Вип. 26 (2011)

Петренко О.Д., Храбскова Д.М. ОБ'ЄКТИВНЕ І ПРЕСКРИПТИВНЕ В МОВНІЙ ЕВОЛЮЦІЇ
На думку Ю.С. Єлісєєва напис передає язичницьке заклинання від
блискавки:
Юмала нуоли, 10 нимижи Божа стріла, 10 імен твоїх
Нуоли се хан оли ома Боу Стріла та, вона належить Богу.
Юмала соудьни иохови Бог суден спрямовує [13].
М. Хаавіо коментує документ як клятву нехрещеної частини дружини
князя Ігоря, знаходячи відповідний текст у договорі Русі з Візантією 945 р.:
“Нехай покарає мене бог небесний – бог грому, блискавка-стріла або пущена
людиною стріла, а також моя власна стріла, якщо я порушу клятьбу,
яку дав при укладанні договору; віддаю себе під владу бога-судді і готовий
бути ув’язненим за це до кайданів (тобто бути рабом)” [12]. У трактовці
М. Хаавіо текст Новгородської берестяної грамоти №292 є таким:
Jumolan nuoli ihmisen Божа стріла, людська
Nuoli seka nuoli oma bou Стріла, а також власне стріла.
Jumola soud'nii okov Богу. Бог суден. Кайдани [12].
Є.А. Хелімський інтерпретує зміст напису, спираючись на архаїчну
форму олонецького діалекту карельської мови:
Jumalan nuoli 10 nimezi Божа стріла, 10 імен твоїх.
Nuoli säihä nuoli ambu Стріла виблисни, стріла вистріли.
Jumala suduni ohjavi Бог суден так учиняє
(johavi?) (править?) [16].
Проблема трактовки писемних творів карельською мовою, власне як і
питання ідентифікації мови цих творів саме як карельської, не вирішується
ані у 1820 році із появою першого друкованого Євангелія, ані у наші часи за
наявності перших зразків літературної традиції. Керманичі лінгвістичного
планування у Республіці Карелія добре усвідомлюють два головних фактори,
що постають на заваді нормування карельської мови (природного, саме як
і штучного):
1) відсутність сталої писемної традиції (навіть алфавітна модель циклічно
змінюється від кириличної до латинської);
2) значне діалектне розшарування карельської мови (за результатами
досліджень М.П. Зайкова, у межах карельської мови чітко розрізнюється
36 діалектів [2]).
Перший із наведених факторів досить важко усунути, з причини етнічної
насиченості регіону, яка зумовлює активну рухливість в кардинально
протилежних напрямках: у бік історично впливових російської і фінської
націй. Незважаючи на визнання карелів як титульного етносу прибалтійськобіломорського
комунікативного ареалу, російський і фінський політичні
бар’єри виявляються майже нездоланними. За критерієм адміністративнотериторіального
підпорядкування досліджуваний ареал складається із
суб’єктів Російської Федерації: Республіки Карелія (180.520 кв. км) і чотирьох
муніципальних районів Ленінградської області (Приозерського і Ви-
195