Читайте також частину книжки (PDF). - Свобода

ЯК ФОРМУВАВСЯ СВІТОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА В АМЕРИЦІ 33
ту і її орган згодом „виклято", за те, що приймали до організації
поляків без огляду на їх віру та критикували польське католицьке
духовенство, особливо т. зв. змартвихвстанців (воскресенців),
за те, що проповідували, що є одна тільки вітчина, за яку кождий
обовязаний вічно памятати. це є та, що — в небі, та що вчили,
що тільки „чудо з неба" може спасти Польщу, а не повстання
і революційне виховання польських мас. (Про ті справи розписується
широко: Stanislaw Osada „Historya Zwiazku Narodowego
Polskiego", Chicago, 1905).
Для нас тут важне те, що в часі, коли ми були в Америці
без усякого проводу вже які два десятки років, поляки мали тут
у тім часі сотки такої інтелігенції, на яку польський нарід міг тілько
здобутись і яка мала ясний державницький ідеал. І ось та інтелігенція
здобувала між американцями симпатії для справи відродження
Польщі.
А для нас особливо важне те, що всі ті поляки, яких вони не
булиб ліберальних поглядів, на ділі не визнавали ніякого українського
народу як народу окремого від польського. А такого, щоб
наш нарід хотів бути самостійний і мати свою, окрему від Польщі,
державу, навіть не припускали. Для них щось таке не могло навіть
існувати.
Ситуація ускладнялася ще й з того боку, що ті елементи з нашого
народу, що прибули тоді до Америки, самі не знали ні своєї
правдивої назви, ні свого роду, ні свого національного ідеалу. Тому
й американці брали їх за австріяків або поляків. Ту баламуту скомплікувала
ще й російська пропаганда, що підтягала наших імігрантів
під російську назву і російський прапор.
Як виглядали українсько-польські взаємини в практиці, на
місцях, пізнати найкраще з тих описів, що їх подає о. Стефан Макар
у своїх начерках про українські кольонп (Свобода,1891 p.).
Згадуючи про Шамокін, Па., куди зайшли перші наші іміґранти
десь коло 1880 p., подає о. Макар ось що:
В Шамокіні застали українці поляків з Познашцини, до котрих
звичайно вдавалися в комірне, бо, як „ґршори", не знаючи англійської
мови, з ними лиш могли порозумітися. Та поляки ті, що мабуть перший
раз побачили таке диво як українець, не могли вийти з дива, що
це за звір, і стали їх дрочити ріжного роду прізвищами, поштуркувати,
робити їм всілякого роду пакости, а коли котрий з українців
показався на місто, то не тільки, що самі кидали за ним камінями,
викликуючи ,гунґеріен", але ще й англійських людей намовляли до
0
того. Кождий з українців мусів належати до польської парохії, а то
й колєкту точно сплачувати, бо кождий поляк щід утратою неба не
смів держати ніякого українця, котрий не належав би до польської
громади.
Вкінці українці взялися будувати свою власну церкву. Та як тільки
польський священик Кльоновський довідався щро те, наступної неділі
2