31 - Свобода
31 - Свобода
31 - Свобода
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
RLUPRLNЩ ЛІІСГАІУГИ 1 ІУІУІИ І ЬЦ 1 ОА<br />
Іван Дзюба -<br />
Герой України<br />
КИЇВ. - 26 липня Президент<br />
України Леонід Кучма за визначні<br />
трудові досягнення, заслуги<br />
перед Україною у розбудові її<br />
державности та відродженні національної<br />
духовности своїм Указом<br />
присвоїв звання Героя України,<br />
з врученням ордену Держави,<br />
Іванові Дзюбі - академікові-секретареві<br />
відділення літератури,<br />
мови і мистецтвознавства Національної<br />
Академії Наук.<br />
Іван Дзюба народився 27 липня<br />
19<strong>31</strong> року на Донбасі. У 1972<br />
році арештований і наступного<br />
року засуджений до 5 років позбавлення<br />
волі „за антирадянську<br />
діяльність". У 1973 році помилуваний<br />
з огляду на протести<br />
світової громадськости. Його<br />
книжка „Інтернаціоналізм чи русифікація?"<br />
була перекладена<br />
багатьма мовами світу.<br />
Концерти В. Ярцева у Австралії<br />
МЕЛЬБУРН. - 26 червня композитор-співак<br />
з Дніпропетровська<br />
Володимир Ярцев дав концерт для<br />
членів клюбу старших громадян.<br />
У програмі були власні композиції<br />
різного жанру. Володимир Ярцев<br />
також неабиякий піяніст, він сам<br />
грає до свого співу. І на додаток -<br />
чудовий імітатор духових інструментів<br />
- трубки-сурми, тромбонів<br />
та інших. Голова управи Іван Кирлик<br />
подякував мистцеві та вручив<br />
йому подарунок.<br />
Касіян Косенко<br />
^ ^ ^<br />
ВІКТОРІЯ. - Концерт В. Ярцева<br />
відкрив голова громади Мирослав<br />
Сліпецький. Лагідний тембр голосу,<br />
добра дикція, прекрасні мелодії<br />
композитора до слів відомих<br />
поетів Якова Кухаренка, Романа<br />
Купчинського, Ніни Калюжної,<br />
Бориса Дніпрового, Атени Пашко,<br />
Дмитра Павличка, Лесі Степовички<br />
провадили слухачів рідною<br />
землею, широкими степами, золотими<br />
житами, під стріху до отчої<br />
хатинки, під рідні ясени, до цвіту<br />
матіоли, вели маршем козацькими<br />
шляхами, до звеличення України й<br />
української символіки.<br />
Приємною несподіванкою була<br />
композиція „Я вернусь", створена<br />
в Мельбурні на слова Божени Коваленко.<br />
Вітали мистця і дякували<br />
за концерт Орися Стефин від присутніх<br />
і членів управи місцевої<br />
громади, Божена Коваленко від<br />
відділу Союзу Українок ім. Л.<br />
Українки.<br />
Олена Рябченко<br />
Jfc ^ ^<br />
СІДНЕЙ. - 8 липня в залі Дому<br />
молоді відбувся авторський концерт<br />
Володимира Ярцева. Присутні<br />
почули 28 його пісень, дві інструментальні<br />
п'єси, французьку<br />
пісню „Опале листя". У виконанні<br />
Марічки Галабурди-Чигрин прозвучали<br />
пісні Володимира Ярцева .<br />
Виступ квартету жіночого ансамблю<br />
„Суцвіття" (Оксана Василик-<br />
Рогатин, Тереза Бутилевич, Ліда<br />
Кабан, Галя Кузик), у супроводі<br />
на акордеоні Ігоря Клайберта, доповнив<br />
програму.<br />
Концерт закінчився піснями<br />
композитора В. Ярцева, написаними<br />
ним на слова Дмитра Павличка<br />
„Україно моя" (приспів співали з<br />
композитором жіночий квартет і<br />
Марічка Чигрин) та Лесі Степовички<br />
- „Гимн українському тризубові".<br />
Голова Об'єднання українських<br />
громад Ярослав Дума подякував<br />
композиторові В. Ярцевому<br />
за чудові твори.<br />
Після концерту відбулася зустріч<br />
членів куреня Козацтва ім.<br />
Князя Данила Галицького з композитором<br />
В. Ярцевим у Домі Молоді.<br />
Отаман Вільного козацтва<br />
Юрій Денисенко та Генеральний<br />
консул України Василь Корзаченко<br />
відзначили, що концерт був<br />
присвячений 10-ій річниці Незалежности<br />
України.<br />
Степан Терлецький<br />
НОВІ ВИДАННЯ<br />
Новітня історія Україна сповнена<br />
зусиль провідних діячів, усієї<br />
громади, спрямованих на врятування<br />
молоді як від фізичного<br />
знищення, так і спотворення її свідомости<br />
чужими ідеологіями. Про<br />
це йдеться також у нових книжках,<br />
надісланих до бібліотеки<br />
„Свободи" - спогадах Тимоша Білостоцького<br />
та історії дивізія „Галичина"<br />
Андрія Боляновського.<br />
Тиміш Білостоцький („Cnora–<br />
ди". Накладом Братства кол. вояків<br />
1-ої УД УНА. 2000) провідною<br />
темою книжки обрав історію створення<br />
в 1944 році за німецької влади<br />
в Галичині ВСУМ - Виховних<br />
спільнот української молоді. Відступаючи<br />
з України, німці забирали<br />
молодь до своїх допоміжних<br />
військових формацій протилетунської<br />
оборони, тому Український<br />
Центральний комітет розгорнув<br />
свою виховну діяльність серед МОбілізованих<br />
юнаків та дівчат, щоб<br />
забезпечити їм батьківську опіку.<br />
Уповноваженими до цієї роботи<br />
були призначені проф. Тиміш Білостоцький<br />
і журналістка Ольга<br />
Кузьмович. Серед молоді працювали<br />
також професори Зенон Зелений,<br />
Северин Левицький, Олександер<br />
Бережницький, о. мітрат<br />
Василь Лаба, о. Сагайдаківський,<br />
о. Северин Сапрун, д-р Мак, ряд<br />
інших. На важких воєнних шляхах<br />
ці виховники спромоглися ВІДВІД-<br />
Військові формування, які рятували українську молодь<br />
увати Краків і Відень, Криницю і<br />
Пряшів, Кошиці і Братиславу,<br />
Берлін і Лінц, багато інших міст,<br />
де перебувала українська молодь.<br />
І скрізь вони усвідомлювали і захищали,<br />
допомагали матеріяльно і<br />
підтримували морально, щоб зберегти<br />
молоду порость для дальшого<br />
служіння українській справі.<br />
Проблеми поставали найрізноманітніші.<br />
У таборах примусової праці,<br />
наприклад, як з'ясувала Ольга<br />
Кузьмович, тисячі українських дівчат<br />
практично голодували в бараках.<br />
На летовищах не тільки<br />
принижували національну гідність<br />
молодих українців, а й били юнаків.<br />
На хемічних заводах дівчата,<br />
працюючи по 10 годин, були змушені<br />
переносити важкі скрині з вибухівкою.<br />
Багато дівчат зголошувалися<br />
до служби медичними сестрами<br />
в українських формаціях,<br />
а потрапили санітарками до німецьких<br />
шпиталів. У таких випадках<br />
уповноважені до роботи з молоддю<br />
зголошували протест до<br />
вищої німецької влади.<br />
Автор спогадів розповідає, що<br />
влітку 1944 року в Німеччині існувало<br />
17 національних молодіжних<br />
угруповань, серед яких найбільшою<br />
була російська - 14 тисяч.<br />
Українців було 10 тисяч, лотишів<br />
- 7 тисяч, білорусів - 3200, литовців<br />
- 1200, естонців - 1100, а також<br />
у меншій чисельності були<br />
італійці, греки, татари та інші.<br />
Книжка молодого історика Андрія<br />
Боляновського „Дивізія „Галичина"<br />
(Львів. 2000. 1 тис. прим.<br />
525 стор.) розповідає про історію<br />
цього військового з'єднання. Його<br />
поява теж була викликана не тільки<br />
наміром утворити зародок<br />
регулярного українського війська,<br />
а й вберегти молодь від мобілізації<br />
до Червоної армії, що наближалася<br />
зі сходу. Проф. Степан Горак<br />
писав з цього приводу: „Перспектива,<br />
що Червона армія знову „визволить"<br />
їх, причинилась великою<br />
мірою до рішення українців взяти<br />
зброю від нацистської Німеччини".<br />
Виявом піклування про формування<br />
національного і духовного<br />
світогляду молоді було те, що<br />
вишкіл з нею проводили поряд з<br />
німцями також українські старшини,<br />
а до пастирського служіння<br />
були делеговані численні священики-капеляни.<br />
Навчальні матеріяли<br />
і звернення командування видавалися<br />
двома мовами - німецькою<br />
та українською. Прикметним<br />
було й те, що стосовно дивізії та її<br />
вояків не застосовувалося визначення<br />
„есесівці", хоча формально<br />
дивізія належала до „зброї СС".<br />
Українська дивізія не була самітньою:<br />
воювати проти СССР на боці<br />
Німеччини зголосилося 300 тисяч<br />
осіб багатьох національностей.<br />
На жаль, бойові дії під Бродами<br />
з ряду причин завершилися розгромом<br />
української дивізії. Війська<br />
Червоної армії мали значну<br />
перевагу в чисельності і техніці.<br />
Німецькі старшини у багатьох випадках<br />
вже не мали запалу до самовідданої<br />
боротьби. Українська<br />
дивізія була змушена 15 липня<br />
1944 року зайняти залишені без<br />
війська, необлаштовані позиції й<br />
відразу стати до бою. Стрільці<br />
мужньо відбивали удари ворога,<br />
але вже на п'ятий день боїв, 20<br />
липня 1944 року, ХШ корпус вермахту,<br />
а з ним українська дивізія<br />
були оточені. Тільки третина вояків<br />
пробилася з кільця і частина з<br />
них пішла в УПА. Переважна<br />
більшість полонених Червоною армією<br />
була розстріляна на місці.<br />
У книжці докладно простежено<br />
дальшу історію цього та інших<br />
формувань УНА. Після війни дивізійникам<br />
довелося витримати ще<br />
один „наступ" керівництва СССР,<br />
яке намагалося домогтися від союзників<br />
передання українських вояків<br />
Радянському Союзові. Заступник<br />
голови уряду УРСР Микола<br />
Бажан, представник СРСР в<br />
ООН Андрій Вишинський, інші<br />
особи з високих трибун домагалися<br />
видання українців. Не маючи<br />
успіху в цій справі, СРСР почав<br />
кампанію з дискредитації дивізії в<br />
очах світової громадськости. Проте<br />
і цей намір не вдався. Українці<br />
перебували в полоні в Італії, Англії,<br />
а згодом дісталися до Канади,<br />
інших країн, де й залишилися.<br />
Цим було досягнуто великого<br />
успіху у боротьбі за рятування<br />
української молоді. Адже до<br />
СРСР було примусово повернуто<br />
латвійську дивізію, козацькі підрозділи<br />
генерала Краснова, дивізії<br />
Російської визвольної армії генерала<br />
Власова, українські допоможні<br />
молодіжні підрозділи при<br />
вермахті та ін. Багато хто з цих<br />
людей покінчив самогубством,<br />
щоб не повертатися до СРСР, інші<br />
зазнали жорстоких репресій. З<br />
тих, хто залишився на Заході, виросло<br />
чимало відомих діячів<br />
української діаспори, борців за визволення<br />
України.<br />
У книжці підкреслено спільність<br />
світогляду молоді, яка воювала у<br />
складі УПА і дивізії „Галичина".<br />
Автор пише: „За час перебування<br />
в дивізії її українські вояки сповідували<br />
свої військово-політичні ідеали,<br />
керуючись тими самими ідеалістичними<br />
засадами, молодечим<br />
романтизмом та традиціями визвольної<br />
боротьби 1917-1920 років,<br />
яких дотримувалися й українські<br />
повстанці. З вояками УПА дивізійних<br />
українських стрільців та офіцерів<br />
розділяли не стратегічна мета,<br />
яка була для них єдиною, - відновлення<br />
української державности, - а<br />
лише різні шляхи, котрі вони обирали<br />
для досягнення цієї мети".<br />
Отже, після прочитання обох<br />
історичних видань виникає логічний<br />
висновок про те, що попри<br />
суто мілітарні завдання дивізія<br />
„Галичина" і допоміжні молодіжні<br />
формування вермахту<br />
були дійовим засобом рятування<br />
української молоді призовного<br />
віку і виховання її в дусі українського<br />
патріотизму. Так, були<br />
чималі жертви... Але уся війна<br />
була сповнена жертв, а молодь,<br />
залишена радянському режимові,<br />
зазнала б ще більших втрат.<br />
І не тільки фізичних...<br />
Книжки можна придбати у референта<br />
зв'язків Крайової управи<br />
Братства кол. вояків 1-ої УД УНА<br />
за адресою: Yuri Ferencevych, 10<br />
Bond St., Jeresy City, NJ 07306. Ціна<br />
з пересилкою: книжка проф. Тимоша<br />
Білостоцького - 9 дол., Андрія<br />
Боляновського - 18 долярів.<br />
Ж X.