Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
порівняльно-історичному мовознавству ми завдячуємо значними лінгвістичними
відкриттями останніх десятиліть: реконструкція індоєвропейської
прамови (Ю. Покорний, Т. В. Гамкрелідзе, Вяч. Вс. Іванов, Н. Д. Андрєєв),
визначення історичної прабатьківщини індоєвропейців (Т. В. Гамкрелідзе,
Вяч. Вс. Іванов), з’ясування основних фонетичних законів розвитку мови
(В. Г. Таранець), етимологічні знахідки в області германських та інших мов
(В. В. Левицький), концептуальні та культурологічні дослідження.
Значення мови давно вже переоцінено, вона виходить за межі простого
засобу спілкування і передачі інформації. “Мова – це путівник у “соціальній
дійсності” [9, 130].” У мові акумулюються і символічно зберігаються
основні процеси історичного та культурного розвитку індивідуального і
колективного “Я”. “Наївно думати, що можна збагнути основні принципи
деякої культури на основі чистого спостереження без того орієнтира, яким
є мовний символізм, що тільки і робить ці вагомими для суспільства і зрозумілими
йому [9, 130].”
Багато сучасних лінгвістичних досліджень присвячуються функціонуванню
певних концептів, понять в окремо взятих мовах та у порівнянні
(див., напр., [10]). Нас же цікавить, чи може таке поняття впливати на розвиток
самої мови. Поняття ‘число’ як абстрактний психологічний концепт
віддзеркалює у мові еволюцію мисленнєвих процесів людини, еволюцію
картини світу в цілому. Дослідження О. А. Аргуткіної [1], напр., торкається
даного концептуально-семантичного аспекту, але на матеріалі російської
мови. Монографія С. О. Швачко описує семантичну полівекторність квантитативних
одиниць [5]. Праці О. Ф. Жолобова, В. Б. Крисько [3; 4] присвячені
граматичній категорії числа у слов’янських мовах, Ю. В. Іваницької – у
німецькій мові [6]. Комплексні ж висновки стосовно тієї чи іншої картини
світу можуть бути здійснені на основі паралельних досліджень. З цього випливає
необхідність саме порівняльного і загального аналізу даного концепту
у декількох мовах.
Все вищевикладене визначає таким чином актуальність нашого дослідження
як розвідки комплексної в області мови і культури німецького
та українського народів. Об’єктом дослідження виступають їх фольклор і
міфологія у порівнянні, а також лексико-граматичні явища обох мов. Предметом
дослідження є прояви бінарності як от двоїна у граматиці, релігійний
дуалізм, бінарні явища у лексиці та композиції тексту. Матеріалом для даної
розвідки послугували фольклорні тексти української (українські замовляння,
народні пісні, народні казки) та німецької (Zaubersprüche, Volkslieder des XIV.
– XVI. Jahrhunderts) мов, а також енциклопедичні дані. Метою даної статті
є встановлення взаємозв’язків між явищами мови та культури, а саме виявлення
проявів давнього бінарного мислення і сприйняття дійсності людиною
у граматиці і лексиці обох мов, підтвердження гіпотези щодо первинності
концепту ‘два’ перед концептом ‘один’ у мисленні давньої людини.
170