Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
Методика, що враховує складний комплекс зовнішніх умов самого
висловлювання, відома в теорії соціолінгвістики під назвою етнографії
мовлення. Як відзначає Н. С. Чемоданов, “задача етнографії мовлення
полягає у вивченні ситуацій, в яких відбувається комунікативний процес, і в
установленні та дослідженні функцій і моделей мовлення, інакше кажучи, у
визначенні етнографічного контексту мовлення” [16, 33]. При цьому звичайно
використовуються методи спостереження та опитування інформантів, мета
залишається попередньою – виявити загальні умови функціонування
мовлення і його варіювання залежно від обставин і учасників спілкування.
Соціальна лінгвістика як самостійна наукова дисципліна сформувала свої
методичні прийоми [1; 2; 3]. До соціолінгвістичної характеристики масової
комунікації включається лінгвістична і соціологічна оцінка досліджуваного
об‘єкта з метою визначення характеру взаємодії соціальних і мовних структур.
Головним об‘єктом соціолінгвістичного дослідження є особи, об‘єднані
сукупністю дії різних соціальних ознак, а також, що становлять собою
складну, неоднорідну в соціальному розумінні аудиторію, залучену в різній
мірі до сфери масової комунікації [4]. Лінгвістичним об‘єктом дослідження
у соціофонетиці є мовлення носіїв мови в різних ситуаціях спілкування.
Такий комплексний соціолінгвістичний підхід надає можливість вивчати
специфіку вживання мови та її елементів у різних сферах громадського
життя. Можна говорити про декілька рівнів дослідження: рівень соціальних
відносин даної сфери функціонування мови; рівень власне лінгвістичних
(внутрішньоструктурних) явищ, які виникають в мові під впливом специфіки
даної сфери використання; а також рівень функціонування мови і мовлення,
що дозволяє вивчати особливості мовленнєвої поведінки носіїв мови,
залучених до даної сфери громадського життя (рівень функціональної
обумовленості).
У більшості праць, присвячених методам соціолінгвістичних дослі-
джень, аналізуються особливості використання різних процедур конкретних
соціологічних досліджень для збору соціолінгвістичного матеріалу. Так, на-
приклад, О. Д. Швейцер у книзі “Сучасна соціолінгвістика” розглядає такі
методи збору соціолінгвістичних даних: спостереження, опитування інфор-
мантів (інтерв‘ювання) та експерименти [18]. Основну увагу О.Д. Швей цер
приділяє дослідженю тих особливостей, які відрізняють вказані методи
соціолінгвістики від аналогічних методів соціології. При цьому він вказує,
що в ряді випадків “ […] мова йде не тільки про пристосування соціологіч-
ної техніки дослідження до лінгвістичного матеріалу, але і про вироблення
нових методичних прийомів, які містять елементи як лінгвістичного, так і
соціологічного аналізу” [18, 157].
Сучасний підхід до соціофонетичного дослідження мовлення базується,
в цілому, на методах, детально розроблених американським лінгвістом
У. Лабовим, автором відомого дослідження соціальної стратифікації англій-
182