Читайте також частину книжки (PDF). - Свобода

32 ПРОПАМЯТНА КНИГА
Польща не воскресне через польських королів і їхні коншахти.
Нарід визволить Польщу. Віра в її визволення це — несмертельність
Польщі. Америка чудовий край і гостинний. Але поляк не
сміє поважитися думати, що він є тут чим іншим як гостем. Би
вітчиною поляка може бути тільки Польща. Тамтуди над Вислу
і Дніпро (!) треба йому споглядати. Дорога є американська свобода,
але дорожча вітчина — Польща. Нема і ніколи бути не
може збратання між поляками і їхніми сусідами, грабіжниками,
що розшарпали польські землі. Всі ми є діти Польщі й рівні, без
огляду на те, хто під якого стріхою родився і чи ходив до школи
у бернардинів чи у василіян, чи хто з шляхотського роду чи з такого,
який був — з гайдамаками. Америка подібна до Польщі. Чиж
широкі степи України не нагадують степів американських? Шукаймо
приятелів, але числім виключно тільки на свої власні сили.
Це треба повторювати народові: сьогодні, завтра і завжди.
Усі ті повстанці, як бачимо, гляділи і тут в Америці на Польщу
як на ту, що вже знівелювала усі границі між Україною і Литвою
і злила три народи в один польський нарід. Окремого українського
народу вони не визнавали.
Ще згадаємо, що польські повстанці з 1831 р. повели широку
акцію для збирання фондів для Комітету Польського в Парижі, що
виконував функції польського уряду. З Америки висилано пізніше
допомогу в грошах і повстанцях для попертя польського повстання
з 1863 р.
Польська зарібкова іміграція, і то головно з Галичини, почалася
десь у 50 роках минулого століття. Першу польську оселю
стверджує о. Вацлав Крушка в своїй Історії Польщі в Америці
в р. 1855 в стейті Тексас. Перший польський костел в Америці
побудовано в 1856 р. в Тексас, у польській оселі Панна Марія.
В часі, коли прибув до Америки перший український священик,
нараховували вже на американській землі до пів міліона поляків.
Вже було багато польських священиків, польських організацій,
а між ними була така запомогова організація як Звйонзек
Народови Польскі (1880 p.), яку заложено відповідно до пляну
людей, що були найбільшими умами революційної Польщі та що
закінчили статут цеї організації в Америці таким уступом: „Як
жити, то для Польщі; а як терпіти і вмирати, то за Польщу!"
Орґанізація та голосила, що коли край мовчить, коли угодове „гаддя"
сичить, то вона мусить протестувати, ратуючи честь вітчини.
Орган цеї організації, Згода, дуже гостро критикував політику
краківської ґрупи в краю за її угодове становище супроти Австрії
чи інших окупантів польських земель, як теж і за те, що замісць
плекати в польській суспільності духа бунту проти окупантів
і потребу підготови до революційнго нового зриву, та партія вчила
польську суспільність приноровлюватись до обставин. Організацію