Вип. 26 (2011)

Семів А.Р. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ДЕВІАЦІЇ АРГОТИЧНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ ...
ється великим експресивним потенціалом, швидкими змінами словникового
складу, що сприяє її проникненню в норму французької мови.
Актуальність теми зумовлена необхідністю виявити специфіку семантики
лексики арго, що пов’язана з лексико-семантичним полем «паління»
Метою статті є аналіз словотвірних і семантичних особливостей арготичних
трансформацій лексики, пов’язаної з палінням тютюну.
Історично лексика пов’язана з вживанням тютюну почала виникати в
кінці XVІ ст. Ще в 1492 р. під час експедиції до Америки Христофор Колумб
побачив тютюн [7, 2] і привіз його до іспанського королівського двору, де
тютюн довгий час використовувався як декоративна рослина. Лише в середині
XVI ст. особистий лікар короля Іспанії Філіпа ІІ, почав рекламувати цю
рослину як універсальні ліки.
Тютюн потрапив у Францію 1556 завдяки монаху францисканцю Андре
Теве (André Thévet), який після повернення з подорожі до Бразилії засіяв
плантацію тютюну в околицях свого рідного міста Ангулема. Цю рослину
назвали ангулемською травою, або тютюном herbe pétun (застаріла лексема).
Французьке слово «tabac», яке спочатку для європейців позначало і
рослину і сигару, яка зроблена з листя тютюну, походить від іспанського
слова «tabaco», яке також запозичене з мови південноамериканського племені
аравак і означало різновид люльки для куріння. Існування іспанської
лексеми «tabaco» - люлька зафіксовано в першій половині XVI століття.
Пізніше в іспанській мові внаслідок семантичного переносу «tabaco» отримує
значення «тютюн» (місткість для тютюну (люлька - tabaco) отримала
значення вмісту).
Слово «pétun» - це португальське слово, що познало тютюн як рослину.
Внаслідок конкуренції з іспанським запозиченням tabac лексема pétun зникла
з літературної мови. У цій формі вона залишилося лише в арго (pétuner comme
un charbonnier) та в нижньо-бретонському діалекті у формі le butun. Франсуа
Рене де Шатобріан в пролозі до роману «Атала» (1801) писав «On consulte
le manitou [pour la chasse], on fait des sacrifices de petun» [7, 22].
В 1560 р. посол Франциска ІІ в Португалії Жан Ніко (Jean Nicot),
дізнавшись про лікувальні ефекти тютюну, надіслав тютюновий порошок
королеві Катерині Медичі для лікування жахливих головних болів її сина
Франциска ІІ. Лікування було успішним і тютюн отримав назву «трава
королеви» - herba reginae.
Для відзначення Жана Ніко герцог де Гіз запропонував назвати цю траву
нікотином. Ботанік Жак Далешам в своїй книзі «Загальні історія рослин»
[7, 4] назвав гравюру на якій зображена культура тютюну Nicotiane ou Tabacum.
Рослина отримала численні назви серед яких «nicotiane», «médicée»,
«catherinaire», «herbe de Monsieur Le Prieur», «herbe sainte», «herbe à tous
les maux», panacée antarctique», «herbe à ambassadeur».
253