Вип. 26 (2011)

Валігура О. Р. СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПОРОДЖЕННЯ ...
При цьому провідними чинниками, які інтегрують всі інші, що мають вплив
на породження інтерферованого мовлення, є мовна компетенція та вимовна
здатність. Це в умовах багатофакторного експериментально-фонетичного
дослідження інтерферованого мовлення набуває вагомого значення тому,
що використання у якості параметрів порядку кількісних показників рівнів
компетенції та вимовної здатності білінгва як чинників, від яких в основному
залежить перебіг зазначеного процесу, підвищує надійність прогнозування й
адекватність опису отримуваних результатів.
Щодо реального відображення провідних чинників, які зумовлюють
специфіку розгортання та взаємодію позасвідомих, підсвідомих і свідомих
процесів в актуалізації мовлення, то в нашій моделі вони визначені як первинномовна
(DE) та іншомовна (BE) компетенції білінгва, що виникають як
наслідок взаємодії умов перебігу практики використання мови (первинної чи
вторинної) та знання її структури. Отже, стає очевидним, що параметрами порядку
для адекватного наукового опису феномену актуалізації інтерферованого
мовлення мають слугувати первинномовна та іншомовна компетенції.
Перед розглядом змістомісткого насичення елементів структури цієї моделі
вважаємо за необхідне, насамперед, акцентувати увагу на тому, що концептуальною
основою її побудови слугують такі постулати [6, 88–104]:
1. Принципова відмінність розумово-мовленнєвої діяльності від екзистенціального
буття індивіда полягає в тому, що розумово-мовленнєві процеси
відбуваються під контролем свідомості і, відповідно, підпорядковані діалектичній
логіці, а екзистенціальні акти реалізуються у сфері позасвідомого
відповідно до законів хаосу, що саморозвивається.
2. Парадокс екзистенціального буття індивіда полягає в тому, що його
мислення розгортається за законами полілектичної логіки з її багатовекторною
природою і достатньо широкою варіативністю альтернатив відносно нечітких
понять-образів, а мовленнєва діяльність підпорядкована лінійним законам
діалектичної логіки і вимогам обов’язкової уніфікації понять, що виробляються.
3. Імпульси, що активізують психофізіологічну енергію та мотивації
розумово-мовленнєвих і фізичних дій, зароджуються у сфері позасвідомого,
психофізіологічна енергія якої й забезпечує здійснення всіх без винятку
щільно пов’язаних між собою процесів емоційного й когнітивного розвитку
індивіда.
Відповідно до міркувань, викладених у вищезазначеній праці [6], з якої й
запозичено постулати, за допомогою зорових образів у розглядуваній моделі
нами чітко розмежовано три сфери духовного буття індивіда (трикутник
ВЕD) та сфера його свідомості (точка Е).
Так, над межею (ВD) площини прагматичного потенціалу комунікації,
збуджуваного внаслідок комплексної взаємодії чинників оволодіння мовою
(природного, зацікавленого, вимушеного та необхідного), розташовано сферу
29