Вип. 26 (2011)

Петренко О.Д., Храбскова Д.М. ОБ'ЄКТИВНЕ І ПРЕСКРИПТИВНЕ В МОВНІЙ ЕВОЛЮЦІЇ
Рис. 2. Територія розповсюдження наріч карельської мови
Сучасні наріччя карельської мови остаточно сформувалися у ХVІІ ст.
Людіківське наріччя слід розглядати як результат переселення карел у вепський
ареал. При цьому співвідношення вепського і карельського населення даної
території було рівним. Водночас, спільні риси на фонетичному, граматичному
і лексичному рівнях обонезьких говірок російської мови, північних діалектів
вепської мови і людіківського наріччя вказують, на думку Е. Анттікоскі, на
існування тривалого “мовного союзу” [1]. Ліввіківське наріччя складається на
основі карельської мови під впливом вепського субстрату. Власне карельське
наріччя є сучасним етапом історичного розвитку давньокарельської мови.
Найбільш наочним матеріалом для дослідження територіальної
варіативності карельської мови є назви природних географічних об’єктів,
серед яких у першу чергу слід зважати на гідроніми, кількість яких в
описуваному ареалі обчислюється десятками тисяч. Карельські гідроніми
є досить тривкими до впливу сусідніх мов, про що свідчить перевага
транскрибованих форм над транслітерованими у системі російської мови.
Транскрибуються усі оніми із компонентом: oja – струмок; järvi – озеро;
joki, jogi, d’ogi – річка; koski, koški – водоспад; lampi, lambi – маленьке лісове
озеро; lakši, laksi, lahti – затока; salmi – протока; suo – болото.
У підсумку проведеного аналізу унаочнюється той факт, що непорушними
в системі мови залишаються ті елементи, в яких закодована етнокультурна
свідомість. Враховуючи досвід прибалтійсько-біломорського комунікативного
197