the Wales Summit, speech by Aleksander Vershbow in NDC, Rome 13June 2014.336

Однак, треба в цьому місці відмітити, що головною функцієюНАТО залишається захист і потреба запевнення безпеки в областідоговору, описаного в статті 5 і 6 Вашингтонського договору. Всірішення, які приймаються його членами повинні також мати на увазізгуртованість і солідарність Альянсу. На тему цієї проблеми вже звертавувагу звіт „Трьох мудреців” 1956 року, що описував „правила політикирозрядки” з 1956 року, який говорив про правила внутрішньої співпрацідержав Альянсу, та „Звіт Хармеля” з 1957 року, який окреслювавправила політичної розрядки, в том і її взаємодоповнюваністьз принципами колективної оборони 339 .Дії НАТО, як організації – це все ж таки не все. В питаннях, якістосуються конфлікту і участі в ньому Російської Федерації в один голосмають говорити не тільки міжнародні організації, але і також їхдержави союзники. Можливо збитий цивільний пасажирський літакз ракетної зброї, переказаної Росією „сепаратистам” призведе допостійної раціоналізації поведінки деяких країн з держав ЗахідноїЄвропи. Безпека та стабілізація повинна бути понад економічнихінтересів. В іншому випадку, Європа може знову перестати бути„неподільною і вільною” 340 .339 Text of the Report of the Committee of Three on non-military cooperation in NATO,Brussels 13 December 1956 // NATO Handbook..., op. cit., c. 166-193; The future tasks ofthe Alliance (The Harmel Report), Brussels 13-14 December 1967 // NATO Handbook..., op.cit., c. 194-197.340 Давайте покажемо Путінові, що злочин не вибачається. Чим більше будемопротистояти політиці Росії, тим безпечніший буде світ, виступ Едварда Лукаса,кореспондента „The Economist”, перед комісією сенату США, 8 липня 2014 р., „GazetaWyborcza” 19-20.07.2014.337

338

США стосовно політичної кризи на Україні 2013-2014Мачей МілчановськийУніверситет інформаційних технологій та менеджменту в ЖешувіПолітична криза на Україні, що привела до поваленняПрезидента Віктора Януковича, викликала також поглиблення розколув країні та дала привід Росії для більшої участі у справах сусіда. В тойсамий час, під час демонстрації в листопаді і грудні 2013 року, а такожна початку 2014 року, частина українців виразила свою чітку позицію табажання вступити до ЄС. Це в свою чергу вказує на прозахіднеставлення значної частини суспільства України. Про це свідчить такожспівпраця з НАТО та Європейським Союзом української адміністраціїв той час, коли вона була під керівництвом Прем'єр-міністра ЮліїТимошенко і Президента Віктора Ющенка. Однак, внутрішні розриви наУкраїні, сильний вплив російської адміністрації та російськихі українських олігархів, все більше поділене суспільство України,а також західні фактори призводять до того, що ситуація є дужескладною 341 . У зв’язку з цим, відповідь Заходу на російські дії таситуацію на Україні не може бути однозначною і повинна залежати відперебігу подій у самій Україні і масштабу російського впливу на неї.Метою даної статті є аналіз впливу США щодо тих викликів, якінесе з собою російська активність в регіоні колишнього СРСР, а такожскладності ситуації на Україні. Тезою можемо вважати ствердження проте, що занадто поспішні - негативні оцінки політики США, в ситуаціїреального конфлікту в Україні, в якому беруть участь і російські війська,не основані на детальному аналізі, або ж виникають в результатіемоційного налаштування людей, що характеризують всю ситуацію.Часто зустрічаються відгуки про те, що Захід нічого не робить аборобить недостатньо, засновані на достатньо поверхневому аналізіситуації, і в той же час не надають ніякої альтернативи сьогоднішньоїзахідної політики.У зв'язку з тим, що важко знайти єдину і узгоджену політикузахідних держав стосовно ситуації на Україні від листопада 2013 року,341 M. Rywkin, Ukraine: Between Russia and the West, „American Foreign Policy Interests”Mar/Apr 2014, Vol. 36, Issue 2, c. 119-126.339

включаючи США, методологія, використана в статті, швидше за все,основана на науковому синтезі, що дає можливість прийняти за основуметодологічний конструктивізм.Емпіричні дослідження, враховуючиневелику часову перспективу, були основані в значній мірі нависловлюваннях ключових політиків США та інших осіб залучениху кризу, висловлюваннях в пресі та соціальних мережах, а такождоповнені науковими даними. Посилання на пресу, найчастіше,обмежені підсумками з виступів, зустрічей та інших ініціатив осіб,залучених у кризу на Україні.Одночасно така база джерел дозволяє визначити деякіприпущення на рахунок формування стратегії США щодо Росії, підвпливом конфлікту на Україні. Розробка такої стратегії поведінкистосовно Росії, необхідна для того, щоб призупинити її зростаючіімперіалістичні прагнення.340Ідея Великої Росії як загроза для безпеки в регіоні та на світіДії Заходу не створюють ефекту послідовної і загальної стратегії,а також не виникають з попередньої довгострокової доктрини абополітичної філософії. Концепція так званого „перезавантаження”, щопровадиться адміністрацією Барака Обами була швидше початковимприпущенням та не враховувала змінної ситуації у Східній Європі,розглядаючи Росію як раціонального та відповідального потенційногосоюзника. Оскільки альтернативні плани, що передбачали б погіршеннявідносин з Росією відсутні, дії США являють собою скоріше реакцію надії Кремля і події в самій Україні. Відсутність стратегії США, якапередбачала би агресію Росії проти її сусідів, є водночас серйознимнедоліком, адже спектр дій є досить обмеженим. У зв'язку з цим, дляхарактеристики дій США необхідно принаймні загально описатиосновні сили розвитку, що стоять за політичною кризою і конфліктомвсередині України, і в той же момент конфліктом українськоросійським.Для виправдання дій США, як і оцінки напрямку подальшихдій щодо східних сусідів Європейського Союзу, необхідно постійновраховувати розвиток надзвичайно складної ситуації, як в Росії, так і наУкраїні, тому що помилка в прийнятій стратегії може привести до дужесерйозних наслідків на міжнародній арені.Як загальний образ засобів масової інформації, так і на жаль,багато коментарів ключових фігур в світі політики ведуть до поляризації

думок про ситуацію за східним кордоном ЄС, що, безсумнівно, впливаєтакож на політичні і дипломатичні дії. Якщо вплив пропаганди Заходув якійсь мірі виправдано щодо масової пропагандистської діяльностіРосії, скерованої до своїх громадян, українців та жителів ЄвропейськогоСоюзу, то однак гра на два фронти Президента Путіна і лідерів західнихдержав викликає радикалізацію поглядів, не даючи можливостіраціонального розгляду ситуації. Всупереч пропагандистськійдіяльності, поляризація не здійснюється серед жителів західних країнпо лінії схід-захід, а проходить серед західного суспільства, де багатополітиків і громадян, бачачи однобічність інформації, симпатизуєлідеру Росії, хоча, по суті, не пов'язано це з близькістю поглядів абометодів ведення політичної діяльності. Це, швидше, вираз протеступроти однобічності масової інформації, що надходить з державнихджерел.Тим часом, політична ситуація в Україні і Росії абсолютновідрізняється від західних стандартів, і тому проаналізувати їїгромадянам, які не ознайомленні з умовами політики РосійськоїФедерації, надзвичайно складно. Ця ситуація дуже складна з-засильних зв'язків кримінального світу у вигляді потужних групорганізованої злочинності, які володіють великими фінансовимиресурсами, і світу політики, який тільки на перший погляд, знаходитьсяпід абсолютним контролем Президента Володимира Путіна 342 . Самевідсутність повного контролю Путіна над багатьма впливовими силамивсередині Росії викликає брутальні дії Кремля не тільки щодо сусідів,але, насамперед, проти громадян Росії, які яким-небудь чиномпроявляють опозиційні погляди щодо влади. Це відноситься, як досередовищ ліберальних, або проєвропейських, так і радикальних. Щооб'єднує Україну і Росію так це схожість політико-мафіозних зв'язків зісвітом спецслужб, бізнесом, високопоставленими чиновниками,армією та інших середовищ. Політика там не є ані однорідною аніупорядкованою і, звичайно ж, президент, навіть при співпраціз прем'єр-міністром і парламентом (як зараз в Росії та як було на Україніза часів Президента Януковича на Україні) досі не має повногоконтролю над всім апаратом держави.В даному контексті ситуація в Росії оцінюється особливо невірно.Відмінні дії Президента Росії Володимира Путіна призвели до того, що342 L. Harding, WikiLeaks cables condemn Russia as 'mafia state', „The Guardian”Wednesday 1, December 2010.341

на Заході його часто називають Царем і абсолютним правителем, колиміж тим, саме криза на Україні може також свідчити про його труднощіу підтриманні єдності держави та контролю над діяльністю напросторах колишнього СРСР. Особливо діяльність в сфері впливу Росіїдає безліч можливостей для політичних супротивників Кремля в Росії.Конфлікти в Молдові (Придністров'ї), Чечні та Грузії, а також наБалканах дали змогу створити сильну партію, часто з різнимипоглядами, але об'єднану прагненням створення Великої Росії.Президент Путін також дотримується такої ідеології, але, якдосвідчений політик, розуміє, економічні, військові та політичніобмеження Росії. Тим не менш, групи впливу, у вигляді потужнихолігархів та їх однодумців, що володіють величезними фінансамив Росії, готові досягти цієї мети негайно і всіма можливими засобами 343 .Саме дуже багаті олігархи з радикальними поглядами фінансуютьтерористичні дії в східній Україні. Оскільки контроль над ними незосереджений в руках центральних органів влади Російської Федерації,їх дії не завжди йдуть у тому ж напрямку що і Кремля. Терористи, щоназивають себе бойовиками Донецької народної республіки-це, по суті,дегенеровані найманці, чиї лідери, такі, як Ігор Гіркін (Стрелков) абоОлександр Бородай стали відомими своїми радикальними заходами,як у війні в Придністров'ї так і в Чечні. Їх метою є дестабілізація всіхрегіонів, що входили до складу СРСР і їх приєднання до так званоїВеликої Росії. Сам Гіркін в телевізійному інтерв'ю визнав, що їх метарозширеннятериторії Росії, а не підтримка автономної або незалежноїновоствореної Донецької народної республіки.Серед осіб, які мають безпосередній вплив на українськийконфлікт є також радикали з неонацистськими поглядами, як,наприклад, лідер партії Російська народна єдність ОлександрБаркашов, що відкрито проголошував свої погляди 344 . Саме з його партіїбув самопроголошений губернатор Донецької області Павло Губарєв,заарештований СБУ в березні 2014 року. Однак, ідея Великої Росіїнайкраще зображена в роботах ідеолога і радника Президента Путіна343 Багато цікавої інформації на цю тему можна знайти в блозі естонського журналістаКрісто Грозєв: http://cgrozev.wordpress.com.344 E. Wyciszkiewicz, Nacjonaliści rosyjscy wobec USA, „Biuletyn PISM” nr 30.342

Олександра Дугіна 345 . Ця ідеологія, сповідувана найвпливовішимилюдьми в Росії, являє собою небезпеку для країн колишнього СРСР,Європи, та самої Росії. Річ у тім, що в XXI столітті, в умовах пануваннявійськової сили США, сильного Китаю та Європейського Союзу,з великим економічним та військовим потенціалом, а також іншихакторів міжнародних відносин, подальше просування такихрадикальних методів, які встановлює Кремлю Олександр Дугін,неминуче може призвести до катастрофи. Аналіз реакції США на подіїв Україні повинен здійснюватися на основі наведеного вище шерегуумов, що склалися та що викликають дії на Україні. Тільки такапостановка теми дає змогу аналізувати, оцінювати, а такожпрогнозувати подальші події і рішення щодо наступних кроків стосовноросійських дій.Дії США в умовах російської інтервенції на УкраїніЗначення України для безпеки в ЄС і навіть в світі, підкреслювавдуже сильно Збігнєв Бжезінський ще у 1997 році у своїй книзі „ВеликаШахівниця”. Професор Бжезінський зазначав у ній, що в разі тісноїспівпраці в рамах Веймарського трикутника (Франція, Німеччина таПольща), розширеного приєднанням України, така вісь державстановитиме фундамент безпеки, не будучи одночасно загрозою дляРосії та інших акторів на міжнародній арені 346 .Попри публічно висловлюванні думки Збігнєва Бжезинськогопро особливу роль України у сучасному світовому порядку, провідніамериканські політики часто не розуміють, як сильно змінюється народцієї держави. Особливо добре це помітив Джордж Г. В. Буш в 1991 році,коли попереджував українців, щоб не вимагали незалежності 347 . Дужешвидко динаміка подій показала, що все ж президент США помилявся.Незважаючи на це, його застереження можуть набрати багато змістуі актуальності саме в 2014 році, хоча вже зараз є скоріш результатомнедбалості самої української влади і знову мінливої геополітичноїситуації. Американська доктрина національної безпеки зазнала345 P. Doerre, Kremlowski szaman. Co Aleksander Dugin myśli o Polsce?, Режим доступу:http://www.pch24.pl/kremlowski-szaman--co-aleksander-dugin-mysli-o-polsce-,22768,i.html#ixzz38BqNAVJV [22.07.2014].346 Z. Brzeziński, Wielka Szachownica, Warszawa 1998, c. 85-86.347 S. Kauffmann, How Europe Can Help Kiev, „The New York Times”, 23.12.2013.343

суттєвих змін з моменту проголошення Дж. Бушом так званої „війниз тероризмом” в 2001 році. Уже як кандидат у президенти, Барак Обамаокреслив своє бачення формування міжнародної безпеки, що вженезабаром знайшла відображення в доктрині і частково в її реалізації.Він зазначив, що стає все більш зрозумілим той факт, що „ми повиннірозглядати нашу безпеку, як наслідок колективної безпеки і спільногорозвитку, разом з іншими людьми та іншими країнами” 348 . Президентговорив також про роль США як світового лідера у формуванніміжнародної безпеки, визнаючи необхідність співробітництва міждержавами 349 .Важливою фігурою у створенні нової доктрини національноїбезпеки США, після вступу на посаду Президента Барака Обами, булаглава держдепартаменту США Хілларі Клінтон 350 . Вона вже під часпроцедури затвердження на свою нову посаду, користувалася кількаразів поняттям smart power 351 , в рамках якого військова сила будевикористовуватися тільки у крайніх випадках. Попри недоліки дійадміністрації президента Буша, нова політика Президента Обами частосприймається як занадто м'яка щодо нових загроз, які постійновиникають.Політика США під час каденції Барака Обами не є однозначноюта посередньою, як його попередника, і як наслідок зустрічаєтьсяз потужною хвилею критики, часто в результаті нерозуміння (хоча неможна заперечувати, що часами абсолютно заслужено). Важливимелементом нової доктрини США є критерій використання збройних сил,які Барак Обама правильно описав наступним порівняння: „Just becausewe have the best hammer does not mean that every problem is a nail” 352 .348 S. A. Renshon, National Security in the Obama Administration: Reassessing the BushDoctrine, New York 2010, c. 5: (…) increasingly we have to view our security in terms ofa common security and a common prosperity with other peoples and other countries.349 B. Obama, Renewing American Leadership, „Foreign Affairs” 2007, Vol. 86, July/August,c. 2-16.350 Ł. Wordliczek, Polityka zagraniczna pierwszych czterech lat prezydentury BarackaObamy, kontynuacja czy zmiana?, „Politeja” 2013, Vol. 23, nr 1, c. 144-145.351 Nomination Hearing To Be Secretary of State, Hillary Rodham Clinton, Senate ForeignRelations Committee Washington DC, January 13, 2009: the full range of tools at ourdisposal -- diplomatic, economic, military, political, legal, and cultural - picking the righttool, or combination of tools, for each situation. With smart power, diplomacy will be thevanguard of foreign policy.352 Remarks by the President at the United States Military Academy CommencementCeremony, U.S. Military Academy-West Point, West Point, New York, May 28, 2014.344

Це твердження є частиною нової доктрини, в якій було закладеновикористання військового чинника лише у разі абсолютноїнеобхідності. Тим не менш, невдачі під час інтервенцій на Заході (деСША відігравали провідну роль відповідно до використовуваного нимитоді принципу „leading from behind” 353 ) в Лівії, дипломатичні зусилляСША щодо Сирії, а також наслідки рішення Президента ДжорджаВ. Буша, що призвели до несприятливої ситуації в Іраку і Афганістані,викликали неймовірне погіршення іміджу наймогутнішої держави напланеті, та значно погіршило її економічне положення. Всі ці обставини,безумовно, вплинули на позицію США під час переговорів в ситуаціїукраїнської кризи, що розпочалася в кінці 2013 року та з особливоюсилою розгорнулася в 2014 році.Попри це, США висловлювалися більш рішуче проти порушеннятериторіальної цілісності України, ніж Європейський Союз. СполученніШтати разом з ЄС застосовували економічні санкції проти громадянРосії та України 354 . Ці дії розраховані на довгострокові результати,даючи Президенту Путіну час швидко діяти на Україні. Тим не меншРосія залежить від цін на сировину і курсів валют і не може, по суті,ігнорувати санкції. Окрім санкцій були помітні також військові маневри,як наприклад появлення військового корабля на теренах Чорногоморя 355 або ж посилення Військово-повітряних сил Польщі та країнБалтії 356 . Важливою подією був саміт НАТО, що пройшов в Уельсі 357 . Наньому було прийнято рішення про додаткові санкції та безумовнупідтримку планів України на її шляху до західних структур. Тим часом,неофіційні переговори дали набагато більш відчутні результати,353 R. Lizza, Leading From Behind, „The New Yorker”, April 26, 2011.354 Jednym z pierwszych tego typu dokumentów był: Executive Order 13661—BlockingProperty of Additional Persons, Contributing to the Situation in Ukraine, Official Journal ofthe European Union, Federal Register, Vol. 79, No. 53, 19.03.2014.355 US warship in Black Sea as Ukraine’s Crimea readies for referendum, Режим доступу :http://rt.com/news/uss-truxtun-black-sea-586 [08.03.2014].356 J. H. Svan, J. Vandiver, US sending 12 F-16 jets and 300 servicemembers to Poland, „Starsand Stripes”, 10.03.2014; US deploys fighter jets in Poland and Lithuania amid Ukrainianturmoil, Режим доступу: http://rt.com/news/us-fighter-jets-poland-830 [10.03.2014].357 A. Croft, K. MacLellan, NATO chief at summit says Russia attacking Ukraine, Режимдоступу: http://www.reuters.com/article/2014/09/04/us-nato-summitukraine-idUSKBN0GY2R420140904[26.09.2014].345

оскільки незважаючи на офіційні заперечення було узгоджено планипоставки озброєння уряду в Києві 358 .Ситуація на Україні призвела до найбільшої радикалізації думокпо обидві сторони Тихого океану. Домінуюча кількість засобів масовоїінформації не дає аналізу аргументів протилежної сторони, і США які Росія звинувачують дії супротивника, спрямовані на відновленняімперії. І Кремль і Білий Дім вбачають в цьому причини конфлікту,а голос ЗМІ, що йде у тому ж напрямку, проголошує початок нової„Холодної Війни”.Пошук істинної „золотої середини”, не є завданням з простих яквважає Гілберт Докторов з „The Nation” 359 . Автор, безперечно, маєрацію, висловлюючись про те, що українська криза є частиною бажанняпанування в цій частині Європи, про що свідчать плани створенняпротиракетного щита в Польщі, як і плани України ввійти в склад НАТО.Можна зрозуміти побоювання Кремля перед таким розвитком подій,в якому російська влада бачить подальше зменшення ролі та значенняРосії у світі. Тим не менш, як у дискурсі по обидві сторони барикад такі серед тих, хто шукає балансу між США і Росією забуваються проголовне голос українського народу. Автор, що намагається бутинейтральним в „The Nation” стверджує, що питання України булосправою білатеральною між США і Росією, що вийшла за ці рамки,ставши глобальним питанням: „(...)confrontation over Ukraine has movedbeyond the neighborhood, and indeed beyond bilateral US-Russian relationsto the point where it now has compelled large swathes of the globalcommunity to take sides in the sanctions game,(... )”. У цьому контексті,підхід США і Росії, що сприймають Україну як об'єкт суперечок,а українців, як індоктринованих, а отже пасивних учасниківміжнародної гри – глибоко несправедливий. Український народ дужеподілений та підданий індоктинації, однак, це не виключає зростанняїх національної самосвідомості та бажання виразити власну волю.Незважаючи на звинувачення у зовнішньому управлінні виступу наМайдані в кінці 2013 року та на початку 2014 року стали цьому гарнимприкладом. Той факт, що кремлівська пропаганда змушена була358 M. Djurica, NATO countries have begun arms deliveries to Ukraine: defense minister,Режим доступу: http://www.reuters.com/article/2014/09/14/us-ukraine-crisis-heleteyidUSKBN0H90PP20140914[26.09.2014].359 G. Doctorow, How the US and Russian Media Are Covering the Ukrainian Crisis, „TheNation”, 06.08. 2014.346

вдаватися тоді до абсурдних тверджень про підготовку демонстрантів,у Польщі або тисяч біженців, що тікали від „фашистів з Києва і Львова”найкраще свідчить про те, що Москва не розуміла Києва і не сприймалаукраїнців як свідомих громадян та не побачила в них народу. Якщо СШАвиключить українців з дискусії про майбутнє їхньої батьківщини, тозробить ту ж помилку, що і Москва.ПідсумокПриєднання Криму становить грубе порушення міжнародногоправа, згідно з яким міжнародна спільнота має обов'язок вжитивідповідних засобів для його дотримання 360 .Криза на Україні вимагає спільного підходу не тільки США, алеЗаходу в цілому. В рамках спільної політики Заходу в аспекті повсталоїкризи, необхідне опрацювання врівноважених медіальних комунікатів,а також пошук раціональних розв'язань в моментах поглибленоїміжнародної пропагандистської риторики, що поляризує суспільство.Щоб цього досягти необхідним є детальніший аналіз міжнародноїситуації та більш старанна її презентація в ЗМІ. Обов’язковим є такожприйняття наслідків дій західної спільноти, а не тільки саманеобхідність якихось дій.Варто підкреслити те, на що звертає увагу Збігнєв Бжезінськийв кожному своєму виступі на тему Росії: щоб надати можливістьКремлю вийти з повсталого конфлікту в любій ситуації. Занадто гострідії Заходу, що компрометують Кремль та послаблює владу Росії, надумку професора, можуть мати колосальні наслідки. Це пов’язаноз системою влади в Росії, де багаті олігархи, що володіють величезнимифінансовими засобами, охоплені надзвичайно радикальнимиідеологіями вже багато років борються за владу з нинішнімпрезидентом. Тому, перш за все, необхідні неофіційні переговори міжСША, ЄС і Росією, але і з участю української влади, щоб змусити Кремльприпинити підтримку сепаратистів у східній Україні. Важливо такождозволити самим українцям приймати рішення та гарантувати їхдотримання як і у всіх демократичних державах.360 P. Grzebyk, Aneksja Krymu przez Rosję w świetle prawa międzynarodowego,„International Affairs” 1/2014, c. 19-37.347

348

Реакція НАТО на конфлікт у східних областях УкраїниБогдан ДовганюкКоломийський економіко-правовий коледж Київського національноготорговельно-економічного університетуСитуація в Україні не могла не стурбувати лідерів провіднихкраїн світу, оскільки вони не дуже зацікавлені в постійномунарощуванні військової потужності Росією та посилення її впливу наЄвропейському континенті. Якщо торкнутися витоків цієї неоголошеноїукраїнсько-російської війни (яку бійці обох сторін без вагань називаютьвійною), то вони виходять із Євромайдану, оскільки більшість солдатівНаціональної гвардії були активними учасниками акцій протестів.Російська сторона із розрахунком „відігратися” за перемогу українціву цих акціях вирішила провести свою кампанію „Русская весна”, якаб мала на меті показати світу, що українці всіх південно-східнихобластей не підтримують Євромайдан і більше прихильні до РосійськоїФедерації. Однак, ця кампанія мала на меті не тільки висловити протестпроти Євромайдану, а й приєднати весь регіон до Росії. Кримськийпівострів завдяки потужній військовій експансії та нелегітимномуреферендуму приєднали, однак, інші області через бурхливу реакціюбагатьох країн світу, активні дипломатичні та економічні дії, приєднатидо Росії не вдалося.Наша мета - спробувати проаналізувати реакцію НАТО на перебігконфлікту в Україні і дати оцінку внеску Північноатлантичного альянсуу спробу його вирішення з точки зору українця.Сутички на МайданіУ січні-лютому 2014 року НАТО доволі плідно співпрацювалоз Росією у рамках „Партнерства заради миру”, 28 січня Генеральнийсекретар НАТО Андерс Фог Расмуссен провів конструктивну розмовуз російським Міністром закордонних справ Лавровим. Генеральнийсекретар підкреслив, що практична співпраця в рамках РfРпоглиблюється в таких сферах, як протидія наркотикам, боротьбаз піратством та боротьба з тероризмом. Він наголосив на важливостіпродовження цього року політичного діалогу високого рівня, в тому349

числі з питань, де поки що немає згоди, таких як протиракетна оборонаі контроль над озброєннями.В той час, коли на Євромайдані почали бити і розстрілюватидемонстрантів, Генеральний секретар НАТО також робив заяви:• 18 лютого: „Я серйозно занепокоєний відновленням насильствав Україні і повідомленнями про загиблих у Києві. Я закликаю усісторони утриматися від насильства і негайно відновити діалог,в тому числі і через парламентський процес”;• 19 лютого: „Я рішуче закликаю український уряд утриматися відподальшого насильства. Якщо військові виступлять протипротестувальників, зв’язки України з НАТО зазнають серйозноїшкоди”;• 20 лютого: „Я глибоко сумую з приводу жахливогокровопролиття в Україні і закликаю усі сторони негайноприпинити насильство. А уряд, звичайно, несе особливувідповідальність за незастосування надмірної сили і збереженнянейтралітету збройних сил”.Однак, на жаль, усі спроби словами змусити силовиків та владуприпинити вогонь одразу зазнали невдачі, ще тиждень лилася кров,поки протестувальники не перейшли до радикальніших дій.26 лютого 2014 року розпочалася дводенна зустріч міністрівоборони НАТО. Міністри також здійснили підготовку до саміту НАТОв Уельсі у вересні цього року. Перше робоче засідання було присвяченеоборонному потенціалу. Міністри провели регулярний огляд і далиоцінку прогресу, досягнутого у розбудові ключових галузей військовогопотенціалу, а також обговорили подальші кроки, спрямовані наусунення недоліків. Другу робочу сесію було присвячено питаннямрозбудови оборонних структур, вдосконаленню кіберзахистуі підвищенню безпеки на морі, а також забезпеченню в майбутньомуоперативної сумісності між збройними силами країн НАТО і державпартнеріву рамках Ініціативи взаємопов’язаних сил. Під час робочоївечері міністри оборони країн НАТО обговорили останні політичні подіїв Україні і майбутні кроки в Афганістані. На цій зустрічі генсек НАТОзнову підтримав українську революцію.350

Анексія КримуОднак, вже наступного дня почалася окупація Кримуросійськими військами. Провідні лідери країн НАТО не забарилисяз заявами, як от секретар США із питань оборони Чак Гейґел запевнивКиїв у тому, що Вашингтон підтримує територіальну цілісність України:„Ми очікуємо, що інші держави поважатимуть український суверенітеті уникатимуть провокаційних дій”. А Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссензакликав Росію втриматися від ескалації напруги: „Я стурбованийситуацією в Криму. Закликаю Росію не застосовувати заходів, якіможуть призвести до ескалації напруги або створити непорозуміння”.Про те, що уважно стежать за ситуацією, заявили і в Британії. МЗСкоролівства закликало усі партії уникати дій чи риторики, які можутьпризвести до розпалювання конфлікту. Окремо в повідомленні сказано,що в Лондоні будуть уважно стежити за тим, що в Росії називають„перевіркою боєготовності військ”, у західній і центральній частинахРосії. Прем'єр Великобританії Девід Кемерон збирається обговоритиситуацію в Україні з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, якаприїхала до Лондона. Найбільшу дипломатичну підтримку тоді надаласаме Польща.З початку березня країни НАТО почали серйозніше вивчатиситуацію в Криму і активніше намагатися вирішити конфлікт самешляхом дипломатії. Однак, у В. Путіна були інші плани. Через 2 тижнівін провів референдум, в якому взяло участь 123% населенням. Севастополь, тож не дивно, що референдум країни – учасники НАТОвизнали нелегітимним: „Росія проігнорувала усі заклики до поверненнядо рамок міжнародного права і продовжує рухатися небезпечнимшляхом. Росія продовжує порушувати суверенітет і територіальнуцілісність України та зухвало не збирається виконувати свої міжнароднізобов’язання. Немає жодного виправдання продовженню цього курсу,який лише поглибить міжнародну ізоляцію Росії. Анексія Кримує незаконною і нелегітимною та члени НАТО її не визнають”. І зновузаклики до стриманості ні до чого не призвели.4 квітня в НАТО назвали чотири відповіді на кризу навколоУкраїни: невизнання анексії Криму, підтримка України, колективнийзахист і припинення співпраці з Росією. Таку реакціюПівнічноатлантичного альянсу на кризу навколо України у зв'язкуз агресією Росії озвучив в Кракові (Польща) Заступник Генерального351

секретаря НАТО Олександр Вершбоу (Alexander Vershbow) у своїйпромові „Нові стратегічні реалії в Європі”, яку він виголосив наміжнародній конференції з питань євроатлантичної безпеки.352Новий етап у відносинах НАТО-РосіяОтже, початок квітня 2014 року – новий етап у відносинах НАТОз Україною та Росією. У квітні почався період практичних дій протиРосійської Федерації. Міністри закордонних справ країн НАТО вирішилипризупинити усю практичну співпрацю з Росією як цивільну, такі військову, як прямий наслідок російської незаконної інтервенціїв Україну і порушення Росією суверенітету та територіальної цілісностіУкраїни, яке НАТО рішуче засуджує. Міністри також вирішили, щополітичний діалог в рамках Ради НАТО-Росія може продовжуватисяв разі необхідності на рівні послів або вище, в основному задляобговорення кризи в Україні. Політичні консультації в рамках Радиєвроатлантичного партнерства також можуть продовжуватися в разінеобхідності на рівні послів.Внаслідок цього раніше досить широкий доступ до штабквартириНАТО для представників російської місії, за виняткомросійського посла, його заступника і двох осіб допоміжного персоналу,був заборонений. Це рішення набуло чинності у вівторок 8 квітня.15 квітня Генеральний секретар НАТО зазначив, що кризав Україні посилює необхідність активізації військової співпраці міжНАТО, Європейським союзом і близькими партнерами: „Нам потрібнобільше тренуватися і проводити навчання разом, наприклад, силамреагування НАТО і бойовим групам ЄС, щоб ми були готові до усіхнесподіванок, які нам може принести майбутнє”.Генеральний секретар обговорив з міністрами оборони ЄС кризув Україні. Він висловив свою глибоку стурбованість продовженнямнасильства з боку невеличких груп сепаратистів і продовженнямвійськового тиску Росії на кордоні України. Генеральний секретар такожзустрівся з головою комітету закордонних справ і оборонилюксембурзького парламенту і членами цього комітету задляширокомасштабного обговорення української кризи і порядку денногоУельського саміту у вересні.Станом на 2 травня Північноатлантичний альянс готовий щебільше посилити свою присутність на Сході Європи через кризу

в Україні, а США і країни Євросоюзу готові застосувати додаткові санкціїпроти Росії. Про це заявив Генеральний секретар НАТО Андерс ФогРасмуссен після переговорів з Прем'єр-міністром Японії Шинзо Абев штаб-квартирі Альянсу.Водночас, Держсекретар США Джон Керрі заявив, що СполученіШтати та Європейський Союз введуть додаткові санкції проти Росії,якщо Москва буде саботувати президентські вибори в Україні,призначені на 25 травня.Референдум на Донбасі 11 травня відрізнявся від кримськогоберезневого тим, що в Росії не було так багато матеріальних ресурсівв регіоні, часто бюлетені дублювали просто на місцях, було вилученобагато вже заповнених бюлетенів, тож тут кримський сценарій непройшов і Росія вирішила посилити свій вплив на Донбасі завдякивійськовій підтримці сепаратистів технікою і бойовиками.22 травня Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссензробив для ЗМІ такий коментар щодо повідомлень про пересуванняросійських військ: „Вчора, наприкінці дня, ми побачили обмеженуактивність російських військ поблизу українського кордону, яка можевказувати на підготовку частини цих військ до виведення. Ще зараноговорити про те, що це означає, але я сподіваюся, що це початокцілковитого і справжнього відведення військ (…). На даний часбільшість раніше розгорнутих російських військ залишається поблизуукраїнського кордону і ми спостерігаємо продовження російськихвійськових маневрів на цій території (…). Якби ми побачили суттєве,комплексне і таке, що можна підтвердити, відведення, я першийсхвалив би це. Це стало б першим кроком Росії в правильному напрямідо виконання своїх міжнародних зобов’язань, особливо тоді, колиУкраїна готується до проведення важливих президентських виборів”.Президентські вибори 25 травня у захоплених бойовикамирайонах бойкотувалися, однак, Україна отримала нового президента.Росія його визнала, але припинити агресію вона не планувала.У понеділок 2 червня у Брюсселі відбулося засідання Ради Росія-НАТО, дипломати обговорювали кризу в Україні і її наслідки длявідносин Росії й Альянсу. Засідання було скликане на проханняпредставника Росії в НАТО Олександра Грушка. „Зрозуміло, що існуютьпринципово різні погляди на цю кризу, її причини і наявні можливостірішення” – констатував Генеральний секретар НАТО Андерс ФогРасмуссен після засідання Ради.353

13 червня Генеральний секретар НАТО занепокоєнийповідомленнями про ескалацію кризи на сході України: „Я стурбованийповідомленням про те, що проросійські озброєні бандити отримуютьвід Росії важкі озброєння, в тому числі російські танки. Ми бачилиповідомлення про те, що російські танки та інша бронетехніка,можливо, перетнули кордон і вторглися на схід України. Підтвердженняцих повідомлень означатиме серйозну ескалацію кризи на сходіУкраїни (…). Я продовжую закликати Росію відвести свої війська відкордонів України, припинити потік озброєнь і бойовиків через кордоні застосувати свій вплив на озброєних сепаратистів для того, щоб вонисклали зброю і припинили насильство. Ми закликаємо РосійськуФедерацію виконати взяті нею в Женеві зобов’язання і співпрацюватиз урядом України, який втілює свої плани зі сприяння миру, єдностіі реформ”.Міністри закордонних справ країн НАТО в середу (25 червня2014 року) узгодили плани з розвитку потужного Плану дій з посиленняготовності Альянсу для вересневого саміту НАТО в Уельсі і ухвалилипакет заходів з підтримки України задля посилення її здатностізахистити себе. „Саміт відбудеться в той час, коли за нашимикордонами зростає кількість викликів безпеці” — сказав Генеральнийсекретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.Міністри провели переговори зі своїм українським колегоюПавлом Клімкіним і схвалили пакет додаткових заходів зі зміцненняздатності України захищатися самостійно. Серед них створення новихЦільових фондів на підтримку розбудови обороноспроможності в такихкритично важливих галузях, як логістика, командування й управління,кіберзахист, а також на допомогу звільненим у запасвійськовослужбовцям адаптуватися до цивільного життя. міністридомовилися і надалі утримуватись від практичної цивільної і військовоїспівпраці з Росією.8 липня Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссені Президент США Барак Обама під час зустрічі в Білому домі говорили,головним чином, про здатність Альянсу подолати нинішні викликиглобальної безпеки, в тому числі, на тлі агресії РФ проти України. Лідериобговорили можливі наслідки російської агресії в Україні дляєвропейської безпеки, а також те, що Сполучені Штати та інші союзникизробили впродовж останніх кількох місяців, аби запевнити всіхсоюзників у прихильності Альянсу виконувати статтю 5 Договору354

колективної безпеки. При цьому він зауважив, що під час бесідийшлося про „необхідність зміцнення інвестицій членів Альянсув оборону та розбудову оборонних можливостей широкої мережіпартнерів НАТО”. Крім того, обговорювалися перспективи небойовоїмісії НАТО в Афганістані після виводу військ до кінця 2014 року.Представник Білого дому зауважив, що ці та інші теми лідерирозглядали в контексті підготовки до саміту Альянсу, який відбудетьсяу вересні нинішнього року в Уельсі.Зміцнена співпраця між НАТО й УкраїноюЗ середини липня ситуація змінилася знову. Країни НАТО вже немали сумнівів у неспроможності дипломатичним шляхом вплинути наРосію, тож почалася її ізоляція. Внаслідок цього було, зокрема,призупинено усі заходи практичного співробітництва між НАТО і Росією.Намагаючись відвернути увагу від своїх дій, Росія висунула низкузвинувачень на адресу НАТО. Ці звинувачення ґрунтуються наспотворенні фактів і зводять нанівець наполегливі зусилля, якихдоклала НАТО для розбудови партнерства з Росією. До того ж Росіябезпідставно піддала сумніву легітимність нинішньої української влади,а також захопила частину території України, застосувавши для цьогозбройну силу.17 липня після помилкового збиття терористами пасажирськогоБоїнга (із перехоплених СБУ переговорів ясно, що хотіли збитиукраїнський вантажний літак) світ був шокований. Заява Генеральногосекретаря НАТО з приводу катастрофи літака Малайзійських авіаліній:„Я глибоко шокований і засмучений з приводу катастрофипасажирського літака Малайзійських авіаліній над територією Українисьогодні, в результаті якої загинуло багато людей (…). Я висловлюю своїщирі співчуття близьким і рідним загиблих, і усім кого торкнулася цяжахлива трагедія (…). Багато чого незрозуміло щодо обставинкатастрофи. Проте нестабільність у цьому регіоні, спричиненасепаратистами, яких підтримує Росія, робить ситуацію дедалі більшнебезпечною (…). Важливо негайно розпочати широкомасштабнеміжнародне розслідування, без затримки, задля встановлення фактіві якомога швидшого притягнення до відповідальності винних”.7 серпня Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссензаявив про підтримку Північноатлантичним альянсом політики України.355

Він зазначив, що співпраця України та Альянсу буде посилюватисяі запросив Президента України Петра Порошенка на саміт Альянсув Уельсі: „НАТО нині щільніше працює з Україною, щоб сприятиу формуванні війська й інституцій, НАТО залишається готовим надаватипідтримку Україні. Ми надаємо допомогу з питань оборонногопланування, оборонної реформи і готові активізувати нашу співпрацю.Надаємо дорадчу допомогу з питань технологій і енергетичної безпеки(…). У червні міністри країн НАТО вирішили створити чотири цільовіфонди, щоб допомогти Україні. Я обговорив з президентом, як миможемо найефективніше їх використати. На знак підтримки: ухвалилирішення, щоб на майбутньому саміті НАТО, в Уельсі, провестиспеціальне засідання з Україною, і я чекаю Президента Порошенка нанашій зустрічі”. Расмуссен зазначив, що Росія не припиняє агресіющодо України і це викликає велике занепокоєння у світі.Цього ж дня під час зустрічі зі спікером Верховної РадиОлександром Турчиновим Генеральний секретар НАТО Андерс ФогРасмуссен заявив, що Північноатлантичний альянс припиняє співпрацюз Російською Федерацією. За його словами, Альянс „припиняєспівпрацю з Російською Федерацією, зміцнює колективну оборону длязахисту всіх членів НАТО, і прийняв рішення збільшити рівеньпідтримки і співпраці з Україною”. Також генсек зазначив, що НАТОзасуджує дії Росії, які спричинили порушення територіальної цілісностіУкраїни і незаконну анексію Криму. Крім того, Расмуссен висловивнадію, що саміт Україна-НАТО, який має відбутися у вересні, дозволитьзробити нові конкретні кроки в налагодженні продуктивної співпрацідвох сторін. При цьому він підкреслив, що „Україна потребуєкомплексних реформ, зокрема у військовій сфері, і Верховна Радаповинна грати тут важливу роль”.356ПідсумкиОтже, з усього вищесказаного виникає, що в період із січня досерпня 2014 року відбулася зміна векторів політики НАТО у СхіднійЄвропі із Росії на Україну. За 7 місяців української кризи стало очевидно,що Україна – близький партнер НАТО, а НАТО – друг українськогонароду. Про це свідчать і соціологічні опитування (якщо у жовтні 2013року 20% українців виступали за вступ у НАТО, то в червні 2014 – аж 47%

українців підтримують це рішення). Ми очікуємо на подальшуспівпрацю на основі Хартії Україна – НАТО.357

358

Порівняльний аналіз військових маневрів проведених НАТОта Російською Федерацією в контексті анексії КримськогопівостроваНаталія ВойтовичЯгеллонський університетПорівняльний аналіз військових навчань, які провела НАТО таРосійська Федерація в контексті анексії Кримського півострова,представляє взаємозв'язок між маневрами конкретних суб'єктів тарозвитком подій в Україні. Представлення даних дозволить побачитипотенційні механізми діяльності та забезпечення території в умовахдестабілізації. Закономірності, що випливають з підготовки війські військових операцій з їх застосуванням, мають суттєве діагностичнезначення в сучасному операційному середовищі.Серед обговорених маневрів Північноатлантичного альянсує наступні навчальні операції: Saber Guardian 2014, SteadfastJavelin/Kevadtorm 2014, BALTOPS 2014, Saber Strike 2014, Breeze 2014,Northern Coasts 2014, Noble Justification 2014, Noble Sword 2014, JackalStone 2014, Rapid Trident 2014. В доповіді також описуються російськінезаплановані маневри, що відбулися 26.02-04.03, 10.06-20.06, 21.06-28.06, 04.07-07.07, 13.07-20.07, а також заплановані навчання Границя2014, Enduring Brotherhood 2014 i Схід 2014.За пунктом відліку маневрів, істотних, з точки зору військовихдій, які призвели до анексії Криму, прийнято маневри, що проводилисядо введення російських військ (26.02), до маневрів організованих післяокупації спірного півострова і в конвергенції з бойовими діями в СхіднійУкраїні (до 25.09). В рамках аналізу залишаться перераховані військовінавчання, що були проведені Російською Федерацією і НАТО.Маневри НАТОМаневри, організовані Північноатлантичним альянсом, наведенінижче з урахуванням чисельності, локалізації та сценаріїв конкретнихнавчань. Параметри всіх маневрів представлені в хронологічномупорядку.359

Saber Guardian 2014Перше видання навчань НАТО було проведене через місяць післяанексії Криму. Маневри проводилися на болгарському полігоні в НовоСело в періоді 21.03.2014- 04.03.2014. У навчанні взяли участь близько700 військовослужбовців. Сценарій передбачав дві місії: гуманітарну тапідтримки спокою. Наступні маневри згромадили значно численнішіармії.Steadfast Javelin/Kevadtorm 2014Маневри відбулись в періоді 05-23.05.2014 на території Естонії.У навчанні взяли участь близько 6000 солдатів. План маневрів включавпоєдинок частини, що складалася з міжнародних сил (173 Повітрянабригада США, британський полк, підрозділ латиської піхоти, 3 польськілітаки Su-22 і зенітні батареї SA-8 та бельгійські протиповітряні війська)та естонської частини, що складалася з батальйону призовників табатальйону територіальної гвардії 361 . Сценарій передбачав оборонуЕстонії союзними силами проти повітряного та сухопутного нападу.Захист країн Балтії також зміцнювався маневрами BALTOPS і Saber Strike.BALTOPS 2014Маневри НАТО проводилися в періоді 06-21.06.2014 в басейніБалтійського моря. До завдань союзних сил належали: обмінінформацією, стратегічний морський транспорт, боротьба з підводнимичовнами, виявлення і відбиття торпедних нападів, розвідувальні місіїі електронна боротьба, детонація мін. В ході навчань використовувавсяряд різнорідних сценаріїв, в тому числі зі спільним командуванням тауправлінням, тактичними маневрами та правилами участі. Військовоморськінавчання були доповненні навчаннями на суходолі.361 Spring Storm Becomes Stradfast Javelin, Estonian Public Broadcasting Режим доступу:http://www.news.err.ee/v/international/ec019aac-1256-41c6-b3e5-2df4ff08b88b[06.06.2014].360

Saber Strike 2014Маневри були проведені в періоді 09-20.06.2014 на територіїЛитви, Латвії та Естонії. У навчанні Saber Strike взяли участь близько4700 солдатів. До запланованих завдань належали: створеннякомандного пункту, повітряні дії та підтримка сухопутних військ.Сценарій передбачав зміцнення інтеропераційності та підготовку дорегіональних загроз. Останній з обговорених маневрів був проведенийв липні 2014 року.Breeze 2014Маневри НАТО Breeze 2014 відбулися в періоді 04-13.07.2014в басейні Чорного моря. У навчанні взяло участь близько 1500 солдатів.Серед запланованих заходів були: контроль морського судноплавства,реакція на асиметричні загрози, боротьба з підводними частинами,артилерійний вогонь. Сценарій передбачав збільшення тактичноївзаємосумісності та співпраці військово-морських членів Альянсу.Saber Junction 2014Маневри були проведені в періоді 25.08-11.09.2014 в навчальнихцентрах у Німеччині, Естонії, Латвії, Литви та Польщі. У маневрах бралоучасть понад 5800 військовослужбовців. До виконаних завданьналежали: зінтегрована операція для забезпечення безпеки, авіаційнімісії, синхронізація союзних сил з національними силами в рамкахзахоплення інфраструктури, зайнятої ворогом. Під час маневрів такожбули проведені навчання в рамках антитерористичних акцій.Northern Coast 2014Навчання Northern Coasts відбулися 29.08-11.09.2014.Численність залучених сил налічувала 2800 солдатів. Маневри булизорганізовані в північній частині Балтійського моря. Сценарій навчаньпередбачав початок конфлікту між двома країнами в Північній Європі.Кораблі країн НАТО мали завдання розмінувати водний простір з метоювможливити транспортування миротворчих сил та гуманітарноїдопомоги. До завдань флоту належали: ідентифікація та знищення мін,361

очищення та забезпечення шляху для передачі по морю, відповідь назагрози тероризму і піратства.Noble Justification 2014/Noble Ledger 2014Маневри були проведені 08-24.09.2014 на полігонах в Німеччині,Польщі та Литві. Метою навчань Noble Justification була сертифікаціяSOC (Special Operations Component) перед початком служби польськихСил спеціального реагування в рамках НАТО Response Forces 2015.У навчанні взяли участь близько 1700 солдатів. Маневри Noble Ledgerбули організовані для сертифікації німецько- голландських військв рамках Суходільного компоненту НАТО Response Forces 2015. У ційчастині навчання взяли участь близько 6000 солдатів.Noble Sword 2014Маневри були проведені в періоді 09-19.09.2014 на полігонахв Польщі та Литві. У навчанні взяли участь близько 1700 солдатів.Метою Noble Sword 2014 було „практична демонстрація оперативнихможливостей Компоненту спеціальних операцій в організації тапроведенні спеціальних операцій, перевірка багатонаціональноїструктури системи командування та адаптування вибраних елементівсистеми боротьби” 362 .Jackal Stone 2014Навчання було проведене в навчальних центрах в Німеччині таНідерландах в періоді 11-25.09.2014. В маневрах взяли участь близько1500 солдатів. Метою навчань була уніфікація процедур, якізобов'язують в частинах спеціальних та підвищення інтеропераційності.362 http://dgrsz.mon.gov.pl/aktualnosci/artykul/najnowsze/2014-08-28-noble-sword-14-natowska-certyfikacja-wojsk-specjalnych-przed-dyzurem-son-2015/ [29.08.2014].362

Rapid Trident 2014Маневри відбувалися в періоді 13-26.09.2014 на Яворськомуполігоні біля Львова. У навчанні взяли участь близько 1300військовослужбовців, які виконували завдання з патрулювання,медичної евакуації, виявлення та протидії імпровізованим вибуховимпристроям, супровід, оточення та обшук.Маневри Російської ФедераціїВ контексті анексії Кримського півострова НАТО організувалаодинадцять військових навчань. Серію маневрів здійснила такожРосійська Федерація, починаючи з навчань, що передують анексіюКриму. Частина з них була неочікувана і здійснювалася як „тестготовності військ” окремих командувань. Маневри подані нижчев хронологічному порядку.26.02-04.03Несподівані маневри в періоді 26.02-04.03.2014 були здійсненіз метою „перевірки боєготовності в умовах кризи, що загрожуєнаціональній безпеці” 363 . Навчання були проведені безпосередньоперед окупацією Криму. Численність військових частин оцінюєтьсяв 150 000-200 000 солдатів та ряд бойових літаків і транспортнихзасобів. Подальші маневри були заплановані в Калінінградській області.10.06-20.06Російські маневри в періоді 10.06.2014-20.06.2014 булипроведені в Калінінграді (в основному центри Хмелівка, Правдинськийі Добровольський). У навчанні взяли участь близько 3500військовослужбовців, Чорноморський флот, повітряні сили тадесантники. Серед літальних апаратів були використані Su-34, Mi-24 таTu-22M3. До поставлених завдань навчання належали: захист конвоїв,перетин забруднених територій, відсіч атаки групи диверсантів та363 S. Frizell, Russia Orders Troop Maneuvers Amid Ukraine Tensions, „Time”, 26.02.2014,Режим доступу: http://www.time.com/9824/russia-orders-troop-maneuvers-amidukraine-tensions/[03.03.2014].363

рейдів, встановлення й укріплення польових пунктів командування,камуфлювання позиції та військової техніки, захист узбережжя відвисадки ворога, боротьба з військовими підрозділами оснащенимисистемою точного наведення та зброєю масового знищення 364 . Деньпісля закінчення тренування були прийняті наступні кроки, спрямованіна тестування боєздатності солдатів.21.06-28.06Маневри в періоді 21.06-28.06.2014 були здійснені в рамкахпідвищення боєготовності Центрального військового округу, за участю65 000 військовослужбовців, 5500 військових транспортних засобів, 180літаків і 60 вертольотів 365 . До запланованих завдань, які мали бутивиконані в ході належали: переміщення авіації до віддаленихвійськових баз, скидання парашутистів на полігоні в Чебаркулі. Наступніманеври були організовані при залученні сухопутної армії, авіації тавійськово-морських сил.04.07-7.07Російська Федерація здійснила маневри в періоді 04-07.07.2014.Навчання були спрямовані на інтегрування Командування військовоповітрянихсил та протиповітряної оборони Західного і Центральноговійськового округу. У маневрах взяли участь понад 100 літаків, в томучислі Su-27, Su-34 і MiG-31, а також вертольоти Мі-8, Мі-24 та Мі-28N.7 квітня 2014року також розпочалося навчання Чорноморського флотуза участю 20 кораблів і 20 літаків з Південного військового округу. Підчас маневрів були використані корвети Samum, Shtil і кораблі R-109 і R-239, імітуючи напад на ворожу ескадру 366 .364 Baltic Fleet deployed to naval firing ranges as part of Russia's military excercises. „TheVoice of Russia” 14.06.2014, Режим доступу:http://www.voiceofrussia.com/news/2014_06_14/Baltic-Fleet-deployed-to-naval-firingranges-as-part-of-Russia-s-military-exercises-6216/[19.06.2014].365 Putin orders surprise drills to check combat readiness of central Russia forces, Режимдоступу: http://www.rt.com/news/167496-putin-central-military-drills/ [20.07.2014].366 Maneuver Force of Russian Black Sea Fleet Successfully Destroyed Simulated EnemyWarships, „Ria Novosti” 07.07.2014, Режим доступу:http://en.ria.ru/military_news/20140707/190828227/Maneuver-Force-of-Russian-Blach-Sea-Fleet-Successfully-Destroyed.html [20.08.2014].364

До завдань тестованих під час маневрів належали: координаціяповітряних операцій з ракетними установками, заправка паливому повітрі, зінтегроване використання авіації 367 . Навчання такожвключали „боротьбу з використанням куль проти наземних і повітрянихцілей, реальний й імітований запуск ракет земля-повітря” 368 . В липнівідбулися наступні навчання з боєготовності російських військ.13.07-20.07.Маневри були проведені після отримання указу від ПрезидентаВолодимира Путіна 13.07.2014р., який стосувався проведення тестубоєготовності Східного командування. Маневри тривали до20.07.2014р. У навчанні взяли участь 160 тис. солдатів, 1000 танків, 130літаків і 70 кораблів. Під час навчання в районі Охотського моря взялиучасть наступні військові частини: ракетного крейсера „Варяг”, кораблі„Маршал Шапошніков” і „Адмірал Віноградов”, підрозділи „Ослябя”і „Микола Вілков”, і знищувач „Швидкий”, літаки Tu-124, Il-138 369 .Останні два маневри були організовані у співпраці з силами Казахстану,Таджикистану та Киргизстану.Рубіж-2014Російська Федерація та Збройні сили Казахстану, Киргизстануі Таджикистану провели маневри в періоді 15.07-18.07.2014в Челябінську. Навчання було спрямоване на визначення протоколуспільних військових операцій, їх командування, планування тапідтримки.367 Russland startet Militärmanöver nahe ukrainischer Grenze, „Die Zeit” 04.08.2014,Режим доступу: http://www.zeit.de/politik/ausland/2014-08/russland-ukrainemilitaermanoever/komplettansicht[05.08.2014].368 Російське агентство „Інтерфакс” 28.07.2014 повідомила про завдання передбаченів рамах маневрів в періоді 4-8.08.2014р., посилаючись на представника ВПС Росії,поручника Ігоря Клімова.369 Russian Military Stages Biggest War Games since Soviet Times, „Russia Today”14.07.2014, Режим доступу: http://rt.com/news/russia-war-games-far-east-084/[24.08.2014].365

366Enduring Brotherhood 2014Російська Федерація та Збройні сили Казахстану, Киргизстануі Таджикистану здійснили маневри в періоді 29.07-1.08.2014 в Бішкеку.Навчання було спрямоване на зміцнення потенціалу антитерористичнихоперацій.Схід-2014Навчання відбулися в періоді 19-25.09.2014 на території понад 20навчальних центрів у Східному військовому окрузі Російської Федерації.У маневрах взяли участь близько 155 000 солдатів та 5 000 резервістів.Основною метою навчань була перевірка боєготовності таконвенціональної справності і ядерних ракетних систем.Таким чином, Російська Федерація провела вісім військовихманеврів в періоді з 26.02.2014 по 25.09.2014. Навчання булизорганізовані як незалежний захід, а також у співпраціз Таджикистаном, Киргизстаном і Казахстаном. Порівняння маневрів,що були здійснені НАТО і Російською Федерацією, базувалися навищенаведених даних: термін реалізації, тривалість, суб'єкт, щоорганізує, чисельність військ, що беруть участь, локалізація тазаплановані до виконання завдання.ПідсумокПорівняльний аналіз військових маневрів, проведених НАТО таРосійською Федерацією, дозволяє охарактеризувати навчання, якіорганізував кожен з суб'єктів. В контексті анексії Криму також слідпоказати ключові події російсько-українського конфлікту.Дестабілізація України почалася на рубежі листопада і грудня2013 року. В січні 2014 року українські протестувальники рушили доурядових будівель, тим самим розпочинаючи транзицію державноївлади. В лютому закінчилися невдачею переговори тодішньогоПрезидента Януковича з опозицією, що призвело до остаточногоповалення його адміністрації. Після призначення тимчасовогопрезидента, підрозділи проросійських сепаратистів, за підтримкиросійських військ спецпризначення, зайняли стратегічно важливі будівлі

Севастополя. В ході поступальної окупації півострова були висунені рядультиматумів щодо українських солдат, вимагаючи їх відступу абоприєднання до російських підрозділів. Незабаром ПрезидентВолодимир Путін видав указ про анексію Кримського півострова.Солдати Російської Федерації витіснили українські сили, які покинулиКрим до 24.03. У квітні спалахнули проросійські акції протестув Донецьку, Луганську та Харкові. Збройні сили України почалиантитерористичну операцію проти сепаратистів. У травні підсилилисянапади сепаратистів на цивільні і військові об'єкти. В червні українськаармія здобула низку суттєвих перемог та призвела до того, щосепаратисти підступили з Донецька. Хронологія російсько-українськогоконфлікту істотно збігається з тестами боєготовності, що були проведеніРосійською Федерацією.Список параметрів окремих маневрів здійснених НАТОі Російською Федерацією представлені в таблиці нижче.Таблиця 1. Порівняльний аналіз військових маневрів проведених НАТО таРосійською ФедерацієюТермінТривалість(в днях)Суб'єктЧисленністьвійськЛокалізаціянавчаньСценарій та завдання26.02.14-04.03.1421.03.14-03.04.1405.05.14-23.05.1406.06.14-21.06.146 РосійськаФедерація150.000-200.000ЗахіднийвійськовийокругРосійськоїФедераціїПідвищеннябоєготовності,діяльність проти загрознаціональній безпеці13 НАТО 700 Болгарія Гуманітарна місія тамісія з підтриманняпокою18 НАТО 6000 Естонія Захист Естоніїсоюзними військамивід агресії15 НАТО 5000 БалтійськемореТактичні маневри,спільне командуваннята управління, правилаучасті367

09.06.14-20.06.1410.06.14-20.06.1421.06.14-28.06.1404.07.14-07.07.1411 НАТО 4700 Литва,Латвія,Естонія10 РосійськаФедерація7 РосійськаФедерація3 РосійськаФедерація3500 Калінінградська область65.000 ЦентральнийвійськовийокругРосійськоїФедерації10.000 РосійськоукраїнськепограниччяПідвищенняінтеропераційності,підготовка до відбиттярегіональних загрозОборона узбережжя,захист конвоїв, відсічатак диверсантів,камуфлювання позиціїта військовихтранспортних засобів,навчання зкомандування йукріпленняПереміщення авіації довіддалених військовихбаз, підвищеннябойової готовностіКоординація авіації іракет земля-повітря04.07.14-13.07.1413.07.14-20.07.1415.07.14-18.07.149 НАТО 1500 басейнЧорногоморя7 РосійськаФедерація3 РосійськаФедерація,Казахстан,Киргизстан,Таджикистан160.000 ОхотськемореЗбільшенняспівробітництва міжфлотами державчленівта навчання зреагування наасиметричні загрозиПідвищеннябоєготовності1000 Челябінськ Визначення протоколуспільних військовихоперацій,командування іпланування.368

29.07.14-01.08.143 РосійськаФедерація,Казахстан,Киргизстан,Таджикистан700 Бішкек Перевіркаантитерористичнихможливостей25.08.14-11.09.1429.08.14-11.09.1408.09.14-24.09.1417 НАТО 5800 Німеччина,Естонія,Литва,Латвія,Польща13 НАТО 2800 ПівнічначастинаБалтійськогоморя16 НАТО 7700 Польща,Литва,НімеччинаОперація забезпеченнябезпеки,антитерористичнізаходиЗабезпечення басейну(водного простору),уможливленнятранспортуванняморем, завданняантитерористичнеСертифікаціяКомпонентусухопутного длябойового чергування вскладі Сил швидкогореагування НАТО 201509.09.14-19.09.1411.09.14-25.09.1413.09.14-26.09.1410 НАТО 1700 Польща,Литва14 НАТО 1500 Німеччина,Нідерланди13 НАТО,Україна1300 Україна(Яворськийполігон біляЛьвова)СертифікаціяКомпонентуспеціальних операційдля бойовогочергування в складіСил швидкогореагування НАТО 2015Уніфікація процедурспеціальних сил НАТОЗадачі патрулювання,медичної евакуації,виявлення тазапобіганняімпровізованим369

19.09.14-25.09.146 РосійськаФедерація155.000 СхіднийвійськовийокругРосійськоїФедераціїДжерело: власне опрацювання.вибуховим пристроям,супровід конвоїв,оточення та обшукПеревіркабоєготовності таготовності ракетнихсистемНа основі поданих даних та їх порівняння можна зробитинаступні висновки:• Мобілізація сил Російської Федерації відбулася після поразкипроросійського Президента України;• Росія повністю прийняла стратегічну ініціативу, керуючи армієюв несподіваному для України напрямку (несподіванкою був якнапад, так і його локалізація);• Швидке призначення маневрів в умовах рішення проінтервенцію дозволила зайняти Кримський півострів менш ніжза два тижні;• переміщення 150 000-200 000 солдатів до кордону з Україною,доставило Росії пункт тиску, який міг би бути використаний в разіпровалу наступу в Криму;• Порівняльний аналіз показує перевагу в тривалості маневрівНАТО (66 днів), над навчаннями Російської Федерації (39 днів),однак Росія має більшу кількість тестових сил (230 200 солдатів)в порівнянні з силами Альянсу (17 900 солдатів). РосійськаФедерація також організовувала маневри частіше ніж в планахНАТО (7 до 5);• Російська Федерація здійснила навчання на більшій території ніжНАТО. Напрямки, в яких здійснювалися навчання: Західнийвійськовий округ, Калінінградська область, Центральнийвійськовий округ, російсько-український прикордонний регіон,Охотське море, Челябінськ і Бішкек. НАТО здійснила своїманеври в: Болгарії, країнах Балтії, в Балтійському морі таЧорному морі. Розширення області маневрів Росією,підтверджує готовність проводити військові дії на більш ніжодному фронті;• Порівнювальний аналіз маневрів, проведених НАТО та370

Російською Федерацією в контексті анексії Криму, підтверджуєросійську перевагу в підготовці і використанні збройних сил;• Спостереження за маневрами є цінним діагностичнимінструментом у сфері безпеки. Збільшення позаплановихвійськових маневрів виконало функцію тесту на боєготовності таперегрупування в напрямку потенційного військового фронту.371

372

РОЗДІЛ IIIВідносини НАТО-Польща-Україна373

374

Партнерство Україна-НАТО: теоретичні та практичні аспектиАндрій КаракуцДонецький національний університетОдним із найважливіших аспектів трансформації НАТО післязакінчення „холодної війни” став розвиток мережі партнерств з іншимикраїнами євроатлантичного регіону, глобальними гравцями таміжнародними організаціями. Ця політика була спрямована наперетворення Альянсу у багатопрофільний інструмент, який здатенцілеспрямовано впливати на міжнародне середовище безпеки.Протягом двох останніх десятиліть Альянс обговорював зі своїмипартнерами питання зміцнення безпеки на основі співробітництва.НАТО розробила різні концепції співпраці з певними партнерами,включаючи програму „Партнерство заради миру”, до якої приєдналася,зокрема, і Україна в 1994 р. Ця програма надавала гнучкі можливостізавдяки різним варіантам співробітництва та індивідуальнимпартнерським програмам, що переслідували певні цілі, узгоджені міжНАТО та відповідними країнами-партнерами.За цей час разом зі своїми партнерами НАТО реалізуваладекілька масштабних місій. Серед найважливіших потрібно відзначитинаступні: Міжнародні сили сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані,Національну навчальну місію в Афганістані (NTM-A) і Навчальну місіюНАТО в Іраку (NTM-I), боротьбу з тероризмом в Середземномор'їі піратством в країнах Африканського Рогу й Аденській затоці. Гарнимприкладом співробітництва із країнами-партнерами стало проведенняоперацій в Лівії відповідно до резолюцій 1970 і 1973 СБ ООН у 2011.Партнерська політика НАТОІдея партнерств розглядається у Брюсселі ключовим елементомсистеми кооперативної безпеки. У стратегічній концепції Альянсу,затвердженій у 2010 р. в Лісабоні, розвиток „кооперативної безпеки”розглядається як одне з трьох найважливіших завдань на наступнедесятиліття. Зокрема, у ній стверджується, що євроатлантична безпекаможе бути гарантована лише за умов розбудови широкої мережі375

партнерств із країнами та організаціями всього світу, і що жоден альянсне здатен самостійно вирішувати динамічні виклики сьогодення 370 .Ідея „кооперативної безпеки” набула популярності післязакінчення „холодної війни”. В загальному сенсі цей термінвикористовувався для мирного, ідеалістичного підходу до безпеки,шляхом посилення міжнародної співпраці. Більш складна концепціярозглядає „кооперативну безпеку” як систему „кілець безпеки”:індивідуальну безпеку, колективну безпеку, колективну оборону тапідтримку стабільності 371 . Якщо колективна безпека та колективнаоборона є загальновідомими моделями, закріпленими Статутом ООН,то дві інші моделі набули актуальності лише в останній час.Індивідуальна безпека є тотожною безпеці людини та правам людини і,фактично, вона є ядром сучасної міжнародної системи безпеки,побудованої навколо ліберальних демократичних свобод. Порушенняправ людини постає центральним питанням у конфліктах двох останніхдесятиліть і, зокрема, призвело до утвердження ОрганізацієюОб’єднаних Націй норми „обов’язку захищати” (Responsibility toProtect). Остання модель – модель підтримки стабільності, якапокликана сприяти утвердженню стабільності за межами країн, щоформують систему кооперативної безпеки, бо будь-які конфліктив суміжних регіонах можуть загрожувати безпеці її членів.Процес партнерства теоретично посилює взаємну безпеку поміжпартнерами через покращений політичний діалог та взаєморозуміння.У взаємопов’язаному світі, залучення НАТО у підтримку регіональноїбезпеки має стати доданою вартістю для країн-членів Альянсу.Регіональна безпека, безвідносно місця розташування, є спільноюперевагою для країн – членів, у деяких регіонах більше, у деяких –менше. Це однозначно є тим випадком, коли постає питаннямайбутнього членства в НАТО, це, зокрема, стосується Західних Балкан.У майбутньому аналогічне питання може постати відносно країнСередземноморського діалогу та Стамбульської ініціативи.Більшість членів НАТО, особливо країни Євросоюзу, розуміють,що в умовах фінансової кризи та необхідності суворої економії,370 Активне залучення, сучасна оборона: Cтратегічна концепція оборони та безпекичленів Організації Північноатлантичного договору, прийнята главами держав таурядів у Лісабоні 19 лист. 2010 р.371 R. Cohen, M. Mihalka, Cooperative Security: New Horizons for International Order, „TheMarshall Center Papers” No. 3, 2001.376

національні оборонні бюджети продовжуватимуть скорочуватись.У такій ситуації будь-яка допомога розглядається доречною, а новастратегія партнерствa виглядає здатною компенсувати зниженняможливостей країн-членів Альянсу. В цих умовах, НАТО, фактично,закриває очі на сумнівну репутацію своїх країн-партнерів у таких сферахяк дотримання прав людини, або недемократична форма правління.Розширення мережі партнерів Альянсу має й інший недолік:постійне зростання призводить до ускладнення процесу прийняттярішень, узгодження їх з партнерами, та втілення в життя. Ідея„глобальної НАТО” все частіше й частіше згадується як у Вашингтоні, такі в європейських столицях. Американська дослідниця А. М. Слотер,коментуючи ідею Генерального секретаря Андерса Фог Расмуссена проперетворення Альянсу у „хаб мережі глобальних безпековихпартнерств”, пропонує ідею „двох НАТО в одному”. Перша НАТО – це„внутрішня НАТО”, альянс з колективної безпеки, покликаний залучитистаттю 5 Вашингтонської угоди у разі нападу на будь-якого членаорганізації. ЇЇ сфера компетенція обмежуватиметься європейськимконтинентом і вона буде дотримуватися стратегії „жорсткої безпеки”,використовуючи ресурси усіх країн альянсу. Друга НАТО – це„глобальна НАТО”, від якої партнери з усього світу зможуть отриматибудь-які ресурси: від експертної допомоги до військового контингенту.Її сфера компетенції розповсюджуватиметься на регіони далеко замежами Європи та не потребуватиме участі всіх країн-членів. Які в ситуації з Лівією у 2011 р. усі члени організації приймають рішення,але лише ті країни, які зацікавлені, надають свої можливості 372 .Ідея „глобальної НАТО”, як моделі кооперативної безпеки, маєзначну кількість противників. По-перше, це може призвести до втратиорганізацією своєї „європоцентричності” та перерозподілу ресурсівз компоненту колективної безпеки до глобальних завдань Альянсу. Подруге,НАТО ще не закінчила свою місію у Європі – залишаєтьсянебезпека дестабілізації на Балканах та на Кавказі, відкритимзалишається розширення організації за рахунок таких країн якМакедонія, Боснія та Герцеговина, Грузія та інших.Новим моментом у політиці партнерства, закріплениму Лісабонській стратегічній концепції, можна вважати бажаннягармонізувати та уніфікувати усі інструменти. Альянс має намір більш372 A. Slaughter, Two NATOs in One, Режим доступу: http://www.atlanticcouncil.org/blogs/natosource/two-natos-in-one [28.08.2014].377

диференційовано оцінювати своїх партнерів, виходячи з наступнихкритеріїв і міркувань:• чи прагне держава-партнер вступити до Альянсy;• чи поділяє вона цінності, на яких заснована НАТО, проводитьвідповідні реформи, в тому числі в оборонній сфері;• чи підтримує партнер військовими, політичними, фінансовимичи іншими засобами поточні операції під керівництвом НАТО;• чи представляє партнер особливу стратегічну важливість дляНАТО;• чи має він особливий і двосторонній формат коопераціїз Альянсом;• чи здатна ця держава фінансувати заходи в рамкахспівробітництва з НАТО.В цілому можна виділити наступні завдання розвиткупартнерської політики Альянсу:1. більш диференційований підхід до країн-партнерів;2. розширення переліку завдань, що вирішуються в рамкахпартнерських програм;3. цілеспрямований вплив безпосередньо на внутрішню політикуокремих держав, зокрема проведення в них військових реформ.У квітні 2011 р. під час зустрічі у Берліні міністрів закордоннихсправ НАТО було прийнято рішення про „значне поглиблення тарозширення співпраці з партнерами” 373 . В заключному комюнікепредставники країн НАТО визнали, що механізм Ради євроатлантичногопартнерства майже вичерпав себе, бо більша частина тих країн, щоувійшли до нього у 1990-ті роки вже стала членами Альянсу. Ті країни,що залишились, складають дві полярні групи: нейтральні країни-члениЄвропейського Союзу та менш розвинуті країни колишньогоРадянського Союзу. Тим не менш, НАТО не збирається відмовлятися віднаявних механізмів, проте планує дещо видозмінити ідею партнерства.Ідея полягає у зміні партнерського формату з географічного на нішевий,тобто спрямований на специфічні сфери взаємодії в галузі безпеки.Нішевий підхід до партнерства має досягти наступних цілей:• інтероперабельність та сумісність міжнародних сил і засобівв умовах багатоярусної різниці військових потенціалів;373 Active Engagement in Cooperative Security: A More Efficient and Flexible PartnershipPolicy, Режим доступу: http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_2011_04/20110415_110415-Partnership-Policy.pdf [29.08.2014].378

• взаємодоповнюваність сил і засобів в операціях і місіях;• створення нової оперативної концепції для організаційноївзаємодії різнорідних сил та засобів на ТВД при виконанніконкретних завдань;• розвиток ключової компетенції країн в оборонній сфері длятого, щоб війська могли найбільш ефективно взаємодіятив міжнародних коаліціях як єдине ціле.Нова політика визначає партнерами не тільки держави, алетакож і міжнародні організації, такі як ЄС та ООН, а також неурядовіорганізації, які мають достатні ресурси. Для цього плануєтьсявикористання формату „28+1”, який має стати більш гнучкимінструментом для взаємодії важливих партнерів з Альянсом.Відносини НАТО-Україна у рамках програми „Партнерствозаради миру”Оцінюючи двадцятирічний досвід співпраці України та НАТОв рамках програми „Партнерство заради миру”, варто зазначити, щоКиїв став важливим контрибутором безпеки в євроатлантичномупросторі.Здобувши незалежність, Україна отримала значний стратегічнийспадок, як держава між Сходом і Заходом, з винятковим положеннямна перетині основних торгових шляхів, багатими природними талюдськими ресурсами. Hа 1991 рік її геополітичне становищевизначалося перш за все наявністю ядерної зброї, частини радянськогоВПК, трансконтинентальної транспортної інфраструктури, військовоморськоїбази на Чорному морі та рядом інших вiйськово-стратегiчнихкомпонентів, розташованих на її території.Саме тому, статус України як нейтральної, позаблокової країни,чи можливе приєднання її до наявних військово-політичних організаційв Європі, розглядалися як важливі складові європейської архітектуриміжнародної безпеки.Оцінюючи взаємовідносини України з НАТО у 1994-2014 рр.можна розглядати їх двох площинах: зацікавленість Альянсуу співробітництві з Україною та зацікавленість України у співробітництвіз Альянсом.Спочатку щодо інтересів Альянсу. Україна більше ніж інші країниздатна впливати на стан безпеки в Центральній та Східній Європі.379

Збереження України як незалежної держави, наразі, є гарантієюбезпеки євроатлантичної зони, особливо після російської агресії 2014 р.Ще один пріоритетний інтерес НАТО – дотримання Україною заходіввійськової довіри і відкритості у військовій сфері. Від реалізації цихінтересів певним чином залежить як безпека самого Альянсу, такі міжнародна безпека загалом.Не менш важливі інтереси Альянсу, пов'язані з Україною,зосереджені не у воєнній сфері, а в політичній. Це ствердженнядемократичних цінностей і всього того, що називається просуваннямзахідної європейської цивілізації. Ці інтереси більш глобальні,довготривалі і важливі. НАТО зацікавлено у заповненні вакууму, щоутворився внаслідок краху комуністичної ідеології у країнах колишньогосоціалістичного табору. Той факт, що Україна не приєдналася доросійських безпекових проектів також є важливим факторомєвропейської системи безпеки.Для України в період до 2014 р. співробітництво з Альянсомвиглядало, насамперед, як утвердження європейських стандартівполітики, економіки, соціального життя. Через те, що демократичніцінності є спільними для НАТО і Європейського Союзу, томупартнерство України розглядалося як один із чинників наближенняукраїнського суспільства до стандартів ЄС.Початком співпраці України та НАТО прийнято вважати листопад1992 року, коли відбувся офіційний візит Генерального секретаря НАТОМанфреда Вернера в Україну. Україна першою з країн СНД приєдналасядо програми „Партнерство заради миру” у 1994. Найважливішимкроком, який заклав основи відносин України та Північноатлантичногоальянсу, стало підписання Хартії про партнерство України з НАТОу Мадриді 9 липня 1997 року.Після перемоги В. Ющенка на президентських виборах 2004р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до Альянсу. Алев 2008 р. під час Бухарестського саміту, тиск з боку Франції таНімеччини не дозволив країнам-членам НАТО досягти консенсусу щодонадання нашій державі Плану дій стосовно членства. Натомість,підсумкова декларація саміту зазначала, що Україна „стане членомНАТО” без жодних узгоджених дат та умов.Питання відносин з Північноатлантичним альянсомв українському політикуму впродовж 2010-2013 рр. розглядалося нечерез призму підвищення обороноздатності, а насамперед як розмінна380

карта у відносинах з Російською Федерацією. Після президентськихвиборів 2010 р. було проголошено позаблоковий статус, і взаємодіяКиєву та Брюсселю хоч і не зупинилася, але перейшла в менш активнуфазу. Паралельно, пролонгація перебування Чорноморського Флоту РФв Криму до 2042 р., істотно наблизила Київ до Москви.Усе змінили події кінця 2013 – початку 2014 р. Зміна влади, щовідбулася в лютому 2014 дозволила повернути на порядок деннийпитання інтенсифікації відносин України та НАТО.Нинішній стан29 серпня 2014 р. Кабінет Міністрів України зареєструвавзаконопроект про „Про внесення змін до деяких законів України щодозабезпечення суверенітету та захисту територіальної цілісностіУкраїни”. Цим законодавчим актом пропонується внести зміни доЗаконів України „Про засади внутрішньої та зовнішньої політики” та„Про основи національної безпеки України”, відповідно до якихстворюються законодавчі передумови для інтеграції України доПівнічноатлантичного альянсу.З різницею майже в 10 років, українська влада вже в друге зачасів незалежності ініціює юридичне закріплення курсу України навступ до НАТО. У 2002-2003 рр. це був декларативний крок,спрямований на покращення відносин із Заходом, і перспективаєвроатлантичної інтеграції розглядалася у середньостроковій тадовгостроковій перспективі. У 2014 р. членство в НАТО сприймається якодин з останніх варіантів збереження територіальної цінності України таїї суверенітету.В той же час, в умовах неврегульованості ситуації на сході країни,анексії Криму Російською Федерацією, перспектива приєднанняУкраїни до Організації Північноатлантичного договору, наразі не можерозглядатися як реальна. На протязі останнього півріччя США та країниЄвропейського Союзу, не зважаючи на введення проти Росіїекономічних санкцій, чітко вказали, що не планують надавати Україніпряму військову допомогу.Загрози, що існують наразі на Сході України, потребуютьнеконвенційних засобів рішення. Можна знайти декілька спільних рисв антитерористичній операції, яку наразі проводить Україна на сходідержави та операції НАТО в Афганістані. Спільна проблема, яку не зміг381

вирішити Альянс та не може наразі вирішити Київ – це постачаннянових найманців, зброї, обладнання та припасів з боку третьої сторониконфлікту – Пакистану та Росії відповідно.Інша проблема, яка робить схожою ситуацію в Афганістані таУкраїні – відсутність сталих інституцій, які здатні ефективно втілюватидержавну політику. Законодавча, виконавча та судова гілки владипротягом останніх двох десятиліть будувалися в Україні за системоюпатронажу, a політична система стала фасадом для легітимізаціїперерозподілу державних доходів. Провідні політичні партіїзалишаються персоніфіковані з конкретними політиками, a їхніпередвиборні програми базуються на популістських обіцянках, а не націннісних установках. Саме тому, окрім співпраці в оборонній галузі,Україна має прислухатися до рекомендацій ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору у сфері політичних реформ.ПідсумокНа даному етапі відносини України та НАТО потребують відАльянсу прийняття важких рішень. Однією з умов переговорів, щовідбуватимуться між Києвом, Москвою, Брюсселем та Вашингтоном,перспектива членства України в НАТО постане невідворотно. Вперше задоби незалежності, понад 40% українців підтримують цюперспективу 374 . Натомість, позиція Москви, третьої сторони конфліктуна сході України, з цього приводу не змінилася. Наразі, Україна можеобрати грузинський сценарій – не визнаючи захоплені територіївтраченими, продовжити курс на євроатлантичну інтеграцію таприєднання до Європейського Союзу. Найбільш небезпечним будешлях замирення за участі країн Заходу – перетворення України нанейтральну державу за австрійським прикладом.Таким чином, партнерство України та НАТО за останні 20 роківзазнало значної еволюції. Обидві сторони доклали значних зусиль длявирішення питань безпеки у євроатлантичному просторі та за йогомежами. Сучасна стадія взаємовідносин характеризується необхідністюактивізації співпраці для пошуку вирішення ситуації на сході України, денаразі вирішується майбутнє європейської системи безпеки.374 Attitude to situation on the East, Rating Group, Режим доступу: http://www.ratinggroup.com.ua/en/products/politic/data/entry/14098/ [28.09.2014].382

Відносини України та НАТО на рубежі ХХ-ХХІ столітьТарас ДовгайКиївський національний університет імені Тараса ШевченкаВ сучасних умовах очевидним є те, що НАТО є провідноюєвроатлантичною структурою, поглиблення співробітництва з якоюсприятиме посиленню ролі України в розбудові нової архітектурибезпеки на континенті. Розвиток цього співробітництва відбуваєтьсяв умовах поступової трансформації як всієї системи міжнароднихвідносин в цілому, так і самого Північноатлантичного альянсу, зокрема,з огляду на події, які мали місце протягом останніх місяців. Саме томупринциповим моментом є розуміння всього комплексу питань,пов’язаних зі становленням і розвитком відносин України з НАТО.Свою незалежність Україна здобула відносно недавно. За цейчас при владі перебували п’ять президентів, політика яких щодо НАТОносила свої особливості. Першим президентом незалежної України ставЛ. Кравчук. Він отримав непростий спадок – потрібно було вирішуватикомплекс задач, пов’язаних із трансформацією суспільства відсоціалістичного до демократичного. Цей процес ускладнювавсяглибокою соціально-економічною кризою, недосконалістюдемократичних інститутів тощо.Перші контакти між НАТО й УкраїноюАктивне співробітництво було започатковане офіційним візитомдо Києва Генерального секретаря НАТО М. Вернера, який відбувся 22-23 лютого 1992 р. Він запропонував Україні стати членом Радипівнічноатлантичного співробітництва. Важливою подією у відносинахміж Україною і НАТО став візит Л. Кравчука до штаб-квартири Альянсув Брюсселі 8 липня 1992 р., саме глава нашої держави став першимпрезидентом серед пострадянських країн, що здійснив подібнийофіційний візит.Перспектива розширення НАТО з самого початку викликалазанепокоєння в політичних колах Російської Федерації. Її позиція булапоказана у листі, який Президент РФ Б. Єльцин конфіденційно розіславкерівникам країн-членів НАТО у вересні 1993 р. Документ фіксував тезу,383

що значна частина населення і впливові сили Росії сприймутьрозширення НАТО як ворожу акцію, навіть якщо в намірах країнАльянсу немає нічого ворожого 375 . Особливою віхою в розвиткуполітики Альянсу щодо пострадянських країн Центрально-СхідноїЄвропи стало започаткування програми „Партнерство заради миру”. Їїбуло проголошено на зустрічі на високому рівні в Брюсселі глав державі урядів країн-членів НАТО 10-11 січня 1994 р. Це був принципово новийпідхід у налагодженні співробітництва Північноатлантичного альянсуз державами колишнього соцтабору і пострадянського простору.Основний наголос тут ставився на здійсненні миротворчої діяльності 376 .Дана ініціатива неоднозначно була сприйнята деякими лідерамипостсоціалістичних країн Центрально-Східної Європи. Вони сприймалитой факт, що програма „Партнерство заради миру” не робитьособливих преференцій для них і урівнює їх з пострадянськимиреспубліками, що понижує їх статус. Так, польський Міністр оборониКолодзейчик відверто заявив, що для його країни проект матиме сенстільки в тому випадку, якщо ця програма „швидко і точно визначитькритерії вступу в НАТО”. Л. Валенса в одному зі своїх інтерв’ю післябрюссельської зустрічі відзначив, що НАТО лише вишукує аргументидля того, щоб не прийняти Польщу до Альянсу 377 . Втім, хід подальшихподій засвідчив, що це не так.Україна відразу ж позитивно прореагувала на пропозиції і вжечерез місяць після брюссельської зустрічі, 8 лютого 1994 р., підписалаугоду про участь в програмі „Партнерство заради миру”. При цьому,наша держава стала першою країною серед колишніх республік СРСР,що приєдналася до цієї програми. Ми зробили це в один день ізтеперішнім членом НАТО, Угорщиною, і майже на місяць випередилище одного нинішнього члена Альянсу – Чехію 378 .У березні були розпочаті безпосередні консультації Україниз НАТО у форматі „16+1” (16 країн-членів НАТО й Україна), а вже 25травня 1994 року Україна, як і Словаччина, передала375 A. Зленко, Дипломатия и политика. Украина в процессе динамичныхгеополитических перемен, Харьков 2004.376 Україна-НАТО: Інтенсифікований діалог, NATO, 2006.377 A. Зленко, Дипломатия…, op. cit.378 Ibidem.384

Північноатлантичному альянсу свій Презентаційний документ дляпрограми „Партнерство заради миру” 379 .Інтенсифікація взаємних контактівДругий Президент незалежної України – Л. Кучма не відмовивсявід співпраці з атлантичними структурами. Роком відкриття новихсторінок у відносинах з Альянсом став 1995 р. Свій перший офіційнийвізит до штаб-квартири НАТО Л. Кучма здійснив 1 червня 1995 р.У Брюсселі він наголосив на бажанні підняти відносини між Україною таАльянсом на якісно новий рівень.Насиченим на події у відносинах між Україною і НАТО став 1997р., протягом якого майже щомісяця відбувалися зустрічі на високомуі найвищому рівнях. Так, у січні відбувся візит до Брюсселя секретаряРади національної безпеки й оборони України В. Горбуліна. У березнів штаб-квартирі НАТО побував Міністр закордонних справ Г. Удовенко.У травні 1997 р. в Україні відбулося відкриття Центру інформаціїі документації НАТО на якому був присутній Х. Солана. Тоді ж вінпідписав Меморандум про взаєморозуміння між урядом Україниі НАТО 380 .Однак головною подією того року стало підписання 8 липня 1997р. на Мадридському саміті Альянсу главами держав і урядів країн НАТОі Президентом України Л. Кучмою Хартії про особливе партнерствоз НАТО. Згідно з цим документом Україна брала на себе зобов’язаннярозширювати співробітництво з Альянсом, обравши за конкретну цільінтеграцію до атлантичних та європейських структур. З цією метоювідбувається удосконалення демократичних інститутів в країні.Розширюється співробітництво на всіх напрямах і в усіх аспектах –політичному, військовому, економічному, екологічному, науковому,технологічному, інформаційному тощо.З метою узгодити практичну сторону інтеграції України доатлантичних структур в липні 2002 р. до Києва приїхав Генеральнийсекретар НАТО Дж. Робертсон і посли країн-членів Альянсу в Брюсселі.На цьому засіданні Комісії Україна-НАТО вітчизняні дипломати обралидосить незвичну стратегію. Замість того, щоб у черговий раз „агітувати”і розповідати про те, наскільки необхідна чітка євроатлантична379 Україна-НАТО…, op. cit.380 A. Зленко, Дипломатия…, op. cit.385

перспектива для проєвропейських сил в Україні, пішли від зворотного –проаналізували те, чому Організація Північноатлантичного договоруможе бути зацікавлена в Україні. Вагомих аргументів набралосянемало. Це і наше геополітичне розташування, і стабілізуюча рольв пострадянському просторі, і науково-технічний потенціал, і військовіможливості. Дж. Робертсон заявив, що Альянс готовий йти назустрічУкраїні настільки далеко, наскільки вона до цього готова 381 . Закріпитисьцей дипломатичний успіх мав на засіданні Комісії Україна-НАТО в кінцілистопада 2002 р. у Празі.Криза у відносинах між Україною і НАТООднак очікуваного прориву в напрямку інтеграції до атлантичнихструктур не відбулось. Перешкодою став так званий „кольчужнийскандал”. У вересні 2002 року американська адміністрація заявила пронамір переглянути свою політику щодо України у зв’язку з горезвісноюкасетною справою і записами на плівках, судячи з яких Л. Кучма нібитодав згоду на постачання до Іраку систем протиповітряної оборони„Кольчуга”. Таким чином, наша країна потрапила в дуже незручнуситуацію. Брюссель повідомив, що саміт Комісії Україна-НАТО не можебути проведеним поки обставини цієї справи не будуть з’ясовані докінця.Празький саміт був для України складним. Показовим моментомстала заміна табличок із назвами країн з англійської мови нафранцузьку, що давало можливість американським представникамвідсісти від українських. Засідання Комісії Україна-НАТО також пройшлов досить напруженій атмосфері. Хоча все ж таки переважилираціоналізм і врівноваженість. Головний результат саміту полягаву тому, що було підписано Робочий план Україна-НАТО і Цільовий планна 2003 рік – документи, важливі, перш за все, з точки зоруперспективи 382 .Загалом слід відмітити, що останні роки президентствапозначились відчутними труднощами у відносинах України і НАТО. Прицьому Україна неодноразово надсилала Заходу сигнали про готовністьпоглиблювати співпрацю. Так, 11 січня 2003 р., було створено381 Ibidem.382 A. Фіалко, Україна не хоче приєднуватися до натовської системи ПРО без Росії,„Дзеркало тижня”, 2011, No. 39.386

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, покликанийкоординувати зусилля всіх органів влади в Україні на цьому напрямі.13 грудня 2003 року з метою забезпечення публічного характерувироблення та реалізації державної політики України щодо НАТО,включаючи широке інформування громадськості з цих питаньПрезидент України Л. Кучма підписав Указ „Про державні програмиз питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки” 383 . Однак, європейські й американські партнери реагувалина них досить стримано й обережно. Тому особливих значущихзрушень у відносинах з НАТО не відбулось.Уряди „помаранчевих”Значно активізувався діалог України з НАТО з приходом до владиВ. Ющенка. Він відкрито від початку свого президентства і до самогокінця декларував намір інтегрувати нашу країну до структурПівнічноатлантичного альянсу.Вже 22 лютого 2005 р., через місяць після інаугурації, ПрезидентУкраїни В. Ющенко взяв участь у роботі Брюссельського саміту КомісіїУкраїна-НАТО, де заявив про готовність України приєднатися до Планудій щодо членства в НАТО (ПДЧ). 21 квітня 2005 року у Вільнюсівідбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордоннихсправ, за підсумками якого започатковано Інтенсифікований діалог міжУкраїною і НАТО з питань членства і відповідних реформ. Тодіж В. Ющенко затвердив Цільовий план Україна-НАТО в рамках Планудій Україна-НАТО на 2005 рік. Глава держави доручив Державномукомітету телебачення та радіомовлення України за участюНаціонального центру з питань євроатлантичної інтеграції Україниі Міністерства закордонних справ України забезпечити регулярнеінформування громадськості про хід та результати виконання заходівЦільового плану.Серйозність намірів України була підтверджена на першомураунді експертних консультацій Україна-НАТО високого рівня в рамкахІнтенсифікованого діалогу, що відбувся 26 вересня 2005 рокув Брюсселі. Тут було розпочато огляд відповідності Україною основнимвимогам, які висуваються до країни-кандидата на членство в НАТО.383 A. Фіалко, Україна-НАТО: ти пам’ятаєш, як усе розпочиналося… Без емоцій проважливе, „Дзеркало тижня”, 2006, No. 30.387

18-20 жовтня 2005 року на запрошення Президента УкраїниВ. Ющенка з візитом в Україні перебувала делегаціяПівнічноатлантичної ради НАТО (ПАР) на чолі з Генеральнимсекретарем НАТО Я. Схеффером. У рамках заходу було проведенозасідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів та за участю міністрівзакордонних справ і оборони України, відбулася спільна зустріч ПАР-РНБОУ під головуванням Президента України.Резонансна подія відбулася 14 вересня 2006 року, колитогочасний Прем’єр-міністр України В. Янукович взяв участь у засіданніКомісії Україна-НАТО, на якому вніс пропозицію тимчасово відкластипитання про переведення відносин Україна-НАТО на рівень Плану дійщодо членства, прив’язавши його до більш-менш широкої підтримкисуспільства.388У напрямку прагматичних відносини НАТО-УкраїнаОчевидним є той факт, що політична криза, що розпочаласяв Україні навесні 2007 р., також негативно вплинула на відносиниз Альянсом. З боку частини політичних сил (зокрема комуністів)інтенсивніше зазвучали антинатовські заклики. У той же час, західніпартнери вирішили, що краще дочекатись стабілізації ситуації. З метоювизначення із подальшими кроками у напрямку зближення з нашоюдержавою 384 .У той же час глава держави наполегливо переконував західнихпартнерів у готовності України розпочати процес входження до НАТО.22 жовтня 2007 року Президент Віктор Ющенко на відкритті засіданняРади міністрів оборони країн Південно-Східної Європи у Києвіпідтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО та ЄСі закликав європейських партнерів підтримати нашу державу у їїпрагненні приєднатися до Плану дій щодо членства.Про те, що просування України в напрямку інтеграції доєвроатлантичних структур безпосередньо пов’язанез внутрішньополітичною ситуацією в країні засвідчили результатизасідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, щовідбулося 7 грудня 2007 р. у Брюсселі. На ньому українська стороназвернулася до представників країн-членів НАТО з проханнямпідтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства384 A. Фіалко, Україна не хоче…, op. cit.

в ході Бухарестського саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 року. У свою чергу,більшість союзників пов’язала розгляд питання про поглибленняспівробітництва з Україною зі швидким формуванням в Україні урядовоїкоаліції та досягненням консенсусу щодо майбутнього рівня співпрацінашої держави з НАТО між Прем’єр-міністром та Президентом України.Відповіддю на ці умови стала передача 18 січня 2008 року Міністромзакордонних справ В. Огризком Генеральному секретарю НАТОЯ. Схефферу листа з підписами Президента, Голови Верховної Ради таПрем’єр-міністра України, в якому висловлюється спільна позиція щодонеобхідності та готовності України приєднатися до ПДЧ в ході самітуОрганізації в Бухаресті 385 .3 квітня 2008 р. у Бухаресті відбулося засіданняПівнічноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів, зарезультатами якого було прийнято Декларацію Бухарестського саміту.Окремий параграф декларації був присвячений зверненню України (таГрузії) стосовно запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО.У ньому констатувалось, що НАТО схвалює євроатлантичні прагненняУкраїни та Грузії щодо членства в НАТО і переконане, що вони станутьйого членами. Було відзначено внесок України до операцій Альянсу.Належним чином були й оцінені демократичні реформи. На основіцього було прийнято рішення підтримати заявку України на приєднаннядо ПДЧ.Впродовж 2-3 грудня 2008 року в Брюсселі відбулось засіданняПівнічноатлантичної ради НАТО на рівні міністрів закордонних справкраїн-членів Альянсу, в рамках якого пройшло засідання КомісіїУкраїна-НАТО за участю Міністра закордонних справ УкраїниВ. Огризка.Головним підсумком зустрічі стало підтвердження країнамичленамиНАТО всіх рішень стосовно України, ухвалених у Бухаресті.Було відзначено прогрес, досягнутий Україною, та висловленоготовність Альянсу сприяти проведенню реформ, необхідних длядосягнення членства в НАТО, передусім шляхом використання КомісіїУкраїна-НАТО, центральну координаційну роль якої плануєтьсяпосилити через внесення відповідних змін до Хартії про особливепартнерство України з НАТО. З метою активізації практичної взаємодіїбуло вирішено посилити інформаційний та контактний офіси НАТОв Україні. Практичним механізмом реалізації реформ визначалися Річні385 A. Фіалко, Україна-НАТО…, op. cit.389

національні програми, виконання яких передбачало щорічну оцінкусоюзниками 386 .21 серпня 2009 р. на виконання рішення Північноатлантичноїради, ухваленого міністрами закордонних справ у грудні 2008 р., булопідписано Декларацію про доповнення Хартії про особливепартнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес,досягнутий протягом останніх років, а також закріпила за КомісієюУкраїна-НАТО провідну роль у реалізації процесу, започаткованого наБухарестському саміті Альянсу у 2008 р.Загальний стан взаємовідносин України та НАТО свідчив прозавершення певного початкового етапу їх розвитку. Сторони післякількарічних спостережень, з’ясування намірів та реальнихможливостей наблизились до адекватного оцінювання потенціалуй оптимальних форм партнерства.Уряди Віктора ЯнуковичаЗ обранням Президентом України Віктора Януковича відносиниз Альянсом почали набирати більш прагматичний характер. Ситуаціянавколо спроб змінити закріплену в законодавстві України модельзабезпечення національної безпеки дійшла до поставленої мети.Противники вступу України до НАТО зуміли реалізувати цілі, визначенів програмах їх партій, покладаючись на підтримку більшості населення.Причому їх не хвилювала та обставина, що ця більшість малопоінформована, і посилатися на таку більшість – некоректно.Громадська думка, зокрема, з приводу вступу до НАТО насправді маєстати підґрунтям для прийняття владою відповідних політичних рішень,але для цього позиція громадян має формуватися без тиску та бутисвідомою.У липні 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон „Прозасади внутрішньої та зовнішньої політики”, за яким Україна набуваєстатусу позаблокової держави, що означає „неучасть Україниу військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні тарозвитку європейської системи колективної безпеки, продовженняконструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичногодоговору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що386 План дій щодо членства в НАТО.390

становлять взаємний інтерес” 387 . Крім того, зі статті про основнінапрямки державної політики в питаннях національної безпекивиключено норму про набуття Україною членства в ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору. Нове керівництво держави майбутнєнашої держави побачило в європейському просторі і вирішило пітишляхом Швеції та Австрії, які не є членами НАТО, але безпеку їмгарантує Європейський Союз.Голови держав та урядів країн-членів НАТО на саміті19 листопада 2010 р. у Лісабоні з розумінням поставились до обраногоУкраїною зовнішньополітичного курсу, а також схвалили новуСтратегічну концепцію Альянсу, в якій закріпили намір „продовжуватиі розвивати партнерство з Україною (і Грузією) в рамках Комісій Україна-НАТО (та Грузія-НАТО), ґрунтуючись на рішенні НАТО, прийнятомуна Бухарестському саміті 2008 року та взяли до уваги євроатлантичнуорієнтацію або прагнення кожної країни”. У Міністерстві закордоннихсправ України положення нової концепції щодо України сприйнялитакими, що відповідають інтересам Києва 388 .Новий розділ у відносинах між Україною і НАТО?Події на Майдані, окупація Російською Федерацією АР Крим,проведення антитерористичної операції на Сході України змінилипорядок денний питань безпеки не тільки Європи, але й всього світу.Обрання Петра Порошенка п’ятим президентом відновило сподіваннячастини українців в просуванні питання подальшої євроатлантичноїінтеграції. Агресія Росії не залишила осторонь і країни НАТО, які відразуж висловили свою підтримку та готовність допомагати. Для НАТОвторгнення Росії в Україну означає зовнішню загрозу, що виникла накордоні Північноатлантичного альянсу. Втім, Україна не є членом цієїорганізації, тож на неї не поширюється стаття 5 Вашингтонськогодоговору, яка є основою захисту членів НАТО. Північноатлантичнийальянс впродовж нинішнього конфлікту продовжує співробітництвоз Україною як з партнером на рівні інтенсифікованої співпраці. Хоча,треба визнати, що посилена присутність кораблів, авіації й сухопутних387 Закон України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, Відомості ВерховноїРади України (ВВР), 2010, No. 40.388 A. Фіалко, Україна продовжить співпрацю з НАТО, „Дзеркало тижня”, 2011, No. 14.391

військ НАТО в регіоні „з метою підтримки союзників та партнерів”,безумовно, нервує та помітно стримує агресора.Що ж стосується перспектив членства України в Альянсі, якемогло б убезпечити від можливого повторення „російських сценаріїв” –це питання багато в чому залежить від українського суспільства,передусім російськомовного населення регіонів на сході та півдніУкраїни, по факту дуже довірливого до російської пропаганди. Саметому Президент Порошенко та Прем’єр-Міністр Яценюк повинніпроводити подальшу просвітницьку кампанію із населенням щодоосновних засад діяльності НАТО. У цьому і полягатиме завданнянового керівництва держави, яке планує всеосяжну євроатлантичнуінтеграцію.392ПідсумкиОтже, починаючи з дев’яностих років ХХ століття наша країнапройшла складний шлях налагодження та зміцнення співпраці з НАТО.У 1992 р. Україна стала членом Ради північноатлантичногоспівробітництва, а у 1997 р. співзасновницею та учасником Радиєвроатлантичного партнерства. Починаючи з 1994 р., наша державабере активну участь у програмі „Партнерство заради миру”, в рамкахякої українські військові були залучені до кількох десятків спільнихз країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як натериторії нашої країни, так і за кордоном. Україна пройшла шлях відХартії про особливе партнерство, підписаної в липні 1997 р. в Мадриді,через План дій, схвалений у листопаді 2002 р. у Празі доІнтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства тавідповідних реформ, започаткованого у квітні 2005 р. у Вільнюсі.Першим Президентом незалежної України Л. Кравчуком булазакладена надійна основа партнерства з Альянсом і чітко визначилисьнапрямки співробітництва. Важливим його здобутком слід уважати те,що один із перших керівників пострадянських держав належним чиномоцінив перспективи такого партнерства. Л. Кучма продовжив дануроботу, а коли світ зіткнувся з новими загрозами безпеки в результатітерактів вересня 2001 р., він визначився із необхідністю відійти відполітики нейтралітету і позаблоковості. Ним же була впершесформульована нова стратегічна мета для України – інтеграція до НАТО.

Сподівання на прорив у цьому напрямку пов’язувалисьз перемогою „Помаранчевої революції” і приходом до владиВ. Ющенка. Однак відсутність політичної стабільності в країні, надмірнаполітизація цього питання рядом політиків, недостатня обізнаністьнаселення щодо цілей та діяльності Північноатлантичного альянсув сучасних умовах і наявність міцно вкорінених стереотипів, закладенихще в часи існування СРСР та інше – пригальмували процес інтеграції.За Президента В. Януковича, відносини між Україною таПівнічноатлантичним альянсом набирають нового змісту. Змінившизовнішньополітичний курс на інтеграцію з євроатлантичногоу європейський простір, відбулося перенесення співпраці з політичноїв практичну площину. Однак, події останніх місяців доводять, щоукраїнці прагнуть продовження євроатлантичного курсу своєї держави,який і повинен втілювати в життя п'ятий Президент України ПетроПорошенко.У зв’язку з тим, що на початку нового тисячоліття НАТО не лишене втратила своєї ролі, але дедалі зміцнює свої позиції провідноїструктури євроатлантичної безпеки, це обумовлює об’єктивнунеобхідність подальшого зміцнення відносин особливого партнерстваУкраїни з Північноатлантичним альянсом як таких, що відповідаютьпотребам національної безпеки України.393

394

Перспектива співпраці України та НАТО у контекстітранскордонного співробітництва із МолдовоюНазар МихалюкСхідноєвропейський національний університет імені Лесі УкраїнкиСучасні виклики, перед якими постала Україна, вимагаютькооперації регіональних, європейських та світових сил у зв’язкуз нарощуванням військового потенціалу Російської Федерації таподальшої агресії до сусідніх держав під гаслом миротворчості таоб’єднання так званого „руського світу”. Від такої міжнародної політикиРосії за 25 років її незалежності постраждало доволі багато країн.Зокрема, частину території втратила Молдова на початку 90-х роківу зв’язку з військовим конфліктом у Придністров’ї, окуповано 2 областіГрузії внаслідок російсько-грузинської війни у 2008 році, анексія Кримувід України та ініціювання, фінансування, підтримка сепаратистськихрухів на сході України в Донецькій та Луганській областях.Така міжнародна політика Російської Федерації не може нехвилювати сусідні країни, які не є членами НАТО та не володіютьзначною військовою силою, щоб мати можливість протистоятиагресивним діям Росії.НАТО а конфлікт в УкраїніБезпосередній вступ до Альянсу на сьогоднішньому етапі неє можливим через ряд причин. Серед яких важливу роль відіграєкатегоричний супротив Росії щодо членства її країн-сусідів у НАТО. Такупозицію зайняв офіційний Кремль через побоювання розміщеннявійськових баз, ракетно-технічного забезпечення та військ зокремапоблизу своїх кордонів, що створює можливість появи загрознаціональній безпеці. Тому після революцій у Грузії та Україні таприходу до влади проєвропейських політиків Росія розпочала активнувійськову діяльність щодо дестабілізації регіону, щоб унеможливитирозміщення військ НАТО.З такої точки зору найбільш прийнятним є можливий варіантрозширення співпраці країн-учасників Індивідуального плану395

партнерства з НАТО: по-перше, розвиток транскордонногоспівробітництва між Україною та Молдовою із метою стабілізаціїситуації в регіоні, по-друге, вирішення військових та сепаратистськихрухів, по-третє, об’єднання сил у боротьбі проти агресивноїміжнародної політики Російської Федерації. Адже не маючи можливостіприєднатися до Альянсу та без сильного військово-технічногопотенціалу сусідні із Росією держави не можуть відчувати себеу безпеці.Безсумнівно підтримка західними країнами потерпілих відагресії держав є важливою та необхідною. Наразі вона проявляєтьсяy наступних формах:• офіційне засудження військової активності Кремля;• прийняття різного роду обмежень (замороження рахунківв іноземних банках, заборона видачі віз чи в’їзду) протиконкретних російських високопосадовців, компаній, банків;• заморожування співробітництва в галузях безпеки та оборони,космічній галузі;• припинення інвестиційного співробітництва та ряд інших 389 .Свого ефекту ці санкції досягли і ми можемо побачитирезультати у вигляді падіння ряду економічних показників Росії. Алетакі санкції також мають наслідки і для європейських країн. Аджеекономічний розвиток Європи дуже залежний від російськихенергоресурсів, зокрема газу, і не може цілком адекватно реагувати натакі дії. Наприклад, заборона ввозу продуктів сільськогосподарськогопризначення незначно вплине на загальну структуру експортуЄвропейського Союзу, адже їх частка становить близько 5% 390 . Але дляряду країн, таких як Італія, Франція, Швейцарія, Польща, такі санкціїпринесуть більш чуттєві збитки 391 .Одним з факторів невисокої ефективності використання санкційу військових конфліктах є приклад нападу Іраку на Кувейт у серпні 1990року 392 . Прийняте торгово-економічне та військове ембарго не далосвого результату, адже Ірак не припинив своєї агресії. І тільки389 http://antikor.com.ua/articles/5494_sanktsiji_proti_rosiji_jak_tse_pratsjuje_infografika[30.08.2014].390 http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_113440.pdf[29.08.2014].391 Sanctions on Russia are against interests of the EU and member states, Режим доступу:http://rt.com/op-edge/180332-sanctions-russia-against-eu-interests/ [29.08.2014].392 http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/55.htm [29.08.2014].396

міжнародне військове втручання у рамках ООН змусило йоговідступити. Без сумніву, Росія це не Ірак, їх потенціал у веденні війни таекономічний вплив не можна порівнювати. Зокрема, РосійськаФедерація має значно більші торгово-економічні зв’язки зі світом,більш диверсифіковану структуру експорту та сучаснішу і більшу армію.Її економіка становить близько 3% від світового ВВП, близько 5%світової торгівлі товарами, 13% світової торгівлі нафтою 393 та має другуза воєнним потенціалом армію світу 394 . Тому війна в Персидській затоцісвідчить про необхідність пошуку інших, більш системних важеліввпливу на агресію з боку окремих держав.Перспективи співпраці України і Молдови з НАТОВ такій ситуації найбільш реальним варіантом є: співпрацяУкраїни та Молдови у військовій сфері в рамках діяльностіІндивідуального плану партнерства для вдосконалення військовотехнічногопотенціалу країн, спільної участі у навчаннях та маневрах;співпраця у економічній та соціальній сфері в рамках транскордонногоспівробітництва із сусідніми державами. Таке співробітництводозволить поглибити двосторонні зв’язки між країнами, зменшитьсоціально-економічне навантаження на населення.В межах НАТО є декілька варіантів співробітництва. Першийі основний – це безпосереднє членство з усіма вихідними обов’язкамиі правами. Такий варіант співробітництва вимагає від України таМолдови вдосконалення та реформи військово-технічної бази,стабілізації ситуації в країнах (зокрема, вирішення конфліктів навколоПридністров’я, в Криму та на сході України), зменшення військовогонапруження в регіоні зі сторони Російської Федерації та надання їйгарантій відносно неможливості подальшого створення тарозташування баз Альянсу на території цих держав. Як бачимо, не усіфактори залежать лише від країн-кандидатів на членство, тому такийваріант є бажаним, але не є можливим з точки зору реалізації.393 http://www.businessinsider.com/impact-of-sanctions-against-russia-2014-3/[30.08.2014].394 A. Macias, J. Bender, S. Gould, The 35 Most Powerful Militaries In The World, Режимдоступу: http://www.businessinsider.com/35-most-powerful-militaries-in-the-world-2014-7#ixzz3ByW1WvY2 [30.09.2014].397

Інший варіант співробітництва – участь у Індивідуальному планіпартнерства з НАТО. Він передбачає союзні взаємини та стратегічневійськове партнерство між країнами-членами Альянсу та третімикраїнами 395 . Даний план передбачений для країн, які мають політичнуволю та можливість поглиблювати свої відносини з НАТО. Вінє специфічним інструментом, який дозволяє Альянсу впроваджуватицілеспрямовані поради щодо оборонних, політичних та інституційнихреформ. Даний план дозволить впровадити в Україні, Молдові новітнімеханізми в управлінні ВПК, здійснити ряд необхідних реформ,зміцнити військово-технічний потенціал країн, встановитивзаємовідносини третіх країн між собою у консолідації сил та ресурсівдля протистояння агресії.В рамках співробітництва НАТО з Україною, Молдовою вартовиділити наступні напрямки діяльності 396 : миротворчі операції,реформа оборонного сектору, безпосередня військова співпраця,озброєння, планування надзвичайних ситуацій, співпраця у галузі наукиі навколишнього середовища та доступі до публічної інформації.В рамках миротворчих операцій можлива кооперація у боротьбіпроти міжнародного тероризму на сході України із залученням спільноївійськово-технічної, матеріальної допомоги, для стабілізації ситуаціїв Придністров’ї у Молдові із залученням українських миротворчих силяк третьої сторони в конфлікті для подальшого вирішення ситуації.Наразі Україна є єдиною країною не членом НАТО, яка бере участьу всіх операціях Альянсу на різних рівнях. Наприклад, 160 миротворцівє членами польсько-українського батальйону, який входить до складубагатонаціональної цільової групи „Схід” та ін.Транскордонне співробітництво Україна-МолдоваУ сфері транскордонного співробітництва кооперація України таМолдови дозволить створити „мости” між кордонами з метоюподолання у прикордонних територіях спільних завдань та проблем.В такій ситуації кордон замість роз’єднання буде поєднувати відповіднірегіони фокусуючи їхню увагу на конкретних і нагальних потребах.Транскордонна співпраця заохочує до подальшого розвиткуприкордонної економіки, вирішення екологічних проблем та підвищує395 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49290.htm [30.09.2014].396 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_37750.htm? [30.09.2014].398

готовність до надзвичайних ситуацій, сприяє більш тісній взаємодії міжлюдьми та громадами, які проживають у прикордонних територіях.Можна виділити три види транскордонного співробітництвав Європі: між держава-членами ЄС, що сприяє зниженню економічнихі соціальних відмінностей і диспропорцій в межах ЄС; між ЄС тадержавами не членами ЄС, що сприяє розвитку добросусідськихвідносин з країнами, розташованими на кордонах ЄС, підтримцісоціально-економічного розвитку та просуванню європейськихцінностей; та країн не членів ЄС між собою, що сприяє розвиткуекономічного потенціалу прикордонних територій, поглибленнявзаємовідносин між громадами різних територій.Транскордонне співробітництво України та Молдовивідбувається в рамках діяльності трьох Єврорегіонів: „Нижній Дунай”: –основна ціль – досягнення гармонійного і збалансованого розвиткуекономіки, вирішення ряду проблем у сфері навколишньогосередовища, забезпечення відповідного рівня зайнятості і соціальногозахисту населення, розвиток транспортної інфраструктури, формуванняєдиного культурного простору, попередження і ліквідація наслідківстихійних лих та техногенних катастроф; „Верхній Прут” та „Дністер” –основна ціль – утворення і реалізація транскордонних проектівекологічного, інвестиційного, транспортно-комунікаційного тагуманітарного характеру 397 . Між такими територіальноадміністративнимиодиницями України як Чернівецька, Вінницька,Херсонська, Одеська, Черкаська області, м. Київ та регіонамиРеспубліки Молдова укладено 22 угоди та протоколи про науковотехнічне,гуманітарне та торговельно-економічне співробітництво.ПідсумокОтже, можна зробити висновок, що на сучасному етапізагострення світових взаємовідносин між країнами Заходу у виглядіНАТО, її союзників та Російською Федерацією, Україна та Молдоваопинилися в епіцентрі протистояння геополітичних інтересів. Не маючиможливості самостійно протистояти військовій та політичній агресіїКремля країни повинні кооперуватися з метою консолідації спільнихсил, щоб мати можливість оборонити власні території та власнунезалежність. Під гаслом „руського миру” Росія являє собою небезпеку397 http://moldova.mfa.gov.ua/ua/ukraine-md/regions [30.09.2014].399

для колишніх пострадянських країн, які у силу історичних обставин нестали членами НАТО чи інших сильних військових угрупoвань. Томуважливо приділити увагу для поглиблення багатосторонніх військовополітичнихвідносин між країнами Альянсу та третіми країнами,з метою реформування, посилення ВПК. У галузі економічного,культурно-суспільного розвитку кооперація повинна здійснюватисяв рамках транскордонного співробітництва, яке дозволить виробитиспільні цінності для жителів різних країн, підвищити рівень розвиткуприкордонних територій, вирішити існуючі конфлікти та проблемиу різних галузях. Дана консолідація зусиль дозволить знятинапруженість між різними народами, досягти стабілізаціївзаємовідносин між сусідніми державами для безпечнішого та мирногопроцвітання у майбутньому.400

Польська армія в місіях НАТОПавел БігайВаршавська школа економікиУчасть армії в місіях НАТО як для Польщі, так і для кожної іншоїкраїни, яка бере участь в операціях Альянсу, є джерелом гордості. Цеє елемент, який окреслює, наскільки ангажується та яке має значеннядержава у вирішенні міжнародних проблем. Участь у місіях пов'язаназ отриманням етичного мандату, який дозволяє мати право голосу підчас важливих дискусій та прийняття рішень міжнародного характеру.Забезпечення миру є головною метою НАТО, а її місії не викликаютьжодних провокацій. Завдяки напрацьованим протягом багатьох роківпроцедурам, які є включені до міжнародного права, в більшостівипадків вони забезпечують підтримання постійного миру.На сьогодні можна помітити значне збільшення ангажуваннянашої країни [Польщі] в операції, які проходять поблизу польськихкордонів - вони мають великий вплив на інтереси Польщі, а через їхвідповідність міжнародному праву дають можливість встановититривалий спокій. Будь-які інші дії, несумісні з вищезазначенимизаконами, можуть бути оскаржені, викликати занепокоєння танесхвалення держав-членів.Операції НАТО за останні роки зазнали безліч трансформацій –в першу чергу розширився спектр їх застосування, масштаб операцій такількість суб'єктів, які можуть провадити діяльність. Щоб добрезрозуміти характер операцій, що проводяться на сьогодні, необхідновказати на відмінності між ситуацією з дев'яностих років та більшраннім періодом.Участь Польщі в місіях НАТО перед вступом в структуриАльянсуПочаток дев'яностих років - це період формування новогоміжнародного ладу. Цей період характеризується стабілізацієювідносин між Сходом і Заходом, а також вивільненням нових джерелконфліктів - національних, етнічних і релігійних. Ці непорозуміння частовиникають всередині країн, поруч з організованими одиницями, в яких401

беруть участь великі групи цивільного населення і місцевої поліції. Ціконфлікти є непередбачуваними, що впливає на роботу сил інтервенції,часто супроводжується це падінням інститутів правопорядку. Всі ціелементи впливають на процес підготовки та формування діяльностімісій. На сьогодні найбільш важливим елементом діяльності НАТОє відбудова нормального життя на даних теренах - проведення виборів,освіта чиновників, поліції, надання допомоги у розвитку необхідноїінфраструктури тощо 398 .Починаючи з 1996 року в якості партнера, а з 1999 року вжев якості члена НАТО, Польща брала участь в 13 місіях та операціяхАльянсу 399 . Прагнучи набути членство в НАТО Польща взяла участьу трьох місіях. Тодішня ситуація на Балканах, громадянська війнав Югославії, змусила НАТО втрутитися в наявний конфлікт. Польщавзяла участь у заходах, приймаючи участь в силах IFOR (ImplementationForce) - міжнародних військових силах під керівництвом НАТО, а потімв силах SFOR в Боснії і Герцеговині. Метою заходів був контрольвпровадженої в життя Дейтонської угоди, домовленої в листопаді 1995року, яка повинна була покласти край війні в Боснії. Задача сил IFORполягала на тому, щоб безпечно впровадити в життя мирний план,провадити моніторинг над прийнятими під контроль спірнимитериторіями та роззброєння. Місією IFOR також було утримання стануприпинення вогню, забезпечення безпеки на кордонах країни таприкордонних територіях, забезпечення постачання харчових продуктівта контроль над повітряним простором над Боснією і Герцеговиною.У 1996 році Північноатлантична рада вирішила розпочати новумиротворчу місію - SFOR (Stabilization Force). Задачею SFOR булопильнувати того, щоб дотримувалися положень Дейтонської угоди.Місія ця складалася з двох операцій: перша, Operation Joint Guard,тривала з грудня 1996 року по червень 1998 року; друга, Operation JointForge, з червня 1998 року по грудень 2005 року. І донині, ці місії, якіпідтримують спокій на цих територіях, тривають. На сьогодні, цюдіяльність виконують війська EUFOR (в рамках місії Althea). Третяоперація, в якій брала участь Польща перед вступом до НАТО, є місіяООН в Гаїті, де брав участь спеціальний підрозділ „Грім”.398 M. Kowalewski, Kryzys i rozwój operacji pokojowych, „Sprawy Międzynarodowe” nr 1,Warszawa 1995, c. 100.399 http://www.bbn.gov.pl/pl/wydarzenia/15-lat-polski-w-nato/polska-w-sojuszupolnoc/5295,Korzysci-i-inicjatywy.html[17.09.2014].402

Здається, що ці операції були своєрідним тестом на вірогідністьПольщі як потенційного союзника і члена НАТО - як бачимо, ми склалицей іспит, оскільки в березні 1999 року Польща стала офіційним членомПівнічноатлантичного альянсу.Участь Польщі в місіях НАТО після вступув Північноатлантичний альянсНевдовзі, після вступу Польщі до НАТО розпочаласястабілізаційна місія в Косово. Польські війська взяли участь у заходахздійснених KFOR (Kosovo Force). Місія KFOR почалася 12 червня 1999року і триває до сьогодення. Основними цілями діяльності є: створенняй утримання умов, що дозволять безпечно функціонувати на данійтериторії, забезпечення й утримання безпеки та громадського порядку,контроль, моніторинг та реалізація угод, укладених під час закінченняконфлікту, демілітаризація та ліквідація Визвольної армії Косова,придушення відроджуваного конфлікту і забезпечення підтримкиUNMIK - Тимчасова місія ООН в Косові (її метою є виконувати основніадміністративні функції, намагатися встановити автономію,самоврядування в Косові, гуманітарна допомога, надавати підтримкупо відновленню установ, утримання порядку і безпеки).27 серпня 2001 року розпочалася операція Essential Harvest натериторії Македонії. Метою операції було не допустити догромадянської війни в Македонії, викликаною в зв'язку зі зростальнимконфліктом між македонцями та албанцями. Щоб запобігти збройномуконфлікту 13 липня посварені сторони підписали мирну угоду, якадозволила розпочати операцію. 26 вересня була завершена місія, якапоклала початок для наступної - під назвою Amber Fox - на проханнямакедонського уряду. 29 вересня 2001 року 25 польських командосівз 1 спеціального полку з Люблінця приєдналися до 700 солдатів НАТО -до їх завдань належало патрулювання визначеної території та охоронаспостерігачів Європейського Союзу й ОБСЄ. З 16 грудня 2002 почалася ІІзміна контингенту в рамах операції Allied Harmony (на жаль, під час їїтривання, 4 березня 2003 року загинуло двоє польських солдатів тадвоє інших були поранені). 1 квітня 2003 року сили НАТО були заміненіпідрозділом 450 солдатів ЄС в рамках операції Concordia (у тому числі25 поляків). 15 грудня 2003 року було завершено цю місію, яка буласвого роду кульмінацією чотирьох інших миротворчих операцій. Мета403

була досягнута - відновлена стабільність Македонії. Місце солдатівзайняли поліціянти EUPOL Proxima, до яких 1 березня 2004 рокуприєдналися польські поліціянти 400 .З 2003 року по сьогоднішній день, Міжнародні сили сприяннябезпеці (ISAF) займаються підтримкою миру в Афганістані. ДіяльністьISAF в значній мірі обмежується до району столиці і найбільшого містаАфганістану - Кабул. Згідно з даними, з 3 вересня 2014 року ISAFнараховує в цілому приблизно 41 тис. солдатів з 48 країн 401 , зокремаЧехії, США, Великобританії, Франції, Німеччини, Бельгії, Іспанії та Італії.Польща беручи участь в операції Enduring Freedom 16 березня 2002року відправила свою першу групу з 300 солдатів, яка в наступні рокибула скорочена до 120. Відповідно до ухвали Президента ЛехаКачинського (з 22 листопада 2006 року) 402 від 1 грудня 2006 рокукількість польських солдатів, що служать в Афганістані збільшилася до1200 осіб. Нині знаходяться там близько 300 польських солдатів. Метоюдіяльності є створення відповідних умов для побудови демократичноїдержави та забезпечення безпеки для суспільства шляхом охорони відтерористичних дій груп, пов'язаних з талібами.Distinguished Games - це чергова операція, в якій взяли участьпольські солдати. Вона мала місце у 2004 році на території Греціїу зв'язку з терористичною загрозою і спробою запобігти можливиматакам під час олімпіади, яка відбулася на той момент. Перший разбули використані Сили швидкого реагування НАТО (NRF), у склад якихміж іншим входив Багатонаціональний батальйон захисту від хімічної,біологічної, радіологічної та ядерної зброї (MN CBRN BN)- створенийз американських, італійських та польських військ (чота познезараженню, 5-й хімічний батальйон), та логістична чота (10-алогістична бригада). Операція Distinguished Games тривала з липня повересень 2004 року, а 500-особові Сили швидкого реагування НАТОбули розміщенні на півострові Халкідікі. В періоді з 29 по 30 липня натериторію півострова прибув польський військовий контингент,основним завданням якого було виявлення хімічної зброї та боротьба400 A. Pop, NATO i Unia Europejska – współpraca i bezpieczeństwo, „NATO Przegląd” lato2007.401 NATO, International Security Assistance Force (ISAF): Key Facts and Figures, Режимдоступу: http://www.isaf.nato.int/images/media/PDFs/140904placemat.pdf [17.09.2014].402 Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 22 listopada 2006 rokuzmieniające postanowienie o przedłużeniu okresu użycia Polskiego KontyngentuWojskowego w Islamskim Państwie Afganistanu.404

з наслідками можливого її використання. Польський військовийконтингент в кінці вересня 2004 року безпечно повернувся додому.У 2005-2011 роках мала місце операція НАТО під криптонімомActive Endeavour. Це була військово-морська операція, здійсненав Середземному морі. Її основною метою був захист цивільних корабліввід терористів в регіоні Гібралтарської протоки. Рішення прозабезпечення морського шляху було прийняте разом з оперативнимпланом після терактів 11 вересня 2001 року. Протягом всього періодутривання місії війська НАТО забезпечили шлях в цілому 79 000кораблям. Операція була проведена двома групами - Standing NavalForce Mediterranean в Середземному морі та Standing Naval ForceAtlantic в Атлантичному океані. У цій операції також брали участьВійськово- Морські сили Польщі, які вислали кораблі: ПЧ „Бєлік”: січень-квітень 2005, жовтень 2006 - березень 2007,листопад 2010-лютий 2011; ПЧ „Генерал Кажімєж Пуласкі”: березень 2006, липень 2008-серпень 2008; ПЧ „Кондор”: жовтень 2008-березень 2009; ПЧ „Контрадмірал Ксавері Черніцкі”: березень 2011- червень2011.Крім того ПЧ „Контрадмірал Ксавері Черніцкі” і ПЧ „Чайка”входили до складу 1-ї постійної протимінної групи НАТО. Була цеоперація з розмінування на європейських водоймах.NATO Training Mission – Iraq це операція НАТО, в якій Польщабрала участь починаючи з 2005 року. Завданням операції було наданняконсультацій для іракських сил безпеки, а також управлінняпостачанням обладнання та озброєння. З 2009 року поляки керуваливійськовою консалтинговою навчальною командою MALT – MillitaryAdvisory Liaison Team. У місії NTM-I взяли участь 20 поляків, якіперебували на території, де проходила операція до 31 грудня 2009року.Черговою місією, в якій брала участь польська армія, була місіяв Пакистані, що полягала на наданню інженерської допомоги післяземлетрусу в Кашмірі. Місія відбулася в 2005-2006 роках. Післяземлетрусу, уряд Пакистану попросив НАТО про допомогу у боротьбіз наслідками землетрусу і відбудови країни. Майже відразу розпочатокампанію Swift Relief, в рамах якої на територію Пакистану буввідправлений іспансько-польсько-італійський комбінаторний405

інженерний батальйон Сил швидкого реагування НАТО (польськачастина складалася з 140 осіб). До основних завдань батальйонуналежали: будівництво питних водозаборів, тимчасових сховищ,надання гуманітарної допомоги, відбудова мостів, знесення таочищення від уламків зруйнованих будівель. Операція НАТОзакінчилася успішно. Польський контингент закінчив місію 10 січня 2006року, а вже 8 лютого, наші [польські] солдати щасливо повернулисядодому.З 2004 року проводиться місія з захисту повітряного просторуЛитви, Латвії і Естонії– Baltic Air Policing Mission. Ця місія почаласяз моменту, коли ці країни були прийняті в НАТО та полягає в наглядіі захисті повітряного простору вищезгаданих країн та, в разінеобхідності, на наданні їм підтримки в ситуаціях, які того вимагають.До сьогоднішнього дня в місії взяло участь 14 країн. Польща вже п'ятьразів виділяла свої сили для цієї операції. За кожним разом до складуконтингенту входило близько 100 осіб.У 2006 році, у зв'язку з ростучою загрозою тероризму,керівництво НАТО вирішило посилити охорону листопадового саміту,який відбувався в Ризі. До Латвії були направленні Сили швидкогореагування НАТО, Багатонаціональний батальйон захисту від хімічної,біологічної, радіологічної та ядерної зброї, латвійські сили, разом9 тисяч „одягнених у форму”, з них 95 солдатів з Польщі (чота зізнезараження - 4-й хімічний полк хімії та логістична чота - 10-талогістична бригада). Подібно як у вищезгаданій місії Сил швидкогореагування НАТО, можлива допомога повинна була надаватися в разіхімічних нападів, ліквідації їх наслідків, евакуації персоналу, делегатів.Тим не менш, не було такої необхідності і солдати повернулисяу запланованому терміні додому.З 2009 року проводиться місія НАТО Traning Mission –Afghanistan. Мета місії - це здійснити ряд дій, які необхідні, щобпризупинити терористичну діяльність талібів через знищення їхугруповань та арсеналів. Ця місія повинна завершитися у 2014 році,а підтримка для афганських сил безпеки, які взяли на себестабілізаційну місію, має бути продовжена в рамках нової місії ResoluteSupport, присвяченій навчанню, консалтингу та наданню допомоги. Насьогодні в Афганістані перебуває близько 1000 польських солдатів.З 2008 року Польща також почала ангажуватися в реалізаціюпрограм з розвитку та допомоги провінції Газні. У 2013 році на ці цілі406

було витрачено близько 10 млн. злотих. Реалізовані проекти головнимчином стосуються будівництва дорожньої, водної та комунальноїінфраструктури. Крім того, проводиться фахове навчання, а такожробляться спроби створити інституціональний потенціал місцевоїадміністрації.У 2011 році НАТО взяло на себе командування міжнародноюповітряною місією над Лівією, відповідно до резолюції Ради БезпекиООН номер 1973. Ця операція називається Unified Protector, і до їїзавдань належить між іншим змушення до дотримання положеньрезолюції, в тому числі заборони на польоти в повітряному просторіЛівії. Ця заборона була створена для того, щоб захистити цивільненаселення, а також повинна забезпечити безпечну доставкугуманітарної допомоги. Захід Unified Protector, включаєправозастосування No-Fly Zone та ембарго на постачання зброї, нимкерує генерал Charles Bouchard з Канади.Сьогодні світ і польська громадська думка зосереджені на місіяхв Афганістані, бо саме там сили НАТО ангажувалися в найзапекліші бої.Це перша такого типу операція Альянсу, яка вимагає реалізації цілогоряду різноманітних завдань (військових і цивільних), метою якихє забезпечення безпеки і миру та стабілізація. Вона має особливезначення для подальшої ролі НАТО в майбутньому.ПідсумокВступ до НАТО був одночасно головною метою польськоїзовнішньої політики і безпеки в 90-і роки. Дуже важливим елементом,який повинен був нас [Польщу] підготувати до вступу в НАТО, булапрограма „Партнерство заради миру”, в якій Польща брала участьз самого початку, тобто з 1994 року. Членство в НАТО є центральноюпідвалиною польської безпеки. З вступом до Альянсу польська арміярозпочала процес адаптації до наявних стандартів в рамках НАТО. Цеозначало досягнення й утримання необхідного рівня відповідностів оперативній, технічній, адміністративній та інших площинах. Альянсзабезпечує своїх членів почуттям стабільності, впевненості та спокою тастворює можливості для розвитку і співробітництва в багатьох іншихобластях.Участь польської армії в місіях НАТО є дуже важливимелементом, який повинен сприяти забезпеченню миру та покращення407

долі людей, що живуть в районах конфлікту. Діяльність наших[польських] солдат визначає детермінацію нашої країни в прагненнізахищати права людини та дотримуватися норм міжнародного права,таким чином зміцнюючи позицію Республіки Польща на міжнароднійарені.408

Формування позитивного іміджу НАТО в Україні у зв’язкуз військовим конфліктом на СходіСергій ІшиновДонецький національний університетПитання можливого членства України завжди було предметомгострих дискусій серед українського суспільства та викликала вкрайнегативне ставлення Російської Федерації, яка, попри більше ніж 20років по завершенню „холодної війни” та трансформації цілей і завданьАльянсу в 90-ті роки XX ст., не припиняє розглядати організацію якпотенційного супротивника. Негативне ставлення частини населення дочленства в Північноатлантичному альянсі, особливо на півдні та сходіУкраїни, завжди обумовлювалося тим, що стереотипи про НАТО, якідосі мають місце у свідомості громадян посткомуністичних країн, вдалоексплуатувалися різними політичними об’єднаннями в передвиборчихкампаніях. В українському суспільстві вплив таких стереотипів можнаохарактеризувати як один з найсильніших на всій території країн СНД.Висока ймовірність, що це обумовлене безпосереднім сусідством тавпливами Росії 403 та її імперськими прагненнями залишити Українув зоні так званих „привілейованих інтересів”. Актуальність питаннящодо формування незаангажованого сприйняття НАТО є великимполем для наукових досліджень. Автор статті поставив мету – вивчитиможливі процеси формування позитивного іміджу НАТО в Україні,використовуючи збройний конфлікт в Донецькій і Луганській областяхта роль Москви в підтримці терористичних угруповань.Євроатлантична інтеграція УкраїниІнтеграція України в євроатлантичний безпековий простір – цедуже важкий шлях, який постійно зазнавав змін і характеризувавсявідсутністю суспільного та внутрішньополітичного консенсусу щодоцього. З 2002 по 2009 роки євроатлантична інтеграція була офіційним403 I. Тодоров, Формування позитивного іміджу НАТО в Україні, „Вісник Науковогоінформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського національногоуніверситету імені Василя Стефаника”, Вип. 3, 2009.409

зовнішньополітичним курсом України і закріплялася національниминормативно-правовими актами. Зокрема, у редакції Воєнної доктриниУкраїни від 2005 року чітко йдеться про те, що Україна готується доповноправного членства в НАТО і ЄС, та про те, що активізаціяєвроатлантичної інтеграції України з орієнтацією на вступ до НАТО,належить до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, такі внутрішньої політики 404 . Проте в чинному законодавстві, членствов Альянсі не є стратегічною зовнішньополітичною метою українськоюдипломатії. У ст. 11 Закону „Про засади внутрішньої і зовнішньоїполітики”, що був прийнятий за часів президентства Януковича, Українаспирається на дотримання політики позаблоковості, що означаєнеучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участіу вдосконаленні та розвитку європейської системи колективноїбезпеки, продовження конструктивного партнерства з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору та іншими військово-політичнимиблоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес 405 . Цявідсутність статусу-кво в рядах вищого українського істеблішментусупроводжувалася мінливою суспільною думкою, що переважноскептично та негативно ставилася до питань членства України в НАТО.Сьогодні ситуація із суспільною думкою зазнала кардинальнихзмін, насамперед через ситуацію в Донецькій і Луганській областяхУкраїни, де члени терористичних організацій за прямої військовоїпідтримки Москви захопили низку населених пунктів та провелипсевдореферендуми про незалежність цих територій. Останнєзагальнонаціональне дослідження громадської думки, що булопроведене Фондом „Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва” разоміз Центром ім. Разумкова з 14 по 18 травня 2014 р. показало, щопідтримка ідеї членства в НАТО досягла у 2014 р. свого максимальногопоказника за всі роки досліджень. Кількість прихильників приєднаннядо Альянсу істотно збільшувалася, навіть протягом останніх місяців.У травні 2014 року приєднання до Альянсу підтримували 34% громадян,проти були 48% і ще 17% не могли визначитися, а вже на початкучервня, згідно з результатами дослідження Центру Разумкова, вже 41%українців на гіпотетичному референдумі щодо членства в НАТОпроголосували б „за” і 40% „проти”. Зростання підтримки членства404Указ Президента України „Питання Воєнної доктрини України”, Стратегічнапанорама, 2005, No. 1.405 Закон України „Про основи внутрішньої та зовнішньої політики”, ВВР, 2010, No. 40.410

в НАТО відбувається на фоні істотного зменшення частки йогопротивників. Якщо порівнювати показники серпня 2012 р. і травня 2014р., то доля противників вступу до НАТО зменшилася від 65,5% до 48%,а прихильників – навпаки, збільшилася від 12% до 34%, відповідно.Дослідження, проведені Центром Разумкова у березні та червні 2014 р.,також показують зменшення протягом останніх двох місяців кількостітих, хто проти вступу до НАТО (від 48% - до 40%), і зростання числалояльних до Альянсу громадян (від 36% - до 41%) 406 .Така стрімка зміна суспільної думки обумовлена тим, щоаргументом більшості супротивників членства в Альянсі був міф про те,що вступ України до НАТО зіпсує відносини з Росією. Але активназалученість Москви до підтримки озброєних сепаратистів-терористівстрілецькою зброєю та військовою технікою, а також чисельні фактипро участь на боці так званих „ополченців”, кадрових військовихЗбройних сил РФ, з кожним днем погіршує ставлення громадян Українидо „північного сусіда” та змушує переосмислювати виклики та загрози,які стоять перед Україною. Проте важливим є питання, чи зможе Альянснадалі підтримувати свій позитивний імідж в українському суспільствіі чи він готовий надати Україні чіткі перспективи членства, якщобільшість українців будуть прагнути приєднання до євроатлантичноїсистеми колективної безпеки?Російсько-український конфлікт а образ НАТО в УкраїніПолітична підтримка Альянсом України в цьому конфлікті наміжнародній арені також сприяє формуванню позитивного іміджуорганізації. У Північноатлантичному альянсі вважають, що закликаючидо деескалації конфлікту в Україні, Росія де-факто загострює його.Позиція НАТО полягає в тому, що Росія має відкликати свої війська,припинити переправлення зброї і бойовиків через кордон з Україною,а також підтримку сепаратистів. При цьому Москва повинна розпочатисправжній і щирий діалог з Україною 407 . Дуже важливим знаком такожє запрошення Президента України Петра Порошенка Генеральнимсекретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном взяти участь406 Ставлення громадян до вступу в НАТО й інших питань безпеки, ФондДемократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.407 http://www.ukrinform.ua/ukr/news/rosiya_zagostryue__konflikt_v_ukraiini_popri_zayavi_pro_deeskalatsiyu___nato_1964192 [21.08.2014].411

у вересневому саміті Альянсу в Південному Уельсі. Генсек зазначив, щона знак міцної підтримки та солідарності з Україною Альянсом ухваленорішення провести засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівнів рамках вересневого саміту Північноатлантичного альянсу.Ще одним аспектом позитивного позиціювання НАТО в Україніє медична допомога Альянсу військовослужбовцям, які беруть участьв антитерористичній операції. На запит України НАТО активуваламеханізм Євроатлантичного координаційного центру реагування накатастрофи з метою надання медичної допомоги постраждалим в ходіантитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях нашоїдержави 408 .Але все-таки чи є НАТО достатньо єдиним і відповідальнимоб’єднанням, щоб випрацювати спільну позицію щодо можливогозапиту на отримання Плану дій щодо членства для України, щобвипрацювати спільний механізм військово-технічної підтримки Українив захисті від „прихованої” агресії РФ? Перспективи членства в Альянсінайближчим часом доволі низькі. Стаття 10 Вашингтонського договору,статутного документу НАТО, стверджує, що членом організації можебути будь-яка європейська країна, що виконала загальні вимогиі здатна внести вклад в спільний військовий потенціал Альянсу. Однак,в цьому ж документі передбачені мінімальні критерії, в якихзакріплено, що для набуття членства країна-кандидат не повинна матитериторіальних конфліктів з іншими країнами. Де-юре Україна неперебуває в стані війни з Росією, проте існують підтверджені фактиучасті військових Росії в конфлікті на Сході. Цей конфлікт можеслугувати базисною причиною відмови Україні в отриманні ст.5 вищезгаданого документу.Також варто зазначити, що з 1999 р. НАТО розробила новиймеханізм прийняття нових членів – так званий План дій щодо членства(ПДЧ). У цьому Плані для кожної країни висуваються окремі вимоги –наприклад, прийняття певних законів, встановлення громадянськогоконтролю над збройними силами, перехід на контрактну формунесення військової служби чи зменшення військових сил. Важливаобмовка стосовно ПДЧ полягає в тому, що виконання вимог Плану не408 http://nato.mfa.gov.ua/ua/press-center/news/26730-nato-nadaje-dopomogu-vlikuvanni-poranenih-u-khodi-antiteroristichnoji-operaciji-vijsykovosluzhbovciv-ukrajini[20.08.2014].412

гарантує надання членства для країни-кандидата 409 . Важливимє питання консенсусу між країнами-членами в середині Альянсу. Існуєзвинувачення в бік механізму ПДЧ, що він є суто американськимтворінням і оцінка того, наскільки країна-член відповідає критеріямпроходить у Вашингтоні. Свого часу це було однією з причин небажанняФранції, Німеччини, Іспанії та країн Бенілюксу схвалити заявки Україниі Грузії на отримання ПДЧ. Також для деяких країн можливий вступ доНАТО можe бути засобом розширення безпечної зони між нимиі Росією, як потенційним порушником спокою в Європі. Проте частиназ них може пожертвувати питаннями цінностей та безпеки в Європізаради прагматичних і стабільних економічних відносин з Москвою.Відсутність єдності в середині НАТО, а також надмірна бюрократичністьщодо приєднання нових членів може бути елементом, що погіршитьставлення українців до Альянсу.Нагальною проблемою для мешканців Донецької і Луганськоїобластей, де підтримка Альянсу має найнижчий рівень, післязавершення антитерористичної операції, буде відбудова мирногожиття. Є шанс, що до цього процесу долучитися і НАТО в рамкахпрограми „Планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільногохарактеру”. Ця програма включає в себе збір, аналіз та обмінінформацією щодо планування дій в різних країнах, щоб забезпечитинайефективніше використання цивільних ресурсів для їхньогозастосування у випадку надзвичайних ситуацій згідно із завданнямиАльянсу 410 . Серед ризиків, на які націлена програма, окреме місцезаймають проблеми тероризму, з якими фактично і зіткнулисямешканці вищезгаданих областей. Ця потенційна допомога буде матипрактичний позитивний ефект на збільшення прихильників НАТО на цихтериторіях.На ретельну увагу також заслуговує інформаційна складовапроблеми підвищення позитивного іміджу організації. Попри те, щоОрганізація Північноатлантичного договору має глибоко продумануі надзвичайно розвинену систему інформування громадськості про409 A. Каракуц, Расширение НАТО: приоритет принципа или интересовмеждународной безопасности, „Вісник Наукового інформаційно-аналітичного центруНАТО Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника”, Вип. 1,2001.410 http://www.nato.int/cps/en/SID-86AD3EDE-0B9FC7F2/natolive/topics_49158.htm?selectedLocale=uk, [20.08.2014].413

свою діяльність як у світі в цілому, так і в Україні, вона суттєвим чиномне впливає на ставлення до Альянсу в Україні, в першу чергу на Півдніта Сході країни. Ця проблема не може бути вирішена без тісноїкоординації зусиль та співробітництва з усіма органами українськоїцентральної та місцевої влади. Тут є низка складностей, зокремавідсутність послідовної державної політики та консенсусу серед вищоїполітичної еліти, що створює перешкоду для проведення належноїінформаційної роботи на регіональному рівні.Окреме місце також займає переборювання стереотипів, якібагато років закріплювалися у свідомості суспільства і, фактично,перетворилися на певні негативні рефлекси відносно Альянсу. В якостіаргументів противників євроатлантичної інтеграції можна виділитинаступні міфи 411 : НАТО є агресивним блоком; вступ до НАТО будевимагати від України значних додаткових витрат бюджетних коштів;вступ України до НАТО зіпсує відносини з Росією (які зруйнувалися і безчленства в Альянсі); членство в НАТО відверне від України іноземнихінвесторів; зі вступом до НАТО Україна втратить суверенітет; члениАльянсу підконтрольні США (хоча на Вашингтон лягає найбільшенавантаження військового та фінансового внеску до організації, процесприйняття рішення в Альянсі відбуваються шляхом „консенсусу”, щодозволяє навіть найменшій державі своїм голосом заблокувати будьякерішення); вступ України до НАТО призведе до перетворення її навійськовий табір, заповнений базами НАТО; Україна буде зобов'язанабрати участь в усіх військових операціях НАТО (хоча кожна країна-членНАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовійоперації НАТО).ПідсумокНаступні дії могли б призвести до руйнування стереотипіввідносно Північноатлантичного альянсу:• „Розширення сфери діяльності НАТО”, а саме надання більшоїкількості інформації про наукову, дипломатичну, політичнудіяльність Альянсу, а не тільки про оборонні аспекти;• Порівняння різних систем колективної безпеки. Показати, щобільшість країн НАТО протягом десятків років не мали жодних411 http://www.zoda.gov.ua/article/1977/mifi-pro-nato-informatsiyno-analitichnadovidka.html[28.08.2014].414

військових конфліктів на своїй території, в той час як країничлениОДКБ беруть участь в збройних конфліктах, в тому числінавіть проти України. Колективна безпека завжди є дешевшою.Військовий компонент НАТО вимагає суттєвих капіталовкладеньу рамках національного бюджету. Однак основні грошівитрачаються не на нарощування кількості озброєнь, а на їхякісне поліпшення та на створення нормальних умов службиі життя для військовослужбовців та їх сімей. В рамках Альянсує рекомендація, що національні витрати на оборону країничленаАльянсу повинні складати близько 2% ВВП. Хоча ВерховнаРада України часом самостійно перевищувала цей показник;• „Безпека, як прагнення”. Посилення, не без залучення масмедіа,в українському суспільстві значення самого поняття„безпека”, а вже потім формування позитивного образа НАТО якосновного її гаранта 412 ;• Включання молоді в склад цільової аудиторії. Це категоріялюдей, що здатна сприймати логічну аргументацію та незнаходилась протягом тривалого часу під впливом вищезгаданихстереотипів. До того ж в майбутньому частина молоді увійде доскладу політичного істеблішменту України.Таким чином, сьогодні конфлікт на Сході України даєбезпрецедентну можливість для Північноатлантичного альянсурозширити сферу свого впливу та кількість прихильників середнайбільш заангажованого політичною пропагандою суспільства. Протеголовне питання полягає в тому, чи готове НАТО до такоївідповідальності? Чи Україна залишиться один на один з Росією та їїімперськими прагненнями?412 I. Тодоров, Формування…, op. cit.415

416

РОЗДІЛ IVБезпека417

418

Реформа російської армії 2008-2020 роках та її вплив набезпеку в Центральній та Східній ЄвропіЛукаш ЦацкоНаціональна академія оборони в ВаршавіРеформа російської армії триває від 1992 року. Особливихтемпів вона набрала під час каденції Президентів Володимира Путіната Дмитра Медведєва. Восени 2008 року розпочався черговий ряд зміну Збройних силах Росії, що мали за мету комплексну перебудовупопередніх моделі армії, успадкованої по Радянському Союзі. Рядважливих висновків, зроблених в Кремлі під час грузинськогоконфлікту, значно прискорили зміни та додали рішучості владі дляпроведення суттєвої модернізації збройних сил. Радикальна реформаведучих і організаційних структур збройних сил, перехід всіх підрозділіву стан постійної повної бойової готовності, а також план підвищення до2020 року коефіцієнта сучасного озброєння до 0,7 (70% озброєнняармії) повинні збільшити бойові можливості, мобільність і гнучкістьЗбройних сил Російської Федерації. Про те, як багато зусиль докладаєКремль для модернізації армії, найкраще свідчить те, що, поприекономічну кризу і дефіцит бюджету, видатки на оборону Росіїнеухильно зростають (помітне зростання в 2012-2014 роках) 413 .Основні положення реформи Збройних сил РФУ лютому 2007 року Міністром оборони Російської Федераціїбуло призначено Анатолія Сердюкова. З початку він повернувся до ідеїт.зв. Мобільних Сил. В якості експерименту, було створено регіональнекомандування в рамках тодішніх Сибірського і Далекосхідноговійськових округів. Однак, перш ніж відчути перші реальні результатицих дій почалася війна з Грузією. Одразу після цього, основніположення реформи міністра Сердюкова (а як виявилось пізніше і йогонаступників) набули широкого громадського розголосу. До нихвідноситься:413 R. Śmigielski, Finansowe aspekty reformy rosyjskich Sił Zbrojnych, „Biuletyn PISM” nr120, 23.09.2010.419

• ліквідація тактичних угрупувань і перетворення всіх підрозділівв сили постійної бойової готовності. Відхід від концепції масовоїмобілізації людських та матеріальних ресурсів на потреби війни;• зменшення чисельності сил оборони до 1 мільйона у 2012 році;• зміна особового складу в збройних силах: обмеженняофіцерського складу, заміна молодших командирів (хорунжих)на сержантів, зміна кількісної пропорції поміжвійськовозобов'язаними та призовниками;• зменшення кількості військових одиниць, гарнізонів, баз,військових містечок, сільськогосподарських угідь, нерухомості,складів матеріалу, а також перенесення органів та військовихустанов до нових штаб- квартир;• заміна попередніх 6 воєнних округів чотирма новими –Західним, Південним, Центральним і Східним. Одночасно вониповинні виконувати функцію Спільних стратегічних командуваньзосереджених під своїм командуванням Сухопутних військ,Повітряних сил та Морського флоту;• перехід Сухопутних військ на 3- ступінчасту структуру:оперативне командування - бригада – полк, а Військово-Повітряних сил: оперативне командування - авіабаза – ескадри;• підпорядкування Військово-Морських сил Об'єднаномустратегічному командуванню;• збільшення кількості маневрів та військових навчань;• централізація системи підготовки кадрів: створення10 військових університетів замість 65 військових академій;• обмеження та реорганізація складу центрального керівногоапарату збройних сил, включаючи Міністерство оборони таГенеральний штаб;• значне підвищення заробітної плати офіцерам та солдатам;• забезпечення квартирами всіх офіцерів та призовників ще до2015;• переозброєння усіх видів збройних сил та військ, на яке має бутипризначено понад 21 трильйон рублів 414 .Процес реформації збройних сил був поділений на три етапи.У першому, вже завершеному (2008-2010 рр.), передбачалося414 T. Grabowski, Siły zbrojne Rosji w dwie dekady po rozpadzie Związku Sowieckiego,Режим доступу: http://www.academia.edu/1780443/Sily_zbrojne_Rosji_w_dwie_dekady_po_rozpadzie_Zwiazku_Sowieckiego, c. 6 [09.09.2014].420

проведення широких структурних змін, оптимізацію чисельності військ,а також на реорганізацію структури управління. У другому етапі ( роки2010-2015) заплановано розв’язання соціальних проблем солдатів таофіцерів (надання житла, підвищення заробітних плат), а також їхпрофесіоналізація за допомогою підвищення кваліфікації в рамкахкурсів. Третій етап реформи (2015-2020) - це етап повногопереозброєння усіх видів збройних сил. До 2020 року щонайменше 70%озброєння повинно бути затверджено Міністерством оборони РФ як„нове”.І етап реформи Збройних сил РФПід час І етапу реформи, до кінця 2010 року, дивізійна структуравійськ була замінена на бригадну. Замість 6 військових округів повстало4 об’єднаних стратегічних командувань, понад то було значнозменшено офіцерські кадри, а усі військові одиниці набули сталоїбойової готовності. Формальні показники (чисельність, нова структура)були досягненні вчасно, натомість якість доконаних змін була далекоювід ідеальної. Замість трьох повністю нових видів бригад: легкої,середньої та важкої, створено військові одиниці, що були зменшеноюкопією дивізії з перевагою одиниць захисту. Це, в свою чергу, ставитьпід сумнів тезу про підвищення мобільності та гнучкості армії. Відсамого початку нової реформи критикувалося зволікання зі створеннямжандармерії, яка могла б суттєво допомогти в боротьбі з двоманайбільшими проблемами російської армії - постійно зростаючоїзлочинності та корупції. Не зважаючи на ріст видатків для закупівлінової зброї, заміна військового обладнання на нове відбувається доволіпомалу, що зрештою може завадити реалізації плану щодопереозброєння збройних сил до 2020 року. Так, в 2010 році аж 30%замовлень на оборону не було законтрактовано. Було підраховано, що20% витрат на озброєння було сфальсифіковано. Незрозуміло такожскорочення витрат на науково-дослідницьку та конструкторськудіяльність до 10% витрат, в той час як в арміях західних країн цемінімум 20% 415 .Результати змін у багатьох пунктах реформи значно відрізнялисявід очікувань Міністерства оборони, що призвело до змін в самій415 R. Śmigielski, Siły Zbrojne Federacji Rosyjskiej trzy lata po konflikcie z Gruzją, „BiuletynPISM” nr 83, 25.08.2011.421

реформі. Особливо це стосувалося особової структури: 150 тис.офіцерів, 150 тис. професійних унтер-офіцерів і 700 тис.військовозобов’язаних солдат. Скорочення до року основної військовоїслужби, означало необхідність залучення до армії 700 тис.призовників 416 . Зважаючи на демографічну ситуацію в Росії (в 2011 роцікількість 18 річних була біля 700 00), тому виконання так високопоставлених норм було неможливим. Багато чого слід було змінитив освіті солдатів, а також їх фізичного стану. Розпочата в 2009 роціПрограма підготовки професійних сержантів абсолютно не відповілапотребам збройних сил. В свою чергу, брак такої групи військовихвеличезною мірою ускладнює реалізацію всіх завдань, типу missioncommand, які збільшують гнучкість процесів управління військами наполі бою. В результаті, Міністерство оборони вирішило повернути дослужби близько 70 тис. офіцерів та збільшити контингент професійнихсолдатів до 425 тис. Кількість призовників зменшено таким чином,приблизно до 355 тис. Попри тиск з боку деяких політичних кіл, щобскасувати загальний призов в армію, вирішено було вже ж таки приньому залишитись. Це пов'язано з багатьма факторами, зокрема,культурними та ідеологічними. У Росії, як і раніше дуже сильнепереконання, що солдат з паркану буде з більшою сміливістюі відданістю захищати Батьківщину, ніж професійний солдат 417 . Алетреба також мати на увазі, що тільки повний професіоналізм арміїнадавав би можливість максимального використовування змінвпроваджених реформою і забезпечував би повну бойову готовністьЗбройних сил Російської Федерації. Це в свою чергу мало би вплив наріст вимог від солдатів, котрі обслуговують все більш передовітехнології озброєння 418 . Так зване „протиріччя” між армією тапрофесійною армією дає повід, на думку багатьох експертів, зниженнявартості бойових збройних сил. Деякі висловлюючись прямо, говорять:„нинішня система поповнення збройних сил, яка сконцентрована напідборі переважної чоловічої маси населення, при чому невелика416 На тему кількості сьогоднішнього стану збройних сил і відсутність реалізації одногоз найбільш важливих припущень реформи, дивись: A. Wilk, W kierunku armiizawodowej. Zmiany w strukturze kadry oficerskiej i systemie ukompletowania Sił ZbrojnychFR, „Komentarze OSW” nr 73, 28.03.2012417 Більше на цю тему дивись: R. Śmigielski, Bez zapłaty za odwagę, „Nowa EuropaWschodnia”, 1/2010.418 Ibidem.422

кількість солдат контрактників, робить з російської армії силу низькоїбойової вартості в цілій її історії” 419 .Варто також пригадати, що одним з найбільших, досьогоднішньої пори, досягнень реформи збройних сил в організаційноструктурнійобласті, було створення особливого роду військ –Повітряно-космічних військ оборони. Почали вони функціонувати від1 грудня 2011 року 420 .ІІ етап реформи Збройних сил ФРТак як було сказано раніше, цей етап реформи стосуєтьсясоціальних проблем солдатів, а тому перш за все підвищеннязаробітних плат та надання житла офіцерам і солдатам-контрактникам.Основні зміни у цій області заплановані були на 2010-2015 роки, але доцього часу осягнуті мізерні результати. Преса інформує, що від 2008року кількість офіцерів, котрі очікують на житло зменшилась на 8,6 тис.осіб і тільки під кінець листопада 2011 року винесла 113,8 тис. офіцерів.З цієї кількості, 54 тис. офіцерів чекають на постійне житло, котреповинно бути їм видане по закінченню служби, а 57,4 тис. не маютьнавіть службового житла на час виконання своїх обов’язків в збройнихсилах. Зваживши, що повна кількість офіцерів в Росії виносить біля 150тис., означає, що аж 2/3 з них залишається без формально призначенихїм квартир. На багато краще виглядає ситуація з заробітною платою, якавід 1 січня 2012 року стала набагато привабливішою. Зарплатанайнижчого по рангу офіцера (лейтенанта) одразу після закінченняофіцерської школи (приблизно) виносить більш як 50 тис. російськихрублів (біля 1,7 тис. USD), а зарплата офіцерів вищих рангів, котрівиконують найважливіші функції в армії, перевищує 100 тис. російськихрублів (біля 3,4 тис. USD). Середня заробітна плата в Росії в середині2011 року виносила біля 24 тис. російських рублів (біля 800 USD), томуофіцери стали однією з груп, яка заробляє найбільше в Росії. Владанарешті зрозуміла, наскільки важливою є фінансова привабливістьв військовій кар’єрі. І не дивлячись на те, що заробітні плати виросли419 B. Sokołow, Armia rosyjska dawniej i obecnie, „Polski Przegląd Dyplomatyczny”, 2010,4(56), s. 70.420 itar-tass.com/c1/285946.html [09.09.2014].423

і позитивно впливають на затримання талановитих осіб на службі,програма надання житла приносить зовсім інші результати 421 .ІІІ етап реформи Збройних сил ФРЗ погляду на свою специфіку і кошти, останній етап реформинайбільш розтягнутий у часі. Базуючись на підставі перших доповідей тадосліджень, можна сформувати її основні цілі. Керуючись критеріямиподілу різних видів військ, перераховуємо їх так.В Ракетних військах стратегічного призначення, остаточнимявляється подолання втрат, котрі є приводом виходу з обслуговуваннястарших ракет CC-18 i CC-19. Заміною цих ракет будуть ракети CC-27(„Тополь-М”) та CC-X-29 (PC-24). На сьогодні Росія в стані продукуватидо 12 таких ракет в рік. Не менш важливою є модернізація системизахисту анти-повітряної і анти-ракетної країни. Найважливішу рольповинен тут відігравати анти-ракетний комплекс С-400 „Тріумф”. ЦіллюРосії являється до 2015 року сформувати 23 анти-ракетних дивізіонизахисту (в планах від 8 до 12 пусків С-400 в кожній). Їх потенціал будезбільшений завдячуючи впровадженню ще більш нових систем С-500.Їхнім доповненням також будуть системи малої дальності Панцир-С1(планується випродукувати не менше 200 штук до 2016 року) 422 .В Повітряних силах планується закуп літаків:• винищувач п’ятої генерації T-50 (PAK FA): 10 штук повиннібути закуплені в 2013-2015 роках. Наступні 50-60 штук будутьзамовлені в 2016-2020 роках;• винищувач Su-35S генерації „4++”: 48 штук будуть закупленів 2010-2015 роках, скоріш за все наступна така кількістьв 2015-2020 роках;• винищувач MiG-35: серійні блоки потрапили до Повітрянихсил в 2013 році;• стратегічний бомбардувальник нової генерації (PAK DA):робота над проектом розпочалась в 2010 році, прототипповинен бути збудований до 2015 року, а перші військовіодиниці долучені до повітряних сил біля 2020 року;• фронтовий бомбардувальник Su-34: 32 штуки будутьзакуплені в 2010-2015 роках;421 T. Grabowski, Siły zbrojne…, op. cit., s. 8.422 Ibidem, s. 8-9.424

• транспортний літак An-124: 20 штук будуть закуплені в 2015-2020 роках, наступні 10 штук повинні бути модернізованів 2010-2020 роках;• транспортний літак An-70: 60 штук вже були закупленіПовітряними силами;• навчально-тренувальний літак Jak-130: 150 штук повинні бутидоставлені до 2015 року, наступні 50 – до 2020 року 423 .Військово-морський флот повинен бути збагачений даліперерахованими блоками:• стратегічно підводні човни „Борей”: 5-7 військових одиницьповинно ввійти на службу до 2017 року (останнім часомговорять навіть о 8 військових одиницях до 2018 року);• багатоцільові підводні човни „Ясєнь”: перша частина булазапущена в 2010 році, наступні 4 мають розпочати службу до2020 року;• підводний дизель-електрохід „Лада”: перша частинарозпочала службу в квітні 2010 року, від 2 до 7 наступних,будуть віддані в розпорядження до 2020 року;• підводні човни класу „Варшавянка” (вдосконалена версіякласу „Кіло”): може бути збудованих до 8 штук (залежить відтого, як будуть встигати з роботою над човнами „Лада”),3 мають потрапити до Чорноморського флоту;• десантний човен класу „Містрал”: 2 блоки будуть закупленіу Франції, два наступні будуть збудовані в Росії. На сьогоднів зв’язку з ситуацією на Україні, французи стрималисьз переданням Москві вже збудованих човнів;• десантні човни класу „Іван Грень”: від 3 до 5 штук розпочнутьслужбу до 2020 року;• нові винищувачі: ведеться робота над проектом, конструкціяпершої військової одиниці розпочалась в 2013 році, протягом2-х десятиліть планується від 10 до 12 військових одиниць;• фрегати класу „Адмірал Горшков”: 2 човни в процесі будови,планується початок служби 20 човнів такого типу в найближчі20 років, з яких від 3 до 6 до 2020 року;• фрегати класу „Крівак IV”: в зв’язку з повільним темпомбудови фрегат „Адмірал Горшков” планується будова 3-4фрегати такого типу для чорноморського Флоту;423 Ibidem, s. 9.425

• корвет класу „Стерегущий”: перший увійшов на службув 2007 році, в принципі планується будова 20 човнів, з якихскоріше за все половина з них до 2020 року;• авіаносець. Кремль усвідомлює собі, що робота над нимбуде тривати багато років і дуже малоймовірно, що почнеслужбу до 2020 року 424 .Сухопутні війська: з впевненістю найменш відомо про планипереозброєння сухопутних військ. Виникає то з того, що загальнаросійська технологічна промисловість відстала у цій сфері. У той час, яку повітряних силах чи морському флоті триває робота над такими„ключовими” проектами, як винищувач п’ятого покоління чи новогостратегічного підводного човна „Борей”, то в сухопутних військахголосно говорять про закриття наступних програм продукції озброєння( наприклад припинення ведення робіт над танком T-95). Відомо проплани закупу італійських броньовиків Iveco LMV Lynx. Поступово будутьтакож впровадженні тактично-операційні ракетні системи „Іскандер-M”(вони замінять застарілі системи „Точка-У”), а ракетну артилеріюзміцнить нове пускове обладнання „Торнадо-Г” (замінить застарілепускове обладнання „Смерч”) 425 .Російські військові реформи, як один з визначальних факторівбезпеки в Центральній і Східній ЄвропіОсновне питання, яке треба собі задати в зв’язку з російськимозброєнням звучить так: з якою метою Росія розпочала таку інтенсивнупрограму по озброєнню? Хто мав би бути її противником в можливійвійні? З впевненістю мова не йде про Україну. Звернемо увагу, щонаприклад в 2012 році в Росії витрачено 91 млн USD на озброєння,в Україні не цілі 5 млн USD. Тим більше, що останні роки Москва несприймала Україну, як ворожу державу – панувала там проросійськагрупа Віктора Януковича, поглиблювалась залежність українськоїекономіки від поставки сировини і кредитів з Росії. Багато аспектіввказували на те, що влада в Кремлі підпорядковує собі Київполітичними та економічними засобами, без потреби424 Ibidem, s. 9-10.425 Ibidem.426

використовування збройної сили. Іншими словами, Україна повиннабула повернутись до „імперії” дорогою еволюції, а не завоювання 426 .Так само, причиною озброєння не являлись внутрішні проблемисамої Росії. Питання Чечні, Осетії чи Дагестану були вирішені ще ранішечерез уживання сили та призначення на тому територіальному регіоніпроросійської влади. Навіть сьогоднішні сепаративні чи терористичнірухи, діячі в тих регіонах, не становлять загрози, яка б вимагала такоїінтенсивної реформи та озброєння.Також, бажання повернути сферу впливу в колишніхпострадянських республіках в Центральній Азії не пояснює дії, які булиприйняті Москвою. Більше того, деякі з них вже збудували добрістосунки з Москвою (наприклад Казахстан), а решта є настількислабкими, що не вимагає від Росії більшого зусилля озброєння дляїхнього підпорядкування.Здається, що програма озброєння була прийнята Москвою протиєдиного противника – НАТО 427 . Союз є основною військовою загрозоюдля Федерації, згідно з Російською воєнною доктриною. Від 2012 рокудуже добре видно два явища: значний зріст витрат на озброєння тасильне збільшення кількості тренувань та маневрів російськихзбройних сил. В Польщі та на Заході ніхто не помітив бурі, яканаближалася і заспокоювали публічну думку переконаннями, що Росіяготується тільки до дій на території Співдружності Незалежних Держав(СНД), для повернення територій втрачених під час розпаду СРСР.Звідси можна зробити висновок, що Росія готувалась доконфронтації з Заходом за довго до того, як почались сутички наМайдані. Від часів розпаду СРСР російське військо ще не було настількиактивне, як в 2012-2013 роках. Як справедливо помітив Анджей Вількз Центру східних досліджень, „ці проекти не є частиною поточнихпроектів навчання російської армії. З погляду на залучені сили тазасоби, сфери дій, кількості навчань і також строків і режиму їхпроведення, не мають прецеденту в найновішій історії Росії. Ранішеперевірка здатності до бойових дій такого типу, були проведенів радянській армії в 80 роках ХХ століття” 428 . Світова преса також426 T. Świechowicz, Imperium zła. Reaktywacja, Łódź 2014, c. 223.427 Більше на тему військової доктрини Російської Федерації дивись нп.: R. Śmigielski,Doktryna wojenna Federacji Rosyjskiej, „Biuletyn PISM” nr 28, 18.02.2010.428 A. Wilk, Armia rosyjska uzasadnia celowość reform, „Komentarze OSW” nr 109,25.06.2013.427

зауважила, що рівень підготовки російської армії стає все кращим. „TheWashington Post” писав: „Це вже не те неефективне військо, якевторглося до Афганістану; це нове, натреноване і добре обладнаневійсько” 429 . Крім того, відчутні наслідки військової реформи та позиціяВолодимира Путіна: „Росія отримує значний прибуток зі збільшенихінвестицій в свої збройні сили: згідно з дослідженнями InternationalInstitute for Strategic Studies в 2013 році Росія повинна була видатиеквівалент 3,78% свого ВВП на озброєння, на багато більше ніжпротягом останнього десятиліття(…). А Путін(…) не піддавсязалякуванням воєнних дій НАТО, яке проявило свою обороннуготовність членів держав союзу, але вже не готовність реагування натаємничу російську операцію в сусідньому, дружньому регіоні(…)” 430 .Від самого почату прийняттям влади Володимиром Путінимв Росії, його мрією є відбудова СРСР в тій чи іншій формі. Яксправедливо підкреслював Кшиштоф Боруц з Collegium Civitas, „вінрозуміє, що це не можливо в кордонах 1991 року , наприкладз країнами Прибалтики. Але вже Білорусь, Україна, Вірменія, Казахстан,Туркменістан, Таджикистан будуть в той чи інакший спосіб поглинуті,хоча може то прийняти різну форму(…)” 431 . Конфлікт на Україні, то одинз викликів, котрий Москва кинула Заходу. Зміна військової російськоїдоктрини і прискорена реформа армії мають за ціль для ВолодимираПутіна та його наступників отримання інструментів (ефективної зброї)в потенційній конфронтації з державами НАТО. Кремль досконалорозуміє, що потенціал Союзу з впевненістю перевищує бойовіможливості Збройних сил Федерації і тому не піде на відкритийконфлікт з цілим НАТО. Але також не можна виключати, що схема„війна без війни”, застосована на Україні буде повторенав майбутньому біля кордонів НАТО (наприклад в Молдавії), аборадянських республіках в Азії. Москва цілий час уважно спостерігає, деСоюз поставить „тоненьку червону лінію”, перехід котрої буде означативійну. Сьогодні здається, що цією лінієює кордон держав членів НАТО. Чи лишиться нею в перспективі429 http://www.polskieradio.pl/5/3/Artykul/1079043,Washington-Post-Pentagon-zobaczylna-Krymie-sprawna-rosyjska-armie[09.09.2014].430 Ibidem.431 http://wiadomosci.wp.pl/kat,1329,opage,3,title,Ekspert-dla-WPPL-prezydenci-republikpostsowieckich-trzesa-sie-ze-strachu-przed-Putinem,wid,16603048,wiadomosc.html[09.09.2014].428

наступних кілька років? Якщо союз не прийме конкретних дій,направлених на відбудову безпеки своїх союзників, особливо насхідному фланзі, а також буферних держав між ним і Росією (Україна,Білорусь та Молдова), кордон Західної толерантності для політикиКремля може небезпечно пересунутись на Захід і лишити Центрально-Східну Європу (в тому і частину держав НАТО) під російською загрозою– навіть якщо і не воєнною, то з впевненістю за кожним разом більшихполітичних та економічних натисків.429

430

Роль США у формуванні політики безпеки ЧеськоїРеспубліки: досвід для УкраїниНаталія КриворучкоПрикарпатський національний університет імені Василя СтефаникаУ ХХІ столітті міжнародне середовище безпеки в черговий разстало непередбачуваним, а трансатлантична спільнота розділена передвикликами безпеки біля її східних кордонів. Проблема гарантуваннянаціональної безпеки на сьогодні постала перед всією Центрально-Східною Європою. Пряма загроза територіальної цілісностіі незалежності України поставила ряд запитань до меж і шляхівзабезпечення безпеки для держав європейського континенту. Для СШАвиклики європейської системи безпеки стали можливістю оновленнявласного впливу в Європі та реалізації своєї доктрини світового лідера.Відповідним чином і НАТО, яка є зв’язною ланкою трансатлантичноїсистеми безпеки європейських держав з США, отримує історичнийшанс на модернізацію власних потужностей (за умови уникненнядецентралізуючих факторів, що негативно вливають на політикубезпеки, в тому числі економічного чи енергетичного впливу з бокуРосії).З метою аналізу можливостей і загроз, з якими доведетьсязустрітись Україні на шляху реформування і повноцінного відновленнянаціональної системи безпеки, а також перспектив партнерства з США,вважаємо доцільним розглянути досвід невеликої держави в центріЄвропи – Чеської Республіки – політична еліта якої вміло скористалосьможливостями стратегічного партнерства з США у становленні власноїсистеми і політики безпеки.Дослідження ґрунтується на опрацюванні документів МЗС ЧР,аналізу медіа-простору та працях чеських дослідників, які займаютьсяпитанням політики безпеки Чеської Республіки та розглядають йогоу контексті розвитку трансатлантичних відносин.431

Політика безпеки Чеської Республіки щодо вступу в НАТОРоль США у становленні чеської системи безпеки складнопереоцінити. Протягом двадцятиліття чесько-американських відносин,основними сферами підтримки свого європейського партнера для СШАстали: сприяння інтеграції до європейських структур безпеки (НАТО) таекономічного співробітництва (ЄС); залучення чеських збройних силу спеціальних місіях та операціях з відновлення провінцій державБлизького Сходу; виділення значних інвестицій для підтримкиекономіки ЧР на початковому етапі та залучення коштів у стратегічнісфери (атомна енергетика, наука, технології) на сучасному етапі;розвиток двосторонніх ініціатив в сфері безпеки, протиракетноїоборони та на міжлюдському рівні.Незважаючи на позицію держав „старої Європи” (Німеччини,Франції), Чехія (у ст. 88 Стратегії безпеки ЧР) 432 продовжує декларуватинеобхідність розвитку стратегічного партнерства з США. Суспільнапідтримка чесько-американського співробітництва є додатковимпідтвердженням значущості такого двостороннього партнерства.Найновіше дослідження Центру трансатлантичних відносин у Празі, щопроходило у лютому-березні 2014 року, свідчить про те, що 54%населення сприймають присутність США в Європі як важливу. СШАє противагою великим державам, таким як Німеччина і Росія, і, такимчином, підтримується баланс сил в Європі. При цьому 74% респондентіввисловлюють думку про те, що цінність чесько-американськогоспівробітництва лежить в економічній площині, а ефективність в іншихсферах становить близько 25% 433 . Водночас, близько половиниреспондентів незадоволені негативним впливом „американськоїкультури” („американізацію”) на чеський спосіб життя і культуру.Винятком в цій сфері є виборці партії Громадянських демократів, якізавжди підтримували проатлантичний курс зовнішньої політики ЧР,а також молодь. Цікаво також, що сприйняття президента СШАзнаходиться на найвищому рівні впродовж всієї історії чеськоамериканськихвідносин (мова йде насамперед про найінтенсивнішійого етапи: президентство Білл Клінтона – 28%, Рональда Рейгана – 26%і Джордж Буша – 18%).432 Bezpečnostni strategie České republiky (2011).433 Postoje občanů ČR k NATO a USA, CEVRO Institut.432

Така прихильність до США зумовлена як історичнимий політичними факторами, так і необхідністю гарантування безпеки дляневеликої за своєю потужністю держави. Початковий етапдвостороннього співробітництва (1993-1999 рр.), що охоплював періодстановлення не лише чесько-американських відносин, алей формування всієї системи державної безпеки, довів ефективністьінтеграції до трансатлантичних структур безпеки за сприянняглобального партнера. Особливістю цього етапу і водночас йогоскладністю була тотальна трансформація усіх посткомуністичнихдержавних систем Центрально-Східної Європи, відокремлення відСловацької Республіки, що викликало необхідність створення власнихорганів системи безпеки, оборонного апарату й армії; необхідностізалучення кваліфікованих кадрів у законодавчій, виконавчій, судовійгілках влади. В таких умовах, Чехія як невелика держава в ЦентріЄвропи (площа 10 тис км. кв., населення 7 млн.), знаходилась в пошукупотужного партнера, здатного стати гарантом її безпеки та лобістомзміцнення позицій в регіоні. Водночас етап трансформації міжнародноїсистеми безпеки збігся зі становленням світового лідерства СполученихШтатів, що й спричинило активну зацікавленість США у самовизначеннімолодої держави (поширенні демократії на європейському континенті)й розвитку партнерства з нею в рамках трансатлантичних структурбезпеки.Чеські політологи Отто Пік, Радек Кхол та інші звертають увагу нате, що більшість довгострокових стратегічних цілей політики безпекиЧР, зокрема повноправне членство в організації євроатлантичноїбезпеки тощо були реалізовані саме за активного сприяння США 434 .Розвиток спільних програм на кшталт Ради північноатлантичногоспівробітництва, діяльності в рамках проекту Партнерство заради миру(ПЗМ) та ін. на початковому етапі формувало міцну платформутрансатлантичної співпраці. Це засвідчують як частота візитів нанайвищому рівні, так і війська та фінансова допомога з боку СШАЗбройним силам ЧР.Саме Сполучені Штати були однією з перших держав, хтопропонував контакти як на загальнодержавному, так і локальномурівні. Крім міжпрезидентських зустрічей, пріоритетними були434 M. Calda, Česko-americke vztahy: od vzdalene alternativy k blizkemu spojenectvi, //O. Pick, V. Handl, Zahranicni politika Ceske republiky 1993–2004. Uspichy, problemya perspektivy, Praha 2004.433

міжгалузеві зв’язки, зокрема між Міністерствами оборони,Міністерствами внутрішніх справ, Міністерствами торгівлій промисловості, економічними консорціумами тощо. У цьомуконтексті варто також згадати про програму навчання військових тапредставників публічної адміністрації, запропоновану СполученимиШтатами з метою обміну інформацією та набуттям американськогодосліду чеськими службовцями. Загалом, якщо брати міжміністерськийзріз, то протягом вказаного періоду відбулось більше 20 офіційнихзустрічей між представниками міністерств, вищого військовогопредставництва, близько тисячі службовців брали участь у стажуванні(яке проходило від трьох місяців до трьох років) в США 435 . Такі обмінніпрограми послужили підґрунтям двостороннього співробітництва таполегшили можливість реалізації політики інтеграції дотрансатлантичних та європейських структур безпеки. У цьомуж контексті можемо говорити про те, що США за рахунок підтримкинової держави в центрі Європи, на найвищих посадах формувалисвоєрідне „проамериканське лобі”, покликане „умиротворювати”позиції антиамериканістів у чеському парламенті й уряді. Окрему ланкудвосторонніх контактів ЧР та США, зокрема, що стосується економічноїбезпеки, становили представники американського бізнесу,міжнародного банку реконструкції і розвитку та ін. У своїх деклараціяхамериканські інвестори акцентували увагу на широкі економічніможливості та потенціал співпраці, а також беззаперечну підтримкуреформ з метою інтеграції ЧР до НАТО й ЄС.Американська підтримка була відчутна навіть в періодіЧехословаччини, перед її поділом в 1993 році. У 1989 р. американськийКонгрес прийняв „Закон про підтримку східноєвропейської демократії”,який на законодавчому рівні закріплював американські асигнування яксвоєрідну відповідь на проблему недемократичності політичнихрежимів та попередження еміграції зі Східної Європи. В межах цьогозакону загальна сума допомоги на 1990-1992 фінансові роки становилаблизьку 430 млн. дол., включно з допомогою для структурногореформування приватного сектору, а також із торговими,інвестиційними й екологічними проектами, програмами перебудовидемократичних інститутів, підтримки працевлаштування, культурної435 Ibidem, c. 94-98.434

і наукової співпраці 436 . Серед американської політичної елітипоширювалася думка, що кредити стануть важливим інструментом,який впливатиме на розвиток Східної Європи в цілому 437 . За словамиказахстанського дослідника Т. Сулейменова, питання американськогофінансування постало джерелом активних дискусій в американськихполітичних колах. Дебати розгорнулись навколо необхідності для СШАабо розпочати активні дії щодо демократизації східноєвропейськогорегіону, або ж передати цю роль західноєвропейським країнам. Під часдискусій у Конгресі США щодо вказаної проблеми сформувалися двіточки зору. Перша з них передбачала пріоритетність Західної Європив наданні допомоги постсоціалістичним країнам континенту, друга –Сполучених Штатів. Вірогідність провідної ролі країн Західної Європипояснювалася географічним чинником і традиційними зв’язкамиз державами Східної Європи, що давало першим природну перевагуперед Вашингтоном 438 .У матеріалах Конгресу йдеться про те, що „достатньою підставоювважається бажання східноєвропейських народів, щоб американськівійськові сили були присутні в регіоні” 439 . На думку прихильників цієїідеї, позиція Сполучених Штатів сприятиме встановленню тісних зв’язківз країнами Східної Європи, що позитивно впливатиме на присутністьСША в Європі, особливо, якщо НАТО втратить своє значення. Крім того,з огляду можливості виникнення загроз з боку Росії, СШАпродемонстрували виважений підхід щодо ЧР, про що свідчитьтогочасна „Національна стратегія безпеки: зобов’язання тарозширення”, прийнята 1996 року, де зазначалось, що „розширенняТрансатлантичного Союзу повинно здійснюватись з метою підтримкиінтересів США разом із зменшенням ризиків дестабілізації чи конфліктіву ЦСЄ” 440 .436 Support for East European Democracy (SEED) Act of 1989, 101 US Congress, House ofRepresentatives, Washington 1989, U.S. Government Printing Office.437 U.S. Foreign Policy Toward Eastern Europe. 101 US Congress. Senate. Committee onForeign Relations. Subcommittee on European Affairs. Hearing. 26, July, 1989, Washington1990, US Government Printing Office.438T. Сулейменов, Американський чинник політико-системних перетвореньу Східноєвропейському регіоні, „Вісник Київського міжнародного університету”, 2010.439 Congress and Foreign Policy. 101 US Congress. Committee Print, Washington 1990, USGovernment Printing Office, c. 35.440 A National Security Strategy of Engagement, U.S. President’s Statement, The WhiteHouse, Washington DC, February 1996, c. 38.435

До набрання статусу постійного та повноправного члена НАТО ЧРспрямовувала зусилля на побудову дипломатичного представництва вструктурі безпеки та підготовку військового та цивільного персоналудля відповідності в подальшому вимогам військової взаємодіїз державами-членами. Членство в НАТО поступово стало не лишесильною програмною засадою політики безпеки ЧР, але визначальнимфактором у реформуванні публічної адміністрації, військового тадипломатичного представництва на інституційному та особистісномурівні.Врешті, Мадридський саміт НАТО в липні 1997 року під час якогоЧР отримала запрошення стати членом трансатлантичної системибезпеки, став своєрідним підсумком чесько-американськогоспівробітництва на початковому етапі, що було підтверджено значнимиуспіхами у сфері політики безпеки. Варто зауважити, що крім активноїпідтримки процесу ратифікації ключовими країнами НАТО, в основномуза сприяння Сполучених Штатів, чеська дипломатія намагалась якомогакраще представити реформи, що проходили в країні та потенціалвзаємної системи безпеки й оборони усіх трьох запрошених країн 441 .Тимчасовий голова уряду Й. Тошовський разом з міністромзакордонних справ Й. Шедіви, під час ведення переговорів протягомшести місяців, незмінно акцентували увагу на успіхах та безперервностічеської політики безпеки: поглиблена інтеграція у військовійі політичній сферах залишилися ключовим завданням чеської політикибезпеки та зовнішньополітичної стратегії.Політика безпеки Чеської Республіки після вступу в НАТО30 квітня 1998 року сенат США затвердив протоколи про вступРП, ЧР та Угорщини до НАТО, а 21 травня Клінтон підписав актратифікації 442 . Попри попередні домовленості щодо формальногорозширення НАТО під час ювілейного саміту у квітні 1999 рокув Вашингтоні, уряд Сполучених Штатів був зацікавлений в якомогашвидшому підписанні ратифікаційних актів новими країнами. Це булозумовлено передусім інтересом США, пов’язаним із військовою441 L. Cabada, P. Jurek, Mentální mapy, terytorialita a identita v Europském prostředi, Plzen2010, c. 49-50.442 Zahraniční politika České republiky – „Data” č. 6, Ministerstvo zahraničních věcí Českérepubliky, Praha 1998, c. 48.436

інтервенцією трансатлантичного союзу проти Югославії та через кризупереговорів щодо необхідності оновлення Нової стратегічної концепціїНАТО, прийнятої 1991 року.Для американської влади важливою була підтримкаконтроверсійних питань зі сторони нових членів Альянсу. В результаті –у січні 1999 року Чехія отримала офіційне запрошення на вступ доНАТО, і вже в лютому президент Гавел підписав Договір проприєднання Чеської Республіки до Північноатлантичного договору 443 .12 березня тодішній міністр закордонних справ Ян Каван, отримавугоду з рук держсекретаря США Мадлен Олбрайт. Цей договір ставрезультатом зусиль ЧР на шляху до повноправного членства в НАТО тазусиль США щодо закріплення свого впливу в Центральній Європі. Крімтого, логічним кроком після набуття членства ЧР стало прийняття у 1999році Стратегії безпеки, що закріплювала північноатлантичну орієнтаціюполітики безпеки ЧР (фактично союзництво з США), а також основніпринципи і норми політики безпеки.Для Сполучених Штатів Чехія служила платформою згуртуванняінших країн ЦСЄ, можливістю показати готовність підтримки безпеки тазапропонувати допомоги у розвитку державності. Президент США БіллКлінтон неодноразово здійснював поїздки до Праги. Під час однієїз таких зустрівся з главами держав Вишеградської групи дляобговорення питання вступу до НАТО. Зокрема, під час зустрічі у Празі1997 році, Білл Клінтон провів сесію зустрічей з послами Угорщини,Польщі, Словенії, а також з представником єврейської громади –головним рабином Каролем Сідом. Основним предметом розмов сталанеобхідність участі держав у програмі „Партнерство заради миру”в обмін на широку підтримку держав участі Вишеградської групив НАТО. Американський президент запевнив у незмінності курсу іззапровадження американських інвестицій на підтримку реформ в ЦСЄ,зокрема допомогу в частині відновлення інфраструктури, комунікаційта повітряного сполучення 444 . Крім того, в ході переговорів ВацлавГавел неодноразово закликав своїх європейських партнерів братиактивну участь у програмі „Партнерство заради миру”, наповнюватиєвропейську сторону програми „новим змістом” тощо.443 Zahraniční politika České republiky – „Data” č. 1, Ministerstvo zahraničních věcí Českérepubliky, Praha 1999, c. 22-24.444 R. Kugler, A Distinctly American internationalism for a globalized world, // „U.S. ForeignPolicy Agenda: National Security Strategy: A New Era”, vol. 7, no. 4, 2002, c. 36-40.437

Втілення американських інтересів в країнах ЦСЄ здійснювалагрупа експертів з США, яка зосереджувала увагу на виконанні тихсоціальних зобов’язань між державами, які сприятимуть налагодженнюспівпраці з США та полегшуватимуть процес багатосторонньоїкомунікації. Не випадково, представниця США в ООН Мадлен Олбрайті начальник штабу Збройних сил США Джон Шалікашвіллі у розмовіз представниками комісії з питань зовнішньої політики чеського сейму,зазначили, що питання членства ЧР в європейських та трансатлантичнихструктурах безпеки розглядатиметься не лише в Брюсселі, алей у Вашингтоні. „Безпека Центральної Європи і Чеської Республікиспівзалежить від безпеки США і НАТО” – повідомила Мадлен Олбрайт.Пізніше, у доповіді адміністрації президента Клінтона Конгресу щодорозширення НАТО стверджувалось, що „мир, стабільність і процвітанняЄвропи життєво важливі для американської національної безпеки. Томувступ Чехії до Організації Північноатлантичного договору поліпшитьздатність Сполучених Штатів захищати і просувати американськіінтереси в трансатлантичному просторі. Об’єднання країн з розвиненоюдемократією допоможе знищити штучні розподільні лінії і підсилитиАльянс, який довів свою ефективність за часів „холодної війни” 445 .У цьому контексті варто зазначити відсутність однаковогосприйняття Сполучених Штатів серед країн Центральної Європи. Своєзастереження з цього приводу висловлював Президент Польщі ЛехВаленса, який відзначив, що західноєвропейські держави незвертатимуть особливу увагу на посткомуністичні держави, якимиє центральноєвропейські держави. Відповідно існує загроза несприйняття останніх як рівноправних партнерів ЄС. Попри такіперестороги та критику, у травні 1994 року разом з іншими країнамикандидатамиЦентральної Європи, ЧР виступила в якості асоційованогопартнера НАТО. І вже у листопаді 1995 року Північноатлантична радаАльянсу опублікувала основні критерії членства та умови розширенняНАТО. Звернемо увагу, що на той час основні стратегічні документиуряду ЧР від 1996 року декларували необхідність повноправногочленства в НАТО – сформувалося розуміння позитивних аспектівінтеграції, що створювало додаткові можливості для трансформаціїсуспільства, економіки, підвищення рівня безпеки і оборони.445 Report to the Congress on the Military Requirements and Costs of NATO Enlargement,„The DISAM Journal of International Security Assistance Management”, Vol. 20, No. 3,1998, c. 776-779.438

Вступ Чехії до НАТО сприяв поглибленню відносин з США.За своєю суттю ці відносини відображали залежність посткомуністичнихдержав від гарантій безпеки глобального лідера з одного боку,а з іншого стали поштовхом до вироблення чітких зовнішньополітичнихпріоритетів та нормалізації відносин з найближчими сусідами(Німеччина, Австрія) та початку створення прагматичної політикиз колишнім радянським гегемоном (Російською Федерацією). Динамікапозицій чеського суспільства щодо членства в НАТО, свідчить пропрямо пропорційну залежність відносин ЧР з НАТО від відносин ЧР-США: найбільш позитивне сприйняття Північноатлантичного альянсупростежувалось у роки найбільшої інтенсивності відносин ЧР з СШАі навпаки – суперечності та непорозуміння у чесько-американськихвідносинах призводило до низького рівня підтримки населеннямчленства в організації трансатлантичної безпеки.У питанні фінансування місій НАТО, лише близько третинипогоджуються з необхідністю витрат бюджету держав на міжнародніоперації, близько половини (а саме 49%) виступають за скороченняфінансових внесків й компенсацію зі сторони США європейськимкраїнам (включно з ЧР) їх внесків. Водночас роль і місце, яке займає ЧРв Північноатлантичному альянсі, 37% респондентів вважає адекватним,проте 48% впевнені, що вплив Чехії в НАТО повинен бути більшим.Висновки для УкраїниТаким чином, характер чесько-американських відносин в умовахтрансформації та формування європейської політики безпеки, визначивподальші перспективи ЧР в трансатлантичній системі безпеки й надавможливість ідентифікації Чеської Республіки як європейськоїдемократичної держави. Саме на цьому проміжку часу під впливомполітичних, економічних, геостратегічних й особистісних факторів булозакладену міцну основу двосторонніх контактів з глобальним лідером,що в подальшому отримало розвиток при визначенні засадничих нормі принципів системи безпеки. Поруч з цим відбувалась активнапідтримка реформування органів державної влади, місцевогосамоврядування, та кристалізація незалежної від державної ідеологіїгромадської думки. Всі вищезазначені фактори дають нам підставистверджувати, що саме радикалізм реформ (люстрація державногоапарату, армії, інституцій), активне приведення політики безпеки до439

норм трансатлантичного простору за активної підтримки СполученихШтатів, дали змогу Чеській Республіці стати членом ОБСЄ, ООН, НАТО таЄС.Екстраполюючи погляд на Україну, зазначимо, що питаннянаціональної безпеки остаточно врегулювало питання українськогоцивілізаційного вибору: 23-річне союзництво з РФ відобразило усюповноту асиметричності та небезпеки співпраці, а позаблоковий статуснівелював можливості розвитку українських збройних сил, одночаснопоставивши їх в залежність від економічних та політичних коливаньу державі. Ці та низка інших факторів стали причинами „вибуху”в європейському середовищі безпеки. На сьогодні і експерти, і політикипогоджуються з тим, що врегулювати баланс безпеки Українісамостійно не вдасться – тому потрібні союзники. ЗатвердженнямУкраїни своїм особливим партнером, США зробила перший крок дооб’єднання систем безпеки і недопущення нівелювання нормміжнародного права. Однак такі кроки видаються невідповіднимизростанню російської агресії (провокацій тощо). У цьому контекстілогічним видається закріплення стратегічного партнерства Україниз США (подібно до того, що намагались реалізувати Клінтон і Кучмау 1996 році, однак зі змістовою і концептуальною наповненістю) тачленства в найбільшій трансатлантичній структурі безпеки (звісно, заумови сприяння цьому процесу українським парламентом, зокрема,делегітимізації норми закону, що визначає основи зовнішньої політикиУкраїни, в якій йдеться про позаблоковий статус України). Томувиділимо кілька проблемних напрямків, що потребуютьпершочергового вирішення:• розвиток відповідного рівня політичних відносин з США:закріплення стратегічного партнерства з США в українськомузаконодавстві як гарантії безпеки та рівноваги сил зі сторони РФ;участь в міжнародних навчаннях, тренінгах, практичнихстажуваннях Збройних сил України усіх рівнів, разомз одночасною реформою Збройних сил України; розвитоктехнічних можливостей та залучення наукових напрацювань,співпраця у сфері інновацій і технологій;• багаторівневий діалог між Україною та США, включаючипредставників виконавчої та законодавчої влади та місцевогосамоврядування, членів громадських організацій, бізнесменів,незалежних експертів та журналістів сприятиме відновленню440

довіри між нашими країнами. Налагодження широкого обмінуфахівців, експертів, молодих дослідників та студентів частковосприятиме зближенню розуміння позицій двох держав та зможезалучити досі невикористані ресурси публічної дипломатії;• зміцнення співпраці з основними стратегічними партнерамиСША в Європи – Чехією і Польщею разом з включеннямукраїнських збройних сил до Вишеградської бойової групи;• врахування досвіду участі українських збройних силу миротворчих сил в місіях ООН, НАТО, ОБСЄ та допомогав технічному оснащенні військового спорядження та підготовкиармії в рамках програми НАТО smart defence.441

442

Шанси та виклики міжнародної литовсько-польськоукраїнськоїбригади (ЛитПолУкрбриг)Пьотр ПіссВроцлавський університетПодії на Україні на межі 2013-2014 року показали, що більшачастина українського народу прагне зближення із західнимиструктурами, тобто Європейським Союзом та Північноатлантичнимальянсом. Однак, конфлікт, що досі триває ставить під сумнівможливість вступу України в НАТО. Одним із проектів, що повиненполегшити вступ країни в склад НАТО - це проектна литовськопольсько-українськабригада (скорочено ЛитПолУкрбриг). У цій статтібуде детально описано виникнення цієї військової організації, їїструктура і місія. Оскільки бригада ще не створена, важко говорити проїї реальний вплив на безпеку країн, що входять в її склад. Я докладумаксимум зусиль для детального аналізу можливостей, викликіві потенційних загроз, що може нести за собою функціонування бригадив нинішній політичній ситуації.Генезис ЛитПолУкрбригуПочатком цього блоку можна вважати рішення міністрів оборониЛитви, Польщі та України, прийнятого 14 червня 2007 року в Брюсселі.Було вирішено відновити литовську концепцію створення спільногобатальйону. Восени 2008 року було прийнято рішення про збільшенняїї бойового потенціалу до рівня бригади. 16 листопада 2009 рокув Брюсселі було підписано лист про наміри щодо створенняЛитПолУкрбригу. Після підписання листа, розпочалися юридичні тавійськові процеси для створення цього блоку. 10 лютого 2010 рокуБогдан Кліх, тодішній Міністр національної оборони Польщі прийняврішення про формування Командування багатонаціональної бригади тапольської частини її командування. Потім, 10 травня 2010 рокуначальник Генерального штабу генерал Мечислав Цєнюх віддав наказпро створення ЛитПолУкрбригу. Таким чином повстала польськачастина бригади в Любліні.443

Здавалося б, що бригада повстане вже під кінець 2013 року. Цепідтверджували розмова Міністра Томаша Сємоняка зі своїмукраїнським колегою Павлом Лебедєвим на засіданні міністрів обороникраїн НАТО в Брюсселі 22 лютого, взаємні візити у Варшаві 22 березняі у Києві 9 вересня та навіть подання проекту в сенаті ТомашомСємоняком 26 березня. Однак події після саміту Східного партнерствау Вільнюсі (28 листопада 2013), події на Майдані в Києві (так званомуЄвромайдані), скинення Президента Віктора Януковича, подальшезахоплення Криму Росією та досі триваючий конфлікт на сході Українивикликали логічне видовження процесу формування блоку. 20 березня2014 року відбулася зустріч Міністра Семоняка з Юозасом Олекасом,головою литовського Міністерства оборони, де було висловленобажання обох сторін до подальшої співпраці.Проект створення бригади наближається до завершення,принаймні в юридичному аспекті. 19 вересня 2014 року відбуласяофіційна церемонія підписання документів про створенняЛитПолУкрбригу. Урочистість відбулася у Варшаві, а свої підписи підугодою поставили Міністри оборони Юозас Олекас, України – генералполковникВалерій Гелетей і Польщі- Томаш Сємоняк, у присутностіПрезидента РП Броніслава Коморовського. Згідно з планами, військоваодиниця повинна повноцінно почати функціювати за два роки. Передпідписанням угоди у своїй промові президент звернув увагу на довгий(7 років) період роботи над бригадою, формування якої постійновідкладалося: „Хочу висловити жаль, що не вдалося зробити цьогораніше і що нам потрібно тепер напрацювати втрачений час”. БроніславКоморовський також додав: „ми хочемо допомогти Україні взяти курсна процес модернізації”.Томаш Сємоняк підкреслив, у свою чергу, що створення бригади„це відкриття нового етапу в українсько-польсько-литовськихвідносинах”. Юозас Олекас визнав, що ЛитПолУкрбриг „буде новоюсторінкою в історії, яка зміцнить дружбу трьох народів та безпекув регіоні. Наші збройні сили будуть зміцнюватися і розвиватися. Вонистануть гарантом безпеки для нас та цілого регіону”. Глава оборонноговідомства України також нагадав, що „відносини між Збройнимисилами України, Польщі та Литви мають довгі та хороші традиції.З перших днів незалежності України разом виконували завдання длябезпеки в різних куточках світу. Братерство наших офіцерів і солдатівутвердилося в Косово, Боснії, Африці і на Близькому Сході,444

а сьогоднішня угода відкриває нову сторінку у відносинах збройних силнаших держав”. Також він додав, що „створення бригади – це частинанашої спільної дороги. Це прояв дружби і співпраці. Це новий елементмайбутнього європейської безпеки”. Для завершення усіх юридичнихаспектів залишилося тільки підписання технічної угоди між трьомакраїнами.Суть литовсько-польсько-української бригадиСлід зазначити, що це не перший проект багатонаціональноїорганізації між цими державами. ЛитПолУкрбриг вважаєтьсясвоєрідним наступником двох інших блоків: Литовсько-ПольськогоБатальйону (ЛітПолБат), що діяв в 1997-2007 роках, а також Польсько-Українського Батальйону (ПолУкрБат), що діяв у період 1998-2010. Доскладу другого батальйону входила також чота литовських солдатів.Співпраця в таких міжнародних організаціях дуже злагоджена. Обидвабатальйони були підготовлені для роботи під егідою ООН і НАТО, якcформована бригада. Діяльність ПолУкрБату оцінюється краще тому,що він виконав своє завдання, беручи участь у місії НАТО KFOR (KosovoForce) в період 2000-2010 років. В той час він нараховував від 230 до550 солдатів. Досвід спільної місії між солдатами Польщі, Литвиі України, безсумнівно, є важливим питанням в створенні тридержавноїбригади. Гірше оцінюється, однак, ЛітПолБат тому що не виконав своєїголовної мети, тобто участі в місії за кордоном. Ймовірно, це пов'язаноз фінансами Республіки Литви. Тим часом, діяльність батальйонунабула тоді іншої важливої мети- вступ Литви в НАТО. Саме після анексіїЛитви у склад Північноатлантичного альянсу відбулося його закриття.Нова бригада вважається більш амбітним проектом, оскількиоб’єднуватиме вже не дві, а три держави. Понад то, це не будепідрозділ (батальйон), а тактична одиниця, тобто бригада.Планово він нараховуватиме близько 4500 солдатів 446 . Така цифранайчастіше появляється в офіційних даних. Командування бригади будезнаходитися в Любліні. Кандидат на пост командира, заступникаі начальника генерального штабу повинен оновлюватися кожні два446 http://polska-zbrojna.eu/home/articleshow/11873?t=Wspolna-brygada-projekt-bezpresji[08.09.2014].445

роки. В свою чергу, розподіл посад у штабі має відповідати вкладув силу організації 447 .Польський компонент бригади повинен складатися з частиниліквідованої в 2011 році 3-ї механізованої Бригади. Виник вже навітьпольський штаб у Любліні, де в даний час дислокується близько 350солдатів, які служать в польській частині командування і в батальйоніуправління. Командування досягло стану готовності до прийняттясолдатів з Литви та України в II кварталі 2012 року. Сьогоднікомандиром польського компонента є полковник доктор-інженерДаріуш Багаття. Його попередником був полковник ЯрославКрашевський.Під час свого виступу в сенаті, Міністр Сємоняк подав чисельністьлитовського та українського контингенту: Литва планує подати до штабу3-5 офіцерів, батальйон механізованої піхоти, два взводи (розвідки тазенітний), що разом виносить близько 600 солдатів. Україна, в своючергу, планує вислати 18 офіцерів до штабу, аеромобільний батальйон,взвод розвідки, роту саперів, а також роту постачання і ремонту. Разомбуде нараховуватися приблизно 450 солдатів. Обрахунки показують, щовійськова одиниця може містити в собі 1400-1500 солдатів 448 . Однак, цеможливо за умови, якщо сторони розглядають кадрове посиленнябригади. Без сумніву, це буде необхідно, оскільки, на сьогодні, невистачає сил для створення бригади, а подані цифри відповідаютькількості у полку. Інформація щодо структури, на жаль, поки відсутня.Досі також не відомо які військові одиниці будуть направлені добригади. Хоча на етапі створення це не викликає подиву.Офіційною мовою буде англійська. Впевнено можна сказати, щоросійська мова також буде використовуватися, проте, більшнеформально. Військові одиниці будуть знаходитися в гарнізонахвідповідної країни, а зустрічатимуться, головним чином, під часнавчань. За навчання та підготовку відділів відповідатиме керівництвокраїни. В руках польських лідерів буде координація навчання тапідготовка до місій.Головним завданням бригади будуть спільні дії зарадизбереження миру та безпеки на світі, посилення регіональної військовоїспівпраці, підтримка України в прагненні до інтеграції447 http://www.polska-zbrojna.pl/home/articleshow/7098 [08.09.2014].448 http://www.polska-zbrojna.pl/home/articleshow/7098?t=Minister-Siemoniak-wsenacie-o-LITPOLUKRBRIG[08.09.2014]446

з євроатлантичними структурами. Військові одиниці братимуть участьв місіях ООН, НАТО та ЄС. Під час підписання документів про заміри,розглядалася також можливість участі бригади в якості Бойової групиЄС. Це буде, без сумніву, надзвичайно важливий досвід для українськоїармії, що досі знаходиться в стані ризику та не може впоратисяз проросійськими сепаратистами на сході країни. У випадку, якщобригада братиме участь в місіях під егідою НАТО, це може статипоштовхом до зближення України з Північноатлантичним союзом.Більш детально ми розглянемо цю проблему в подальшій частині статті.Проблемні запитанняНадзвичайно важливим є аспект фінансування відділу.На сьогодні, видатки Литви на армію є найменшими серед усіх членівбригади (0,8% ВВП Литва віддає на потреби армії, Польща виділяє1,95% ВВП, Україна - 1,1%), а отже стати рівноправним учасником місіїдля неї буде завданням не з легких. Ця проблема була особливопомітна під час діяльності ЛітПолБату. Саме через відсутністьфінансових можливостей весь батальйон не взяв участі в жодній місіїООН, з казарми поїхали лише окремі роти і взводи. Така ситуація немогла не вплинути на бойовий дух солдатів, а отже не можеповторитися знову. Тому необхідно забезпечити фінансування цієївійськової одиниці таким чином, щоб вистачило коштів, необхідних дляучасті в місії.На даний момент, витрати литовців на оборону помітнозбільшились. Плануються видатки близько 2% ВВП (згідноз рекомендаціями НАТО), що дозволить модернізувати армію і значнополегшити роботу бригади. Однак, все буде залежати від подальшихдій політиків. Ситуація в нашому регіоні сьогодні змушує збільшитивитрати на оборону. Постає запитання чи більше зацікавленнябезпекою та посиленням армії буде постійним трендом чи лишкороткостроковою метою без суттєвих змін в області оборони напланеті. Відповідь на ці запитання покажуть найближчі роки.Тут варто підкреслити факт, що бригада - це проект не тількивійськовий, але й, насамперед, політичний. Як військова одиниця вонане матиме великої цінності тому, що солдати будуть бачитися тільки підчас навчань та не матимуть достатнього досвіду. Також бригада не буде447

використовуватися у випадку агресії проти будь-якої з країн, залучениху цей проект.Вхід України в НАТО - це довгострокова мета і знаходиться підвеликим знаком запитання. У сьогоднішній ситуації це, скоріш за все,нереально поки не зміниться ставлення Кремля до України. Якщоі надалі він буде розглядати Україну як безпосередню сферу впливу,вхід цієї країни до НАТО можна вважати неможливим.Черговою важливою справою є відповідь на питання: чиПівнічноатлантичний альянс зацікавлений вступом України в йогосклад? Сьогоднішня ситуація повністю виключає таку можливість,оскільки у випадку подальших дій Росії треба було б захищати новогосоюзника. Окрім того, вступ нового члена до НАТО залежить від згодивсіх членів Альянсу. Думаю, що Німеччина ніколи не погодиться навступ України в НАТО ціною своїх економічних інтересів з Росією. Саметому членство цієї країни в Північноатлантичному альянсі, здається,мало ймовірним. Проте, це не означає, що варто припинити будь-якідії тільки через те, що вони принесуть результат через кілька/кількадесятків років. Чим швидше будуть виконуватися кроки у цьомунапрямку, тим швидше принесуть результати.Діяльність ЛітПолУкрбригу сприятиме обміну досвідом міжвійськовими, що дозволить Україні наблизитися до стандартів НАТО.А це, в свою чергу, просто необхідно якщо українська армія прагнепопрощатися з пострадянськими звичаями.Ще одним викликом для цієї військової одиниці буде роботав умовах політичної кризи в країнах-засновницях. У польських засобахмасової інформації обговорюються проблеми польської меншинив Литві та прославлення Української повстанської армії (УПА) на Україні.Ці питання дуже гостро стоять у відносинах між нашими народами і їхрішення займе багато років. Важливо, щоб бригада працюваланезважаючи на політичні поділи та суперечки. Ця військова одиницяможе стати платформою для діалогу про проблеми в наших країнах. Миподіляємо багато спільних сторінок з історії, як великих так і трагічних.А отже, дуже важливим буде акцент на soft power цього відділу, щоб задопомогою роботи бригади можна було покращити співпрацю нашихкраїн на міжнародній арені. Особливо це стосується польськолитовськихвідносин. Громадське опитування в Литві в червні 2014року, показало, що 12,6% литовців вважає Польщу доброзичливою448

країною, а 26,8% схиляється до думки, що це ворожа країна 449 . Це дужевеликий відсоток, тому за допомогою ЛітПолУкрбригу варто змінитицей негативний образ Польщі.І на сам кінець, проблемою бригади буде її бойове значення,престиж та визначення спільних цілей. Вже сама структура бригадиє досить специфічною, оскільки солдати будуть бачитися тільки під часнавчання. Якщо дана військова одиниця існуватиме тільки „на папері”,не матиме своїх моральних цінностей і бажання до співпраці, то проектбуде лише марнуванням часу та коштів. Контингенти, що діють в рамахбригади в кожній країні повинні мати спільні цілі, щоб не виникалорозбіжностей. Пов'язано це, в основному, з діяльністю політиківв кожній країні, оскільки саме вони визначають цілі для армії. Якщовиникнуть різні думки між політиками, то, незважаючи на найкращінаміри, відділ не зможе залишатися єдиним цілим.Росія та ЛітПолУкрбригВажливим питанням буде ставлення Росії до діяльності цієївійськової одиниці. Сильна, ефективно дієва тридержавна бригада, щовідряджає свої сили на місії НАТО, скоріш за все, не отримаєприхильності Кремля. Автору не вдалося знайти офіційної думки владиРосії щодо ЛітПолУкрбригу, однак, в Інтернеті можна знайти новиниі аналіз на цю тему. Вони певною мірою є показником того, яксприймають бригаду російські експерти. Тут я хотів би навести кількаосновних тез, що містяться в цих статтях. Особливо варто звернути увагуна назви, які звучать дуже серйозно і навіть грізно.Після підписання листа про наміри бригади на порталі en.ria.ru17 листопада 2009 року, з'явилася думка Федора Лук’янова, головногоредактора журналу „Russia in Global Affairs” 450 . Стаття була названа:„НАТО пропонує морквину пострадянським державам”. Автор вважає,що проект бригади є ніби продовженням Східного партнерства. Він маєпоказати українцям політику ЄС на принципі „ми не можемо прийнятивас в НАТО, але пам'ятаємо про вас” . Крім того, європейці і американці,на думку Лук’янова, не хочуть самотності, України, Грузії та інших країні тому шукають можливості продемонструвати свою прихильність.449 http://pl.delfi.lt/aktualia/litwa/wroga-litwie-polska.d?id=64945765 [08.09.2014].450 http://en.ria.ru/russia/20091117/156878177.html [08.09.2014].449

Того ж дня на порталі en.ria.ru з'явився ще один цікавий аналіз.Вже сама його назва дає багато для роздумів: „Польща, Литва таУкраїна створюють спільну армію” („Польша, Литва и Украина создаютсвою совместную армию”) 451 . Автором цього аналізу є Ілля Крамник,військовий коментатор РІА Новості. У статті він звертає увагу на те, щозближення України з НАТО, навряд чи можливо за допомогоювійськової одиниці. Згадується також діяльність ПолУкрбату. Крамниквважає, що головною метою діяльності цього відділу є політичнийфактор, а головним координатором бригади будуть Сполучені ШтатиАмерики, які, завдяки інтеграції України і НАТО, отримають впливу Східній Європі. Також було поставлено під сумнів можливість участіцієї бригади в міжнародних місіях.11 травня 2014 року на порталі interaffairs.ru з'явилася стаття:„ЛітПолУкрбриг: дружба проти Росії” 452 . Автором тексту є політологВладислав Гулевич з Московського Університету. Він викладає історіюстворення ЛітПолУкрбригу, назвавши сьогоднішню владу в Києві„євроузурпаторами”. Висувається також аналогія періоду РічПосполитої обох народів, критикуючи шведського Міністразакордонних Справ Карла Білда. Автор також пише, що ідея об'єднанняПольщі, Литви і України в „одну державу” присутня у польськійгеополітиці впродовж століть. Гулевич вважає проект військовоїодиниці кроком до об’єднання антиросійськості в Польщі та Литві. Вінстверджує, що Україна займе в цьому проекті належне третє місце,оскільки була завжди в історії польсько-литовсько-українських союзівпроти Росії.17 липня 2014 року з'явилася стаття Андрія Акулова з назвою:„ЛітПолУкрбриг: Ще одна військова одиниця ЄС і НАТО створена протиРосії до якої приєднається Україна” 453. Стаття описує дії Прем'єрміністраПольщі Дональда Туска і Президента України ПетраПорошенка, які мають привести до завершення формування військовоїодиниці. Описується також процес створення Вишеградської бойовоїгрупи, а також дії Польщі, Румунії та країн Балтії, спрямованих напоширення участі НАТО в цій частині Європи. Дуже цікавий висновокцієї статті. Автор стверджує, що ЛітПолУкрбриг, Вишеградська бойова451 http://ria.ru/analytics/20091117/194172210.html [08.09.2014].452 http://interaffairs.ru/read.php?item=11117 [08.09.2014].453 http://m.strategic-culture.org/news/2014/07/17/litpolukrbrig-another-eu-and-natocombat-unit-created-againstrussia-to-be-joined-by-ukraine.html [08.09.2014].450

група та збільшення присутності США в Європі порушує підписану угодуміж Росією та НАТО в 1997 році, пов'язану з приєднанням колишніхкраїн Варшавського договору до Північноатлантичного альянсу.Подальше збільшення присутності НАТО в цьому регіоні, на думкуАкулова, Росія може визнати за „демонстрацію ворожих намірів”і може розпочати воєнні та політичні дії, заради власної безпеки.В якості прикладу такої дії Автор статті подав можливе розміщеннязенітних ракет Іскандер у Калінінградській області.У короткій статті: „УкрПолЛітбриг: Проти кого будуть друзі?” 454 ,опублікованій 16 липня 2014 року, автор - Світлана Калмикова -зазначає, що створення бригади має на меті зближення України з НАТО.Вона також справедливо стверджує, що Україна не може бутиприєднана до НАТО у зв’язку з кількома причинами: країна, яка ведевійну і має територіальні проблеми не може увійти в структури НАТО,збільшити розмір загального бюджету на потреби НАТО і брати участьу спільних маневрах.Кілька таких думок російськомовних ЗМІ було наведено, щобпоказати позицію росіян стосовно цієї військової одиниці. Попри те, щоце тільки поодинокі вибрані відгуки, то більшість з них схожі. Які з цьогоможна зробити висновки? Отож, в Росії створення бригадирозглядається як проект, спрямований проти них та ініційований США.Тому її діяльність в Кремлі оцінюється явно негативно.Тим часом, одним із завдань бригади є зближення України доНАТО і виведення її зі сфери впливу Росії. Звичайно ж, це суперечитьросійським інтересам, але пошук у всьому цьому антиросійської змовибуло б величезним спрощенням. Тим паче, що цей блок не будепостійним військом двох країн НАТО та України, а її метою буде участьу національних місіях, посилення оборонного потенціалу України чиіншої держави. Якщо йдеться про те ствердження, що діяльністьЛітПолУкрбригу є порушенням домовленостей Росія-НАТО 1997 року,то і тут росіяни не мають рації. Командування бригади не будезнаходитися на Україні, а також буде постійно змінюватися.454 http://ria.ru/radio_brief/20140716/1016181411.html [08.09.2014].451

ПідсумкиНа мою думку, ЛітПолУкрбриг відіграє чималу роль в зовнішнійполітиці Польщі, Литви та України. Для Польщі вона може статипочатком посиленої співпраці із нашими східними сусідами, оскількиостаннім часом набагато частіше згадуються різниці між нашимикраїнами ніж, наприклад, співпраця чи спільні успіхи. ЛітПолУкрбригможе стати потужною платформою обміну військовим та соціальнимдосвідом та може вплинути на те як будуть в майбутньомувідчитуватися сусідні відносини між країнами. Однак, вищезазначенийхід подій просто неможливий без політичної співпраці. Важливо тежзазначити, що цей проект презентує Польщу, як гідного стратегічногопартнера для своїх сусідів. Така співпраця між країнами має позитивновплинути на покращення безпеки в Польщі, Литві та Україні. А солдати,в свою чергу, займаючись на нових полігонах, матимуть змогуздобувати досвід. Залишається тільки вірити в те, що цей проектпринесе успіхи кожній країні, об'єднає наші народи і стане прикладомзлагодженості політично-військової співпраці.452

Війська спеціального призначення як істотний факторбезпеки УкраїниДаріуш МатернякФонд Центр досліджень Польща-УкраїнаСитуацію, в якій опинилася Україна після анексії Криму Росією(березень 2014 року) та після початку конфлікту в східній частині країни(з квітня 2014), характеризує ряд різного типу загроз національнійбезпеці як у зовнішньому вимірі, так і внутрішньому. Ці загрози маютьрізноманітний характер: небезпека вибуху класичного збройногоконфлікту через проміжний стан між війною та покоєм (так звана„гібридна війна”), аж до загроз асиметричного характеру татерористичного.Класичний збройний конфліктУ випадку України реальна загроза війни, що розуміється яккласичний збройний конфлікт у великому масштабі, який становитьреальну загрозу незалежності та залучає більшість ресурсів держави(з точки зору китайського стратега Sun Zi „війна-це справа життєвоважливого значення для держави, площина життя або смерті, шлях довиживання або знищення” 455 ), з'явилася в березні 2014 року. АнексіяКриму Російською Федерацією, а потім концентрація військ навколопівнічних і східних кордонів України та утримання такого стану справпротягом наступних місяців разом з затяжною ескалацією конфліктув Донбасі, аж до участі, яку важко заперечити, регулярних підрозділівЗбройних сил Росії в Україні, викликало серйозну міжнародну кризу тазагрозу спалаху серйозного збройного конфлікту. Щоб описати природуцієї ситуації варто звернутися до класичного визначення війниавторства Карла фон Клаузевіца, прусського генерала і стратега, авторароботи „Про війну”. Це визначення, попри досить широку критику,надалі залишається актуальним, про що писав професор БолеславБальцерович вказуючи на її ключові аспекти: „Війна є політичноючинністю, продовженням політичних відносин, що проявляються455 Sun Zi, Sztuka wojenna, Kraków 2007, c. 17.453

в актах насильства, спрямованих на те, щоб змусити противникавиконати нашу волю. Крім того, метою військових дій є знерухомитиворога та роззброїти його: довести його збройні сили до стану, в якомувони не будуть спроможними боротися” 456 .На сьогодні (на рубежі серпня і вересня 2014 року), військовіоперації охоплюють тільки дві області Східної України, Донецькуі Луганську, та залучають лише частину потенціалу Збройних силУкраїни. Існує, однак, ризик поширення конфлікту й в інших регіонах,в тому числі у зв'язку з фактом, що навколо українських кордонівнезмінно утримується концентрація частин російської армії 457 , алевибух збройного конфлікту у великому масштабі є маловірогідним.Навіть враховуючи різницю у військовому потенціалі, Росія має значнувійськову перевагу, перемога в можливій війні з Україною та окупація їїтериторій коштувала б величезних втрат, а ефективна окупація такоївеликої країни, з легко передбачуваним масовим опором населенняУкраїни, також збройним, була б протягом тривалого періодунеможлива до реалізації. Також міжнародні наслідки таких дій дляросійської сторони були б величезними.Навіть невелика ймовірність спалаху збройного конфліктуу великих масштабах не означає, однак, що таку загрозу можназнехтувати. Ця загроза змушує українську сторону постійно підвищуватирівень боєготовності в частинах збройних сил та інших формувань, щовходять в склад державної безпеки.Гібридна війнаУ контексті військових дій на Донбасі також дуже частоз'являється поняття „гібридна війна”. Оригінальна концепція „гібриднихвоєн” була заснована в США в якості спроби пояснити причини невдачСполучених Штатів в конфліктах з більш слабкими супротивниками(у тому числі в Іраку й Афганістані), де очевидний військовий успіху військових операціях не означає досягнення закладених цілей456 B. Balcerowicz, Siły zbrojne w państwie i stosunkach międzynarodowych, Warszawa2006, c. 112.457 За даними сайту „Информационное Сопротивление” (http://sprotyv.info/ru) таінформацією з багатьох інших джерел, чисельність російських військ зосередженихнавколо кордону з Україною становить близько 40-45 тисяч солдатів.454

у політичній та соціальній площинах 458 . Таким чином, це поняття,принаймні в його класичному й оригінальному значенні, насправді непідходить до ситуації, з якою ми маємо справу в Східній Україні, тимбільше, що з плином часу та з поступальною ескалацією конфлікту, вінвсе більше починає скидатися на класичний збройний конфлікт:початково порівняно мало численні й озброєні тільки в ручну зброюпідрозділи так званих сепаратистів, які потім будуть заміненірегулярними частинами російської армії, що борються з підрозділамиЗбройних сил України. Однак особи, які інтерпретують це поняття,відходячи від первинного значення, вказують на характеристикигібридних воєн, що набагато краще описують конфлікт в Донбасі -особливо його початковий етап (і також в значній мірі перебіг анексіїКриму), але що менше підходять до етапу конфлікту, в якому вжеактивно беруть участь регулярні російські частини (тобто в другійполовині серпня 2014 року) - хоча варто також відзначити, що ці обидваелементи з різною інтенсивністю і в різних регіонах Донбасу виступаютьпрактично паралельно. В першу чергу йдеться про використання Росієюспецпідрозділів, диверсійних груп, формувань, що складаютьсяз найманців тощо, в постаті трудних до ідентифікації „зеленихчоловічків”. „За словами Д. Т. Ласіци, гібридність - це логічна комбінаціястратегії і тактики, спрямованих на змішуванні різних типів війни.Р. Г. Волкер вважає гібридність за результат конвергенції принципівконвенціональної війни та спеціальних операцій. Дж. Дж. МакКуенокреслює гібридність як комбінацію симетричної й асиметричноївійни” 459 .У свою чергу, згідно з американською газетою „The WashingtonPost”, характерними елементами конфлікту стали російськіспецпідрозділи, що діють без державних ознак, масова дезінформаціяі пропаганда, яка здійснюється за допомогою інструменту, яким є ЗМІ(особливо мережа Інтернет), що призводить до свого роду„інформаційного шуму” і перешкоджає виявленню фактичнихзлочинців конкретних дій. Згідно цитованого газетою Марка Галеоттіз університету в Нью-Йорку, причиною вибору цього типу діїє дисбаланс потенціалів як у політичній, військовій, так і економічній458 A. Gruszczak, Hybrydowość współczesnych wojen – analiza krytyczna, // Asymetriai hybrydowość - stare armie wobec nowych konfliktów, Biuro Bezpieczeństwa Narodowego,Warszawa 2011, c. 10.459 Ibidem, c. 13.455

сферах, що ставить у невигідне становище Росію. Це змусило довикористання асиметричних методів ведення збройних дій:використання слабкостей супротивника й уникання безпосередньоїзбройної конфронтації (досконалим прикладом цього є використання„зелених чоловічків”, які формально нічого спільного не маютьз Російською Федерацією!). І хоча завдяки використанню сучаснихінформаційних технологій українській стороні вдалося досить швидкоі без сумніву визначити, хто несе відповідальність за агресію, на жаль,ці аргументи не змогли потрапити до свідомості лідерів західних країннастільки сильно, щоб змусити їх до чіткої реакції 460 .Саме ця „гібридна” форма конфлікту - ситуація специфічноїпідвішеності між війною та спокоєм, одночасно з виступаючимиелементами класичної та асиметричної війни, здається найбільшвірогідним сценарієм подальшого розвитку подій в російськоукраїнськомуконфлікті. Стан дестабілізації в східних регіонах України,ефективно блокуючи можливість інтеграції з Європейським Союзомі НАТО, а також бувши серйозною перешкодою для розвитку (особливов поєднанні з газовим конфліктом з Москвою), може тривати протягомбагатьох років. Також не можна виключити раптове його перетворенняу відкритий, повномасштабний конфлікт за подібним принципом, щомав місце у випадку Грузії у 2008 році.Загрози асиметричного і терористичного характеруПоняття асиметрії (у тому числі конфлікту або дій асиметричногохарактеру) - є не до кінця окресленим, однак вважається, що такийхарактер мають конфлікти, в яких маємо справу з „несумісністю,неспівмірністю, відмінністю або теж непропорційністю об'єктів, щоє предметом порівняння” 461 . За цим принципом, збройні конфліктиможна поділити на симетричні (зближені цілі і ресурси противників,стратегії, способи боротьби тощо) і асиметричні (стан протилежний -інакшість цілей, методів діяльності) 462 . Асиметрія пов'язана не тільки460 http://www.washingtonpost.com/opinions/russias-new-tactics-of-war-shouldnt-foolanyone/2014/08/27/0cb73b3a-2e21-11e4-9b98848790384093_story.html?wpmk=MK0000203, [27.08.2014].461 M. Madej, Zagrożenia asymetryczne bezpieczeństwa państw obszarutransatlantyckiego, Warszawa 2007, c. 33-34.462 Ibidem, c. 35.456

з кількісною диспропорцією, але також з відмінністю методів і технікдіяльності, що використовуються, щоб обійти сильні сторонисупротивника і унеможливити йому ефективно захищатися 463 (в даномувипадку: використання так званих „зелених чоловічків”, солдатів беззнаків розпізнавання тощо).Використання асиметричних елементів так званимисепаратистами, які підтримувалися нерегулярними російськимипідрозділами, у початковій фазі конфлікту проти сильнішогопротивника, Збройних сил України, дозволило здобути перевагу, яка,однак, танула з плином часу та з адаптацією української сторони дохарактеру веденої діяльності. Варто відзначити, що конфлікт на сходіУкраїни, принаймні в його початковій фазі, характеризувавсявідсутністю чітко визначеної „лінії фронту” і типових для симетричнихконфліктів бойових зіткнень, що, однак, почалося змінюватисяз моменту інтенсивнішої участі регулярної російської армії. Ми такожповинні пам'ятати, що від самого початку це також не є типовимасиметричним конфліктом (не до порівняння наприклад з війноюв Афганістані), тому що більш слабка сторона (так звані сепаратисти) відпочатку підтримувалися і керувалися сильнішою, „симетричним”супротивником (Російської Федерацією) проти України. Фактично, цяситуація є дуже незвичною і безпрецедентною, де сильнішийсупротивник використовує асиметричні методи проти слабкішого.Крім того, частина дії здійснених так званими сепаратистами маєхарактер типовий для терористичних організацій, втім оволодіннябудинками і захоплення осіб в характері заручників, для того щобзмусити владу виконати визначені вимоги, за допомогою залякуванняпогрозами до застосування насильства (в даному випадку признанняочікуваної автономії так званим „Народним республікам” - Донецькійі Луганській). Аналогічні ситуації мали місце в початковій фазіконфлікту, між іншим в Луганську і Донецьку, де були захопленіустанови органів місцевої влади, адміністрації, сил безпеки.Не виключено, що такі ситуації будуть повторюватися в майбутньому.463 Ibidem, c. 41-42.457

Можливість використання війська спеціального призначенняв системі безпеки УкраїниЗ урахуванням вищеописаних загроз для національної безпекиУкраїни необхідним є залучити весь спектр сил і засобів, ціллю якихбуде відповідь на виклики в області безпеки на кожномуз вищезгаданих рівнів. Очевидно, що необхідним елементом цієїдіяльності буде участь Збройних сил України та інших силових структур,в тому числі підрозділів спецпризначення, які підпорядковані кількомрізним міністерствам, в основному Міністерству оборони України таМіністерству внутрішніх справ і Службі безпеки України. Окреміелементи цього потенціалу можуть бути залучені в діяльність на кожнійз вищезгаданих площин, про що буде йти мова нижче, у зв'язкуз обмеженим обсягом тексту, будуть обговорені лише деякіз елементів, на загальному рівні.Війська спеціального призначення мають своє місце в реалізаціїзавдань під час класичного збройного конфлікту. Серед завдань, щостоять перед ними в такому випадку, є в першу чергу розвідка (тобтопридбання повної, вірогідної та своєчасної інформації просупротивника), а також діяльність диверсійного характеру (тобтознищення та нейтралізація об'єктів, що мають істотне значення з точкизору діяльності супротивника). Ця діяльність в першу чергухарактеризується використанням елементів несподіванки і швидкості,та потайливого підходу й опущення зони операції 464 .У випадку так званої гібридної війни, військові дії багато в чомунагадують стабілізаційні операції та протипартизанські, депротивником є тяжкі до ідентифікування озброєні групи, які діютьвикористовуючи методи подібні до терористичних (між іншим нападиз використанням саморобних вибухових пристроїв, засідкиз використанням легкої протитанкової зброї і так далі). Діяльністьу цьому типі конфлікту, в першу чергу, має призвести до ліквідаціїозброєних груп, а потім забезпечити умови для відновленняфункціонування державних структур 465 . Проти супротивника, якийвикористовує нерегулярні методи боротьби, найкращі результати дає464 H. Hermann, Działania specjalne: wczoraj, dziś, jutro, Toruń 2001, c. 8.465 P. Gawliczek, Operacje stabilizacyjne i rekonstrukcyjne – doświadczenia ze studióww Akademii Obrony NATO w Rzymie; // Afganistan – militarny i pozamilitarny wymiarstabilizacji, Warszawa 2007, c. 93.458

використання аналогічних рішень і подібних методів діяльності, що даєможливість використання військ спецпризначення, як тих, щонайшвидше адаптуються до специфічних умов. До їх головних завданьв обговореному випадку, тобто конфлікту в Донбасі, повинні належативиявлення та елімінування або, принаймні, обмеження постачаннязброї ззовні, розвідувальні операції, ліквідація збройних груп, якбезпосередньо, так і шляхом направлення повітряних і артилерійнихударів в локалізовані пункти опору і концентрації противника 466 .Діяльність, пов'язана з запобіганням терористичних загроз, сталаодним з найважливіших завдань військ спеціального призначення.Вони є ефективними як у випадку діяльності запобігання терористичнихнападів, так і в діяльності, направленій безпосередньо протиорганізацій терористичних, а також під час рятувальних операцій,спрямованих на звільнення людей, яких утримують у якості заручників.З ситуаціями такого роду в конфлікті в східній частині України можнабуло зустрітися на його ранніх стадіях, коли так звані сепаратисти бралипід контроль будівлі державного управління та сил безпекий утримували людей, що там знаходилися, в якості заручників.Не виключено, що подібні ситуації будуть мати місце в майбутньому,саме для того необхідно підготуватися до реагування в таких випадках.Україна має в силових структурах принаймні декілька спеціальнихформувань, потенційно здатних проводити операції з порятункузаручників (у тому числі підрозділ „Альфа” в структурі Служби безпекиУкраїни), доцільним, однак, є прагнення до створення комплексноїсистеми антитерористичної захищеності (контртерористичної) беручидо уваги можливість співпраці між підрозділами, підпорядкованимирізним службам і міністерствам, що може бути необхідним в разівиникнення ситуації у великих масштабах.Для ефективного здійснення широкого спектру завдань,пов'язаних з використанням військ спецпризначення України тау зв'язку зі специфічними потребами даного виду збройних сил, якз точки зору озброєння, екіпіровки, так і навчання, планування тавиконання завдань, обґрунтованим є покликання в Українікомандування військ спецпризначення - як структури, метою якої булаб координація всіх аспектів їх діяльності. Цінним для українськоїсторони в цьому випадку може стати польський досвід в цій області -466 H. Hermann, Działania specjalne w wojnach i konfliktach zbrojnych po II wojnieświatowej, Warszawa 2000, c. 123-128.459

Командування спеціальних військ Польщі було створено в Польщіу 2007 році і йому були підпорядковані спеціальні підрозділи, що діялираніше в структурах інших видів військ. Підпорядкування спільномукомандуванню дозволило розбудувати як кількісно, так і якісно підлегліформування командуванню спеціальних військ та набуття Польщеюстатусу рамкової держави в області управління спеціальнимиопераціями в рамках НАТО.460

Безпека Польщі як члена НАТО в періоді української кризи -новий вимір геополітики та геостратегіїКшиштоф ДрабікНаціональна академія оборони в ВаршавіІстотні зміни в безпековому середовищі Польщі, спричиненізбройним конфліктом (війною) в Україні, призвели до переоцінкистратегій, викликів та загроз пов'язаних з нашою [польською]національною безпекою. Зміна поточних планів та прогнозів щодобезпеки на Сході - вимушена анексією Криму та агресією Росії на Україні- стосується як Польщі, так і НАТО та ЄС. Нова геополітичнаі геостратегічна реальність при кордонах Польщі та НАТО спонукає доприйняття конкретних, рішучих і ясних кроків у відповідь нанеоімперіалістичні наміри Росії.Дії НАТО та ЄС від початку російсько-українського конфлікту,у відповідь на агресивні дії Москви, були непропорційні та недостатні.Дивує (і одночасно не дивує) факт сонної реакції Альянсу і йогоконсервативної політики стосовно анексії Криму і військових дій наСхідній України. Ситуація в Україні зруйнувала попередній спосібмислення НАТО та ЄС про безпеку на Сході, а безсилля пакту є занадтопомітне та значуще.Українська криза - стратегічний контекстАналізуючи фази розвитку конфлікту в Україні, можнаприпустити, що рідко буває, щоб стратегічні концепції щодо загрозі викликів йшли в ногу з розвитком подій. Схоже, що вперше за багатороків, польська стратегічна доктрина сформульована в „Білій книзіоборонності” (червень 2013 року) передбачила подібні загрози, яківиникли за нашим східним кордоном. Однак вона не до кінцяокреслювала та розпізнавала реальні загрози з боку Росії стосовноУкраїни та всього пострадянського простору. В цілому, булостверджено, що Кремль нині не має можливості, щоб відновитипозицію з часів СРСР як в Європі, так і у глобальному масштабі. Крімтого, було стверджено, що вплив Росії в пострадянському просторі461

відносно послаблювався. Невідомо, на якій підставі автори цьогодокументу встановили ослаблення російського впливу, якщо політичнай економічна ситуація в Україні вже тоді була тривожною. Також заявинаших політиків і деяких осіб, відповідальних за оборонний стан,свідчили про малоймовірність того, що в нашому регіоні могло дійти донапруженої ситуації, яка може викликати збройний конфлікт у масштабісьогоднішнього українсько-російського конфлікту.Агресія Росії, у вигляді активної підтримки і підбурюваннясепаратизму, на сході України була окреслена в якості асиметричногоявища, яке тяжко визначити. Військовий тиск, у стані поміж війноюі покоєм, та економічні і політичні натиски, спрямовані на збройнудіяльність, щодо якої НАТО або ЄС матимуть проблеми з реакцієюі прийманням будь-яких рішень, є результатом політики Кремля, якупроводить практично з початку 2000 року, тобто з моментузатвердження нової військової доктрини. В цій доктрині бракувалоствердження, записаного в попередньому документі про те, що Росіяне розглядає жодної держави в якості ворога і не має намірувикористовувати військових засобів у відносинах з іншими державами.Тож це був чіткий сигнал, що Кремль змінив свою стратегію не тількистосовно сусідніх країн, але і НАТО. В жовтні 2003 року дляпідтвердження цього факту Міністерство оборони Росії оголосило новустратегію розвитку збройних сил, із зазначенням розвитку ядерної зброїз одночасною трансформацією звичайних збройних сил в мобільнуекспедиційну армію, як пріоритет, яку можна використати протисусідніх країн в разі будь-якої загрози з боку зовнішніх сил. Черговимкроком було призупинення Кремлем у 2007 році дії Договору прозвичайні збройні сили в Європі (йдеться про запрошення представниківіноземних армій на організовані військові маневри). Москва вже тодісприймала НАТО як ворога, чого здається досі не помічає Альянс,і в травні 2009 року при схваленні тодішнім Президентом ДмитромМедведєвим, представляє нову стратегію національної безпекиРосійської Федерації до 2020 року, де серед загроз в першу чергу булозгадано про НАТО. Наступна військова доктрина з лютого 2010 року таофіційна російська риторика дублюють загрози та визначають„ворогів”. Збільшення витрат, призначених на обладнання тамодернізацію російської армії, в той час як держави НАТО скорочувалисвої витрати на оборонність, і, отже, скорочення військових бюджетів,462

є символом нівелювання кількісної і технологічної переваги країн НАТОта утримання військової домінації в Східній Європі.Симптоматичним моментом для аналізу поточного українськоросійськогоконфлікту є 2008 рік. У серпні вибухнула грузинськоросійськавійна. Тоді також, виявляється, що військова доктрина табагаторазово сигналізовані наміри Росії стають реальністю. Здивуванняє тим більше, що Росія використала війська, щоб напасти на країну, яказнаходиться в дуже хороших відносинах з США і яка прагне набутичленство в НАТО. Від цього конфлікту починається фаза практичногозастосування стратегічних цілей та гри, спрямованої на відновленнясвого впливу на так званому ближньому зарубіжжі. Нинішня ситуаціяв Україні є тому доказом. Метою Росії є відсунення Європи і США відУкраїни та підпорядкування її своїм політичним і економічним планам.Як наразі Росії вдалося заблокувати прийняття Грузії та України доНАТО, а після останніх узгоджень в Брюсселі й до ЄС. Важко назватиратифікацію Угоди про асоціацію в її нинішньому вигляді успіхом, тимбільше, що Росія змусила призупинити застосування торгової угоди з ЄСдо 2016 року. Досягла також успіху в якості гарантії щодо окремогостатусу так званої Малоросії, тобто Луганського та Донбаського регіонів.Влада Києва, приймаючи закон про статус цих регіонів, не малаальтернативи і була змушена Європейським Союзом та під тиском Росіїприйняти таке положення справ, яке являє собою de facto відмову відборотьби за територіальну цілісність України. Новий закон передбачає,що на територіях захоплених сепаратистами буде покликана власнаполіція, прикордонний контроль та будуть проведені власні вибори.Все скидається на рабський уклін інтересам Москви та свого родупоразку. Так, насправді, ратифікація Угоди про асоціацію була оціненав Києві та в Брюсселі як історична подія, але такою є також прийняттязакону для Східної України, що дає фактичне право до вирішеннямайбутнього цієї країни.Кремль у всьому своєму цинізмі, стосовно дій в Україні, низькооцінює можливість протидії з боку Заходу. Тим більше, що Путін усипивпильність НАТО та ЄС тестуючи їх реакцію в справі Грузії. Уміло такожвикористав історію інтервенції США і НАТО в Сербії та Косово в 1999році, оголюючи їх лицемірство в справі Сербії і казусу з Косово. Ті подіїбули свого роду „перепусткою” до російських дій на сході Україній анексії Криму. Здається, що керування хаосом в Україні є однимз елементів асиметричного збройного конфлікту, що досконало463

реалізується Росією та який виріс до рангу ефективного інструментув досягненні політичних і військових цілей.Польща з моменту вступу до найпотужнішого оборонного союзув 1999 році опирає свою безпеку на гарантіях НАТО. З перспективикілька десятирічної участі Польщі, в контексті нинішньої ситуаціїв Україні, ми доходимо до висновків, які спростовують дотеперішнійміф ефективності і дієвості структур НАТО. Водночас, ми усвідомлюємо,що Альянс є немічним та спаралізованим стосовно українськоросійськогоконфлікту та Росії. Можливо, що питання щодо сенсуіснування інституту у нинішньому вигляді та складі, здаються трохиперебільшені, але з певністю вони свідчать про те, що НАТОє скостенілою структурою (подібно як ООН) і надмірнозабюрократизованою та нездатною до негайного реагування.Виникають також сумніви з приводу фактичного та реальногозбереження пакту в разі нападу з боку Росії на одного з членів НАТО,маючи на увазі країни, що знаходяться на зовнішній межі на чоліз Польщею. Стаття 5 Вашингтонського договору, яка є ключовимгарантом безпеки для кожного з членів, є настільки обачною, неточноюй інтерпретувальною, що вже протягом багатьох років говориться пронеобхідність чіткого запису, який був би остаточною відповіддю наагресію без формулювання додаткових гарантій. Польща від Чиказькогосаміту НАТО в 2012 році клопоталася про віднову традиційної роліАльянсу як оборонної структури, що гарантує безпеку її членіві однозначно інтерпретує статтю 5 Договору, в якому говориться прозахист усіма країнами-членами держави, яку атакували. На сьогодні,кожна держава-член приймає рішення щодо способу й інтенсивностівикористання своїх військових засобів. Гіпертрофічна бюрократіяі надмірно великі структури командування спричиняють, що НАТОдонині не має типових компонентів швидкого реагування, здатних донегайної реакції. Відповідь на атаку була б можлива тільки післядекількох днів агресії та була б залежною від процедур і позиції усіхчленів пакту, що з певністю становило б труднощі. Анексія Криму і війнав Україні в черговий раз підтвердили тезу, що військові рішенняшвидше приймаються в Москві, ніж в Брюсселі. Конфлікт показавбезсилля як НАТО, так і Європейського Союзу в справі прийняттярішень. Додаткові гарантії безпеки, між іншим для Польщі, отриманів ході саміту НАТО в Лісабоні, в ситуації української кризи здаютьсянедостатніми, оскільки тоді не передбачали такий поворот подій.464

Базуючи безпеку нашої країни [Польщі] на цих гарантіях, ми повинніпам'ятати про безнадійність цих запевнень, одночасно посилаючись наприклад так званого Будапештського меморандуму 1994 року, в якомувласне Сполучені Штати, Росія і Великобританія, в обмін напозбавлення від ядерної зброї, гарантували незалежній Українітериторіальну цілісність і недоторканність кордонів. Чого були варті цігарантії, можна побачити сьогодні. Поточні події та реакції Заходує ознакою політичного боягузтва та стратегічної сліпоти, а Росія цинічнорозігрує українську справу, використовуючи окремі інтереси тавідмінності поглядів окремих країн як в рамках НАТО, так і ЄС.Стратегічний вимір відносин між Україною та ПольщеюОдним з істотних елементів східної стратегії і політики Польщів області безпеки є відносини з нашими східними сусідами, які неє членами НАТО та ЄС. Особливе та унікальне місце в цих відносинах,у зв'язку з геостратегічним характером, займає незалежна і вільнаУкраїна, значення якої для нашої країни та її середовища безпекиє позачасове та понад вимірне. Немає вільної та безпечної Польщі безвільної і безпечної України. Ідея активної польської присутності на СходіЕжи Гедройця і паризької „Культури”, попри плин часу є надалінайактуальнішою. Погляди і тези Гедройця значно випередили історіюта політику, а також визначили напрямок спільних польськоукраїнськихінтересів, згідно з якими інтересом Польщі є те, щобУкраїна була незалежною, стабільною державою та була пов'язана ізЗаходом. Таке бачення та концепція Гедройця стосувалася України (і нетільки) та являлася фундаментом польської східної політики від 1989року.Утримання як найкращих стосунків з Україною є широко відомимнапрямком (аксіомою) „польської рації стану”. Партнерство Польщі таУкраїни також є одним з основних геостратегічних детермінантівбезпеки нашої країни. Польща була першою країною, яка визналапроголошену 1 грудня 1991 незалежність України, а вже 18 травня 1992року підписала „Договір про добросусідство, дружні відносиниі взаємовигідне співробітництво”, який був правовою основою длябудівництва партнерських відносин між цими країнами.Польща завжди підкреслювала те, що незалежна Українає необхідним елементом для будівництва європейського ладу та465

фактором стабілізації в регіоні, для того теж не повинна опинитися в такзваній „сірій сфері безпеки”. Від самого початку польська сторонавиступала в якості адвоката України у відносинах з міжнароднимиорганізаціями і західними країнами. Вже як повноправний членПівнічноатлантичного альянсу і Європейського Союзу Польща, інодівсупереч позиції окремих країн-членів ЄС, підтримувала і продовжуєпідтримувати проєвропейські та євроатлантичні амбіції Києва. Завдякидіям наших політиків і дипломатів Україна отримала повноправнечленство в Раді Європи та інших міжнародних організаціях.Основною метою безпеки Республіки Польща, як держави назовнішньому кордоні ЄС і НАТО, є забезпечення умов для реалізаціїнаціонального інтересу, спектр якого включає захист конституційнихцінностей, тобто незалежності, суверенності, непорушності кордоніві територіальної цілісності від будь-яких загроз. Державна східнаполітика базується на конкретних діях в білатеральних і міжнароднихвідносинах, а також полягає в прогнозах і планах стосовно конкретнихсусідніх країн в області безпеки. Вона визначає загрози, якібезпосередньо впливають на стабільність сусідньої країни та аналізуєпотенційну поведінку, що може виникнути в результаті дестабілізуючихпроцесів у внутрішній політиці даної країни чи території. Специфікатериторії колишніх пострадянських республік, включаючи Україну,формує певні підстави, які визначають характер внутрішньої ситуації якполітичної, економічної, військової чи соціальної. Проте, попри 23 роківнезалежності, Україна відчуває повсюдний „подих” Росії, яка вважає цюкраїну за свою виключну сферу впливу і на кожному кроці у відносинахз ЄС, а особливо з НАТО, підкреслює свою домінацію. Польськоукраїнськівідносини та конкретні дії Варшави і Києва не залишаютьсянепоміченими в Москві. Будь-яка польсько-українська ворожнечаполітичного, економічного або історичного характеру, є на руку Москві,в той час як бездоганна, дружелюбна співпраця між нашими країнами,відбивається на наших відносинах з Москвою і є свого роду лакмусовимпапірцем в польсько-російських відносинах. Польща, в будь-якому разі,заплатила за своє ангажування в Україні високу ціну, і це булопогіршення відносин з Росією, якій є на руку політичні та соціальнівірування в сусідніх країнах. Для того теж з підозрою і недовірою Росіяпідходить до хороших польсько-українських відносин, оскільки вонамає цілком інший інтерес.466

Нинішня політична, економічна і військова нестабільністьв Україні становить загрозу для Польщі, але не тільки в якостібезпосереднього збройного конфлікту. Соціальні явища і політичноекономічнізміни в цій країні суттєво впливають на національну безпекуПольщі в усіх відношеннях. Ось чому так важливою ниніє багатовимірна польсько-українська співпраця, яка в майбутньомупринесе відчутну користь для обох народів. Після відмови від старанняпро членство в НАТО Київ змінив положення військової доктрини,прийнятої в період президентства Леоніда Кучми. Згідно з новоюдоктриною, Україна мала бути нейтральною країною. Стара доктринавказувала на членство в НАТО, як на основну ціль закордонної політики,що змінилося в липні 2010 року, коли парламент прийняв новіпріоритети закордонної політики країни. Прийняття нової доктрини неозначало, що членство України в НАТО було остаточно „поховане”, алепоточна ситуація змінила це і показала, що перспектива членствав НАТО в цьому геополітичному укладі є неосяжною. У цьому контекстістратегічним пріоритетом Польщі є результативне „притягнення” сусідадо європейського сузір'я, що має свій вимір в ЄС попри кризу, щотриває. Польське ангажування на користь України, безумовно булоі є хорошою інвестицією в зв'язку з інтересом та національноюбезпекою Польщі.На жаль, внутрішні політичні суперечки в Україні за останні20 років мали особливий вплив на імідж країни у світі. Всюдисущакорупція, характерна для всіх наступних правлячих урядів, сталавкладом до сьогоднішньої кризи в Україні, символом якої сталопозбавлення влади Віктора Януковича. Гігантська ілюзія створенаПомаранчевою революцією та „помаранчевими” відбиваєтьсягикавкою до сьогодні, оскільки ідеали Майдану з 2004/2005 років булизмарновані в рівній мірі В. Ющенком і Ю.Тимошенко. З перспективичасу є спокуса ствердити, що політична зміна в їх виданні була лишетиповим палацовим та бізнесовим переворотом, а справжні наміривідновити державу були лише фантазіями та розмилисяу бюрократично-корупційній структурі держави. Обидвоє розтратиликапітал і довіру, яку дав їм народ. Період влади цього дуету,з безперервними конфліктами та ворожнечами, показав нам [Польщі]відсутність взаємності стосовно жестів, які робила Польща в сторонуУкраїни. Ми робили більше ніж сама Україна хотіла зробити для себе,що, на жаль, шкодило нашим європейським інтересам та негативно467

впливало на відносини з Росією. Наслідком урядів „помаранчевих”була перемога В. Януковича і Партії регіонів. Янукович був тоді надієюне тільки для українців, а й для Росії та ЄС. Результати цього виборуі того способу ведення політики ми відчуваємо до сьогодні в якостідестабілізації України.468Прогнози на майбутнєУкраїнська криза буде тривати протягом невизначеного часу,а процес побудови нових державних структур (політичних,економічних, соціальних та військових) буде натрапляти на різніперешкоди, які в значній мірі будуть ініційовані Москвою. Геополітичнеположення України в новому вимірі спричинить до того, що боротьбаза вплив між Росією і ЄС набере ще більш динамічного характеруу вигляді формальних і неформальних дій або поведінки. У цій грі,Польща повинна відіграти роль модератора і фактичного сусіда, алев продуманий та витриманий спосіб, тому що деякі з наших попередніхдій були емоційними і необачними з точки зору національногоінтересу. Політична гра за Україну між Росією і Заходом буде такожвідбуватися на основі елементів пропаганди, які у випадку цьогоконфлікту мали вирішальне значення.Як складуться взаємні відносини? Про це дізнаємосяв найближчі місяці та роки. Україна, на перший погляд, здаєтьсядемократичною країною, але, однак, тільки жовтневі парламентськівибори і, в результаті чого, новообраний уряд покажуть справжнінаміри і прагнення, які дозволять збудувати вірогідну політичноправовусистему, що зможе гарантувати нову якість держави,увільненої від, в першу чергу, корупції. Польщу турбує поточнасоціальна ситуація та діяльність нової влади на різних рівнях, якіповторюють ту саму помилку, що і їх попередники. Кумівство, непотизмі корупція як і раніше надалі присутні під час поділу влади таприділення посад. Будова власних впливів, що базуються на поліції таінших службах, втручання в приватний та державний бізнес викликаєобґрунтований неспокій. Знову ж, спостерігається залежність політикивід олігархів, які попередньо деморалізували владу і на практиціправили в окремих регіонах. Так звані „майданівські олігархи”,заявляючи про свою прихильність Україні та фінансову допомогу у війні,будуть в майбутньому виступати з претензіями й очікуваннями

в стосунку до правлячої влади, наприклад, у формі приватизаціїокремих компаній або державних галузей. Такий стан справ зароджуєпатологію, за якої уряд може впасти з причин свого безсилля тазалежності від олігархів.Польська стратегія дій щодо нових загроз і викликів повиннавраховувати раціоналізм та реалізм наших відносин з Україноюі Росією. Зовнішня і внутрішня політика нового уряду в Україні повиннастати предметом глибокого аналізу і чуйності, котра врахує історичні,сьогоденні і майбутні чинники. Наприклад, присутність в майбутньомууряді радикалів-націоналістів буде нести ризик несподіваних рухівстосовно Польщі, побудованих на історії та давньої ворожнечі.Проведення необхідних реформ, необхідних для нормальногофункціонування держави, може бути болючим для суспільствав економічному плані, а це, у свою чергу, призведе до збільшеннярадикалів, що просуваються популістськими політиками, якірозчарування суспільства, викликані економічною політикоюукраїнського уряду, будуть використовувати при веденні своєї політики.Історія показує, що подібні ситуації неодноразово мали місце ташкодили взаємним відносинам.ПідсумокУ випадку з Україною, Польща створювала певні заходи таініціативи, за якими наші партнери з ЄС не встигали. Конфлікт в Українівиявив кризу західної демократії, яка програє з насильством, тонучив політкоректності, а важливішим від правди є маніпульованаінформація ЗМІ та економічний інтерес. Попередні підвалинизовнішньої та безпекової політики ЄС і НАТО були розкриті в результатівійни в Україні та не спрацювали. Реакції на анексії Криму і на наступніподії в Східній Україні були ілюзорні і ніякі. Росія не перейняласяобмеженими санкціями, візовими та економічними санкції, бачачи в їхреалізації розбіжності політики окремих країн ЄС. На підставі незгодив поглядах та ворожнечі між тими країнами, Москва вміло розіграєпроблему зі статусом східних районів України.Процес стабілізації України буде довгим і важким. Громадськадумка українців може змінитися під впливом радикальних економічнихі структурних реформ. Також важко буде примиритися з втратою Криму(про який вже ніхто не згадує), а також Донецьку та Луганську області.469

Ці факти можуть привести до збільшення радикалізму, який у своїй силіможе нанести шкоду Україні в її відносинах з сусідами. Повернення доісторичної політики, переповненої давніми ворожнечами таупередженнями (що корисливо використовує Москва), може привестидо соціальної напруженості, яка як для Польщі, так і для України буденебезпечною і непередбачуваною. Нова геополітична реальністьвплине на цілу систему відносин на лінії Москва-Київ-Варшава-Брюссель.470

Ідея миру в актах міжнародного права. Аналіз на прикладіПівнічноатлантичного договоруДавід ЩепанкевичЖешовський університетІдея миру – це тема, яка обговорюється багатьма мислителямита філософами від найдавніших часів. На початку варто пригадатикілька з них. Вже в V ст. до н.е. мо-цзи проповідував навчаннявсезагальної любові. Змістом такого навчання було: ставлення долюдей та країн з такою самою любов’ю, як до власної родини тавітчизни. Результатом такого навчання повинен був бути – всезагальниймир, від якого кожен отримував би користь 467 . „Зусилля, спрямовані наелімінацію війни з життя держав та народів приймалисяі в середньовіччі, як і, до певного моменту, в сучасні часи, про щосвідчать згадки, зокрема, в християнському повчанні про справедливувійну, яка припускала, що справедливе те, що залишається у згодіз інтересами християнства та сучасним європейським порядком, тавійну, яка не допровадила, все ж таки, до заборони вживаннявійськової сили” 468 . „На відміну від середньовіччя, епоху Відродженняхарактеризував світський характер війн та миру. Сучасна філософськаі соціальна думка, посилаючись на філософію античної Греції та Риму,довела потім до десакралізації значення війни та миру, як соціальнихявищ, визнаючи, що сама людина є творцем своєї історії” 469 . На думкуАвтора, сьогоднішній погляд на тему миру, чітко вираженийв просвітництві, коли то Шарль Луї де Монтеск'є визнавав за можливеведення справедливої війни, тобто такої, як охорона народу чидержави 470 . Пацифічний рух, який хронологічно являється ближчим донаших часів, не заслуговує в цій аргументації на увагу, з погляду на те,467 M. Religa, Mozi, Mistrz Mo, Mo Di // T. Gadacz, B. Milerski, Religia. Encyklopedia PWN.,Tom 7, Warszawa 2000, c. 172.468 J. Symonides, Problemy pokoju i bezpieczeństwa międzynarodowego we współczesnymświecie // B. Suchodolski, Wychowanie dla pokoju, Wrocław 1983, c. 41.469 J. Borgosz, Problem wojny i pokoju w filozofii nowożytnej (Epoka desakralizacji wojeni pokoju) // B. Suchodolski, Wychowanie…, op. cit., c. 207-209.470 J. Ślusarczyk, Idea pokoju w europejskiej i polskiej myśli politycznej, Warszawa 1995,c. 24.471

що не мав великого політичного значення, а тільки соціальні ідеї, якібули далекі в своєму посланні від бажання запевнення світового миру.Ідея миру в філософській думці Івана Павла ІІСвятий Отець Іван Павло ІІ в 2001 році в Києві, звертався напочатку третього тисячоліття до українського народу, а найбільш доінтелігенції та еліт цього народу; „на перехресті доріг Заходу і СходуЄвропи зустрілися дві великі християнські традиції – візантійська талатинська (…) треба побороти недовіру і разом будувати згоду тамир” 471 . Ці слова і сьогодні трапляють до їх кореня. Можна сміливосказати, що вже тоді, коли Польща була на початку спільної дорогиз Організацією Північноатлантичного договору, і не була ще членомЄвропейського Союзу, той ефективний лідер європейської держави,яким є Ватикан, а сьогодні вже Святий Католицький Костел, бачиваксіоматично, як фундамент миру – спільну Європу та світ, як одне ціле.В цій сфері також бачив, що теж часто підкреслював, особливе місцеПольщі та України, з її багатою культурою, також на релігійній низці, нароздоріжжі двох християнських шляхів.„Боже, дай мені силу змінити те, що змінити не можу. Дай менітерплячості, щоб я міг погодитись з тим, на що не маю впливу. І даймені мудрості, щоб я міг відрізнити одне від другого” 472 . Слова, авторомяких є Марк Аврелій, для багатьох людей на світі стали мотиватором доборотьби за кращий завтрашній день, кращий світ, кращих самих себе.Прикладаючи ці слова сьогодні в обличчі важкої геополітичної ситуаціїна Україні, вони набирають особливого значення. Ця мудрість потрібнаусім, для того, щоб бути в змозі пізнавати ситуації, в яких можемо діятита осягати цілі. То в них нам потрібна сила і відвага, щоб втілюватив життя містично застряглі, дипломатичні, і, на жаль, часами такожзбройні плани, впровадження миру. Потрібне нам терпіння, для того,щоб там, де сьогодні не маємо впливу, не робити нічого, що може щебільше погіршити ситуацію.І власне очима св. Івана Павла ІІ і Марка Аврелія, автор бачитьсьогоднішні долі Польщі і України, також у складі НАТО та471 Jan Paweł II, Trzeba obalić mury i przezwyciężyć nieufność, „L’Oservatore Romano”,2001, nr 9.472 W. Purzycki, Teoretyczno-prawne uwarunkowania i implikacje Nowej KoncepcjiStrategicznej NATO // E. Cziomer (red.), NATO u progu XXI wieku, Kraków 2000.472

Європейського Союзу. Перш за все, у цьому контексті автор бачитьросійсько-український конфлікт. В обличчі цих слів, гарних фраз,приходить до голови дуже серйозна дилема: чи ідея миру може йтиоднією дорогою з місією і цілями військово-політичної організації, якоює Організація Північноатлантичного договору? Висновки в цій теміавтор прагне підтвердити контекстом Північноатлантичного договору,який є основою дій потужної міжнародної організації, яка повинна матиза ціль мир та фрагменти навчання Івана Павла ІІ, філософа історії,званого також папою миру, який дуже часто закликав до впровадженнямиру на світі.Ідея миру і Північноатлантичного договоруУ преамбулі Північноатлантичного договору, підготовленогоу Вашингтоні 4 квітня 1949 року, читаємо: „сторони даного договорупідтверджують свою віру в цілі і правила Статуту ООН та прагненняжиття в мирі з усіма народами і усіма урядами (…). Вони сповненірішучості об'єднати свої зусилля з ціллю збройної оборони таутримання миру і безпеки” 473 . Опираючись на ці слова, початковимправилом, яким керується НАТО – є, поруч зі збройним захистом,забезпечення миру, докладаючи усіляких старань, також в постатізбройних дій. Ці формулювання не є законом, тільки свого родуполітичною передмовою, яка описує сучасні обставини та окреслюєцілі, якими керувались підписанти. На думку автора – це короткий змістцілого документу, який свідчить про мету його призначенняі можливості, які мають з цього виникати. Приглядаючись подальшимправилам, не вдасться не помітити, що преамбула виносить цейдокумент на вершини можливостей його припущень, але наступні статтіпідкреслюють його невизначеність, типову для такого роду документів,яка дозволяє налаштувати їх на непередбачені події на міжнароднійарені. В той самий час варто звернути увагу, що нечіткістьвисловлювання створює можливість для відхилень і недоліківу застосуванні.Варто теж пам’ятати, що фундаментом, багаторазового закликув договорі є Статут ООН: „Ми – Організація Об’єднаних Націй, сповненірішучості позбавити майбутнє покоління від лиха війни, яка два разипротягом нашого життя принесла незліченні страждання людству,473 Північноатлантичний договір.473

і знову затвердити віру в основні права людини, в гідність і цінністьособистості, в рівноправність жінки та чоловіка і також в рівність правнародів великих і малих, і створити умови, в яких буде пануватисправедливість і шанування обов’язків, які прописані у договорі і іншихджерелах міжнародного права, і внести свій вклад в соціальнийпрогрес і покращення життєвого рівня з більшою свободою, і з цієюціллю застосовувати толерантність і жити спільно в мирі один з одним,як сусіди (…)” 474 . Цими словами починається Статут ООН. Опираючисьна преамбули, двох важливих актів міжнародного права –Північноатлантичного договору і Статуту ООН – можемо ствердити, щонароди чи держави при створенні міжнародних організацій після IIсвітової війни, в тому Північноатлантичний альянс, прагнули черезстворення організації, яка діє на межі політики й оборони, запевнитипостійне панування миру в тій частині світу. Такими були початковіприпущення, але ключовим питанням є чи, а якщо так, то щодозволяють наступні статті договору.В короткому огляді даної статті важко детально ознайомитисяз чотирнадцятьма статтями договору, але, напевно, варто розглянутичастково кожну з них. Країни НАТО мають докладати усіх зусиль, щобмир на міжнародній арені не був під загрозою, а також запевнитиміжнародну безпеку та справедливість. Сторони договору зобов’язанідо стримання вживання збройних сил в спосіб, який не згідний зіСтатутом ООН. В Договорі також вказані пункти, які стосуютьсягосподарської діяльності, в яких підписанти бачили шанс на побудовустабілізації і добробуту 475 . Важливим законом є ст. 3. договору, якийописує: „для більш ефективного осягнення цілей даного договору,учасники, кожен окремо і всі разом, через постійну і ефективну взаємнудопомогу і допомогу один одному, будуть втримувати і розвивати своюіндивідуальну і збройну здатність і пручатися озброєному нападу” 476 .Домінантним елементом цього закону є збройний елемент договору.Але варто пам’ятати і кожного разу піднімати аргумент, що вживаннязбройних сил, з ціллю запевнення міжнародного миру – можна474 Karta Narodów Zjednoczonych, Statut Międzynarodowego Trybunału Sprawiedliwościi Porozumienie ustanawiające Komisję Przygotowawczą Narodów Zjednoczonych,Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19470230090[30.08.2014].475 Північноатлантичний договір., op. cit., ct. 1-2.476 Ibidem, ct. 3.474

допускати. В цьому значенні можна вжити збройні сили для запевненнямиру, маючи в свідомості, що такі операції так само важкі, як і самествердження без пояснення, що виглядає на абсурдне. В наступнійчастині договору, учасники зобов’язуються до постійних консультаційі співпраці, а також оголошують, що „озброєний напад на одну абокілька з них в Європі чи Північній Америці, буде розглянутий, як нападна них усіх” 477 . Цей процес викликає найбільші суперечки. Вінзобов’язує учасників до спільної оборони, аби повернути мир і йогопостанова звучить так, що напад на державу-учасника є нападом на всідержави, які є учасниками договору. В той сам час він вводить нечіткийопис: „який визнає за необхідний”, що при визначені дій, які державаможе прийняти самостійно, а також допомогу, яку мають надати рештадержав-учасників 478 . Визначення цього, залишає вибір решті державучасникам.Це означає, що повна влада переходить тим, хто приймаєрішення, рішення яких залежить від політичної атмосфери, що моженести за собою як позитивні, так і негативні наслідки. Цей закон можнатакож розуміти, як документ, який надає широкі можливості надаваннядопомоги державам-сторонам, які будуть заатаковані, і з впевненістю,заради справедливості, не варто забувати про найбільшу ціль, яку несеза собою НАТО – запевнення миру, а не ведення війни. Наступні записивідносяться до сумісності договору з міжнародним правом, згідностіміжнародних договорів, якими держави-учасники договорує учасниками, власне з цим договором. Наступні статті окреслюютьпризначення органів, в тому ради, яка буде в змозі зібратися зашвидкий час, а також можливість долучення нових держав. Документзакінчується на постановах про ратифікацію, огляд десяти років досвідуі можливість відставки від статусу держав-учасників після двадцятироків зобов’язання договору 479 .Партнерство заради мируЧим же є організація Північноатлантичного договору після65 років з дати її підписання? Організація, як суб'єкт, оцінюється дужепо різному, але її роль цінують усі. На сьогодні в її склад входять 28країн. Найважливіша роль організації на даний момент – це477 Ibidem, ct. 5.478 Ibidem.479 Ibidem, ct. 7-14.475

консультації та резолюції, але коли, на думку, приймаючих рішенняпотрібна сила НАТО, використовується також її воєнний потенціал. СилиНАТО уже появлялися в Косово, Боснії та Герцеговині та Афганістані 480 .Щодо попередніх висновків, цікавим стає, яку юридичну силув обличчі настільки потужної організації, якою сьогодні є НАТО, маєПартнерство заради миру, започатковане в 1993 році СполученимиШтатами. Ця програма здається дуже легкою для країн, які прагнуть дочленства в Альянсі. Учасниками цієї програми є всі держави-учасникидоговору та держави, які були запрошені до програми, і які неє членами НАТО. З точки зору юридичного значення партнерства та цілі,які окреслює акт „Партнерство заради миру: рамковий документ”:„Партнерство описується спільним переконанням, що стабільністьі безпеку на євроатлантичній території, можна осягнути тількиспівпрацею та спільними діями” 481 . Документ також припускає, що усічлени будуть сприймати охорону і просування основних прав і свободлюдини та охорону свободи, справедливості і миру, як спільні і основніцінності. Держави-члени Альянсу оголосили прихильність дотриманнядемократичних правил, правил міжнародного права, в тому СтатутуООН і Загальної декларації прав людини, але решта держав оголосилиспівпрацю з метою реалізації кількох цілей описаних в документі. Вартовідмітити, що серед них – будування прозорості в державних процесахоборонного планування і бюджетування, запевнення демократичногоконтролю над збройними силами. Кінцеві записи в цьому документінесуть більш технічний характер і застосовуються для організаціїспільних воєнних тренувань 482 . Наступним етапом будови цьогопорозуміння в рамках НАТО мали бути Індивідуальні програмипартнерства. Варто згадати, що про першу Індивідуальну програмупартнерства домовилась з НАТО Польща. Розпочате Партнерствозаради миру не є condicio sine qua non для дороги перед державою доприйняття сторони Північноатлантичного договору. Але все ж такиварто відмітити, що в випадку Польщі, розпочате партнерство дужеприскорило ратифікаційний процес договору. На сьогодні 22 учасникинараховується в програмі Партнерство заради миру, між іншим Росіяі Україна 483 .480 http://www.nato.int/ [30.08.2014]481 http://www.nato.int/docu/comm/49-95/c940110b.htm [30.08.2014].482 Ibidem.483 http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_50349.htm [31.08.2014].476

Тому залишається тільки чітко відповісти на питання, яке булопоставлене на самому початку, чи ідея миру може йти однією дорогоюз місією і цілями політично-військової організації. Прийняти такествердження наказує юридичний аналіз законів прийнятиху документах, які є основою НАТО та Партнерства заради миру.Застосування цих юридичних актів не належить до описання цієї статті.Можна допускати, що кожен соціально свідомий громадянин маєвласну думку на функціонування цих структур. На думку автора,заповнені статті договору та записи Рамкового документу требаоцінювати індивідуально і тільки маючи повний доступ до інформації,на основі якої підписанти приймали такі чи інші рішення, між іншимі рішення озброєних дій, або про не прийняття жодних рішень.Великим емоційним переповненням сьогодні постають питаннявідносин європейських держав, так званої Західної Європи з РосійськоюФедерацією, а особливо конфлікт, який зародився на кордоні Росії таУкраїни. Також немає впевненості в тому, що НАТО повинно розпочативійськові дії в цьому конфлікті. Автор вважає, що усіх зацікавленихвідповіддю на це запитання, потрібно скерувати до юридичних актів,які регулюють таку можливість, і які були вже раніше обговорені.Щодо попереднього контексту, варті уваги слова колишньогоПосла Речі Посполитої Польщі в НАТО, доктора Єжи Новака: „Загрози тарозташування сил в нашому оточенні динамічно змінюються, але нашеставлення до зовнішньої безпеки за ними не встигає. Закрадаєтьсяприпущення положення Польщі між Німеччиною та Росією, хочагеостратегічний зміст цього розташування зовсім інший, з погляду на те,що Німеччина, окрім США, є нашим найбільшим союзником. Не зниклиі ілюзії щодо стратегічних відносин з США і ,ймовірно, ідентичнихінтересів, з обох сторін, в стосунках з Росією. Досить часто є схильністьдо надмірного почуття своєї вартості, а часами навіть позиціювання, якрегіональної наддержави, а також індивідуальна, а подекудиі персональна гра в цій сфері, в той час, коли ефективно реалізовуватисвої цілі можна лише в більш широких зв'язках (НАТО та ЄС). Миповинні шукати союзників повсюди, бо по одинці вже не маєможливості діяти. Перелаштувати також треба і стереотипимислення” 484 . Автор вважає, що поволі, як польські, так і українські484 J. Nowak, Zmiany w systemie geopolitycznym i nowy układ sił w II dekadzie XXI wieku.Rola potęg wschodzących // S. Zajas, A. Dawidczyk (red.), Nowa Koncepcja StrategicznaSojuszu wobec zagrożeń XXI wieku, Warszawa 2010.477

громадяни починають розуміти такий перебіг справ і приймаютьрішення, щодо приєднання до більших і реальних союзників. Окрімтого, існує достатньо думок, особливо серед політиків, якіспостерігають за наддержавністю і боротьбою Польщі в міцному союзіз США, не звертаючи уваги на європейські країни. Варто виразитипереконливість у тому, що доброю можливістю для зміцненняєвропейського прагнення щодо союзництва польського та українськогонародів, повинно бути прийняття колишнім Головою Ради МіністрівРечі Посполитої Польщі функції лідера Європейської Ради.ВисновкиПідбиваючи підсумки, можна згадати слова, які були виголошенідвадцять років тому Папою Римським Іваном Павлом ІІ: „я сильнопереконаний, що Європа буде в змозі виконати своє призначеннятільки тоді, коли вона знову стане співтовариством народу, якийрозділяє спільний погляд, збудований на прозорій сутності кожноголюдського життя” 485 . Слова польського Папи Римського вказують напричину конфліктів і привід, який становить політично-військовіорганізації, запевнюючи мир на світі. В обличчі усіх подій, які булиі є протягом тих двадцяти років польського і українського існуванняв Партнерстві заради миру, це одне речення було і є засобом для усіхконфліктів на міжнародній арені. В переконані автора, можна щеспростити і сміливо сказати, що в ХХІ столітті, коли комп'ютер можезробити багато справ за людину, а часто навіть більше від неї,достатньо було б тільки людського бажання, щоб на світі панував мир,а НАТО не було б потрібне.485 Jan Paweł II, Przemówienie wygłoszone z okazji przedłożenia listów uwierzytelniającychnowego ambasadora Danii przy Stolicy Świętej J.E. Jana Marcussena // Co Jan Paweł IImówi o zjednoczeniu Europy, Kraków 2003.478

479

480