Читайте також частину книжки (PDF). - Свобода

36 ПРОПАМЯТНА КНИГА
Статистичне бюро з 1890 р. вже подає, що в Пенсильвенії було
10 греко-кат. організацій з 7,400 членами. 24
В 1887 р. прибув о. Волянському до помочі другий український
священик з Галичини, о. Зиновій Ляхович, та він того самого
року помер. На його місце прибув о. Кость Андрухович
з Галичини. Четвертим священиком був о. Олександвр Дзубай,
що прибув з Закарпаття в 1889 р. та осів у Вилкс Варе, Па. В тім
самім році прибув із Закарпаття василіянин о. Кирило Гулович,
що осів у Фріленді, а з Галичини приїхав 1890 р. пізніший основник
Свободи о. Г.ригорій Грушка, котрий осів у Джерзі Ситі,
її. Дж. В тім самім часі прибув іще з Галичини о. Т. Обушкевич.
Потім почало вже напливати чимраз більше число греко-кат. священиків,
але з Закарпаття під Угорщиною. В часі, коли основувано
У. Н. Союз (1894 p.), було вже в Америці ЗО греко-кат. священиків,
з чого 26 прибули з Закарпаття, а всього 4 з Галичини.
Треба згадати, що о. Волянський спровадив теж кілька молодих
світських інтелігентів, а першим був студент Володимир
Сіменович, що прибув до Шенандоа в березні 1887 р. 25
Йому то
віддав о. Волянський відразу редакцію заложеного ним українського
тижневика Америка. 26
Крім того Сіменович став іще дяком
24 ЯК ПІД 23 Д, СТ. 13.
26
1-р Володимир Сіменович родився 4. січня 1859 р. в місті Бучач, Галичина. Ходив
до гімназії, а потім учився в кадетській школі, яку покинув і скінчив гімназію при помочі
інструктора Івана Франка, якому за науку платив обід у людовій кухні, що коштував
10 крещарів. В Академічній Гімназії у Львові він уладив перший вечерок Шевченка. Влаштовував
студентські вандрівки, в яких брав участь і Іван Франко. На ті прогульки зїздились
українські студенти з цілої Галичини. В Америці скінчив медицину і практикував
у Шенандоа і Шамокін, а потім у Шікаґо. Брав живу участь у громадськім житті. В У. Н.
Союзі розвинув найбільшу діяльність, редагуючи книжки і часопис Просвіта для молоді.
Дописував до американських і краевих українських часописів. Викладав у медичнім університеті
в Шікаґо. Редагував перед смертю часопис "Україна, що виходив у Шікаґо. Помер
19S2 р. Ближче про його діяльність диви: Д-р Володимир Сіменович: 3 мого життя. Календар
У. Н. Союзу, 1931, Джерзі Ситі, Н. Дж., ст. 69-72.
26
В Свободі з 1912 р. (ч. 36) поміщеної надісланий з краю спомин о. Волинського
З давніх літ, де він про видавання своєї Газети подає між іншим таке:
„В короткім часі по моїм приїзді почало зголошуватись до мене багато людей з інших
місць — для заспокоєння своїх духових потреб, так, що небавом зродилася в мене гадка,
щоб дія вдержання едности нашого народу видавати Газету рідною мовою. Але як до того
взятись, коли не було ані редактора, ані якого письменника, ані друкарні з нашим письмом
у цілій Америці. Зачав я проте сам учитися друкарства, спровадивши собі спершу малу
ручну прасу з англійським письмом; опісля спровадив я українські черенки кирилицю з друкарні
ставропигійської, котрі мали ту недогідність, що були трохи вищі від звичайних англійських
букв, отже разом тяжко було друкувати. Тою кирилицею зачав я друкувати першу Газету,
котру я назвав Америка. Друкарства ходив я вчитися доі друкарні Геральда, а потому
вчив я своїх хлопців. Першими моїми помічниками в друкарні були: Григорій Дольний, молодий
дяк нашої церкви, і ще молодший хлопець Василь Сарич. Ми складали черенки в себе,
а друкували зразу на якійсь старій ручній прасі, котру я купив у Ню Йорку.
„Газета виходила на чотирьох сторінках невеликого формату.
„Редакцію провадив я сам. Газета виходила два рази на місяць, але при моїх безнастанних,
густо-часто далеких душпастирських подорожах і на те не ставало часу. Деколи
помагала мені в редагуванню моя покійна жінка, особливо в т. зв. „редагуванню ножичковім"
під заголовком Вісти зі старою краю, котрі нераз були зладжені, поки я приїхав
з якої місії. Те все діялося в 1886 році.
„Яка доля стрінула Америку, по моїм відїзді, цього докладно подати не можу. Знаю
лише, що Америка перестала небавом виходити, а на її місце появилася Свобода".