Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
вченим як поєднання розумової діяльності з набутим досвідом. “Дескриптивне
значення знака – це його диспозиція впливати на пізнання за умов,
що диспозиція створена на основі складного процесу формування реакції,
що супроводжує значення знака в процесі спілкування, і за умов, що диспозиція
конкретизується завдяки мовленнєвим правилам” [там саме, 145].
До винятків віднесено неологізми.
Так, дескриптивне значення (згідно з нашою термінологією – денотація)
передає просте значення лексичної одиниці без урахування емоцій мовця.
Теорія розподілу значення слова на денотативне і конотативне, якої дотримуємось
ми, перегукується з теорією Ч. Стівенсона.
Одним із перших вітчизняних лінгвістів, який розглядав слово за межами
денотативного значення, був О.О. Потебня. У книзі “Думка і мова” намічено
план вивчення слова. Так, тезис: “слово тільки в устах іншого може стати
зрозумілим для мовця…” [8, 12] можна трактувати як нашарування конотації,
тобто особистих асоціацій іншого, на денотативне значення лексичної
одиниці. О.О. Потебня вважав, що зміст слова може рости і змінюватись.
В.І. Говердовський на основі емпіричного матеріалу декількох мов
показав, як змінюється конотативне значення слова, а ріст змісту пояснив
нашаруванням конотацій і конотем, тобто конотативних морфем. Ним було
проаналізовано взаємостосунки конотації і денотації на рівні морфем [5]
В.В. Виноградов висловлював думку, що “…одиниці мови, зокрема в
емоційному мовленні, виступають водночас і знаком думки мовця, і ознакою
всіх інших психологічних переживань, які входять в задачу і наміри повідомлення”
[4, 19]. Інакше кажучи, емоційне мовлення одночасно відображає
мислення й емоції. Таким чином, поєднавши раціональне – денотацію й
емоційне – конотацію, можна аналізувати значення лексичної одиниці значно
ширше.
На сучасному етапі вивчення слова розглядаються два компоненти
значення: граматичний і лексичний. У межах лексичного компонента значення
досліджується не тільки понятійний зміст, а й співзначення, що його
супроводжують. Так конотація змісту слова розглядається М.Г. Комлєвим
як сума компонентів значення. Учений вказує на необхідність находження
структури значення і її типологізацію, для упорядкування вживання слів та
підвищення семантичної точності лексичних понять. На думку М.Г. Комлєва,
конотація не є елементом матеріальної структури слова-знака. Вона
формується шляхом багаторазового вживання словоформ, що сприяє створенню
нових компонентів сприйняття слів-знаків. На сприйняття значення
слова впливають такі конотації: уявлення, почуття, культурний компонент,
компонент поля, рівень знань, світогляд [7].
Лексичне значення кожного окремого лексико-семантичного варіанта
визнається І.В. Арнольд складним узагальненим елементом. Пропонується
ділити мовленнєву інформацію на предмет повідомлення, не пов’язаний з
актом комунікації, та інформацію, пов’язану з умовами й учасниками кому-
158