Вип. 26 (2011)

Записки з романо-германської філології. – ВИП. 26. – 2011 р.
спільного комунікативного простору учасників інтеракції, які використовують
категорійну роль «професор-інтелектуал», є творчість, ідея, концепція,
спонтанність, інтелектуальний снобізм, варіативність, абстракція, незалежність,
пошук, систематизація, компетентність, самостійність [7,
395-402] тощо. Структуру концептів, за допомогою яких параметризуються
психологічні характеристики, визначальні для ролі «професор-інтелектуал»,
можна визначити через такі узагальнюючі пропозиції, як «сам собі співрозмовник»,
«генератор ідей», «широта мислення», «парадоксальність мислення
і мовлення», «внутрішнє бачення», «життя та робота – виклик інтелекту»
тощо.
Аналіз роману «Герцог» дозволив визначити певні мовленнєві індекси
комунікативної ролі «професор-інтелектуал», а саме:
1). Абстрактний засіб викладення з використанням абстрактних понять
(інтуїція) і, водночас, ідеальна точність у висловленні думок (логіка). Використання
складних речень, що відповідають структурі силогізму:
«For instance, if he took away my wife, did he have to suffer my agony for
me, too? Because he could do even that better? And if he’s such a tragic-love
figure, practically a demigod in his own eyes, does he have to be also the
greatest of fathers and family men?» (14, 264-265).
і, навпаки, підкреслена лаконічність, використання простих номінативних
речень, еліптичних структур з метою виформовування чітких і прозорих
доводів:
«Subtlety for the subtle. Warmth for the warm. For the crude, crudity. For
the crooks, hypocrisy. Atrocity for the atrocious» (14, 264).
2). Вживання модальної лексики та зворотів, що підкреслюють науковий
стиль мовлення («probably», «for instance», «It’s nothing but a metaphor»,
«practically»), переважно літературної лексики з іншомовними вкрапленнями
(французької, латини, ідишу, іспанської, італійської), синонімічне багатство
індивідуального словника, високий рівень мовленнєвої культури (відсутність
граматичних, фонетичних помилок).
3). Вміння послідовно вибудувати низку ідей навіть у спонтанному
мовленні або під час дружньої бесіди (логіка)
«Do you know what a mass man is, Himmelstein?
Sandor scowled. «How’s that?»
«A mass man. A man of the crowd. The soul of the mob. Cutting everybody
down to size» (14, 109).
4). Афористичність мовлення («every relationship is either a joy or a
sentence» (14, 319), вільне переключення з однієї підмови на іншу, швидка
і непередбачувана зміна тем розмови (ірраціональність).
5). Використання інтертекстуальних зв’язків, культурних макросценаріїв;
розкриття простих побутових тем через складний асоціативний ряд
філософських, культурологічних, історичних понять і реалій за допомо-
102