Читайте також частину книжки (PDF). - Свобода

30 -ПРОПАМЯТНА КНИГА
Найстаршим іміґрантом із Західньої України буде правдоподібно
Іван Макогон, родом із Залісся в Галичині, що прибув до
Злучених Держав у 60-тих pp. минулого століття.
Про цього Макогона оповідає Юліян Чупка у своїх Образках
з Америки, як то він вибрався до Колорадо по золото, де заощадив
коло шість тисяч долярів, а потім осів у Денвер, де одружився
з дочкою власника готелю, сплатив власників і сам став власником
готелю, якому дав таку назву: „Occidental Hotel, І. Мас
Ohon, Proprietor".
Найкращий дослідник нашої найдавнішої минувшини в Америці,
о. Нестор Дмитрів, пише про наших перших поселенців
(Свобода ч. 21, 1904) між іншим таке:
Річ певна, що наші найстарші іміґранти поселилися малими купками,
головно по фармах Нової Англії, в стейтах Месечусетс і Вермонт,
а також у Конетикот і Ню йорк. Про них не знаємо, бо вони
малими купками поосідали, звичайно як робітники в фармерів, а що
вони там остались і не мандрували, як це ще досі роблять фабричні
робітники, то це тому, що вони рільники зі старого краю, полюбили
ту роботу, бо вона їм була по серці і по душі. Колиб так хто хотів
переїхатися по східніх стейтах, колиб хотів заглянути в околиці Бостону,
знайшов би там багато нашого народу, особливо з угорської
сторони, і той нарід уважав би я нашими найпершими іміґрантами,
котрі прийшли до Америки ще перед 1870 роком. Від року 1875 почалась
масова іміграція наших людей з Галичини і з Угорщини до
Пенсильвенії. Частина їх лишилась у портових містах, як Ню Йорк
і Філядельфія, а згодом розходились по поблизьких містах. А частину
нашого народу везли агенти на далекий Захід, але таки найбільша
часть лишалася в Пенсильвенії.
Властива українська іміграція зачинається на більшу скалю
доперва від 1877 p., коли то зачато спроваджувати з Закарпаття,
що тоді було під Угорщиною, українців та словаків як страйколомів
до копалень вугілля в Пенсильвенії. Потім зачали іміґрувати
лемки з західньої Галичини, а доперва в 90-тих роках мин. ст.
зачалась українська іміграція зі східньої Галичини і Буковини, як
теж із земель Великої України, що була під російським забором.
З цього виходить, що в часі, коли почато видавати Свободу
як український часопис, майже вся наша іміґрація в Америці складалася
з наших селян із Закарпаття і з Лемківщини, значить, з тих
українських земель, де панувала майже цілковита неграмотність
і куди не доходило майже ніяке світло українського національного
освідомлення.
Ота наша іміґрація не мала яких 20 років ні одного українського
т. зв. інтелігента, не беручи під увагу згаданого о. Гончаренка,
котрий на ділі не мав властивого звязку з отими нашими
Видавництво Аляска Гералд припинилось у 1872 p., а в 1873 р. почав Гончаренко видавати
по російоьки журнал Свобода, але без успіху, бо вийшло всього кілька чисел. Потім
він поселився на хуторі, близько Гейвардс, у повіті Аламеда. При вході до хутора, на
фіртці, умістив великими буквами напис Україна. На тім хуторі він і помер 3. травня 1916 р.