Випуск 28 - Главная страница - Одеський Національний ...

146
ЗАПИСКИ З РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ. – Вип. 28. – 2012
еквівалентності перекладач ставить за мету передачу інформації, а в основі
поняття динамічної еквівалентності на меті є викликати певний тип поведінки
у рецептора перекладу [4]. Відповідно ступінь адаптації тексту, що перекладається,
буде варіюватися від мінімального у першому випадку до максимального
у другому [1, 303].
При дотриманні формальної еквівалентності увага концентрується на самому
повідомленні; як на його формі, так і на змісті. Подібний переклад
Ю. Найда називає перекладом глоссою [4]. В такому разі рецептор перекладу
умовно переноситься в культуру іншого етносу, для якого створено оригінальний
текст.
Якщо перекладач ставить за мету досягнення динамічного типу еквівалентності
перекладу, рецептор перекладу не переноситься в чужу для нього
культуру, а завдяки адаптації він залишається в контексті його власної культури.
Динамічний тип вважається найбільш близьким природнім еквівалентом
вихідного вислову, який, завдяки змінам, відтворює головне – мету комунікації.
Перекладач намагається створити динамічний зв'язок між текстом
перекладу і його рецептором подібний до того, який існує між автором оригінального
тексту та його рецептором.
Термін "адаптація" в теорії перекладу означає не тільки зміни в описі предметної
ситуації, але також і зміну самої предметної ситуації. Адаптація викликана
не стільки міжмовною, скільки міжкультурною асиметрією. Розрізняють
два види прагматичних перетворень: прагматичну та прагматично обумовлену
адаптацію [1].
За умови прагматичної адаптації перекладач свідомо змінює комунікативний
ефект, на який сподівається автор оригінального тексту. Прагматично
ж обумовлене перетворення має на меті досягнення комунікативного
ефекту передбачуваного автором первинного тексту.
Найважливішою особливістю прагматично обумовлених трансформацій є
те, що зміни стосуються окремих елементів змісту, при збереженні змісту в
цілому. Саме прагматично обумовлені трансформації надають цілісне сприйняття
оригінального тексту і обумовлюють трансформації на семантичному
та синтаксичному рівнях. На семантичному рівні такі перетворення застосовуються
при перекладі ідіоматичних висловів, а також реалій та жаргонної
лексики.
Твори Аркадія та Георгія Вайнерів є яскраво прагматично цілеспрямованими
і прагматичне надзавдання вбачається в досягненні розуміння радянським
суспільством 70-х та 80-х років ХХ століття відданості міліції справі захисту
громадян від чисельних негараздів, часто з ризиком для життя міліціонерів,
створення у громадян почуття захищеності. Це прагматичне надзавдання
неважко зрозуміти, якщо звернути увагу на окличний знак заголовку
твору та знати, що будні радянської міліції становлять домінуючу тему творчості
братів Вайнерів. Спокійне життя міста прийнято як професійна відповідальність
героїв повісті і його безпека гарантована. Головна комунікативна
мета достатньо зрозуміло представлена вже в самому заголовку. Автори
мали на увазі показати, як забезпечувався спокій Москви, так забезпечувався
і надійний спокій усієї країни, і кожен громадянин мав підстави вважа-