Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
прадавнього світу досить детально розглядається вченими Т. В. Гамкрелідзе
і Вяч. Вс. Івановим у монографії “Індоєвропейська мова та індоєвропейці”.
Бінарність побудови суспільства давніх індоєвропейців пояснюється ними
у першу чергу дуалістичним характером шлюбно-родинних відносин, за
якими відбувався обмін жінками між двома об’єднаними кровним зв’язком
родами, що сприймалися як дві половини загальної соціальної структури.
Як результат у прамові зародилася і діяла парадигма двоїстості.
О. А. Аргуткіна звертає, напр., увагу на те, що у російських загадках
“космологічного циклу” як у жанрі давньої народної творчості найбільшу
частотність серед чисел має саме число ‘два’ [1].
“Найбільш виразно символічна основа двоїни з’явилася в історії індоєвропейських
мов. Парна симетрія антропометричного простору отримала
у праіндоєвропейців найбільш складне і глибоке, сакральне тлумачення,
що виразилось в утворенні пантеону парних божеств і культу близнюків
[3, 14-15].”
Прикладом цього твердження можемо навести у першу чергу бога Януса
(лат. Ianus < лат. ianua ‘двері’) (≈ ІІІ ст. до н. е.) – одного з найдавніших
римських богів. Спочатку Янус був богом світла і сонця; вранці він відчиняв
небесну браму й випускав на землю день, а ввечері зачиняв браму. Згодом
став богом входів і виходів. Під опікою Януса були входи і виходи кожного
будинку та міста, тому його зображували з ключем у руках. Зображення бога
з подвійним обличчям ставилися на арках, над дверима і брамами. Янус був
також богом початку і кінця часу і будь-якої діяльності. Його трактували
як світ, як первісний хаос, з якого виник упорядкований космос, а він сам
перетворився на бога, що стежить за порядком. Від Януса нібито залежить
добрий початок і щасливе закінчення кожної справи. З дальшим розвитком
римської релігії уявлення про цього бога зазнавало різних змін. Та навіть коли
Юпітер перетворився на головного бога римлян, Янус зберіг свої почесті:
у всіх молитвах його називали на першому місці. Янусу був присвячений
перший місяць року януаріус, а перший день року (Календай януарій) був
його головним святом. Зображували Януса чоловіком з двома обличчями,
з яких одне вважалося зверненим у минуле, друге – в майбутнє (як варіант:
одне обличчя було молоде, друге старе). У сучасній мові ‘дволикий Янус’ –
лицемірна, лукава людина [12, 213-214].
У скандинавській міфології ‘бінар’ – це брат і сестра, близнюки Фрейр
та Фрейя, боги плодючості, любові і краси. Крім того, згідно з давньогерманськими
уявленнями в основі створення світу лежала взаємодія двох
протилежних начал: одне з них – Муспельгейм, абсолютний верх, джерело
вогню, світла, чоловіче начало; інше – Ніфльгейм, абсолютний низ, джерело
холоду, жіноче начало [13].
Надалі для релігійних поглядів європейських народів І тис. н. е. характерними
є також пари богів чи ангелів. У цьому контексті Жолобов О. Ф.
172