Вип. 26 (2011)

Семів А.Р. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ДЕВІАЦІЇ АРГОТИЧНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ ...
засоби деформації лексики. Спираючись на вчення Ф. де Cоссюра [4, 89],
можна констатувати, що арго діє і на позначене, і на позначення. Особливо
арго маніпулює із позначенням: активно утворюючи нові лексеми з допомогою
паразитарної суфіксації та заміною закінчень із наданням переваги
суфіксам-домінантам арготичного словотвору -biche, -bi, -ijoise, -do, -uche,
-ale: наприклад cibiche, cibi, cipige, cibijoise – суфіксальні деформації лексеми
cigarette; percale – арготична суфіксація лексеми perlot – тютюн; gauldo,
goldo, gauluche суфіксальні деформації лексеми gauloise – сигарета. Лексеми
в арго деформують, використовуючи специфічні арготичні коди, такі, як
верлан, жаване: clepo (деформація лексеми clope).
Спостерігаються, але в незначній кількості, девіації у вживанні чоловічого
чи жіночого роду. Так, наприклад в значенні «недопалок» спостерігається
вживання чоловічого роду – un clope, в значенні «сигарета» - існує тенденція
переходу лексеми до жіночого роду une clope.
Мові притаманна іманентна схильність до дворазової репрезентації
об’єктів оточуючої дійсності. Під час вторинного використання слова
виникає смислова модифікація значення [2]. Перетворення означеного
відбуваються шляхом метафоризації (barreau – велика сигара (походить від
barreau de chaise ніжка стільця), pipe, pipette - сигарета, bombarder, gazer
– надмірно палити сигарети, bombardeur – курець, sèche – сигарета, Trefle,
конюшина – тютюн метафоричне переосмислення тощо) та метонімізації
(fumante, cousue - сигарета; bouffarde - люлька тощо, mégot – недопалок
походить від діалектного megauder- смоктати) [195, 11-12].
Значно цікавішими є перетворення загальновідомої лексики, що пов’язана
з палінням, і створення на її основі арготизмів. Розвиток арготичної лексики
відбувається кількома напрямами. Один з них – це семантичне (найчастіше
метафоричне) переосмислення повсякденної лексики.
Арго взаємодіє як з іншими жаргонами, так і з літературною мовою.
Лексичні процеси поповнення лексемного складу арго це запозичення,
семантичні модифікації слів, словотвірні процеси. Однак значно частіше
застосовуються існуючі мовні одиниці для виконання нового номінативного
завдання. Під вторинною номінацією, як відомо, мають на увазі використання
існуючих у мові номінативних засобів у новій для них функції найменування.
Вторинна номінація найефективніше проявляється на семантичному рівні,
оскільки при вивченні семантики похідного слова основна увага приділяється
його концептуальній структурі, взаємозв’язку і взаємодії концептів, що
лежать в основі лексичної одиниці [1, 8].
Сучасний французький лінгвіст Ж.Л.Кальве, автор книги «Арго за 20
занять» вважає, що арго, це образна усна мова, яка насичена недовговічними
авторськими неологізмами, частина яких постійно переходить в розмовну
мову. За його концепцією існує 20 головних семантичних полів, в яких постійно
за відомими схемами створюються нові арготизми. Лінгвіст вважає,
255