31 - Свобода
31 - Свобода
31 - Свобода
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Що хоче розповісти майор<br />
Микола Мельниченко у Києві?<br />
Народний депутат Олександер<br />
Жир, член парляментської слідчої<br />
комісії зі справи Г. Ґонґадзе,<br />
25 липня заявив про бажання майора<br />
Миколи Мельниченка повернутися<br />
в Україну для повномаштабного<br />
розслідування „касетного<br />
скандалу". (О. Жир зустрічався<br />
з М. Мельниченком в червні<br />
під час візити до США).<br />
При цьому М. Мельниченко, за<br />
словами О. Жира, не розголошує<br />
державних таємниць зі записаних<br />
нібито в кабінеті Президента<br />
України плівок. Але якщо влада<br />
знову не погодиться провести розслідування,<br />
то тоді вже він не матиме<br />
іншого виходу, як віддати<br />
свої авдіозаписи закордонним правоохоронцям,<br />
і нехай долучають<br />
їх до своїх пошуків, у тому числі й<br />
стосовно незаконного продажу<br />
зброї з України. О. Жир підтримує<br />
ідею М. Мельниченка і додає<br />
від себе, що Леонід Кучма має погодитись<br />
на процедуру імпічменту.<br />
Якщо ж Президент цього не<br />
зробить, вважає О. Жир, то українському<br />
народові нічого не залишається,<br />
як обрати до наступного<br />
складу парляменту такі політичні<br />
сили, які провели б процедуру імпічменту<br />
і, нарешті, відмили<br />
Україну від бруду.<br />
Така перспектива, всупереч сподіванням<br />
О. Жира, видається<br />
вкрай нереальною. Втілення цього<br />
пляну, особливо якщо зважати на<br />
належність О. Жира до партії „Реформи<br />
і Прогрес", яка входить у<br />
покищо невиразний бльок „Наша<br />
Україна", очевидно, залежить від<br />
того, щоб принаймні до цього<br />
бльоку увійшли люди, готові голосувати<br />
за імпічмент Л. Кучми.<br />
Отут і починаються проблеми. І не<br />
з головою згаданої партії Віктором<br />
Пинзеником, якому вже доводилося<br />
голосувати за це, і навіть<br />
не з членами обох Рухів, які<br />
також в парляменті принаймні<br />
частково брали участь у подібних<br />
голосуваннях. Головною проблемою<br />
залишається провідник бльоку<br />
Віктор Ющенко.<br />
Чи може В. Ющенко принаймні<br />
вимовити слово „імпічмент", а<br />
тим більше збирати під свої npano–<br />
ри людей, які вважатимуть, що їх<br />
найпершою справою у наступному<br />
парляменті буде розслідування діяльности<br />
Президента Л. Кучми?<br />
Адже екс-прем'єр колись уже мав<br />
змогу висловити своє ставлення<br />
до цієї проблеми, і тоді просто пояснив,<br />
що не може не вірити ЛЮдині,<br />
яка пообіцяла поклястися на<br />
Біблії про свою непричетність до<br />
вбивства. І хоч Л. Кучма не поклявся<br />
ні на Біблії, ні на Конституції,<br />
але ставлення до нього з<br />
боку В. Ющенка не змінилося,<br />
хіба що екс-прем'єр згадав ще про<br />
повагу до старших...<br />
Тож виходить, що М. Мельниченко<br />
не має жодних перспектив<br />
довести в Україні свою рацію, і<br />
йому доведеться видати українські<br />
палацові таємниці на розгляд<br />
усього білого світу. Навряд чи за<br />
цих умов Л. Кучма може дозволити<br />
собі знищити майора - поперше,<br />
тому, що досі це нікому зробити<br />
не вдалося, а по-друге - це<br />
буде останнім доказом його вини.<br />
Л. Кучма може продовжувати<br />
зневажати всі ці балачки, ні на що<br />
не звертати уваги і посилювати<br />
свій режим. Але в цьому разі всім<br />
іншим політикам, а головне - бізнесменам,<br />
нічого буде робити в<br />
Україні: коли всю державу буде<br />
звинувачено в незаконній торгівлі<br />
зброєю, можливі ембарго й інші<br />
неприємності.<br />
Очевидно, що за таких умов<br />
участь В. Ющенка в наступних<br />
парляментських виборах - чи то<br />
під керівництвом Президента, чи<br />
без нього - не має жодного сенсу.<br />
Тим більше не може бути мови<br />
про участь В. Ющенка у виборах<br />
президентських, хоч би тому, що<br />
їх у найближчі роки просто не відбудеться.<br />
Виходить так, що це навіть<br />
не Л. Кучмі, а саме В. Ющенкові<br />
М. Мельниченко за сприяння<br />
О. Жира поставив ультиматум:<br />
сприяти розслідуванню справи або<br />
покинути політику назавжди.<br />
Цікавою у цьому контексті є й<br />
заява українського правника Ніни<br />
Карпачової про те, що Міністерство<br />
охорони здоров'я, в розпорядження<br />
якого Генеральна прокуратура<br />
передала „таращанське<br />
тіло", погоджується не ховати<br />
залишки й навіть сприяти (щоправда,<br />
знову за згодою прокуратури)<br />
проведенню експертизи<br />
французькими експертами, що їх<br />
готовий запросити президент організації<br />
„Репортери без кордонів"<br />
Робер Менар.<br />
Звичайно, говорити про це з певністю<br />
- завчасно. Але складається<br />
враження, що хтось з української<br />
владної верхівки вирішив почати<br />
„відмивання". Питання лише в<br />
тому, чи це буде „відмивання"<br />
безпосередньо Президента Л. Кучми,<br />
чи авторитету держави.<br />
При цьому все може бути до<br />
сліз просто: навіть якщо французькі<br />
експерти встановлять час<br />
та причину загибелі Г. Ґонґадзе,<br />
то під це вже буде готова версія<br />
українського слідства. І навіть не<br />
виключено, що знайдуться правдоподібніші<br />
злочинці, ніж колишні<br />
бандити та „наркомани",<br />
яких Генеральна прокуратура так<br />
заповзято звинувачує у вбивстві<br />
журналіста.<br />
Припустімо, що це будуть один<br />
чи кілька правоохоронців - за це<br />
Л. Кучма підвищить фінансування<br />
всьому відомству Юрія Смирнова.<br />
А що з плівками М. Мельниченка?<br />
Ну, визнають Л. Плющ, В.<br />
Пинзеник свої голоси на привезених<br />
О. Жиром авдіозаписах, зроблених<br />
нібито в кабінеті Президента.<br />
Але ж бо сам Л. Кучма<br />
давно визнав, що слухали його в<br />
кабінеті. Так що бажаючі „відмивати"<br />
Президента можуть сміливо<br />
братися до справи.<br />
Тож не виключено, що ближчим<br />
часом навіть В. Ющенко<br />
щось скаже про „прозоре розслідування".<br />
Так і довіру до себе поверне<br />
з боку тих, хто почав був<br />
його аґентом „гаранта" вважати, і<br />
виправдає надії західніх моралістів<br />
- бо Україна їм потрібна, а із<br />
заплямованим авторитетом Л.<br />
Кучми працювати надто важко...<br />
В Україні можлива будь-яка<br />
профанація, в тому числі й профанація<br />
„самоочищення". Питання в<br />
тому, кому це потрібно і які будуть<br />
наслідки.<br />
Ірина Погорєлова,<br />
УНІАН<br />
Підпільний гумор про владу<br />
Колись малий син Василя Симоненка<br />
запитав свого тата, показуючи<br />
на пам'ятник Ленінові у Черкасах:<br />
„А чого він туди видерся?" Мабуть,<br />
щось подібне запитують сучасні<br />
хлопчаки й дівчатка, показуючи на<br />
численні кам'яні зображення Леніна<br />
в усій Україні. „Ще Ленінових<br />
пам'ятників полк тримає в окупації<br />
державу..." - влучно висловився з<br />
цього приводу поет Олесь Лупій.<br />
Непросто звільнитися людині від<br />
того, що насаджувалося понад сім<br />
десятиліть у СССР. Великий внесок<br />
у творення численних ленінських<br />
„житій-панегіриків" зробили українські<br />
поети - вільно чи мимовільно.<br />
Та й хіба могли писатися твори<br />
інакші, думалося. Виявляється, могли,<br />
і вони писалися - критичні, болісно-різкі,<br />
незвичні для слуху, ЗВИклого<br />
до солодкового єлею навколо<br />
імені Леніна. До них і звертаюся,<br />
аби цим прикладом проілюструвати<br />
факт, що істина пізнається зусебіч.<br />
Та ще й те показати, що українські<br />
поети навіть у пору неподільного панування<br />
ленінських ідей знаходили в<br />
собі мужність сказати правду чи<br />
хоч її дещицю, інколи загорнувши її<br />
в кілька смислових шарів.<br />
Ще у 20-их роках Павло Тичина,<br />
якого згодом назвуть трубадуром<br />
комуністичної ери, відчув і передбачив<br />
згубність багатьох ленінських<br />
ідей у різних сферах людського<br />
буття, особливо ж у царині<br />
духовности. У своїй недрукованій<br />
за більшовицьких часів поемі<br />
„Чистила мати картоплю"<br />
(1920-25 pp.) Тичина вкладає в<br />
уста голодної жінки-матері слова,<br />
мовлені синові-комуністові:<br />
Ленін-антихрист явився, мій сину,<br />
а ти - проти мене.<br />
Треба боротись: ворог явився.<br />
Тичина точно визначив руйнівну<br />
суть ідеї „вождя світового пролетаріяту",<br />
котрі безжальним плугом<br />
перетнули живоносні артерії віковічних<br />
народних традицій - у rocno–<br />
дарюванні, в моралі, у вірі... І зовсім<br />
не дух захоплення витав над<br />
поетовими рядками, а гірка гіркота<br />
іронії, коли він писав:<br />
Ленін!<br />
Одно тільки слово,<br />
А ми вже як буря: готово!<br />
Напружим в один бік,<br />
направим в другий -<br />
і крешем, і кришим, і крушим<br />
як стій.<br />
Отой клясичний образ „бурі", оте<br />
„і крешем, і кришим, і крушим",<br />
прямо асоційоване з іменем Леніна,<br />
по суті було болючим враженням,<br />
коли соратники Леніна „кресали,<br />
кришили і крушили" не тільки ВІКОві<br />
традиції, а й собори і мільйони<br />
людей. З іменем Леніна не тільки<br />
поети, а й широкий людський загал<br />
став пов'язувати свої численні біди.<br />
Особливо це виявилося в роки<br />
страшного голодомору і після нього.<br />
Зацитовані нижче частівки були<br />
природними згустками сліз і болю<br />
народного:<br />
А у нашому колгоспі<br />
Подохлого мерина<br />
Три неділі люди їли,<br />
Поминали Леніна.<br />
Ні корови, ні свині,<br />
Тільки Ленін на стіні,<br />
Ще й показує рукою,<br />
Куди йти за кропивою.<br />
Отже, популярне гасло 30-их років<br />
„Сталін - це Ленін сьогодні" не<br />
було викривленням істини.<br />
Хрущов, Джугашвілі, Ульянов,<br />
їх прихвосні й білі царі,<br />
Немов вороння над полями,<br />
Як привид зловісний вгорі...<br />
Ці рядки написав поет Андрій Легіт,<br />
уродженець Корсуня, у 60-их<br />
роках. Тему „спадкоємців" вождів<br />
пізніше розвинув і узагальнив Борис<br />
Мозолевський:<br />
І брешуть знов: у Брежнєві біда...<br />
Іде біда та ще від часу Леніна,<br />
Від самозванства йде і від келейності<br />
І з кожного партбидла вигляда.<br />
Протягом понад семи десятиліть<br />
компартійного панування усе „освячувалося"<br />
іменем Леніна, діялося<br />
під його вказівною десницею. Відомий<br />
поет-неоклясик Юрій Клен<br />
(Освальд Бургардт) писав:<br />
Думки і вчинки регулює норма,<br />
Із словника, проводячи реформу,<br />
пускаючи чудні пружини в рух,<br />
викреслюють слова „душа" і „дух".<br />
А хто згадає Біблію чи Бога,<br />
Тому на Соловки лягла дорога.<br />
На зміну „скинутому Богові" підносився<br />
Ленін. Та життя, усе ж,<br />
розставляє все на свої місця. М.<br />
Удовиченко писав у вірші „Ленін":<br />
Лежить в гранітній оболоні -<br />
Його земля не прийняла!<br />
І мертві зморщені долоні<br />
Тремтять від ще живого зла...<br />
Саме Ленін став основоположником<br />
більшовицького тоталітаризму<br />
- однієї з найжорстокіших у світовій<br />
історії форм правління. Створена<br />
ним система тільки й могла триматися<br />
на страхові, смерті, брехні, лицемірстві.<br />
Гуманна ідея справедливости<br />
й рівности між людьми набула<br />
в ленінсько-більшовицькій практиці<br />
потворних рис зрівнялівки, бездумности,<br />
нівелювання людського<br />
„я". Читаймо далі у Клена:<br />
Для кожного найвищий ідеал -<br />
уміти цитувати „Капітал".<br />
Всі сумніви навіки заспокоїв,<br />
хто добре політграмоту засвоїв.<br />
Як вільно й легко жити без думок,<br />
коли нам визначено кожний крок.<br />
Усім наказ: у такт іти з добою,<br />
знівелювати рівень свій з юрбою.<br />
Тоталітарне гасло кинув час:<br />
„Той, хто не з нами, той є проти нас".<br />
Чим глибинніше відкривається<br />
злочинна суть ленінсько-більшовицької<br />
теорії і практики, тим більше<br />
з'являється творів, так би мовити,<br />
„антиленініяни", і тим скоріше<br />
ідоли падуть. А що запитують діти,<br />
про яких ішлося на початку? Можливо,<br />
їхня дитяча безпосередність<br />
допоможе й нам, старшим, з гумором<br />
подивитися на серйозні речі і<br />
звільнитися від нав'язливих erepeo–<br />
типів. Допомагає це зробити малюк<br />
із вірша Миколи Шапошника „Ось<br />
який". Учителька привела до парку<br />
першоклясників і пояснює дітям,<br />
які вперше побачили їжачка:<br />
Це, дітки, отой,<br />
Що вам кажуть казки.<br />
Про нього співають<br />
Малята пісні.<br />
І вірші складають<br />
Дзвінкі, голосні!<br />
У Толика очі,<br />
Як іскри з-під брів,<br />
Повільно наблизивсь<br />
Й повільно присів,<br />
Торкнув їжачка<br />
І повів таку річ:<br />
- Так ось ви який,<br />
Володимир Ілліч!..<br />
Володимир Поліщук,<br />
лавреат Міжнародної премії<br />
імені Дмитра Нитченка, член<br />
Спілки письменників України
Change language