Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
словника вимови. Така класифікація може містити й спеціальні комп‘ютерні
програми, що пропонують поруч із письмовими текстами акустичні дані,
малюнки та відеофрагменти. Крім того, за допомогою мультимедійних
комп‘ютерних систем фоностилістичні варіанти й регіональні вимовні
особливості можуть бути представлені більш точно й у формі, що легко
сприймається (у порівнянні з описом артикуляції виключно за допомогою
транскрипційних знаків).
Однією з задач німецьких науковців стало з‘ясування також того,
яка вимова з точки зору слухача оцінюється як зразкова, тобто така, що має
більш високий статус. Інформанти повинні були дати відповіді на такі запитання:
1. Які вимовні форми оцінюються ними позитивно?
2. Чи існує зв‘язок вимови з типом ситуації спілкування?
3. В якій мірі соціальний статус мовця виявляється при оцінці вимовних
форм?
4. Чи впливає регіональне походження на оцінку вимови? [19, 60-61].
Е. Шток та У. Голлмах підкреслюють, що подібні проблеми, зокрема,
взаємодія різних територіальних діалектів, розмовної і стандартної вимови,
піддаються ефективному вивченню тільки за допомогою соціофонетичних
методів [22, 35]. Авторами було розроблено серію тестів, що проводилися за
участю представників різних соціальних груп в різних регіонах Німеччини.
Один з них мав на меті проаналізувати зразки мовлення 43 носіїв німецької
мови (уривки з радіо- і телепередач) тривалістю до 1 хвилини, розташованих
у випадковій послідовності.
Як показали результати дослідження, одна третина опитаних вживала
прийнятий на цей час вимовний стандарт, мовлення другої третини
інформантів носило легке, а інших мовців – яскраво виражене регіональне
забарвлення. Записані висловлення співвідносилися також із певними типами
тексту – читання новин, проведення інформаційно-розважальної програми
(інтерв‘ю, talk-show). Пропонувалося також заповнити анкету, яка
складалася з двох частин. Перша частина анкети була спрямована на вияв
реакції слухачів на записи мовлення за допомогою таких запитань:
– Чи відповідає дана вимова характеру ситуації спілкування? (Кожному
мовленнєвому уривку передувало уточнення ситуації, наприклад: “Уривок
з інтерв‘ю”).
– Чи може така вимова бути використана в навчальних закладах тієї
місцевості, де Ви проживаєте?
– Чи реально використовувати цю вимову в засобах масової інформації,
наприклад, дикторами на радіо або телебаченні?
– Чи можуть депутати бундестагу, державні службовці та чиновники
використовувати подібну вимову?
184